Завадовский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

фальшивої монети...

Завадовський – світла плямочка, яка промайнула на брудному фоні катерининського

фаворитизму. Він не зважився навіть на те, щоб нажитися, просунути своїх рідних чи друзів,

виклопотати їм чини і подачки.

РОЛЬ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ НЕОДНОЗНАЧНА, з розвідки «Гетьманщина» на lib.irismedia.org

Надзвичайно важливою подією в історії не тільки України, але й цілої Російської імперії після

скасування гетьманства було скликання Катериною II Комісії для укладення нових законів. Під

впливом «просвітньої філософії» XVIII ст. вона проголошувала в маніфестах, що ставить метою

свого правління встановити в імперії лад, який забезпечував би добробут, свободу та щастя всіх

підданих.

Отож, одним із перших кроків для встановлення нового ладу і було скликання Комісії 1767 року.

Наперед Катерина видала «Наказ», який надіслала для ознайомлення представникам просвітньої

філософії. «Наказ» викликав захоплення і Катерину Н прославляли, як високоосвічену, ліберальну,

гуманну монархиню, як друга свободи. До Комісії населення мало відрядити своїх депутатів, що

мали виявляти недоліки, хиби сучасного ладу та побажання майбутніх реформ. Депутатів обирала

уся вільна людність, крім, звичайно, кріпаків, отже шляхта, духовенство, міщани та козаки. Це мав

бути свого роду парламент із законодатними функціями.

Населення України поставилося до справи з зацікавленням, сподіваючись довести урядові про свої

бажання. Відбувалися станові збори, на яких обирали депутатів та обговорювали давані їм

«накази». Виборчі права не були однакові для всіх: шляхетство, духовенство, міщани, козаки

обирали депутатів безпосередньо, а військові обивателі переводили триступеневі вибори.

В Гетьманщині вибори позначилися кількома несподіваними інцидентами. Так, на зборах

ніжинського та батуринського шляхетства ухвалено просити… про дозвіл обрати гетьмана.

Румянцев ужив різних заходів, щоб вплинути на автономістів, проте не мав успіху.

Тоді він відрядив бунчукового товариша (в майбутньому – канцлера Російської імперії і князя)

Олександра Безбородька та секретаря Малоросійської Колегії (в майбутньому – міністра освіти,

військового канцеляриста Петра Завадовського), які привезли інший наказ, нібито укладений цим

шляхетством. Шляхетство одноголосно ухвалило стояти при старому наказі, і обрало депутатом Г.

Долинського.

Це викликало гнів Румянцева. Він скасував обрання Долинського, а на виборців наклав грошову

кару в сумі 550 карбованців. Всіх виборців було позбавлено урядових посад, наказано надалі не

призначати їх на жодні посади. Крім того, всіх обраних депутатів віддано під суд, який провадився

найбрутальнішим способом. Вирок був жорстокий: двох осіб засудили до смертної кари, решту –

на довічне ув’язнення. Катерина П помилувала всіх засуджених, бо така кара зовсім не пасували

до її ліберального «Наказу».

Ця справа набула широкого розголосу в Україні, а протест Долинського та його товаришів проти

поводження з ними російської адміністрації розходився у відписах по всій Україні. Зберігся він у

багатьох рукописних збірниках XVIII століття.

…Для України найгіршим було те, що Запоріжжя опинилося в оточені російських володінь і

втратило своє мілітарне значення.

Знищення ж його стало для України взагалі катастрофою, яка поклала нову межу в її соціальній та

економічній історії й спричинила глибоку травму в психології народу.

Після Кучук-Кайнарджірського миру поглиблювався процес нищення України. Року 1781

Гетьманщину поділено на три губернії, або намісництва – Київське, Чернігівське та Новгород-

Сіверське, що разом становили Малоросійське генерал-губернаторство, на чолі якого стояв

Румянцев. В кожній губернії введено загальноросійські адміністраційні та судові установи.

Українська Держава була інкорпорована Росією.

1783 року остаточно скасовано козацький військовий устрій: 10 полків замінено 10-ма

регулярними карабінерними полками з 6-річним реченцем служби. Того ж року заборонено

селянам переходити з того місця, до якого вони були приписані під час останньої ревізії. Цим

санкціоновано на Україні кріпацтво.

ХТО БАГАТШИЙ, бувальщина

Якось О. С. Пушкін запросив кілька знайомих до популярного ресторану «Домініка», пригощаючи

гостей на славу. Аж ось входить до закладу граф П. Завадовський і, звертаючись до поета,

говорить:

– Видно, Олександру Сергійовичу, ви