Вірші [Емілі Дікінсон] (fb2) читать постранично

ЕМІЛІ

ДІКІНСОН

ВІРШІ

Переклад і коментарі

Олександра Омельченка

2025

ПОЯСНЕННЯ ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА

Вірші Емілі Ілізабет Дікінсон не мають назв. Коли вірш не має назви, зазвичай використовують як назву перший рядок. Щоби спростити це бібліограф Томас Джонсон у 1950–х роках надав кожному віршу Дікінсон персональний номер з 1-го по 1775-ий. Тож в цих перекладах використовується замість назв саме ця нумерація Джонсона, більш поширена ніж пізніша 1990-х років нумерація Франкліна.

441

Це послання моє до цілого Світу,

Від якого жодної вісточки не нажила -

Звістка проста, що Природа мені

З ніжною величчю розповіла.

Повідомлення Її віддаю незримим

Рукам, які бачу лише уявою;

Заради любові до Неї, мої земляки,

Думкою судіть мене своєю ласкавою!

67

Успіх вважається найсолодшим,

Тими, кому не довелось досягати самому.

Лише той осягає насолоду нектару,

В кого потреба є найболючіша в ньому.

З усього пурпурного воїнства* жоден,

Хто прапор сьогодні у битві здобув,

Не зможе передати вам чітко

Яку дефініцію перемоги відчув,

Так, як той, хто переможений долу

Помирає від ран передчасно,

Віддалені звуки тріумфу якому,

Уриваються в вуха болісно й ясно.

КОМЕНТАРІ

«67*» Вірш був опублікований під назвою «Успіх» у збірці 1878 року «Маска поетів» (A Masque of Poets) де всі вірші поетів були надруковані анонімно.

«...пурпурного воїнства». В оригіналі «purple host» - символізує переможну армію. Пурпурний колір часто асоціюється з королівською владою або доблестю, що натякає на те, що «пурпурне воїнство» є потужною та, можливо, благородною силою.

113

Нашу частку ночі треба ще пережити,

Наша частка ранкова наразі,

Нашу порожнечу в блаженстві наповнити треба,

Наша порожнеча в зневазі.

Тут ось зірка і там он зірка,

Бува губиться хтось із них.

Тут туман і там он туман,

Потім – день після туманів цих!

139

Душе, ти знов підкидатимеш жереб?

Бо до того ризик й азарт призвели,

Що сотні програли, це правда, та все ж

Десятки виграш свій здобули.

Ангели, подих затамувавши, затримуються,

Бо вичікують, який вибір зробити я мушу;

Біси нетерпляче, на зборах неначе партійних,

Мою в лотерею розігрують душу.

172

Це така радість! Це така радість!

А якби програв, яка б була бідність!

І все ж, така ж бідність, як є.

На кидок я наважився, хоч як я вагався;

І виграв! Так! А так сумнівався!

Перемога й на цьому боці вже є.

Життя – це лише життя й сконання є лише сконання!

Блаженство - лише насолода, а подих є лише дихання!

І якщо, насправді, програю, не досягнувши мети,

Знати найгірше, принаймні, – це солодка остача.

Поразка й невдача це лише поразка й невдача,

І жоден найсумніший не зможе перемогти!

І якщо я виграю – о, гармати на кораблях,

О, дзвони на дзвіницях церков і в монастирях,

Спробуйте спочатку не поспішати!

Небес блаженство - зовсім інше, хоч їх чудово,

Уявляєм, та в тім Раю прокинувшись раптово,

Як громом битим можна стати!

619

Радійте! Буря велика скінчилась!

Четверо на землі відновили свій строк,

Сорок опустилися разом

В моря киплячий пісок.

Дзвоніть за убоге спасіння!

Похоронний дзвін за душі гарні й сумні –

Чиїсь сусіди, друзі і наречені

В хвилях перекочуються на мілині!*

Як розказують про корабельну аварію,

Коли в двері стукає вже зима,

Аж доки діти не запитають: «А сорок?

Хіба їх до сьогодні нема?»

Тоді тиша наповнює розповідь

І м’якість очі оповідача;

І діти більше вже не питають,

І тільки плескіт хвиль за відповідача.

КОМЕНТАРІ

«...перекочуються на мілині». В оригіналі «spinning upon the shoals» - тут мається на увазі, за більшістю коментарів, що ще бурхливе після шторму море винесло на мілину тіла потопельників з затонулого риболовецького судна і трупи котяться і

--">

Пожертвовать