Завадовский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

призначення особистим кабінет-

секретарем. Так виходець із України Петро Васильович Завадовський на довгі роки став

фаворитом імператриці.

Прізвище Завадовських бере свій початок від давнього дворянського роду. Дід, Василь Якович,

був бунчуковим товаришем. Батько, Василь Васильович, служив у чині бунчукового товариша

спочатку в Генеральній військовій канцелярії, а потім у Генеральній Малоросійській рахунковій

комісії і, нарешті, у полковій Стародубській рахунковій комісії. Він товаришував з останнім

гетьманом України Кирилом Григоровичем Розумовським. Мати майбутнього міністра освіти

імперії була дочкою підкоморія Стародубського повіту Михайла Ширая – відомого збирача

українського фольклору.

…Зближення Катерини Великої і Петра Завадовського ставало настільки помітним, що у новому

фавориті всі бачили суперника Г. О. Потьомкіна. Але в атмосфері інтриг наш земляк почував себе

ніяково. «Познал я двор и людей с худой стороны, – пише він С. Р. Воронцову, – но не изменюсь

нравом ни для чего, ибо ничем не прельщаюсь».

Після повернення Г. О. Потьомкіна до столиці П. В. Завадовського віддалили від двору,

виплативши 80 тисяч рублів одноразово, 5 тисяч рублів пенсії і виділивши 3800 селян. З важким

серцем він поїхав до свого маєтку Ляличі.

Проте уже в червні 1777 року імператриця попросила його повернутися до Петербурга. Через

місяць П. В. Завадовський приїхав до столиці; там занять для нього не знайшлося і він знову

повернувся до свого маєтку.

І знову «кульбіт долі» – П. В. Завадовський отримує від Катерини II одне за одним запрошення

прибути до Петербурга. Однак цього разу він не поспішає; і все ж 1780 року вирушає до Північної

Пальміри. Катерина покладає на нього різні обов’язки, пов’язані з присутністю на засіданнях у

Сенаті і Раді при Височайшому дворі. Вона доручає П. В. Завадовському нагляд за спорудженням

палацу в Царицині і випробовує на педагогічному терені, ввівши його до складу виховного

Товариства шляхетних дівчат (Смольного монастиря, у майбутньому – інституту в Санкт-

Петербурзі). Незабаром імператриця дарує йому чин таємного радника і її улюбленець стає

сенатором.

Вінценосна особа дуже цікавилася «педагогією» як засобом створення «нової породи людей». І,

крім того, економіка вимагала грамотних і освічених «людей третього чину». Тому в кінці 70-х –

на початку 80-х років Катерина приступила практично до створення загальноосвітніх шкіл. У

губернських містах засновувалися чотирикласні народні училища, а в повітових – двокласні малі

народні училища. Формально ці школи були всестановими й утримувалися за рахунок держави.

У 1785 році Катерина II призначила П. В. Завадовського керівником Медико-хірургічною школою.

Для організації підготовки медиків європейського рівня у Росії він детально вивчав систему

медичної освіти за кордоном. Він дійшов висновку – необхідне перетворення медичної школи на

академію. Наголошуючи на гострій потребі у лікарях, П. В. Завадовський пропонує збільшити

кількість учнів.

До кола інших обов’язків П. В. Завадовського в цей період також входив і обов’язок забезпечення

армії та флоту лікарями і підлікарями.

СВІТЛА ПЛЯМОЧКА, з дослідження Я. Барскова «Листи імператриці Катерини II до гр. П. В.

Завадовського»

Він став «іграшкою» імператриці, яка ...дня прожити не могла без кохання; тобто без гри в

кохання. Завадовський ...щиро і глибоко покохав Катерину...

Новий фаворит був такий скромний, що нікому не вселяв побоювань...

...Завадовський ...не забував свого кохання, своєї пристрасті до Катерини; спогад минулого щастя

заважав йому одружитися з прекрасною, дівчиною в 1787 році, яка пристрасно в нього закохалася,

тобто 10 років опісля його «випадку». Завадовський – типовий «сентименталіст», і стиль його

листів нагадує чутливі романи і повісті XVIII століття.

...Безшумно почався його «випадок» в розпал запеклої боротьби таких суперників, як Орлов і

Потьомкін; ймовірно, як в тихій пристані, відпочивала Катерина в задушевних розмовах із

Завадовським після бурхливих сутичок то з кн. Григорієм Григоровичем, то з кн. Григорієм

Олександровичем; так само безшумно і кінчився «випадок» Завадовського; він горював, поплакав

про втрату щастя, що швидко промчало; вона – весело, на дачі Потьомкіна, кинулася на шию

Типовому пройдисвітові, сербові Зоричу, котрий загрожував горло перервати суперникові, а

закінчив збутом