Герсеванов Николай (fb2)

- Герсеванов Николай [Справочник-дайджест] 23 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ГЕРСЕВАНОВ Микола Борисович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Публіцист.

З дворянської родини. Батько, Герсеванов Б., – маршалок катеринославського дворянства.

Народився в 1809 р. в с. Миколаївці Новомосковського повіту Катеринославської губернії

Російської імперії (нині – Новомосковський район Дніпропетровської області України).

Помер 4 (16) липня 1871 р. в с. Миколаївці Новомосковського повіту Катеринославської губернії

Російської імперії (нині – Новомосковський район Дніпропетровської області України).

Похований на Катеринославському (Дніпропетровському) міському цвинтарі.

Навчався в одеському Рішельєвському ліцеї (1818-1820), закінчив академію Генерального штабу

(1836).

З 1825 р. – на військовій службі. Брав участь у бойових діях на Кавказі (1844), в Угорщині (1849),

в Кримській війні (1853-1856), активний оборонець Севастополя. Обіймав посаду полковника

Генерального штабу, генерал-квартирмейстера військ в Криму (1854-1855).

Член Одеського товариства історії та старожитностей (1856).

Предводитель дворянства Новомосковського повіту Катеринославської губернії (1860-1866).

Кавалер російських орденів св. Володимира 4-го ступеня (1849), св. Ганни 2-го ступеня (1852), св.

Володимира 3-го ступеня (1854), св. Георгія 4-го ступеня (1855), св. Станіслава 1-го ступеня

(1858), австрійського ордена св. Леопольда (1849).

Нагороджений золотою шаблею з написом «За хоробрість» (1855).

Друкувався в газетах «Північна бджола», «Звістка», «Одеський вісник», журналах «Вітчизняні

нотатки», «Син Вітчизни».

Як літератор дебютував в газеті «Додаток до «Володимирських губернських відомостей» заміткою

«Спасо-Євфімієвський монастир в Суздалі» (1838).

Виступав на животрепетні теми, про що говорять самі назви доробків: «Петербург і Москва»

(1839), «Про пиятику в Росії», в якій вперше на теренах імперії запропонував замінити горілку

пивом (1842), «Військово-статистичне описання Таврійської губернії» (1849), «Які залізниці вигі-

дніші Росії – кінні чи парові» (1856), «Декілька слів про нашу кавалерію» (1858), «Про народний

характер євреїв» (1859), «По соціалізм редакційних комісій. Лист до голови їх генерала

Ростовцева» (1860), «Зауваження щодо торгівельних відносин Сибіру й Росії».

Наш земляк – автор книги «Декілька слів про дії руських військ в Криму в 1854-1855 рр.» (1867).

Обнародування в ній відвертих помилок російської армії викликало хвилю обурення, в першу

чергу, сановних осіб.

Ще більша хвиля ажіотажу піднялася після публікації книги «Гоголь перед судом звинувачуваль-

ної літератури» (1861), в якій один наш земляк відмовив другому в талановитості.

Серед друзів та близьких знайомих Г. – О. Меншиков, О.Строганов, В. Бекетов, Я. Ростовцев, В.

Долгоруков та ін.


***

НЕ РОЗ’ЯТРЮВАТИ ВЛАСНІ РАНИ

, з життєвого кредо М. Герсеванова

Замість того, аби любити, поважати свою Батьківщину, ми віддаємося розпусті, замість того, аби

лікувати наші рани, ми роз’ятрюємо їх.

КРАСЕНЬ БЕЗ ГОЛОВИ, з статті М. Герсеванова «Рим. Уривок з дорожніх вражень туриста»

За великою галереєю, наповненою статуями, в чотирикутній невеликій залі стоїть знаменитий

торс, – на думку художників, Геркулес, створений Аполлонієм. Цей торс, перед яким знавці

падають ниць, предмет мало не благоговіння Мікель-Анджело, який приходив, коли під кінець

життя став сліпим, до Ватикану відчути його божественні форми, – цей торс чи не тому такий

славний і звеличений, що йому бракує голова, руки, ноги і частини спини?

Втім, на втіху профанам, художники говорять, що треба бути посвяченим в таїнства їх, аби

осягнути красу торсу.


ДИВНО, уривок з повісті Т. Шевченка «Художник»

Бувало, і я помилуюся Бельведерським торсом, та не стерплю і сяду малювати. Чудовий,

зразковий твір стародавньої скульптури! Недаремно сліпий Мікель-Анжело навпомацки

захоплювався цим шматком відпочиваючого Геркулеса. І дивно. Якийсь пан Герсеванов в своїх

дорожніх враженнях так художньо вірно оцінює педантичний твір Мікель-Анжело «Страшний

суд», фрески божественного Рафаеля і багато інших знаменитих творів скульптури і живопису, а в

торсі Бельведерському бачить лише шматок мармуру, нічого більше. Дивно!


БЕЗ МАЙБУТНЬОГО, з статті М. Ядрінцева «30-річчя сибірського земляцтва»

Сибір ...був російською національною гордістю і уявлявся величезним багатим царством, рясним

соболями, із строкатим натовпом промислових народів. Насправді ж, як показує історія, це була

вельми пустинна і забута країна з пригніченим воєводським свавіллям населенням і з розореними

вимираючими інородцями.

Після захоплених вихвалянь «багатого Сибіру» ...раптом наступило розжалування. Російська

публіцистика в особі Герсеванова узялася знімати з Сибіру його царську мантію і довела, що ця

околиця не дає ніяких державі доходів, за своїми природними умовами не має ніякого майбуття




«Призрачные миры» - интернет-магазин современной литературы в жанре любовного романа, фэнтези, мистики