геніального лакузу, наклепника Росії, наклепника російської жінки.
…Неодноразово ми запитували себе: чи ми не помиляємося? Невже такою була людина, перед
якою два десятиліття схиляла голову Росія? Яким талантом володів він, щоб змусити всю
грамотну й неграмотну Росію читати власні низькопробні твори? …І з сумом відповідаємо: ні, не
помиляємося…
…Тільки після виходу «Вибраних місць» побачила юна Росія, що була безсоромно обдурена,
забажала скинути кумира, нею звеличеного; та було вже запізно: метал затвердів, і вона змушена
була відмовитися від свого наміру й звично кадити тому, кого більше не поважала.
…Не знаю, що ви думаєте, шановні читачі, а я в захваті від… лукавого малороса… Все це
доводить надзвичайний дар Гоголя крутити людьми з якими він спілкувався. …В непевні часи з
його честолюбством, шанолюбством, патяканням, лицемірством, вмінням створити відданих
людей й використати їх, він став би масштабним політичним діячем, чудовим майданним
промовцем, небезпечним крамольником. В епоху самозванства він, як Ляпунов… зрадив би шість
разів за два роки; зіграв би чудово Тушинського злодія, а за царевича Олексія опрацював би роль
Микити Пустосвята краще цього недолюдка. Проте не став би Сусаніним чи Мініним й ніколи не
створив би нічого доброго чи величного, бо не мав ні патріотизму, ні значної ідеї, ні відданості
бодай якому-небудь принципу. Власне я було багатством, виключно перед яким він схиляв голову
і заради якого всім жертвував.
…Двадцять років Росія захоплювалася й платила гроші двом спритним шахраям: Сенковський
просто обдурював її, вона не помічала; Гоголь переконував, що в Росії лише бруд; вона схилялася
перед ним.
Остання зовнішня причина успіху Гоголя… – бруд. Його він побачив на великих шляхах; але він
(бруд – авт.) виявляється також в будинках, вбраннях, в головах й навіть трохи в серцях росіян. Це
ведеться здавна. Крижанич, який жив в XVII столітті, пише, що датський король сказав про
наших послів: «Якщо ці люди ще декілька разів прийдуть до мне, мені потрібно буде збудувати
для них свинохлів: тому що, де вони поживуть, там через сморід півроку ніхто жити не може».
…Все це – залишки татарщини, від яких ми, слава Господу, потроху звільняємося. Гоголь же мав
найтепліші почуття до російського бруду.
НЕ ВСЕ В ПОРЯДКУ З ГОЛОВОЮ, напис В. Одоєвського на книзі М. Герсеванова «Гоголь
перед судом звинувачувальної літератури»
Прочитавши цю книгу, мимоволі переконуєшся, що автор перебуває в патологічному стані, досить
цікавому; його загальне роздратування зосередилося на одному предметі, що випадково трапився
йому під руку. Так напівбожевільні говорять досить розсудливо про різні предмети: розлад їх
розуму виявляється лише в повторенні однієї і тієї ж фрази, випадково ними почутої або самими
сказаної. У хворій голові вигадника має таїтися думка про його якесь покликання– бути
Немезидою Гоголю за ображену ним Росію. З іншого боку, тут висвічується один з поганих
елементів нашого народного характеру: непереборне бажання збити пиху у кого б то не було, хоч
у мертвого,– без всякої особливої причини, а лише тому– щоб він (мертвий) не дуже зазнався.
Последние комментарии
17 часов 53 минут назад
18 часов 12 минут назад
18 часов 20 минут назад
18 часов 22 минут назад
18 часов 24 минут назад
18 часов 42 минут назад