Братановский-Романенко Андрей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

єпископ Захар (Корнілович) влаштовує тут Михайлівський монастир.

Восени 1738 року єпископ Арсеній фундирував семінарію, завдяки чому Переяслав стає

крупним центром – разом з Києвом і Черніговом.

З числа церковних і громадських діячів XVIII століття, які вийшли з семінарії, особливо

були відомі Іван Васильович Леванда, професор Київської академії і протоієрей

Софійського собору, і Андрій Семенович Романенко-Братановський, архієпископ

Білоруський і Могилівський, з ім’ям Анастасій.

В кінці XVIII століття Переяслав стає оплотом Православ’я в боротьбі з унією і

католицизмом. За часів цієї жорстокої боротьби уніатами був замучений благочестивий

Данило Кушнір. Голову страченого мученика православні знайшли і відправили до

Переяслава, де її урочисто поховали в кафедральному соборі Вознесенського монастиря.

УКРАЇНЦЯМ ЧИНИЛИ ШТУЧНІ ПЕРЕШКОДИ, з доповіді І. Преловської «Історія

Київської Академії»

Ініціатива реформування системи духовної освіти виходила відразу з декількох напрямків,

оскільки кожна з існуючих в Росії академій подала власний проект, який звичайно

базувався на існуючій системі. Церковні ієрархи запропонували власні проекти, котрі

стали предметом дискусій в Св. Синоді.

Їх авторами були Санкт-Петербурзький митрополит Амвросій (Подобєдов), могилевський

архієпископ Анастасій (Братановський), а також префект Олександро-Невської Академії в

Санкт-Петербурзі Євген (Болховітінов).

Всі ці проекти мали на меті створення єдиної системи духовних академій в Російській

імперії, і це безпосередньо торкалося питання існування Київської Академії, оскільки вона

остаточно мала перетворитися на російський духовний навчальний заклад. Задля цього

українцям було поступово створено штучні перешкоди для вступу в Київську Академію і

відповідно, набагато простіше вступити до новостворених Московської, Санкт-

Петербурзької і Казанської духовних академій.

--">

Пожертвовать