Мільйонна могила [Олексій Євтухович Довженко] (fb2) читать постранично, страница - 37

збулася. Відчувалась духовна пустота. Релігійна віра була не настільки сильною, щоб Марічка сказала:

– Як Бог дав, так воно й має бути.

Партія з комсомолом своїх вірувань не прищепили, націоналізм з його вірою у свій народ не прижився. Натомість з все більшою швидкістю покотилось приборкування Танаса. Марічка почала потихеньку пиляти як і всяка незадоволена жінка. Спочатку легенько подразнювала нервові закінчення, не колупалась в душі, тому що боялась розбудити в чоловікові звіра. Чоловік відмовчувався як всякий винуватий. Мовчання чи нерозбірливе буркотіння заохочувало жінку брати тупіший лобзик і випилювати собі нового Танаса. Любов витискалась злобою, яка накопичувалась, здавалось, у всьому тілі. Одно людське почуття замінювалось протилежним. Дійшло до того, що доторкнись одне до одного, виникне відраза. Жінчина мова насторожувала, дратувала. Танас відшукував в ній щось проти себе, завжди заперечував. Десятки років Марічка брала верх в сімейних баталіях. Спочатку тільки натякала на Органи Безпеки, згодом, вирячивши очі закричала:

– Ти мене доведеш, піду і заявлю:

Погроза занозою засіла в Танасовій голові. Багато чого міг простити Танас тільки не зраду.

– Дурна баба. – Дико глипаючи на жінку, кожен раз думав, – вона не може зрозуміти, що видасть не мене, а всю Україну, наші Карпати, наші ідеї. Хоча як подумати, то в основному від зради найбільше страждали організації, війська, навіть цілі народи. Наші ідеї житимуть до тих пір, поки не збудуться. Тоді вже народ вирішить добре воно чи ні. Згадав мудрі слова вуйка Гаврила. Він так і говорив:

– Народ вирішить проблему самостійності.

Дальше поніс якусь галіматю, мовляв, може в наш час статися, що буде самостійними та незалежною тільки мала частка населення, приміром верхи чи багаті. Народ тільки не баба. Не допущу такого поки живий. Чому б її не підтримувати мене! Немає своїх дітей, ну то й що, передала б нашу ідею комусь із чужих. Взяв би нашу ідею, став би нам за рідного. Он Дмитрів Тиміш зацікавився Обіцяв, коли виросте, поїхати жити і боротися в Україні. Така думка вартніша жіночої невірності, де розвівся тай по всьому. Моє геройство, на думку одних, чи злочин проти власного народу, за переконаннями інших, зараз не прощається. Вони зникнуть тільки разом зі мною в могилі.

Щоб якось дожити віку, мусив чоловік стелитися перед жінкою. Вважав служінням ідеї хоч і своєрідним подвигом. Відчував що жінка взяла його під каблучок та все сильніше натискає. Весь час старався звідти вибратись, але після все міцнішого ляпаса вертався назад. І цього разу спроба вислизнути не вдалась. Баба Марічка стрибнула на Танаса немов рись хвора на сказ, загнала пазурі прямо в душу.

– Іду і заявлю! – Викрикнула тай рушила до дверей. Вона тільки глянула в налиті кров’ю Танасові очі, зразу ж все зрозуміла.

– Пропала. Прийми, Боже, мою грішну душу.

– Величезний Танасів кулак садонув під дих. Він витяг з шухляди Жорине шило і загнав його в голову аж вперлося воно в протилежний бік черепа. Ні кровиночки не потекло, тільки капля крові вказувала на прокол. Танас витер її, накрив невеличку плямку сивими косами.

Здавалось, сильніша ідея перемогла, бо вхопила слабшу у вигляді Танаса і потягла на Україну досуджувати відкритим судом на місці злочину. Хоча про перемогу судити ранувато. Достеменно невідомо, де коли яка ідея підніметься як Фенікс з попелу. Тоді не одна людська істота заплаче кривавими сльозами.

Знову як особливо небезпечному злочинцеві, Танасові виділили окреме купе у вагоні для перевезення в’язнів із загратованим ззовні вікном. Через десяток діб цілодобового руху вагон зупинився в Москві. Пасажирам вистачало часу на роздуми будь вони професорами чи зеками. Танас часто згадував Гаврила. Казав мудрий вуйко, що навіть найбагатша країна має розвиватися на користь свого народу. Нехай та користь буде мізерною, малою, але на користь. Тоді відпадає необхідність націоналізму у вузькому значенні цього слова. В тім то й заковика, що націоналісту хочеться бачити свій народ забезпеченим як подобає людині. На думку агітаторів націоналізм дає більше можливостей зберегти блага наші нам будуть вони матеріальні чи духовні.

Правда, виникають проблеми, які повинні вирішуватись тільки окремою нацією. Які саме не казав.

Певне нація має винищувати власних паразитів, які прикидаються слугами народу чи держави.

Вони і тільки вони дають можливість розбазарювати народне добро, розпалюють ворожнечу, заводять у кабалу власний народ. В першу чергу багатіють вони, а народ перетворюють на жебрака. Якщо подумати, то яка може бути національна незгода. У всіх куточках Забайкалля побував, ніхто не дорікнув, що ти українець, не натякнув на національні риси. Ніхто ні мене, ні мій народ не паплюжив по крайній мірі при мені. Воно то так, але я стикався з такими як сам, робочим людом.

--">

Пожертвовать