Annotation
Що краще: жити у раю, але не мати жодного права на висловлення власної думки, або нарешті зруйнувати цей чортів паркан і довідатися, що за ним? Ітан Берк, колишній агент секретної служби США, вже знає відповіді на всі питання, але від того йому аж ніяк не легше. Людська цивілізація під загрозою зникнення.
Блейк КраучПочатокРозділ 1Розділ 2Розділ ЗРозділ 4Розділ 5Розділ 6Розділ 7Розділ 8Розділ 9Розділ 10ЕпілогІнформація про видання
notes1
Блейк Крауч
Останнє місто
Моїм янголам, Еннслі та Аделін
Ласкаво просимо до міста Облудні Сосни, останнього міста на Землі.
Агент секретної служби Ітан Берк з'явився в Соснах, штат Айдахо, три тижні тому. В цьому місті людям вказують, де жити, з ким одружуватись, ким працювати. Дітей навчають, що Девід Пілчер, засновник міста, — це бог. Нікому не дозволяється залишати місто; не можна навіть розпитувати, що тут, власне, відбувається, бо вже це може стати підставою для того, щоб бути убитим.
Однак Ітан розкрив вражаючу таємницю: він дізнався про життя по той бік електрифікованої загорожі, яка оточує Облудні Сосни і захищає людей від моторошного зовнішнього світу. Він дізнався, що населення міста контролюють безумець і армія його послідовників; що є істоти, які можуть прорватися через загорожу і знищити цей останній крихкий уламок людської цивілізації.
Захопливе завершення трилогії «Сосни» Блейка Крауча — одна з найуспішніших телепрем'єр від телекомпанії «Фокс» літа 2014 — заволодіє вами від першої сторінки до останнього слова.
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
Підпережи-но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
Йов 38:1-7[1]
Ми — останні представники свого виду, колонія людських істот із початку двадцять першого століття.
Ми живемо в горах, там, де колись був штат Айдахо, у місті під назвою Облудні Сосни.
Наші координати: 44 градуси, 13 мінут, 0 секунд північної широти і 114 градусів, 56 мінут, 16 секунд західної довготи. Чи чує нас хто-небудь?
Голосове повідомлення і код Морзе почергово транслюються на всіх короткохвильових діапазонах з надструктури Облудних Сосен безперервним циклом протягом останніх одинадцяти років.
Початок
Девід Пілчер
надструктура
Облудні Сосни
чотирнадцять років тому
Він розплющує очі.
Збайдужілий.
Тремтячий.
І голова тріщить.
Над ним стоїть хтось у хірургічній масці, обличчя розпливається.
Він не знає, де перебуває, та й, до речі, хто він сам.
Чиста маска опускається на його рот.
Голос — жіночий — повчає його:
— Повільно глибоко вдихни і продовжуй дихати.
Газ, який він вдихає, — теплий концентрований кисень. Він проходить через трахеї й наповнює легені приємним теплом. Жінка, яка схилилася над ним, усміхається йому очима. Всього її обличчя не видно.
— Краще? — цікавиться вона.
Він киває. Її обличчя стає чіткішим. І цей голос... Щось знайоме. Не сам тембр, а викликані ним відчуття. Відчуття перебування під захистом. Майже під опікою.
— Голова болить? — питає вона.
Він киває.
— Це невдовзі мине. Я знаю, що ти почуваєшся зовсім дезорієнтованим.
Киває.
— Це цілком нормально. Ти знаєш, де перебуваєш?
Заперечно хитає головою.
— Знаєш, хто ти?
Знову хитає головою.
— Це також нормально. Кров надійшла у твої вени тільки тридцять п'ять хвилин тому. Зазвичай потрібно кілька годин, щоб отямитися.
Він втуплює погляд у світильники над головою: довгі люмінісцентні лампи, надто яскраві.
Відкрила рота.
— Поки що не намагайся говорити. Хочеш, щоб я пояснила, що відбувається?
Киває.
— Тебе звати Девід Пілчер.
Він думає про те, що ця частина інформації звучить правдоподібно. Відчуває, що назване ім'я належить йому, на якомусь непоясненному рівні — лише базовому, так, як зірка належить небу.
— Ти не в лікарні. Ти не потрапив у автомобільну аварію і не пережив серцевий напад. Нічого такого.
Він хоче сказати, що не може рухатися. Що йому до нестями холодно і страшно.
Вона продовжує:
— Ти щойно вийшов з анабіозу. Усі твої життєві показники в нормі. Ти проспав вісімнадцять століть в одному з тисячі консерваційних блоків, створених тобою ж. Ми всі у повному захваті. Твій експеримент спрацював. Рівень виживання екіпажу — 97 відсотків. На кілька пунктів краще, ніж ти
--">
Последние комментарии
5 часов 58 минут назад
13 часов 12 минут назад
13 часов 14 минут назад
15 часов 57 минут назад
18 часов 23 минут назад
20 часов 54 минут назад