Братановский-Романенко Андрей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

Богоподібний?

...Ця істина не в уяві існує. Цю істину довів і доводить Бог; цю істину виправдали і

виправдовують Помазанці Божі.

...Слава від Царів невід’ємна: бо вона відображена нетлінним перстом Божим. Ця слава

гідна лише Помазанців Божих; бо для цього змащує їх Бог, сповнюючи духу премудрості і

розуму, духу міцності і сили, духу благочестя і страху Свого.

Хай же безбожний натовп свавільних або вибере собі державника без урахування

благовоління Вседержителя Бога, або блюзнірською рукою потрясе Престол Богом

Вибраного; тоді державник їх буде або безбожним і лютим, або вмістилищем приватних

витребеньок, пристрастей і буйства; тоді вся будівля загального благоденства струснеться;

ляжуть під руїни віра, вірність, чесність, праця, заслуга, чеснота; і цей державник стане

тираном своєї вітчизни настільки злостивим, наскільки дозволять йому нахабство і

лукавство.

...О, якби всі народи так мислили, так діяли і вчиняли, блаженство їх земне було б

передчуттям Царства вічності; ворожнеча, розбрат, ненависть були б невідомі.

НІКОГО НЕ НАСЛІДУВАВ, з статті «Коротко про архієпископа Анастасія

Братановського» на ryibak.boxmail.biz

Бог благословив святу Русь всяким добром; благословення це, мабуть, відпочивало на ній

в бурхливий XVIII століття, коли вся Західна Європа була вкрита темрявою невіри і

запеклого Богоспротиву. У це бурхливе століття Бог захистив Росію твердим оплотом; Він

поставив в ній на варту великих пастирів, які берегли увірену ним паству, як зіницю ока.

Серед цих мужів відрізняється як ревним викриттям західних помилок, так і турботою про

надання віруючим життєдайного Слова Божого, Анастасій Братановський, архієпископ

Астраханський і Кавказький.

...Правлячий архієрей Іріней Братанович, рідний дядько Андрія Братановського, доручив

йому в недільні дні, тлумачити, в церкві Святе Письмо і проголошувати, іноді, проповіді.

На цьому терені Братановський, ще тоді, став предметом здивування цілого міста: всі

стікалися слухати його, захоплюючись неймовірним красномовством, і не менше –

лагідністю, упокорюванням, які зберіг він серед цих самих успіхів.

Гаврило, митрополит Новгородський і С.-Петербурзький, виявив бажання особисто

познайомитися з молодим проповідником Андрієм. З першого погляду і розмови

проникливий пастир зрозумів і полюбив Братановського.

... Незабаром Анастасій почав проповідувати у присутності Імператриці і Високого Двору.

Час цей (з 1793 по 1796 рік) він небезпідставно вважав найблискучішим в своєму житті, і

мав щастя декілька разів чути особисті похвали від Государині. Деякі проповіді його, чуті

Імператрицею, за її наказом, перечитувалися їй в кабінеті: так уважно цінувала Вона твори

Анастасія.

15 вересня 1801 року Государ Імператор Олександр Перший, в день своєї коронації, звів

Анастасія в сан архієпископа, а в 1805 році – повелів йому бути присутнім в Синоді. Тоді

здоров’я трудівника, виснажене заняттями, вимагало спочинку, проте покірний велінню

Помазанця Божого, він залишив Могилів, передчуваючи, що тут більше його не побачать.

Не довго залишався він в столиці, клімат якої сприяв розвитку злих сухот, які він називав

спадковими. Його перевели, за власним бажанням, до Астрахані.

Анастасій, невеликого зросту, худорлявий, слабкий грудьми, не дивував, а захоплював

привабливим красномовством, умів діяти на серця слухачів, викликати сльози, вражати і,

разом з тим, заспокоювати, наводити страх і поселяти надію. Головним гідність Анастасія,

як проповідника, полягала в тому, що він нікого не наслідував.

ПЕРЕВЕРШИТИ ЙОГО НЕ МОЖЛИВО, з оцінки Катерини II

Анастасія можна або копіювати, або перевершити; але і те й інше неможливо.

ЯСНІСТЬ І ВІДТОЧЕНІСТЬ, з статті Ю. Бєгунова «Братановский-Романенко Андрій

Семенович»

Анастасій перевершував всіх інших ясністю і відточеністю стилю, близькістю мови своїх

проповідей до розмовної.

Латиною написав керівництво з складання проповідей (1806).

ОПЛОТ ПРАВОСЛАВ’Я – ПЕРЕЯСЛАВ, з кореспонденції «Давня столиця

митрополитів» на інтернет-сайті pravoslavye.org.ua

Лише на кінець XVI століття, завдяки турботам відомого борця за Православ’я князя

Острозького, Переяслав дещо оживає. У 1695 році митрополит Київський Варлаам

(Ясинський) порушує справу про заснування в Переяславі архієрейської кафедри, і вже в

кінці 1701 року