ДЕБОГОРІЙ-МОКРІЄВИЧ Володимир Карпович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Мемуарист, публіцист. Псевдоніми – Кара, Каблуков.
З дворянської родини.
Народився 12 (24) травня 1848 р. в м. Чернігові Російської імперії (нині – адміністративний центр
однойменної області України).
Помер 10 листопада 1926 р. в м. Чирпані (Болгарія). Похований на місцевому цвинтарі.
Навчався в Немирівській, Кам’янець-Подільській гімназіях, на фізико-математичному та
медичному факультетах Київського університету (1866-1971), яких з ідейних міркувань не
закінчив.
Друкувався в журналах «Вільна Росія», «Вісник «Народної волі».
Перу Д.-М. належать історична поема «Дебагорій-Мокрієвич» (1894), «Спогади» (1894-1898),
нариси «За Байкалом» (1892), «Бунт в Горанах» (1902),
статті «Політична свобода в революційних програмах» (1889), «Відступництво і народництво»
(1899),
Під впливом брата Івана присвятив життя встановленню справедливого суспільного ладу.
Закінчувати університет відмовився на ній підставі, що чесна людина повинна жити фізичною
працею. Разом з декількома однодумцями мріяв організувати комуну в США. Прискіпливість
жандармів змусила емігрувати до Швейцарії (1873).
В рідні краї наш земляк повернувся нелегально, став одним з керівників «Київської комуни». Від
переслідувань з боку влади знову врятувала Швейцарія (1974).
Чергове повернення – задля організації селянського заколоту в Київській губернії. Заарештований
і відправлений етапом до Сибіру, де мав відбути майже 15-річний термін покарання (1879).
Дорогою зумів обмінятися документами з не політичним ув’язненим Павловим. Залишившись,
відповідно до нових паперів, не поселенні, менше, ніж за рік, втік. І знову – еміграція: Болгарія, Великобританія, США, Франція, Швейцарія.
Після Лютневої революції повернувся до Росії, проте більшовицький режим не сприйняв і знову
вирушив до Болгарії, громадянином якої на той час уже був впродовж чверті століття (1922).
Серед друзів та близьких знайомих Д. – М. Драгоманов, Л. Дейч, М. Бакунін, М. Ковалевська, В.
Бурцев, Г. Мачтет, І. Петрункевич, М. Фроленко, І. Дробязгін, В. Маслов-Стокоз, І. Бохановський,
Е. Серебряков, І. Добровольський, В. Засулич, В. Осинський, Я. Стефанович та ін.
***
МІЙ ІДЕАЛ – СВОБОДА
, з життєвого кредо В. Дебогорія-Мокрієвича
Мій світогляд зазнав багатьох змін, проте сутність свободи, як вона була удмухнута в мене
бакунінським вченням, залишилася назавжди моїм ідеалом.
НОЧУВАЛИ ПРОСТО НЕБА, зі спогадів В. Дебогорія-Мокрієвича
Чимало учнів поляків (Немирівської гімназії – авт.) ...відкрито ганили російський уряд,
розмовляли про політику, відверто співчували польським повстанцям.
…Більшість немирівських гімназистів за походженням українці та росіяни підтримували поляків.
Тільки декілька учнів з нашого гімназичного середовища … схилялися на бік російської поліції і
вважалися шпигунами.
…Комуна стверджувала, що до практичної Справи треба приступити негайно... Тому вчитися
надмірно – марна витрата часу; а деякі добалакалися навіть до того, що було б непогане забути й
те, чому раніше вивчилися, оскільки інтелігентність тільки заважає омужиченню.
…Ми знали про недовірливе ставлення селян до тих, хто все носить панське, тобто, європейський
костюм, і тому вважали, що чим бідніший одяг надінемо на себе, тим з більшою довірою стануть
вони ставитися до нас. І в цьому помилилися.
Усюди зустрічали нас підозріло і до того неохоче давали притулок, мабуть, боячись, щоб ми не
вкрали що-небудь, що пошуки місця для ночівель зробилися скоро для нас справжньою карою... не
одну ніч проводили ми просто неба.
ЗАРАДИ ПРАВДИ І СПРАВЕДЛИВОСТІ, з розвідки Ю. Бойка «Українське громадівство в
імперському соціальному регламенті ХІХ ст.»
Соціалістичними називали в цей час себе течії й організації різноманітного політичного
спрямування. Цією назвою вони прагнули підкреслити свою тенденцію до розв’язання проблем
через досягнення соціальної справедливості.
Найвидатніші революціонери-соціалісти цієї доби тим чи іншим чином були пов’язані з Україною:
талановитий організатор «Народної волі», колишній учасник Одеської громади Андрій Желябов
був родом із Таврії; Микола Кибальчич був сином священика з Чернігівщини; Сергій
Кравчинський – родом з Єлисаветградщини,
Последние комментарии
18 часов 16 минут назад
18 часов 51 минут назад
19 часов 44 минут назад
19 часов 49 минут назад
20 часов 55 секунд назад
20 часов 14 минут назад