Костенецкий Василий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Ім’я йому – Василь Григорович Костенецький.

У Аустерліцькій битві він, як вихор, понісся попереду роти, розчищаючи шлях величезною

шаблею. Незвичайної довжини і тяжкості старовинна шабля була виписана з Московської

Збройової палати спеціально для нього і подарована йому цесаревичем Костянтином Павловичем.

В результаті кінний полк ворога відкинули назад.

В ході Бородінської битви стався епізод, вельми характерний для В. Г. Костенецького. В розпал

бою на одну з батарей увірвалися польські улани і почали рубати канонірів. Костенецький, який

знаходився поблизу, кинувся останнім на виручку і, не задовольнившись шаблею, почав валити

ворогів гарматним банником. Одним ударом він скинув з коня найближчого улана, потім,

кинувшись в натовп, збив на землю ще одного і ганявся за іншими до тих пір, поки банник не

зламався. Наслідуючи приклад начальника, артилеристи хто чим міг відбивали атаку улан і через

декілька хвилин знову відкрили вогонь.

Успіх в цій рукопашній сутичці навіяв Костенецькому думку запропонувати Олександрові I

запровадити в артилерії залізні банники замість дерев’яних.

– Залізні банники у мене можуть бути, – відповідав імператор, – але звідки взяти Костенецьких,

щоб володіли ними?

Прославлений в рукопашних сутичках, В. Г. Костенецький був не тільки відважним рубакою. У

Тарутінському таборі він подав М. І. Кутузову доповідну записку, в якій виклав свою думку про

необхідність змусити війська Наполеона відступати з Росії по старій Смоленській дорозі.

При відході до Москви Костенецького призначили начальником артилерії ар’єргарду.

Крім неабиякої фізичної сили – він один піднімав гармату, легко ламав підкови, ривком за хвіст

валив додолу будь-якого коня – і хоробрості, В. Г. Костенецький був відомий чисто спартанською

строгістю життєвого устрою. Він не визнавав іншого начиняння своєї кімнати, окрім простого

столу і лавок, на одній з яких спав. Обливання холодною водою в літній час і обтирання снігом

взимку складали його незмінний вранішній туалет.

БУВ МИЛОСТИВИМ ДО ПЕРЕМОЖЕНИХ, з розвідки Ю. Шапошникова «Буря і натиск»

Молодий офіцер виявив завзятість в рукопашному бою, до якого, між іншим, і пізніше мав велике

бажання. У сутичці під Очаковом російський загін зупинився на березі річки, з іншого берега

ворог вів прицільний вогонь. І тоді Костенецький разом з декількома сміливцями на запряженому

возі форсував водну перепону й, розмахуючи шаблею, кинувся в атаку. Лише замішання

здивованих такою зухвалістю турок врятувало наших героїв. Коли ж ворог опам’ятався, приспіла

підмога, і турки були відкинуті.

Після втечі французів з Москви російська армія стала переслідувати ворога. Відважний і суворий

на полі брані, генерал Костенецький був милостивий до переможених. Якось до нього підвели

змерзлого французького офіцера з музичної команди. Костенецький розпорядився видати йому

кожух і посадити біля багаття: «Коли зігріється, хай покаже своє мистецтво». Через півгодини

полонений, який відверто звеселів, узяв інструмент і красивим голосом виконав арію. Генерал

прийшов у захват. Розплакавшись, він обійняв француза і оголосив, що залишає його при собі.

Пізніше, коли кампанія завершилася і полонені дістали можливість повернутися додому, цей

французький музикант заявив, що залишається в Росії. Василь Григорович охоче поселив його в

себе.

...Здавалося, і час не в змозі здолати його могутній організм. Пішовши за віком у відставку, Василь

Григорович зажив паном в своєму маєтку. Славився він людиною хлібосольною і трохи

дивакуватою у розумінні сусідів. Вони не розуміли генерала, який то захоплено розмовляє з

відомими російськими літераторами й вченими, а то – міряється силою з дворовими хлопцями.

МАЙЖЕ ЗАБУТИЙ НА БАТЬКІВЩИНІ, з статті «Костенецький Василь Григорович» на

konotop.kntv.sumy.ua

Один з найвідоміших генералів-артилеристів XIX сторіччя Костенецький на сьогоднішній день

майже забутий. А, загалом, прізвище Костенецького повинне бути добре відомим тим, хто

цікавиться історією України – їхній рід з’явився на Конотопщині ще в XVII сторіччі. До цього

Костенецькі мешкали на правобережній Україні, в районі Корсуня.

…Після закінчення війни (1812 р. – авт.) обстановка в російській армії змінюється – настає

сумнозвісна «аракчеєвщина». Герої поступово залишають службу. У 1820 році це змушений був

зробити і наш земляк. Проте до останніх