Кінзблад королівської родини [Сінклер Льюїс] (fb2) читать постранично

СІНКЛЕР ЛЬЮЇС

КІНЗБЛАД КОРОЛІВСЬКОЇ

РОДИНИ

1947

Sinclair Lewis

Kingsblood Royal

1947

ПЕРЕКЛАД І КОМЕНТАРІ

ОЛЕКСАНДРА ОМЕЛЬЧЕНКА

2024

Присвячується М.Т.Ш., хто першою почула цю історію.*

РОЗДІЛ 1

Пан Блінгем, хай він смажиться у власному жиру, був помічником скарбника компанії «Флейвер-Сейвер». Він їхав з Нью Йорка до Вінніпега у супроводі пані Блінгем та їхньої жахливої доньки. Оскільки вони були ньюйоркцями, тільки відрядження могло затягнути їх у цю глушину, і вони вважали нікчемним все, що було на захід від Пенсильванії. Вони сміялися з Чикаго, яке наважилося мати хмарочоси, і з Медісона, яке вдавало, що має університет, і вони зупинили машину і заверещали, коли в'їхали в Міннесоту і побачили великий щит з рекламою «Десяти тисяч озер».

Панна Блінгем, яку вони називали «Сестрою», прокоментувала:

- Якщо б у вас не було ньюйоркського почуття гумору, ви ніколи б не зрозуміли, чому ця вивіска така смішна!

Коли вони приїхали до свого першого селища в прерії Міннесоти, де було шість котеджів, гараж, крамниця і високий червоний зерновий елеватор, пані Блінгем хихикнула:

- Та в них тут Емпайр Стейт Білдін!

- І всі Свенсони, Бенсони і Хенсони щовечора піднімаються до «Рейнбоу Рум»!* - буркнула Сестра.

Їхній сміх підбадьорював їх ще сотню миль, аж поки не настав час думати про ланч. Панна Блінгем подивилася на карту.

- Гранд Ріпаблік, Міннесота. Здається, це десь за сорок миль звідси, і це досить велике селище на 85 000 людей.

- Давайте спробуємо. У них має бути якийсь готель, де можна поїсти, - позіхнув пан Блінгем.

- Усі найкращі люди там їдять у притулку Армії Спасіння!, - скрикнула пані Блінгем.

- О, ви мене вбиваєте! - сказала Сестра.

Коли з круч річки Соршай вони подивилися вниз на вапнякову колону будівлі Національного банку «Блу Окс» і на завод зі сталевих і скляних навісів, які зводилися для корпорації «Воргейт Вуд Продактс» з 1941 року, пан Блінгем промовив:

- Достатньо великого розміру військовий завод їм тут перепав.

Від початку Другої Світової війни Гранд Ріпаблік зросло з 85 000 до 90 000. Для дев'яноста тисяч безсмертних душ воно було центром всесвіту, і всі відстані слід було вимірювати від нього; Масква* визначалося як місце за 6100 миль від Дому, а Саудівська Аравія - як ринок збуту стінових плит Воргейт, збірних хатин і пропелерів. Блінгеми, які знали, що справжнім центром Сонячної системи є ріг П'ятого проспекту та 57-ї вулиці, були б роздратовані, дізнавшись, скільки простаків у долині під ними вірять, що Нью Йорк - це лише готелі, бурлескні вистави, гетто та фінансовий центр.

Пані Блінгем наполягла:

- Поїхали. Ми не можемо витрачати цілий день, дивлячись на це звалище. Готельний путівник називає «Пайнленд» найкращим місцем, де можна поїсти. Давайте спробуємо.

Вони їх не помітили, але дорогою до «Пайнленду» мали б проїхати повз палаци з завитковими орнаментами 1880 року, італійську католицьку церкву, ломбард, в якому литовський лісоруб нещодавно заклав пістолет Люгера, з якого вбив сіамського кухаря в шахтарському таборі, найкращу крамницю жіночого одягу поміж Форт Вільямом і Далласом*, льотчика, нагородженого Хрестом Вікторії*, і негритянського священика, який був доктором філософії.

Перед гобелено-цегляним дев'ятиповерховим готелем «Пайнленд» (спроектованим архітекторами Лефлером, О'Флаерті та Зіпфом з Міннеаполіса), пан Блінгем сумнівно сказав:

- Ну, гадаю, ми зможемо тут щось перекусити.

Їм здалося дуже смішним, що більш вибагливий з двох ресторанів у Пайнленді має зухвалу назву «Ф'єзоле Рум», хоча вони не вважали б це смішним, якби знали, що місцева назва вимовляється як «Фізолі», бо саме так вимовляли її і Блінгеми.

«Ф’єзоле Рум» створювала атмосферу чинквеченто*: помпейсько-червоні стіни, майоліковий посуд, іспанські винні глеки по обидва боки від дверей і фриз із старовинними грецькими бігунами, виконаний місцевим художником-портретистом.

— Ой-ой-ой, вони тут так задаються в цьому... ще раз, як це місто називається? — поглузувала Сестра.

— Гранд Рапідс, — сказав пан Блінгем.

- Ні, це ті меблі, звідки родом тітка Елла. А це, - авторитетно сказала пані Блінгем, глянувши на карту, - Гранд Ріпаблік.

- Яка дурна назва! - промовила Сестра. - Звучить як Четверте Липня*. О, Боже, ці провінціали!

Метрдотель старанно провів їх до столика, поважний, випростаний кольоровий чоловік, чия голова