Візит до імператора [Марина та Сергій Дяченки] (fb2) читать постранично, страница - 2

імперським програмістом, а не…

— Вибач, — різко сказала мати, — це низькопоклонство перед «Метрополією».

Батько подивився на неї, та нічого не сказав. Кирило зітхнув і відсунув майже повний пакунок з вечерею.

— Ось ми зараз не доїдаємо, — сказав батько. — Залишаємо на столі. Розбестилися… А уявіть, що нам доведеться орати землю й вирощувати їжу на землі, як дикунам. Убивати тварин та їсти їх…

Кирило нарешті вийшов із задуми. Поперхнувся:

— Як — убивати тварин?!

— Заради їжі!

Мати сполотніла й вийшла з-за столу, не сказавши жодного слова. Услід за нею, скориставшись затримкою, підвівся Кирило. Артем наздогнав його на порозі спальні:

— Хто тебе вдарив? Покажеш мені його?

— Це моя справа, — з гідністю сказав Кирило. І додав з несподіваними сльозами в голосі: — А якщо тварин убивати, то й взагалі…

В цю мить екран у їдальні помутнішав і сам собою ввімкнувся, як бувало лише у випадку екстрених, найважливіших всепланетних повідомлень. На екрані з'явився п'ятирічний Кирило — так був запрограмований канал, щоб маленький Кір повідомляв родині найважливіші новини.

— Увага, — заговорило маля на екрані, - інформаційна служба пе-едає екст-ене повідомлення… — буква «р» не давалася дикторові, як не вмів її вимовляти п'ятирічний Кирило. — Міжпланетне судно Його Імпе-ато-ської Величності «Мет-ополія» вийшло з гіпе-п-осто-у в оз-ахунковій точці. Увійдіть у ме-ежу, щоб знати більше…

І замовк, щиро всміхаючись з екрану.

***

За кілька днів «Метрополію» можна було розрізнити на небі неозброєним оком.

Ще за два тижні вона вийшла на орбіту. Жоден запис, картинка, голограма не передавала того, що бачили зараз люди з Варти — вночі та вдень у небі висіла біла квітка. Змінюючись, повертаючись, розгортаючи й складаючи пелюстки, вона була схожа то на орхідею, виліплену зі снігу, то на медузу, виткану з диму. Артем вивчав улаштування імператорського корабля в школі, як усі жителі Варти, і в класі його запевняли, що корабель Імператора спроектований і побудований прагматично, лаконічно й функціонально, без схильності до зовнішніх ефектів.

Тепер Артем засумнівався в цьому.

Нехай жодна мембрана чи поверхня «Метрополії» не була створена для краси. Нехай усе, що здавалося пелюстками й листочками, було включено в структуру, слугувало для розподілу енергії, формування внутрішніх теплових потоків та інших численних потреб. Проте як сильно бувала вражена людина, яка вперше бачила «Метрополію» в небі своєї планети!

Діти ходили, задерши голови, чіпляючись і налітаючи один на одного. Дорослі намагалися триматися гідно, та це не завжди в них виходило. На пласких дахах, у рекреаційних зонах масово натягалися гамаки; люди проводили години, лежачи на спині й витріщаючись на «Метрополію». Старі люди казали: «Треба надивитися. Не знаю, чи побачу наступного разу».

По інформаційних мережах пройшло коротке звернення Імператора до підданих Варти. Імператор привітав усіх, особливо молодих, які вперше побачили прибуття «Метрополії», висловлював Задоволення загальним розвитком планети — жодну виробничу лінію не втрачено протягом двадцяти років, екологічна рівновага дотримується ідеально, чисельність населення стабільна, охорона здоров'я на висоті, - а також, завершуючи свою промову, пропонував усім жителям Варти, охочим стати підданими «Метрополії», подавати заявки на розгляд.

Промова Імператора прийшла з корабля в текстовому вигляді. Державні агентства так і транслювали її — рухомим рядком. Аудіали вкладали текст до вуст робота з низьким чоловічим голосом. Родина Прозорових почула промову Імператора у виконанні віртуального маляти Кирила.

— Про запізнення — жодного слова, — сказала мати.

- Імператор не спізнюється, — відгукнувся батько; пафос у його голосі був приправлений іронією, але не сарказмом. — Імператор затримується… Мій шеф замкнувся у відділі й п'є.

— Чого так?

— Наламав дрів. Невдалі рішення, нецільове використання, полюбляв пожити… А головне — він метушився, поки чекали «Метрополію», вів, я гадаю, нелояльне листування, а тепер усі файли пішли нагору.

— А ти? — напружено запитала матір. — У тебе, сподіваюсь, усе чисто?

Батько знизав плечима.

Кирило сидів, затуляючи рукою половину обличчя. Матері він пояснив, що перечепився на сходах, і та не стала розбиратися. Немає часу думати про синці, коли файли пішли нагору!

Всі документи. Всі виробничі, ділові, адміністративні матеріали, вся переписка, окрім приватної (а недоброзичливці стверджували, що й приватна теж). Мати сподівалася, що імператорська служба зайнятості зацікавиться її скаргою на несправедливе звільнення. «Метрополія» висіла над Вартою, щомиті обробляючи величезні обсяги інформації, а мешканці планети чекали на рішення Імператора щодо великих, середніх і дрібних справ, а ті, хто був на владних посадах, ще й страхалися за свою долю…

Це були довгі години, час очікування справедливості. Тим, хто