Тінкі й чарівна квітка [Мері Блер] (fb2) читать постранично, страница - 6

старий став швидко зменшуватися. Уже за мить із гучним брязкотом впала на підлогу рушниця, і вчений злякано став роззиратися. А зусібіч його вже оточували тварини, які тепер здавалися йому велетенськими.

— Ага, попався, — засміялася Лілі і схопила чоловічка впоперек тулуба. — Час і вам, містере Нокс, посидіти в банці.

Дівчинка засунула вченого в ту ж банку, у якій сама сиділа понад годину тому. Побачивши свого мучителя в полоні, тварини радісно запищали, закричали й застрибали.

— Тінкі, ти молодець! — зраділа Лілі. — Тепер ми легко зможемо покинути цей жахливий будинок. От лише…

Дівчинка розгублено дивилася на тварин, а вони всі з надією дивилися на неї та феріґарда.

— Тінкі, ми повинні подбати про тварин. Не можна ж залишити їх на вулиці.

— У цьому нам міг би допомогти… — задумливо пробурмотів кролик. І раптом як загукає: — Учителю! Як добре було б, якби ви з’явилися! Нам потрібна допомога. І без вас ми точно не впораємося.

— Ох, Тінкі, навіщо ж ти так голосно кричиш? Я так і оглухнути можу, — почули друзі зовсім поруч тихий сміх, і в повітрі з’явився великий пухнастий білий кіт. Він літав на прекрасних райдужних крилах, які додавали йому чарівного вигляду.

— Учителю! — радісно, але вже набагато тихіше скрикнув Тінкі. — Як же добре, що ви поруч! А ви, що ж, — завжди за мною спостерігаєте?

— Хіба хороший учитель може залишити без нагляду свого маленького учня? — ласкаво промовив кіт. — Ну ж бо краще допоможімо цим бідолахам знайти нові домівки, де їх любитимуть.

Крилатий кіт змахнув лапами, і перед ним постав величезний кошик, який випромінював світло. Він плавно опустився на підлогу.

— Ну що, малята, готові політати? — тихо спитав кіт. — Лізьте в кошик, і я віднесу вас до найбезпечнішого місця на світі: до міста феріґардів. Там ви відпочинете і зберетеся на силі. А трохи згодом ми знайдемо тих, хто піклуватиметься про вас.

Звірі боязко тулилися до ніг Лілі. Найменше мишеня першим спробувало залізти в корзину, але вона була занадто висока для нього. Дівчинка з радістю допомогла малюкові, а за ним опустила в кошик й інших тварин.

— А цього лиходія можете віддати мені, — сказав кіт-учитель і акуратно взяв у Лілі з рук банку з містером Ноксом.

Чоловічок всередині злякано дивився на величезних тварини і не міг зрозуміти, що відбувається.

— Тінкі, а ти допоможи Лілі знайти квітку… — пролунав тихий голос Учителя.

Потім крилатий кіт підхопив кошик і відразу зник.

Крилатий кролик полетів до виходу з лабораторії і поманив Лілі за собою. Друзі вийшли з будинку містера Нокса і попрямували до оранжереї. Тепер, коли в них були ключі, дівчинка і феріґард легко увійшли до скляної споруди.

Розділ 8. Джунглі серед міста

Лілі увійшла до оранжереї Нокса і сміливо увімкнула світло. Вона швидко пішла вздовж столів із квітковими горщиками, відшукуючи яскраві квітки камелії. Тінкі летів поруч.

— Знайшла! — нарешті радісно вигукнула дівчинка, підбігаючи до однієї з рослин.

Феріґард побачив великий кущ з темно-зеленим блискучим листям. На тонких гілках горіли рожево-червоні квіти.

— Які ж вони гарні! — захоплено охнув кролик.

Лілі обняла величезний горщик і спробувала його підняти, але ноша була для неї непосильна. Ледь відірвавши горщик із камелією від столу, дівчинка відразу опустила його назад.

— Як узагалі Нокс доніс його сю­ди? — невдоволено буркнула вона.

— Цей лиходій просто вже дорослий, — нагадав їй Тінкі і спитав: — Ти забула, що я чарівний? Зараз я його зменшу!

— Ні! Не треба! — злякалася Лілі. — А раптом він від цього зів’яне?

— Ну ти ж не зів’яла! — заперечив феріґард.

— Так то я, а це унікальна квітка! Може, тут є візок… — Роззирнувшись навколо, Лілі знайшла візок.

Тінкі все-таки довелося трохи почаклувати, щоб дівчинка могла поставити на нього важкий горщик. Але все інше Лілі робила без ворожби.

Додому друзі довезли міддлеміст майже на світанку, бо йти пішки було далеченько.

Як же здивувався дідусь та мама, коли побачили стомлену, але щасливу Лілі з візком, на якому викрашалася вкрадена квітка! Рідні почали розпитувати її — мовляв, де та як, але вона лише сказала, що їй допоміг друг.

Дідусь підхопив горщик, немов це була дитина, і затанцював по двору. Він повернув камелію на місце, а сам сів поруч з нею, не в силах відірвати від неї погляд.

Лілі поснідала і пішла до своєї кімнати, щоб бодай трохи відпочити.

Дні до виставки в ботанічному саду промайнули непомітно. Лілі з дідусем щодня їздили туди, щоб усе підготувати до відкриття.

Нарешті настав омріяний день! Тато Лілі повернувся зі своєї чудової подорожі й відразу з аеропорту приїхав на відкриття виставки. Він устиг вчасно, саме тоді, коли треба було урочисто перерізати шовкову стрічку.

Багато людей увійшло до величезної оранжереї. Тут їх оточили справжні джунглі. Ліани, всипані запашними квітами, звисали зі стелі. На спеціальних підставках стояли прекрасні