Шкловский Иосиф (fb2)

- Шкловский Иосиф [Справочник-дайджест] 21 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:





ШКЛОВСЬКИЙ Йосип Самуїлович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Астрофізик. В астрономії існує науковий термін «штучна комета Шкловського».

З міщанської родини. Батько, Шкловський С., – гендляр.

Народився 18 червня (1 липня) 1916 р. в м. Глухові Чернігівської губернії Російської імперії (нині

– районний центр Сумської області України).

Помер 3 березня 1985 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Востряковському

цвинтарі. На надгробку написано «Астроном».

Навчався на фізико-математичному факультеті Далекосхідного університету (1933-1935), закінчив

фізико-математичний факультет Московського університету (1935-1938), аспірантуру Державного

астрономічного інституту ім. П. Штернберга (1938-1942).

Працював десяцьким на будівництві залізниць у Сибіру (1931-1933), старшим лаборантом (1942-

1953), завідуючим відділом радіоастрономії (1953-1969) Державного астрономічного інституту ім.

П. Штернберга, директором Інституту космічних досліджень АН СРСР (1969-1985).

Член-кореспондент АН СРСР (1966).

Член Міжнародного астрономічного союзу.

Член Міжнародної Академії астронавтики (1961).

Член Лондонського Королівського астрономічного товариства (1964).

Член Американської академії наук і мистецтв (1966).

Член італійської Академії деї Лінчеї (1966).

Член Національної академії наук США (1972).

Почесний член Королівського астрономічного товариства Канади (1966).

Почесний доктор Паризької обсерваторії (1975).

Лауреат Ленінської премії (1960).

Кавалер медалі Брюса Тихоокеанського астрономічного товариства США (1972).

Як вчений дебютував доробком «Електронна температура в астрофізиці» (1944).

Потім настала черга книг: «Сонячна корона» (1948), «Фізика сонячної корони» (1962), «Космічне

радіовипромінювання» (1956), «Всесвіт, життя, розум» (1962), «Наднові зірки» (1966), «Зірки: їх

народження, життя і смерть» (1975), «Проблеми сучасної астрофізики» (1982).

Наш земляк – автор збірника невигаданих оповідань «Ешелон» (1991).

Всього перу Ш. належить понад 300 наукових статей і декілька монографій.

Сфера наукових інтересів Ш. – космологія, фізика сонячної корони, радіовипромінювання Сонця,

обґрунтування і застосування теорії синхротронного радіовипромінювання, рентгенівська і гамма-

астрономія, випромінювання квазарів, аналіз проблеми життя і розуму у Всесвіті.

Передбачив наявність сферичної складової радіовипромінювання, запропонував принципово

новий метод спостереження АМС на траєкторії польоту до Місяця за допомогою «штучної

комети».

Наш земляк заклав основи радіоспектроскопії нашої Галактики, розрахував вірогідність переходу

в радіолінії водню 21 см і показав можливість її виявлення, розрахував частоту і інтенсивність

радіоліній гідроксилу ОН на хвилі 18 см, лінії СН на хвилі 9,46 см і низку інших.

Долі вченого присвячена колективна монографія «Шкловський: розум, життя, Всесвіт» (1996).

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – М. Парійський, О. Михайлов, І. Розенталь, Ю. Кобзарєв,

Я. Зельдович, В. Бердичівська, В. Гінзбург, М. Келдиш, Г. Шайн, І. Рахлін, К. Янський, К. Саган, С. Брауде, Є. Манучарова та ін.


***

ЖИТТЯ ПРИРОДІ ПРОТИПОКАЗАНЕ

, з наукового кредо І. Шкловського

Природа має бути в каменях. Життя їй протипоказане, особливо розумне.


СТАЛИ ВИПУСКАТИ ЗА КОРДОН, з статті І. Шкловського «Париж вартий обіду!»

1 липня 1966 року, в день свого п’ятдесятиріччя, я був (з п’ятої спроби) вибраний до Академії

наук. Після безвиїзного сидіння (18 років!) мене нарешті стали пускати за кордон на предмет

спілкування з собі подібними. За один лише 1967 рік я побував: взимку в Америці, в травні в

Парижі (боже, це була моя перша поїздка в місто, краще за яке немає на світі!), а в серпні в Празі

– на міжнародному астрономічному конгресі, де було стільки незабутніх зустрічей!

Здавалося, після тривалого анабіозу життя стало розстилатися переді мною килимовою

доріжкою...


ЕВОЛЮЦІЯ – ЦВИНТАР ВИДІВ, з есе І. Шкловського «Чи існують позаземні цивілізації?»

Абсолютно неясне і повністю заплутане питання про походження життя на Землі. ...Плачевний

стан цієї проблеми пояснюється тією простою обставиною, що інших форм життя у Всесвіті ми не

знаємо.

Приклад нашої Сонячної системи, в якій є лише одна «жива» планета, – Земля, наочно

демонструє, що життя виникає далеко не на кожній планеті.

...Що ж можна сказати із цього приводу? Звичайно, якщо у Всесвіті здатні існувати окремі

вогнища життя, то чом би й не бути вогнищам розумного життя?

...Можна, звичайно, припустити, що розумні істоти, зрозумівши згубність необмеженої експансії,

стали на шлях жорсткого обмеження з припиненням кількісного зростання основних показників

своїх цивілізацій. Навряд чи, проте, допустимо вважати таку стратегію розвитку однаковою для

всіх цивілізацій. Це нереально. Крім того, розвиток «тільки углиб» швидше за все –