Зруйнувати королівство [Александра Кристо] (pdf) читать постранично

2021
ISBN 978-966-982-597-1 (epub)
Жодну з частин даного видання
не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі
без письмового дозволу видавництва
Серія «Художня література»
Перекладено за виданням:
Christo, Alexandra. To Kill a Kingdom / Alexandra Christo. — New York : Feiwel and Friends,
2018. — 352 p.
Переклад з англійської Яніни Лимар
Дизайнер обкладинки Віталій Котенджи

Електронна версія створена за виданням:
Крісто А.
К82 Зруйнувати королівство / Александра Крісто ; пер. з англ. Я.
Лимар. — Х. : Віват, 2020. — 368 с. — (Серія «Художня література»,
ISBN 978-966-942-826-4).
ISBN 978-966-982-187-4 (укр.)
ISBN 978-1-250-11268-2 (англ.)
Принцеса Ліра — найнебезпечніша вбивця посеред морської безодні. Серця сімнадцяти
юнаків — трофеї, завдяки яким її шанують в утробі моря. Коли вона раптом убиває одну із
сирен, її мати, королева морів, перетворює Ліру на істоту, яку зневажає найбільше, — на
людину. Щоб знову стати собою, Ліра повинна здобути для матері серце принца Еліана,
мисливця за сиренами. Принц вважає океан домівкою, попри те що він спадкоємець одного
з найвпливовіших королівств у світі. Для нього полювання на сирен — це обов’язок. Але,
рятуючи молоду жінку в морі, Еліан і гадки не має, хто вона насправді. Ліра обіцяє

допомогти йому остаточно винищити сирен, та чи може він їй довіряти? Хто з них стане
переможцем у цій битві?
Книжка не залишить байдужим нікого — ані романтичного шукача пригод, ні вдумливого
поціновувача оповідей про зростання людської душі.
УДК 821.111(73)
© Alexandra Christo, 2018
© ТОВ «Видавництво “Віват”», видання українською мовою, 2020

Усім, хто вірив, що поява цієї книжки — лише питання часу

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Маю по одному серцю на кожен рік мого життя.
Їх сімнадцять — схованих у пісках під кам’яною підлогою спальні.
Час від часу я розгрібаю гальку, просто аби впевнитись, що вони на
місці. Глибоко заховані й наповнені кров’ю. Перелічую їх, чи якесь не
викрали вночі. І цей страх — не примха. Серця — сила, котру мій
народ цінує більше за океан.
Я чула різне: історії про викрадені серця й покараних за зраду жінок,
прикутих гарпуном до дна океану. Залишених страждати, доки кров
їхня не обернеться на сіль, а вони — на піну морську. Жінок, що крали
людські дари у своїх родичок. Чула й про русалок із тілами так само
недолугими, як їхні лускаті хвости.
На відміну від сирен, у русалок замість волосся довгі блакитні плівки
й відростки, а щелепи їхні здатні розкриватися до розміру невеличких
човнів і заковтувати цілих акул. Мають темно-синю шкіру й плавці на
руках та спині. Вони водночас і люди, і риби, але позбавлені краси
обох цих видів.
Як усі чудовиська, можуть бути смертельно небезпечними, але якщо
сирени зваблюють та вбивають людей, то русалки людьми зачаровані.
Вони крадуть дрібнички й переслідують кораблі, чекаючи, доки з
палуби впаде щось цінне. Іноді рятують моряків і не беруть натомість
нічого, крім талісманів. А серця з наших схованок вони викрадають не
заради сили, а тому, що вірять: коли з’їдять достатньо, то зможуть
обернутися на людей.
Ненавиджу русалок.
Уздовж моєї спини зміїться волосся, червоне, як і око. Ліве, звісно,
адже праве око кожної сирени має колір моря, де вона народилася. Я —
у морі Дияволос, з водами відтінку яблука і сапфіру. Обох одночасно,

та все ж таки не схожого на жоден із цих кольорів. Тут розташоване
підводне королівство Кето.
Сирени відомі своєю красою, але кровна лінія Кето — королівська і
несе в собі особливу привабливість. Велич, загартовану в солоній воді
й високих привілеях. Наші вії як вістря айсбергів, на наших вустах —
кров моряків. Навіть дивно, що для викрадення сердець нам досі
потрібна пісня.
— Кого першого ти забереш, сестро? — питає Калья мовою псаріїн.
Вона вмощується поруч зі мною на скелі й пильно роздивляється
далекий корабель. Її луска темно-брунатна, а біляве волосся ледь
торкається
грудей,
затулених
сплетеними
помаранчевими
водоростями.
— Не будь смішною, — відповідаю. — Ти знаєш кого.
Корабель ліниво плине спокійними водами Адекаросу — одного з
багатьох людських королівств, яке я збираюся позбавити принца. Це
невеличке судно зроблене з червоного дерева, що символізує кольори
їхньої країни.
Люди обожнюють демонструвати свої багатства світу, та саме це
робить їх легкими цілями для подібних до нас із Кальєю створінь,
даючи нам змогу відрізнити королівський корабель. Врешті-решт,
серед суден, котрі ходять під прапором із тигром, пофарбоване лише
одне.
Те, на якому плаває принц Адекаросу.
Приваблива здобич для мисливця.
Сонце тягарем лягає мені на плечі. Тепло стікає на шию, і волосся
липне до вологої шкіри. Мені бракує холоду морських вод, такого
гострого, що лезами проштрикує до самих кісток.
— Шкода, — каже Калья, — я бачила його, він схожий на янгола.
Таке миле обличчя.
— Серце буде ще милішим.
— Із часу твого останнього вбивства спливло багато часу, Ліро, —
дражниться Калья.