Байки [Степан Васильович Руданський] (fb2) читать постранично, страница - 2

- Байки (а.с. Класика української літератури -199) 179 Кб скачать: (fb2) - (исправленную) читать: (полностью) - (постранично) - Степан Васильович Руданський

[Настройки текста] [Cбросить фильтры]

Перед Левом тисне!

«Ану тепер, – каже циган, –

Хто з нас лучче свисне?»

Підійнявся Лев могучий,

Як на лапи стане,

Та як свисне, та як клясне.

Аж волосся в’яне!..

«Тепер я вже, – циган каже, –

Тілько не дивися!

А то й очі повилазять,

І сам повалишся!»

Лев нагнувся, сплющив очі,

Стоїть, ані писне…

А той його ломакою

Як під вуха свисне!

Зашуміло, загуділо,

Й задзеленькотіло,

І в очах стома свічками

Запалахкотіло…

«Не чорти ж мені надали

З тобою зчепитись…

Ні, небоже, що вже хочеш,

А не буду битись!»

«Е, боїшся, бісів Леве! –

Циган став казати, –

Неси, враже, шкуру грошей

До моєї хати:

Тоді тілько я з тобою

Миром помирюся…

А не хочеш, то я зараз

Із тобою б’юся!..»

Став, подумав Лев могучий:

Нічого діяти!

Коли хоче біда грошей,

То тра біді дати…

Бере шкуру, йде за грішми,

Повну набирає,

Несе її за циганом,

Аж чоло впріває…

Привів циган його в кузню

Межи циганята.

«Скидай, – каже, – Леве, шкуру,

Ото моя хата!»

Лев скидає йому шкуру,

Кузню оглядає;

Аж циганя із-під вугля

Штабу витягає.

Розпалилась тая штаба,

Світить і біліє,

Розсипає кругом іскри…

Жаром червоніє…

«Що то, брате, за відміна?» –

Лев почав питати.

«А попробуй, – циган каже, –

То сам будеш знати!»

Як вхватився Лев за штабу –

Боже, твоя воле!..

Завертівся, замотався

Та кулею в поле!..

«Нехай же їм сто чортяків!

Каже коло ліса. –

Щоб минутку ще потримав,

То б згорів до біса!..»

14 апреля [1858].

ВОРОНА I ЛИС (ХИТРА СОРОКА)

Пробігає Лис голодний,

Через пеньки скаче;

Аж слухає: десь Ворона

На гілляці кряче.

Прибігає, хоть видати,

Та ніяк дістати!..

Лис хитриться і вертиться,

Давай підмовляти.

Підмовляє, щоб ізлізла,

Заглядає в очі,

Обіцяє м’яса гори,

Ворона не хоче.

«І не хочу, і не можу, –

Стала говорити: –

Іди, – каже, – коли хочеш,

На село дурити!..

Ти думаєш, що Ворона

Розуму не має,

Сидить собі на гілляці,

Нічого не знає.

Та я знаю, що ти хочеш,

Як собака, їсти,

І хіба б я дурна була,

Щоб думала злізти».

«Бог з тобою, голубонько! –

Став Лис прикидатись. –

Та тепер вже, зозуленько,

Нічого боятись:

Вийшов указ з того світу,

Щоб мир був усюди,

Щоби мирно собі жили

І звірі, і люди…»

А Ворона розважає:

«Брешеш ти, мій враже!»

Далі кругом подивилась

Та й Лисові каже:

«Та який же мир той буде

Та спокій між нами,

Коли онде йдуть до лісу

Стрільці із хортами!»

«Будь здорова, голубонько!»

«А то що? куди ти?»

«Таже стрільців несе лихо,

Треба утікати!..»

«А указ же з того світу,

Що про мир писали?»

«Може, вони ще указу

Того й не читали».

«Ну, не бійся ж, голубчику:

Я лиш так сказала;

Але вашого указу

І я не читала!..»

18 апреля [1859].

ВОВК, СОБАКА І КІТ (СТАРИЙ ПЕС)

Як Собака стеріг хату,

То й його тримали;

Як постарівся, до лиха,

Взяли та й нагнали…

Іде, бідний, дорогою,

Притулку шукає;

Аж у лісі на поляні

Вовк його здибає.

«Куди, – каже, – йдеш, Собако?»

«Притулку шукати!»

«А що ж твої господарі?»

«Та вигнали з хати!»

«Ну, нічого! Будеш, – каже, –

У мене служити;

В мене будеш, як дитина,

У розкошах жити…

А чи їв ти що сьогодні?!»

«Ні, – каже, – нічого!»

«Тож ходімо обідати!» –

Каже Вовк до нього.

Ідуть вони темним лісом,

Ідуть