Костенецкий Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

днів його не покидала надія повернутися до армії.

Весною 1831 року Василя Григоровича знову покликали, призначили начальником артилерії

Казанської армії. На жаль, зробити це він встиг. На початку відважного генерала не стало.

Пішов з життя наш земляк від холери. Нічого не боячись, він сміливо відправився в сусідню

губернію, охоплену епідемією. Підтримував страждаючих утішливим словом, давав гроші на харчі

і ліки, строго перевіряв карантинні пости. Тут він і заразився...

ЩЕ ОДНИМ ДИВАКОМ МЕНШЕ, з листа А. Блудової батькові

Не варто говорити, які утішливі для нас ваші листи, тим більше, що в кожному повторюється

приємна звістка про зменшення холери. Який жаль, проте, що вона все ще нападає в різних

виглядах на людей відомих і вже встигла (вбити – авт.) бідного Костенецького; ще одним

диваком менше в петербурзькому товаристві.

НЕ РОЗЧУВ ТИХОГО ПЛИНУ ЧАСУ, з повісті В. Пікуля «Кінна артилерія, марш-марш!»

Стрункий і красивий, Василь Григорович надзвичайно подобався жінкам, і якось в

Красносільському таборі пані вирішили над ним пожартувати. Невелику каменюку, що мала

форму груші, так майстерно розфарбували, що та виглядала апетитною грушею.

– Це вам від нас, – сказали пані. Костенецький відразу «розкусив» жіночу хитрість.

– Ах, яка соковита! – І розім’яв «грушу» залізними пальцями.

…У 1812 році Костенецькому випала нелегка доля відступати з армією від самих кордонів на

Москву; він був вже генерал-майором. Гойдаючись в сідлі, Василь Григорович говорив:

– Ось вже ніколи не думав, що при моєму способі життя доживу до сорока років. Можливо, тому,

що дуже голосно стріляли гармати, я навіть не розчув тихого польоту часу...

А ГОРЩИКИ КУПИШ, бувальщина

Костенецький після служби повернувся додому, а там селяни виють від утисків управляючого.

Василь Григорович, забувши про свою нелюдську силу, в злості так піддав тому, що він вибив

двері, пролетів метрів десять повітрям і застряг головою в плоті, зваливши з тину низку горщиків,

які там сушилися.

– Розбиті горщики, – сказав Костенецький, – купиш у суботу на базарі. Бо я за твою підлоту

витрачатися на горщики не має наміру!