Іде циган по діброві
(Десь лихе носило),
При нім пара вареників,
Люлька та кресило.
Чорний, темний, як та хмара,
По лісі блукає:
Іскривився, курить люльку…
Аж Лев вибігає.
Вибігає, став, питає:
«Хто ти, чорний враже?»
«Скажи перше, хто ти, враже?» –
Циган йому каже.
Стрепенув звір головою,
«Я Лев», – промовляє.
«Ти Лев собі, а я Пролев!» –
Циган відвічає.
«Ходім битись!» – Лев говорить.
«Та ходімо, враже!
Тілько я ще не обідав», –
Циган йому каже. –
Як даси чого поїсти,
Трохи підкріпитись,
Тоді піду із тобою
В чисте поле битись!»
«Та нічого, – Лев говорить, –
З тобою робити!
Мушу тобі на закуску
Хоч телицю вбити!..»
І кинувся межи стадо,
Телицю вбиває;
Шабатує пазурами,
Шкуру іздирає.
Оббілував, як годиться,
Сів коло телиці;
А цигану дає шкуру
І шле до криниці:
«Біжи, – каже, – до криниці,
Та не забавляйся:
Як набереш води повну,
Бігцем повертайся!»
Пішов циган, не вертає,
Сидить та й копає…
Лев приходить. «Що ти робиш?» –
Цигана питає.
«Таже бачиш, що я роблю:
Криницю копаю!
Що я тобі шкурлатами
Все черпати маю?!
Принесу тобі криницю,
Та й роби, що знаєш!»
«Ну, небоже, – Лев подумав, –
Добру силу маєш!..»
І нагнувся, сам за шкуру,
Води набирає,
А цигана за дровами
У ліс посилає.
Пішов циган, не вертає,
Тілько дуби в’яже…
Лев приходить: «Що ти робиш?» –
Циганові каже.
«Таже бачиш, що дубину
Докупи збираю;
Отак візьму усю разом
Та й повириваю!..»
Подивився Лев могучий,
Махнув головою:
«Оце, – думає, – на лихо,
Здибався з бідою!..»
Бере його до телиці
Живо відсилає,
А сам дуба молодого
При землі ламає.
Зламав дуба молодого,
На кряжі кряжує
Та й, сердешний, нагадався,
Що вогню бракує…
Приніс дрова та й гадає,
Де вогню узяти.
Але циган йому каже:
«А що, Леве-брате?
Вдарим в камінь пазурами!
Хто вогню добуде,
То той у нас і без бійки
Найсильніший буде!»
Пішли вони до каменя,
Разом поставали,
Як ударив Лев у камінь –
Пальці позлізали…
Заревів Лев, підняв лапи,
Лапи об’юшило!
А наш Пролев добуває
Губку та кресило.
Як ударив – скала ціла
В іскрах загоріла
І доразу суха губка
Димом задиміла…
Ідуть вони до телиці,
Вогонь розкладають;
Розбатовують телицю,
Стегна запікають.
Запікають тлусті стегна,
Обід спорядили,
Спорядили обід пишний,
На двох розділили.
Посідали і балюють:
Лев аж припадає;
А що циган вже й наївся, –
Решту розкидає.
А за ним голодні птахи
Купами літають;
Що розкине, поїдають
Та розволікають.
Лев поглянув – його Пролев
Вже й кісток не має,
Лежить собі проти сонця,
Живіт вигріває.
«Що, Пролеве, будем битись?» –
Лев несміло каже.
«Та вже ж битись, не миритись!
Але чекай, враже:
Возьми перше стисни камінь –
Як води добудеш,
То тоді ти і без бійки
Найсильнішим будеш!..»
Бере камінь Лев у лапи,
Потряс головою;
Як потисне… камінь тріснув,
Сиплеться мукою…
«Видиш, враже, – циган каже, –
Й води не добудеш!
Та як же то ізо мною
Боротися будеш?
Отак тисни, як я тисну» –
Циган промовляє
Та руками вареника
Щосили стискає.
Заюшила сироватка…
«Видиш, – циган каже, –
Що вас двадцять таких левів
Того не докаже!»
Последние комментарии
7 часов 30 минут назад
7 часов 30 минут назад
12 часов 49 минут назад
16 часов 31 минут назад
16 часов 52 минут назад
17 часов 46 минут назад