Автобіографічний твір Святого Августина (354-430), християнсь
кого теолога й церковного діяча, родоначальника християнської фі
лософії історії, видатного представника західної патристики. Хри
стиянський неоплатонізм Августина, пануючи майже десять сто
літь, справив величезний вплив на розвиток західноєвропейської
філософії та суспільно-політичне життя.
Для широкого кола читачів.
1.
“В ели ки й єси, Господи, і достойний безк он ечн ої х в а л и ”;
“велика м огутність Твоя, і немає м іри прем удрості Т воїй” .
І величати хоче Тебе лю дина, м аленька частинка створіння
Твого, лю дина, щ о носить із собою см ертність свою , щ о носить із
собою свідоцтво гр іха свого і док аз, щ о Ти, Г осподи, “оііи р аєш ся
горди м ”2.
Та одначе величати Тебе хоче лю дина — м аленька ч астинка
створіння Твого.
Ц е ж Ти сп онук аєш нас ш укати радощ ів у Т воїх п охв ал ах, бо ж
Ти створив нас для Себе, і серце наш е не суп ок ій н е, док и спочине
в Тобі.
Д ай м ен і, Господи, знати й р озум іти , чи найперш е треба волати
до Тебе, чи величати Тебе, чи найперш е треба п ізн ати Тебе, чи
волати до Тебе. А ле хто ж волає до Тебе, не знаю чи Тебе? Бо ж
той , хто не зн ає Тебе, м ож е волати до когось ін ш ого, зам ість до
Тебе. А м ож е, радш е волають до Тебе, щ об п ізн ати Тебе?
“А ле ж як волатимуть до Того, у Кого не увір и л и ?” І “як
увірять, коли нем ає п роповідника?”'
“І величатим уть Господа ті, щ о ш укаю ть Й ого. Бо т і, щ о ш у
каю ть Й ого, зн ай дуть”4, а ті, щ о зн ай дуть, прославлятим уть
Й ого.
Н ехай ж е я, Господи, ш укаю Тебе, волаю чи, і волаю до Тебе,
вірую в Тебе! Бо Ти зап овідан и й нам. Волає до Тебе, Г осподи, віра
м оя, як у Ти дав м ен і, якою Ти надихн ув м ене чер ез лю дяність
Сина Твого, через посередництво п роповідника Твого .
П іслям ова С ергія З д їо р у к а
Х у д о ж н є оф орм лення
П авл а М аш кова
П ерекладено за виданнями:
8аіп£ А и д и зііп . С оп їеззіоп з.
Зосіеїе сГЕсІШоп “Ьез Ьеііез ІеШ -ез”.
Т о т е І, 1933; Т о т е II, 1 9 2 6 .
9 5 , Ьоиіеуагсі К азраіі, Р а гіз.
1 Пс. 145, 3; 147, 5. V (Тут і далі примітки перекладача).
2 Рим. V, 12. І Петр. V, 5. Як. IV, 6.
3 Рим. X, 14.
* Пс. 22, 27. Пор.: Мт. VII, 7.
0 Пор.: Рим. X, 14—15. Цей проповідник — це, без сумніву, святий Амвросій,
головний справник навернення Августина. У творі “Проти Пелагіанця Юліана”
Августин каже, що шанує Амвросія, як батька. Пор.: Сповідь, V, ІЗ; Лист, 147,
23, 52. Натяк на Амвросія змішав Августин з парафразою розд. X Послання до
римлян.
1
4
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина II
Бог є в людині
—
людина в Бозі
2. Одначе як волатиму д о Бога мого, Бога й Господа мого? Бо
ж, волаючи до Нього, я мовби прохатиму, щ об Він увійшов у мене.
І яке ж місце є в мені, в яке міг би увійти в мене Бог мій? Куди
ж міг би увійти Бог у мене, Бог, щ о створив небо й землю? Чи ж
можливо. Господи Боже мій, щ об я мав щось, що вмістило б Тебе?
Чи обіймають Тебе “небо й земля”
що Ти їх створив, і в лоні
яких Ти створив і мене? Чи, може, з того, щ о існує, виходить, що
все суще охоплює Тебе? Та якщо і я існую, то чому ж благаю Тебе,
щоб Ти вступив у мене, у мене, щ о н е існував би, коли б Тебе не
було в мені? Бо нема мене щ е в підземеллі, а Ти й там є, бо “хоча
б я зійшов і до Пекла, то й там знайшов би Тебе” 2.
Отже, я н е існував би, Боже мій, н е існував би взагалі, якщо б
Тебе н е було в мені. А бо, скоріше, я б не існував, коли б я н е був
у Тобі, “з Якого, через Якого і в Якому — усе”? 3 Так, так, Господи,
так воно є. Куди ж волаю до Тебе, коли я сам у Тобі? А бо звідкіля
ввійшов би Ти в мене? Бо куди ж я б мав відійти поза небо й
землю, щ об звідтіля вступив у мене Бог мій, що сказав: “ Це я
виповнюю небо й землю ”.
Частина III
Бог усюди цілий і нічим не обмежений
3. Чи ж охоплюють Тебе небо й земля, оскільки Ти виповнюєш
їх? А може, Ти їх виповнюєш, але ще лишається якась маленька
частинка Твоєї істоти, тому щ о вони н е охоплюють Тебе всього? А
де ж Ти виливаєш те, що лишилося з Твоєї істоти після виповнення
неба й землі? А може, Ти н е потребуєш , щ оби будь-що містило
Тебе, Тебе, що охоплюєш усе, тому щ о те, що Ти виповнюєш, Ти
виповнюєш, вміщаючи в собі? Бо н е посудини, повні Тебе, надають
Тобі стійкості; адже, хоча б вони й розбилися, Ти не виливаєшся.
А коли Ти розливаєшся понад нами, то Ти н е падаєш на землю,
а нас підіймаєш угору; Ти н е розсіваєшся, а нас громадиш. Але чи
те все, щ о Ти виповнюєш, Ти виповнюєш цілою своєю істотою?
Чи, може, тому, щ о ті всі речі н е можуть охопити Тебе цілого,
охоплюють тільки частинку Тебе, і ту саму частинку охоплюють
одночасно всі? Чи, може, кожна річ охоплює якусь відповідну
’ і м д 1.
2 Пс. 139, 8.
3 Рим. XI, 36.
5
Книга перша
частинку, більші охоплюють більші, а менші охоплюють менші? Та
чи ж є в Тобі якась частинка більша, а якась частинка менша? Чи,
може, Ти всюди цілий, і ніяка річ не охоплює Тебе всього?
Частина IV
Невимовна велич Бога
4. Хто ж Ти, Боже мій? Хто Ти, питаюся, як н е Господь Бог?
Бо “хто ж Бог, окрім Господа? Або хто скеля, крім нашого Бога?” 1
О
найвищий, найліпший, наймогутніший, всемогучий, наймилостивіший і найсправедливіший, найбільш укритий і всюди присутній,
найгарніший і найсильніший, сталий і непохитний, незм інний і
такий, щ о все змінює, ніколи не новий, ніколи н е старий, той, хто
все відновлює; Ти той, що “до старості приводить гордих, а вони не
знають цього” 2; той, хто завжди діяльний і хто завжди відпочиває;
той, хто збирає скарби, не потребуючи нічого; хто носить, виповнює,
охороняє, творить і годує, доконує, шукає, хоча Тобі нічогісінько не
бракує! Ти любиш, але без запалу; Твоя ревність без неспокою; Твій
жаль без терпіння; Твій гнів спокійний; Ти змінюєш свої діла, але
не постанови. Приймаєш, щ о знайдеш, хоча Ти не втратив; Ти ніколи
не вбогий, але радієш зиском; ніколи н е скупар, але стягаєш лихву.
Тобі дають більше, ніж Тобі належить, щ об Ти став боржником. Але
хто ж має щ о-небудь, що не було б Твоє? Ти віддаєш борги, хоча
нічого не втрачаєш 3. І що ж ми сказали. Боже мій, моє життя, моя
свята солодкосте, або що може сказати хтось, коли говорить про
Тебе, бо хоча він і говорить, та він німий!
Частина V
Августин хоче очистити мешкання серця,
щоб пожертвувати його Богові
5. Хто ж дасть м ені відпочити в Тобі? Хто ж зробить так, щоб
Ти ввійшов у м оє серце й напоїв його, аби я забув свої гріхи і
обняв Тебе, єдине м оє добро?
Чим Ти є для мене? Змилосердься наді мною, щоб я міг говорити.
Чим ж е є я сам для Тебе, що Ти наказуєш мені любити Тебе, а коли
б я цього н е робив, Ти б сердився на мене й загрожував мені безмір
ними нещастями? Та чи н е було б великим нещастям уже те, що я
н е любив би Тебе? Ох! Скажи мені, Господи Боже мій, у милосерді
1 Пс. 18, 32.
2 Пор:. Єр. VII, 27. Йов. IX, 5.
3 Пор: І Кор. IV, 7.
Святий Августин
6
СПОВЩЬ
Твоїм, чим Ти є для мене. “Скажи душі моїй: “Я спасіння твоє” ^
Скажи так, нехай почую це! Ось вуха серця мого перед Тобою,
Господи. Відчини їх і ”скажи душі моїй: “Я спасіння твоє”. Я побіжу
за цим голосом і обхоплю Тебе. Не закривай передо мною лиця Свого,
нехай умру — не щоб умерти, а щоб споглядати його!2
6. Затісне мешкання м оєї душ і, щ об Ти міг увійти туди: розшир
його. Якщо воно хилиться до занепаду — віднови його. Деякі речі
в ньому могли б уразити Твій зір: признаюся і знаю це. Але ж хто
очистить його? Д о кого ж іншого, як н е до Тебе, волатиму: “Очисти
мене, Господи, від таємних гріхів моїх, і збережи від чужих раба
Твого. Вірю, ось тому й говорю” 3. Господи, Ти знаєш! Чи ж не
оповів я Тобі проти себе самого гріхів моїх. Боже мій, і “чи Ти не
простив м ені безбож ності серця мого?” “Н е суперничаю в суд
женнях з Т обою ”, який єси правдою 4; і я не хочу обманювати
самого себе, щ об “моя незаконність н е брехала проти себе”. Ні, я
ж н е суперничаю в судженнях із Тобою , бо “якщо Ти, Господи,
розважиш наш і незаконності, хто ж у силі встояти?” 5
Частина VI
Дитячий вік.
Господні дари для маленької дитини
7. Однак дозволь м ені, Господи, говорити перед лицем милосердя
Твого, мені — землі й попелу 6; однак дозволь говорити м ені, адже
я звертаюся до Твого милосердя, а не до людини, яка б насміхалася
з мене. М оже, й Ти смієшся з мене; але, обернувшися до мене,
змилосердиш ся наді м н о ю 1. Бо щ о ж такого я хочу сказати,
Господи, як н е те, щ о я не знаю, звідкіля я сюди прийшов, у це,
так би мовити, смертне життя, чи, радше, в живу смерть? Я не
знаю. І прийняли м ене втішання милосердя Твого, як ц е я чув від
батьків тіла мого 8, з якого і в яке Ти оформив мене в даний час,
бо я сам н е пам’ятаю того.
Отже, розрадила м ене насолода людського молока. Але ж н і моя
мати, н і пестунка н е сповнювали ним своїх грудей; це Ти, Господи,
через них давав м ені поживу першого дитинства за Твоїм устроєм
і за Твоїми багатствами, розподіленими аж до самих основ. Ти дав
мені також те, що я н е бажав більше, ніж Ти мені давав, і щ о мої
годувальниці хотіли мені давати те, що Ти давав їм. Бо вони через
схильність і любов до мене готові були давати м ені те, чого мали
досхочу завдяки Тобі. Бо їхнє добро було моїм добром , бо
приходило від них до мене, воно н е походило від них, але через
них. Бо від Тебе, Боже, походить усяке добро, і від Бога мого все
спасіння моє. Лише згодом я пізнав це, коли Ти кликав мене через
ті самі дари, що їх розділяєш всередині й назовні. Бо я тоді вмів
тільки ссати, заспокоюватися тільки приємним, плакати, коли
моєму тілу щось долягало, — а більше нічого.
8.
Згодом я вже почав усміхатися; спершу у сні, а згодом і наяву.
Те все оповіли мені пізніш е про мене, і я повірив у це, бо бачимо
те саме і в інш их дітей, а я тих дрібниць з дитячих років не
пам’ятаю. Аж ось поволеньки я почав спостерігати, д е я був, а свою
волю хотів виявити тим, хто міг її виконати. Та дарма. М ої бажання
були в мені, а ті, хто міг їх виконати, — поза мною. І вони ніяким
чином не могли ввійти в мою душу. І так я ручками й ніжками та
криком давав знаки, подібні до моїх бажань, н е багато, а скільки
міг і скільки здужав, однак ці знаки не відповідали дійсності. І
коли не вволювали м оєї волі чи то через нерозуміння, чи зі страху,
щ об мені н е завдати прикрості, я обурювався на старших за їх
непослух і за те, щ о вони, вільні, не хотіли стати моїми рабами; я
м сіився за них своїм плачем. І я переконався, щ о такі всі діти,
яких я мав нагоду пізнати, і що я сам теж був таким; і це все
відкрили мені ті несвідомі немовлята краще, ніж досвідчені в тому
мої годувальниці.
І ось уже давно вмерло моє дитинство, а я живу. Але Ти, Господи,
Ти живеш завжди, й нічогісінько не вмирає в Тобі, тому що перед
початком віків і перед тим усім, що можна назвати попереднім. Ти
існуєш; Ти Бог і Господь усього, що Ти створив; і в Тобі містяться
причини всього, щ о проминає, і незм інний почин усього, що
змінюється, і вічні закони дочасних і н е забутих розумом речей.
Скажи мені. Боже мій, скажи мені, покірному благальникові своєму,
скажи, милостивий, нужденному рабові своєму, скажи м ені, чи не
настав мій дитячий вік після якоїсь померлої вже пори мого життя?
Чи, може, це була та пора, що я провів її в лоні матері? Бо і про
це мені вже дещ о сказали, і я сам бачив вагітних жінок. Але що
було перед тим, солодкосте моя, Боже мій? Чи я вже існував денебудь та яким-небудь? Бо я н е маю нікого, хто міг би мені це
сказати; н е могли мені сказати цього ні батько, ні мати, ні досвід
інших, ані моя власна пам ’ять. Може, Ти смієш ся з мене, що я
питаю Тебе про це, і велиш мені хвалити та величати Тебе за те,
що знаю?
Святий Августин
8
СПОВІДЬ
10. Величаю Тебе, Господи неба й землі і віддаю Тобі поклін за
почин мого життя і за мій дитячий вік, чого я не пам’ятаю: але Ти
дав змогу людині додумуватися з інших про себе, а також багато
вірити про себе свідченням простих жінок. Бо я вже тоді був і жив,
і вже при кінці мого дитячого віку я шукав знаків, щоб ними дати
зрозуміти інш им свої почування. Звідкіля ж така істота могла б
узяти життя, як н е від Тебе, Господи? Чи ж може бути хто-небудь
творцем самого себе? Чи ж є якесь інш е джерело, звідкіля плило б
життя й буття до нас, поза тим, з якого Ти створюєш нас, Господи,
Ти, для кого життя й буття — це одне й те саме, тому що найвище
буття й найвище життя — це те саме?
Ти найвища Істота і Ти н е змінюєшся; у Тобі н е проминає
сьогоднішній день, а проте в Тобі він кінчається, тому щ о все те
в Тобі, бо те все н е мало б шляхів переходу, коли б Ти н е вміщав
його. А тому, що “Твої літа н е мають кінця” 2, Твої ліга — це
вічне сьогодні; як багато наших днів і днів наших батьків перейшло
через Твоє сьогодні; з нього взяли вони свою міру та спосіб свого
буття! І промине щ е багато днів, і візьме з нього також міру та
спосіб свого буття. А Ти завжди Той Самий, “Ти Той Самий” 3; і
все завтрашнє й майбутнє — ц е те сьогодні, яке Ти робиш , а все
вчорашнє й минуле — це сьогодні, яке Ти зробив.
Та чому мене обходить те, що хтось н е розуміє цього? Нехай і
він радіє й говорить: “ Що ц е за таємниця?” 4 Нехай теж радіє так
само, і нехай воліє знайти Тебе, н е шукаючи, ніж, шукаючи, не
знайти!
Частина VII
Чи дитина в колисці не м ає гріха?
11. Вислухай м ене, Боже! Горе людським гріхам! І людина
говорить це, а Ти виявляєш милосердя до неї, бо Ти створив и, а
гріха н е створив у ній. Хто ж пригадає м ені гріхи дитинства мого?
“ Бо ніхто н е чистий від гріхів перед лицем Твоїм, навіть маленька
дитина, що жила на землі тільки один день” 5. Хто ж пригадає їх
мені? М оже, яка-небудь маленька дитина, у якій бачу те, чого сам
н е пам’ятаю про себе?
То які ж були тоді гріхи мої? М оже, я грішив тим, щ о жадібно
і з плачем горнувся до грудей? Бо коли б я робив так сьогодні і з
такою жадобою кидався не до материних грудей, а на поживу, відпо
1
2
3
4
5
відну для мого віку, то зовсім слушно мене б висміяли і зганили.
Однак тоді я робив так, що треба було м ене ганити, а щ о я був
ще неспроможний зрозуміти догану, то ні звичай, ні розум не
дозволяли ганити мене. Виростаючи, ми викорінюємо й відкидаємо
від себе нетерплячки дитячих років, і я ще ніколи н е бачив нікого,
хто б свідомо відкидав добро, щ об очистити зло. А може, на той
час і воно було добром: серед плачів просити того, що могло мені
зашкодити; дуже сердитися на вільних і незалежних людей, на
старших віком, на своїх батьків і на інших розумніших осіб, що не
слухали моїх найменших вередувань і забаганок, намагатися
дошкулити їм биттям за те, що вони н е слухали моїх наказів, які
можна було виконати хіба що мені на шкоду?
Отже, безсилля дитячих членів — це невинність дітей, а не їхня
душа! Я мав нагоду бачити й оглядати заздрісну дитину. Вона ще не
говорила, а вже, бліда, понурим поглядом дивилася на молочного
брата. Хто ж н е знає цього? Матері й пестунки кажуть, щ о вони
вміють заклинати це лихо, не знаю, яким чином. Хіба й це невин
ність, що при такому багатому джерелі материнського молока не
м ожна стерпіти молочного брата, який так дуже потребує молока і
який цією єдиною поживою підтримує своє життя? Але цим помил
кам поблажливо потурають не тому, що вони мал або незначні, а
тому, що з роками вони зникнуть. 1 це єдиний доказ. Але тих самих
вчинків н е можна стерпіти без обурення, запримітивши їх у дорослих.
12.
Отже, Ти, Господи Боже мій, що дав маленькій дитині разом
із життям і тіло, і яке так наділив — ми це бачимо — відчуттями,
так уладнав усі його члени, оздобив формами; і задля його цілісності
й неушкодженості вклав у нього всілякі прагнення живої істоти і
прагнення бути неушкодженим, Ти наказуєш мені величати Тебе за
ті дари і “сповідувати Тебе й величати у псалмах ім ’я Твоє, о На
йвищий” 1. Бо ти Бог всемогучий і добрий, хоча б Ти був зробив
тільки те одне, чого ніхто інш ий, крім тебе, н е може зробити, тільки
Ти, єдиний, від якого походить усяка міра, о Найгарніший, що
формуєш усе й порядкуєш усім за своїм Заповітом.
Тому я той вік, Господи, у якому я себе н е пам’ятаю, уявив собі,
вірячи іншим та на підставі спостережень за маленькими дітьми, і
ці міркування, зрештою, цілком правдоподібні, соромлюся відно
сити до мого життя, що його переживаю в цьому віці. Бо щодо
темряви мого забуття, то вона дорівнює тій, яку я провів у лоні
своєї матері. Але якщо “я почався у беззаконні”, і коли “у гріхах
кормила мене мати в лоні своєм у” 2, де ж, отже, прошу Тебе, мій
Боже, д е я був, Господи, я, раб Твій, де й коли я був невинний?
Але я вже поминаю той час. Бо й що ж може м ене єднати з ним,
коли я н е знаходжу в собі найменш их його слідів?
1 Пс. 92, 2.
2 Пс. 51, 7.
10
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина VIII
Хлоп ’ячий вік. Як дитина вчиться говорити
13. Хіба неправда, що, переходячи до цього мого віку, я переходив
з віку дитячого до хлоп’ячого? Чи, може, радше хлоп’ячий вік сам
увійшов у мене й настав після дитячого? Але дитячий вік н е віді
йшов, бо й куди б він міг відійти? А однак його вже н е стало. Бо
я вже не був немовлятком, що не вміє говорити, а хлопчиною, що
розмовляє. І я пам’ятаю це; а як я навчився говорити, про це
дізнався пізніше. Ц е н е був результат науки, яку я отримав від
старших, які постачали б мене словами за усталеним порядком так,
як трохи згодом показували мені літери абетки, а я навчився сам,
завдяки здібностям, що Ти їх дав мені, Боже мій, коли я намагався
квилінням, різними криками й різними рухами виявити назовні
почування з тією метою, щоб усі слухали м оєї волі; а однак мені
не вдавалося виявити ані того всього, щ о я хотів, ані всім тим,
кому хотів. Я ловив слова своєю пам’яттю, коли старші називали
якусь річ і вимовлене слово підкреслювали рухом у бік тієї речі; я
спостерігав це й запам’ятовував, що старші називають так ті
предмети, які хотіли показати. А їх бажання виявлялося рухами тіла,
цією природною мовою всіх народів, що виразом обличчя,
морганням очей, рухами інших членів тіла, звуком голосу виявляють
почування душі відносно того, чого просять, що мають, що
відкидають або хочуть обминути. Отже, я поволеньки почав розуміти
слова, які вживалися на своїх місцях у різних фразах і які я часто
чув, я почав розуміти, які предмети вони позначають, а коли мої
уста вже вміли вимовляти ті слова, тоді за їх допомогою я
висловлював свої бажання. Таким чином, разом із своїм оточенням,
серед якого я жив, я дійшов до спільного засвоєння тих знаків,
виразників м оєї волі, й увійшов у бурхливий вир людського
товариства, залежний від волі батьків та думки старших.
Частина IX
Виховання. Журба і терпіння Августина у школі.
Нелюдяні вчителі
14. Боже, м ій Боже, яких нещасть і підступних обманів я зазнав
тоді! М ені, у тому ще дитячому віці, н е радили нічого, хіба що
жити, як належить, слухатися своїх учителів, щ об блиснути у світі,
і відзначитися красномовністю, що підійме мій авторитет в очах
людей і сприятиме брехливому багатству! Згодом послали м ене до
школи, щ об я навчився абетки, а я, безталанний, н е знав, яку
користь матиму з цього. А однак м ене карали різками, коли я вия
Книга перша
11
вився лінивим до науки. Бо старші дуже хвалили такий спосіб
навчання. Наші предки підготували нам такий тернистий шлях,
яким ми мусимо йти і на якому завжди щ е більші труднощі
стелигимуться під ноги Адамовим синам 1.
Однак ми. Господи, знайшли людей, що молилися Тобі, й
навчилися від них, тільки розуміючи Тебе, скільки могли, що Ти
хтось великий, що Ти спроможний, не показуючись наш им чуттям,
вислухати й допомогти нам. І я вже хлопчиною благав Тебе, Тебе,
“Обороно і Пристановище м оє” 2, і, щоб Тебе закликати, я розривав
пута своєї мови і, щ е мала дитина, ревно молився Тобі, щ об мене
н е сікли в школі різками! А коли Ти для мого добра н е вислуховував
мене, старші особи, і навіть м ої батьки, які не бажали, щ об зі мною
скоїлося щось зле, сміялися з моїх різок і з мого великого й
болючого горя.
15.
Чи є, Господи, якесь так високо поставлене серце, серце,
з’єднане такою сильною лю бов’ю з Тобою (бо нерозум і безглуздя
деколи доходять до такого самого наслідку), отже, чи є хтось, що
з того святого єднання з Тобою черпає стільки сили, щоб
байдужим оком міг дивитися на диби, залізні кліщі та інші подібні
знаряддя тортур, знаряддя, аби уникнути яких, усі у великій
тривозі шлють свої благання до Тебе у всіх сторонах світу? Чи є
хтось такий, що любив би тих, хто сіє такий страх, хтось такий,
як мої батьки, що сміялися з березової каші, якою м ої вчителі
знущалися наді мною — учнем?
Бо наскільки я боявся вчителів, наскільки благав Тебе врятувати
мене від них, а все-таки й грішив не таким як слід писанням,
читанням і роздумуванням над своєю працею, як того вимагали від
мене. І н е бракувало мені, Господи, ні пам’яті, ні таланту, бо, як
на мій вік, Ти щедро обдарував мене ними. Але я любив гру й
забаву, і за те карали м ене ті, хто, видима річ, самі теж так
поводились. Але забави старших називають “заняттям”, а коли так
само поводяться діти, то старші карають їх за це, і ніхто не
змилосердиться ні над дітьми, ні над старшими, ні над одними й
другими разом. Хіба щ о якийсь славний знавець справ похвалить
те, що мені перепало березової каші, бо ж я, малий хлопчина,
грався м ’ячем, а ця гра відволікала мене від швидкого вивчення
уроку, який мав мене підготувати до шкідливої гри в дозрілому віці.
Та чи інакше робив той, хто сік мене різками? Коли ж у незначному
диспуті хтось з його вчених товаришів брав над ним верх, то чи
н е ставав він від цього щ е злостивіший і заздрісніший, ніж я, коли
м ене перемагав хтось із м оїх товаришів у грі?
1 Пор:. 1 М. III, 16. Єр. XXXII, 19.
2 Пс. 18, 3; 94, 22; 91, 2.
Святий Августин
12
СПОВІДЬ
Частина X
Любов до ігрищ
16. А однак я грішив, Господи Боже мій. Владико і Творче всієї
природи, за винятком гріхів, якими відаєш тільки Ти, Господи Боже
мій, я грішив, поводячись усупереч наказам своїх батьків і своїх
учителів. Я міг згодом, у майбутньому, добре користуватися знаннями,
до яких заохочували мене, без огляду на те, з якою метою вони це
робили. Бо тут н е вибір чогось кращого був причиною мого
непослуху, а тільки нахил до гуляння; я любив горді перемоги на
змаганнях; любив загадані байки, що лоскотали мої вуха, аби вони
палахкотіли ще жадібнішим вогнем; така цікавість щ одня дедалі
більше й більше жевріла в моїх очах і тягнула мене до видовищ,
до ігор старших. Однак ті, хто влаштовує їх, через своє марнослав
ство так вибиваються понад інш их, що прагнуть, аби і їхні діти
могли робити те саме; а однак вони дозволяють давати дітям
березової каші, якщо такі видовища відривають дітей від науки,
завдяки якій (як того бажають батьки), діти дійдуть колись своєї
черги влаштовувати ігрища! Господи, глянь милостивим оком на це
безсилля, спаси нас, хто вже волає до Тебе, напоум також тих, які ще
не волають до Тебе, щоб вони волали до Тебе, аби Ти врятував їх
Частина XI
Перші впливи християнства.
Недуга. Августин домагається хрещення
17. Я щ е хлопчиною чув, як говорили щось про вічне життя,
обіцяне через ласку Господа Бога наш ого, що сходить аж до наш ої
пихи. І вже хрестили мене знаками його Хреста та приправляли
його сіллю зараз по виході з лона матері, яка покладала на Тебе
такі великі надії. Ти бачив. Господи, як за мого хлоп’ячого віку
одного дня несподівано почалася в м ене сильна судома шлунка, що
супроводилась тяжкою гарячкою, я вже однією ногою був на тому
світі, Ти бачив, Боже мій, бо Ти вже тоді був моїм сторожемохоронцем 2, Ти бачив, з яким душевним зворушенням і з якою
вірою я домагався від своєї Побожної матері й матері всіх, від Твоєї
Церкви, щ об мене хрестили Хрестом Твоїм, Боже і Господи мій.
І стрепенулася мати тіла мого, мати, чисте серце якої родило з
тим більшою любов’ю моє вічне спасіння у вірі Твоїй; вона хутко
подбала про те, щ об я прийняв Спасенні Тайни і обмився водою ,
визнаючи Тебе, Господи Ісусе, на відпущення гріхів моїх, коли
несподівано я видужав. І так відклали моє очищення, немовби було
конечне, щ об я й далі каявся у гріхах, коли залишуся в живих.
Очевидно, що після хресної купелі була б більша й небезпечніш а
відповідальність за бруд гріхів.
Отже, я вже вірив, вірила мати моя й цілий дім, за винятком
єдиного батька, хоча він не переміг у м ені права на материну
побожність і н е відтягнув мене від віри у Христа, у якого сам ще
не вірив. Бо моя мати пристрасно бажала, щ об радше Ти, ніж він,
був батьком для мене, Боже мій, а Ти помагав їй потягнути за
Собою свого чоловіка, якому вона, незважаючи на свою моральну
перевагу, завжди корилася ', бо, втім, також слухала Тебе, тому що
Ти наказав такий послух.
18. Скажи мені, Боже мій, я б хотів знати (чи ц е також Твоя
воля?), з якою метою відклали моє хрещення? Чи це для мого добра
попустили віжки гріхам, чи не попустили їх зовсім? Звідкіля ж ще
й нині такі фрази щ одо цього чи того доходять до м оїх вух: “Облиш
його, хай робить, він ще не хрещений!” Але ж, коли йдеться про
спасіння тіла, ми н е кажемо: “Облиш, хай більше ятрить свої рани,
адже він щ е не вилікуваний!” Отже, наскільки краще було б для
мене швидше вилікуватися, і щоб я сам і мої найближчі завзято
подбали про те, аби вмістити мою душу, скріплену Твоїм спасінням,
під певною опікою Того, хто дав би ту опіку. Так, це було б краще.
Але скільки бурхливих хвиль спокус зависло б наді мною по
завершенні хлоп’ячого віку, найкраще знала мати моя і вже радше
воліла доручити тим хвилям глину м оєї істоти, щ о могла знову
віднайти свою форму, ніж цей готовий святий образ 2.
Частина XII
Шкільні примуси.
Бог обернув це на користь
19. Одначе в цей період дитячого віку, коли за мене побоювалися
менще, ніж у юнацькому, я не любив науки й ненавидів, коли мене
змушували до неї, та все одно мене змушували, і це виходило мені
на користь, бо ж я сам нічогісінько доброго н е робив і не навчився
б нічого, коли б мене н е примушували. Бо ніхто всупереч своїй
волі не робить добре, навіть якщо те, що він робить, справді добре.
Так і ті, хто мене змушував, самі не робили добра, але добро при
ходило до мене завдяки Тобі, Боже мій. Бо вони н е зважали на те,
що я використаю набуті під примусом знання лише на те, щоб
1 Пор:. Еф. V, 22.
2 Пор: 1 М. І, 27. (Див. також: Сповідь, XIII, 12— 13).
Святий Августин
14
СПОВІДЬ
задовольнити ненаситні похоті багатої нужди й ганебної слави.
Однак Ти, Господи, хто “знає кількість нашого волосся”1. Ти
обернув на мою користь помилки тих, хто змушував мене до науки,
а те, щ о я н е хотів учитися, — цю мою помилку Ти обернув на
мою кару, на яку я сповна заслужив, — я, такий малий хлопчина,
а вже такий великий грішник! І так затих, що н е чинили добре;
Ти робив добро для мене і за мої власні гріхи справедливо
винагороджував мене. Ти так велів, і так воно є, що кожен не
доведений до ладу дух стає карою для самого себе.
Частина XIII
Поетичні байки
20. Але з яких причин я ненавидів грецьку мову, що її вчили
мене вже вщ молодих років? Я щ е й сьогодні н е здаю собі добре
справи з того. Бо я дуже полюбив латину, н е ту латину, якої вчать
перші вчителі, але ту, якої навчають так звані “граматики”. Бо ті
перші основи, де вчать писати, читати й рахувати, я вважав не
менш ненависними за греку. Звідкіля ж походила ця відраза, як не
з гріхів і марноти життя? “Я був тілом, я був вітром, щ о проминає
й ніколи н е повертає”2. А однак ті початкові науки, завдяки яким
ставалося й сталося в м ені те, що я щ е й сьогодні здатен читати
все написане, щ о тільки трапиться під руки, і пишу те, щ о захочу,
були кращі, оскільки були практичніші за ті, які змушували мене
запам’ятовувати блукання якогось там Енея, забуваючи про свої
власні помилки, і оплакувати смерть Д ідони, бо вона заподіяла собі
смерть із любові, і при цьому я в своєму найбільшому горі н е мав
слів для себе й умирав серед таких наук далеко від Тебе, мій Боже,
м оє Життя!
21. Бо чи є щось жалюгідніше від нещасливця, який н е милосердиться над самим собою й оплакує смерть Д ідони, спричинену
любов’ю до Енея, а н е плаче над своєю власною смертю, щ о її
спричинила нестача любові до Тебе, Боже, Світло серця мого, “хлібе
внутрішній уст душ і м оєї” 3, Сило, що запліднюєш м ій розум і лоно
думки моєї?
Я не любив Тебе і “вдалині від Тебе вів розпусне життя” 4, а
серед тієї розпусти я чув, як із усіх боків лунали оклики; “ Славно!
Браво!” 5, бо приязнь цього світу — ц е розпуста, невіра в Тебе.
1
2
3
4
5
“Славно! Браво!” — вигукують, щ об пробудити людський стид у
того,- хто вагався б так чинити. А я н е плакав над тим, а плакав
над Д ідоною , щ о “згинула і з мечем у руці виконала найгірше
ріш ення” 1, я й сам шукав найгірших речей Твого сотворіння і
покинув Тебе, — я, земля, щ о вертає в землю. А коли б мені
забороняли читати це, я б страждав, щ о не читаю того, над чим
міг би страждати. І таке безглуздя вважають за благородніше й
корисніше знання від того, завдяки якому я навчився чигати й
писати!
22.
Але тепер нехай обізветься в моїй душі Бог мій, а Правда Твоя
нехай скаже мені: “ Не так воно! Н е так воно!” Навпаки, початкова
наука краща, бо ось я готовий радше забути блукання Енея та всі
подібні оповідання, ніж забути писати й читати. Правда, перед
порогами шкіл граматиків висять завіси 2, але ц е символ н е так
престижу таємниць, яких там навчають, а більше містерій, помилки
яких ті завіси закривають. Хай н е кричать на мене ті, кого я вже не
бою ся тепер, коли сповідую Тебе, Боже мій, про те, чого бажає душа
моя, коли я відпочиваю, засуджуючи негідні шляхи м о ї 3, щ об
полюбити Твої чесні шляхи; нехай не ремствують на мене продавці
або покупці літератури. Бо коли б я поставив їм запитання: “ Чи
правда, що каже Вергілій, ніби Еней прибув колись до Карфагена?”
— то менш учені скажуть, що не знають, а більш учені навіть
твердитимуть, що ц е неправда. Але коли б я запитав їх, як пишеться
ім ’я Еней, то всі ті, хто навчився цього, дадуть мені правильну
відповідь, згідно з постановою і домовленістю, за якою люди
встановили між собою значення певних знаків. Так само, коли б я
запитав когось, що було б більшою шкодою для його життя: чи
забути читати й писати, чи ті поетичні байки, то хто ж міг би
завагатися з відповіддю?
Отже, я грішив уже хлопчиною, коли більше цінував ту марноту,
ніж корисні речі, чи, радше, перше любив, а друге — ненавидів.
“Один і один — два, два і два — чотири”, — це була ненависна
мені пісенька вже тоді, коли м ене захоплювала така уява марноти:
дерев’яний кінь, повний озброєних вояків, пожежа Трої, “тінь самої
Креуси” 4.
1 Вергілій. Ене'іда, VI, 457.
2 Звичай цей і сьогодні поширений у східних народів та на півдні: вхід до
приміщення закривають завіси чи плетінки з очерету. Де символ літератури.
3 Єр. XVIII, 11.
4 Вергілій. Енеща, II, 772.
Святий Августин
16
СПОВІДЬ
Частина XIV
Причини ненависті Августина
до грецької мови й літератури
23. То чому ж я ненавидів грецьку літературу, хоч вона оспівувала
ту саму історію? Бо й Гомер теж уміє снувати такі самі байки, і так
чудово все вигадує, а однак для мене, в моєму хлоп’ячому віці, він
був гіркий, і я міркую, що так само для грецьких хлопців нудний
Вергілій, якщо їх так само силують вивчати його, як мене силували
вивчати Гомера. Видима річ, труднощі, так, труднощі вивчення
основ чужої мови немовби скроплювали жовчю всі солодощ і грець
ких казок. Я н е знав ні одного словечка по-грецькому, але мені
загрожували суворими та страшними карами, щ об я вчився. Бо я
колись, щ е хлопчиною, н е знав нітрохи латини, однак завдяки своїй
праці навчився їй без ж одного страху й без жодної муки, серед п ес
тощів няньок, серед жартів і веселощів мого оточення, що сміялося
з мене й бавилося з мною. І я справді завчив латинські слова без
погроз з боку тих, хто наполягав, і без покарань, бо м оє серце вже
само змушувало мене висловлювати свої думки, а цього я б не в силі
був зробити, коли б н е навчився відповідної кількості слів, і то не
від тих, хто мене вчив, а від тих, хто розмовляв біля мене. Між ними
і я сам висловлював свої думки. З цього стає ясним, щ о кращою
спонукою в навчанні є вільна цікавість, а н е силування, до якого
завжди приєднується страх. А ц е силування завдяки Твоїм правам,
Боже мій, сповільнює одушевпення цікавості. Так, завдяки Твоїм
правам, що від різок учителів аж до тортур мучеників уміють давати
відповідну кількість цілющої гірчиці, щ об прикликати нас до Тебе
від згубної принади, яка відвернула нас від Тебе.
Частина XV
Августин бажає присвятити Богові те,
чого навчився в школі
24. Вислухай, Господи, благання м оє
нехай не слабне душа моя
під суворою дисципліною Твоєю, і нехай я не перестану визнавати
милосердя Твоє, яким Ти вирвав мене з усіх згубних манівців моїх.
Будь для м ене солодш ий за всі розкош і, за якими я ганявся. Хай
полюблю Тебе з глибини серця свого, хай усією душею обійму й
поцілую руку Твою, вбережи мене від усіх спокус аж до останнього
дня мого життя. Бо ось Ти, Господи, “Цар мій і Бог м ій”! 2
1 Пс. 61, 2.
2 Пс. 5, 2. Пор.: І Кор. І, 8.
17
Книга перша
На послуги Тобі хай буде присвячене все корисне, чого я
навчився у хлоп’ячому віці; чи я говорю, пишу, читаю, чи лічу, усе
те нехай служить Тобі, бо в той час, коли я вчився марних речей,
Ти суворо карав мене; Ти простив мені всі грішні радощі, яких я
навчився в тих марних речах. Правда, я навчився там багатьох
корисних слів, але ж їх можна було навчитися також і в менш
пустих речах, і цей шлях певний, і ним повинні йти діти.
Частина XVI
Августин засуджує міфологію
як предмет науки
25. Горе ж тобі, ріко людських звичаїв! Хто ж опиратиметься
тобі? Коли ж ти нарешті висохнеш? Як довго ще нестимеш на своїх
хвилях синів Єви в безкрає й жахливе море, яке важко переплисти
навіть тим, що пливуть на Хресті? Хіба ж я, кого теж несуть твої
хвилі, не читав історії про Зевса, громовержця й перелюбника? Хоча
правда, що він не міг робити одночасно одного й другого, але байку
придумали для того, щоб мати привід наслідувати справжнє
перелюбство, де вигадані громи відігравали б роль звідника.
Бо хто ж із учителів, убраних у пенулу ', може байдуже слухати
слів лю дини з тієї самої, що й він, глини, яка б явно говорила:
“ Це вигадав Гомер, а людські хиби переніс на богів; та я волів би,
щоб він божеську велич переніс був на лю дей”? 2
Скоріш уже можна було б сказати: “Так, Гомер вигадав ті байки,
але так, щ о злочинців наділив божественністю, аби гидоту не
вважати за гидоту, і щоб здавалося, що ті, хто поповнює їх зграї,
наслідують н е злочинців, а небесних богів”.
26. І все ж таки, пекельна ріко! Кидаються коміть головою у твої
хвилі людські діти з грішми для плати за те, щоб навчитися тут
таких речей! І яка ж це велична урочистість, коли те все діється
прилюдно, на форумі, на очах у Прав, що визначають учителям
державну винагороду, крім гонорару від самих учнів! А ти б ’єшся
об скелі своїх берегів, ревеш і гомониш: “Тут осягають розумом
значення слів, тут навчаються красномовства, найбільш потрібного
при переконуванні й розвиванні своїх думок”. Ми, отже, не знали
б таких слів, ж “золотий дощ , лоно, обман, небозвід” і тому
подібних, що використовуються в тім розділі Теренція, якби поет
н е вивів на сцену юнака-гультяя, що за приклад розпусти взяв собі
Зевса, побачивши настінний малюнок, на якому був зображений
Зевс саме в ту| хридтту, -ти н - внь,- -за старіш п е р ео р о м , пускав
І
‘ ..............
1 П е н у л а — тісний плат без рукавів для пращ та від дощу.
2 Ціцерон. Гуск. І, 26.
'і
Святий Августин
18
СПОВІДЬ
золотий дощ у лоно Данаї, щ об таким чином звести її. Тож юнак
під прикриттям божеської Науки спонукає себе до розкоші: " Що
ж ц е за Бог! Той, щ о найвищим громом потрясає небозвід. А я,
нужденний смертник, мав би н е робити цього? Так, я це зробив,
та щ е й охоче!”
Це неправда, ні, ц е неправда, що завдяки такій неморальності
легше затямлюються ці слова. Але правда, що ці слова додають
сміливості для такої ненормальності. Я не засуджую самих слів, бо
це вибрані й дорогоцінні посудини, але засуджую вино розпусти,
що його подавали нам у них п ’яні вчителі. А коли ми не хотіли
його пити, нас сікли різками, і не можна було звернутися до якогось
тверезого судді. А одначе я, Боже мій, що перед Твоїм лицем уже
спокійно можу роздумувати про минуле, я дуже радо вчився того
всього; я, нещасливий, радів тому всьому, і саме тому називали
мене юнаком, що подає великі надії.
Частина XVII
Зразки завдань т ієї школи,
де Августин відзначався своїми здібностями.
Августин засуджує навчання молоді літератури
27.
Дозволь мені, Боже мій, сказати дещ о і про свої духовні здіб
ності, які я завдячую Тобі. А серед якого божевілля вони марнува
лися! Давали, мені, наприклад, завдання, щ о цілком порушувало мій
душевний спокій чи то внаслідок похвали, чи сорому від догани, чи
страху перед різками. Йшлося тут про те, щоб скласти скаргу
ГОнони, передати її гнів і страждання від того, щ о вона н е може
“відвернути від Італії царя Тевкрів” !. А я ж добре знав, що Ю нона
ніколи не виголошувала такої скарги. Але нас змушували блукати
слідами поетичних казок і формулювати прозою те, щ о поети ска
зали віршем. А найбільші похвали збирав той, кому щастило, відпо
відно до ваги особи, яку він представляв, висловити гнів і
страждання і прикрасити свої думки відповідно підібраними зворо
тами. І навіщо це мені здалося, о правдиве Життя, о Боже мій?
Нащо так плескали за м ої виступи перед багатьма шкільними ровес
никами? Ч и ж ц е все н е було тільки димом і вітром? Чи ж н е було
чогось інш ого, в чому б я вправляв свій хист і мову? Твої похвали,
проголош ені в Письмі Твоєму, могли стати підпорою серця слабень
кого однолітка. І тоді н е понесли б його вітри пустоти на ганебну
здобич птахам 2. Бо н е одним лиш способом складають жертву ан
гелам-злочинцям.
Книга перша
19
Частина XVIII
Моральна журба,
викликана пустим красномовством
28. Г щ о ж дивного, що я так поринув у цей вир марноти і що
далеко від Тебе, Боже мій, ішов у товариство? М ені ставили за
взірець людей, які червоніли, коли в оповіданні про їхні вчинки їх
ловили на якомусь варваризмі або граматично неправильному слові.
Але коли вони широко і не без прикрас оповідали про свою
розпусту бездоганними й гарно складеними словами, г: ;іі вони
пишалися з того, що їх хвалили!
Ти бачиш це, Господи, і Ти мовчиш, “терпеливий, сповнений
милосердя і правди”
Але чи ж завжди мовчатимеш? Ось тепер
вириваєш із найглибшої безодні душу 2, яка шукає Тебе, яка спрагла
Твоїх розкошів, душу, що волає до Тебе: “Я шукав липя Твого; лиця
Твого, Господи, і знову ш укатиму”3. Бо далека людина від лиця
Твого в присмерку пристрастей. Бо н е ногами і не віддаллю в
просторі віддаляється від Тебе людина або повертається до Тебе. А
може, цей молодший Твій син у п ритчі4 придбав собі коней, віз чи
корабель? Чи, може, він відлетів на видимих крилах або подолав ту
дорогу своїми ногами, щ об у далекому краю промарнувати те, що
Ти дав йому на відході, — солодкий із Тебе батько тому, що Ти
обдарував його, а щ е солодшим став, коли він голодранцем
повернувся додому? Ні, жити у пристраснім засліпленні - - це жити
у присмерку пристрасті, а це те саме, щ о жити далеко від лиця Твого.
29. Поглянь, Господи Боже мій, поглянь терпеливо, адже Ти
дивишся так завжди, он як старанно зберігають людські діти прави
ла абетки та складів, що їх одержали від попередніх мовців, і як
занедбують споконвічні права, права вічного спасіння, одержані від
Тебе! Діється це так, неначе б людям подобався менш е той, хто,
вивчаючи й запам’ятовуючи старі, утерті правила граматики, вимов
ляв без придиху в першому складі “о т іп е ш ” замість “Ь ош іп ет”,
ніж той, хто, всупереч Твоєму Заповітові, ненавидів би людину, хоч
сам він людина. Або немовби хтось вважав певного ворога шкідли
вішим за ненависть, якою горить до нього; чи немовби хтось, пере
слідуючи ближнього, міг більше зашкодити йому, ніж лютим
завзяттям своєму власному серцю. І напевно знання письма не вкорі
нилось у нас глибше за ту виписану в серці свідомість, що забороняє
нам робити іншому те, чого м и самі н е хотіли б зазнати на собі.
1
2
3
4
Який же таємничий Ти, що живеш у мовчанні на висотах небес,
Боже Єдиний, Великий, що невтомним правом розсіваєш караючу
сліпоту над недозвояеними похотями!
А тим часом людина шукає розголосу вимови; перед суддею, у
присутності багатьох людей, у найлютішому гніві вона наступає на
свого ворога і пильно стережеться, щ об не зробити мовної помилки,
а н е дбає про те, щоб своєю божевільною жадобою н е усунути
людини з товариства наших ближніх.
Частина XIX
Згубний вплив такого виховання
на душу Августина
ЗО.
Ось школа гарних звичаїв, на порозі яких лежав тоді я,
безталанний хлопчина. І тут, на цій арені, практикувалися такі
змагання, щ о я більше остерігався вживати варваризми, ніж,
уживши їх, н е заздрити своїм товаришам, що вони цього не
зробили. Кажу Тобі ц е, Боже мій, і визнаю слабі сторони, за які
м ене хвалили ті, подобатися яким було для мене тоді тим самим,
що жити чесним життям. Бо ж я н е бачив пащі ганьби, “у яку
вкинули м ене далеко від очей Твоїх”
!
1
Бо й що ж могло бути гидкіше за м ене в очах Твоїх! Хіба ж я
не дійшов до того, що подобавсянавіть таким людям, оскільки
незліченними обманами ошукував і свого вихователя, і вчителів, і
своїх батьків, а все через свою любов д о забав, дурних комедій,
через свою непогамовну жадобу наслідувати те все? Я вдавався
також до крадіжок з льоху і столу своїх батьків, чи то з ненаситності,
чи тому, щ об могти дати щ ось хлопцям, які так само, як і я,
кохалися в таких забавах, але відпродували їх мені. І мене також у
тих забавах охоплювала така марна жадоба піднятися над ними, що,
коли я відчував себе переможеним, здобував перемогу підступом.
Чи було щось, чого б я не міг стерпіти і щ о мене обурювало б
так, як тоді, коли я ловив когось на негідному вчинку, саме на
такому, як і мій? Зате, коли ловили мене й докоряли м ені, то я
скоріше волів битися навкулачки, ніж поступитися.
Чи ж це просто хлоп’яча невинність? Н і, Господи, ні! Дозволь
мені сказати це, Боже мій! Бо це, власне, те, щ о від вихователів і
вчителів, горішків, м ’ячів і горобців згодом переходить д о наст
авників і владарів золота, посілостей і невільників; все ц е взагалі
передається від молодшого до старшого віку, як після прутиків ідуть
більші покарання.
1 Пс. 31, 23.
Книга перша
21
Отже, це лише символ низької покори, зображ ений у ніжній
хлоп’ячій постаті, що Ти похвалив, Царю наш, тоді, коли сказав
дітям: “Таким належить Царство Н ебесне”
Частина XX
Августин дякує Богові
за фізичні й інтелектуальні дари
31. А одначе, Господи, Тобі, Всевишньому, найкращому Творцеві
та Владиці Всесвіту, Богові моєму, я складав би сердечну подяку
навіть тоді, коли б Ти не дозволив м ені переступити дитячого віку.
Бо я навіть тоді існував, я жив, відчував і журився тим, як зберегти
цілість мого існування, образ тайної єдності, з якої я взяв своє
буття. Завдяки внутрішньому відчуванню я стояв на сторожі доско
налості своїх органів чуття, і навіть у найменших своїх думках, що
складалися в мене про найменші речі, я радів, коли знаходив прав
ду. Я не хотів, щ об мене вводили в оману, моя пам’ять була сильні
ша, м оє красномовство було вже вироблене, приязнь приманювала
мене, я оминав страждання, приниження й незнання. Щ о ж у такої
істоти, якою я був тоді, н е гідне подиву й похвали? А все те —
дари Бога мого. Він дав мені їх, а н е я сам; і все те добро, й усе
те становить моє “я ”. Отже, добрий Той, хто створив мене, Він
Сам — Моє Д обро, і я співаю Йому похвальну пісню за всі ті
блага, завдяки яким жив я, той самий хлопчина.
Бо я згрішив тим, що не в Ньому Самому, а у творах Його, у
собі самому та в інших шукав розкош і, величі та правди. Так я
зазнав страждань, хвилювання, допустився помилок. Дякую Тобі,
моя Насолодо, Честе моя, моя Віро, Боже мій, дякую Тобі за Твої
дари. Але Ти збережи їх для мене, бо таким чином збережеш мене;
і збільшиться й удосконалиться те, що Ти дав мені; і я сам буду з
Тобою, бо саме Ти дав м ені це буття.
1 Мт. XIX, 14.
КНИГА ДРУГА
Частина І
Юнацький вік. Перші збурення
1. Хочу пригадати всі свої давні мерзотні вчинки й тілесне
зіпсуття душі м оєї н е тому, що я їх люблю, а тому, що я люблю
Тебе, Боже мій. Роблю ц е з любові до Твоєї любові; долаю в думках
усі ганебні шляхи в гірких споминах своїх, щ об скуштувати Твоїх
солодощ ів, необманна Насолодо, Насолодо блаженна й певна, що
вбираєш у себе мою істоту, розсипану й розбиту на дрібненькі час
тинки, істоту, яка, відвернена від Твоєї єдності, розпорошилася на
тисячі марнот. Бо колись, у моєму юнацькому віці, я загорівся
бажанням насититися пекельними розкош ами й не вагався
виростати у здичавінні серед зрадливих і темних любощів; і “злиняла
й зів’яла врода м оя”, і я став гниллю у Твоїх очах тоді, коли я
знаходив утіху в самолюбстві й намагався сподобатися людям.
Частина II
Августин обвинувачує своє розпусне життя
сімнадцятирічного юнака
2. І що ж манило мене, як н е те, щ об самому полюбити і щоб
м ене полюбили? Та у взаємовідносинах душ і з душею я н е зберігав
тієї межі, на якій є світлий поріг приязні. І здіймалися випари з
, багнистої похоті тіла мого й бурхливої течії чоловічої зрілості. Вони
хмарою вкривали й затемнювали м оє серце так, що я вже н е вмів
відрізнити солодких чарів кохання від темряви похітливості. Одне
й друге, зміш ане разом, кипіло в мені, й штовхало нестійку м о
лодість на карколомні манівці пристрастей, і занурювало в крутіж
огидних злочинів. І затяжів надо мною Твій гнів, і я н е знав про
це. М ене оглушив брязкіт кайданів м оєї смертності; так я покутував
за гордість своєї душі. І я щ ораз більше віддалявся від Тебе, а Ти
дозволяв це. Я купався в уподобанні до своєї розпусти, розливався
в н ій і гайнував свої молоді сили, а Ти мовчав. Ой, пізня моя
Радосте! Тоді Ти мовчав, а я все більше й більше віддалявся від
Тебе, до того ж сіяв пусте насіння, щ о н е родило нічого, крім болю.
Я був гордий у своєму приниженні, а нудьга н е давала м ені спокою.
3. Хто ж міг би тоді покерувати м оїм горем? Хто міг би обернути
на користь суєтну принаду, яку побуджувала в м ені кожна новина?
Хто ж міг би встановити межі м оїм розкошам так, щ об у них
розбивалися бурхливі хвилі м оєї молодості аж до подружнього ложа.
Книга друга
23
доки б зовсім не заспокоїлися і не знайшли своєї природної мети
в народжуванні на світ потомства? Такі правила Твого Заповіту,
Господи, щ о створюєш і надаєш вигляду нашим поколінням,
призначеним на смерть; Ти лагідною рукою вмієш викорчовувати
терня !, якого немає у Твоїм раю. Бо близька від нас всемогутність
Твоя, навіть тоді, коли ми самі далеко від Тебе. Але, правда, коли
б я уважніше слухав голосу, щ о гримів із Твоїх хмар: “Та горе по
тілу матимуть такі; я ж вас щаджу”, або оце: “Д обре чоловікові не
доторкатися до ж одної жінки”, “ Нежонатий журиться про Господнє,
як догодити Господеві, а зв’язаний подружніми узами думає про
світове, як приподобитися ж інці” 2, — коли б я уважніше слухав
тих слів, “скопець із любові до Царства небесного” 3, я щасливий
чекав би Твоїх обіймів!
4.
А я, безталанний, у бурхливості своїх пристрастей, кинувся за
хвилями свого внутрішнього гону, а вони підхопили мене й понесли
далеко від Тебе, і я порушив усі Твої закони, але н е втік від Твого
бича. Бо якому ж смертному вдасться таке? Адже Ти завжди був
біля мене. Ти милостивий у суворості своїй, і Ти розливав гіркоту
найбільшого обурення над усіма моїми недозволеними втіхами, щоб
я таким чином шукав радощів без неприємностей.
І
де ж я міг їх знайти скоріше, ніж у Тобі, Господи. Так, у Тобі,
бо “Ти посилаєш нам страждання задля науки”, Ти завдаєш рани,
щ об вилікувати їх, Ти вбиваєш нас, щ об ми не вмирали далеко від
Тебе! 4
Де ж я був тоді і як довго в шістнадцять років блукав на вигнанні
далеко від розкошів дом у Твого (а я віддався блуканню всією
душею) — як довго тривало це божевілля розгнузданої пристрасті,
на яку людська безсоромність дала повний дозвіл і яку заборонив
Твій Заповіт? І ніхто з моїх не подбав про те, щ об подружжям
рятувати мене з ц ієї руїни: їх єдиною турботою було те, щоб я
навчився виголошувати найкращі промови й умів переконувати
мистецтвом слова.
1
2
3
4
Пор.\ 1 М. III, 18. Мт. XXII, ЗО.
І Кор. VII, 28; 1; 3 2 - 33.
Пор.: Мт. XIX, 12.
Пор.: 5 М. XXXII, 39.
24
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина III
Часи неробства й празникування.
Материнські поради та вказівки
5. І дійсно, того року настала перерва в моїх студіях. Відкликали
м ене із сусіднього містечка Мадаври ', де я вже жив, щ об при
святити себе літературі й риториці. Батьки почали готувати засоби,
потрібні для мого тривалого перебування в Карфагені. М ій батько
керувався при цьому більше своєю честолюбністю, ніж заможністю,
бо ж він був дуже скромним громадянином містечка Тагасти.
І кому ж я ц е оповідаю? Авжеж, н е Тобі, Боже мій, але, звер
таючись до Тебе, звертаюся до людського роду, до того роду, з
якого сам походжу, хоча б навіть до тих дуже небагатьох, до чиїх
рук можуть потрапити ц і сторінки. І з якою ж метою? З тією,
очевидно, щ об я сам і кожен, хто їх чигатиме, задумався над тим,
з якої глибокої безодні доводиться волати до Тебе 2. І що ж ближче
до Твоїх уст, як н е покірне серце, як н е життя, що спирається на
тривкі основи віри? 3
Хто ж н е підносив тоді мого батька до небес за те, що він понад
свій майновий стан стягався з останнього на все, що тільки було
потрібне синові під час його навчання? Бо дуже багато громадян,
набагато заможніших за батька, н е здобувалися на таку посвяту для
своїх дітей. А тим часом той самий батько зовсім не дбав про те,
яким я виростаю перед Тобою та чи зберіг я свою чистоту; він
старався тільки, щоб я був промовцем, і то п о м іт и м , чи радше
самітним, бо моя душа лежала перелогом, недоторкнута Твоїм ле
мешем, Боже, що єси єдиним правдивим і добрим Паном Твоєї
ріллі, тобто серця мого!
6. Але вже в шістнадцять років я через нестачу коштів був зму
ш ений перервати свої студії. Вільний від будь-якої школи, я жив
разом з батьками. І саме тоді вибуяло над м оєю головою терня
пристрастей, а не було руки, щоб викорчувала його. Навпаки, коли
мій батько побачив мене в лазні і помітив ознаки статевої зрілості
та молодечого неспокою , в які я був убраний, зрадів чимало, начеб
уже на тій підставі міг сподіватися внуків, і своєю радістю поділився
з матір’ю; зрадів він тим захватом, у якому ц ей світ забув про Тебе,
про свого Творця, і замість Тебе полюбив Твоє створіння4, задур
манений невидимим вином згубної волі, щ о звертається тільки до
1 М а д а в р а — містечко в Нумідії, приблизно за 24 км від Тагасти, тепер
Мадауруч. Т а г а с т а — тепер Сук Аграс.
2 Пор:. Пс. 130, 1.
3 Пор: Ав. II, 4. Рим. І, 17. Євр. X, 38.
4 Пор: Рим. І, 25.
Книга друга
25
н и зьк и х речей. А ле вж е в серц і м оєї м атері Ти почав будувати
Святиню Свою, ставлячи підвалини святого Свого м еш к ан н я. А
м ій батько — він тільки к а техум ен 1, і то лиш е від недавнього
ч асу. І зр аділа моя м ати п обож ним страхом і трем тінням , і хоч я
щ е не був вірн и й, однак вона ляк алася к рути х ш л я хів , як и м и
ходять ті, щ о повернулися до Тебе плечим а, а не обличчям .
7. Горе мені! І я маю відвагу говорити, що Ти мовчав, Б ож е м ій,
тоді, коли я все більш е й більш е віддалявся від Тебе? Чи ж справді
Ти мовчав тоді щ одо мене? А ч иї ж , як не Твої, були слова, щ о їх
Ти часто вкладав, повторюючи, у м ої вуха через мою м атір, вірну
рабу Твою? А ле ж одн е слівце не знайш ло стеж ки до мого серця, а
я не став коритися Тобі. А мати прагнула того: пригадую собі, як
вона нищ ечком, д у ж е зворуш ена, ж адала від м ене, щ об я не
віддавався розп усті, і передусім , щоб я остерігався зводити ч у ж и х
ж ін о к 4. Та я вважав це за ж ін оч і перестороги й соромився їх
слухати. А тим часом вони походили від Тебе, а я не знав того. Я
дум ав, що Ти мовчиш , а говорить та, устами якої Ти промовляв до
м ене. І в ній я знехтував Тебе, я, її син, “син раби Т воєї і Твій
раб”5. А ле я не знав про це і в засліпленні летів сторч головою у
прірву так, щ о вж е соромився своїх однолітків, вваж аю чи себе за
менш ого злочинця, н іж вони, бо чув, як вони вихвалялися своїми
сором іцьким и вчинками тим більш е, чим більш ими безчесникам и
були. І м ені подобалося поводитись так само, як вони, і не тільки
задля втіхи, а й заради слави. А ле щ о ж заслуговує на догану, як
не негідний вчинок? А я, щоб оминути догану, ставав щ е більш им
гріш ником , а коли вж е забракло м ені негідного вчинку, яким я
м іг би зрівнятися з найбільш им и розпусникам и, тоді я вигадав,
щ о зробив такий вчинок. Я тим більш е боявся наразитися на
п огорду, чим більш е був невинний, боявся, щ об м ене не вваж али
настільки гірш им , наскільки я був чистіш им .
8. Ось із якими товаришами я вештався по майданах “Вавилону” ’
й валявся в його багню ці, як у цинамоні й дорогоцінних пахощ ах .
А щ об я глибш е застряг у том у багні, н евидим ий ворог топтав м е
не ногам и і зводив м ене том у, щ о я давав себе зводити! Бо м ати т і
ла мого, що вж е втекла “з того Вавилону” , але ще перебувала в його
1 Катехумен (той, що готується до хрещення) одержував вступне освячення
покладанням рук, намащенням і куштуванням солі. Службу Божу він слухав
тільки до проповіді (“Оглашенні”).
2 ІІор:. II Кор. VIII, 5.
3 Єр. II, 27.
Перелюбство Церква суворо карала й не давала відпущення гріха.
5 Пс. 116, 16.
6 Тут Вавилон — синонім розпусного життя, “зіпсуте місто”.
7 Пор:. Пісн. IV, 14.
8 Єр. ЬІ, .6.
26
Святий Августин
СПОВІДЬ
околицях, намовляючи мене до чистоти, надавала великого значення
намірам свого чоловіка загнуздати мої пристрасті подружніми узами,
бо відчувала, яким би згубним і небезпечним у майбутньому було
те, чого не можна було вирізати до живого; вона зі страху не подбала
про те, щ об подружні пута н е знівечили надії, яку покладали на
мене; не тієї надії на майбутнє життя, щ о її покладала мати на Тебе,
а надії на літературну освіту, і обоє батьків гаряче бажали, щ об я
добув ті знання. М ій батько бажав цього тому, що майже зовсім не
думав про Тебе, а тільки снував собі задуми щ одо мене, а моя мати
тому, що думала, ніби ця традиційна освіта не лише не завдасть мені
шкоди, а навпаки, стане засобом, який допоможе м ені прийти до
Тебе.
Так я уявляю собі це тепер, коли пригадую характер своїх батьків.
Мало того, мені попустили віжки до забав більше, ніж на це
дозволяла поміркована суворість. М ені дозволяли потопати у
пристрасті до тисяч розкошів. А над ними всіма здіймалася густа
мла, що закривала перед моїми очима, Боже мій, погідний блиск
Твоєї правди, і, так би мовити, “з м оєї власної субстанції виступала
беззаконність м оя”.
Частина IV
Радощі з капостей.
Історія однієї крадіжки
9.
Адже Твоє право, Господи, карає злодійство, право, викарбуване в серцях людей, право, якого не знищить навіть саме безправ’я.
Бо який крадій байдуже стерпить інш ого крадія? Який багач
пробачить злодієві, що краде, змушений до того злиднями? О! Як
я хотів красти, і крав без ж одної потреби, тільки з браку гіочухш
справедливості та з пересичення беззаконністю. Бо я крав те, чого
сам мав досхочу та щ е й далеко кращої якості. Я не хотів кори
стуватися тими предметами, які намагався красти, я впивався самою
крадіжкою, спокушуваний гріхом.
По сусідству з нашою винницею росла груша, що вгиналася під
тягарем грушок, які нікого н е манили ані красою, ані смаком. М и
пішли з цілою ватагою молодих злодійчуків, щ об її обтрясти й
пограбувати серед темної ночі (свої забави, згідно з наш им огидним
звичаєм, ми завершували пізно вночі на площі). М и набрали там
велику кількість грушок не для наших бенкетів, а для того, щоб
віддати їх свиням. А коли ми навіть їли їх, то все наше задоволення
походило з того, що ц е нам було заборонено.
Ось моє серце, Боже, ось це серце, над яким Ти змилосердив
ся, — у найглибшій безодні. Ось це серце, нехай воно скаже Тобі,
чого воно там шукало, щоб я був злий без особистої користі, а моя
27
Книга друга
злоба н е мала ж одної інш ої причини поза самою злобою. Вона була
гидка, а я її любив; я любив свою власну погибель; любив своє
каліцтво; не предмет, що був її причиною, а сам свій вчинок. Я
його таки любив! М ерзенна та душа, яка відривається від Твоєї
підпори, щоб перетворитися на руїну, а в ганьбі не бажає нічого
іншого, як самої ганьби.
Частина V
Які причини негідних вчинків
10. Правда, що принада міститься в гарних речах, золоті, сріблі
й інших. Приємність тілесного дотику пов’язується з добором пред
метів. Навіть земні почесті та змога наказувати й володіти мають
свій час; і правда те, що звідси походить жадоба помсти. А однак
для осягнення цих розбіжностей не треба віддалятися від Тебе,
Господи, і не треба сходити зі шляху Твоїх заповідей. І те життя,
яке ми проводимо тут, також по-своєму принадне через певну міру
своєї краси й гармонії з усією земною красою. Приязнь між людьми
— це солодкий вузол, що з ’єднує багато душ в одну. Усі ці речі
та їм подібні дають нам привід грішити, коли через непомірковану
схильність до ницих благ ми покидаємо найкраще й найвеличніше
добро, Тебе, Господи Боже наш, Твою правду та Твої заповіді. Бо
й ці земні речі мають також свій чар, але не такий, як мій Бог,
Творець Всесвіту, бо “правий муж знаходить у Нім Самім радощі;
Він Сам — це розкіш у серцях праведників” 1.
11. Отже, коли ми питаємо, яка була причина ницого вчинку,
то звичайно годі відповісти на це запитання, доки не з ’ясується,
що нею була жадоба осягнути трохи з тих благ, які ми назвали
нижчими, або страх перед їх утратою. Бо вони гарні й достойні,
хоча супроти вищих благ, тих, що дають щастя, вони низькі й
зрадливі. Хтось когось убив. Чому він це зробив? Забажав жінки
або майна того, кого вбив; або хотів його пограбувати, щ об мати
з чого жити; або зі страху, що сам може зазнати чогось подібного;
або, зневажений, спалахнув жадобою помсти. Але чи міг убити без
причини, заради самої втіхи від убивства? Хто ж би повірив у це?
Бо сказано і про таку людину, яка мала ознаки божевілля й жорсто
кості і яка без жодного мотиву любила бути злою й жорстокою.
Однак історик 2 подає тут таку причину: “ Щоб з безділля не зледа
щіла його рука або розум” . Чому ж це так? Чому? Очевидно, тому,
щ об невсипущими вправами у злочинах міг стати паном Риму, осяг
нути цочесті, владу й маєток, звільнитися від страху перед законами
1 Пс. 64, 11.
2 Сатостій. Катіліна, 16, 3.
Святий Августин
28
СПОВІДЬ
й позбутися клопотів, у які кинули його майнові нестатки, та
звільнитися від свідомості злочинів. Отже, і сам Катіпіна н е любив
своїх злочинів, тільки мету, через яку допускався їх.
Частина VI
Августин у своїх вчинках
баж ав тільки зла задля самого зла
12. Горе! Щ о ж я, безталанний, полюбив у тобі, крадіжко моя,
нічний вчинку в шістнадцять років мого життя? Ти н е був гарний
тому, що був крадіжем. Хіба ж ти справді якась реальна річ, щ об
я так звертався до Тебе? Гарні були ті плоди, які м и крали, тому
що Ти їх створив. Ти — незрівнянна Красо, Творче Всесвіту, Боже
Милостивий, Боже — Д обро найвище і моє справжнє Добро. Так,
гарні були ті грушки, але ж не їх ждала моя душа. Я мав досхочу
кращих; а ті я зірвав тільки на те, щ об їх украсти. Бо заледве я їх
зірвав, як тут-таки порозкидав, з ’їдаючи з них тільки своє
беззаконня, щ о смакувало мені поміж утіх. А коли навіть якась
частинка дісталася до моїх уст, то присмаком був м ій злочин.
І тепер, Господи Боже мій, дошукуюсь, щ о мене звабило до тієї
крадіжки. Вона ж н е мала в собі ж одної краси; не кажу вже про
красу, що в справедливості й розсудливості, н е згадую й тієї, що в
людському розумі та в пам ’яті, у відчуттях, в одухотвореному житті;
не говорю й про ту красу, якою пишаються зорі зі своїм
небосхилом, і земля, і море, сповнені живими тваринами, що
родяться замість тих, які вмирають, ані про таку недосконалу красу
й чисту облуду, що ними обманюють нас гріхи.
13. Бо гордість також наслідує велич, але Ти, єдиний мій Боже,
здіймаєшся понад усім буттям. Чого ж шукає честолюбство? Почес
тей, слави, а тим часом Тобі єдином у довіку належать усі почесті
й слава. А суворість могутності хоче, щ об її боялися, але ж кого
треба боятися, як н е Тебе єдиного, Боже? Коли, де, куди, через
кого щось могло б бути відірване або вирване з Твоєї могутності?
І метою пестощів свавільних коханців є любов, але нема ніяких
пестощів більших за Твою любов, і нема жодного кохання більшого
за Твою правду, таку гарну, що опроміню є все. Здається, що ціка
вість намагається здобути знання, але Ти, Ти, Всевишній, досконало
знаєш усе! І навіть саме незнання й глупота криються під іменем
простоти й невинності. А чи є щ ось простіш е за Тебе? Щ о ж
невинніш е за Тебе, коли грішникам шкодять їх власні вчинки?
Лінощі немовби шукають відпочинку; але який відпочинок може
бути певний не в Господа, а деінде? Пиха хоче називатися ситістю
й достатком; а в дійсності Ти повнота й невичерпне джерело соло
дощів. Марнотратство намагається прийняти форму щедрості; але
Книга друга
29
це ж Ти н айщ едріш е р озп оділя єш у с і свої блага. З ахл ан н ість хоч е
п осідати д у ж е багато, а Ти п осідаєш у се. Заздр ість побивається за
п ерш істю , а хто ж є понад Тебе? Гнів ш укає пом сти, а хто ж
м ститься справедливіш е від Тебе? А бо хто розлучить Тебе з тим ,
кого Ти лю биш ? Де ж м ож н а знайти стій к у безп ек у, як не в Тебе?
Сум ч ахне чер ез утрату того, чим раділа захл ан н ість, бо не хотів
би, щ об у нього м ож н а було відібрати щ о-небудь так, як не молена
відібрати в Тебе.
14. Так перелю бствує душ а, коли відвертається від Тебе й
ш ук ає поза Тобою того, чого не зн ай де чистого й без дом іш к и ,
х іб а що повернеться до Тебе. Є хидно наслідую ть Тебе ті, хто
віддаляється від Тебе, і т і, я к і піднім аю ться до Тебе. А л е, н асл і
дую чи Тебе на такий лад, вони доводять, щ о Ти Творець В сесвіту,
і сам е том у не м ож н а зовсім відступи ти ся від Тебе.
Щ о ж , о тж е, я полюбив у тій к р адіж ц і? І в чом у я н аслідував
Господа м ого, але п ідступ н о й лукаво? Чи було м ені п ри єм н о від
того, щ о я п ідступ н о поруш ив Твої зап овіді, бо не м іг поруш ити
їх силою ? Чи ж я не був рабом, чи ж не наслідував у р іза н о ї волі,
роблячи безкарно те, щ о м ені не було дозвол ен е, у п охм ур ій
п ародії Т воєї В сем ож н ості? Ось раб, щ о втік від свого пана й
ш ук ає тін і. 0 тлін е, о потворносте ж и т тя , о безодн е смерті! Те, іцо
м ен і було недрзволене, подобалося м ені лиш е том у, що воно було
недозволене?
Частина VII
Августин пригадує свої гріхи без страху.
Він вірить, що Бог простив їх йому
15. “Як ж е я в іддя чу Г осподеві” а д ж е, хоч м оя п ам ’ять і п р и
гадує всі ті речі, та душ а м оя зовсім не відчуває страху? Х очу
полю бити Тебе, Господи, хоч у подякувати Тобі, хоч у прославляти
ім ’я Твоє, том у щ о Ти відпустив м ені такі ч ислен ні й погані і такі
гріш н і м ої вчинки3. Твоїй ласц і і Твоєму м илосердю я приписую
те, що Ти розтопив м ої гр іхи , як л ід. Твоїй ласці п риписую так ож
у сі ті г р іхи , як и х я не доп усти вся. Бо чи було щ ось, чого б я не м іг
зроби ти, я, хто полю бив злочин безкорисливо, тільки заради
сам ого злочину?
Ти, Господи, простив м ені те все, і я визнаю це. Ти простив м ені
ті гріхи , що їх я зробив сам охіть, як і ті, що їх я уникнув завдяки
Тобі. Бо хто ж із лю дей, щ о роздумую ть над своїм безсиллям ,
відваж и ться приписати своїй си лі власну чистоту та невинність,
1 ІІор.: Овідій. Мистецтво кохання, II, 19, 3.
2 Пс. 116, 12.
3 Пор.: Пс. 54, 8.
Святий Августин
зо
СПОВІДЬ
щ об менш е любити Тебе, начебто він менш е потребував Твого
милосердя, завдяки якому Ти відпускаєш гріхи тим, хто навернувся
до Тебе? Бо той, хто покликаний Тобою, хто пішов за Твоїм голосом
і уникнув тих гріхів, про які читає тут, у моїх спогадах і сповіданнях,
нехай не сміється з мене, що мене вилікував з недуги той самий
Лікар, який призначив йому н е хворіти або радше менш е хворіти.
Але саме тому нехай настільки ж, ба, навіть щ е більше, любить
Тебе, бачачи, що Той Самий, хто вилікував м ене від смертельної
недуги моїх гріхів, уберіг його від такої самої страшної недуги.
Частина VIII
Психологічний аналіз радощів співвини
16. Ох! Яка ж користь мені, безталанному, з тих гріхів 1, на згадку
про які я паленію й тепер, а передусім з тієї крадіжки, у якій я
н е любив нічого, крім самої крадіжки? Вона була нічим, але тим
самим зробила мене щ е нещаснішим. А проте я сам н е вчинив би
так, бо тепер добре пригадую собі тодіш ній стан м оєї душі. Я сам
напевно н е зробив би цього. Я полюбив там і товариство тих, з
ким робив це. Отже, я не полюбив нічого іншого, як тільки сам
крадіж, нічого іншого, оскільки і те інш е є нічим 2.
Як ж е було в дійсності? Хто ж міг повчити мене, як н е Той, що
просвіщає моє серце й проганяє з нього темряву?
Але з якої причини м ені тепер спадає на думку досліджувати це,
дискутувати й розважати?
Коли б я полюбив ті вкрадені плоди і коли б хотів їх споживати,
я б міг сам, якщо б того мені вистачало, вчинити те беззаконня
для свого задоволення і не заохочував би своїх товаришів поласу
вати. Та оскільки в самих плодах я н е знаходив ніякої радості, я
знаходив її у самому вчинку, в самому гріху, якого допустився разом
із товаришами.
Книга друга
Ц е був см іх, я к и й , так би мовити, лоскотав наш е серце на сам у
згадк у, щ о ми ош укали ти х, хто не сподівався того від нас і не
хотів навіть припускати таке.
Ч ом у ж я зн аходи в таку велику втіху в том у вчинку, як ого я не
зробив сам остійно? Ч и, м ож е, том у, щ о н іхто легко не см іється,
к оли він сам? П равда, щ о в таком у випадку см іяти ся н елегк о,
однак і сам отн іх, відок рем лен и х лю дей без будь-чиєї п ри сутн ості
розбирає см іх , коли щ ось см іш не спаде їм на дум к у. Щ одо м ене,
то я сам не допустився б т ієї к р адіж к и . Ц ілком певно, щ о не
допустився б! О Б ож е мій! Ось перед Тобою ж иви й спогад м оєї
ду ш і. Я сам не допустився б цього вчинку, в як ом у подобалася не
річ, як у я крав, а сама к р адіж к а. К оли б я був сам , то я не вбачав
би в тому ж о д н о ї при єм н ості і не зробив би цього. О вельми
н еп ри я зн а П риязне! Н есп остереж н а звабнице р озум у, ж адобо
ш к одити , щ о виникла з забави й ж артів та п ож адан н я зап одіяти
ін ш ом у ш коду! Б ез найм енш ого прагнення власної к ори сті чи
пом сти. Д осить того, щ о хтось скаж е: “Х одім о! Зробім це!” — і
сором бути сором ’язливим!
Частина X
У Богові всяке добро
18.
Хто ж р озв’я ж е цей д у ж е тугий і заплутаний вузол? В ін
м ерзен н и й . Я не хоч у дум ати над н им , не хоч у більш е ди витися
на нього! П рагну Тебе, Справедливосте й Н евинносте, гарна й
велична Твоїм сяйвом і незглибим ою н асолодою 2. У Тобі б езк о
нечний світ і несхвильоване ж и ття. Хто входить у Тебе, “входить
у радощ і Господа свого” , і не боятим еться, а почуватиметься я к
найкращ е в Н айвищ ом у Д обрі. Я був далеко відплив від Тебе. Я
заблукав, Б ож е м ій , задалеко відбився від Твоєї п остій н ої п ід п о
ри в своєм у м олодечом у ж и т ті і сам для себе став “країною
нуж ди” .
Частина IX
Наслідки поганого товариства
17. Як же збагнути цей душевний стан? Бо справді він був дуже
гидкий, і тим гірше, що він тоді опанував мене. Але ж у чому саме
він полягав? “Хто ж може зрозуміти гріхи?” 3
1 Рим. VI, 21.
2 Пор.: Еккл. II, 10.
3 Пор.: Йов. X, 15. ІІс. 19, 13.
Частина І
Августин у Карфагені. Жадоба почуттів
1. Я прибув до Карфагена. З усіх боків довкруги мене кипів
пекельний казан гидких любощів. Я щ е не кохався, а вже любив
кохати. Я був жадібний кохання аж до глибини м оєї істоти, я нена
видів себе за те, що я ще ним не наситився. Я шукав предметів
для свого кохання, я любив кохати; я ненавидів спокійне життя і
шлях без пасток. М оє серце завмирало з нестачі внутрішньої пож и
ви, з нестачі Тебе Самого, Боже мій; але я н е відчував цього голоду;
я н е жадав зіпсованої поживи н е тому, щ о був насичений нею , а
тому, що чим більше мені її недоставало, тим більше я відчував її
несмак. Ось чому моя душа була хвора і зболена *, поривалася
назовні, прагнучи, щ об її, нещасну, р о з’ятрювало все чуттєве.
Але коли б ті реальні речі не мали душі, то їх ніяк н е можна
було б любити.
Кохати й бути коханим було приємніш е м ені тоді, коли я міг
посідати й тіла коханої. Отже, я занечищував джерело приязні
брудом похотей; її чистоту я заслоняв пекельною хмарою сласто
любства. А все-таки я, мерзотник і безчесник, у своїй надмірній
пустоті, любив показуватися на очі одягнений і причепурений повеликосвітському. Я кинувся стрімголов у кохання, прагнучи, щ об
і воно м ене пригорнуло. Боже мій, М илосердя м оє, якою жовчю
Ти окропив м ені ті солодощ і в доброті Своїй!
М ене кохали! Я прийшов таємниче до сполуки змислових
розкошів і з радістю заплутався у згубні сіті, щ об м ене згодом
бичували розпалені залізні різки заздрості, страху, гніву і чварів.
Частина II
Пристрасть до театральних вистав.
Суть драматичних розваг
2. Захоплювали м ене театральні вистави, сповнені образами моїх
нещасть, які були сухим паливом для мого внутрішнього вогню.
Щ о ж воно таке, що людина виявляє жаль, побачивши сумні й
трагічні пригоди, яких сама н е хотіла б переживати? А глядач цієї
вистави хоче відчувати цей біль, і саме цей біль дає йому втіху.
Отже, що ж це, як н е жалюгідне божевілля? Бо наше зворушення
1 Пор.: Йов. II, 7 - 8,
Книга третя
33
тим більше, чим менше ми вилікувалися від таких почуттів. Тому,
коли ми страждаємо самі, то звичайно називаємо ц е нещастям,
коли ж співчуваємо іншим, — милосердям.
Але яке ж співчуття у сценічних вигадках? Тут не кличуть глядача
на допомогу іншому. Ні, його тільки запрошують до участі в
стражданні. Глядач тим сердечніше ставиться до автора тих вигадок,
чим сильніший біль, якого автор йому завдав. І коли ці образи
людських нещасть, чи то з історії, чи з уяви, показано так, що
глядач н е відчуває болю, то він відходить з погордою і критикує
побачене. Коли ж він сам зазнав страждань, то лишається там,
захоплений і повністю вдоволений.
3.
Отже, сльози і страждання — це емоції, які ми любимо. Правда,
кожна людина любить радість. Ніхто не хоче бути нещасливим, але
похваляє співчуття. А оскільки співчуття тісно пов’язане зі Страждан
ням, то чи не лише з цієї єдиної причини люди люблять страждання?
Приязнь — це джерело співчуття. Але куди ж воно йде? Куди пливе?
Чому впадає в струмінь киплячої смоли у величезній вогненній пащі
мерзенних пристрастей, у яких воно само змінюється й перетво
рюється, добровільно скинене і позбавлене своєї небесної ясності?
Чи треба, отже, гордувати співчуттям? Ні! Н е раз можна любити
страждання. Але стережися нечистоти, душе моя, під опікою Бога
мого. “Бога батьків наших, достойного похвали й прославляння
навік-віків” *. Стережися нечистоти! Бо ще й я не замкнувся від
милосердя, але в театрі я ділився радістю з закоханими тоді, коли
вони насолоджувалися одне одним у безсоромності, хоча це було
не що інше, як вигадка і сценічна гра. Коли ж вони втрачали себе
взаємно, я, співчуваючи, сумував, і ті різні зворушення були мені
приємні. Сьогодні ж я більше жалую того, хто радіє в ганьбі, ніж
того, хто уявляє собі, що він дуже нещасливий, бо втратив нужденне
щастя.
Таке співчуття правдивіше, але в ньому страждання не дає втіхи.
Оплакувати нещасливого — значить виконувати обов’язок любові
до ближнього, але краще було б не мати нагоди оплакувати, коли
хтось справді милосердний. І коли б навіть була й зловмисна зичли
вість (що, зрештою, неможливе), то той, хто співчуває щиро й
сердечно, міг би бажати, щоб існували нещасливі, аби він міг змило
сердитися над ними. Страждання мож на похвалити тільки в деяких
випадках, але ніколи не можна любити його. Бо так Ти, Господи
Боже, що любиш душі. Ти виявляєш милосердя незрівнянно часііціе
й щиріше, ніж ми, тому що ніяка рана страждання не торкнулася
Тебе. “Але хто Ж: із людей здатний до цього?” 2
1 Дан. III, 52.
2 II Кор. II, 16.
З - 9735
Святий Августин
34
СПОВІДЬ
Книга третя
35
4. А я, безталанний, любив болісні зворушення й шукав нагоди,
щ об відчути їх. Бачачи нещастя інш их, вигадані нещастя суто
комедіантського життя, я захоплювався грою комедіантів, і мені
більше подобалася така гра, яка вибивала з очей сльози. І що ж у
цьому дивного? Нещ асна вівця, що вдбилася вд Твого стада, вівця,
що н е терпить Твого нагляду, чи я н е стягав на себе огидної
прокази? Звідси й походила моя любов до страждань. Н е тих
страждань, що проникали б до глибини душі, бо я сам н е хотів
зазнавати того, що спостерігав з приємністю, а таких, які я відчував
у вигаданих сценах. Тільки вони лоскотали мені тіло. І так, як це
діється, коли хтось удряпнеться нігтем, та подряпина н е викликала
в мене нічого, хіба тільки запалення, пухлину, нагноєння та бридкий
гній. Таке було м оє Життя, але хіба ж ц е життя. Боже мій!
У своїй власній безсоромності я соромився, щ о я не такий, як
вони; зрештою, я спілкувався з ними, а деколи навіть втішався
їхнім товариством. Однак я завжди сахався від їхніх вчинків, тобто
від їхньої “розгульності”, з якою вони зухвало нападали на просту
сором ’язливість недосвідчених. Вони глузуванням і кпинами
виводили їх із рівноваги, щоб тільки наситити свою злобну радість.
Але хіба є щось ближче до вчинків демонів? Чи можна для таких
людей знайти кращу назву, ніж “руїнники”? Але їх самих скоріше
“зруйнували” й непомітно кинули на поталу зіпсуття обманливі
духи, що глузували собі з них і зводили їх у тому самому, у чому
вони залюбки висміювали і обманювали інших!
Частина III
Перші інтелектуальні потяги.
“Гортенсій ”
Августин-студент. “Руїнники ”.
Розгнузданість Августина в Карфагені
5. І розпростерло наді мною здалека крила свої милосердя Твоє.
У яку ж неморальність я поринув годі! Я покинув Тебе й пішов за
святотатською цікавістю, що повела мене на саме дн о безвір’я, на
облудну службу демонам, яким “я приносив у жертву” 1 свої пере
ступи.
А твій бич не переставав мене шмагати. Чи ж я н е відважився
також під час урочистого Твого Богослужіння, у мурах Твоєї
Церкви, бажати плодів см ер ті2 й обмірковувати сп особи , за
допомогою яких я міг би їх придбати? І затяжіла наді мною рука
Твоя, але не сумірно до м оєї вини. Боже мій, безконечне Милосердя
м оє, Захисте мій перед страшними небезпеками, серед яких я блукав
бундючно, з піднесеною вгору головою, завжди щораз далі від Тебе,
бо я любив свої, а н е Твої шляхи, я любив свою волю, волю рабавтікача.
6. І ці студії, що їх називали почесними, мали також свій вихід
на форум судових процесів. Я сподівався відзначитися там, де успіх
вимірюють брехнею. Таке вже засліплення людей; вони щ е й
пишаються своєю сліпотою! І я вже верховодив тоді у риторичній
школі. Радість моя переходила в гордість, я бундючився через це
верхоглядство. Однак я був більше поміркований від інших, Госпо
ди, Ти знаєш це, тож я утримувався від “геройських подвигів”, що
їх допускалися так звані “руїнники” (таку зловісну й диявольську
назву вважали за знак доброї поведінки), серед яких я жив.
1 5 М. XXXII, 17.
2 Рим. VII, 5.
Частина IV
7. Ось у такім товаристві я в тому, ще нестійкому віці, студіював
підручники красномовства. Я забажав відзначитися в ньому, маючи
перед собою шкідливу й легковажну мету — скуштувати розкошів
людської марноти. Ідучи таким уторованим шляхом студій, я натра
пив на книжку якогось Ціцерона, що його мову всі подивляють
більше, ніж його духовний політ. Зміст цієї книжки — це заохочен
ня до філософії. Вона називається “ Гортенсій”
І ця книжка
повністю змінила мої почування. Вона звернула до Тебе, Господи,
молитви мої й мої благання і зовсім змінила м ої мрії й бажання.
І раптом змаліли в моїх очах пусті сподівання, і я з неймовірним
вогнем у серці забажав безсмертної премудрості. Я вже почав піді
йматися, щоб повернутися до Тебе 2. Н е для того, щоб вигострити
язик, не для цієї єдиної науки, яку я мав вивчити за гроші, що їх
посилала мені мати (мені вже пішов тоді дев'ятнадцятий рік, а два
роки тому помер м ій батько). Ні, не для того, щоб вигострити свій
язик я зайнявся читанням ц ієї книжки, і те, що зворушувало м е
не, — це саме її зміст, а не форма та спосіб викладу.
8. Ох! Як я горів, мій Боже, як я прагнув злетіти до Тебе від
земних справ. І я н е знав, чого Ти хочеш від мене. “Бо в Тобі
міститься премудрість” 3. Але любов до мудрості називається погрецькому “філософія”, і цією лю бов’ю запалила мене та книжка.
Однак бувають люди, що послуговуються філософією для обману
1 Діалог, з якого збереглися тільки уривки в Лактанція й Августина. Ціцерон
відповідає тут на критику філософії, яку виповідав Гортенсій. Діалог цей —
величний гімн на честь філософії. Написав його Ціцерон 45 р. до н.е.
2 Пор:. Лк. XV, 1 8 - 20.
3 Йов. XII, 13, 16.
з*
Святий Августин
36
СПОВІДЬ
інших, і тим великим, принадним і почесним іменем вони прикра
шають і заквітчують свої помилки. І майже всіх претендентів на
мудрість свого віку й попередніх століть автор “ Гортенсія згадує,
й знайомить нас із ними, даючи доказ цілющої перестороги, що її
Твій дух о б ’явив через Твого вірного побожного раба: “Бережіться,
щоб вас хтось н е ошукав філософією й підступною оманою за
переказами людей, за правилами Цього світу, а н е за Христом, бо
в Ньому Єдиному вся повнота тілесного Божества”. І я в Той час,
Ти знаєш це, Світлосте мого серця, н е знав щ е цих слів Апостола,
тільки одне радувало м ене в цьому заохоченні, а саме те, що мене
спонукало, запалювало, поривало до любові, до того, щ об шукати,
набувати, посідати і прив’язувати себе цілою істотою н е до тієї чи
тієї філософської системи, а до самої мудрості, хоч би якою вона
була.
Одне тільки охолоджувало м ій вогненний запал: там не було імені
Христа. Бо ц е Ім’я, згідно з Твоїм милосердям, Господи, Ім ’я мого
Спасителя, Твого Сина, я всотав своїм ніжним дитячим серцем з
молоком матері '. Воно запало в саму його глибину, і без Цього
ім ені вже жодна книжка, — хоча б Це був і найкращий літературний
твір, якнайкраще викінчений, найправдивіший, — не змогла б мене
повністю захопити.
Частина V
Обман Августина при читанні Біблії
9.
Отож я вирішив звернути свій розум на студіювання Святого
Письма, щоб побачити, чим воно є. І ось щ о я побачив: деякі речі
неприступні пізнанню гордих, вони не відкриваються навіть дітям.
На самому початку вони видаються нйзенькйми, але відповідно до
поступу в науці зростають до величі; а на кожному кроці завіса
таємниці. Тоді я щ е н е знав, яким чином переступити ц ей вхід,
або схилити голову і пристосуватися до цього поступу. Те, що я
думаю сказані, зовсім н е в’яжеться з моїми думками, які я відчував
тоді, коли заглибився в те Письмо. Ц я книга здавалася мені
негідною в порівнянні 3 величчю ЦіцерОНа, бо м оя пиха гордувала
її простотою, а гострість розуму н е сягала її глибин. А В дійсності
вона відзначалася тим, ідо зростала разом з маленькими. Але я
обурювався На те, щ об бути маленьким, і, надутий пихою , сам собі
здавався справді великим.
1 Пс. 28, 7.
Книга третя
37
Частина VI
Августин і маніхейство1.
Те, що спочатку манило й притягало
10.
Так я потрапив п ом іж п и хати х і н и ц и х л ю дей , надм ірн о
в іддан и х справам тіла й велем овних, їх уста зак ри вали д и
явольські сіті й к лей, щ о складався з сум іш і складів Твого ім ен і,
й ім ен і Господа Н аш ого Ісуса Х риста, і Д у х а Святого, Р озрадн и к а
наш ого . Ц і ім ена не сходи ли з їх н іх уст, але вони були тільки
п устим звуком і^ш елестом їхнього язи к а, а їхн ьом у серцю недоставало правди . В они зав ж ди казали: “П равда, правда” — і раз
у раз говорили м ені про н еї, але т іє ї правди вони ніколи не м али.
В они говорили брехню не тільки про Тебе, як и й справді сси
П равдою , а й про елем енти цього світу — твору Твого. І хоч у
том у обсязі ф ілософ и натрапляю ть на правду, та я все-таки
повинен був їх ом инути з лю бові до Тебе, Батьку м ій , Д обро
найвищ е, К расо всіх красот!
Правдо! Правдо! Скільки разів зітхав я до Тебе з глибин м оєї
д у ш і. Тоді, коли вони так часто й таким и р ізн и м и способам и
оповідали м ені про Тебе, а те все було тільки пустим звуком у
їх н іх устах, у їх н іх н езл іч ен н и х і вели чезни х творах! Ц е були
тільки тац і, на я к и х подавали м оїй голодній д уш і Тебе. Зам ість
Тебе подавали сонце й м ісяць — архітвори Т воїх рук , але тільки
твори, а не Тебе Самого, і то не найкращ і з Т воїх творів. Бо Твої
ду х о в н і твори куди вели чн іш і за тіл есн і, осяяні пром ен ям и , як і
вони розсипаю ть по небесах.
А л е я був голодний і спраглий не ти х Т воїх н ай св ітл іш и х тво
рів, а Тебе сам ого, Тебе, П равдо, у я к ій нема ні зм ін , ні навіть тін і
п е р ем ін '. А крім того, на ти х сам их тац я х п ідноси ли м ен і бл и ск у
чі картини уяви. У ж е кращ е було б звернути свою любов до сон
ц я , адж е воно принайм ні правдиве для очей, н іж до т іє ї бр ехн і,
як а за допом огою очей обм аню вала душ у. А ле я прийм ав те все,
вірячи , щ о прийм аю Тебе. Я ж иви вся тим , хоч а, правда, не д у ж е
тим ласував, бо не було в устах м оїх см аку Т воєї д ій сн ост і, і Ти не
був так ож тим пустим привидом уяви. Ті картини не п ідтри м ува
ли м ене, навпаки, щ е більш е висн аж ували . П ож и ва у сн і звич ай
но д у ж е п одібн а до п ож и ви н аяву, але ті, щ о сплять, не ж и в л я ть
ся нею , бо вони ж сплять. Ті тац і зовсім не були с х о ж і на Тебе,
П равдо, яка ось тепер промовила до м ене, том у щ о то були тілесн і
твори у я в и , тілесн і облуди , щ о не мають дій сн ості ти х правдивих
Маніхейці — єретична секта християн. Маніхейство — вчення перса Мані
(215—276) про боротьбу двох принципів: світла і тьми, добра і зла.
І Тим. 111, 7; VI, 9.
Ів. XIV, 16, 26.
г II Тим. 111, 7.
■' Як. І, 17.
38
Святий Августин С П О В ІД Ь
н ебесн и х або зем н и х тіл , я к і м и бачимо наш им и очим а. Ми
бачим о їх так сам о, як бачать їх тварини й крилаті п тахи . І те, щ о
м и бачим о, все ж п евн іш е, н іж те, щ о ми собі уявляєм о. І
н авпаки, м и більш е н аближ аєм ось до дій сн ості, коли тільки
уяв ляєм о ті н ебесн і або зем н і тіла, н іж коли на їх основі д о х о д и
м о до висновку про ін ш і тіла, біл ьш і, н еск ін чен н і тіла, щ о взагалі
не існую ть. Т аким и маревами я ж и ви вся тоді, а н асправді ніколи
не був нагодованим .
А Ти, Л ю бове м оя, на як у спирається моє безси л л я, щ об
набратися си л , Ти не ті тіла, я к і ми бачимо, хоч а вони на н ебі, ані
ті, я к и х м и не бачим о там у гор і, бо Ти їх створив, але не зар ахо
вуєш їх до св оїх н айвищ и х творів. Я к ий ж е Ти дал ек и й від п р и
мар м о єї уяв и , від привидів тіл , щ о взагалі не існують! Р еал ь н і
ш и м и за привиди є н аш е уявлення т и х , хто справді іс н у є, а щ е
реальн іш и м и за ті уявлен н я є сам і тіл а, однак і вони не є Тобою!
А л е Ти — не душ а, щ о ож и вл я є тіло, — Ти ж и ття тіл, кращ е й
п евн іш е за сам і тіл а. Ти — це ж и ття д у ш і, ж и ття всякого ж иття!
Ти Сам о ж и вл я єш Себе і не зм ін ю єш ся , Ти ж и ття м оєї душ і!
11.
Д е ж Ти був то д і, на я к ій віддалі? А я блукав дал ек о від
Т ебе і був позбавлений навіть т ієї полови, якою годував колись
св и н ей 1. Ох, у ск іл ьки разів к азк и граматиків і поетів к ращ і за ті
омани!
. .
Так вірш або п оем а “Л етю ча Медея”, напевно, к ор и сн іш і, н іж
п ’ять р ізн обар вн и х, м ін л и ви х елем ентів , щ об побороти п ’ять п е
ч ер тем ноти, печер, я к і взагалі не існую ть, а вбивають того, хто
вірить у н и х . Б о з вірш а й поем и я м о ж у одерж ати правдиву п о
ж и в у . К оли б я навіть декламував “Л етю чу М едею ” , то сам ц ей
еп ізо д я вваж ав би неправдивим , а коли б почув, щ о хтось д ек л а
м у є, то не повірив би в ц е. Горе мені! Я ким и сходи н к ам и я ск о
ти вся на дно прірви? Я , страж даю чи і знесилю ю чись від нестачі
правди , ш укав Тебе, Б ож е м ій (сп овідую це Тобі, бо Ти зм и л осер
ди вся н аді мною тоді, коли я щ е не зізн ав ся Тобі в ц ьом у), ш укав
Тебе не засобам и свого р озум у, завдяки я к ом у Ти зволив п остави
ти нас над тваринам и, а своїм и тіл есн и м и чуттями! А ле Ти був у
м ен і глибш и й за н айглибш і таєм н и ц і м оєї д у ш і і вищ ий за н айви
щ і її зл ети . О тж е, я натрапив на ту зух в а л у й п озбавлен у р озум у
ж ін к у , щ о її виводить Соломон у загадк ах, як а си діл а на стільц і
п ер ед своїм дом ом і казала: “їж т е залю бки таєм н ий х л іб і пийте
сол одк у к раден у воду” . Вона п ідвела м ене том у, щ о зн ай ш л а м ене
н адвор і п ід догл ядом тіла мого. Я переж овував тільки те, щ о сп о
ж ивав за його допом огою .
1 Пор.: Лк. XV, 16.
2 П ’ять елементів — де дим, тьма, вітер, вода, вогонь. (Пор.: А вгуст ин. Про
єресі, 46).
Книга третя
39
Частина VII
Августин пояснює, чому аргументи маніхейців
переконували його, хоч їм бракувало здорового глузду
12. Бо я навіть не припускав, що та дійсність справді існує, й,
наче від уколу шпильки, схилявся до того, щоб підтакувати дурну
ватим ошуканцям, коли вони питали мене, звідки береться зло, чи
Бог обмежений тілесною формою, чи він має волосся й нігті і чи
треба вважати за правих тих людей, які одночасно мають багато
жінок, убивають людей і приносять у жертву тварин. Я н е вмів тоді
відповісти на ц і запитання, і м оє незнання ще більше непокоїло
мене, я відвертався від правди, переконаний, що йду до н еї, оскіль
ки я не знав, що зло — це не що інше, як позбавлення добра,
позбавлення, поза яким уже взагалі нічого немає. І чи міг я знати
це, я, чий зір спинявся тільки на тому, що існує для очей, тобто
на тілі, а зір душі н е сягав поза примари уяви?
Я не знав, що Бог — це дух, який не має таких вимірів, як
довжина й ширина, що його істота зовсім не має маси, бо кожна
маса у своїй частині завжди менша за цілість 1; а хоч би вона була
нескінченна, та все-таки у визначеній своїй менш ій частині вона
обмежена певним простором; вона вся н е є всюди так, як дух, як
Бог. Я не мав найменшого уявлення, що це є в нас і що згідно з
цим м и існуємо, бо ж сказано у Святому Письмі, що ми створені
“за образом Божим” 2.
13. І я не знав тієї справжньої внутрішньої справедливості, яка
не видає своїх присудів на підставі звичаїв, а лише найсправедливішим законом Всемогутнього Бога, за яким формуються звичаї
країн і днів, і який завжди й усюди залишається тим самим і не
змінюється ні в просторі, ні в часі. Це закон, за яким справедли
вими були Авраам, Ісаак, Яків, М ойсей і Давид, і всіх цих людей
прославляли уста Бога. Однак недосвідчені засудили їх як неспра
ведливих, бо вони судять “за звичаєм людського суду” 3, міряють
звичаї всього людського роду міркою свого обмеженого досвіду.
Це те саме, що хтось, хто не має уявлення про обладунок та
призначення його окремих частин, хотів би накрити голову наго
лінниками, а шолом узути на ноги, та щ е при тому й нарікав би,
що вони н е зовсім придатні для цього. Або якщо б хтось того дня,
коли торг пополудні заборонений, сердився, що не м ож е виставити
на продаж своїх товарів, бо вранці ж було дозволено торгувати. Так
само, коли б хтось побачив, щ о в якомусь домі певний невільник
1 Цю думку вперше висловив Гесіод (700 р. д о н е )
2 1 М. І, 27.
3 І Кор. IV, 3.
Святий Августин
40
СПОВІДЬ
доторкається до т х предметів, д о яких н е повинен доторкатися
невільник, що прислуговує при питві. Або коли б хтось обурювався,
що за стайнею діється те, що н е дозволене в їдальні, або ж коли
б хтось нарікав на те, щ о в одній оселі і в одній і тій ж е родині
не скрізь і н е всі мають однакові права. Так само у своїй наївності
обурюються ті, хто почув, щ о в давні віки вільно було робити те,
чого тепер не можна, обурюються вони й тому, щ о Бог ОДНИМ
доручив одне, а інш им щось інше, залежно від обставин і часу, хоч
як одні, так і другі підпорядковуються тій самій справедливості.
Вони н е бачать того, що в тієї самої людини того самого дня й
у тому самому домі те, щ о личиїь одному членові, н е личить інш о
му. І те, щ о віддавна було дозволене, за годину вже н е дозволене,
і те, що припустиме в одному куті, у другому, який тут ж е біля
нього, заборонене, навіть заслуговує кари. Чи ж справді справед
ливість така різнорідна й змінна? Ні, але біг часу, яким вона володіє
й керує, н е завжди рівномірний, і цілком слушно, бо це ж час. А
люди, земне життя яких коротке, не вміють узгодити у своїх думках
відношення речей, минулих століть та інших народів, бо ті часи
вже далеко відбігли від досвіду цих людей, від тих відношень, які
вони знають з власного досвіду. Тим-то в тому самому тілі, або
того самого дня, у тім самім домі можна легко бачити те, що
належить якомусь членові, якійсь порі дня, якомусь місцю чи якійсь
особі. Так само в одному випадку вони обурюються, а в іншому
погоджуються.
14.
А я н е знав тоді цієї правди, н е звертав на ц е ж одної уваги.
Це впадало мені в очі звідусіль, а я н е бачив цього. Адже ж тоді,
коли я декламував вірші, мені не дозволяли вживати довільної стопи
й на довільному місці; а різні метри вимагали різних стіп, і навіть
той самий вірш н е допускав усюди тієї самої стопи. Отже, й саме
мистецтво читання віршів, яке керувало й моєю декламацією, не
мало одних правил для “тут”, а інш их для “там”: воно утворювало
одну систему, що обіймала все. І я зовсім н е бачив того, як справед
ливість, що їй підкорилися чесні й святі люди, досконало поєднує
в собі всі видані нею накази, вона н е змінює їх в основах, не
розподіляє й не приписує одночасно всього всім епохам, а зберігає
для кожної епохи властиві їй права. У своєму засліпленні я ганив
побожних Отців ], які н е тільки жили за правами свого часу, згідно
з Божим розпорядком, за Його натхненням, а й проповідували
майбутнє на основі одкровення, що його послав їм Бог.
1 Святих патріархів.
41
Книга третя
Частина VIII
Сталі та змінні складщ гш ^^гвр№ІІ
15. Отже, -іш -чаиі ЛНабути колись час або місце, де було б
несправедливо “любити Бога всім своїм серцем, усією своєю душею,
всією своєю думкою”, а “ближнього свого як себе самого”? 1 Тож
усі ганебні вчинки, що суперечать природі, треба завжди засуджу
вати й карати на кожному кроці, такі, наприклад, як учинки
мешканців Содому. Бо коли б навіть усі народи наслідували Содом,
то їх провина була б та сама, на основі Божого права, права, що
н е створило людей на те, аби вони так жили між собою. Адже це
порушення самої єдності, яка повинна бути поміж нами й Богом,
коли ми єхидністю розпусного життя оскверняємо ту саму натуру,
творцем якої є Він.
Щ одо ганебних учинків, скерованих проти звичаїв, то їх треба
оминати, беручи до уваги різноманітність звичаїв, і не можна допус
тити, щоб угоду, яку склали між собою звичаї або права якоїсь
держави чи якогось народу, порушувала примха якогось громадя
нина чи чужинця. Бо кожна частина, яка не узгоджується з цілістю,
гидка. Але коли Бог накаже щось, що порушувало б звичаї чи угоду
якихось людей, то хоча б цього ніколи не робили в тому місці,
треба це виконати, а якщо занедбали — поновити. Цар має право
в тій державі, у якій панує, видати якесь розпорядження, якого
ніхто перед ним ані він сам щ е не видавав, і підкорення тому
розпорядженню не суперечить суспільним засадам цієї держави, ба,
більше, сам непослух був би порушенням прав, бо послух своїм
володарям — це загальна умова людського суспільства, А наскільки
ж більше в усіх розпорядженнях треба без сумніву і вагання
підкорятися Богові, Володареві всього Всесвіту! Бо як у ієрархії
людської суспільності вища влада поставлена над нижчою, щоб та
їй корилася, так само Бог стоїть понад усім.
16. Те саме бачимо у злодіяннях, де важливим чинником є намір
шкодити іншому чи то зневагою, чи кривдою. Один і другий ви
падок походить або з ж адоби помсти (як це буває між затятими
ворогами), або з наміру осягнути якусь надмірну користь (у тому
випадку, коли розбійник нападає на подорожнього), або з наміру
оминути зло (коли винуватець боїться того, кому заподіяв лихо),
або з заздрості (коли нещасливий заздрить щасливому, або коли
щасливий боїться, щоб йому не дорівнявся хтось інший, або страж
дає від того, що хтось дорівнявся йому), або ж із самої втіхи з
чужого горя (наприклад, коли глядачі спостерігають бій гладіаторів,
або коли хтось висміює своїх ближніх).
1 Мр. XII, 3 0 - 3 1 . Мт. XXII, 3 7 - 3 9 .
42
Святий Августин
СПОВІДЬ
Ось такі головні основи неморальності, живе коріння яких у
жадобі панувати, споглядати й відчувати, чи то тільки в одному з
тих пожадань, чи у двох, чи в усіх трьох разом. Жити в такому
грісі, значить грішити проти трьох і сімох заповідей, проти
десятиструнної п салтирі1 — Твого Декалога, о Боже, найвищий і
найсолодший. Але ж якого переступу можна допуститися супроти
Тебе, коли Ти нетлінний? Який злочин можна звернути проти Тебе,
коли Тобі нічим н е можна зашкодити? Ти насправді караєш лише
за ті гріхи, яких люди допустилися супроти себе самих, бо коли
вони навіть супроти Тебе вчинять якийсь гріх, то це буде безбожним
учинком супроти своєї власної душі, а їх неморальність “обманює
сама себе”, псуючи й нівечачи свою створену й уладнану Тобою
природу чи то непоміркованим уживанням дозволених речей, чи
пристрасною жадобою того, що заборонене “для вжитку, який
суперечить природі” 2. Вони грішать також, бунтуючись проти Тебе
думками й словами 3, “пручи проти Твого рож на” або руйнуючи
основи людської суспільності, радіють, нахабні, створюючи свої
партії, окремі організації, залежно від того, чи ц е їм подобається.
А це настає тоді, коли ми покидаємо Тебе, джерело життя, щ о єси
єдиний і правдивий Творець і Володар Всесвіту, і коли в нашій
гордості, щ о н е знає нічого, крім себе, ми любимо частину цілості
як оманливу цілість. І тоді в низькій покорі повертаємось до Тебе,
а Ти очищаєш нас від поганих звичок. Ти лагідніший до гріхів тих,
хто визнає їх, Ти вислуховуєш жалібні благання рабів у кайданах4,
увільняєш нас від оковів, які ми самі викували на себе, коли не
підносимо вж е проти Тебе р о г и 5 облудної свободи наживати
надмірне багатство або втрачати все, тому щ о ми більше любимо
своє особисте “я”, ніж Тебе, найвище Добро.
Частина IX
Бог судить діла людини по-своєму,
а люди по-своєму
17.
Але між переступами, й злочинами, й таким численним безза
конням є також гріхи тих, хто стоїть на шляху поступу. Д обрі судді
ганять їх, з одного боку, з погляду Права досконалості, а з другого —
хвалять їх за те, що вони обіцяють принести плоди, як зелень запо
відає жниво. Є також деякі вчинки, схожі на переступи або злочини,
1
2
3
4
5
Пор.: Пс. 144, 9.
Рим. І, 26.
Пор.: Дії IX, 5.
Пор.: Пс. 79, 9; 102, 21.
Пс. 75, 5 - 6 .
43
Книга третя
але вони н е є гріхами, тому що вони н е кривдять ні Тебе, Господа
Бога нашого, ні суспільства. Наприклад, хтось прагне придбати
певні речі для задоволення життєвих потреб чи такі, щ о придатні
за певних обставин, а ми не знаємо, чи в такому випадку відсутня
жадоба збагачення. Або коли законна влада призначає кару з намі
ром виправлення, а м и не знаємо, чи вона при цьому н е відчуває
якоїсь злісної радості від шкоди іншому.
Отже, дуже багато вчинків може в очах людей заслуговувати на
догану, але Твоє свідчення схвалює їх; і знов-таки, чимало інших
вчинків люди схвалюють, а Твоє свідчення засуджує. А це тому,
що часто на перший погляд вчинки дуже різняться між собою , а
самі наміри винуватих, а також часові обставини нам невідомі.
Та коли Ти раптом наказуєш щось незвичайне й несподіване, то
хоча б колись Ти, було, й заборонив це, і хоча б поки що тримав
у таємниці причину свого наказу, хоча б він і суперечив суспіль
ним умовам якоїсь людської групи, то хіба хтось міг би сумніва
тися в тому, що треба Тобі коритися? Бо нема справедливішого
суспільства від того, що підкоряється. Але блаженні ті, хто знає,
що Ти їм видав наказ! Бо всі вчинки рабів Твоїх прямують до
того, щоб виконати все, чого вимагає сьогодення або що перед
бачає прийдешність.
Частина X
Маячіння маніхейців
18.
А я у своєму невігластві висміював тих святих рабів Твоїх і
Твоїх пророків. І щ о ж я чинив, висміюючи їх, як не готував Тебе
до висміяння мене самого? Поволеньки й непомітно я дійшов до
такого безглуздя, щ о вірив, ніби тоді, коли зривають фігу, то й вона
сама і її мати — дерево — плачуть молочними сльозами
а коли
б якийсь святий з ’їв ту фігу — очевидно, зірвану не з його вини,
а з вини когось іншого, — і перетравив її у своєму шлунку, то (на
думку маніхейців) у зітханнях під час своєї молитви або відригуючи,
він видихав би назовні ангелів, ба навіть частинки Бога, і ті
частинки найвищого й правдивого Бога назавжди залишилися б в
ув’язненні, якщо б святі обранці 2 не звільнили їх своїми зубами й
шлунком.
Безталанний! Я вірив, щ о треба бути милосерднішим до плодів
землі, ніж до людей, для яких ті плоди родяться. Бо коли б якийсь
1 Так учили маніхейці. (ІТор.: Августин. Про єресі, 46).
2 Маніхейська церква складалася зі слухачів і обранців. На чолі її стояв князь,
відтак дванадцять майстрів і сімдесят єпископів, настановлених магістрами,
відтак священники, іменовані єпископами, і, нарешті, диякони.
44
Святий Августин
СПОВІДЬ
не-маніхеєць попросив у мене чогось, аби вгамувати свій голод, то
мені б здавалося, щ о, давши йому той щматочок, я вже тим самим
засудив його на кару смерті.
Частина XI
Сон Моніки
19. А Ти з висоти простягнув мені руку свою. Ти витяг душу
мою з темряви б е зо д н і1 тоді, коди моя мати, вірна раба Твоя,
молячись, оплакувала м ене перед Тобою ревнішими сльозами, ніж
плачуть матері над мертвим тілом своїх синів. Бо вона силою духу
віри своєї, що її одержала від Тебе, бачила мою смерть, а Ти
вислухав її й н е погордував сльозами, що рясно лилися з її очей і
скроплювали землю під очима всюди, де тільки вона молилася. Так,
Ти вислухав її. Бо звідкіля ж міг узятися той сон, яким Ти втішав
її так, що вона погодилася жити разом зі мною і їсти за тим самим
столом, що й я? Бо протягом якогось часу вона відмовлялася від
цього, знеохочена відразою до хули, яку нашіптувала мені моя
розпуста 2. Приснилося їй, сумцій і прибитій горем, що вона стоїть
на дерев’яній кладці, а д о н еї наближається якийсь променистий,
веселий юнак і усміхається до неї. Коли ж він запитав її про
причину смутку й щ оденних сліз, то зробив ц е для того, щ об
повчити її, як то звичайно буває в подібних випадках, а н е щ об
дізнатися про щось від неї. Вона відповіла йому, щ о плаче над
моєю погибеллю 3. Він сказав їй, щоб вона заспокоїлася, й попросив
її пильно придивитися довкола, і тоді вона побачить, що там, де
була вона, перебуваю і я. Коли вона придивилася, то побачила, що
я стою біля неї на тій самі к л адці4.
Звідкіля міг узятися такий сон, як н е від Тебе, Боже добрий і
Всемогутній, що приклав єси вухо до її серця 5, що так дбаєш про
кожного з нас, немовби Ти дбав н е про нього одного, а про всіх
разом так, як про кожного зокрема.
20. А звідкіля ж ц е взялося? Коли вона повіла мені про своє
видіння, я намагався пояснити їй ц е таким чином, що вона без
сумніву сама стане колись тим, ким я вже був 6. Але вона одразу
1 Пор:. Цс. 144, 7; 86, 13.
2 3 твору “Проти академіків” виходить, що Августин жив якийсь час у Тагасті,
у свого ирииіеля Романіана, аж до того часу, доки Моніка не погодилася жити
З ним.
3 П о р : Плач І, 2.
" К л а д к а — тут у значенні: засада, правило.
5 П о р : Пс. 10, 17.
6 Тобто прийде до маніхейців.
45
Книга третя
і без найменшого вагання відповіла: “ Ні, бо мені не сказано: ти
сама будеш також там, де він, — а там, де ги сама, буде й він”.
Сповідую Це Тобі, Господи, і я це вже казав не раз, якщо мої
спогади не підводять мене. Я тоді дуже зворушився відповіддю, яку
Ти дав мені устами м оєї дбайливої матері, і її байдужістю на мій
обман, на моє буцімто правдиве пояснення, її хуткістю, яка
допомагала їй помітити те, що слід, і чого я не помічав, доки вона
мені не сказала. Так, мене зворушило все те більше, ніж сам сон,
що так заздалегідь передрік цій побожній жінці, щ об утішити її в
теперішній журбі.
Бо проминуло ще майже дев’ять років, протягом яких я валявся
у “глибокім багні” !, у темряві облуди! Я частенько намагався
підвестися, але щоразу далі й далі погрузав у багні, тоді як ця чиста,
побожна і твереза вдова, така, як ті, яких Ти любиш, уже більш
охоча до сподівань, але не менш е й до плачів та ридань, не пере
ставала в сльозах кожної години заступатися за м ене перед Тобою
у своїх молитвах; і її молитви “поставали перед лицем Твоїм” 2,
однак Ти ще дозволяв м ені скочуватися далі й борсатися у тій
темряві.
Частина XII
Єпископ передрікає навернення Августина
21.
На той час Ти дав м ені іншу відповідь, яку я пригадую собі.
Бо багато речей я замовчую тому, що поспішаю до тих, хто мене
більше квапить висповідатися перед Тобою , а багатьох речей я вже
собі й не пригадую.
Так, Ти дав мені другу відповідь через свого душпастиря, якогось
єпископа, що виховався в Церкві й вишколився на Твоєму Святому
Письмі. М оя мати попросила його, щ об він був ласкавий погово
рити зі мною й переконати мене в хибності моїх поглядів, відучити
м ене Від зла й вернути на добру путь, бо вона н е проминала будьякої нагоди, якщо тільки знаходила когось відповідного, хто міг би
м ене напутити. Єпископ відповів їй, і то, як я дізнався пізніше,
цілком слушно. Він Відповів, щ о тепер мене щ е важко переконати,
бо я наглитався тієї нової єресі, а деякими підступними запитан
нями, як ц е вона йому вже сказала, вивів уже з рівноваги багатьох
недосвідчених людей.
“Але ж, — додав він, — облиш його таким, яким він є 3, тільки
молися за нього Господеві, а він сам читанням відкриє всю помил1 Пс. 69, 3.
2 Пс. 88, 3.
3 Тобто маніхейцем.
46
Святий Августин
СПОВІДЬ
ковість і безбожність тієї науки” . Пізніше єпископ сказав, щ о його
мати, яку також обманули маніхейці, віддала його щ е маленьким
до них, і розповів, як він н е тільки прочитав усі їхні твори, а й
попереписував, і як згодом сам усвідомив собі, без жодного
переконування, що треба залишити цю секту, і він залишив її.
Його розповідь не переконала мою матір, і вона ще настійніше,
заливаючись рясними сльозами, почала благати, щоб він поговорив
зі мною. Тоді єпископ розсердився і сказав: “Відійди, облиш мене!
Якщо це правда, що ти живеш, то неможливо, щоб міг згинути
син таких сліз, як твої!” І у своїх частих розмовах зі мною моя
мати завжди повторювала, що вона прийняла ці слова так, начеб
це був голос із неба.
КНИГА ЧЕТВЕРТА
Частина І
На манівцях.
Д ев ’я ть років у тенетах маніхейства
1.
П ротягом д е в ’яти років — від д ев ’ятнадцятого а ж до дв ад
цять восьмого року ж и ття, м ене зводили з пуття і я сам зводив,
м ене обм аню вали і я обманю вав, віддан и й на поталу св оїх р ізн о
м ан ітн и х пристрастей; м ене зводили з пуття чи то вищ ою , так
званою “вільною ” освітою , чи то потай, п ід ом анливим п ри к ри т
тям релігії; я був там гордий, там забобонний, а всю ди п усти й . З
одного бок у, я ганявся за оманою гучн ої слави, аж до оп леск ів у
театрі, на п оети чн и х к онк урсах, на зм аганн ях за вінець із сін а ,
на х л о п ’яч и х ігр и щ ах та в непогам овних при страстях. А ле з
другого боку — я ш укав, як очиститись від того бр уду. Я давав
п ож и в у тим , кого називали “обранцям и” , “святи м и ” , щ об вони в
роботі свого ш лун ка виробляли з неї ангелів і богів для мого
сп асін н я. Я ганявся за цим і займ ався таким и речами разом із
своїм и п ри ятелям и , як и х звів з пуття так сам о, як і себе.
Х ай н асм іхаю ться з мене у своєм у зухвальстві ті, кого Ти щ е не
поверг і не злам ав задля їх власного спасінн я. Б ож е м ій , а я, я
все-таки хоч у визнати всі свої ганебні вчинки, славлячи Т ебе2.
Д озволь м ен і, благаю Тебе, заново переглянути й відновити в
п а м ’яті всі м анівці колиш нього блукання і принести Тобі вогнен
н у ж ер тву радості . Бо хто ж я сам без Тебе, як не провідн и к, що
веде у прірву? Х то ж я й у хви ли ну щ астя, як не істота, яка
п ідкр іплю ється Тобою 4, хто ніколи не псується? Щ о ж таке
лю дин а, будь-яка лю дина, оскільки вона лю дина? А л е н ехай
насм іхаю ться з нас сильні й м огутні, а м и, кволі й безп ом іч н і',
сп овідаєм ося перед Тобою.
Презирлива назва нагороди переможця на конкурсах. Переможця прикраша
ли вінком із квітів.
Пс. 106, 47.
^ Пс. 50, 14.
Пс. 9, 3. Ів. VI, 27.
Пс. 74, 21.
48
Святий Августин С П О В ІД Ь
Книга четверта
Частина III
Частина II
Добра віра, якої навчає Августин.
Августин навіть у безпутстві зберігає порядність.
Відраза Августина до магічних практик
2. У ті роки, коли я вивчав м истецтво красном овства, я п ід
дався п ристрасті й почав продавати м истецтво перем агати сл о
вами. Тому я волів, Ти зн аєш ц е, Господи, набирати добри х уч нів,
сам е так и х, я к и х називаю ть “добрим и у ч н я м и ” , і саме їх без п ід
ступ у навчав м истецтва підступ у; правда, не такого, щ об за його
допом огою вони м огли колись занапастити н евинну голову, а щ об
м огли колись урятувати голову винуватця. А Ти, Б о ж е, Ти
здал ек а бачив м ене, щ о падав на сли зьк ом у ш л я ху. Ти побачив
серед клубів ди м у іс к о р к у 1 т іє ї доброї віри, як у я виявляв у своїх
л ек ц ія х для “улю бленців су єти ”, ш укачів бр ехн і , — я, щ о дор ів
нював їм у всьому.
У ті часи я ж ив з однією не зв ’язаною з і мною “зак он н и м ”
ш лю бом ж ін к о ю , як у знайш ов м ені н ерозум п алкої п ристрасті. Я
знав тільки ЇЇ одну і дотрим ував вірності л о ж а , але не переставав
вим ірю вати віддал і м іж розум ним п одр уж н ім обов’язк ом , м етою
якого є плоди ж и т тя , і згодою п лотської лю бові, коли так ож
н ародж ую ться д іти , але проти волі батьків, хоч а, раз вони вж е
н ар одж ен і, то ми зобов’язан і лю бити їх .
3 . П ригадую собі так ож і те, як я хотів дом огтися літературн ої
нагороди на драм атургічном у к он к ур сі. Н е п ам ’ятаю в ж е, як и й
ворож бит запитав м ене, скільки б я заплатив йом у за здобуття п е
рем оги , та я з огидою й відразою до так и х ганебн и х д ій відповів,
щ о коли б навіть іш л ося про вінець із щ ирого вічиотривкого зо л о
та, я б не дозволив, щ об моя перем ога була здобута за рахун ок
ж и ття бодай о д н ієї м уш к и 3. Бо він хотів убивати й при носи ти в
ж ер тву тварин, гадаю чи, що такою ж ертвою дем онам забезпеч ить
м ен і п ерем огу. А ле й тут сп онук ала м ене згордувати цим золотом
не чистота, як у лю биш Ти, Б ож е серця мого. Бо я не вмів лю бити
Т ебе4, я, щ о не м іг н і про щ о дум ати , х іб а щ о про зов н іш н ій
бли ск. А душ а, щ о з тугою рветься до так ої ом ани, чи ж не “ви п а
сає вітрів”?5 Я , очевидно, не хотів, щ об чер ез м ене п ри носи л и
ж ер тву дем онам , але у своїй забобонності приносив їм у ж ер тву
сам ого себе. Бо х іб а “випасати вітри” це не те ж сам е, щ о пасти
т и х д у х ів , я к і в наш ом у блуді зн аходять для себе глум ливу втіху?
1 Пор.: Мт. XII, 20.
2 Пс. 4, 3.
3 Ворожбит — “Ьагизрех” — убивав тварину й приносив у жертву демонам.
4 Пс. 73, 27.
5 Ос. XII, 2.
49
Августин зізнається,
що цікавився астрологією
4. Тому-то я майже не переставав радитися з тими облудниками,
яких звуть математиками
бо в них при віщуванні немає ніяких
жертвоприношень ані жодних благальних молитов до якогось духа.
Одначе справжня християнська побожність послідовно відкидає й
осуджує їхні дії.
Благо є сповідатися Тобі, Господи, і ректи: “ Змилосердься наді
мною, вилікуй душу мою, бо я згрішив проти Т ебе” 2, і, замість
зловживати Твоєю терпеливістю й дозволяти собі грішити, треба
пригадати собі слова Вчителя: "Ось одужав єси; не гріши більше,
щоб тобі не стало гірше” 3.
А вони намагаються всій тій спасенній пересторозі завдати
смертельного удару, кажучи: “ Це з неба приходить причина гріха,
опертися якій н еси л а”; або ж: “ Це зробила Венера, або Сатурн, або
М арс”. Очевидно, все тут спрямоване на те, щ об зняти з людини
відповідальність за її гріхи — з людини, що не є нічим іншим, як
тільки тілом, кров’ю й гордовитим порохном, — і всю ту відпові
дальність звалити на Творця, на Керманича Неба й Зір. Бо хто ж
Він, як не Ти, Бог наш. Солодощі й Джерело справедливості. Ти,
що "кожному відплачуєш по ділах його” 4 й не погордуєш “серцем
скрушним і смиренним”? 5
5. Жив у той час один чоловік, що відзначався великою кмітли
вістю, найбільший знавець лікарської справи 6, якою заслужив собі
великої слави. Це він, як проконсул, а не як лікар, власноручно
поклав на мою бідну голову вінець перемоги на змаганнях. Але Ти
виліковуєш від цієї недуги, Ти "що опираєшся гордим, а смиренним
даєш благодать” 7. Хіба, зрештою, Ти перестав бути коло мене через
цього старця? Чи Ти вже занехаяв лікування моєї душі?
Я вже заприятелював з ним і дуже пильно та з великим захоп
ленням прислухався до його промов, бо в них не було вишуканої
краси слів, а зате його жива думка робила їх милими, сповненими
величної поваги. Коли я в розмові з ним зізнався, що заглибився
у книги астрологів, він лагідно й по-батьківськи порадив мені обли
шити їх і не марнувати на пусті дурниці часу та праці, щ о можуть
1
2
3
4
5
6
7
“Математиками” називали астрологів, що передрікали долю людей і звірів.
Пс. 41, 5. Пор.: Пс. 9, 2; 92, 2.
Ів. V, 14.
Мт. XVI, 27. Рим. II, 6.
Пс. 51, 19.
Йдеться про Віндікіана, відомого лікаря за часів Валентииіана І.
І ІІетр. V, 5. Як. IV, 6.
4 - 9735
50
Святий Августин
СПОВІДЬ
придатися на щось корисніше. Він признався мені, щ о колись у
молодості й сам так було заглибився в астрологію, щ о навіть
носився з думкою, щ о вона є його покликанням на ціле життя. Бо
якщо він зрозумів Гіппократа
то так само був би в силі зрозуміти
й дю науку. А покинув він її, щоб присвятити себе медицині, не
з якої інш ої причини, як тільки з переконання, щ о астрологія —
це обман, а що він був серйозною людиною, то не хотів жиги
коштом обману своїх ближніх. “Ти ж , — додав він, — щоб зайняти
становище в суспільстві, держиш ся риторики; а цю обманну науку
студіюєш з цікавості й замилування, а н е для того, щ об вижити.
Отже, ти тим більше маєш повірити в те, що я тобі сказав, бо я
грунтовно, в поті чола простудіював це мистецтво, яким думав
заробляти собі на хліб у майбутньому”.
Але тоді я запитав його, у чому ж саме причина і як воно стається, що численні віщування астрологів збуваються так точно. Він
відповів мені, як умів. Це, мовляв, лише розсіяна у природі випад
ковість. Бо коли хтось, шукаючи поради, випадково знайде на
першій сторінці в якогось поета 2, щ о співає про щось цілком інше
та з іншим наміром, один рядок, який дивно пов’язується з його
питанням, то не треба цьому дивуватися. “ Не слід дивуватися й
тоді, — казав він, — коли на основі інстинкту, що приходить згори,
людська душа, несвідома того, щ о в ній відбувається, суто
випадково, а не за обдуманим методом, обізветься якимось словом,
що відповідає ділам і вчинкам того, хто запитує”.
6.
Ось така була пересторога, яку Ти дав м ені від нього, чи,
радше, через нього, визначивши при цьому моїй пам’яті напрям
моїх пізніших особистих дослідів. Бо в той час ані він, ані мій
найдорожчий Н ебрідій 3, юнак вельми доброго серця й бездоганних
звичаїв, щ о висміював усе те мистецтво віщування, не зуміли пере
конати мене, щ об я облишив ту науку. Бо тоді найбільше впливала
на мою душу велика повага до авторів астрологічних творів. Д о того
ж я ще не знайшов тоді незаперечного доказу, який би зробив для
мене ясним і безсумнівним факт, що точні віщування астрологів —
то звичайні випадковості, а н е результати наукових дослідів тих,
хто спостерігає за зірками.
1 Славетний грецький лікар V ст. до н.е., автор відомих афоризмів, напр.:
“Мистецтво довге — життя коротке” .
2 Це так звана “стіхомантея” — ворожба з рядків. Для неї користувалися
переважно Вергілієм.
3 Небрідій з-під Карфагена (Сповідь, VI, 10), приятель Августина, подався з
ним до Мілана й там помер по хрещенні. Сам католик, навернув усю свою
родину до цієї віри.
Книга четверта
51
Частина IV
Пісня дружби. Смерть Августинового приятеля.
Безмежний біль Августина
7. У ті часи, коли я тільки розпочав своє навчання в рідному
містечку, я знайшов собі друга, свого ровесника (він так само, як
і я, був у розквіті молодості), а спільні студії робили його для мене
дуже дорогим. Він з дитячих років ріс разом зі мною , ми разом
ходили до школи й разом гралися. Але тоді він ще не був для мене
таким другом, яким став пізніше. Зрештою, навіть пізнпче наша
дружба не була справжньою, бо справжньої дружби немає, хіба лише
тоді, коли Ти міцно з ’єднуєш із собою людей, зв’язаних з Тобою
любов’ю, розлитою в наших серцях через даного нам Духа Святого *.
Однак ця дружба, підсилювана й величезним запалом до однакових
студій, була для нас солодкою. Я навіть відтягнув його від правдивої
віри (якої, зрештою, цей юнак не дотримувався щиро й не пере
ймався нею до глибини серця), щоб кинути його у згубні тенета
забобонів, через які плакала наді мною моя мати. І вже від тієї
хвилини його думки мандрували слід у слід з моїми по блудних
манівцях, а моє серце вже не могло обійтися без нього. Аж ось
Ти, що переслідуєш тих, хто віддаляється від Тебе, “о Боже
помсти” 2, а одночасно й джерело милосердя, Ти, що дивним
способом: навертаєш нас до Себе, саме Ти забрав його з цього світу,
коли ця дружба, солодша для мене за всі солодощі мого власного
життя, тривала заледве один рік.
8. Чи є хтось, хто міг би порахувати всі Твої похвали 3, яких
кожен зазнав від Тебе? Що ж Ти зробив тоді, Боже мій, і які
незбагненні глибини присудів Твоїх? 4 Бо коли мого друга палив
вогонь гарячки, і він довго лежав непритомний, купаючись у
смертельному поту, і коли його стан уже був безнадійний, його,
непритомного, охрестили. Я не брав цього за зле, тому що був
свято переконаний, що його душа скоріше збереже ідеї, прищеплені
мною, ніж те, що зробили з його тілом, коли він лежав непритом
ний. Але сталося зовсім інакше. Хворий вцдужав. А я не відсгупався
від нього, так сильно м и були прив’язані один до одного. І я одразу
ж, як тільки зміг з ним поговорити, — а зміг відразу, як тільки
він здужав говорити, — спробував при ньому висміяти все те,
думаючи, що й він висміюватиме своє хрещення, яке прийняв без
найменшої співучасті думки.
1
2
3
4
4
Рим. V, 5.
Пс. 94, 1.
Пс. 106, 2.
Пс. 36, 7.
Святий Августин
52
СПОВІДЬ
Але він уже знав, що прийняв хрещення, і відсахнувся від мене,
як від ворога, і з дивною й несподіваною свободою остеріг мене,
що коли я хочу й далі жити з ним у приязні, то мушу перестати
говорити з ним на такі теми. Я остовпів, змішався і здушив у собі
всі почування, щоб тільки дати йому спокій, доки він н е видужає
й н е буде знову в такому стані, що я зможу з ним зробити те, що
захочу. Але він вирвався з-під божевільного впливу, щоб зберегтися
в Тебе, м ені на втіху: через декілька днів, під час м оєї відсутності,
в нього знову почалася сильна гарячка, і він помер.
9.
Біль від утрати затьмарив чорною хмарою моє серце *. Хоч би
на щ о я глянув, Господи, я бачив смерть. М оя батьківщина була
для м ене карою смерті, а батьківський дім якоюсь дивною пусткою.
Все те, чим я з ним ділився, без нього стало для м ене безмежним
стражданням. М ої очі шукали його всюди, але н е знаходили. Я
зненавидів усе, бо всюди недоставало його, і ніщ о не могло мені
сказати: “Ось він прийде!”, як ц е було за його життя. Я сам для
себе став великою загадкою: я запитував свою душу, чому вона
сумна і чому вона так дуже хвилює мене, а вона не вміла мені
нічого відповісти. А коли я говорив: “ Надіюся на Бога” 2,
вона
н е зважала на те. І цілком слушно, тому що реальніша і краща
була та людина, яку вона так гаряче полюбила і втратила, ніж омана,
у яку я велів їй вірити. Лише сльози осолоджували мій біль, і вони
зайняли місце мого друга в солодощ ах мого серця.
Частина V
Тайни сліз
10.
І нині, Господи, все те вже проминуло; час вигоїв мої рани.
Чи міг би я, наблизивши до уст Твоїх вуха серця мого, почути від
Тебе, — а Ти ж є Правда, — чому сльози солодкі в нещасті? Чи
Ти, хоча всюди присутній, відкинув далеко від себе наше горе?
Чи Ти залишаєшся сам у Собі, коли тим часом м и кинуті на
поталу досвідові життя? Але ж, якби наш плач не доходив до вух
Твоїх, нам н е залишилося б н і крихітки надії. Тож звідки береться
те, щ о плач, ридання, зітхання й голосіння ми зриваємо як солодкі
плоди з гіркого дерева життя? Чи нам солодкою є сама надія на
те, щ о ти нас вислухаєш? Так, ця причина криється в наших
благаннях, у глибині яких закладена віра, щ о вони дійдуть до Тебе.
Але чи була вона також у стражданні за втраченою істотою і в
риданнях, щ о душили мене тоді?
1 Пор:. Плач V, 17.
2 Пор: Пс. 42, 6, 12; 43, 5.
Книга четверта
53
Я не сподівався більше побачити його живим; я не благав того
у своїх сльозах. Я вдоволився тільки плачем і риданням, бо я був
нещасливий і втратив радість свою. А може, й самі гіркі сльози
видаються нам солодкими тільки внаслідок несмаку й пересілу від
давно звіданих розваг, і ми доти відчуваємо їх солодкість, доки
триває несмак — відраза?
Частина УІ
Після втрати друга
життя для Августина стало ненависне
11.
Але навіщо говорити про все це? Не пора вже тепер ставити
такі питання, а пора сповідатися Тобі. Я був нещасний. Кожна
душа, прикута лю бов’ю до земних речей, нещасна. Коли вона їх
втрачає, у ній все розривається. Щ ойно тоді відчуває вона своє
горе, яке вже й перед цією втратою робить її нещ асною. Такий був
тоді мій душевний стан: я плакав гіркими сльозами і серед тієї
гіркоти відпочивав *. Так, з цього погляду я був нещасний, а всетаки це болісне життя було мені миліше за мого друга. Хоч я й
радий був би змінити його, однак не хотів би втратити його скоріше,
ніж друга. Я не знаю, чи я б погодився вмерти за нього, як розка
зують про Ореста й Пілада 2 (якщо це не вигадки), які н е вагалися
одночасно вмерти один за одного, тому що не жити разом здавалося
їм гірше від самої смерті. Але в мені пробудилося почуття, н е знаю,
як його назвати, цілком відмінне від того: сильна нехіть до життя
поєднувалася в моєму серці зі страхом перед смертю 3.
Я свято переконаний, що там більше я любив друга, тим більше
ненавидів смерть і боявся її, бо вона забрала його в м ене, я боявся
її, як найлютішого ворога, і мені здавалося, що вона несподівано
поглине всіх людей, якщо вона здужала забрати його. Я був саме
такий, так пригадую собі.
Ось моє серце, Боже мій! Ось його таємнипя! Дивись, я добре
розумію, Надіє моя, що Ти очищаєш мене від бруду таких почуттів,
звертаючи очі м ої до Тебе й вириваючи “з тенет ноги м ої” 4. Бо я
дивувався, що інші смертні щ е живуть, коли той, кого я полюбив
як такого, що ніколи не повинен був умерти, помер. І я ще більше
дивувався, що він помер, а я живу, я, хто був другою частиною
його самого. Хтось влучно сказав про свого приятеля “половина
м оєї душ і” 5. Так, я відчував те, що моя і його душа були однією
1 Йов. III, 20.
2 Трагедія Евріпіда “Іфігенія в Тавриді”.
3 Мішані почування. Пор: Катул, 85, 1,
4 Пс. 25, 15.
5 Пор.: Горацій. Пісні, І, 3, 8.
Святий Августин
54
СПОВІДЬ
душею у двох тілах. Ось чому мені остогидло життя. Я, зведений
до половини самого себе, не хотів жити. М ожливо, я тільки тому
боявся смерті, щоб не вмер увесь той, кого я полюбив цілим серцем!
Частина VII
В ід ’їзд до Карфагена
12.
О божевілля, що н е вмієш любити людей, як людей! Н еро
зумна людино, яка з обуренням переносить людську долю! Так, я
тоді заслужив на таке ім ’я. Я палав вогнем, зітхав, ридав, божеволів
і н е знав ні спочинку, н і розваги. Я носив розпанахану й закри
вавлену свою душу, яка вже н е хотіла, щоб я її носив, і я сам не
знав, де мав її подіти 1. Вона н е знаходила відпочинку ні в чарівних
гаях, ні в забавах і співах, ні на запашних лугах, ні на пишних
бенкетах, н і в розкошах м ’якої постелі, ні, нарешті, у книжках та
в поезії. Усе остогидло мені, навіть саме світло дня. Усе, що не
було тим, чим був він, видавалося м ені нестерпним і осоружним,
крім стогону й сліз. Бо тільки в них я знаходив крихітку заспо
коєння. А коли я відривав від них свою душу, я відчував, як мене
пригнічує безмірний тягар мого серця. А треба було звернути свою
душу до Тебе, Господи, щ об Ти вилікував її. Я знав це, але й не
хотів, і н е мав сили, бо ж думав про Тебе, що Ти н е являєш собою
нічого реального й постійного. Бо н е Ти, а пуста омана і мій блуд
були богом моїм. А коли я навіть намагався залишити там свою
душу, щ об вона спочила, вона котилася з порожнечі й знову падала
на мене. І я сам для себе залишався місцем нещастя, де я н е міг
н і лишитися, ні вибратися звідтіля. Бо куди ж могло втекти моє
серце від мого серця? У яку далеч я міг утекти сам від себе? Д е ж
я міг сховатися перед своєю власного погонею? Однак я втік від
своєї батьківщини. Бо м ої очі м енш е шукали його там, де не звикли
його бачити. І так я з міста Тагасти прибув до Карфагена.
Частина VIII
Час — найкращий лікар і розрадник
13.
Години н е проходять безслідно по наших почуттях. Вони
вершать у нашій душі дивні дива. Ось вони приходили й відходили
день за днем 2; а приходячи й відходячи, вливали в м ене інш і споді
вання, інші спогади; поволеньки гоїлись душевні рани в міру того,
як мої давні розваги почали витісняти мій біль. Правда, його місце
1 Пор.'. Пс. 25,1.
2 Пс. 61, 9; 96, 2.
Книга четверта
55
займали н е інші страждання, а лишень причини інших страждань.
Бо чому ж ц ей біль так легко прошив м ене аж до самого нутра
м оєї істоти, як не тому, що я розпростер свою душу на піску,
полюбивши істоту, приречену на смерть, ніби вона ніколи не мала
вмерти?
Що мене найбільше підтримувало й оживляло — то це слова
розради інших приятелів, з якими я любив те, що любив, замість
любити Тебе
це була одна велика вигадка, безмежна брехня,
зрадливий чар якої псував нашу душу, що п з ’їдала жадоба цікавості
почути все. Міг навіть умерти хтось із моїх приятелів, але для мене
ця вигадка
байка
не вмирала. А мали мої приятелі ще й інші
принади, які надмірно поривали й манили моє серце. Це були роз
мови, сміх, взаємно доброзичлива послушливість, спільне читання
гарних книжок, товариські жарти і взаємна повага; деколи навіть
розбіжність поглядів, але без гніву, так, як це буває в лю дини, що
лишається наодинці з собою , і саме ці, дуже нечисленні, незгоди
укорінювали ще більшу згоду й одностайність. А згода означала
вчитися один в одного, зі смутком чекати відсутніх і з радістю
вітати тих, хто приходить. Це ті ознаки, які зринають у серцях тих,
що пов’язані взаємною любов’ю, ознаки, що виявляються назовні
устами, язиком, очима й тисячними дружніми рухами. Все це злива
ло наші душі воєдино, запалювало одним вогнем і з багатьох душ
утворювало одну.
Частина IX
Блаженний, хто друга любить в Бозі
14.
Оце те, що ми любимо в друзях, а любимо ми до такої
міри, що наше сумління почуває себе винним, коли ми не любимо
того, хто любить нас, і коли за любов не відплачуємо лю бов’ю,
не вимагаючи від улюбленої істоти нічого, крім доказів сердечних
почуттів. Звідси й та жалоба по смерті якогось приятеля, ця темря
ва страждань, ці солодощі, що перемінюються на гіркоту для серця,
яке заливається сльозами, а з утрати життя тих, хто вмирає, прихо
дить марево смерті для тих, щ о ще живуть. Блаженний, хто любить
Тебе, хто друга свого любить у Тобі, а ворога свого з любові до
Тебе! Бо лише той єдиний не втрачає жодної дорогої істоти, хто
любить усіх у Тім, кого н е можна втратити. А хто ж це, як не
Бог наш, Бог, що “створив небо й землю ” 3 і сповнює їх, тому
що, сповняючи їх, створив їх. Ніхто не втрачає Тебе, хіба тільки
1 II Тим. IV, 3.
2 Пор.: Мт. V, 44.
3 1 М. І, 1; II, 1.
56
Святий Августин
СПОВІДЬ
той, хто покидає Тебе. А куди йде, куди тікає той, хто покидає
Тебе, як не до Твого гніву від Твоєї лагідності. Бо ж у якій своїй
карі він не знайде Твого закону? Бо “Закон Твій — ц е правда,
а Правда — це Ти” І
Частина X
Проблема краси. Перші праці Августина.
Уподобання до створених речей,
хоча б вони були не знати які гарні, — це обман душі
15.
Боже чеснот, "приверни нас д о Себе, покажи нам лице своє,
і ми будемо спасенні” 2. Так, хоч би в який бік звернулася людська
душа, всюди вона знаходить біль, бо він є всюди, за винятком Тебе,
цей біль постійно наявний у найкращих речах поза Тобою й поза
собою. Але навіть найкращі речі не існували б, коли б вони не похо
дили від Тебе. Вони народжуються й гинуть, а народжуючись, почи
нають буття; вони ростуть, щ об дійти своєї досконалості, а коли вже
осягнуть її, старіють і вмирають. Однак н е все доходить старості, але
все доходить смерті. Отже, коли народжуються і прямують д о буття,
то чим скоріше ростуть, щоб дійти до розквіту буття, то тим скоріше
поспішають до небуття. Така їхня доля, така роль, яку Ти їм визначив,
тому що вони лише частина речей, які ніколи не існують одночасно,
але через послідовність свого зникання й появи утворюють цілість,
частина якої — це вони самі. П одібно утворюється і наша мова
завдяки послідовності вимовлюваних звуків. Вона б н е могла стати
однією цілістю, коли б кожне слово, щ о вже раз виконало своє
звукове завдання, н е зникало, поступившись місцем іншому.
Нехай ж е за цю красу прославляє Тебе душа моя 3, Боже, Творче
Всесвіту, але нехай н е дасть впійматися на гачок плотської любові!
Бо вони йдуть, куди йшли, — до небуття, і шматують нашу душу
згубною жадобою, тому що вона сама хоче існувати й любить
відпочивати серед улюблених нею речей. Але серед тих речей вона
н е знаходить місця, де б могла спочити, тому щовони не постійні,
а перебувають у невпинному русі. А хто ж міг би наздогнати їх за
допомогою органів чуття? Хто зумів би охопити їх навіть тоді, коли
вони тут? Чуття тілесне повільне саме тому, що воно тілесне. І він
сам себе обмежує: воно достатнє для того, для чого створене, але
недостатнє для того, щоб затримати все те, щ о швидко минає від
призначеного початку до призначеного кінця. Бо у слові Твоєму,
яким Ти їх створив, вони чують таке веління: “звідси й д о с і”.
1 Пс. 119, 142. Ів, XIV, 17.
2 Пс. 80, 4.
3 Пор.: Пс. 146, 2.
57
Книга четверта
Частина XI
Створіння змінюються, незмінний тільки Бог
16. Не будь пустою, душе моя, не дозволь, щ об вухо духа твого
оглухло від гулу твоєї пустоти. Послухай також і ти: Слово саме
кличе тебе повернутися; то є місце спочинку, якого ніщо не зможе
порушити там, де любов не знає того, щоб її покинули, якщо не
покине сама. Дивись, ось ц речі вже відходять, поступаються місцем
для інших, а з усіх їхніх частинок утворюється цілість, хоч і яка
маленька. “А я, чи я також відходжу кудись?” — запитує Слово
Бога. Закріпи в ньому оселю свою, доручи йому з довірою все, що
тільки маєш від нього, душе моя, принаймні тепер, коли ти висна
жена обманами. З довір’ям доручи Правді все, що маєш від Правди,
і нічогісінько не втратиш: зацвіте заново одряхління твоє, й вилі
куються все виснаження й утома твоя *; усі елементи, що гинуть,
зміцняться, відновляться і, зібрані докупи, приляжуть до Тебе; вони
вже не потягнуть тебе за собою туди, куди самі захочуть, а зали
шаться з тобою в постійному вигляді, біля Бога, що вічно постійний
і вічно триває 2.
17. Чому ж ти оминаєш правильний шлях і йдеш за своїм влас
ним тілом? Тільки обернися, і нехай твоє тіло йде за тобою! Бо всі
враження, які відчуваєш за його допомогою , — це лише окремі
частинки, самої ж цілості, до якої належать ці частинки, ти не
знаєш , однак вони захоплюють тебе. Але коли б твої органи чуття
були в силі охопити цілість, коли б вони на покару тобі не були
зосереджені лише на одній частин ці цілості, ти бажала б тоді, аби
все, що належить до цієї миті, проминуло, й щоб тим більше
подобалася тобі вся цілість. Бо й ті слова, які м и вимовляємо, ти
чуєш за допомогою того самого органу чуття. Ти, певна річ, не
хочеш, щоб склади стояли на місці, а щоб швиденько переміщалися,
аби дати місце іншим, аби ти таким чином могла почути цілість.
Так, завжди цілістю є те, з чого складається щось одне, але разом
з тим не є цілістю те, з чого складається (щось одне): нас більше
захоплює цілість, аніж поодинокі частини, якщо б їх можна було
сприймати у цілості. Але багато ліпший за цілість Той, хто ту цілість
створив, наш Бог, — і Він не проминає тому, щ о ніщо не настає
по Нім.
1 Пс. 103, 3.
2 ГІор.: Пс. 102, 13; 27.
58
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина XII
Правдиве щастя тільки в Бога
18. Коли тобі подобаються тіла, душе моя, то, дивлячись на них,
прославляй Бога, зверни свою любов на їх Творця, щоб ти н е стала
немила Йому в тих речах, які тобі подобаються. Якщо тобі
подобаються душі, лю би їх у Бозі, тому що вони також змінні й
непостійні, хіба лише тоді, коли закріплені в Ньому, і лише тому
н е пішли на свою загибель. Отже, люби їх у Ньому, привертай до
нього ті душі, які тільки зможеш, і кажи їм: “Любім Його. Це ж
Він створив оце все, і Сам Він недалеко” *. Бо Він створив душі
не на те, щ об пізніш е покинути їх; вони ведуть свій початок від
Нього, вони містяться в Ньому. Дивись, Він там, де відчувають
смак правди. Він на самому дн і серця, але серце пішло на манівці
далеко від Н ь о го 2. Верніться, злочинці, до серця свого і
прив’яжіться до Того, хто вас створив. Станьте біля Нього і мати
мете сталість свою, відпочиньте в Ньому і там знайдете свій спокій.
Куди йдете на тернистий шлях? Куди йдете?
Д обро, яке ви любите, походить від Нього, але воно недобре й
неприємне, якщо н е належить д о Нього. Воно стане гірке, і цілком
слушно, бо несправедливо, покинувши Бога, любити те, що
походить від Нього. І навіщо ж знову раз у раз тинятися п о важких
і сповнених перепон шляхах? 3 Бо нема спочинку там, де ви шукаєте
його. Шукайте, чого шукаєте, але його нема там, де ви шукаєте.
Ви шукаєте блаженного життя в околиці смерті. Його там нема! Бо
як же може бути блаженне життя там, де взагалі нема життя?
19. І зійшов Він Сам до нас. Він наше життя, Він узяв на Себе
нашу смерть, він убив її надмірністю свого власного життя. Голосом
грому кричав Він до нас, щ об м и вернулися туди, до Нього, до тієї
тайної святині, звідкіля Він прийшов до нас, до першого місця в
дівочому лоні, де одружилася з ним людська природа, наше смертне
тіло, щоб лишитися назавжди смертним, і звідкіля, “як жених, що,
вийшовши зі своєї подружньої спальні, стрибав від радості, мов
велетень, щ об перебігти свій шлях” 4. Бо Він не гаявся, а побіг,
закликаючи нас своїми словами, своїми вчинками, своєю смертю,
своїм життям, своїм сходом до пекла, своїм вознесенням, так, він
кричав до нас, щоб ми вернулися до Нього. І Він зник нам з очей,
щ об ми, ввійшовши в наше власне серце, могли знайти Й ого там.
Бо Він відійшов, та ось Він т у т 5. Він не хотів надовше лишатися
1
2
3
4
5
з нами, але й не облишив нас. Бо Він відійшов туди, звідки не
віддалиться вже ніколи, бо “Він створив цей світ”, і Він “був у тім
світі, і Він прийшов на цей світ, щоб спасти грішників”. Йому
сповідається душа моя, і Він виліковує її тому, що вона згрішила
проти Нього
О сини людські, доки ж ви триматимете такий тягар
у сер ц і?2 Життя зійшло до Вас, то невже ж ви не хочете піднестися
вгору і жити? Але куди ж піднесетеся, коли ви вже на висоті, і ви
“звернули проти Неба уста свої”? 3 Зійдіть, щ об піднятися вгору,
щоб підійти аж до самого Бога, бо ви впали, піднімаючись проти
Бога. Скажи їм це, душе моя, щоб вони плакали "в долині плачу” 4,
а відтак потягни їх із собою до Бога, тому що, коли ти говориш,
палаючи вогнем любові, ти говориш їм це з натхнення Духа Божого.
Частина XIII
Августина цікавить проблема краси.
“Гарне і пригоже ”
20. Тоді я щ е не знав того всього; я любив красу нижчого ряду
й ішов у прірву. Я так говорив своїм приятелям: “Хіба ми любимо
щось, крім краси? Отже, що ж красиве? Що то таке, що нас манить
і притягає до речей, які ми любимо? Коли б вони не мали принади
й гарного вигляду, то ніяким чином не манили б нас до себе”. Я
спостерігав і бачив, щ о, по-перш е, тіла мають красу, як результат
гармонії цілості, а по-друге, — пригожість, як наслідок досконалої
згоди з іншими речами, так само як частина тіла гармонує з цілістю,
до якої належить, як взуття — з ногою тощо. Такі рефлексії
виникали в моїй голові з глибини мого серця, і я написав розвідку
під назвою “Гарне і пригоже” , здається, у двох чи трьох книгах,
Ти знаєш це, Боже м ій, а я вже точно не пригадую. Я вже їх навіть
н е маю, — вони загубилися, сам не знаю як.
Частина XIV
Розвідка, присвячена Гіерію,
яким Августин захопився до нестями
21. Але що ж спонукало мене, Господи Боже мій, присвятити ці
книги Гіерію, римському ораторові? Я не знав його особисто, але
я полюбив цю людину за її розголос у науці, за тих кілька слів,
1
2
3
4
Ів. І, 10. І Тим. І, 15. Пс. 41, 5.
Пс. 4, 3.
Пс. 73, 9.
Пс. 84, 7.
60
Святий Августин
СПОВІДЬ
що я почув від неї. Вони сподобалися мені. Але щ е більше він
вабив м ене тим, щ о його вподобали собі й захоплено вихваляли
інші за те, щ о, будучи сірійцем, вихованим спочатку на грецькому
красномовстві, він згодом сягнув дивовижної чистоти і в латинсь
кому красномовстві. Крім того, він мав дуже глибокі знання з
предметів філософського характеру. Отак хвалять людину й люблять,
навіть коли вона відсутня. Та чи переходить ця любов з уст того,
хто хвалить, до серця того, хто слухає? Ніколи у світі, — але
захоплення одного займається від захоплення іншого. Тому й
люблять того, кого хвалять, якщо вірять у повну щирість того, хто
хвалить, тобто коли він хвалить з любові.
22. Так само і я любив тоді людей, наслідуючи схильність до них
інших людей, а н е Твою, Боже мій, у якій ніхто н е розчарується.
Але чому ж хвалять н е так, як хвалять славного візника, мисливця,
що користується великою прихильністю публіки, а в цілком іншому
тоні, серйозніш е, так, що я й сам хотів би, щ об мене так хвалили.
Отже, я н е хотів, щ об м ене хвалили й любили так, як акторів, хоч
я сам любив їх. Я вже волів би бути невідомим, ніж мати такий
розголос, волів би вже навіть ненависть, ніж таку симпатію. Отже,
яким чином у тій самій душі існують схильності до таких різних і
протилежних симпатій? Як же це діється, щ о я люблю в іншій
людині ту здібність, якої я б н е відкинув і н е відіпхнув би від себе
навіть тоді, коли б ненавидів? Хіба ж ми, один і другий, — не
люди? Так любить гарного коня той, хто н е хотів би стати тим
самим конем, якщо б навіть міг стати. Але не можна цього сказати
про комедіанта, щ о має таку саму природу, як і ми. Отже, я люблю
в людині те, чим гидую сам, хоч я також людина? Щ о ж це за
глибінь — людина! Ти, Господи, знаєш навіть кількість її волосся,
і жодна з волосин н е втрачена для Тебе; але все-таки легше
порахувати волосся 1, ніж почування людини та хвилювання її серця.
23. А цей ритор належав до тієї категорії людей, яких я любив
так, що й сам гаряче бажав стати таким самим. І я блукав у своїй
гордості й хвилювався “від усякого вітру” 2; але Ти в найглибшій
своїй таїні кермував мною. Звідки ж я знаю це, як можу з такою
впевненістю визнати Тобі, щ о я полюбив його більше через любов
тих, хто його хвалив, ніж за самі прикмети, за які вони його
хвалили? Бо коли б замість похвали ті самі люди критикували його,
оповідаючи про нього те саме, але в дусі осуду й погорди, я б не
загорівся до нього такою лю бов’ю й таким захопленням, і тоді,
цілком певно, ні обставини н е були б інш і, ні сама людина, зміни
лися б тільки симпатії моїх співрозмовників. Дивись, яка кволість,
що за безсилля душі, яка н е має щ е міцної опори у Правді! Куди
1 Пор/. Мт. X, 30.
2 Еф. IV, 14.
61
Книга четверта
повіє подув мови з грудей тих, хто впевнений у своєму знанні, туди
вона й злітає і обертається, вона вирує й знову повертає до давнього,
а світло для неї затьмарюється, і вона вже більше н е розпізнає
правди. Аж гульк — правда перед нами.
І для мене було справою не малої ваги, чи справді така видатна
людина захоче ознайомитися з моїми працями та з моїм стилем. А
коли б він щ е й похвалив їх, то мій ентузіазм щодо цього подвоївся
б, а в іншому випадку зранив би моє серце, пусте серце, позбавлене
сталості, яку даєш Ти.
А однак те “ Гарне і пригоже”, та розвідка, яку я присвятив йому,
займала м ої думки й мої роздуми. Я сам подивляв її, хоч н е було
нікого, хто б похвалив її разом зі мною.
Частина XV
Кілька зауважень щодо т іст у розправи “Гарне і пригоже ".
Розум Августина, затемнений тілесними образами,
не міг збагнути духовних істот
24.
Але я ще не вмів побачити глибокої суті Твоїх високих ідей
у Твоєму мистецтві, о Всемогутній, що Сам-Один твориш чудеса '.
“ Мій дух перебігав тільки по тілесних формах. Я визначав гарне як
те, що подобається саме собою ”, а пригожим назвав те, що
“подобається своєю відповідністю для іншої речі”. Цю різницю я
показував на прикладах, почерпнутих із світу тіл. Звідси я перейшов
до природи духа, але через своє упередження до духовних справ не
міг тут спостерегти правди. Величний блиск правди бив мені в очі;
однак я відвертав свою трепетну думку від нетілесних речей у бік
ліній, постави, барв, тобто вимірних величин, тому що нічого з
того я не міг бачити у своїй душі. Я думав, що не можу бачити
своєї душі. І так, як у чесноті я любив спокій, у переступі ненавидів
розлад душі. М ені здавалося, що в першому випадку я бачу єдність,
а в другому — розлад. І мені здавалося, що в цій єдності має свій
осідок розумна душа, суть Правди й Найвищого Добра, і водночас
у цім розладі ірраціонального життя я помічав через якусь жалюгідну
помилку (сам не знаю яку) субстанцію як суть найвищого Зла, що
було не тільки субстанцією, а й справжнім життям, яке, однак,
походить н е від Тебе, Боже мій, від кого походить у с е 2.
Я назвав її “монадою” 3, як духовний первень без статі, а ту іншу
“діодою ” 4, так само, як гнів у переступах, а плотськість у розпус
1
2
3
4
Пс. 72, 18; 136, 4.
Пор.\ І Кор. VIII, 6. (Див. також: Августин. Про єресі, 46).
Одиниця, проста сутність.
Роздвоєння, двійня.
62
Святий Августин
СПОВІДЬ
ному житті. І я сам н е знав, що я говорив. Бо тоді я ще н е знав
і н е навчився, що зло — це ніяка не субстанція, і щ о сам наш
розум — ніяке н е найвище й незмінне добро.
25. Бо так само, як роблять злочин тоді, коли моральне звору
ш ення — джерело поштовху до дії — стає злим, нагальним і неса
мовитим, так само, як дають втягтися в розпусту, коли душа не
накладає вже пут на нахили до розпалювання тілесної похоті, так
і помилки та фальшиві переконання оскверняють життя, коли сама
раціональна думка зла. А моя думка була тоді злою.
Я не знав, що її мало освітити інше світло, аби вона стала учас
ницею Правди, тому щ о вона сама — ц е не суть правди. “Це ти.
Господи, даєш світло лампаді моїй. Ти прояснюватимеш, Боже мій,
темряву м ою ” 1, а “ми всі отримали від Твоїх щ едрот” 2, бо “Ти
правдиве світло, що просвічує кожну людину, яка приходить на цей
світ” 3, у Тобі “немає ні зміни, ні хвилинного затьмарення” 4.
26. Але я намагався піднятися до Тебе, а Ти відтручував мене,
щ об я пізнав смак смерті, бо “Ти опираєшся гордим” 5. Бо що ж
може бути гордовитішим за мене, хто у своєму крайньому божевіллі
твердив, що він у своїй істоті той самий, що й Ти? 6 Але хоч я був
предметом зміни, я сам був свідомий того, що саме з тієї причини
я старався ставати щоразу мудрішим, щ об із гіршого стати кращим,
але все-таки вважав за краще бути переконаним, щ о Ти також
змінний, ніж міркувати, щ о я сам не той, що Ти 1. Ось чому Ти
відтручував мене й опирався моїй упертій чванькуватості. Я у своїй
уяві створював тілесні постаті; і я, сам тілесний, засуджував тіло;
я, “дух-блудник”, ще не навертався до Тебе 8, а блукаючи манівцями,
зайшов у таке, що не існує ні в мені, ні в Тобі, ні у світі тіл.
Ця уява — то не була Твоя правда, яку Ти створив для мене.
Її створила моя пустота на зразок тих самих тіл, і я говорив малень
ким вірним сповідникам Твоїм, а своїм співгромадянам, від яких я
був далеко відігнаний, хоч і не помічав цього, я говорив, я верз їм
у своєму безглузді: “Чому ж блудить душа, якщо її створив Бог?”
Але я не хотів, щ об м ені відповідали: “Чому ж, отже, блудить Бог?”
І я вже волів твердити, що Твоя незмінна істота блудить з необхід
ності, ніж визнати, що моя змінна істота самохіть пішла на манівці
й блукає, бо така їй кара.
1
2
3
4
5
6
7
8
Пс. 18, 29.
Ів. І, 16.
Ів. І, 9.
Як. І, 17.
І ІІетр. V, 5.
Ів. VIII, 52. (Див. також: Августин. Про дві душі, І, 1).
Пор.: Августин. Про єресі, 46.
Пс. 78, 39.
Книга четверта
63
27. Коли я написав цю розвідку, мені було десь близько двадцяти
шести чи двадцяти семи років. Мій розум був зайнятий розмислами
над усіма матеріальними фікціями, гомін яких гудів у вухах мого
серця. Я спрямовував їх, солодка Правдо, у бік Твоєї внутрішньої
мелодії. Коли я роздумував над “Тарним і пригожим”, я хотів
випростатися перед Тобою, слухати Тебе й “радуватися радощами
через голос жениха” ]; але я не міг зробити цього, бо голос блуду
мого відтягав мене, і я під тягарем своєї гордості летів сторч головою
у прірву. Бо Ти “не давав слухові моєму ні веселості, ні радості”,
а кості м ої не “раділи” й не були ще “смиренні” 2.
Частина XVI
Проникливий розум Августина:
без сторонньої допомоги він розуміє категорії Арістотеля.
Однак Арістотелева книжка завадила йому
по-справжньому осягнути поняття Бога
28. І навіщо ж здалося мені те, що десь біля двадцятого року
життя потрапила мені до рук та книжка Арістотеля, яку називають
“Десять категорій” 3, і я, прочитавши її сам, зрозумів її. При слові
“категорії” уста карфагенського ритора, мого вчителя, і інших, що
вважали себе за вчених, пихато надувалися, коли вони його вимов
ляли. Тим-то і я, схилившись над категоріями, жадібно поглинав
їх, неначе щось величне й божеське. А пізніше я розмовляв про
них з тими, хто казав, що ледве зрозумів цей твір, незважаючи на
допомогу найславніших учителів, які пояснювали його не лише
словами, а й за допомогою відповідних фігур, що їх рисували на
піску; ті вчителі не могли м ене нічого навчити, крім того, що я й
сам пізнав із лектури.
І мені здавалося, що ця розвідка досить ясно говорить про
субстанції, пояснює їх і те, що в них міститься, наприклад, якою
є людина, її постать, кількість ніг, її споріднення — чий це брат
або де він оселився після народження, чи він стоїть, чи сидить, чи
взутий, чи озброєний, діяльний чи підлягає якійсь дії, і всі ті незлі
ченні подробиці, які містяться в тих десяти наведених для прикладу
“родах”, або ті, що в незліченній кількості містяться в самому роді
субстанції.
29. Навіщо ж здалося мені те все? Я виніс із того хіба що шкоду,
бо думав, що тих десять категорій охоплюють все, що тільки існує;
1 Ів. III, 29.
2 Пс. .51, 10.
3 Ця праця Арістотеля в латинському перекладі Вікторіна була основою
навчання логіки на Заході.
Святий Августин
64
СПОВІДЬ
я намагався осягнута Тебе, Боже мій, Тебе, щ о є напрочуд простий
і незмінний, ніби Ти підлягав своїй величі і своїй красі. Я бачив
їх у Тобі, як у тілі, а тим часом Ти Сам — це Твоя велич і Твоя
краса. І навпаки, тіло це ані велике, ані гарне вже тому, що воно
тіло. І воно зберегло б і надалі свою тілесну істоту, хоча б і меншу
за величиною й красою. Те все, щ о я думав про Тебе, — це був
обман, а не правда. Це були фікції мого горя, а не тривкі основи
Твоєї блаженності. Бо Ти так наказав, і Твій наказ сповнювався в
мені так, щ о земля родила мені терня й будяки, і я в поті чола
добував мій хліб і .
30. І яку ж користь я мав з того, що сам прочитав і зрозумів
усі, які тільки міг, книжки з обсягу наук, званих “вільними” 2. Я
найнужденнїший раб злих похотей! Я насолоджувався їх читанням,
але не розумів того, звідки походить те все, що було в них правдиве
й певне. Я обернувся спиною до світла, а лице звернув на освітлені
предмети, тим-то очі мої, хоч і бачили освітлені предмети, самі не
сприймали променів світла. Усе те, чого я навчився без великих
зусиль і без учителя, чи то з риторики й діалектики, чи з геометрії,
музики й арифметики, — то завдяки Тобі, Ти знаєш це. Господи
Боже мій, бо швидкість розуміння й розумування — це Твій дар 3.
Однак за це я н е складав Тобі дяки. Тим-то мої знання обернулися
н е на мою користь, а на мою згубу, бо я гаряче бажав затримати
при собі кращу частину своєї спадщини замість того, щоб “зберігати
свої сили при Тобі” 4. Я “пішов у чужий край” 5, щоб прогайнувати
її вдалині від Тебе у примхах повійниць-похотей. Бо який ж е хосен
мав я з корисної речі, якщо я погано користувався нею? Я ж навіть
н е помічав того, які величезні труднощі створювали ті науки
найздібніш им і найпильнішим учням. А коли я постарався викласти
їм ті науки зрозуміло, то найрозумнішим із них виявився той, хто
встигав стежити за моїми поясненнями.
31. І що ж допомогло мені, коли я думав, що Ти, Господи, Ти,
Правдо, є світле й безмежне тіло, а я сам тільки частинка цього
тіла? Щ о за єхидність! Однак я був такий! Я н е червонію. Боже
мій, коли зізнаюся Тобі, бо милосердя Твоє наді мною, я н е сором
люся називати Ім ’я Твоє, я, хто колись н е соромився перед людьми
свого богохульства і свого гавкання на Т е б е 6. Чим щ е допомогла
мені моя кмітливість, завдяки якій я без допомоги якогось учителя
розбирався в найзаплутаніших творах, коли тим часом у тій науці.
1
2
3
4
5
6
1 М., III, 1 8 - 19.
Граматика, діалектика, риторика, геометрія, арифметика, астрономія, музика.
Пс. 69, 6; 54, 8.
ІІор.: Пс. 59, 10.
П о р .: Лк. XV, 13.
Пор.: Пс. 107, 8.
Книга четверта
65
що стосується мого спасіння, я потопав у гидоті ганебних, свято
татських помилок? Та хіба великої шкоди завдає Твоїм пташатам
їх далеко тупіший розум, якщо вони завжди при Тобі, захищені у
гніздечку Твоєї Ц ерк ви 1, чекаючи, доки вб’ються в п ір ’я й доки
розвинуться в них крильця любові від поживи здорової віри?
О
Господи Боже наш, дозволь нам надіятись “під покровом крил
Твоїх” 2, “заслоняй нас і неси нас”. Ти носитимеш нас. Ти носи
тимеш нас, таких маленьких, “аж до сивого волосся” 3, бо наша
сила тільки з Тобою. Якщо ж її обмежимо лише до себе самих, то
це вже буде не сила, а безсилля. Усе наше добро завжди живе в
Тобі, а ми стали єхидними тому, щ о відвернулися від Тебе й зійшли
з правдивого шляху. Ми повернемося знову до Тебе, Господи, щоб
н е провалитися під землю. Наше добро в Тобі без найменш ої
втрати, бо Ти Сам — наше добро. Н е боїмося того, щ о не матимемо
куди повернутися, відійшовши звідти, бо під час нашої відсутності
н е завалиться наш дім, тобто вічність Твоя!
Частина І
Розчарування Августина в маніхействі.
Августин спонукає душу хвалити й любити Бога
1. Прийми принос сподівань моїх, щ о його жертвує Тобі
послужливість язика мого. Ти його освітив і заохотив визнавати ім я
Твоє. “Оздорови всі кості м ої”, і нехай скажуть вони: “Господи,
хто ж подібний до Тебе?” 1 Бо той, щ о сповідається перед Тобою ,
зовсім не повідомляє Тебе про те, щ о діється в ньому; його серце
щільно замкнене, Твоє ж око проникає його наскрізь, а людська
закам’янілість не відштовхує руки Твоєї, бо Ти вмієш п ом ’якшити
її, коли Тобі сподобається, — чи то у своєму милосерді, чи то у
своїй помсті, — і “ніхто не окриється перед жаром Твоїм”
Але нехай прославляє Тебе душа моя, щ об любити Тебе; нехай
сповідує Тобі діла милосердя Твого, щ об прославляти Тебе 3. Усі
створіння Твої н е перебивають і не замовчують похвал Т в оїх4: уся
кий дух прославляє Тебе устами тих, хто звертається до Тебе, жива
чи мертва природа — устами тих, що дивляться на неї; нехай проки
неться наша душа від отупіння свого, нехай здійметься вгору до
Тебе, беручи собі за точку опори діла Твої, і нехай злетить аж до
Тебе, Творця всієї краси 5. І саме тут відпочинок і справжня сила.
Частина II
Грішник даремно оминає Бога
2. Нехай відходять і нехай утікають далеко від Тебе 6 неспокійні
й єхидні. Однак Ти бачиш їх і проникаєш зором їхню тінь. Дивись:
усе довкола них у повній красі, навіть із ними все прекрасне, тільки
вони самі г и д к і1. Та яке зло можуть вони заподіяти Тобі? А бо чим
осквернили вони Царство Твоє від висот небес аж до останніх меж
землі, Царство справедливе й непорочне? Бо куди ж утекли вони,
тікаючи далеко від лиця Твого? Чи є десь хоч одне місце, де б Ти
1 Пор:. Пс. 54, 8; 7, 3; 35, 10.
2 Пс. 19, 7.
3 П ор: Пс. 119, 175; 146, 2.
4 П о р : Пс. 107, 8.
5 П ор.: А вгуст ин. Правдива релігія, XXIV, 45.
6 П о р : Пс. 139, 7.
^ П о р : А вгуст ин . Царство Боже, XI, 23: “Всесвіт з грішниками
картина з тінями”.
67
не міг їх знайти? Якщо втекли, то тільки тому, щ об н е бачити, що
Ти їх бачиш, але, осліплені, наштовхнулися на Тебе, бо Ти не
покидаєш ж одної створеної Тобою істоти ^; так, у своїй неправості
вони натрапили на Тебе, щоб зазнати справедливої кари. Вони
хотіли втекти від лагідності Твоєї, а натрапили на справедливість
Твою. Видима річ, вони не знали того, що Ти всюди, що ніяке
м ісце н е охоплює Тебе, і що Ти єдиний присутній навіть біля тих,
хто заблукав далеко від Тебе. Нехай повернуться обличчям до Тебе
і нехай шукають Тебе, тому щ о Ти не покидаєш своїх створінь так,
як вони покинули свого Творця 2. Нехай самі навернуться обличчям
і нехай шукають Тебе. І ось Ти вже в їхніх серцях, у серцях тих,
що сповідаються Тобі, що падають до ніг Твоїх, щ о плачуть на лоні
Твоєму після тернистих шляхів. А Ти з доброти осушуєш їхні сльози,
і вони плачуть щ е дужче, але радіють серед сліз 3 тому, що саме
Ти, Господи, а н е якась людина з тіла і крові, саме Ти, Господи,
що їх створив, покріплюєш і втішаєш їх. Але д е ж я сам був тоді,
коли шукав Тебе? Ти стояв переді мною , а я відійшов навіть сам
від себе і вже більше не знаходив себе, а тим більше Тебе!
Частина III
Прибуття Фавста до Карфагена.
Дівінація і плями людського знання.
Вади маніхейства з наукового погляду
3.
Говоритиму в присутності Бога мого про той дев’ятнадцятий
рік життя. Уже прибув тоді до Карфагена якийсь маніхейський єпис
коп, на ім ’я Фавст, великі “тенета диявола” 4, щ о в них потрапило
чимало людей, яких зачарувала його солодка красномовність. Хоч
і я хвалив його бесіди, але все-таки вмів розпізнати, де там правда,
яку так жадібно хотів пізнати. М енше уваги я звертав на посуд
бесіди, а більше на страву знання, яку такий прославлений так
високо оцінений своїми Фавст подавав як поживу для м оєї душі.
Бо його широка слава як найбільшого знавця вищих наук і як
найосвіченішого в ділянці так званих вільних мистецтв дійшла до
мене ще раніше.
А що я вже раніше читав багато творів різних філософів і доклад
н о запам’ятав їх системи, то деякі з їхніх поглядів порівнював із
довжелезними вигадками маніхейцв. Вірогіднішими видавались мені
думки тих, хто був спроможний збагнути “будову світу”, хоч вони
1 П о р : Мудр. XI, 25.
2 Мудр. V, 7.
3 Пор.: Об. VII, 17; XXI, 4.
4 І Тим. III, 7.
це неначе
5
68
Святий Августин
СПОВІДЬ
й н е знайшли там Його Т ворц я1. Бо Ти великий, Господи, лише
на смиренних Ти звертаєш свій погляд, а гордих не хочеш знати,
хіба тільки здалека2, і н е наближаєшся до них, хіба що до
скрушених сер д ец ь 3, і горді не знайдуть Тебе, хоча б у своїй
допитливості й зуміли обрахувати зорі й пісок, зміряти небесні
простори й дослідити шлях зірок.
4.
Бо вони досліджують ці таємниці своїм розумом і своєю ге
ніальністю, яку Ти дав їм; вони вже дуже багато відкрили, уже
чимало років наперед заповіли затемнення сонця й місяця, визна
чили день, годину і ступінь затемнення; їх обчислення н е підвели
їх, а їхні передбачення збулися. І вони записали відкриті ними
закони, і ті закони читають щ е й сьогодні, і вони служать для
визначення наперед, у якому році, і в якім місяці року, в який
день місяця, о котрій годині дня, у якій частині круга затемниться
місяць чи сонце і сповниться те, щ о було провіщене. Звідси подив
і приголомшення тих, хто н е знає цього, і радощі та гордість тих,
що ц е відкрили. Вони в безбож ній гордості віддаляються й відри
ваються від Твого безконечного світла; вони провіщають наперед
затемнення сонця, а н е здають собі справи з того, що не затемнення
вже тепер у них самих. Бо вони н е досліджують з побожністю того,
звідки походить їхня геніальність, шо дозволяє їм досліджувати й
робити відкриття. І хоч вони добре усвідомлюють собі, щ о це Ти
створив їх, однак самі н е віддаються Тобі, бо н е прагнуть, щоб Ти
зберіг те, щ о Ти створив; н е приносять себе в жертву Тобі, немовби
це вони самі створили себе; вони не ріжуть, як “птицю”, своєї
гордині, н е вбивають, “як морських ри б” 4, своєї цікавості, що ве
лить їм “перебігати таємні шляхи безодні”, ані своїх розкошів, як
“польові отари”, щ об Ти, Господи, Ти — вогонь, що все з їдає
спалив їхні дочасні турботи, а їх самих воскресив для вічного життя!
5.
Але вони н е знають “шляху” б, н е знають Слова Твого, яким
Ти створив усе те, щ о вони обчислюють, і чуття, що ними бачать
вони те все, щ о обчислюють, і розум, завдяки якому вони все те
обчислюють. “А премудрості Твоїй немає міри” 1. А сам Твій Син
Єдинородний “став для нас премудрістю, праведністю й святістю” 8;
Він зарахував себе д о нас і заплатив данину кесареві 9. Вони н е знають
1 Пор.: Мудр. XIII, 9. (Авіустин має на увазі стародавніх філософів).
2 Пс. 138, 6.
3 Пор.: Пс. 34, 19.
4 Пор.: Пс. 8, 8.
5 Пор.: 5 М. IV, 24. Євр. XII, 29.
6 Пор.: Ів. XIV, 6.
7 Пс. 147, 5.
8 І Кор. І, ЗО.
9 П ор.: Мт. XXII, 21.
Книга п ’ята
69
того шляху, яким могли б піднятися від себе до Нього, а через Нього
здійнятися до Нього.
Вони не знають цього шляху. їм здається, що вони знялися вгору
аж до зір і щ о вони самі такі ж блискучі, як зорі. І ось вони
повергнуті на землю, і затьмарилося їх божевільне серце
Вони
говорять дуже багато правди про створння, але н е шукають побожно
Правди Творця тих створінь і тому н е знаходять Його; а коли
знайдуть, то, розпізнавши Бога, “не величають Його як Бога”, не
складають Йому подяки; вони розсипаються “в марноті своїх думок;
проголошують себе мудрецями” і приписують собі те, щ о належить
Тобі, а це спонукає їх у єхидному засліпленні приписувати Тобі те,
що властиве їм: вони обтяжують Тебе своєю брехнею. Тебе, щ о є
Правдою; “вони перемінюють хвалу нетлінного Бога на подобу й
образ тлінної людини, птахів, чотириногих і вужів”, і “Правду Твою
перемінюють на брехню ”, вони величають і служать “радше
створінню, ніж самому Творцеві” 2.
6. Однак я запам’ятовував собі деякі дуже влучні висновки, які
вони робили з дослідів над створеним світом, я обгрунтовував їх
раціональними поясненнями за допомогою рахунку, послідовності
часів і наочного підтвердження зір. Усі ті дані я порівнював із
поясненнями маніхейця, щ о дуже багато й божевільно писав на цю
тему, але я не знаходив там обгрунтування ні повороту сонця, ні
зрівняння дня з ніччю, ні затемнення, ні взагалі жодних явищ, які
я вивчав у світській філософії 3. Але там силували мене “вірити”;
однак ця віра ніяк н е узгоджувалася з методичним рахунком, що
підтверджував би досвід моїх очей; вона була цілком інша.
Частина IV
Блаженний, хто знає Бога
7. Господи, Боже п равди 4, чи вже досить знати ці речі, щоб
подобатися Тобі? Бо нещаслива та людина, яка спізнала все те, але
н е знає Тебе, а блаженна та, що знає Тебе, хоча б навіть не знала
того! Коли ж хтось знає й Тебе, й усе те, то він щасливіший н е
від того, а все його щастя в Тобі єдинім, і Тобі він його завдячує,
коли, знаючи Тебе, прославляє Тебе за те, чим Ти є, і дякує Т о б і5,
і не розпорошується в своїх суєтних думках. “Хіба ж не більшої поваги
заслуговує той, хто має дерево і дякує Тобі за нього, за пожиток, який
1 Рим. І, 21.
2 Рим. І, 21— 25.
3 П ор. полеміку Августина з маніхейцем Феліксом (Раїг. Ш . ХІЛІ, 525).
4 Пс. 31, 6.
5 Пор.: Рим. І, 21.
Святий Августин
70
СПОВІДЬ
воно йому приносить, хоч сам не знає, скільки ліктів воно заввишки
і якої ширини його крона, ніж той, хто вимірює його висоту, рахує
всі його галузки, а сам його не має і не любить його Творця?” Так
само і з вірним Твоїм: увесь світ скарбів належить йому, і він, “не
маючи нічого, посідає все” коли прив’яжеться до Тебе, кому підко
ряється все. І хоча б він навіть не знав кругообігів Великої Ведмедиці,
то божевіллям було б сумніватися, що його заслуги з будь-якого погля
ду більш, ніж заслуги того, хто міряє небо, рахує зорі, важить первні,
а занедбує Тебе, хто уклав усе те за мірою, кількістю і вагою 2.
Частина V
Брехня маніхейця щодо науки про природу
8. Але хто ж просив якогось там маніхейця, щ об він писав і про
ті речі, н е знаючи яких, можна навчитися побожності? Бо Ти сказав
людині: “Страх Господній — це для тебе справжня премудрість” 3,
а він міг н е мати ц ієї побожності, хоча б і вивчив глибоко всі
науки; але він н е знав і тих речей, а мав нахабство навчати їх;
видима річ, щ о він н е міг знати побож ної мудрості. Бо розголошу
вання тієї світської мудрості, хоча б вона була й загальновідома, —
це ж суєта, а побожність — це звеличування Тебе. Маніхеєць, зовсім
далекий від цих принципів, так багато говорив про ті питання, що
справжні знавці тієї справи, перемігши його, ясно показали, на що
він буде здатний, коли мова зайде про складніші речі. Та він зовсім
н е хотів, щ об його низько цінили, і навіть намагався переконати,
що Святий Дух, Розрадник і Збагачувач Твоїх вірних, перебуває в
ньому у власній особі, у всій повноті своєї величі. І так декілька
разів його впіймали на промахах брехні в його твердженнях про
небо, зорі, про кругообіг сонця й місяця. І хоча все те н е стосується
релігійної доктрини, та все одно понад усім вивершувалась його
зухвала безбожність, тому щ о, поєднуючи свою брехню з божевіль
ною гордістю, він проповідував те, чого н е знав, і намагався довести,
що все те походить від нього, немовби від якоїсь божеської особи.
9. Коли я часом почую, щ о той чи інш ий брат в Ісусі Христі не
знає порядку таких питань і у своїй мові змішує одн е з одним , то
я терпляче вислуховую його погляди. На мою думку, йому не
завдасть ніякої ш коди те, щ о він випадково н е знає положення,
стану і природи створених речей у матеріальному порядку, якщо
він тільки про Тебе, Господи, Творче В сесвіту4, має таке уявлення.
1
2
3
4
Пор.: II Кор. VI, 10.
Мудр. XI, 20.
Йов. XXVIII, 28.
II Мак. І, 24.
Книга п ’ята
71
яке слід мати. Ц е завдало б йому шкоди, коли б він уявляв собі,
що ці питання стосуються самої суті науки про побожність, і якщо
б відважувався вперто твердити те, чого не знає. Але навіть таке
безсилля знаходить у колисці віри руки материнської любові, так
що молода людина н е виростає “на досконалу лю дину” й перестає
хвилюватися від будь-якого вітру науки.
А коли б у тих питаннях хтось як учений, як порадник, як провід
ник, як начальник зухвало намагався б примусити своїх учнів, котрі
йдуть за ним, вважати, що вони н е йдуть за абиякою людиною, а
за Святим Духом Твоїм, то хто ж не був би переконаний, що таке
божевілля заслуговує тільки на прокляття й найбільшу погорду?
А однак я ще тоді н е був упевнений, що й на основі його науки
н е можна поясниш зміни тривання днів і ночей, змінної гри самих
ночі й дня, мерехтіння зір та інш их подібних явищ, які я пізнав із
якоїсь там лектури. А коли б навіть таке пояснення було можливе,
то я б усе-таки н е був би впевнений щодо самої суті речей, однак
його серйозність ставив би вище, ніж основу своєї віри, з огляду
на його святість, у яку я вірив.
Частина VI
Августин і Фавст. Солодка бесіда Фавста
й незнання вільних наук
10.
За тих майже дев’ять років, коли своїм блудним розумом я
прислухався до маніхейців, я з гарячою тугою чекав приходу цього
Фавста. М ої одновірці, з якими звела мене доля і які не вміли дати
мені відповіді на поставлені мною питання, тільки вихваляли Фавста
як людину, з приходом якої н е стане вже ніяких труднощів, а після
розмови з ним я матиму дуже докладні пояснення на ці й навіть
ще трудніші питання, якщо тільки випадково запитаю про щось.
Нарешті він приїхав! Я пізнав у ньому людину дуже ввічливу й
милу в розмові, він набагато приємніш е говорив про ті самі речі,
про які звикли говорили й маніхейці. Але як міг угамувати мою
спрагу цей підчаший, що з найкращими манерами подавав мені
дорогоцінні чаші? Я вже мав повні вуха подібних історій, його
розповіді н е здавалися м ені кращими, хоч були краще виголошені,
і я н е вимірював їх правди їхньою красномовністю, більше того, я
н е знаходив у Фавста мудрості, хоч він мав гарну поставу й чарівну
вимову. Але ті, хто його м ені так хвалив, не були добрими знавцями,
і якщо він навіть видавався їм розсудливим і мудрим, то лише тому,
що їх зачаровувала його бесіда.
Я пізнав також іншу категорію лю дей, які підозрюють навіть саму
правду і н е хочуть дуже прив’язуватися до неї, коли її проголошують
72
Святий Августин
СПОВЩЬ
багатою, барвистою мовою 1. Але Ти вже навчив мене дивними й
таємними способами, Боже мій, і якщо я вірю, то лиш е тому, що
Ти навчив мене, і ця наука правдива, і немає інш ого вчителя
правди, крім Тебе, правди, яка променилася б у будь-якому місці
чи з будь-якого боку. Отже, уже від Тебе я навчився, що не слід
уважати щ ось за правду тільки тому, що воно гарно виголошене,
ані, навпаки, за обман тому, що з уст співбесідника пливуть
немилозвучні слова; і н е мусить бути правдою те, що сказане без
пишномовності, ні обманом те, щ о виголошене барвистим стилем.
Про мудрість і глупоту можна сказати те саме, що й про корисні
та шкідливі справи, про барвистий чи кострубатий стиль те, щ о й
про вишуканий і череп’яний посуд: можна так само подавати страви
одного і другого роду.
11.
Я довго з нетерпінням чекав людини, яку б зацікавило при
страсне пожвавлення, щ о його Фавст при висловлюванні своїх
думок уносив до розмови щасливим добором слів, які пливли з
його уст з надзвичайною легкістю. Так, він зачарував м ене, я звели
чував його і разом з інш ими цінував його дуже високо. Врятувало
м ене те, що в колі слухачів я н е міг звіритися йому, поділитися з
ним тими питаннями, щ о так мучили мене, щиро поговорити з
ним, аби ми вислухали один одного і один одному відповіли.
Нарешті трапилась мені нагода; я використав її разом з приятелями
тоді, коли розмова перейшла у вільну гутірку. Я поставив йому
кілька запитань, які м ене дуже непокоїли, і переконався, що він
н е має уявлення про вільні науки, крім одної граматики, та й ту
він знав поверхово. Він прочитав кілька промов Ціцерона, якусь
дещицю з розвідок Сенеки, кілька уривків поезії й декілька розправ
своєї секти, написаних прегарною, соковитою латинню. Але щ оден
н і вцрави в красномовстві дозволили йому осягнути справжню
гнучкість слова, щ о набирало більше чару та зрадливого обману
завдяки тому, щ о він умів користуватися своїм талантом і природ
ною принадністю. Чи ж н е так воно, Господи, як я це показую у
своїх спогадах. Господи Боже мій, судде мого сумління? Відкриваю
серце моє і пам’ять мою перед Т обою , щ о провадив м ене тоді
незбагненними таємницями Провидіння Т вого2 і привертав мій
погляд до моїх ганебних вчинків, аби я побачив і зненавидів їх.
Частина VII
Знеохочений незнанням Фавста,
Августин відрікається від маніхейців.
Перші кроки навернення
12. Коли ж у тій ділянці, у якій він, як я гадав, стоїть вище від
інших, виявився справжнім невігласом, я втратив надію на те, що
він зможе дати мені пояснення тих питань, які непокоїли мене.
Правда, він міг їх зовсім не знати, але посідати правду побожності,
якщо б він не був маніхейцем. Бо маніхейські книги сповнені
безконечних вигадок про небо й зорі, про сонце й місяць. Я вже
перестав вірити в те, що Фавст зможе, порівнявши математичні
докази, які я колись вичитав, із доказами маніхейських книг,
довести, що маніхейські книги більшу слушність мають або
принаймні дорівнюють тим, у яких наведено математичні докази.
Я виклав йому всі мої сумніви під час відпочинку й бесіди, але
він розсудливо й скромно відмовився взяти на себе цей тягар. Він
знав, що не розуміється на тих справах, і не соромився признатися
в тому. Бо він сам н е належав до тих балакунів, яких я так багато
мусив вислухати і які намагалися навчити мене чогось, але
нічогісінько н е вміли сказати. Цей принаймні мав політ, хоч і не
звернений до Тебе *, однак і н е надто засліплений у самім собі. З
кожного погляду, він був свідомий свого невігластва і не хотів
нерозважною розмовою дозволити загнати себе у глухий кут, звідки
н е було б ні виходу, ні вороття. І саме тому він ще більше мені
подобався. Бо краща скромність щ ирої душі, яка не вдає, ніби знає
щось більше від того знання, за яким я гнався. І я бачив його
таким у всіх важких і заплутаних питаннях.
13. Так погас мій запал, з яким я студіював твори маніхейця. Я
щораз більше й більше втрачав надію й на інших учених, коли вже
той, що був найвідоміший між ними, виявився неуком у тих
численних питаннях, що так непокоїли мене, але все-таки я став
часто бувати з ним через його запал до літератури, якої я вже тоді,
як ритор у Карфагені, навчав молодь. Я читав разом з ним твори,
про які він чув і був цікавий їх пізнати, або ті, щ о, на мою думку,
відповідали його духу та здібностям. Зрештою, усі мої захоплення,
з якими я вирішив домогтися успіхів у цій секті, розвіялися, як
тільки я пізнав цю людину. Правда, я н е хотів поривати з ними
зовсім, а тільки рад-нерад тимчасово, з браку чогось кращого,
вирішив лишитися там, куди кинувся в засліпленні, доки випадково
нове світло н е освітить мені якогось кращого вибору.
1 Пор.: Пс. 78, 37. Дії VIII, 21.
74
Святий Августин
СПОВІДЬ
Отак цей Фавст, що для багатьох людей став “сильцем смерті”
почав мимохіть і несвідомо попускати ті сіті, в які я було заплутався.
Бо руки Твої, Боже мій, у тайні Провидіння Твого н е полишали моєї
душі. А мати моя і вдень, і вночі зі скривавленим серцем заради мене
складала Тобі пожертву своїх сліз. І Ти керував мною “предивним
способом”. Так, це Ти вчинив. Боже мій, бо Господь керує “кроками
людини” і “спрямовує шляхи її” 2. Звідки могло б прийти для нас
спасіння, коли б Твоя рука не оживляла того, що вона створила?
Частина VIII
Августин у Римі.
Причини його в ід ’їзду. Журба Моніки
14.
Наслідком Твого керування мною було й те, щ о я піддався
намовам податися до Рима й радше там навчати того, чого я навчав
у Карфагені. Сповідаючись Тобі, н е обмину й того, звідки взялося
це рішення, бо в тім також глибінь тайн Твоїх, а милосердя Твоє
завжди нам у поміч, його треба розуміти і звеличувати.
Я вирішив податися до Рима н е тому, що приятелі, які мені це
радили, обіцяли м ені більші зиски й почесті, хоча й такі аргументи
промовляли мені до серця, але головною і майже єдиною причиною
було те, що м ене запевняли, ніби в Римі студенти більше дотри
муються норм порядності, оскільки там існують суворі норми
дисципліни й порядку. Немає там також випадків, щ об студенти
вривалися юрбою до класу учителя, в якого вони н е студіюють; без
дозволу вчителя їх н е впускають туди ні в якому разі. У Карфагені
ж, навпаки, самоволя студентів гидка й розгнуздана. Вони безсо
ромно вриваються в класи і, наче божевільні, порушують порядок,
встановлений учителем для добра своїх учнів. В они припускаються
тисяч безсоромних учинків із неймовірною тупоумністю, за щ о,
відповідно до закону, їх слід було б карати, коли б їх н е захищала
традиція. Однак та сама традиція відкриває їх нужденну мораль,
тому що вони вважають за дозволене те, щ о завжди буде заборонене
Твоїм споконвічним правом; вони уявляють собі, що роблять це
безкарно, атим часом саме їх засліплення — ц е кара для них, і
вони страждають незрівнянно більше, ніж самі завдають страждань
іншим. Отже, під час моїх студій я н е хотів засвоювати таких
звичаїв, а під час учителювання мусив терпеливо зносити чужі; саме
тому я мав велике бажання податись туди, де, як запевняли люди,
що знали тамтешні стосунки, такі вчинки були неприпустимі. А в
1 Пс. 18, 6.
2 Пс. 37, 23.
Книга п ’ята
75
дійсності ц е Ти, “надіє моя й доле моя на землі живих” !, ц е Ти,
щ об схилити мене до зміни побуту для добра й спасіння м оєї душі,
Ти дав відчути мені це жало в Карфагені, щоб віддалити мене від
нього, й запропонував Рим, змальовуючи його принадними фарба
ми, щ об він притягав мене; і все це Ти робив за посередництвом
людей, які захоплювались мертвим життям, лю дей, щ о припуска
лися тут божевільних вчинків, а там обіцяли мені груші на вербі.
А Ти, щ об спрямувати “кроки м ої” 2, Ти таємно послуговувався їх
єхидністю і моєю власною. Бо з одного боку, ті, хто порушував мій
спокій, були засліплені ганебною несамовитістю, з другого, ті, хто
пропонував мені зайняти інш е становище, мали тільки земні
п ом и сл и 3, а я, що в Карфагені проклинав справжнє нещастя, у
Римі знову погнався за оманливим щастям.
15.
Але Ти знав. Боже мій, чому я покинув Карфаген і подався
до Рима, але н е сказав цього ні мені, ні моїй матері. Вона ревно
оплакувала мій від’їзд і супроводжувала мене аж до моря. Вона
міцно вхопилася за мене, щ об або утримати мене, або поїхати зі
мною. Але я збив її з пантелику, вигадавши, щ о н е можу покинути
товариша, який чекає попутного вітру, щоб відплисти. Я збрехав
матері, і то якій матері! І я вирвався. Але Твоє милосердя пробачило
мені й це. Воно, незважаючи на те, що я був повний огидного
бруду, врятувало мене й від морських хвиль, аби лиш увести мене
в воду ласки Твоєї, щ об, обмитого в ній, мене висушили потоки
сліз із материних очей, які щ одня і щ оночі зрошували за мене
землю під її обличчям. Вона відмовлялася вертатися без мене. Я
насилу вмовив її, щ об вона провела цю ніч у каплиці, присвяченій
блаженному Кіпріянові, тут-таки, біля нашого корабля. Однак тієї
ж ночі я тайкома вирушив у дорогу, а вона тим часом залишилася
сама з молитвами і сльозами.
Про що ж благала вона Тебе в таких сльозах, Боже мій, як не
про те, щоб Ти н е дозволив мені відплисти в море? Ти з глибоким
розмислом вислухав суть її благань, але н е подбав про те, про що
вона тоді благала Тебе, щ об Ти зробив зі мною те, про що вона
благала Тебе кожного дня.
Повіяв вітер, нап’яв наші вітрила, і зразу ж зник із наших очей
берег, де наступного дня вранці божеволіла з розпуки моя мати,
сповняючи вуха Твої тугою й голосінням, але Ти не журився тим,
бо Ти скористався принадою похотей, щ об покласти край моїм
похотям і щоб тілесна печаль м оєї матері зазнала справедливого
покарання бичем терпіння. Бо вона любила, як усі матері, щоб я
був біля неї, любила навіть далеко більше, ніж багато з них; вона
1 Пс. 142, 6.
2 Пс. 40, 3.
3 Порл Фил. III, 19.
76
Святий Августин
СПОВІДЬ
н е знала того, скільки втіх Ти готуєш для неї м оєю відсутністю.
Вона зовсім н е здогадувалася про те; ось чому вона плакала й
голосила, а ті страшні муки викривали в н ій спадковість Є в и 1,
тому що вона в болях шукала того, кого в болях породила. Не без
звинувачень на мій обман і мою жорстокість вона почала знову
молитися Тобі за м ене і повернулася до своїх щ оденних занять, а
тим часом тривала моя подорож до Рима.
Частина IX
Августин занедужує.
Материні молитви виліковують його з недуги
16.
Аж ось склалося так, щ о досягнув м ене тут бич тілесної
недуги. Я вже збирався в дорогу до п ек л а 2, обтяжений всіма
переступами, які скоїв проти Тебе, проти себе самого і проти інших
численними й тяжкими гріхами, щ о обтяжували пута ще
первородного гріха, через який ми вмираємо “в Адамі” 3. Бо Ти ні
одного з них н е відпустив мені в Ісусі Христі; Ісус своєю мукою
на хр есті4 щ е н е розвіяв тоді неприязні, яка виникла між Тобою і
мною через гріхи мої. Бо як ж е міг Він відкупити їх на хресті, що,
за моїм тодішнім переконанням, був тільки витвором уяви? І, як
обманом здавалася мені смерть його тіла, так правдивою була смерть
м оєї душі; і так, як правдивою була смерть Його тіла, так обманним
було життя м оєї душ і, що н е вірила в т е 5.
Тим часом гарячка посилювалась; я танув, наближався мій кінець.
Бо й куди ж би я пішов, коли б залишив тоді цей світ, як н е у
вогонь, як н е на муки, гідні моїх переступів, по правді заповіту
Твого?6 Усього того н е знала мати моя, але, хоч була далеко,
молилася за мене. І Ти був усюди там, де був я. Ти милосердився
наді мною; Ти повернув мені здоров’я тіла, хоча щ е н е вилікувалося
окаянне серце м оє.
Бо навіть у такій великій небезпеці я зовсім н е бажав хрещення
Твого. У хлоп’ячому віці я був кращий, бо тоді я домагався від
побожності м оєї матері того, про що я вже раз згадав у с в о їй 7
сповіді. Але я зріс на ганьбу собі, і в своєму божевіллі насміхався
з цілющих засобів Твого лікування, та, незважаючи на це, Ти н е
1 Пор.: ЇМ. III, 16.
2 Пор.: Йов. VII, 9.
3 Пор.: І Кор. XV, 22.
4 Пор.: Еф. II, 16.
5 Маніхеиці не вірили в дійсність людської природи в Христі, а тим самим не
вірили в його смерть на хресті.
6 Мт. XXV, 41.
7 Див.: Кн. 1, част. XI, гл. 17.
77
Книга п ’ята
допустив, щ об я вмирав подвійною смертю *. Коли б такий удар
зранив серце м оєї матері, то воно б не вилікувалося вже ніколи.
Бо я н е в силі навіть висловити того почуття, що його мала вона
до мене, а її болісні побоювання при намаганні відродити мене
духовно були далеко більші за ті болі, яких вона зазнала при моєму
народж ен н і2.
17.
Ні, я не можу уявити собі, яким чином могла б вона вилікува
тися, коли б моя смерть серед таких обставин прошила серце її
любові. Куди ж пішли б її численні благання, які вона безперестанку
помножувала? Нікуди, тільки до Тебе, до Тебе Єдиного. Але чи
справді Ти, Боже милосердя, погордував би “смиренним і журним” 3
серцем чистої, поміркованої вдови, що завжди щедрою рукою
роздавала милостиню, слухалася, й підкорялася святим Твоїм, і
жодного дня не забула скласти приносу на жертовнику Твоїм; двічі
на день, уранці і ввечері, ходила до Церкви Твоєї не на пусті плітки
та старечі жіночі балачки, а для того, щоб вислухати слова Твої і щоб
Ти вислухав її благання? Чи ж Ги погордував би її сльозами, у яких
вона просила в Тебе не золота, не срібла, не марного добра, що
проминає, а спасіння душі свого сина? Це ж Ти своєю ласкою зробив
її такою; чи ж міг би Ти погордувати нею й відмовити їй у своїй
допомозі? Ні, ні. Господи; навпаки. Ти Сам був при ній, Ти
вислуховував її. Ти робив усе за тим порядком, етапи якого Ти
встановив наперед. Я навіть не можу припустити того, щоб Ти міг
ошукувати її в її видіннях, у тих відповідях, про які я вже згадував
(але не про всі), і які вона зберегла у своєму серпі та являла Тобі в
постійних молитвах своїх як власноручні підписи руки Т в оєї4. Бо
милосердя Твоє залишиться у віках5, тому Ти Сам погоджуєшся на
те, що через Свої обіцяння Сам стаєш боржником тих, кому
відпускаєш усі їхні борги!
Частина X
Взаємини Августина
з маніхейцями в Римі. Спокуси скептицизму.
Причини розриву з маніхейством
18.
Отже, Ти вилікував мене від тієї недуги; Ти врятував сина
“раби Твоєї” 6, поки що лише тіло його, щоб мати нагоду подбати
про його краще й певніше спасіння.
1
2
3
4
5
6
“Подвійна смерть” — цс смерть тіла й душі.
Пор.: Гал. IV, 19.
Пс. 51, 19.
Пор.: Кол. II, 14.
Пс. 118, 1; 138, 8.
Пс. 116, 16.
78
Святий Августин
СПОВЩЬ
Я спілкувався тоді в Римі з псевдосвятими брехунами, а н е тільки
з їхніми “слухачами”, до яких належав і хазяїн дому, д е я занедужав
і вилікувався, а також і з тими, кого називають “обранцями”.
Бо д о сі мені здавалося, щ о грішимо н е ми, грішить у нас якась
чужа натура, сам н е знаю яка. Ц е дуж е відповідало м оїй гордості,
що я сам поза гріхом, і якщо я навіть учинив якесь зло, то н е
потребував признаватися у провині перед Тобою , щ об одержати від
Тебе оздоровлення м оєї душі, яка “згрішила перед Тобою ” '. Я дуже
любив виправдовувати себе, а обвинувачувати щось інше, сам не
знаю щ о, воно ніби було в мені, але н е було мною. А в дійсності
тим усім був я сам, а моя безбожність роздвоїла мене проти мене
самого, і ц е був той невиліковний гріх, щ о чим менш е я вважав
себе за грішника, Всемогутній Б о ж е 2, тим більше моя окаянна
неморальність бажала, щ об Ти вчинив погром у м ені на мою
погибель, а не переміг м ене задля мого спасіння.
Бо Ти н е поставив “сторожі перед устами моїми, ні дверей стрима
ності довкруги губ м оїх” 3, щ об м оє серце н е прихилялося до слів
неправоти, аби знаходити виправдання гріхів своїх за прикладом тих,
що творять беззаконня. Ось тому я й далі водився з їхніми “обран
цями”, хоч уже й почав утрачати надію, щ о досягну хоч якихось
успіхів у цій помилковій науці. А щ о я не знаходив нічого кращого,
то вирішив задовольнятися й тим, але вже без запалу і байдуже.
19.
Бо спало м ені на думку й те, щ о філософи, яких звали
академіками4, були мудріші за інших, адже вони вважали, що в
усьому треба сумніватися, і висунули твердження, щ о людина н е
може зрозуміти ні крихітки правди. Отож і я, йдучи за думкою
загалу, вважав, що вони про ті речі мають чітке уявлення: тоді я
ще не докопався до їхніх справжніх намірів.
Я вже зовсім відверто відраджував свого хазяїна від надмірної
віри, з якою він, як я зауважив, прив’язувався до казок, щ о ними
переповнені Книги маніхейців. Незважаючи на ц е, я жив із ними
у тісніш ій приязні, ніж з інш ими людьми, які щ е н е перейнялися
цією єрессю. Я вже не захищав її з таким запалом, як раніше;
однак м оя приязнь із ними — чимало їх ховалося в Римі — не
додавала м ені запалу шукати щось інш е, тим більше, що я вже не
сподівався знайти у Твоїй Церкві, Господи неба і землі. Творче
Всесвіту видимого й невидимого, ту правду, від якої вони відвернули
м е н е 5. М ені здавалася гидкою віра в те, що Ти маєш вигляд
1 Пс. 41, 5.
2 1 М, XVII, 1.
3 Пор:. Пс. 141, 3.
4 Представники “Нової Академії”, школи Аркесілая (375— 240 до н.е.), Карнеа
да (219— 129), Клейтомаха (175— 110), Філона з Ларкси (148— 80). Дуже можли
во, що системи академіків Августин знав тільки з твору Ціцерона “Асасіеїшса”.
5 Пс. 107, 4; Пор:. Кол. І, 16.
Книга п'ята
79
людського тіла і зовнішні лінії, схожі на наш і члени! Тому-то
скільки разів я хотів думати про Бога мого, але н е міг нічого уявити
собі, крім тілесної маси, бо в моїх очах не могло існувати нічого,
що не було б нею. Ц е була основна і майже єдина причина м оєї
беззастережної помилки.
20.
Це було також причиною того, щ о я вірив, ніби існує також
якась субстанція зла, бридка й неоформлена маса, чи то дуже
скупчена (її називали землею) 1, чи то дуже розріджена й ніжна,
неначе тіло повітря, у якому їхня уява бачила духа зла, що тиняється
по цій зем л і2. А тому, що моя побожність, хоча й дуже слабо
освічена, змушувала м ене вірити, що добрий Бог ніяк не міг створи
ти злої природи, я виставив проти себе дві ворожі маси, одна й
друга були безконечні, але розміри злої були менш і, а доброї більші;
і саме з цієї згубної скверни випливали для мене й інші окаянності.
Бо коли моя душа намагалася навернутися на католицьку віру, щось
відпихало мене від неї, тому що ідея, яку я виробив собі про като
лицьку віру, щ е не була досконала. М ені здавалося побожнішим
вірити в те, що Ти необмежений не з усіх боків. Боже, — Ти,
перед ким я визнаю милосердя Твоє до мене, — а тільки з того
одного боку, де маса зла протиставляється Тобі (але тут треба було
визнати, щ о Ти обмежений), тобто не міркувати, що Ти обмежений
з усіх боків виглядом людського тіла. І кращим здавалося мені віри
ти, що Ти не створив зла (зло видавалося мені в моєму неуцтві не
просто субстанцією, а субстанцією тілесною, бо духа я не міг уявити
собі, хіба тільки як дуже ніжне тіло, що тим більше розпрости
рається у просторі), ніж міркувати, що природа зла, такого, як, собі
уявляв, походить від Тебе. Я думав, що й наш Спаситель, Твій
Єдинородний Син, вилонився для нашого спасіння зі світлої маси
тіла Твого; і більше щодо Нього я н е вірив ні в що, хіба тільки в
те, що підсовувала мені моя дурна уява. Я думав, щ о така натура
н е могла народитися з Д іви Марії без тілесного єднання. Але як
це єднання, яке я собі символічно змальовував в уяві, відбулося
без заплямування, — я не уявляв. Отже, я намагався вірити в його
втілення, боячись, щоб н е мусив повірити в тілесне заплямування.
Сьогодні, коли Твої одухотворені сповідники читатимуть цю мою
“Сповідь”, вони сердечно і поблажливо сміятимуться з мене, але
ж я був такий.
1 Маніхейці.
2 Питання, звідки походить зло, було головним предметом метафізичних
спекуляцій упродовж перших сторіч н.е.
80
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина XI
Слабкі аргументи маніхейців
проти Святого Письма.
З в ’я зки Августина з католицькими мужами
21. Д осі критика, яку маніхейці звертали проти Твого Письма,
здавалася м ені незаперечною. Все-таки я хотів інколи обговорювати
деталі з якимось визначним знавцем того Письма, щ об перекона
тися, що він думає про них. Бо вже якийсь Ельпідій виголошував
публічні доповіді, виступав у диспутах проти тих самих маніхейців,
і вже в Карфагені його слова зробили на мене деяке враження, бо
він наводив такі цитати із Святого Письма, що нелегко було їх
заперечити. Аргументи маніхейців здавались мені також слабкими,
зрештою, вони н е любили формулювати їх публічно, тільки
наводили їх тайкома. На їх думку. Святе Письмо Нового Заповіту
було підроблене, сам не знаю ким, аби прищепити єврейський закон
християнській вірі. Зрештою, вони самі не показували жодних
негіідроблених примірників. Але я вмів створювати тільки матері
альні образи, а це були передусім ті “маси”, що пригнічували мене,
тримали немов спаралізованого; і я, пригнічений, задихався під
їхнім тягарем і даремно намагався вдихнути в себе прозоре й чисте
повітря Твоєї правди !.
Частина XII
Августинові починають не подобатися
римські студенти за їхні вибрики
22. Отже, я з запалом розпочав ту діяльність, для якої приїхав
до Рима, тобто навчати риторики. Спочатку я збирав учнів у себе
вдома, і через них і завдяки їм почав давати пізнавати себе.
Аж ось дізнаюся, що в Римі діються речі, яких би я був не
стерпів у Африці. Бо, як казати правду, мене запевняли, щ о вибри
ки, притаманні тамтешній зіпсованій молоді, тут були невідомі. Але
буває й таке, додавали, що учні, аби н е платити гонорару своєму
вчителеві, змовляються і всією громадою переходять до іншого
вчителя без огляду на будь-яку віру й справедливість, а тільки з
любові до гроша.
І моє серце почало їх ненавидіти, хоч це не була щ е “повна
ненависть” 2, бо я ненавидів їх більше з упередження, щ об самому
1 Пс. 119, 77.
2 Пор.\ Пс, 138, 22.
Книга п ’ята
81
н е зазнавати чогось із їхнього боку, ніж за те, що вони заподіювали
іншим.
А такі люди справді безчесні. Вони ведуть розпусне життя “далеко
від Тебе” *, вони хапаються за минуще, що є іграшкою часу, ловлять
брудний зиск, який каляє їхні руки; вони хочуть охопити той світ,
що проминає; не звертають уваги на Тебе, хто завжди триває, й
закликає їх повернутися до Тебе, і прощає повії — людській душі,
коли вона до Тебе повертається. Я щ е й нині ненавиджу таких
людей за їх скверну, за їх моральне звихнення, хоч і люблю їх за
те, що вони хочуть виправитися, аби вище грошей поставити
знання, яке вони добувають, а вище знання Тебе, Боже, що є Прав
дою , невичерпним джерелом усякого певного Добра і пречистим
спокоєм. Але тоді я вважав за краще не терпіти їхньої скверни з
огляду на моє власне добро, ніж намагатися, щоб вони навернулися
до Тебе.
Частина XIII
Августин у Мілані.
Зустріч із святим Амвросієм
23.
І як тільки місто Мілан звернулося до префекта Рима, щоб
він вистарався для нього вчителя риторики, обіцяючи при цьому
навіть зробити це на державний кошт, я заходився коло того, щоб
за допомогою тих самих приятелів, задурманених маніхейським
безумством, самому зайняти це становище. Я йшов туди, щоб
розстатися з ними, але ні вони, ні я не знали цього. Я виголосив
пробну промову перед Симмахом, тодішнім префектом міста. Вона
припала йому до вподоби, і він послав мене до Мілана.
Зразу ж після приїзду я пішов відвідати єпископа Амвросія,
відомого на весь світ як найкраща душа і Твій побожний раб. А
його палка проповідь розподіляла щедро між Твоїм народом “щедру
субстанцію пшениці Твоєї”, “радощі оливи Т воєї” 2, та “тверезого
сп ’яніння” вина Твого.
У моїй несвідомості провадила м ене до нього рука Твоя, щоб
він мене, вже свідомого, завів до Тебе. Цей раб Божий прийняв
мене по-батьківськи і зрадів моєму приходові зі щирою любов’ю
ближнього, справді гідною єпископа.
І я полюбив його, спочатку н е як учителя правди (я вже втратив
усяку надію знайти такого у Твоїй Церкві), але як прихильну до
мене людину. Я дуже пильно прислухався до його проповідей для
народу, н е тому, зрештою, щ о вони мені подобалися, а щ об упев1 Пс. 73, 27.
2 Пор.\ Пс. 81, 17; 147, 14; 45, 8.
б - 9735
82
Святий Августин
СПОВЩЬ
нигися, чи його красномовність стоїть на такій висоті, про яку
казали люди, і чи він стоїть вище чи нижче від своєї слави. Затаївши
дух, я прислухався до його слів, але без зацікавлення і з погордою
до його провідної думки; але солодощ і його проповідей чарували
мене. Вони відзначалися більшою вченістю, ніж проповіді Фавста,
але спосіб їх виголошення був менш розрахований на те, щ об
розвеселити й зачарувати. Щ о ж до самої провідної думки, то нема
жодного порівняння: коли той блукав манівцями брехні, цей учив
найздоровішої науки спасіння. Однак спасіння було далеко від таких
грішників ', яким я був тоді. Та все ж таки я поволеньки й несві
домо наближався до нього.
Частина XIV
Під впливом Амвросія
Августин відривається від маніхейства і стає “оглашенним”
24.
Я бо н е дуже дбав про те, щ об ознайомитися з тією правдою,
якої він учив, а лиш е хотів пізнати форму його проповіді. Я вже
втратив надію, що шлях д о Тебе навстіж відкритий перед людиною,
тож м ені залишилася тільки ця одна пуста журба. Бо завжди разом
з самими фразами, які я любив, вривалися до м оєї душ і глибокі
думки, на які я н е звертав уваги. Я н е мав сили їх розділити. І
тоді, коли я відкривав своє серце, щ об прийняти красномовні слова,
туди одночасно вкрадалася, хоч і поступово, правда, яку вони несли
з собою .
Спочатку я зауважив, щ о можна залишати його твердження, а
католицька віра могла б спростувати без найменших зусиль всю
критику з боку маніхейців, критику, що колись здавалася м ені н епе
реборною. М ене найбільше вражало те, що я н е раз і н е два чув,
як він дотепно тлумачив суперечливі й темні місця Старого
Заповіту 2, дослівне пояснення якого заганяло мене в могилу 3. А
коли я вислухав щ е більше розділів із тих книг, духовне значення
яких він пояснював, я вже почав засуджувати своє знеохочення,
принаймні те моє переконання, щ о взагалі неможливо протист
авитися тим, хто проклинає і висміює Право і Пророків.
Однак я ще н е думав, щ о мені треба звернути на католицький
шлях, оскільки він міг мати своїх учених і красномовних захисників,
які зуміли б спростувати всі закиди за допомогою численних
аргументів, не думав я й засуджувати свого становища, в якому я
вже опинився, бо ж сили захисту вирівнювалися. Адже католицька
1 По. 119, 155.
2 Пор.: II Кор. III, 6.
3 Красномовність Амвросія згадує Авіустин у “Розмовах наодинці”, II, 24.
Книга п ’ята
83
Церква зовсім н е скидалася на переможену, але щ е й н е стала
пер еможницею .
25.
Тоді я справді до краю напружив свій розум, щ об знайти
незатерті аргументи, за допомогою яких можна було б подолати
переконання маніхейців. Коли б мій розум міг уявити собі духовну
субстанцію, він зразу ж розбив би всі ці вигадки й вимів би їх із
м оєї уяви. Але марно. Однак щ одо зовнішнього світу, цієї природи,
царства, щ о доступне нашим чуттям, то м ої міркування й порів
няння веліли мені шукати значно більше правдоподібності в погля
дах більшості філософів.
Так, сумніваючись у всьому, ідучи за принципом академіків
(таким, як його назагал усі розуміли), хвилюючись і невпевнено
метаючись то сю ди, то туди, я вирішив покинути маніхейців,
вважаючи, що в такому стані нерішучості я н е повинен далі лиша
тися в цій секті, яку я вже цінив менш е, ніж деякі філософські
школи. Одначе тим філософам, які н е знали спасенного імені
Христа, я рішуче відмовився довірити лікування недуги м оєї душі.
Отже, я вирішив залишатися катехуменом у католицькій Церкві,
тій Церкві, яку припоручили мені м ій батько і моя мати, доти,
доки н е засяє якесь певніше світло, куди б я міг спрямувати свої
кроки.
КНИГА ШОСТА
Частина І
Відновлення антикатолицьких упереджень Августина
Моральний стан Августина,
у якому знайшла його мати Моніка у Мілані
1.
Надіє моя від перших хвиль молодості м оєї, де ж Ти була і
куди відійшла Ти від мене? 1 Чи ж н е Ти створила м ене, чи ж не
Ти відрізнила мене від чотириногих і зробила розумнішим за птахів
небесних? І я блукав у темряві й на слизькій дорозі, шукав Тебе
поза собою , але н е знаходив Бога серця мого; я вгруз у “морську
безодню ” 2 і втратив віру й надію, що знайду колись правду.
І прийшла мати моя, щ об наздогнати мене; вона, сильна своєю
побожністю, йшла за мною п о суходолу й по морю, від Тебе беручи
впевненість при всіх небезпеках. У грізні хвилі переїзду вона підно
сила дух у самих моряків, які звичайно потішають на морі подо
рожніх новаків, коли ті занепокояться; вона обіцяла морякам, що
щасливо прийдуть до своєї мети, тому щ о Ти обіцяв їй це у видінні.
І вона знайшла мене у грізній небезпеці: я втратив усю надію
віднайти правду! К оли ж я сказав їй , щ о я вже н е маніхеєць, але
ще й н е християнин-католик, вона н е підскочила з радості від цієї
звістки, як від якоїсь новини. Вона лиш е заспокоїлася трохи щодо
мого нещастя, яке змушувало її оплакувати мене перед Т обою , як
небіжчика, якого Ти мав воскресити. Вона показувала м ене Тобі на
морях думок своїх, щ об Ти сказав синові вдови: “Юначе, кажу тобі:
встань!” 3, і щ об він ожив і знову почав говорити, і щ об Ти віддав
його матері його! І серце її зовсім н е защеміло від раптової втіхи,
коли вона дізналася, що вже в такій великій мірі сповнилося те,
про що у сльозах благала вона Тебе щ одня. Правда, я ще н е дійшов
був до правди, але зате вже вирвався з обіймів ом анної брехні. Ба,
більше, вона впевнена, що Т и даєш щ е й те, чого мені недостає,
бо Ти обіцяв їй цілість; вона, преспокійна, із сповненим віри
серцем, відповідала мені, що вона впевнена в тому, щ о пообіцяв
їй Ісус Христос: заки вона переселиться з цього світу, побачить
мене вірним католиком. Ось що вона сказала мені. Але перед
Тобою , Джерело милосердя, вона подвоїла свої благання і свої
сльози, щ об Ти прискорив свою допомогу і освітлив мою темряву 4.
1 Пор.: Пс. 71, 5; 10, 1.
2 Пор.: Пс. 35, 6; 73, 26; 68, 23.
3 Лк. VII, 14.
4 ГІор.: Пс. 7, 11; 18, 29.
Книга шоста
85
З яким запалом бігла вона до церкви, щоб нахилитися над устами
Амвросія, немов “над джерелом, що тече в життя вічне!” 1. Вона
любила цього мужа, як Ангела Божого 2, вона дізналася, щ о ц е він
за той час вивів м ене на той шлях, довів мене до того хвилювання
непевності, через яке (вона непохитно вірила в це) я перейду від
недуги до здоров’я, переступивши через гіршу небезпеку — кризу,
як її називають лікарі.
Частина II
Моніка, щоб повинитися перед Амвросієм,
без вагання жертвує деякими своїми побожними практиками
2.
Так, коли вона принесла на могили святих 3, як вона звикла
це робити в Африці, каші, хліба й чистого вина, двірник відкинув
ці дари. Коли ж вона дізналася, що єпископ забороняє це, вона з
такою побожністю і так слухняно виконала його наказ, що я сам
здивувався, як вона так легко стала радше позивачкою за свої власні
звичаї, ніж відповідачкою за його єпископську заборону. Бо не
налягло на її душу похмілля, а любов до вина н е жалила її так, як
багатьох чоловіків і жінок, які перед похвалою тверезості відчувають
таку саму огиду, як пияки перед склянкою води. Але вона, коли
принесла кош ик із стравами, призначеними для куштування й
розподілу, то для прикладу інш им н е брала більше однієї чарки
вина, розведеного до смаку її тверезого піднебіння; а коли мала
вшанувати таким чином більше могил небіжчиків, то брала з собою
ту саму маленьку чарочку і клала на кожній могилі. І цим вином,
змішаним з водою та вже й розігрітим, ділилася маленькими
ковтками з присутніми вірними, бо вона шукала в тому побожності,
а н е власної розкоші.
І
з того часу, коли вона дізналася, що цей преславний пропо
відник, цей учитель побожності заборонив ці практики навіть тим,
хто виконував їх по-тверезому, аби не давати нагоди п ’яницям напи
ватися, а також тому, що такі “поминки” дуже схожі на поганські
забобони, вона з щирого серця утрималася від того і замість кошика,
повного земних овочів, навчилася носити на могили мучеників
серце, повне найгарячіших молитов: тим, хто терпів нестатки, дава
ла, що могла, бажаючи бодай таким чином причаститися до тіла
1 Ів. IV, 14.
2 ІІор.: Гал. IV, 10— 14.
3 Опис поминок, чи задушних днів, у “Календарі” Овідія, II, 533 та ін. Це
похоронне свято починалося 13 лютого, близько 6 години, і тривало до 21 години.
Це були рештки поганських свят у християн, щоб заспокоїти душі родичів.
86
Святий Августин
СПОВІДЬ
Господнього, тому щ о, наслідуючи Й ого Страсті, мученики
принесли в жертву свою мученицьку смерть 1 і були увінчані.
Однак м ені здається. Господи Боже мій, бо так розуміє серце
м оє перед лицем Твоїм, щ о моя мати, мабуть, н е могла б так легко
відмовитись від свого звичаю, коли б це наказав хтось, кого б вона
н е любила так, як Амвросія. Вона так сердечно любила його з
огляду на м оє спасіння, а він її за її таке побож не життя, за її
сердечний запал, з яким робила вона всі діла свої і ходила щодня
до ц еркви 2. І так частенько, зустрівшись десь зі мною, він н е міг
нахвалитися нею і називав м ене щасливим, бо маю таку матір. Але
він н е знав, якого сина має вона в мені, сина, що сумнівався в
усьому і вже н е мав надії знайти шлях ж иття!3
Частина III
Августин зволікає з тим, щоб порозумітися з Амвросієм.
Публічна наука Амвросія
висвітлює Августинові чимало спірних питань
3.
Я ще н е зітхав у молитвах своїх до Тебе, щ об Ти прийшов на
допомогу мені. Мій розум із натугою звернувся до досліджень і
загорівся до дискусії. Самого ж Амвросія я вважав щасливою
людиною в очах світу, бо ж достойні особи високо шанували його.
Лише його безшлюбність видавалася м ені важкою. Але які надії
леліяв він у своїй душі, які бої зводив із спокусами, щ о налягали
на його власну велич, скільки розради знаходив він у своєму опорі,
скільки радощів смаку зазнавав він тоді, коли споживав Твій хліб
своїми тайними вустами, щ о були в його серці, про все те я не
мав найменшого уявлення.
Так само й він н е знав м оїх хвилювань, ані тієї прірви м оєї
небезпеки. І я н е мав змоги запитати його про те, щ о хотів, і так,
як хотів; ю рба відвідувачів, яким він допомагав у клопотах, викра
дала в мене аудієнцію й розмову. А коли він н е займався ними, то
ту коротеньку хвилинку часу використовував або для підкріплення
свого тіла необхідною поживою, або свого духу — літературою.
А коли він чигав, то його очі перебігали по сторінках, а думка
заглиблювалася в їх суть; але його голос і мова відпочивали. І не
раз, коли я там опинявся, — бо доступ до нього нікому н е був
заборонений і н е було звичаю повідомляти його, хто прийш ов, —
я бачив, як він читав мовчки і ніколи інакше. Я чекав, довго сидячи
мовчки (бо хто ж би відважився порушити таку глибоку увагу?), а
1 Пс. 68, 21.
2 Пор:. Рим. XII, 11. Дії XVIII, 25.
3 Пс. 16, 11. Дії II, 28.
Книга шоста
87
потім в ідходи в, догадавш ися, щ о не пора н ак и дати ся й ом у в
такий коротенький п ром іж ок часу, як и й він використовував для
ск ріплен н я свого р озум у і коли така велика навала ч у ж и х ін тер е
сів дозволила й ом у хви л и н к у спочити. М ож ливо, він остерігався
читати вголос, боячись, щ об уваж н и й і км ітливий сл ухач не
зм уси в його давати пояснення щ одо д ея к и х тем н и х р озділ ів , і
щ об він не був зм уш ен ий дискутувати з ним над як и м и сь тр у д н і
ш и м и питанням и і таким чином витрачати більш у ч асти ну часу,
п ри зн ачен у на твори, як і він виріш ив простудію вати: хоч а й н е
обхідн ість берегти голос, щ о так легко вичерпувався, м огла бути
слуш ною причиною тихого читання. Та хоч би я к і були його п о
гляди на цю справу, вони в такої лю дини, як він , м огли бути тіль
ки слуш н им и .
4.
Одне лиш певне: я не мав нагоди запитати так, як хотів , про
Твоє святе віщ уван н я, щ о оселилося в його сер ц і, за винятком
того, щ о він м іг д у ж е коротко ви слухати . Я в гарячковом у
с у м ’ятті чекав вільн ої хви ли н и , щ об відкрити перед ним своє
серц е, але не м іг знайти такої хви ли н и . Я не пропустив ж одн ого
дн я Г осподнього1, щ об не п ослухати , як він прекрасно поясню вав
лю дям “слово правди” , і щ ораз більш е й більш е укріплю вався,
п ереконувався, щ о він м іг би розплутати всі вузли є х и д н и х
наклеп ів, щ о їх зводили м ої обм анщ и к и 3 на Святе П исьм о.
К оли ж я зр озум ів , щ о слова “За образом Б ож и м створив Бог
л ю ди н у” Твої духов н і сини не поясню вали таким чином , як
вони повинні були б вірити або уявляти собі Тебе, обм еж ен ого
формам и лю дського тіла, і хоч я не мав ані к р и хітк и ясного
уявлен н я щ одо того, якою м ож е бути духовн а субстан ц ія, та
все-таки я червонів з радості на сам у д ум к у, щ о протягом
стіл ьк ох років брехав не на католицьку віру, а лиш е на обм ани,
щ о їх викликала тілесн а уява. М оя легковаж н ість і безбож н ість
полягала власне в том у, щ о, зам ість дош укуватись правди, я
висловлю вав сам і звинувачення. Ти Н ай ви щ ий , Н ай бли ж чи й ,
Н ай п отаєм н іш и й , Н ай проявн іш и й, Ти, щ о не м аєш о д н и х членів
більш и х від ін ш и х , Т и, щ о ц іл и й всю ди, й нем ає Тебе в ж одн ом у
м іс ц і, Ти, щ о не м аєш нічогісін ько спільного з наш ою тілесною
статтю , однак Ти створив лю дин у “за образом своїм і подобою
своєю ”, і, глянь, лю дина від голови аж до стіп — у п евном у м ісц і.
Неділі.
II Тим. II, 15.
Маніхейді.
Ї М . I X , 6.
88
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина IV
Під впливом проповідей Амвросія
Августин розуміє науку Церкви
5. Бо коли я н е знав, яким чином людина є Твоїм образом, я
повинен був постукати в двері й дізнатися, у чому суть цієї віри,
а н е виступати безсоромно проти цього, начеб воно було так, як я
міркував. Тож тим сильніше гризло моє серце жадання прибитися
нарешті до якогось певного берега, тим більше я соромився того,
що так довго дозволяв зводити і обманювати себе обіцянкою правди
і щ о через хлоп’ячі помилки та свою зарозумілість плів стільки
нісенітниць, начеб вони були непохитною правдою. Бо аж згодом
з’ясувалося, що всі ті твердження були помилкові. М ені вже стало
ясно, щ о вони непевні, а я щ е недавно вважав їх певними, коли
висував сліпі обвинувачення проти Твоєї католицької Церкви. Хоча
мені й не довели переконливо того, щ о Твоя Церква вчила правди,
але в усякому разі вона не вчила того, щ о я так завзято засуджував.
Звідси йшла моя гризота, і той поступ, щ о відбувався в мені, і
моя радість, Боже мій, бо я переконався, щ о єдина Твоя Церква,
Тіло Твого Єдинородного С и н а 1, у якій м ені щ е маленькому
хлопчику витиснули ім ’я Христа, н е полюбляла дитячих вигадок, і
що ніде у своїй святій науці вона н е поміщала Тебе, Творця
Всесвіту, у просторі, хоч би найвищому і найрозлогішому, але всетаки обмеженому з усіх боків обрисами людського тіла.
6. Я радів також із того, щ о давні книги “Законів” і “Пророків”
я тепер чигатиму вже н е тими очима, яким раніше вони видавалися
абсурдними, чому я й спростовував думки Твоїх святих; насправді
ж Твої святі думали н е так, як я їх розумів, тож тепер я залюбки
прислухався, як Амвросій частенько повторяв у своїх проповідях до
народу: “Буква вбиває, а дух животворить” 2. Тим-то, розвваючи
містичний серпанок, він відкривав символічне значення там, де,
здавалося, буква вчить безглуздої науки; він н е говорив нічого
такого, щ о б мене ображало, хоч тоді я щ е н е знав, чи він говорить
правду. Я стримував своє серце від прихильності до чого-небудь зі
страху перед карколомним безголов’ям, і ця непевність клала м ене
живцем в могилу. Бо я хотів щ одо невидимих речей бути певним
так само, як у тому, щ о сім плюс три дорівнює десяти 3. Бо я ще
н е був таким навісним, щоб думати, що навіть цього (математичного
числа) н е можна збагнути розумом; однак я хотів бути певним, що
1 Пор.: Кол. І, 18; 24.
2 II Кор. III, 6.
3 Для Августина докази за допомогою геометрії й арифметики особливо вагомі.
Пор.: Розмови наодинці, І, 4, 9; Про порядок, II, 19, 50; Вільна воля, II, 8, 20.
Книга шоста
89
знаю правду про всі речі — чи то тілесні, віддалені від моїх чуттів,
чи то духовні, яких моя думка ще не вміла уявити собі без тіла.
Отже, я повинен був вірити, щоб вилікуватися, щ об нарешті
очистилися очі духа мого і могли звернутися якимось чином до
Правди Т в о є ї1, вічної і без жодних вад. Але дуже часто буває й
так, що той, хто вже раз зіткнувся з поганим лікарем, боїться потім
довіритися навіть доброму. Так було й зі здоров’ям м оєї душі. Тільки
віра могла вилікувати її, але вона зі страху, щ о її можуть обманути,
відмовлялася від такого лікування. Вона опиралася перед вірою,
перед тим ліком, що Ти його виготовив своїми руками, й розбризкав
поміж недужих по цілому світі, й визначив його найдоцільнішу дію.
Частина V
Чого не можна зрозуміти,
в те треба вірити
7.
Але відтоді я почав більше цінувати католицьку науку, бо
знаходив у ній більше розумної скромності й більше шляхетності,
коли вона наказувала мені вірити в те, щ о взагалі не було доведене
(чи тому, щ о доказ був можливий, але не для всіх, чи тому, що
доказ був узагалі неможливий), ніж у маніхейців, які висміювали
віру, зухвало обіцяючи знання, а потім веліли вірити в безліч казко
вих нісенітниць, посилаючись на те, щ о їх не можна д ов ести 2.
А потім Ти, Господи, своєю дуже лагідною й дуже милостивою
рукою почав поволеньки доторкатися до мого серця і вгамовувати
його, і я почав помічати, щ о вже вірю в безконечність речей, хоч
я їх і не бачив, і не був при тому, як вони творилися; наприклад,
так багато подій в історії народів, так багато подробиць, що
стосувалися тих місцевостей і міст, яких я ніколи н е бачив, — усе
те, що я приймав на віру від приятелів, лікарів і тисяч інших людей,
бо коли б н е було такої віри, то ми взагалі н е мали б щ о робити
в цьому житті. Хіба ця непохитна віра н е впевнює мене остаточно
в тому, від яких батьків я народився? Чи ж я міг би знати це, коли
б н е вірив у те, що чув і слухав? Ти також переконав мене, що
треба картати н е тих, хто твердо вірить у Твоє Письмо, прийняте
з такою великою повагою в усіх народів, крім невіруючих, що я
повинен остерігатися тих, щ о говорять: “Звідки знаєш , щ о ц і книги
були о б ’явлені людському родові через духа Правдивого Бога,
Єдиного, який є сама Правда?” Бо саме в це треба було непохитно
вірити тому, що в цій софістичній боротьбі наклепницьких закидів,
1 Пс. 17, 2.
2 Див.: Сповідь, VII, 19, 25.
90
Святий Августин
СПОВІДЬ
у цьому конфлікті філософів, творів яких я прочитав так багато,
мені н е стає сили викоріняти в собі за один день віри в те, що
Ти існуєш , хоч я щ е н е знав, чим Ти є, і н е сумнівався в тому,
що Твоє Провидіння кермує всіма справами людей.
8. Правда, щ о моя віра в це була то сильнішою, то слабшою;
однак я завжди вірив, щ о Ти існуєш і що турбуєшся про нас, хоч
я щ е не знав, як треба уявляти Твою натуру або який шлях веде
й приводить д о Тебе.
Отже, якщо ми н е можемо збагнути правди чистим розумом, то
наше безсилля потребує підпори Святого Письма, і з того часу я
почав вірити, що Ти не міг би надати цьому Письму такої великої
ваги в цілому світі, коли б Ти не хотів, щоб через нього вірили в
Тебе, щ об через нього шукали Т е б е 1.
Бо, почувши задовільні пояснення того, щ о здавалося м ені нісе
нітницями і що вражало мене звичайно в цьому Письмі, я почав
відносити їх до глибини їхніх правдивих тайн. Святе Письмо вида
лося м ені тим більш гідним поваги і святої віри саме тому, що
воно приступне кожному читачеві, але навіть при найпильнішому
науковому розгляді зберігає маєстат своєї тайни. Ясність його
мови, скромна простота стилю робить його приступним для всіх,
тому воно й може справляти сильний вплив на тих, хто н е “легко
го серця”, і саме тому воно зібрало у своєму ласкаво-милостивому
лоні всіх людей, але не дозволило всім перейти аж до Тебе через
вузенький отвір, а лише маленькій кількості людей 2, проте незапе
речно більшій, ніж коли б воно н е відзначалося таким маєстатом
свого значення і коли б не притягало ю рби на лоно своєї скромної
святості.
Я так міркував, а Ти був біля мене; я зітхав, а Ти вислуховував
мене, я хвилювався в сумнівах, а Ти керував мною; я йшов широким
світським шляхом 3, а Ти н е залишав мене.
Частина VI
Безрадність честолюбства. М рії про щастя.
Випадок показує Августинову марноту
9. Я всім серцем бажав почестей, багатства, шлюбу, а Ти сміявся
з мене. Ці похоті завдавали м ені найбільшого клопоту, а Ти був
настільки добротливіший, наскільки менш е дозволяв м ені знаходити
радощ і в тому, що н е було Тобою. Поглянь на моє серце. Господи,
Ти, хто хотів, аби я пригадав собі ц е й висповідався перед Тобою.
1 Пор.: Рим. V, 6.
2 Пор.: Мт. VII, 14.
3 Пор.: Мт. VII, 13.
Книга шоста
91
Хай пригорнеться тепер до Тебе душа моя, яку Ти зірвав із цупкого
гачка смерті.
Яка нужденна була вона! А Ти щ е колов до живого її рану, щ об
вона, покинувши все, повернулася до Тебе, який над усім 1 і без
якого н е було б нічого, — щоб повернулася до Тебе й вилікувалася.
Який ж е я був безталанний! І як Ти довів до того, щ об я відчув
свою нужденність? Було це того дня, коли я готувався виголосити
панегірик на честь К есар я 2; я сподівався виголосити там чисту
брехню, а та брехня мала нагородити мене оплесками слухачів,
свідомих тієї брехні. І від цього розхвилювалося й забилося моє
серце й горіло у вогні думок, що вбивали його.
Аж ось, переходячи якоюсь міланською вулицею, побачив бідного
жебрака, який уже, мабуть, підхмелився, бо в найкращому настрої
жартував і тішився. Я зітхнув і почав розважати зі своїми прия
телями, що йшли зі мною, у яке велике нешастя кидає нас наше
власне божевілля. Невже всі ми тоді, ледве тягнучи під жалом похо
тей тягар безвір’я, який зростав щохвилі, не бажали нічого іншого,
як тільки добрести до тієї радісної безжурності, у якій випередив
нас цей старець-жебрак і куди ми, мабуть, не дійдемо ніколи? Те,
що він уже осягнув завдяки кільком шагам, які вижебрав у пере
хожих, я б міг назвати радощами хвилинного щастя, — я ж шукав
того самого, йдучи до нього тернистими кружними стежками й
тисячними шляхами. Немає сумніву, щ о він н е зазнав справжнього
щастя, але ж і я у своїх честолюбних починаннях шукав ще
оманливішого щастя. У всякому разі, він був сповнений радощів,
а я тривоги; він безжурності, а я неспокою. І коли б хтось запитав
мене, чи я волів би радіти, чи лякатися, я б відповів: “ Радіти”; а
коли б мене хтось запитав, чи я волів би стати таким, як цей
жебрак, чи лишитися таким, як є, то я вибрав би друге, незважаючи
на журбу та тривогу, що з ’їдала мене. Щ о за нахабство! Невже я
думав слушно? Я не повинен був цінувати себе вище за нього лише
тому, щ о я був ученіший, бо м ої знання н е давали м ені більшого
задоволення, вони були в м ене тільки засобом подобатися людям,
а не чогось їх навчати. Ось чому Ти “трощив кості м ої” 3 палицею
суворості своєї.
10.
Нехай же відійдуть від душі м оєї ті, що кажуть їй: “ Важливо,
хто з чого радіє. Цей жебрак радів з похмілля, а ти хотів радіти зі
слави!” Яка ж ц е слава, Господи? Слава, якої нема в Тобі! Його
радість н е була справжньою радістю, і так само моя слава не була
справжньою славою, вона тільки ще більше тривожила мій душев
ний спокій. І тієї самої ночі цей жебрак пішов виспатися зі свого
1 Пор.: Рим. IX, 5.
2 Пор.: Сопіга Иіїегаз Реііііхпі, III, 25.
3 Пор.: Пс. 42, 11.
92
Святий Августин
СПОВІДЬ
похмілля, а я зі своїм спав і прокидався, лягав спати й уставав з
тим самим. А скільки днів, Ти знаєш про це! Так, я згоден з тим,
що треба дивитися, хто чим радіє, і радощі надії, що спираються
на віру, відрізняються незмірно від цього примарного щастя. Така
сама різниця була тоді й між нами. І, напевно, він був щасливіший
за мене н е тільки тому, що увесь розпливався в радощах, коли мене
з ’їдала журба, але й тому, щ о він придбав собі вина за побажання
щастя перехожим, тоді як я своєю брехнею шукав пустої слави.
Я сказав багато в такому дусі своїм дорогим друзям. І частенько
при такій нагоді я досліджував себе, щ об переконатися, у якому я
стані, і знаходив, щ о в поганому.
Я терпів, а тим часом подвоював своє лихо; а коли м ені навіть
здавалося, що м ене чекає якийсь успіх, я вже н е мав бажання
простягати до нього рук, бо він випурхував, перш ніж я встигав
його вхопити.
Частина VII
Аліпій і Августин
11.
Такі були теми моїх меланхолійних розмов з приятелями,
що жили подібним життям. Але найбільше й найсердечніше з усіх
я розмовляв з Аліпієм 1 і Н ебр ідієм 2. Аліпій народився в тім самім
містечку, щ о й я; його батьки належали до найзнатніших громадян
міста. Він був молодш ий за мене, був моїм учнем з того часу,
коли я почав навчати спершу в Тагасті, а згодом у Карфагені; він
дуже любив мене, бо йому здавалося, щ о я добрий і мудрий. Я
ж відплачував йому таким самим почуттям за його великий врод
жений нахил до чесності, що зразу ж впадав у вічі, незважаючи
на його юнацький вік. Однак паща карфагенських звичаїв з її
скаженою жадобою пустих видовищ проковтнула і його, штовхнув
ши на божевілля циркових ігрищ. У той час, коли він, жалюгідний,
валявся там, я викладав у державній ш колі ритоку; алевін щ е н е
приходив на мої лекції через якесь непорозуміння, щ о виникло
між його батьком і мною. Я вже знав його згубну похіть д о цирку,
і саме це особливо лякало мене, що він змарнує, або, може, вже
й змарнував найкращі надії. Але остерегти його й завернути з
цього шляху енергійним втручанням я н е мав змоги ані в ім’я
доброзичливої приязні, ані на підставі прав учителя. Я уявляв собі,
що він стосовно м ене поділяє погляди батька. Але насправді він
Аліпій, син поважних міщан у Тагасті, слухач Августина в Тагасті й Карфа
гені. Згодом студіював право в Італії. По наверненні став єпископом у рідному
місті Тагасті 394/95 р., за кілька літ до того, як Августин теж одержав сан
єпископа. Жив із Августином у дружбі до смерті.
2 Див:. Сповідь, IV, 4, 6.
Книга шоста
93
н е був такий. Тим-то він, незважаючи на волю батька, почав
вітатися зі мною, сідав на лавку в м оїй аудиторії, слухав якийсь
час м ої лекції і відходив.
12.
Та з часом я зовсім забув про свій намір вплинути на нього,
щ об він н е марнував таких великих природних здібностей через
своє сліпе й пристрасне захоплення пустими іграми. Але Ти,
Господи, що тримаєш у руках стерно, яким керуєш усіма
створіннями, Ти не забув про Аліпія як про майбутнього раба
Святих Твоїх Тайн1, між синами Твоїми, а щоб його виправлення
вважали без найменшого сумніву Твоєю справою, Ти використав
мене як знаряддя, але я не був свідомий цього.
Бо одного дня, коли я садів на своєму звичайному місці, а переді
мною сиділи мої учні, увійшов Аліпій, привітався зі мною й почав
пильно прислухатися до питань, які я обговорював у своєму викладі.
Ненароком я мав у руках текст. При поясненні його м ені спало на
думку дуже вдале порівняння з цирковими іграми, а щ об викласти
свою думку дуже образно і ясно, я випустив кілька їдких сіріл у
бік рабів, обплутаних тим божевіллям. Ти знаєш . Боже м ій 2, що я
в ту хвилину не думав вилікувати Аліпія від ц ієї зарази. Але він
тут-таки прийняв мої закиди на свій рахунок, переконаний, що все
те було звернене до нього. Хтось інший розсердився б на мене, але
благородний юнак використав це як нагоду розсердитися на себе
самого і ще гарячіше полюбити мене.
Бо Ти вже колись сказав, і увів це до Свого Письма: “ Вилай
мудреця, а він любитиме тебе”. Я його не вилаяв, але Ти, що
послуговуєшся всіма, незалежно від того, знають вони про те, чи
ні, Ти за відомим Тобі порядком, а порядок цей справедливий. Ти
зробив з мого серця й мого язика жевріюче вугілля3, щоб випалити
до живого всихаючі частини цієї д у ш і4, що подавала такі великі
надії, і таким чином вилікувати її. Нехай замовчує хвалу Тобі той,
хто н е вміє зважити милосердя Твого, яке я підтверджую Тобі з
глибин серця мого 5. Справді, коли Аліпій почув ц е від м ене, він
вирвався з безодні, у яку залюбки занурювався, знаходячи там дур
манну втіху і вже не бачачи світла. Твердою стриманістю він очистив
свою душу, відкинувши далеко від себе весь бруд цирку, і більше
вже н е ступила туди його нога. Потім він зламав упертість свого
батька і одержав від нього дозвіл взяти м ене собі за вчителя. Той
поступився і дав на це свою згоду. Аліпій почав знову ходити на
мої лекції і разом зі мною потрапив у сіті маніхейського забобону;
1
2
3
4
5
Тобто майбутнього єпископа.
Пор.: Пс. 69, 6.
Єз. І, 13.
Пс. 107, 4 - 5 .
Пор.: Пс. 107, 8.
94
Святий Августин
СПОВІДЬ
йому подобалася лицемірна стриманість маніхейців, яку він вважав
за справжню й щиру, н е знаючи того, що під цією стриманістю
криється божевілля й обман, на який ловилися вибрані душі, які
ще н е могли збагнути всіх глибин чесності й дуже легко дозволяли
ошукувати себе зовнішнім виглядом того, що було тільки машкарою
і удаваною чесністю.
95
Книга шоста
товаришем тих, хто привів його сюди. Навіщо ж багато говорити?
Він придивлявся, кричав, захоплювався і виніс із собою ц е боже
вілля, що п ід’юджувало його н е тільки вертатися туди з тими, що
його туди затягли, а й випереджати їх і втягати туди інших!
Ось із якої прірви витягла його Твоя всемогутня і наймилостивіиіа рука; Ти навчив його уповати не на себе самого, а на Тебе '.
Але це сталося набагато пізніше.
Частина УІІІ
Яким шляхом прийшло до Аліпія
його захоплення театром
13.
Дбаючи про світську кар’єру, прагненням до якої заполонили
його душу батьки, він ще переді мною виїхав до Рима, щ об
студіювати там право, і саме тут опанувала його якась надзвичайна
й неймовірна жадоба до ігрищ. Спершу він ставився до тих ігрищ
з погордою й відразою, але його приятелі й співучні, вертаючись з
обіду, зустріли його ненароком на вулиці і, хоч як уперто він
відмовлявся й чинив опір приятельському насиллю, затягли його
до амфітеатру, де того дня відбувалися криваві й смертельні ігрища.
Він сказав їм так: “ Ви можете затягти туди м оє тіло і посадити
його там, та чи ви вірите в те, що змусите мій дух і мої очі віддатися
тим ігрищам? Я буду там, але н е душею! Таким чином я переможу
й вас, і самі ігрища”. Почувши це, вони ще завзятіше почали тягти
його туди вже з самої цікавості, чи справді він дотримає слова.
А коли вони прийшли д о цирку й сяк-так порозсідалися, довкола
вже розгорілися несамовиті пристрасті.
Аліпій замкнув двері очей своїх і заборонив своєму серцю брати
участь у тих сороміцьких страхіттях. О Боже, коли б він щ е заткнув
і вуха! Бо раптом під час змагання серед публіки зчинився страшний
крик, що потряс і його. Перемогла його цікавість. Він, нібито гото
вий будь-що злегковажити те, що там побачить, і вийти перемож
цем, відкрив очі, і в ту ж мить одержав більшу рану на своїй душ і,
ніж на тілі той, кого він з таким запалом шукав своїм зором. Його
падіння було страшніше за падіння гладіатора, яке викликало такий
несамовитий крик. Ц ей крик удерся до його вух і відкрив його очі,
щ об полегшити удар, якого зазнала його душа, радше зухвала, ніж
відважна. І виявилася вона тим більше безсилою, що була надто
самовпевнена і не покладалася на Тебе. Бо як тільки він побачив
ту кров, зразу ж і сам увібрав у себе всю жорстокість ігрищ. Замість
того, щоб відвернутися, він уп ’явся очима в це видовище. Він черпав
звідтіля божевілля, хоч сам н е помічав цього; він пристрасно роз
кошував цією ганебною боротьбою й упивався кривавою насолодою.
І він уже н е був тією самою людиною, яка щ ойно прийшла сюди;
він став уже одним із юрби, з якою він змішався, став справжнім
Частина IX
Прикра пригода Аліпія
14. Однак і цей досвід залишився в його пам ’яті лише як лік на
майбутнє. І одного разу знову трапився такий самий випадок. Він і
далі студіював у Карфагені й приходив на мої лекції. Якось близько
полудня він у задумі походжав по Ринку, готуючись до декламування,
у якому вправлялися студенти. Ти допустив до того, що сторожі
Ринку затримали його як злодія. А допустив Ти це, на мою думку,
тільки задля того, Боже мій, щоб цей юнак, який у майбутньому мав
дійти такого високого становища, уже відтоді затямив, як треба
остерігатися нерозважливої жорстокості, коли людина має засудити
іншу людину у якійсь справі, яку треба пильно розслідувати.
Отже, він сам прогулювався перед Трибуналом зі своєю
табличкою й грифелем і н е помітив того, що якийсь юнак з-поміж
студентів — професійний злодій, що ніс під пахвою сховану сокиру,
— підійшов до свинцевого поруччя, яке стирчало високо на
Банкірській вулиці, і почав рубати свинцеві прути. На стук ударів
сокири банкіри, що були внизу, зчинили крик і послали людей
зловити того, кого тільки там знайдуть. Алб злодій, почувши їхні
голоси, кинув зі страху своє знаряддя, щ об його н е зловили з ним
у руках, а сам утік. Аліпій не бачив, як він прийшов, зате побачив,
як чимдуж побіг геть. Бажаючи дізнатися про причину цього, Аліпій
повернув у той бік, звідки втік злодій, знайшов там сокиру, став і
з великого дива задумався. Аж ось надбігають ті, кого послали
банкіри, знаходять його самого з тим знаряддям у руках, стук якого
й привів їх сюди. Вони скручують його й тягнуть на середину Ринку
поміж юрбу м еш канців2; вихваляються, що зловили злодія на
гарячому і ведуть його, щоб віддати на суд.
15. Але тут мала вже скінчитися його наука. Бо зараз же. Господи,
Ти прийшов на допомогу невинному, бо Ти був єдиним свідком
його. І коли вже його вели чи то до в’язниці, чи на страту, перейшов
їм дорогу якийсь будівничий, щ о мав найвищий нагляд над будів1 Пор.-. Іс. ЬУІІ, 13.
2 Людей, що мешкали в будинках довкола Ринку.
96
Святий Августин
СПОВІДЬ
лями. Сторожі зраділи, що зустріли саме його, бо він завжди підо
зрював, щ о речі, які щезали з Ринку, опиняються саме в них; нехай
же тепер переконається, хто насправді краде. Однак цей чоловік
частенько бачив Аліпія в дом і котрогось сенатора, якого він часто
відвідував. Він зразу ж упізнав його, узяв за руку, відтягнув у бік
від юрби й запитав про причину такого нещастя. Коли ж дізнався,
що трапилося, наказав сторожам і юрбі, щ о, погрожуючи, стояла
довкруг, іти за ним. Вони прийшли до дом у того юнака, який скоїв
злочин. Перед дверима сидів молодий раб, надто малий, щоб розу
міти, що може впакувати свого пана в халепу, тож він дуже легко
пояснив усе, до того ж він супроводив свого пана на Ринок. Коли
Аліпій упізнав його, сказав про те будівничому. Той показав хлопце
ві сокиру. “Чия це сокира?” — запитав. “ Наша” , — зразу ж відповів
хлопець. Йому поставили ще декілька запитань, і він усе розповів.
Так уся провина впала на цей дім, що дуже збентежило юрбу,
яка вже тріумфувала над Аліпієм. Майбутній сіяч слова Твого, суд
дя — третчик 1 багатьох справ у Церкві Твоїй відійшов звідтіля
багатший одним досвідом і моральною наукою.
Частина X
Безкорисливість і чистий характер Аліпія.
Небрідій ділиться сумнівами
з Августином і Аліпієм
16. Отже, я знайшов його в Римі. Він щиро прив’язався д о мене
і, щ об бути при мені, вирушив зі мною до Мілана, сподіваючись
знайти якусь посаду, пов’язану з правом, яке він студіював. Ц е було
більше бажанням його батьків, ніж його самого. Він уже тричі засі
дав як лавник при розправах. Усі його товариші дивувалися його
безкорисливості, а він щ е більше дивувався тим, що золото ставили
вище за правоту. Його вдачу випробовували н е тільки принадами, а
й жалом страху. У Римі він виконував обов’язки асесора князя, мі
ністра фінансів Італії. Жив тоді в Римі дуже впливовий сенатор,
якому підкорялося дуже багато людей чи то через його добродій
ність, чи зі страху. І, як це дуже часто буває серед можновладців,
він хотів дозволити собі щось таке (не знаю, щ о саме), щ о було б
протизаконне. Аліпій виступив проти цього. Той обіцяв йому хабара;
Аліпій відповів на це сміхом. Тоді він спробував удатися до п о
гроз, — Аліпій потоптав їх ногами. Усі дивувалися з нечуваної н е
схитності лю дини, яка не бажала мати собі за приятеля і н е боялася
мати за ворога такого можновладця, котрий, як було відомо, міг
допомогти або зашкодити тисячею способів. Бо й суддя, дорадником
1 Асесор при судді.
97
Книга шоста
якого був Аліпій, хоч, може, й волів би н е поступитися, та н е від
мовлявся відверто. Він кивав на Аліпія, мовляв, той н е дозволяє
йому, бо й справді, коли б він навіть пішов можновладцю на руку,
Аліпій н е погодився б на це. Тільки любов до літератури мало не
спокусила Аліпія: він хотів, щоб йому переписали рукописи за зни
женою ціною для судів. Однак він зважив усе по справедливості і
дійшов розумних висновків. Він вище цінував справедливість, що
забороняла йому робити це, ніж владу. Та це дрібниця, але “хто
вірний у малому, вірний і у великому”, і не буде пустим значення
слів, що вийшли з уст Правди Твоєї: “Якщо ви в неправдивій ма
моні не були вірні, то хто ж вам довірить правдиве майно? І коли
ви не були вірні при керуванні чужим майном, хто ж вам дасть Ваше
власне?” 1
Таким був цей мій приятель, щ о так сильно прив’язався до мене,
і так само, як я, сумнівався, який спосіб життя ми повинні вибрати.
17. Н ебрідій також покинув свій рідний край біля Карфагена і
сам Карфаген, де бував дуже часто; покинув багаті маєтності свого
батька, покинув свій дім, свою матір, що нездужала, щ об іти за
ним; він прибув до Мілана з єдиною метою — жити разом зі мною
у пристрасній гонитві за правдою й мудрістю.
Палкий і глибокий дослідник умов блаженного життя, найважчих
питань, він зітхав так само, як я, вагаючись, хвилювався так само,
як я. Ми, троє найспрагліших, що дихали одні на одних своєю
власного вбогістю, зверталися до Тебе, щоб Ти у відповідний час
дав поживу нашим устам 2. І в кожній гіркоті, що з волі Твого
милосердя йшла за всіма починаннями нашого світського життя,
перед нами простягалася темрява, коли ми запитували, кому потріб
ні наші страждання. Ми оберталися, зітхаючи, й казали: “Скільки
ж іще це триватиме?” І ми раз у раз повторювали це запитання, а
повторюючи, не залишали старого способу життя, бо не бачили
нічого певного, за щ о могли б ухопитися, покинувши старе.
Частина XI
Вагання Августина
при виборі способу життя
18. Щ одо м ене, то я відчував якесь тривожне сум ’яття, коли
згадував і обмірковував такий довгий проміжок часу від дев'ятнад
цятого року мого життя, тобто від тієї хвилини, коли я почав палати
любов’ю до Мудрості і твердо вирішив, що коли її знайду, то зразу
ж облишу всі марні надії та божевільні брехні пустих пристрастей 3.
1 Лк. XVI, ю - 12.
2 Пс. 145, 15.
3 Див.'. Сповідь, III, 4 і далі.
7 - 9735
98
Святий Августин
СПОВІДЬ
Аж ось я вже дійшов до тридцятого року життя і грузну в тому
самому болоті, жадібний теперішніх радощів, що завжди тікали від
мене й розсипалися, коли я йшов і повторював: “Завтра знайду;
очевидне явиться мені, і я більше н е випущу його. Ось прийде Фавст
і пояснить мені все”. Ой великі мужі, академіки!1 Хіба ж м и не
можемо докласти наших рук до чогось цілком певного, щоб воно
покермувало нашим життям? Але ні! Шукаймо щ е старанніше, н е
втрачаймо надії. Ось уже речі, які в церковних книгах здавалися мені
нісенітницею, перестали бути для м ене такими. їх можна вже
розуміти інакше і достойно пояснювати. Я хочу так довго утверджу
ватись на тому щаблі, на який поставили мене батьки, коли я ще
був хлопчиною, доки н е явиться м ені ясна правда, без ж одної
хмаринки. Але де ж шукати її? Амвросій н е має часу на розмови; я
не маю часу читати. А зрештою, де ж шукати самих книг? Д е й коли
подбати про них? У кого їх узяти? Визначмо хвилини й розкладімо
години для спасіння наш ої душі. Згасла велика надія: католицька
віра не вчить так, як мені здавалося, і я марно обвинувачував її.
“У ч ен і2 вважають, щ о гріх уявляти собі Бога у людській подобі.
А я вагаюся постукати 3, щ об м ені відкрилася інша правда. Перед
обідні години належать моїм учням. А щ о ж я роблю в інші? Чому
не використовую їх на ці пошуки? Але коли ж я маю відвідувати
високопоставлених друзів, допомога яких мені необхідна? Коли ж
маю готувати товар 4, щ о його купують у мене студенти? Коли ж
я сам маю підкріпляти свої сйли й давати необхідний перепочинок
від напруження своєму розуму?
19.
Та ні! Невже всі вони мали б пропасти? Облишмо цю пусту
суєту. Присвятімо себе єдиному пошукові правди. Життя нужденне;
день смерті невідомий; коли ж вона несподівано підкрадеться до
мене, у якому стані я відійду звідси? Д е ж я навчуся того, чого не
потрапив навчитися тут? Ч и ж н е чекає м ене страшна кара за це
нехлюйство? А коли тебе утне смерть, і покладе край усім турботам,
і позбавить усякого чуття? Отже, те все також треба дослідити” .
Але я далекий від таких гіпотез! Х іба нема на те підстави, нема в
тому сенсу, щ о величний блиск християнської віри розсипав свої
промені по цілому світу? Бо божество ніколи н е довершило б для
нас таких величних справ, коли б зі смертю тіла згасало життя
душі. Чому ж я щ е гаюся з тим, щ об облишити світські надії й
усією душею присвятитися пошукам Бога і блаженного життя?
“Але стривай! І скороминущі блага чарівні, і солодощ і їх також
непересічні. Н е треба легковажити їх блиску, щ о манить м ене до
1
2
3
4
Іронія.
Вчені католицької Церкви.
Пор.: Мт. VII, 7.
Готувати лекцію.
Книга шоста
99
себе, бо потім соромно буде повертатися. Ось, уже й небагато бракує
м ені, щ об дійти до якогось почесного становиш^. І чого ж більшого
маю щ е бажати в цьому порядку ідей?
Я маю багато впливових друзів. Коли я н е прагну домагатися
чогось кращого, то можу щонайменше стати президентом трибу
налу. Візьму собі жінку, яка має деякий посаг, щ об не збільшувати
своїх видатків. І так обмежу свої бажання. Чимало ж визначних і
дуже гідних наслідування мужів навіть у шлюбі віддавалося студіям
мудрості...”
20. Поки я так говорив собі, а м оє серце під подувом таких
супротивних вітрів схилялося то в один, то в другий бік, минав час,
а я зволікав звернутися до Господа. З дня на день відкладав життя
в Тобі, але не відкладав щ оденної смерті в самому собі. Люблячи
блаженне життя, я боявся його там, де воно справді було; я шукав
його і водночас відвертався від нього, бо мені здавалося, що я буду
дуже нещасливий, коли не зазнаю жіночих обіймів. А про цілющий
лік, що його дає нам Твоє милосердя на вилікування цієї слабості,
я н е думав, бо ще не пробував його ніколи. Я думав, що стриманість
залежить від нашої власної сили, але я зовсім не відчував у собі цієї
сили. Я був до такої міри нерозумний, щ о н е знав, що “ніхто, —
як каже Святе Письмо, — н е м ож е бути стриманим, коли Ти не дав
йому бути таким” *. І напевно Ти дав би мені, коли б я зітханням
серця свого стукав до вух Твоїх і коли б із живою вірою поклався
на Тебе з усіма своїми турботами.
Частина XII
Питання Одруження
21. По правді кажучи, Аліпій утримував м ене від одруження: він
раз у раз переконував мене, щ о, коли б я рішився на таке, то ми
вже ніяк н е змогли б жити разом, як про ц е здавна мріяли,
плекаючи в безтурботному дозвіллі любов до мудрості. Він тоді сам
зберігав заради цього цілковиту чистоту, так що аж дивно, бо вже
в перші роки своєї молодості зазнав жіночих розкошів. Однак він
зовсім не відчував їх смаку, навпаки, каявся, шкодував і бридився
тим і відтоді жив уже в повній стриманості. Та я опирався йому і
наводив як приклад тих, щ о, хоча й жонаті, плекали мудрість, мали
заслуги перед Богом і зберігали ніжне почуття вірної приязні до
своїх друзів. Я ж сам був дуже далекий від цієї величі їхнього духу.
Я був рабом тілесної гарячки і знаходив смертельні радощі в тому,
що тягнув свої кайдани, боявся розірвати їх, але відштовхував від
себе слово доброї поради, як руку, щ о, намагаючись визволити
мене, могла р о з’ятрити болючу рану.
1 Мудр. VIII, 21.
100
Святий Августин
СПОВІДЬ
Додаймо до цього щ е й те, що змій спокуси 1 звертався через
мене до самого Аліпія, обплутував його, послуговуючись моїми сло
вами, щоб розставляти на його шляху солодкі пастки, у яких могли
б заплутатися його чесні й вільні ноги.
22. Він дуже дивувався, щ о я, кого він цінував так високо,
дозволив собі спійматися на гачок розкошів. Бо хіба ж я не дійшов
аж до того, щ о в розмовах на цю тему запевняв його, що я,
безумовно, не міг би жити без жінки? А щ об захистити себе перед
його великим здивуванням, додавав, що існує велика різниця між
тими втіхами, яких він зазнав похапцем і покрадьки і спомин про
які вже майже стерся, а тому легко викликає в нього огиду до них,
та розкошами мого любовного зв’язку, у якому я б жив. А коли б
той зв’язок закінчився ще й одруженням, то нема чого й дивуватися,
що я ніяк не годен погордувати таким життям. Тоді й у нього
почало пробуджуватися бажання рішитися, н е стільки під впливом
принад змальованих мною плотських розкошів, скільки з самої
цікавості 2. Він заявив м ені навіть, що хотів би пізнати, як виглядає
те щастя, без якого моє життя, яке йому так дуже подобалося,
здавалося мені н е життям, а карою. Бо його дух, вільний від тих
пут, чудувався з такого рабства, а ц е зачудування вело його до
бажання випробувати все на собі; він збирався в дорогу до цього
досвіду, хоч це й загрожувало йому тим, що він сам потрапить у
таке саме рабство, яке викликало його подив, бо він хотів
“обручитися зі смертю”, а “хто любить небезпеку — потрапить у
н еї” 3. Та ні він, ні я майже не брали тоді до уваги суттєвої принади
і краси подружжя — так би м ови ш , обов’язку керуватися спільним
життям і виховувати дітей. Ні, те, що найбільше манило мене і так
сильно мучило, це була моя звичка вдовольняти ненаситну похіть,
тоді як Аліпія тягли в те саме рабство його захоплення й цікавість.
Ось де ми були, доки Ти, Найвищий, що не покидаєш нашого
бруду, не змилосердився над нашою нужденністю і н е прийшов на
допомогу дивними й таємними шляхами.
Частина XIII
Дипломатія Моніки
23. І на мене раз у раз налягали, щ об я одружився. Я вже поставив
навіть свої умови, і їх обіцяли виконати. Моя мати заходилася коло
цього з великим захопленням; вона розраховувала на те, що колись
я, вже одружений, обмиюся у спасенній воді хрещення. Вона раділа.
1 1 М. III, 14.
2 Живий темперамент Августина видно і в нших творах, наприклад, “Розмови
наодинці”, І, 10, 17; “Царство Боже”, XIV, 16, та ін.
3 Пор.: Іс. XXVIII, 18, Мудр. І, 16.
Книга шоста
101
що я все більше схиляюсь до хрещення, а в моїй вірі вона вбачала
здійснення своїх бажань і Твоїх обіцянок.
Щ одня на моє прохання і за своїм власним бажанням вона благала
Тебе пристрасним воланням свого серця, щ об Ти послав їй якийсь
сон щодо мого майбутнього шлюбу. Але Ти ніколи н е погоджувався
на це. Вона бачила якісь пусті марева, фантастичні видива, що їх
створює жива сила людського духу, коли він до глибин переймається
якоюсь справою; вона оповідала мені про них, не ймучи їм такої
віри, яку звичайно мала тоді, коли Ти їй щось о б ’являв, тільки
легковажила все. Вона казала, що відчуває — не знаю, яким
особливим чуттям, що не дається пояснити словами, — різницю між
одкровенням, яке походить від Тебе, і сонними мареннями, що
походять із її душі.
А тим часом на одруженні наполягали: уже навіть вибрали
дівчину. Однак їй недоставало двох років для заміжжя. Вона мені
подобалася, і не було інш ої ради, як почекати.
Частина XIV
Проект спільного життя
24.
Ми в гурті приятелів уже все обговорили й обміркували і майже
вирішили відцуратися від ю рби й мирно жити вдалині від людського
життя.
Ось як м и задумували влаштувати це мирне життя: усе добро,
яким ми володіли, мало бути зібране в одне спільне майно, що
становило б одну спільну власність. Так само в ім’я щирої приязні
ніхто не мав би казати: “Це м оє, а це твоє”, — усе майно мало
бути спільне, мало належати всім, і всі мали б право на нього. І
нам здавалося, щ о нас десятеро зможе жити в такому суспільстві.
А були ж між нами й багатії, і найбагатшим з них був Романіан,
мій земляк ', мій найсердечніший приятель з молодих років, якого
невідрадні труднощі його справ завели до царського двору. Саме
він найзавзятіше підтримував наші задуми, а його поради були
переконливі, бо ж майна він мав набагато більше, ніж інші.
І ми вирішили, що кожного року двоє з нас мали займатися
всіма невідкладними справами, ніби верховна влада, а всі інш і мали
жити безжурно. Та колй м и почали розважати над тим, чи наші
жінки погодяться з цим нашим задумом, бо вже одні з-пом іж нас
були жонаті, а інші мали намір одружитися, то цей такий гарний
задум розсипався в руках, зовсім розлетівся. М и відкинули його, і
знову повернулись до наших зітхань і стогонів, і спрямували наші
1 Романіан походив із Тагасти. Він часто допомагав Авіустинові матеріально.
Його син Лікентій — пізніше поет і філософ — був учнем Августина.
102
Святий Августин
СПОВІДЬ
іф оки на широкі, второвані шляхи світського життя
бо багато
задумів народжувалося в наших серцях, але присуд Твій триває віч
но 2 3 висоти цього присуду Ти сміявся з наших задумів, а готував
свої, вичікуючи “зручної хвилини, щоб подати нам нашу поживу” 3 і
щоб сповнити душу нашу “благословенням Твоїм”.
Частина XV
Рабство радощів
25. Тим часом множилися мої гріхи; коли ж відірвали від мого
боку жінку, з якою я ділив моє лож е і яка стояла на перешкоді
моєму одруженню, моє серце, д о якого вона так дуже припала,
стало болючою раною і щ е довго кривавило.
Та жінка повернулася до Африки, склавши Тобі обітницю, що
ніколи більше н е знатиме ж одного чоловіка. Вона залишила мені
природного сина, якого народила від мене. А я, безталанний, не
вміючи навіть наслідувати тієї жінки, надто нетерплячий, щ об
почекати два роки руки тієї, що була м ені приречена, я, не так
прихильник ш любу, як раб розкошів, знайшов собі іншу жінкуполюбовницю, мовби для того, щ об підтримати й продовжити
недугу м оєї душ і, щ об лишити її непорушену, щоб та недуга ще
більше загострилася і під наглядом тривалого призвичаєння
допровадила до царства справжнього шлюбу. Але рана, яку мені
заподіяла перша розлука, н е гоїлася, а після першого пекучого,
гострого болю щ е довго ятрилась, а потім біль почав слабшати й
поволі переходив у щ е болючішу безнадійність.
Книга шоста
103
щого добра й найвищого зла. І у своїх думках я віддав би Епікурові
вінець переможця, коли б н е вірив у посмертне життя душ і і в те,
що наші вчинки тривають, у що не хотів вірити Епікур Я поставив
таке питання: коли б ми були безсмертні, а наш е життя спливало
б у безперервних плотських розкошах, і ми не боялися б утратити
цього, то хіба б м и н е були щасливі? І чого ж іщ е мали б шукати?
І я н е бачив того, що саме ц е свідчить про мою велику нужденність,
що я, пригнічений і такий засліплений, н е міг уявити собі світла
чесноти і краси, яку треба обняти задля неї самої, краси, якої не
бачить око тіла, але її можна побачити з глибин душі. Я , безта
ланний, навіть не задумувався над тим, з якого джерела випливає
та радість, про яку з приємністю розмовляв з друзями, хоча вона
була огидна. Так, без моїх друзів я не міг би бути щасливим, навіть
з огляду на любострасність, у яку я занурювався й потопав у всяких
тілесних розкошах. У всякому разі, я зовсім безкорисливо любив
своїх друзів і відчував, що й вони мене люблять так само. Ой,
тернисті шляхи! Горе зухвалій душі, яка, віддалившись від Тебе,
надіялася знайти щось краще! 2 Вона оберталася й переверталася на
спину, на боки, долілиць, і все здавалося їй твердим, бо для неї
ніде не було спочинку, крім Тебе. Аж ось Ти приходиш! І Ти звіль
няєш нас від наших жалюгідних помилок, навчаєш нас розуму на
своєму ш ляху3. Ти втішаєш нас своїми словами: “ Біжіть! Я понесу
вас, і Я вас туди занесу!” 4
Частина XVI
Даремна погоня за щастям-оманою
26. Слава Тобі і хвала Тобі, Джерело Милосердя! Чим
нужденнішим я ставав, тим більше Ти наближався д о мене. І вже
мало н е біля мене була Твоя рука, щ о мала м ене витягти з багна
й обмити 4, а я н е знав цього. Є диною причиною, що стримувала
м ене перед щ е глибшим зануренням у прірву тілесних розкошів,
був страх перед смертю і перед грядущим судом Твоїм; цей страх
при всіх змінах моїх поглядів ніколи н е залишав мого серця. Я
обговорював із своїми приятелями Аліпієм і Н ебрідієм межі найви1
2
3
4
1 Грецький філософ (341— 270 до н.е.) з острова Самоса вчив, що щастя люди
ни полягає у відсутності страждань. Джерело страждань — це страх перед богами
і смертю. Тим-то він хотів їх усунути.
2 Пор.: Іс. III, 9.
3 Пор.: Пс. 32, 8; 86, 11.
4 Пор.: Іс. 46, 4.
КНИГА СЬОМА
Частина І
Метафізичні сумніви.
Августин визнає труднощі, які він мав,
поки звільнився від помилкової концепції Бога
1. Уже померла моя погана і злочинна молодість. Я наближався
до зрілості, і чим більше дозрівали мої роки, тим ганебнішою ст
авала моя пустота; я н е міг уявити собі інш ої субстанції, як та, що
її звичайно бачимо цими очима тіла. Я вже більше н е уявляв собі
Тебе, Боже мій, у вигляді людського тіла, відколи почав слухати
дещ о з науки Мудрості, — я завжди оминав цю помилку і немало
радів, що знайшов справжній спосіб розуміння у вірі наш ої духовної
Матері — Твоєї католицької Церкви; однак я н е бачив інш ого сп о
собу уявити собі Тебе, я, людина, — і яка людина! Тебе, Найви
щого, Єдиного і Правдивого Б ога!1 Із усім жаром, що йш ов з гли
бин мого серця, я вірив, що Ти нетлінний, непоруш ний, незмінний,
хоча й н е знав, звідки взялося в м ене ц е поняття, я ясно бачив і
був певний, щ о те, щ о є предметом знищ ення, гірше за те, щ о не
підлягає знищенню; я н е задумуючись вміщав те непоруш не зверху
над тим, щ о може бути споганене, незм інне — над тим, щ о змінне.
М оє серце уперто чинило опір тим моїм пустим примарам, і я
намагався одним порухом відігнати далеко від очей мого розуму рій
нечистих образів, щ о кружляли довкруги мене. Але він, щ ойно ро
зігнаний, збирався докупи, аби облягти мої очі й засліпити їх. Прав
да, я відкинув гіпотезу людської подоби, але був змуш ений сприй
мати Тебе як якусь тілесну р іч 2, щ о займає простір, чи таку, що
пронизує світ, чи таку, що сама простягається поза світом аж у
безконечність; але навіть ц е незнищ енне, непоруш не, незм інне я у
своєму розумінні ставив вище за те, що тлінне, що підлягає ранам
і змінам. Отже, те, чого я н е міг собі уявити у просторі, здавалося
мені нічим — безумовним нічим, і н е тільки порожнім, як, наприк
лад, після усунення якогось тла з якогось місця, коли це місце
звільниться від усіх тіл, чи то твердих, чи рідких, чи то повітряних,
чи небесних, бо в такому випадку постала б пустота — таке “ніщ о” ,
що таки зберігало б простір.
2. Отже, я “з важ ким 3 серцем" 4, нездатний сам читати в самому
собі, вважав за ніщ о все те, що не простягається в якомусь просторі.
1 Пор.-. Ів. XVII, 3.
2 Пор:. І Кор. XV, 52.
3 Дослівно "затовшсним", тобто нездатним думати про неземні речі.
4 Пор:. Мт. XIII, 15. Дії XXVIII, 27.
Книга сьома
105
не розповсюджується в ньому, або не скупчується, або н е розтя
гається в ньому, або не може допустити комбінації описаних гіпотез.
Бо тим формам, що я їх звичайно перебігав своїми очима,
відповідали образи, між якими обертався мій дух; я н е добачав того,
що моя розумова діяльність, завдяки якій я створював ті картини,
була зовсім не те, щ о вони, бо коли б вона сама не була чимсь
величним, то вона б не могла була їх створити.
І Тебе також, Життя мого життя, я сприймав як безмежну істоту,
що проникає з усіх боків через безконечні простори на всю велич
Всесвіту, а поза Всесвітом Ти сягаєш у безкраї простори безконеч
ності так, що Тебе містить у собі земля, небо й кожна річ, і все
те знаходить у Тобі свій кінець, а Ти не знаходиш його ніде. Але
так, як безмір повітря, того повітря, щ о понад землею, н е ставить
опору сонячним променям, і не затримує їх при прониканні й п е
реході, і не розриває й не розтинає, а саме сповнюється тими
променями, так само, думав я, велич неба, повітря, моря й самої
землі для Тебе є проникною і дозволяє Тобі проникнути в найбіль
шу чи найменшу частинки, щоб охопити присутність Твою; і так
Твій подув чи то зсередини, чи ззовні керує всім, що Ти створив.
Такі були м ої міркування, тому щ о я не міг собі уявити чогось
іншого; але я був на хибному шляху. Бо таким чином більша части
на землі охоплювала б більшу частину Тебе, а менша частина землі
містила б у собі меншу частину; усе було б сповнене Тобою, тіло
слона вміщало б більшу частину Тебе, ніж тіло горобця, відповідно
до місць, які вони займають. Таким чином, Ти був би роздрібнений
між частинками Всесвіту, змішуючи з ними частинки Себе, великі
чи малі, залежно від їх величини. Та насправді все було зовсім не
так, але Ти тоді щ е не освітив “темряви м оєї” ].
Частина II
Закиди Небрідія проти маніхейців
3.
Виставив мені. Господи, закид у присутності тих ошуканих
ошуканців, тих нмих балакунів 2 (бо Твоє слово не говорило їхніми
устами), виставив м ені той закид, що його вже здавна — щ е в Карфа
гені — залюбки виставляв їм Небрідій і яким він потрясав нас усіх,
хто тільки слухав його. Що ж могло заподіяти Тобі якесь там плем’я
тем ряви3, щ о його маніхейці радо протиставлять Тобі як ворожу
силу, якщо б Ти н е хотів боротися з ними? Бо коли б вони дали
1 Пор:. Пс. 18, 29.
2 Пор:. II Тим. III, 13.
3 Демони, що, за наукою маніхейця, походять від творця зла.
106
Святий Августин
СПОВІДЬ
відповідь, що воно могло б Тобі в дечому зашкодити, то це б
означало, що Ти і вразливий, і знш ценний.
А якщо б сказали, що воно н е може Тобі зашкодити? Отже, тим
більше немає причини для боротьби, і то такої, щ об якась частинка
Тебе, якийсь із Твоїх членів, якась парость Твого власного єства
змішалася з ворожою могутністю, чимось таким, щ о н е створене
Тобою, — змішалась і, зіткнувшись із ним, змінилася б на гірше,
бо від блаженства потрапила б у нещастя, потребувала б допомоги,
щ об визволитися та очиститися. А тією частинкою мала б бути
душа, яку повинне врятувати від рабства Твоє Слово, вільне від її
рабства, чисте від її скверни, нетлінне від її зіпсуття, хоч і воно
саме може зіпсуватися, оскільки воно з тієї ж самої субстанції!
Отже, коли маніхейці визнають, щ о Ти, хоч би чим Ти був, Твоя,
так би мовити, субстанція, через яку Ти існуєш , може бути знищена,
тоді всі їхні вищенаведені твердження хибні і гідні прокляття; коли
ж вони вважають Т ебе за тлінного, то ц е вже явна брехня і мерзота,
видима з першого погляду.
Достатніми, отже, були всі ц і докази проти тих лю дей, яких треба
було будь-що відкинути, звільнивши Тебе від їх натиску; адже вони,
роздумуючи і говорячи про Тебе в такий спосіб, н е могли цього
зробити без жахливого богохульства і на язиці, і в серці.
Частина III
Джерело зла і відповідальність людини
4. Однак я, хоча дотепер вважав і був твердо переконаний, що
Ти недоступний для ж одної скверни, зм іни і будь-якої переміни.
Ти наш Господь, Правдивий Бог, щ о створив н е лише наш і душі,
а й наші тіла, і н е тільки наші душ і й тіла, а й усіх і вся, та
все-таки питання про причину зла н е було в моїх очах ані вияснене,
н і розв’язане як слід. Хоч би яке було походження цієї причини,
я бачив, що повинен так повести свої пош уки, щ об ця причина не
змушувала м ене вірити, що незм інний Бог підлягає зміні; бо інакше
я б став тим, чого сам шукав *. Тому я цілком безпечно шукав її
і був певний, що наука тих, від кого я так тікав, брехлива. Я бачив,
що їхні пошуки причин походження зла були просякнуті тим самим
злом 2, і саме тому вони воліли бути переконаними в тому, щ о Твоя
субстанція може зазнати зла, аніж у тому, щ о їхня субстанція здатна
це зло творити.
5. І я докладав усіх зусиль, щ об зрозуміти науку, яку я чув і яка
провіщала, що вільний вибір наш ої волі є причиною наших учинків,
1 Тобто — причиною зла.
2 Пор.: Рим. І, 29.
Книга сьома
107
а справедливість суду Твого — причиною наших страждань 2. Однак
я н е дійш ов до ясного зрозуміння. Я з провалля намагався підняти
догори очі м оєї душі, але знову занурювався в прірву і, незважаючи
на мої повторні зусилля, поринав у її глибінь все більше й більше.
М ене піднімало до Твого світла хіба лиш те, що я був певен не
так того, щ о живу, як того, що маю волю. Так само, коли я чогось
хотів або н е хотів, я був абсолютно певний, щ о ц е саме я хочу або
н е хочу, і мені ставало щораз ясніш е, що саме в цьому причина
мого гріха. А стосовно того, що я робив проти волі, то мені
здавалося, щ о я піддавався чиїйсь дії, а не сам діяв, і я вважав,
що це не вина, а кара. Коли ж я думав про Твою справедливість,
то вже не вагався визнати, що Ти караєш м ене справедливо.
Однак згодом я знову повторював: “Хто ж створив мене? Чи ж
не добрий Бог, який є самою добротою? Звідки в м ен береться
бажання зла, а зовсім не бажання добра? Невже це для того, щ об
я зазнав кари, на яку справедливо заслужив? Хто ж уклав це в
мене, хто засіяв у мене те зерно гірчиці2, якщо мене в цілому
створив мій найсолодший Бог? Коли ж винуватець цього сатана,
то звідки взявся сам сатана? Бо якщо внаслідок підступності і своєї
волі ангел перемінився на сатану, то звідки зродилася в ньому ця
зла воля, щ о перемінила його на сатану, коли його всього створив
ангелом найкращий Творець?” Не раз і не двічі пригнічували й
душили мене такі думки. Але все-таки я не скотився у прірву блуду,
де “ніхто не сповідається Т обі” 3, де воліють мати переконання, що
радше Ти можеш піддатися злу, аніж його вчинить людина.
Частина IV
Бог
—
найвище Добро. Він нетлінний
6.
Таким чином я намагався відкрити інш і правди, так само як
я відкрив, що нетлінне краще за тлінне, а тим самим я послідовно
твердив, щ о Ти, хоч би чим Ти був, нетлінний. Бо ніколи жодна
душа не могла й не зможе уявити собі чогось, щ о було б краще
за Тебе — найвище й найкраще Добро. А якщо з усією правдою
і впевненістю вище цінять нетлінне, ніж тлінне, — а вищість нетлін
ного я вже визнавав, — то, коли б Ти не був нетлінний, я міг би
в думці сягати по щось краще за Тебе. Там, д е я бачив, щ о нетлін
ність треба ставити вище за тлінність, я повинен був шукати Тебе
і звідти повинен був досліджувати, у чому корінь зла, інакше кажу
1 Пор.: “Проти Адейманта-маніхейця”, 26: “Зло можна поділити на два види:
те, винуватцем якого є людина, і те, жертвою якого є людина; те, винуватцем
якого є людина, — гріх; те, жертвою якого є людина, — це кара.
2 Пор.: Євр. XII, 15.
3 Пс. 6, 6.
108
Святий Августин
СПОВІДЬ
чи, звідки походить сама тлінність, щ о ніяким чином не здатна
понівечити Твою субстанцію. Бо знищ ення н е має ніякого доступу
до нашого Бога н і через волю, ні через необхідність, ні через
несподіваний випадок Те, чого хоче Бог, — ц е добро, тому що
Він Сам — ц е саме Добро; а піддаватися знищ енню — це значить
н е бути добром. Тебе н е можна, Боже м ій, змусити робити щ ось
проти Своєї волі, тому що Твоя воля н е більша за Твою могутність.
Коли б вона була більша, то Ти Сам мав би бути більшим від Себе
Самого, бо воля й могутність Бога — ц е Сам Бог. І що ж може
бути несподіваним для Тебе, що знаєш усе? Адже жодна істота не
має буття, якщо Ти не знаєш її.
Та й навіщо тут багато говориш про це й шукати причини
нетлінності субстанції, яка є Богом, — коли б вона була тлінна,
то н е була б Богом.
Частина V
Сумнів Августина щодо початків зла
7.
Я шукав, звідки походить зло, і шукав зле, і не бачив зла у
самому своєму пошуку 1. Перед поглядом духа мого я ставив усе
творіння2, усе, щ о тільки бачать наші очі: землю, море, повітря,
зорі, дерева, смертні створіння — одним словом, усе те, чого ми
навіть не можемо бачити: високий небозвід, усіх ангелів і цілий
світ духів. Але й самі ці духовні субстанції розміщувала моя уява
по тих чи тих місцях, начеб вони були тілами. З Твого творіння я
творив єдину величезну масу, в якій укладалися тіла — чи такі,
що були справді тілами, чи такі, щ о були духами, але в моїй уяві
ставали тілами. Цю масу я уявляв собі як безмірну (не за її справж
ньою величчю, якої я н е міг собі уявити, а за м оєю уявою),
обмежену, ясна річ, з усіх боків. А ти, Господи, оточуєш її,
проникаєш її з усіх боків, але Сам з усіх боків залишаєшся
необмеженим. Ц е було щось, як море, всюди і з усіх боків, єдине
море, що у своїй безмірності простягається в безконечність і містить
у собі губку довільної величини, але обмежену, а ця губка в усіх
своїх частинках сповнена водою безмежного моря.
Так, я був переконаний, що Твоє творіння обмежене, сповнене
Твоєї безконечності, і я повторював: “Ось Бог, ось його творіння;
Бог добрий і набагато кращий за Свої творіння; а тому, щ о Він
добрий, Він н е міг створити їх інш ими, як тільки добрими; ось як
Він обіймає і сповняє їх. Отже, д е ж зло? Звідки ж воно походить?
1 Тобто не бачив у досліді методичних і злих передумов, що на них опирався.
Це вже висловив Авіустин вище, хоча досить загадково (VII, 3).
2 Пор:. Пс. 50, 8; 127, 4.
Книга сьома
109
Як закрадається воно сюди? Який корінь його, який зародок? А
може, зла взагалі н е існує? І, може, тому ми боїмося його? Осте
рігаємося того, що н е існує? А коли м и боїмося його без причини,
то напевно сам страх — це зло, що даремно жалить і мучить наше
серце; і зло стає тим більшим, чим менш е в ньому причин для
страху, а м и боїмося його. Отже, або існує зло, якого м и боїмося,
або зло — ц е вже те саме, чого ми боїмося. Звідки ж походить
зло, коли Бог, сам будучи добрим, створив усе добре? Правда, це
Добро, найбільше й найвище, створило речі менш добрі за нього,
однак і Творець, і створіння — усі разом добрі. Звідкіля ж береться
зло? А може, та матерія, з якої Він створив ті твори, була зла, а
Він, оформивши й упорядкувавши, може, залишив у ній щось зле,
чого не перемінив на добро? 1 Але чому ж? Хіба ж Він н е мав
сили? Він, Всемогутній, міг перетворити її й перемінити таким чи
ном, щоб у ній не лишилося ні крихітки зла! Чому ж урешті саме
з цієї матерії Він хотів зробити щось, а не міг ужити Своєї Всемогут
ності, аби знищити її зовсім? Чи ж могла б ця матерія існувати
проти Його волі? А якщо вона була вічна, то чому дозволив їй
існувати незмінною так довго, протягом проминаючих безконечних
віків, і щойно так пізно рішився щось із неї зробити? А бо якщо
Він несподівано відчув волю робити щось, то чому н е міг у своїй
Всемогутності краще зробити так, щоб вона перестала існувати, а
щоб тривав тільки Він Сам, Він, Добро абсолютно правдиве,
найвище й безконечне? Або, якщо це н е було добре і якщо б Він,
будучи добрим, не створив і не заснував чогось доброго, то чи не
мав би Він ту злу матерію усунути й знищити дотла, замінивши її
доброю , з якої міг би створити все? Бо ж Він н е був би Всемогутній,
коли б н е міг створити нічого без допомоги цієї матерії, якої Він
Сам не створив. Ось такі думки непокоїли м ене, нещ асного,
обтяженого гризотою, яку викликав страх перед смертю і неспро
можність знайти правду. Однак у моєму серці залишилася глибоко
вкорінена віра в Ісуса Христа, Господа і Спас т е л я нашого 2, така
віра, яку проповідує католицька Церква; щоправда, віра ця багато
в чому була ще невиразною й виходила за межі науки 3. Одначе
мій дух не покидав її, навпаки, вбирав її у себе з кожним днем
більше й більше.
1 Деякі філософи виводили початок зла з того, що, мовляв, матерія, зякої Бог
створив світ, містила в собі первень зла. Пор.: Плотин. Еннсади, І, 8, 14.
2 II Ііетр. II, 20.
3 Науки католицької Церкви. Пор:. Сповідь, VII, 20, 26.
Святий Августин
110
СПОВІДЬ
Частина VI
Як Августин порвав з астрологією
8.
Я вже відкинув і фальшиві віщування, і безбож ні дурниці
астрологів. І щ одо цього. Боже мій, хочу з найдальших глибин м оєї
душі визнати милосердя Твоє! Це Ти, так, це Ти, а н е хто інший —
бо хто ж відводить нас від смерті блуду, як н е життя, щ о н е знає
смерті, як н е Мудрість, котра при потребі освітлює серця, сама ж
не потребує ніякого світла, та Мудрість, яка керує світом аж до тих
листочків, що їх розвіває вітерець на деревах?
Це Ти вилікував м ене від мого опору, що я чинив колись
проникливому дідусеві Віндікіанові й Небрідію ], юнакові з такими
небувалими духовними здібностями. Перший з них рішуче, другий
з деяким ваганням, яке, однак, не послаблювало його переконання,
твердили, щ о немає ніякого мистецтва, котре могло б пророчити
майбутнє, і що здогади людей часто бувають наслідком випадку, а
коли говориться багато, часто можна натрапити на щось, щ о справді
здійсниться і на щ о несвідомо натрапили віщуни, і навпаки, вони
б не натрапили на це, коли б мовчали. Це Ти знайшов для мене
приятеля, який залюбки радився з астрологами. Він, зрештою, не
був добре знайомий з їхньою наукою. Та, як я вже зазначав, я з
цікавості шукав у них поради, але ж і знав деякі оповідання,
почуті — я вже казав про них — щ е вд батька, які спричинилися
до цілковитого заперечення віри в ц е мистецтво. Однак мій
приятель н е здавав собі з цього справи.
Цей Ф ір м ін 2 (таке було йому ім ’я) одержав добру освіту й
вишколився у красномовстві. Він дуже любив м ене, тож одного дня
прийшов до мене порадитися щ одо своїх справ, на які покладав
надії в цьому світі, як на золоті гори. Він запитав м ене про віщу
вання, які я складав на основі так званої “констеляції”. Щ одо мене,
то вже тоді я почав схилятися в цьому питанні до поглядів Небрідія,
але н е відмовлявся снувати свої віщування, а тому, хоч і н е досить
упевнено, сказав Фірмінові те, щ о спало м ені на думку. Я тільки
додав, що майже переконаний у сміховинності й марності цієї прак
тики. Тоді він розповів мені, що його батько був дуже охочий до
астрологічних книжок, а до того ж мав приятеля, який шукав їх
так само, як і він, і саме тоді, коли й він. Вони обидва захоплю
валися цими нісенітницями з однаковим запалом і справжньою
пристрастю до такої міри, що очікували моменту, коли в них удома
народяться німі тварини, і визначали положення зір, набираючи
таким чином досвіду для свого вигаданого мистецтва.
1 Див:. Сповідь, IV, 3, 6.
2 Невідома особа.
Книга сьома
111
І ось щ о розповів мені Фірмін. Він чув від свого батька, що,
коли його мати завагітніла від нього, одна з рабинь батькового
приятеля почала так само грубшати. Я сно, щ о її пан помітив це,
той пан, який дуже пильно спостерігав навіть за пологами своїх
собак! Отже, вони обидва якнайдокладніше вирахували дні, години,
хвилини й секунди, один для своєї жінки, а другий для своєї рабині.
І вийшло так, щ о вони обидві злягли в ту саму хвилину; ця обст
авина примусила приятелів скласти однакові гороскопи до най
менших подробиць, один для свого сина, другий — для дитини
рабині. Бо коли в обох жінок почалися пологи, приятелі повідомили
один одного про те, що в них сталося, заздалегідь підготувавши
лю дей, яких мали послати один до одного, щоб ті повідомили, коли
відбулися пологи. їм пощастило дуже легко, без зволікань, митгю
поділитися цією звісткою, бо вони були панами, кожен у своєму
маєтку. Фірмін додав від себе, що зустріч посланців, висланих з
одного і з другого боку, відбулася на однаковій віддалі від обох
домів, так щ о і з одного, і з другого боку н е можна було знайти
найменшої різниш чи то в положенні зір, чи то в найменших від
тинках часу. Але Фірмін завдяки своєму високому походженню,
успадкованому від батьків, ішов у житті кращими шляхами, збіль
шував свої статки, доходив до вищих щаблів почестей, тоді як раб,
зігнутий у дугу під тягарем свого рабського становища, весь час
служив своїм панам, як свідчив про ц е той, хто його добре знав.
9.
Коли я почув цю розповідь і повірив у н еї вже хоча б з огляду
на характер того, хто мені це розповів, моя недавня впертість розвія
лася, зникла. Я насамперед спробував відвернути самого Фірміна
від тієї зацікавленості. Тому я подав йому справу так, що для того,
аби відгадати правду, я, досліджуючи його констеляцію, мав би п о
мітити високе становище його батьків поміж їхніми співгромадяна
ми і таке ж становище його родини в її рідному місті, його шляхетне
походження, його старанне виховання й високу освіченість у вільних
науках. І навпаки, коли б цей раб, народжений під такою ж консте
ляцією, — бо ж вона була в нього така сама, — запитав мене про
віщування, я мав би і йому сказати правду, розпізнати в тих самих
знаках низьке походження його роду, рабський стан, одне слово,—
цілком інші обставини, щ о дуж е відрізняються від попередніх. Але
з того б виходило, щ о я на підставі ідентичних спостережень дав
би різні відповіді, які, аби бути правдивими, мали б бути цілком
протилежними, бо коли б я дав однакові, то вони були б неправдиві.
З цього треба було зробити найпевніш ий висновок, що правдиві
віщування, передбачені на основі констеляції, завдячують своїм
здійсненням н е науковому методові, а випадку, а неправдиві віщу
вання н е здійснилися не через хибний метод, а через випадковість.
112
Святий Августин
СПОВІДЬ
10. Звідси для мене відкривався шлях уперед. Я докладно обдумав,
як маю підготувати закид, який міг би викликати на диспут когось
із тих божевільних, щ о з покликання займаються такими питан
нями, і негайно висміяти їх і збити доказами, але я н е хотів, щ об
хтось із них викручувався переді мною , щ о, мовляв, це або Фірмін
сказав м ені неправду, або батько йому. Я спрямував свої спостере
ження на близнят. Вони виходять з лона матері так швиденько одне
за одним, що цього невеличкого проміжку часу, хоч би яке значення
приписували йому в реальному ході речей, н е можна охопити ж од
ними засобами людського спостереження і н е можна записати за
допомогою знаків, що їх міг би колись простежити астролог, аби
виснувати з них правдиве віщування. Але ця докладність — це
чиста облуда, марево. Бо з дослідження однакових знаків астролог
мав би провістити однакову долю для Ісава і Якова. Але ж долі в
них були дуже різні. Отже, тут або сказали б неправду, або ж, якщо
сказали б правду, то це означало б, що на основі тих самих
спостережень провіщено щось цілком інш е. Правду, отже, можна
передбачити н е завдяки надійному методу, а лише суто випадково.
Бо це Ти, Господи, найсправедливіший керманичу Всесвіту,
таємним натхненням, без відома тих, хто шукає поради, і тих, хто
дає поради, робиш так, що з дна глибин Твоєї правої справедливості
той, хто питає, одержує відповідь, яку йому належить почути по
таємних заслугах його д у ш і1. І нехай ніхто не запитує Тебе: “ Що
це? Навіщо?” Нехай н е говорить цього, бо він тільки людина!
Частина VII
Августина не перестає мучити питання,
де й у чому криється корінь зла
11. Так, Ти, Опоро м о я 2, Ти вже звільнив мене від тих пут; але
я все щ е шукав, звідки походить зло, і я не знаходив ви ходу3.
Однак Ти не дозволив, щоб якісь хвилювання м оєї думки відвернули
м ене від м оєї віри в те, що Ти існуєш , що Твоя субстанція незмінна,
що Ти турбуєшся людством і чиниш свій правий суд над ним; і
що Ти є в Ісусі Христі, Синові Твоєму, а Господеві нашому, і у
Святому Письмі, запорука якого — це вплив Твоєї католицької
Церкви;
щ о Ти встановив шляхи людського спасіння для того
життя, що має настати щ ойно після смерті. Ця непоруш ена віра
була непохитно закріплена в м оїй душ і, а я з тривогою в серці
шукав, звідки походить зло. Щ о ж то були за тортури для мого
Книга сьома
113
серця, щ о в стражданнях мало породити на світ правду! Що за
зойки. Боже мій! А Твої вуха слухали їх, хоч я не знав про це. І
коли я мовчки й нагально шукав відповіді, гучні голоси долітали
до милосердя Твого: це були німі квиління серця мого. Ти знав
мої страждання, але не знав про них ніхто з людей. Бо чи багато
моїх сліз доходило до вух моїх найвірніших друзів? Хіба ж вони
відчували цей бурхливий неспокій м оєї душі? Щ об дати їм почути
це, я б не міг знайти часу, і не вистачило б моїх уст. Однак до
Твоїх вух доходили мої квиління, “що з глибин мого серця”. “ І
перед Тобою було все бажання м оє, а світло очей моїх н е було зі
м ною ” 1. Бо воно було в мені, а я, я був поза самим собою. Воно
було незалежне від простору, а я скеровував свою увагу лише на
речі, п'о містяться в просторі, і не знаходив там місця, де б міг
спочити, а ці речі н е вітали мене так сердечно, що я міг би сказати
так: “Досить мені, я почуваю себе дуже добре”. Але ж і вони не
дозволяли вже мені повернутися туди, де було б мені досить добре.
Бо я тримався понад ними, але лишався нижчим за Тебе; це ж Ги
був би для мене справжніми радощами, коли б я підкорився Тобі,
це Ти підпорядкував мені все те, що Ти створив нижчим за мене.
Така була блаженна середина, серединна околиця мого спасіння: я
мав бути створений за подобою Твоєю, а скоряючись Тобі в усьому,
мав наказувати своєму тілу. Але коли моя гордість піднімалася проти
Тебе, і коли я виступив проти Господа мого “з грубою шиєю, немов
із щитом своїм” 2, тоді навіть ті речі, щ о були під і мною, здіймалися
вище мене, щоб придушити мене; і ні з якого боку я не знаходив
полегшення, щоб трохи звести дух. Бо як тільки я хотів поглянути,
вони юрбою, гурмою з усіх боків кидалися на мене; а коли я хотів
поміркувати, образи тіл зупиняли мене самі на дорозі вороп я, і
здавалося, що промовляли до мене так: “Куди йдеш , негіднику н е
честивий?” А все те поставало з ран м оєї душі, бо “Ти гак принизив
гордого, як поранену лю дину” 3, і я відділявся від Тебе через свою
власну гординю, а надмірно надуте лице м оє закривало мені зір.
Частина VIII
Бог не давав Августинові
спокою доти, доки він не пізнав правди
12. Ти, Господи, Ти триваєш вічно 1, але “Ти ніколи не гніваєшся
на н ас” 2, тому що Ти змилосердився над прахом і попелом моїм,
і сподобалося Тобі оформити наново перед лицем Твоїм те, що
було спотворене. І Ти жалив мене таємним жалом, щ об не дати
мені анітрохи перепочити3, аж доки я н е дійш ов упевненості щодо
Тебе за допомогою свого внутрішнього відчуття. Моя гординя мен
шала від дотику таємних ліків Твоїх, а скаламучене й затемнене
око душі м оєї виліковувалося з дня на день завдяки цілющій мазі
спасенних страждань.
Частина IX
Августин і неоплатонізм. Августин читає твори
неоплатоніків у латинському перекладі.
Він знаходить божественність Слова,
але не знаходить покори його втілення
13. І спочатку Ти хотів показати мені, як “Ти опираєшся гордим”,
а зате “покірним даєш ласку” 4; яке ж велике милосердя Твоє, що
ним Ти показав людям шлях покори, бо “Слово Твоє стало тілом
і поселилося між людьми” 5. Це ж Ти подбав за допомогою якоїсь
надутої нечуваною пихою лю дини, щ об я прочитав деякі книжки
платоніків, перекладені з грецької мови на латинську.
І
в них я вичитав, щоправда, невластивими словами, але в цілком
подібном у значенні, підкріпленому великою кількістю різних
доказів, що “на початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово
було Бог”. “Воно було на початку у Бога. Все було створене Ним,
а без Нього н е сталося нічого; а те, щ о сталося, є життям у Ньому,
а життя було світлом людей. І світло світить у темряві, і темрява
н е огорнула його”. Я вичитав там, щ о людська душа “свідчить про
світло”, однак сама вона — денне світло; але Слово — сам Бог,
що є “правдивим світлом, яке просвічує кожну людину, щ о при
ходить на цей світ”. І щр “ Він був на світі”, що “світ був створений
Ним, і світ не впізнав Й ого”. Але того, що “ Він прийшов д о свого
власного, а свої н е прийняли Його, а тим, що прийняли його, Він
1
2
3
4
5
Пе. 33, 11.
Пс. 85, 6.
Пс. 69, 21.
Як. IV, 6. І ІІетр. V, 5,
Ів. І, 14.
Книга сьома
115
дав змогу стати Божими дітьми, що вірують в ім ’я Й ого” ^ там
зовсім не було сказано.
14. Я прочитав там, що Слово, Бог, “не народилося ні з тіла, ні
з крові, н і з бажання мужа, ні з бажання тіла, а народилося з Бога”.
Але того, що “Слово стало тілом і оселилося між нам и” 2, — там
зовсім не було сказано.
Правда, у тих писаннях було сказано з різного приводу і в різних
висловах, щ о Син, “будучи в подобі батька свого, н е вважав за
посягання на чуже стати рівним Богові”, бо ” Він такий уже з самої
природи". Але того, що “ Він Сам скорився, приймаючи становище
раба і взявши Собі подобу людей, і так дав пізнати Себе людям за
зовнішнім виглядом; Він принизив Себе Самого, став слухняним
аж до смерті, і до того ж на хресті; тим-то Бог і вивищив Його
понад смерть, і дав Йому ім’я, вище від будь-якого імені, щоб в
ім’я Ісусове преклонилося всяке коліно, що на небі, й на землі, й
під землею, і щоб кожен язик визнавав, щ о Господь Ісус Христос
во славі Бога Отця” 3, — ось цього не сказано в тих книгах.
І було там написано, що перед усіма часами, поза всіма часами
Твій Єдинородний Син триває незмінно, вічний, як і Ти, і що
душі, аби стати блаженними, одержують це “з повноти Й ого”, і,
щ об стати мудрими, відновлюються через участь у “ Мудрості, яка
триває в них” 4. Але нема там того, що “свого часу помер за
нечестивих” 5, і щ о “Ти не пощадив Свого Єдиного Сина”, і що
“Ти за нас усіх видав Його на смерть” 6. Бо “Ти затаїв це перед
мудрими, а відкрив недоліткам”, щоб “прийшли до Нього ті, хто
знеможений і обтяжений, щоб Він заспокоїв їх”, бо Він “лагідний
і смиренного серця” 7, Він “керує лагідними в судах і вчить лагідні
душі своїх шляхів” 8. “ Він бачить нашу покору, й наш труд, і Він
відпускає нам усі гріхи наш і”. Коли ті, що піднімаються на
котурнах, немовби вони вченіші, не чують Його слів: “Учітеся від
М ене, тому що Я лагідний і смиренного серця, і знайдете відпо
чинок для своїх” 9, вони, хоча й пізнають Бога, не величають Його
як Бога і н е складають Йому подяки; вони гинуть у марноті думок
своїх, і затемнюється їх нерозумне серце; вони кажуть, що вони
мудрі, а стають немудрими” 10.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
8 *
Пор.: Ів. І, 1 - 12.
Пор.: Ів. І, 1 3 -1 4 .
Фил. II, 6 - 1 1 . Ів. І, 16. Рим. V, 6. Рим. VIII, 32.
ІІор.: Мт. XI, 25.
Рим. V, 6.
Рим. VIII, 32.
Мт. XI, 29.
Пс. 25, 9.
Мт. XI, 29.
Рим. І, 2 1 - 22.
Святий Августин
116
СПОВІДЬ
15. І тому-то я бачив також у тих книгах “велич Твоєї незм інної
істоти”, перелицьовану в ідолів і різних кумирів, на “подобу тлінної
людини, птаства, чотириногих і плазунів” '. Ц е очевидно там, це
справа єгиптян, за яку Ісав продав своє право первородства2, тому
що Твій первородний народ величав н е Тебе, а голову чотириногого,
і, “звертаючись серцем до Єгипту” 3, схиляв свою душу — Твій
образ — перед образом “теляти, щ о їсть сін о” 4.
Ось що знайшов я в тих писаннях, але я не куштував цієї поживи.
Бо подобалося Тобі, Господи, зняти з Якова ганьбу його прини
ження, щ об “старший служив молодш ому” 5; і Ти закликав народи 6
до спадщини Т в о є ї7. І я також з-пом іж тих народів прийшов до
Тебе, і мої бажання звернулися на золото, яке б, як Ти хотів, Твій
народ виніс із Єгипту
тому щ о й так, хоч би де воно було, воно
належало Тобі. І Ти сказав через Апостола Свого, що в “Тобі маємо
життя, рух і буття, як ц е мовили вже деякі” з їхніх письменників.
І, очевидно, звідти походили ті книги. Та я н е звернув найменшої
уваги на єгипетських ідолів, яким складали жертви, вживаючи для
цього золото Твоє, ті, щ о “правду Божу замінили брехнею, і
поклонялися, і служили тварині радше, ніж Творцеві” 9.
Частина X
Книга сьома
117
н е було понад розумом моїм, як олива, що держиться над водою,
як небо, щ о здіймається понад землею. Воно було наді мною , бо
воно мене створило, а я був під ним, бо я був створений ним. Той,
хто пізнав правду, пізнав Його, а той, хто Його пізнав, пізнав
вічність. Любов знає Його! О вічна Правдо, о правдива Любове, о
люба Вічносте! Ти є Бог мій; до Тебе зітхаю вдень і в н о ч і1. Як
тільки я пізнав Тебе вперше, Ти підняв м ене до Себе, щ об я
побачив, що там є що побачити, але я щ е н е був здатний бачити
того. І Ти силою випромінювання свого засліплював м ій кволий
зір, і я тремтів з любові й побожного переляку. І я відкрив, що
перебуваю далеко від Тебе, у якійсь країні, що чужа для Тебе, і
здалося мені, що я чую Твій голос із висоти: “Я є, — казав Ти,
— пожива сильних; рости і їстимеш М ене. І ти не уподібниш М ене
до себе як поживу тіла твого, але ти уподібнишся до М ене”. І я
пізнав, щ о “Ти караєш людину за беззаконня її” 2 і щ о “Ти зв’ялив
мою душу, наче павутиння”; і я сказав: “Невже правда — це ніщ о,
тому щ о вона не простягається ні в обмеженому, ні в необмеженому
просторі?” А Ти крикнув здалека: “Але ж Я Той, що є!” 3 І я почув
це так, як чують серцем, і вже не мав причини для сумніву, і я
радше сумнівався в тому, чи я живу, ніж в існуванні Правди, “яка
стає очевидною для розуму завдяки тому, щ о створена” 4.
Світло з лектури
16. І так на заклик вернутися до себе самого увійшов я до
найтаємніших глибин серця свого 10, а Ти був провідником моїм, і
я зміг зробити це, бо Ти став помічником моїм п . Я ввійшов туди
й побачив оком душі моєї, хоч яке воно було каламутне, незмінне
світло понад оком душі м оєї, понад моїм розумом. Ц е н е було
щ оденне світло, видиме кожному тілу, ані таке, яке здавалося б
тільки сильнішим, з гострішим блиском, що квдає свої промені на
всі речі. Н і, ц е світло не було таке, воно було цілком інше. І воно
1 Рим. І, 23. (Це свідчення політеїстичного характеру вчення неоплатоніків).
2 ЇМ. XXV, 33.
3 Дії VII, 39. (Пор.: Виклад псалма, 46, 6. Як Ісав продав своє первородство за
сочевицю, так євреї, що звернулися до єгипетської страви — ідолопоклонства,—
продали своє першенство поганам).
4 2М. ХХХН, 1 та ін. Пс. 106, 20.
5 Рим. 9, 12— 13.
^ Маються на увазі погани.
7 Пс. 2, 8.
% П ор.: 2М. III, 22.
9 Рим. І, 25.
10 Пор.: Плотин. Еннеади, І, 6, 9. Цю засаду першим проголосив Сократ.
и Пс. 30, 11.
Частина XI
Яким чином створіння існує й не існує?
17.
І я придивився до всього, що нижче за Тебе, і переконався,
що вони ні безумовно існують, ні безумовно не існують. Вони
існують тому, що походять від Тебе; вони н е існують тому, що вони
н е те, що Ти. Бо тільки те справді існує, що триває незмінно. “Мені
ж благо горнутися до Бога” 5, бо коли не існуватиму в Ньому, то
н е зможу існувати в самому собі. А Він, “існуючи в Самому Собі,
обновляє все” 6, “Ти Господь мій, бо Ти н е потребуєш маєтків
м оїх” 1.
1
2
3
4
5
6
7
Пс. 1, 2.
Пс. 39, 12.
2М. III, 14.
Рим. І, 20.
Пс. 73, 28.
Мудр. VII, 27.
Пс. 16, 2.
Святий Августин
118
СПОВІДЬ
Частина XII
Кожна істота добра у своїй основі
18. І мені стало ясно, що є добрі речі, які псуються. Коли б
вони були досконалим добром, то н е могли б псуватися, а тим
більше тоді, коли б н е були добрі. У першому випадку вони були
б досконалим добром і були б нетлінні, у другому — н е були б
ніяким добром , і в них н е було б нічого, що могло б стати тлінним.
Бо тлінність — ц е щось шкідливе, отже, коли б Його праця не
полягала в змінюванні того, щ о добре, то вона б зовсім не була
шкідливою. Отже, або слід припустити, що тлінність ніяк не
шкодить, що неможливо, або, що цілком очевидно, — все те, що
тлінне, позбавлене добра.
Бо коли якась річ втратить усе, щ о добре, то вона перестане
існувати. Коли ж вона збереже своє буття й перестане бути нада
лі предметом мінливості, то вона буде у кращому становищі, ніж
була раніше, тому щ о вона стане нетлінною. І що ж може бути
божевільнішим, ніж твердження, що після втрати всякого добра
якась річ стала кращою? Отже, позбавлене всього доброго є те
саме, що — ніщ о, тому, допоки якась річ існує, вона добра. Отже,
все, щ о існує, добре, а зло, джерела якого я шукав, — це не
субстанція, бо коли б воно було субстанцією, то було б добром.
Або воно є нетлінною субстанцією, отже, великим добром , або
воно є тлінною субстанцією, котра, як позбавлена добра, не може
псуватися. І так я пізнав і впевнився в тому, щ о Ти н е створив
нічого, крім добра, і зовсім немає ж одної субстанції, якої б не
створив Ти. А щ о Ти не створив усі речі однаковими, то всі вони
гарні, кожна зокрема, і всі разом узяті дуже добрі, бо наш Бог
створив усе вельми добре 1.
Частина XIII
Усі Божі діла добрі, кожне у своєму роді
19. І для Тебе немає взагалі зла, і н е лише для Тебе, а й для
всього, щ о Ти створив, тому що поза тим створенням н е існує
нічого, щ о могло б напасти на нього й зруйнувати встановлений
Тобою порядок. І лиш е в його окремих частинах неузгодженість
деяких елементів між собою наштовхує нас на думку, щ о вони
погані; однак ті самі елементи узгоджуються з інш ими, і разом вони
добрі, і кожен з них сам по собі добрий. І всі елементи, що не
узгоджуються між собою , узгоджуються з тією нижчою частиною
Всесвіту, яку ми називаємо землею, щ о має своє небо, затягнене
1 Пор.: ЇМ. І, 31.
Книга сьома
119
хмарами й вітрами, яке узгоджується з нею. І далекою вже була
для мене думка, що “ця річ тут не повинна існувати!”. Бо навіть
якби я н е бачив цього, я міг би хотіти, щ об воно було краще, але
вже й за те саме я повинен був би величати Тебе. Бо все, щ о живе,
звіщає хвалу Тобі на землі. Усі гади, й усі безодні, вогні і град,
сніг і льоди, і шквали бур, щ о сповняють Слово Твоє, гори й усі
узгір’я, плодові дерева й усі кедри, дикі тварини й усяка скотина,
плазуни і крилаті птахи, царі землі й усі народи, князі й усі судді
землі, юнаки й дівчата, старенькі бабусі з діточками — усі
величають ім ’я Твоє
А тому, що “з висот н ебес” прославляють
Тебе, Боже наш, “бо вишніх усі ангели Твої”, й усе воїнство Твоє,
сонце й місяць, усі зорі й світила, небеса небес і води над небесами
величають ім’я Т в о є 2, то я вже більше не бажав собі нічого
кращого, бо, охоплюючи своєю думкою цілість, я бачив, щ о вищі
елементи кращі за нижчі, але здоровий глузд підказував мені, що
цілість творіння все-таки крашд за вищі окремо взяті елементи.
Частина XIV
Августин нарешті пробуджується,
щоб пізнати правдивого Бога
20.
Бо н е стає здорового глузду тим, кому не подобається дещо
в Твоїй постаті \ як не ставало й мені, коли мені н е подобалося
дещ о в створеному Тобою. А що моя душа не припускалася аж
такого зухвальства, щ об їй не подобався мій Бог, то вона н е хотіла
визнати Твоїм твором усе те, що їй н е подобалося. Звідси дійшла
вона до погляду двох субстанцій, однак не знаходила там спокою,
а те, що вона говорила, не виникало з її справжнього переконання.
Повертаючись від своїх хибних переконань, вона створила собі Бога,
який простягається по всіх усюдах, у безконечному просторі; вона
уявляла собі, що такий Бог — це Ти, і вона вміщала його в серці
своїм, і знову стала святинею ідола свого, огидною в очах Твоїх.
Однак, коли Ти пізніш е без мого відома приголубив мене і замкнув
очі мої, “щоб вони н е дивилися на марноту” 4, я на хвильку втратив
свідомість самого себе, і приспалося божевілля м оє, і я прокинувся
в обіймах Твоїх, і побачив Тебе безконечним, але вже на інший
лад, і це видіння не походило з тіла мого.
1
2
3
4
Пс.
Пс.
Пс.
Пс.
148, 7— 12.
148, 1 - 5 .
38, 4; 8.
119, 37.
Святий Августин
120
СПОВЩЬ
Частина XV
Усі речі
—
це учасники правди й доброти Бога
21. І я звернув очі мої на інш і речі, і побачив, що своїм буттям
вони завдячують Тобі, і що всі вони знаходять свій кінець у Тобі,
але по-інш ому, як у просторі, тільки тому, щ о Ти, немов у руці,
тримаєш усе у своїй правді, а усі речі правдиві відповідно до того,
де вони, і немає олжі, хіба щ о тоді, коли хтось вірить в існування
того, що н е існує.
І я пізнав, що кожна річ не тільки займає своє місце, а й
своєчасно приходить, і що Ти — єдине, вічне Буття — н е почав
творити через незліченні проміжки часу, бо всі минулі і грядущі
часи ані проминули б, ані настали б, якби Ти н е діяв і н е тривав.
Частина XVI
Підступність волі
—
причина зла
22. І я з досвіду зрозумів, що немає чому дивуватися, коли той
самий хліб, який дуже смакує здоровому, завдає шкоди хворому
піднебінню, а хворим очам стає ненависним світло, таке любе
здоровим. Так само справедливість Твоя н е подобається нечестивим,
надто ж н е подобається їм змія і черв’ячок, яких Ти створив добри
ми і пристосував до нижчих частинок творіння Твого, тих частинок,
з якими нечестиві споріднені настільки, наскільки менш подібні до
Тебе, а відтак у міру того, як вони наближаються до вищого поряд
ку, то стають подібніші до Тебе. І я шукав, що є нечестя, і пере
конався, щ о ц е н е субстанція, а підступність волі, яка відвертається
від досконалої субстанції — від Тебе, Боже мій, — до низьких
речей, вона викидає з себе “свої нутрощі” і тільки зовні надувається.
був цілком певний того, що “невидимі Твої діла стають видимі для
розуму від створення світу через твори Твої” 1, тут я зрозумів вічну
силу Твою й божественність Твою. І шукаючи того, чим я
обгрунтовую оцінку краси тіла, чи то небесного, чи то земного,
того, що дає мені змогу складати правдиву думку про зм інні речі,
коли я кажу: “ Це має бути так”, — і шукаючи того, на що я
спирався в таких своїх міркуваннях, я відкрив незмінну і правдиву
вічність правди, вищої від мого змінного розуму.
Так поступово я піднімався від тіла до душі, яка відчуває за
посередництвом тіла, а звідти до тієї внутрішньої її сили, якій чуття
тіла сповіщає зовнішні спостереження і яка показує межу спромож
ності тварин, а звідтіля піднімався до тієї сили розуму, присуду якої
підкоряється те, що спостережене чуттям. Однак та сама сила вия
вила, що в мені вона є предметом зміни, й піднялася до самопіз
нання; вона відвернула мою думку далеко від свавілля звички, вона
вирвалася з цілого рою примар з їх суперечними нашіптуваннями
і відкрила, яке світло осяяло її, коли вона вже без найменшого
вагання голосно кричала, щ о незмінне треба цінувати вище за
змінне, а ще відкрила, звідки прийшло їй пізнання самого змінного,
бо коли вона не пізнала його якимсь чином, то н е могла б з такою
впевненістю цінувати незм інне вище за змінне. І нарешті, вона
блискавкою пронизливого погляду дійшла до самого Буття, і тоді
я зразу ж примітив, що “те, що невидиме в Тобі, стає зрозумілим
завдяки Твоїм творам” 2, але я не міг прикувати до них свого погля
ду; він, кволий, відвернувся від них, і я опинився знову в сірій
буденщ ині, н е взявши з них нічого, крім любої згадки, яка, так би
мовити, тужила за запахом страви, якої я щ е не вмів споживати.
Частина XVIII
Без уваги на інтелектуальну користь
Августин відчуває, що йому ще бракує покірності
Частина XVII
Якими сходинками піднімався Августин
до пізнання Бога
23. І мені було дивно, що я вже любив Тебе, а н е химерне марево
замість Тебе. Але мої радощі, яких я зазнавав через Тебе, н е були
постійні; я відчував, що м ене притягає до Тебе Твоя краса, і я з
зойком падав на землю. А тим тягарем була тілесна звичка. Однак
тривала в м ені пам’ять про Тебе. І я вже безумовно н е сумнівався
в тому, щ о існує Істота, до якої я повинен би пригорнутися, хоч
я ще н е мав сили зробити це, бо “щ е тлінне тіло обтяжує душу, а
її глиняна оселя ув’язню є дух, який губиться в тисячах дум ок” Я
1 Мудр. IX, 15.
121
Книга сьома
24.
Я шукав способу, як знайти силу, що дала б м ені змогу
насолоджуватися Тобою , і н е знаходив її, доки н е осягнув “П осе
редника між Богом і людиною — людину Ісуса Христа”, що “понад
усім, Бог благословенний повіки” 3, який кличе нас і каже: “Я
шлях, і правда, і життя” 4, який змішує з тілом — бо “Слово стало
тілом” 5 — поживу, яку м оя кволість відмовлялася приймати для
1
2
3
4
5
Рим. І, 20.
Рим. І, 20
І Тим. II, 5. Рим. IX, 5.
Ів. XIV, 6.
Ів. І, 14.
122
Святий Августин
СПОВІДЬ
того, щ об мудрість Твоя, якою Ти все створив, стала молоком
нашого дитинства.
Бо щ е н е було в мені тієї смиренності, з якою я осягнув би
Ісуса, мого Бога смиренності; я ще н е розумів, чому навчає його
слабкість. Бо Слово Твоє — вічна Правда. Вона здіймається понад
усіма вищими частинками Твого творіння і підносить до себе тих,
хто підкоряється йому, а в низах воно побудувало собі з нашої
глини низеньку хатину, щ об там від них відірвати самих тих, кого
воно хоче підпорядкувати собі й привернути до себе, вилікувавши
від гордині і зміцнивши любов. Воно хотіло стримати їх від
блукання в надто великій самовпевненості, і щ об вони з радістю
скорилися, побачивши у себе в ногах смиренну Істоту Божества,
що вбралася в нашу “шкуратяну” 1 сорочку, і щоб вони, змучені,
впали перед Нею, а Вона, підвівшись, підвела їх.
Частина XIX
Христос
—
тільки мудрець
25.
Однак я думав інакше. Я н е бачив у Христі, Господі моїм,
нічого, тільки людину 2 надзвичайної мудрості, якій ніхто б не міг
дорівняти. Його чудесне народження з Д іви — символ погорди, яку
треба мати до земних благ за ціну безсмертя, нашої мети. М ені
здавалося, щ о Він, завдяки своєму божеському Провидінню над на
ми, заслужив на особливий вплив Свого вчення. Але я н е міг навіть
зміркувати того, яка таємниця крилася у вислові “Слово стало ті
лом ” 3. Я тільки знав про нього з традиції Писань, що він їв і пив,
спав і ходив; щ о він зазнавав радощів і смутку, провадив розмови,
і щ о це тіло н е могло інакше з ’єднатися з Твоїм Словом, як тільки
за посередництвом людської душі й людського розуму. А щ об це
знати, досить розуміти, що Твоє Слово незмінне; і я це знав у міру
сил моїх, і взагалі щ одо цього я вже н е мав ані найменших сумнівів.
Справді-бо, якщо члени тіла залежно від волі то рухаються, то
перестають рухатися, або коли щось то відчувається, то н е відчу
вається, і так само якщо виражають словами мудрі думки, а потім
западає мовчання, то все це питомі ознаки змінності душі й думки.
Коли б усі ці прикмети, щ о їх приписує Йому традиція, були
неправдиві, тоді й щодо решти можна було б підозрювати, щ о це
брехня, а в тих книгах н е залишилося б ні крихітки спасенної віри
для людського роду. А що ті книги правдиві, то я пізнавав у Христі
1 ЇМ. III, 21.
2 Фотин Сірмійський учив, що Христос був тільки людиною,
подібною до інших людей, за винятком чудесного народження.
3 Ів. І, 14.
в усьому
123
Книга сьома
досконалу людину — н е лише тіло лю дини або тіло й душу без
розуму, а справжню людину, яку треба було цінувати вище за всіх
інших, і н е як уособлення правди, а з огляду на винятково визначну
людську натуру й найдосконалішу участь у мудрості.
А ось Аліпій 1 був переконаний, ніби католики вірять, що Бог
так оповитий тілом, що в Христі поза Богом і тілом немає душі;
вони не думали також наділяти його людським розумом. А оскільки
він був глибоко переконаний, що те, що про Христа передає
традиція, не могло здійснитися без живої й розумної істоти, то дуже
повільно наближався до самої християнської віри. Але як тільки
він переконався, що це була помилка вчення учнів А поллінарія2,
то з великою радістю прийняв віру католицької Церкви.
Щ одо мене, то признаюся, що пізніш е при пояснюванні фрази
“ Слово стало тілом” 3 я зрозумів, як католицька віра відрізняється
від оманливої брехні Ф оти на4. Бо присуд, скерований проти
єретиків, наочно показує правдиву думку Твоєї Церкви і зміст її
здорової науки. “ Бо треба, щ об були й єресі, щоб сильні духом
могли з ’явитися між слабодухими” 5.
Частина XX
Книги платоніків зробили Августина
мудрішим, але порожнім
26.
Але тоді, прочитавши ті твори платоніків, я заохотився до
пошуків правди поза тілесним світом і помітив, щ о “невидимі Твої
доверш ення” 6 стають зрозумілими через твори Твої, і хоч я
стримався у своїх пошуках, та все-таки відчув ту правду, щ о темрява
м оєї душ і не дозволяє мені розмірковувати над ними.
Я був упевнений, що Ти існуєш , що Ти безконечний, однак не
простягаєшся в обмеженому або безконечному просторі; що Ти
справді Той, хто завжди Той Самий, хто н е стає іншим у жодній
своїй частині, у жодному русі, що всі інші речі походять від Тебе
уже через той єдиний вирішальний доказ, щ о все існує. Так, я
впевнився в усьому цьому, але був щ е надто кволим, щоб насолод
жуватися Тобою. Я теревенив з виглядом лю дини, яка все знає, та
1 Аліпій разом з аполлінаристами твердив, що у Христі є тільки Бог і людське
тіло без людської душі й думки. Науку аполлінаристів засудили на екуменічному
синоді в Константинополі (381 р.).
2 Єпископ Лаодікеї у 362 - 381 рр.
3 Ів. І, 14.
4 Єпископ Сірмійський (376). Синод у Сірмії (351) засудив його вчення.
5 І Кор. XI, 19.
6 Рим. І, 20.
124
Святий Августин
СПОВІДЬ
коли б я н е шукав шляху в Ісусі Христі, Спасителі нашім ], то
знайшов би не досвід, а власну загибель. Я вже хотів, щ об мене
вважали за мудреця, хоч угинався під тягарем моїх кар, але я не
плакав над ними, а щ е більше пишався своїми знаннями 2 Д е ж
була та любов, яка будує на тривких основах смиренності, тобто
на Ісусі Христі? 3 Чи ж могли навчити мене цього ті книги? І якщо
Ти хотів, щ об ці книги потрапили до моїх рук щ е до того, як я
почав роздумувати над Твоїм Письмом, то я вірю, що це лише для
того, щ об у мою пам’ять закарбувалося те враження, яке вони
справили на мене. А щ е й для того, щ об пізніше, коли я знайду
полегкість у Писаннях Твоїх, а цілющі пальці Твої доторкнуться до
моїх ран, я міг збагнути різницю між припущенням і визнанням,
між тими, що знають, куди треба йти, та н е бачать як, і тим
Ш ляхом, що веде в царство блаженства не лише для пізнання, а й
для життя.
Бо коли б я сперш у заглибився у святі Твої Писання й заприяз
нився з їх солодощами, а вже потім натрапив на твори платоніків,
то дуже можливо, що вони б відтягли м ене від тривкої основи
побожності, або коли б я й далі залишався у своєму моральному
настрої, блаженний вплив якого пронизав м ене наскрізь, то дуже
можливо, що я б повірив, щ о, простудіювавши ті книжки, можна
було б і з них винести таку саму користь.
Частина XXI
Тайну смиренності Августин знаходить
у Святому Письмі, головним чином
у святого Апостола Павла
27.
Отже, я з жадобою припав до достойних писань, натхненних
Духом Твоїм, зокрема до писань Апостола Павла. І я побачив, що
щезли труднощі, які я вбачав у тому, щ о ц і писання, як м ені здава
лося колись, протирічать самі собі, і що буквальне розуміння їхніх
слів не узгоджується зі свідченням “Законів” і “Пророків”. І я зрозу
мів єдність образу його чистих віщувань і навчився “радіти з трепе
том” 4. Я взявся до праці і вже здавав собі справу з того, що все
те, щ о я читав правдивого у книгах неоплатоніків, було вж е сказане
тут, але з Твоєю ласкавою підтримкою, аби той, хто бачить, “не
чванився, начеб він н е одержав” 5 н е лише того, що бачить, а й
1 Тиг І, 4.
2 Пор.: І Кор. VIII, 1. (У “Блаженному житті” (І, 4) Августин змальовує цей
стан своєї душі).
3 І Кор. III, 11.
4 Пс. 2, 11.
5 І Кор. IV, 7.
Книга сьома
125
самої можливості бачити: “Бо щ о ж саме посідає він, чого б не
одержав від Бога?” Бо він запрош ений н е тільки на те, аби бачити
Тебе, Тебе, щ о вічно є Той Самий *, але й щ об вилікуватися, щоб
посісти Тебе. А той, хто щ е здалека н е м ож е бачити Тебе, нехай
іде тим шляхом, який веде до Тебе, щ об побачити й посісти Тебе.
І “хоча людина” кохається в законі Божому за внутрішньою люди
ною 2, що ж зробить вона “з тим другим законом у членах своїх,
що воює проти закону розуму і робить з неї бранку закону гріха,
того закону, що виписаний у членах її?” Бо “Ти, Господи, справед
ливий”; а м и, “що согрішили й допустилися незаконності” 3,
повелися безбожно, і “затяжіла над нами рука Твоя” 4, і справедливо
передали нас давньому грішникові, князеві смерті, тому що він
намовив нашу волю уподібнитися до його волі, яка відвернула його
так, іцо “не встояв у правді Твоїй” 5. Що ж зробить “нужденна
людина”? 6 “Хто ж увільнить її від тіла цієї смерті, як не ласка
Твоя через Ісуса Христа, Господа наш ого”, якого Ти породив як
співвічного Тобі і створив “на п о ч а т у ” шляхів Твоїх, того, у якому
“князь світу цього” 7 не знайшов нічого, що було б гідне смерті, а
однак послав його на см ерть?8 І таким чином "знищилася
власноручно підписана умова, що свідчила проти нас” 9.
Ось того зовсім немає у тих книгах 10. ІІі, ті сторінки не мають
вигляду тієї побожності, тих сліз сподівання, “тієї жертви, яку Ти
любиш, того духа скрушеного, того серця скрушеного і смирен
ного п , ні спасіння народу Твого, ні обітованого царства, ні
запоруки духа святого”, ні чаші нашої спокути. Там ніхто н е співає:
“Хіба н е кориться Богові душа моя? Бо тільки від Нього Самого
спасіння моє. Він Бог мій, Спаситель мй Пристановище моє; я
вже не хвилюватимусь бльше” 12. І нхто н е чує там такого заклику:
“ Прийдіть до М ене, всі знем ож еш ” 13. Уважають за негідне вчитися
в Нього, бо Він “лагідний і смиренного серця”. Бо “Ти втаїв це
від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам” 14.
1 Пс. 102, 28.
Рим. VII, 22.
3 Д а н . III, 27; 29.
4 Пс. 32, 4.
5 Ів. VIII, 44.
6 Рим. VII, 24.
7 Ів. XIV, ЗО.
В Пор.: Лк. XXII, 14 - 15
9 Кол. II, 14.
10 Неоплатоніків.
11 Пс. 51, 19.
12 Об. XXI, 2. II Кор. V, ;
13 Пор.: Мт. XI, 28.
14 Мт. XI, 25.
2
126
Святий Августин
СПОВІДЬ
Одна справа оглядати з лісистого шпиля вітчину миру, не
знайшовши шляху, щ о веде туди, марно розтративши свої сили на
манівцях між наскоками й засідками втікачів-відступників з їх
князем левом і драконом \ І цілком інша — триматися шляху, що
веде туди, того шляху, що його стереже прозірливий Князь небес,
на якому не відважуються вчиняти розбишацькі наскоки ті, що
покинули воїнство небесне, бо вони остерігаються його, як самої
кари смерті.
Ті всі думки якось дуже дивно прошивали мою душ у до самих
глибин, коли я читав “найменшого з апостолів Твоїх” 2. І я
замислився над Твоїми творами, і жах огорнув мене.
1 ІІор.: Пс. 91, 13.
2 Пор:. І Кор. XV, 9.
КНИГА ВОСЬМА
Частина І
Подяка. Августин удається за порадою до Сімплікіана.
Жінка — останній вузол,
що з в ’я зує Августина зі світом
1.
Боже мій, я хотів пригадати, як подяку Тобі, спомин і визнання
ласки Твоєї наді мною. Нехай просякнуть “кості м ої” лю бов’ю
Твоєю і нехай скажуть: “Господи, хто ж подібний до Тебе?” Ти
розірвав кайдани мої: “Жертвую Тобі жертву хвалою”
А що Ти
розірвав їх, то всі, хто поклоняється Тобі, нехай, почувши це,
скажуть: “Благословен Господь на небесах і на землі! Велике й
дивне Ім’я Його!” 2
Твої слова запали у глибину серця мого, а Ти всього мене покрив
покровом Своїм. Я був певний, що Твоє життя вічне, хоч я “бачив
його в загадці, наче в дзеркалі” 3, і облишив мене будь-який сумнів
щодо Твоєї нетлінної субстанції і щодо того, що всяка субстанція
походить з неї. І я вже не бажав більше впевнятися щ одо Тебе, а
тільки сильніше утвердитися в Тобі. Але в моєму дочасному жиггі
все хвилювалося в нерішучості, і треба було обов’язково очистити
серце моє від давнього ш умування4. “Ш лях” — сам Спаситель —
подобався мені, але я дотепер все ще н е почувався на силі піти
його тіснинами.
Аж ось Ти піддав м ені думку, яку я сам визнав за добру, піти
до Сімплікіана 5, що здавався мені одним з вірних рабів Твоїх, якого
опромінювала ласка Твоя. Я чув також, що він з ранньої молодості
жив у повному благоговінні до Тебе. Він у той час був уже дідусем,
а його довге життя і його запальне бажання іти за Тобою , Твоїми
шляхами здавалися мені запорукою його досвіду і його знання. І я
н е розчарувався. Я хотів, попередньо ознайомивши його зі своїм
душевним станом, порадитися з ним щ одо того, що мене хвилювало,
аби він підказав мені, яким чином я міг домогтися успіхів на Твоєму
шхляху 6.
1 Пор: Пс. 35, 10; 33, 2.
2 Пс. 116, 16. Пор: Пс. 76, 2.
3 І Кор. XIII, 12.
4 Пор: І Кор. V, 7.
5 Наступник Амвросія на єпископській кафедрі в Мілані (397 р.). Амвросій і
Августин цінували його дуже високо. Августин присвятив йому твір “Про різні
питання”.
6 Пс. 128, 1.
Святий Августин
128
СПОВІДЬ
2.
Я бачив Церкву, вщерть переповнену вірними, і кожен з них
ішов по-своєму. Але м ені вже набридло світське життя, воно стало
для мене чималим тягарем; тепер м ої давні пристрасті, моя жадоба
почестей і грош ей уже н е спонукали мене зносити таке важке
рабство. І ті надії вже н е манили мене перед ціною солодощів Твоїх,
“краси дому Твого”, який “я полюбив” !. Але путами, які ще тісно
зв’язували мене, була жінка. Правда, Апостол н е забороняв м ені
одружуватися2, хоч заохочував мене до чогось досконалішого, так
гаряче бажаючи, щоб усі люди були такі, як він сам.
Але я, щ е дуже кволий, вибирав те, щ о вимагало менших зусиль,
і це була єдина причина мого хвилювання щ одо всього іншого —
м оєї байдужості, моїх турбот, які з ’їдали мене, бо в подружньому
житті, якому я почував себе відданим і зобов’язаним, я був би
змуш ений пристосуватися й до інш их неприємностей, щ о їх я
зносив нерадо. Бо я чув з уст правди, що “є скопці, які самі себе
оскопили для царства небесного” 3. Але й додано: “Хто може
зрозуміти, нехай зрозуміє”. Напевно, пусті всі люди, у яких н е живе
Мудрість Божа, і які серед тих благ, які вони бачать, н е вміють
знайти Того, хто є 4. Цю “пустоту” я вже пройшов; я піднявся
вище, а за свідченням всіх створінь знайшов Тебе, нашого Творця,
і Слово Твоє, щ о є Богом біля Тебе, єдиним Богом з Тобою , через
яке Ти все створив. Однак є щ е й інший рід нечестивих, щ о,
“знаючи Бога, н е величали Його як Бога, не подякували Й ом у” 5.
І я також допустився того, але “Правиця Твоя підтримувала м ен е”
6, вона забрала мене звідти, і Ти вмістив м ене там, де я міг знов
одужати, бо Ти сказав людині: “Страх Господній — це справжня
мудрість Т обі” 7; і ще: “ Не бажай вважатися мудрецем, бо ті, що
славилися мудрецями, стали дурнями” 8. І я вже було знайшов
“дорогоцінну перлину” 9 і повинен був купити її за ціну всіх скарбів
своїх, та я щ е вагався.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
ІІор.: Пс. 26, 8.
Пор.: І Кор. VII,27.
Мт. XIX, 12.
Мудр. X III, 1.
Рим. І, 21.
Пс. 18, 36.
ГІор.: Йов. XXVIII, 28.
Рим. І, 22.
Пор.: Мт. XIII, 45.
Книга восьма
129
Частина II
Сшплікіан оповідає Август инові
про навернення рит ора Вікторина
3.
Отже, я пішов шукати Сімплікіана, що був для Амвросія
тодішнього єпископа, батьком у ласці свячення, якого він справді
любив, як батька. Коли я нагадав йому про те, щ о читав деякі
твори платоніків, які переклав латинською мовою Вікторин, колиш
ній ректор у Римі, про якого я чув, що він уже помер як христия
нин, Сімшіікіан зрадів, що мені пощастило не натрапити на якісь
інші філософські твори, сповнені брехні й обману “за засадами
цього світу” 2, хоча в тих творах під тисячами виглядів прищеп
люються поняття Бога і Його Слова. Пізніше, щоб заохотити мене
до смиренності Христа, “ що скрита для премудрих, а відкрита для
недолітків” 3, він згадав і про самого Вікторина, з яким під час
його побуту в Римі жив у тісній, сердечній приязні. Н е замовчу й
того, що він оповів мені про нього, бо треба при цій нагоді високо
звеличити ласку Твою. Цей надзвичайно вчений дідусь, великий
знавець усіх вільних наук, який прочитав і критично оцінив таку
велику кількість філософських творів, був учителем багатьох шляхет
них сенаторів, який через великий розголос своєї науки досяг за
свої заслуги такого відзначення, яке мешканці цього світу вважають
за найвище, а саме встановлення йому пам’ятника на Форумі Рима.
Аж до тієї хвилі свого життя він був поклонником ідолів й учас
ником святотатських містерій, якими тоді захоплювалася майже вся
римська знать, що поширювала між народом культи О сіріса4, різних
обожнюваних машкар і брехача Анубіса
які колись піднесли свою
зброю "проти Нептуна, Венери й М іневри” 6, і Рим звертав до них
свої благання, коли вони були переможені. І саме цих богів довго
захищав старенький Вікторин з усім блиском своєї красномовності,
але, незважаючи на те, не посоромився сам стати рабом Христа
Твого 7 і сином Джерела ласки Твоєї 8; він зігнув свою шию під
ярмом смиренності; він схилив чоло своє перед ганьбою хреста!
' Амвросій навернувся у похилому віці. Його навернення підготував
Сімплікіан.
2 Кол. II, 8.
3 Мт. XI, 25.
4 О с і р і с — давньоєгипетський бог світу, чоловік Ісіди (грецький Діоніс).
5 А ну б і с — єгипетське божество з собачою головою, син Кефтіди й Осіріса.
^ Вергілій. Енеїда, VIII, 698.
7 Пор.: Гал V, 11.
8 Ласки хрещення.
9 -
9735
130
Святий Августин
СПОВІДЬ
4.
О Господи, Господи, “Ти прихилив небеса й спустився вниз,
Ти доторкнувся до гір, і вони задиміли”
але яким чином Ти міг
натхнути таке серце, як це?
Він читав, — оповідав м ені Сімплікіан, — Святе Письмо, він
якнайстаранніше досліджував і грунтовно студіював усі християнські
книги. Він казав Сімплікіанові не при людях, а приватно й під
секретом: “Чи ти знаєш , щ о я вже християнин?” — “Я н е повірю
в це, — відповідав Сімплікіан, — і не зараховуватиму тебе до хрис
тиян доти, доки н е побачу тебе в Церкві Христа”. Але той відпо
відав, сміючись: “Отже, це стіни роблять християнами?” І часто
повторював, щ о він уже став християнином, а Сімплікіан завжди
йому так відповідав, і Вікторин у своїх відповідях завжди з іронією
згадував про стіни. Бо ж він боявся образити своїх приятелів, гордих
поклонників демонів, гадаючи, що на нього посипалися б громи
ворожнечі з вавилонських вершин їх достоїнства 2, як з висоти кед
рів ліванських3, яких тоді ще не розтрощив Господь. Але коли
згодом унаслідок невсипущого й жадібного читання він став дуже
переконаним, то злякався, щ об Христос н е відрікся від нього перед
святими ангелами 4, якщо він боятиметься поклонятися Йому перед
людьми; він відчув, щ о допустився б великого злочину, коли б під
час свого приниження соромився тайн, установлених Словом Твоїм,
а не соромився святотатських містерій гордих демонів, гордим послі
довником яких став він сам. Він утратив будь-яку людську гідність
перед брехнею, і вже н е червонів із сорому, хіба тільки перед єди
ною Правдою. Та ось несподівано він сказав Сімплікіанові, як той
сам оповідав мені: “Ходімо до Церкви, я хочу стати християнином”.
Сімплікіан нестямився від радощів і зразу ж пішов із ним туди.
Як тільки його втаємничили в перші правди катехізису, він туттаки сам вписав своє ім ’я у список оглашенних, щ об обновитися
хрещ енням 5. Рим сповнився великою несподіванкою, а Церква
великою радістю. Горді, побачивши це, оскаженіли, скреготали зуба
ми й чахнули від досади 6. Але ц е Ти, Господи Боже, був “надією ”
раба Твого, і він н е зважав уже на суєту й божевільну брехню 1.
1 Пор.: Пс. 144, 5.
2 Пор.: Об. XVII, 5.
3 Пс, 29, 5.
4 Пор.: Лк. XII, 9. Мр. VIII, 38.
3 Коли катехумен хотів прийняти віру Христову і коли церковна влада
погоджувалася на це, він переходив до стану “вибраних”, або “покликаних”. На
початку великого посту вносили ім’я оглашенних у список. Вони приймали
хрещення у Великодню ніч.
^ Пор.: Пс. 112, 10.
7 Пс. 40, 5.
131
Книга восьма
5. Нарешті настав час сповідання віри. А в Римі ті кандидати,
що хотіли удостоїтися Твоєї ласки, виголошували з підвищеного й
видного звідусіль місця на очах християнського народу визначену
формулу \ яку вивчали напам’ять.
Духівники, оповідав мені Сімплікіан, запропонували Віктори нові,
щ об той зробив це окремо, бо таку поступку робили частенько тим,
хто, як здавалося, міг би з сорому перелякатись; однак він волв
голосно й вільно у присутності святої юрби визнати спасіння своє.
Бо ж далекою від спасіння була наука, яку він викладав своїй
кафедрі риторики, але ж він навчав прилюдно. Вікторин зовсім не
боявся, коли виголошував свої слова перед юрбою навіжених; тож
тим більше він далекий був від страху перед виголошенням Твоїх
слів перед Тобою і перед смиренним стадом Твоїм. Коли він вийшов
на підвищення, щоб виголосити формулу визнання, усі присутні,
які знали його, з визнанням повторювали одні одним його ім’я
серед гамору здивування. А хто ж там був, хто б не знав його? І
чути було серед загальних радощів притишені голоси: “ Вікторин!
Вікторин!” — а коли побачили його, загомоніли зраділ голоси, але
й ті скоро втихли, щоб краще можна було почути його в
зосередженій мовчанці. А він виголосив символ віри з такою дивною
впевненістю, що всім хотілося б вхопити його й покласти на дно
свого серця: бо насправді вони схопили його, а руками, що
принесли його до них, була їхня любов і їхня радість!
Частина III
Б ог і ангели радіють з навернення грішника
6. Боже милий, щ о діється з лю диною , що вона більше радіє спа
сінню душі, яку вдалося вирвати з більшої небезпеки, коли на це
вже надії не було, ніж годі, коли завжди є певна надія щ одо неї або
коли їй не загрожує серйозна небезпека? Бо й Ти, милостивий Отче,
більше радієш “з одного, що покаявся, ніж з дев’яноста дев’яти пра
ведників, які не потребують покаяння” 2. А щодо нас, то нашій ра
дості немає меж, коли чуємо, з якою радістю пастир н есе на плечах
вівцю, що заблукала, і як радіють усі сусіди, коли жінка віддає назад
у Твою скарбницю знайдену нею драхму 3. І великі радощі урочис
того свята Дому Твого 4 витискають нам сльози з очей, коли читаємо
в ньому притчу про молодшого сина Твого, що “був мертвий і ожив,
що згинув і відшукався” 5.
1 Символ віри.
2 Лк. XV, 7.
3 Лк. XV, 5— б; 8...9.
4 Пс. 26, 8.
5 Лк. XV, 32.
9
132
Святий Августин
СПОВІДЬ
Бо Ти радієш у нас і в ангелах Твоїх, яких освячує свята любов.
Бо Ти залишаєшся вічно Тим Самим, і те, що н е існує вічно або
в тому самому способі. Ти знаєш усе те, вічно і в тому самому
способі.
7. Отже, що ж діється в душі, щ о вона радіє більше відшуканим
або поверненим предметам, які любить, ніж тоді, коли б їх постійно
мала на оці? Усе свідчить про це. І є безліч прикладів цього, які
волають до нас: так воно є! П ереможний воєначальник тріумфує.
Але він н е переміг би, коли б не боровся, та чим більшою була
небезпека в боротьбі, тим більші радощі у тріумфі. Буря кидає
мореплавцями, загрожує розбити корабель, усі бліднуть1 перед
обличчям смерті, відчуваючи її наближення 2. Н ебо розпогоджуєть
ся, море втихає, і немає меж їхнім радощам, як було й з безмірним
страхом, що огортав їх. Дорога нам істота лежить хвора; її пульс
віщує небезпеку, усі, що прагнуть її одужання, хворіють у своїй
душі водночас із нею. їй покращало, і ось вона вже прогулюється,
хоч щ е й н е одужала повністю, і вже постає така велика радість,
якої н е було ніколи, коли вона була здорова й сильна.
І ті самі почуття радості виникають у людей не лише внаслідок
несподіванок, що спадають на них мимохіть, а й унаслідок певних
турбот, що підготовані самохіть. Немає найменшої втіхи ні від їжі,
н і від напоїв, якщо н е відчувалося перед тим сильного голоду або
спраги.
Тим-то п ’яниці їдять солоне й гостре, щ об збудити спрагу, а
згодом п ’ють, щ об її згасити, і саме це справляє їм розкіш. Існує
встановлений звичай, що зразу після заручин н е віддають нареченої,
щ об чоловік не цінував її надто низько, не позітхавши з тугою до
неї здалека як наречений.
8. І те саме діється з огидною, допустимою й дозволеною м ерзен
ною радістю і з приязню цілком чистою й чесною , як і в тому
випадку, коли син, що “був мертвий й ожив, що пропав і був
знайдений” 3; більшим радощам завжди передує більше страждання.
Що ж це. Господи Боже мій? Ц е ж Ти, так, Ти Сам для Себе
є вічною радістю, а ті істоти, що оточують Тебе, знаходять свої
радощі в Тобі. Чому ж у цій частині світу так часто змінюються
невдачі і поступ, незгоди й гармонія? А може, це вже притаманний
їм стан і доля, якими Ти наділив їх, коли від вершин н ебес аж до
глибин земної безодні, від початку аж д о кінця віків 4, від ангела
аж до хробачка, від першого поруху аж до останнього розмістив усі
1 Образ запозичений з “Енеїди” Вергілія, IV, 644. У Августина часто зустрі
чаються ремінісценції з Вергілія. Августин дуже високо цінував його і в творі
“Царство Боже” (І, 13) каже про нього: “Великий поет і найславніший з усіх...”
2 Пор.: Верглй. Ене'іда, IV, 644.
3 Лк. XV, 32.
4 Мт. XXIV, 31.
Книга восьма
133
різновиди Добра, усі справедливі твори Твої, кожне на його місце,
і привів до ладу все у слушний час? О, який ж е Ти високий у
вишніх 1 і глибокий у безоднях! Ти ніколи не віддаляєшся від нас,
а тим часом як важко повернутись до Тебе!
Частина ІУ
Чому ми радіємо з навернення великих людей?
9.
Отже, Господи, дій, збуди нас, поклич нас знову, пригорни нас
І візьми нас із собою , запали нас і захопись нами: любім, біжім! Хіба
ж не повертається до Тебе дуже багато із ще глибшої безодні
засліплення, ніж Вікторин? Вони наближаються до Тебе й освічуються, приймаючи світло Твоє; і ті, що приймають його, одержують від
Тебе дозвіл стати Твоїми дітьми 2. Але коли вони на загал менш
відомі, то й радощі з цього менші для тих, хто їх знає. Бо велика
спільна радість стає ще більшою для кожного зокрема, адже тоді
один одного зігріває й запалює. А далі відомі високоповажні люди
можуть повести за собою до спасіння багато інших; вони йдуть
попереду, а юрба щільною лавою йде за ними. Ось чому так дуже
радіють ті, що випередили їх на тому шляху, бо вони радіють не
тільки з їх навернення.
Нехай далекою від мене буде думка, що у Твоєму шатрі можливий
такий прийом, на який багаті йшли б перед убогими, а шляхетні
перед людьми низького походження! 3 Хіба ж Ти не вибрав "безсилих
в очах світу, щоб присоромити могутніх, низьких і погорджених світу,
те, чого нема, щоб обернути в ніщо те, що є?” 4 Саме тому — той
“найменший із Твоїх Апостолів”
чиїми устами Ти проголосив ці
слова Твої, коли його зброя поконала гординю проконсула Павла, і
той послав його під “легке ярм о” Христа й перемінив його на гридня
великого царя. І він сам також на згадку такої світлої перемоги волів
замінити своє давнє ім ’я Савло на Павло Бо більшої поразки зазнає
ворог від того, кого він переміг і через якого запанував над багатьма.
Бо він має владу над великими достойниками завдяки їхній повазі
до його шляхетства, а через них над ще більшою кількістю інших
завдяки величі свого авторитету. Коли ж Твої си ни розмірковували
над серцем Вікторина, яким давно, як нездобутою твердинею, заво
лодів диявол, або над Вікториновим язиком, що ним він, мов потуж
ною й гострою стрілою, вбив так багато душ, то, звичайно, їхня
1 Пор.: Пс. 113, 4.
2 Пор.: Ів. І, 9; 12.
3 ІІор.: Як. II, 1; 9.
4 І Кор. І, 2 7 - 28.
5 ГІор.: І Кор. XV, 9.
6 Пор.: Дії XIII, 7 — 12.
Святий Августин
134
СПОВІДЬ
радість мусила бути більшою, коли вони побачили, що наш цар
“спутав сильного”
а посуд, що належав Твоєму синові, видертий
у нього, а потім очищ ений, ставав посудом честі Твоєї, що він
“придатний своєму панові у всіх Його добрих ділах” 2.
Частина V
Д ві волі
10. Від тієї хвилини, коли Твій раб Сімплікіан розповів мені все
це, я загорівся бажанням наслідувати Вікторина. Бо саме того бажав
Сімплікіан, розповідаючи м ені про це. А коли він ще й додав, що
за часів царя Юліана 3 був виданий указ, який забороняв християнам
учитися літературі і красномовності, і Вікторин, підкорившися тому
указові, волів радше покинути свою школу пустомельства, ніж Слово
Твоє, щ о “дає красномовність устам дитини” 4, тоді Вікторин видався
мені н е так відважним, як щасливим, бо він знайшов привід весь
свій час присвятити Тобі. І я зітхав також за таким відпочинком,
однак мене спутали ретязі н е чужої, а своєї власної крицевої волі.
Ворог тримав у руках моє бажання, він зробив із нього окови, якими
ув’язнив мене. Бо ж то підступна воля породжує пристрасть, а
підкорення пристрасті породжує звичку, і коли тій звичці н е опи
ратися, вона стає хворобливою необхідністю. Такими споєними між
собою ланками — тепер ми їх називаємо “оковами” — я був закутий
у тяжкій неволі. А нова воля, що почала проростати в мені, щ об я
безкорисливо шанував Тебе й розкошував Тобою , Боже мій, мої єдині
надійні Солодощі, щ е не мала сили перемогти давно укріпленої
м іцної волі. Таким чином дві волі — одна давня, друга нова, одна
тілесна, друга духовна — зітнулися між собою , і та їхня боротьба
шматувала мою душу.
11. Отже, я з свого власного досвіду зрозумів прочитані мною
слова: “Тіло бажає проти духа, а дух проти тіла” 5. А я був одночасно
в одному й другому. Але я був більше “я ” в тому, щ о я схвалював,
ніж у тому, чого н е схвалював. Бо там, у нелюбих мені справах, уже
н е було мого “я” , там я підкорявся скоріш проти своєї волі, ніж
добровільно. І тому звичка загострила боротьбу проти м ене самого,
і то через мою помилку, бо це н е була моя власна воля, що завела
м ене туди, куди я зовсім не хотів. І хто ж міг би законно противитися
тому? Хіба ж кара, щ о наздоганяє грішника, не справедлива? І я вже
1 Мт. XII, 29.
2 II Тим. II, 21.
3 Ю л і а н А п о с т а т (Відступник) — небіж і наступник Костянтина Великого, противник християн.
4 Мудр. X, 21.
5 Пор.: Гал V, 17.
Книга восьма
135
не міг прикриватися тим виправданням, яке досі дозволяло мені
вважати, що я ще н е гордував світом, а тому щ е не прив’язався до
Тебе, бо пізнання правди було ще в мене непевне; та ні, правда була
вже для м ене певною. Але я, завжди прив’язаний до землі, відмов
лявся вступити на службу до Тебе і так боявся позбутися всіх своїх
перешкод
як треба боятися того, що від них можна знемогтися.
12. Так тягар світського життя придушував мене не без солодощів,
неначе у сні; а мої думки, які я здіймав до Тебе, були подібні до
зусиль людини, що хоче прокинутися, але, переможена глибоким
сном, занурюється в нього наново. І немає нікого, хто хотів би без
перестанку спати, бо стан яви завжди кращий, з чим погоджується
здоровий глузд усіх, та все одно, коли у сні задерев’яніють усі члени,
ми не поспішаємо прокинутись, а й далі розкошуємо переситом, хоч
уже настав час уставати. Так само й я вважав за певне те, що краще
піддатися Твоїй любові, ніж потурати своїм пристрастям; але остан
н є подобалося мені й перемогло мене, тож я й залишався в його
путах. Бо я не мав нічого, щоб відповісти Тобі, коли Ти говорив
мені: Устань, сонний! Воскресни з мертвих, і Христос освітлить
Тебе’ 2. І звідусіль Ти давав мені можливість побачити правдивість
Твоїх слів, і ця правда перемагала мене, і я не знаходив жодної
відповіді, крім розніжених сонних слів: “ Зараз! За хвильку! Ще тро
шечки!” Але те “зараз” не мало меж, а те “ще трошечки” тяглося й
тяглося. І я даремно розкошував “Твоїм законом за внутрішньою
лю диною ”, коли тим часом “у моїх членах інший закон воював про
ти закону мого розуму і як бранця провадив мене під закон гріха,
що був у моїх членах” 3. Бо закон гріха — це насилля звички, що
тягне й опановує душу навіть проти її волі; але це підкорення за
служене настільки, що душа самохіть підкоряється йому. Який же я
був безталанний! “Хто ж звільнив би мене від тіла цієї смерті, як не
ласка Твоя через Господа Нашого Ісуса Христа!” 4
Частина VI
Наближається спасіння.
Оповідання Понтікіана
13. Як Ти звільнив мене від пут тілесних похотей, що так міцно
скували мене, як визволив з неволі земних турбот, зараз розповім
Тобі й “зізнаюся во славу Твою, Господи, Пристановище моє,
Визволителю м ій” 5. Я вів життя за старим звичаєм, а мій неспокій
1
2
3
4
5
Пор.: II Тим. II, 4.
Еф. V, 14.
Рим. VII, 22— 25.
ІІор.: Рим. VII, 2 2 - 25.
Пс. 59, 10.
136
Святий Августин
СПОВІДЬ
зростав; я щ одня зітхав до Тебе, ходив до Церкви Твоєї, наскільки
дозволяли м ені це мої заняття, під тягарем яких я стогнав. Біля
м ене був Аліпій, вільний від своїх юридичних занять, уже відбувши
третє засідання. Він чекав, кому міг би знов продавати свої ю ри
дичні поради так, як я продавав мистецтво красномовності, гадаючи,
що цього мистецтва можна навчити. Н ебрідій з огляду на нашу
дружбу погодився стати співробітником у школі Верекунда, мілан
ського громадянина і граматика, що був нашим найсердечнішим
приятелем. Верекунд гаряче прагнув цього й заклинав нас в ім’я
нашої дружби, аби хто-небудь з нашого гуртка подав йому надійну
допомогу, що була йому дуже потрібна. Потягла туди Небрідія н е
жадоба зиску, бо він міг би, коли б хотів, мати набагато більші
доходи з літератури; просто через свою доброзичливість цей
приятель, “такий нам любий і такий солодкий”, не хотів відмовити
на наше прохання. Зрештою, він давав докази дуже великої
мудрості, остерігаючись того, щ об його пізнали достойники цього
світу, уникаючи через ц е будь-якого неспокою свого духу, що його
він хотів зберегти вільним ], надаючи йому якомога більше вільного
часу для досліджень, читання або слухання лекцій про Мудрість.
14.
Отже, одного дня, коли — н е пам ’ятаю вже, з якої причи
ни, — Небрідія н е було вдома, прийшов (до м ене й до Аліпія)
відвідати нас якийсь Понтікіан, африканець, тобто наш земляк, що
займав при царському дворі дуже високе становище. Я н е знаю,
чого він від нас хотів. Ми засіли д о розмови. Цілком випадково на
столику для гри, який стояв перед нами, він зауважив книжку, узяв
її, розгорнув і знайшов Листи Апостола Павла. Для нього це було
великою несподіванкою! Він уявляв собі, щ о це одна з тих книжок,
якими я користувався для викладів. Він усміхнувся, привітно
подивився на мене й висловив своє здивування, що несподівано
знайшов перед моїми очима саме цю книжку, і тільки цю єдину.
Бо ж сам він був вірним християнином і частенько у своїх
довгих молитвах стояв у церкві навколішки перед Тобою , Боже
наш. Коли я відповів йому, що читаю ці писання з найбільшим
запалом і увагою, зав’язалася дальша розмова. Він сам оповів нам
історію про єгипетського монаха Антонія, ім ’я якого сяяло найяс
кравішим світлом між Твоїми рабами, а ми й досі цього н е знали2.
Почувши це, Понтікіан, здивований нашим незнанням, приступив
до цієї теми й поволеньки відкрив нам цього величного мужа. М и
остовпіли, почувши, що так недавно, майже в наші часи, діялися
в правдивій вірі, у католицькій Церкві Твої чудеса, підтверджені
1 Пор.\ Еф. II, 2.
2 Антоній навернувся під впливом слів Євангелія: “Іди, продай усе, що маєш”.
Життєпис Антонія написав св. Афанасій близько 357 р. Цей життєпис переклав
латинською мовою Евагрій Антіохійський.
Книга восьма
137
найдостовірнішими свідками. Ми були дуже здивовані великою
кількістю надзвичайних чудес, а він тим, що ми нічого про них
не чули 1.
15.
Згодом розмова перейшла на величезну кількість монастирів
та на їх доброзвичайність, що підносить до Тебе приємні пахощі,
далі він розповів про врожайні безлюддя пустель2; а ми ж про все
це нічогісінько не знали. Був і в Мілані поза мурами міста монастир,
повний добродуш них братчиків, під опікою Амвросія, а ми н е знали
про це. Понтікіан далі вів свою розповідь, а ми слухали в напру
женій мовчанці. Потім він перейшов до розповіді про те, як одного
дня — вже не знаю коли (а діялось це явно у Треверах) 3 — він із
трьома товаришами пішов на прогулянку в передмістя, що прилягало
до мурів міста. Саме тоді цар пополудні був на циркових ігрищах.
Сталося гак, що вони прогулювались по двоє: один з Понтікіаном —
перша групка, а два інші окремо — друга ірутса. Вони розійшлися
в протилежні напрямки. Отже, перші двоє, йдучи навмання, зайшли
до хатини, де жили якісь раби Твої, “убогі духом”, ті, що “їх Царство
Небесне” 4. Вони знайшли там рукопис “Життя Антонія”. Один із них
почав читати, подивляв цю книгу, захоплювався нею, а в міру того,
як він читав, зародилася в нього думка взятися за таке життя, покинути
службу цьогс* світу й присвятити себе служінню Тобі. А служили вони
тоді у царя так званими “агентами”. Той, що читав, сповнений неспо
дівано святою любов’ю і чесним соромом, розсердився сам на себе,
глянув на свого приятеля і мовив: “Скажи, будь ласка, куди ми дума
ємо дійти ціною всіх наших зусиль? Чого саме шукаємо? Для якої
мети лишаємося далі на службі? На що ми можемо сподіватися при
дворі, крім того, що станемо приятелями царя? 5 А яке ж усе непевне
в такому становищі й небезпечне! Адже, подолавши стільки небезпек,
доходять до ще більшої небезпеки! А зрештою, коли ми того досягнемо?
А тим часом приятелем Бога станеш одразу, як тільки захочеш”.
Так він сказав, схвильований на переломі народин нового життя;
згодом його очі звернулися знову до сторінок тієї книжки. Почав
читати, а в його серці, куди тільки Ти один міг заглянути 6, сталася
зміна. Його думка відривалася від світу, як це виявилось небавом.
Бо, поки він читав, у його серці здіймалися розбурхані хвилі. Він
зрозумів, щ о є краще, й рішився пристати до нього, і, вже Твій,
заявив своєму приятелеві: “Я від цієї хвилі пориваю з нашими
1 Пор.: Пс. 145, 5.
2 Урожайні пустелі тому, що там будували монастирі.
3 Раніше Аияшіа, або Соїопіа Т г с у є г о ш ш , тепер Тгіег, губернія прусської про
вищії над Рейном.
4 Пор:. Мт. V, 3.
5 Спеціальна категорія людей у часи римського цісарства. Вони мали широкі
права, були в ласці у царя, маючи при цьому великі доходи.
6 Пор.: Мт. VI, 18.
338
Святий Августин
СПОВІДЬ
спільними сподіваннями: я рішився служити Богові й хочу почати
це вже з цієї хвилини, уже на цьому місці, д е ми стоїмо. Якщо Ти
н е погоджуєшся піти за моїм прикладом, то принаймні не протився
моїм намірам". Однак той відповів, що й він приєднується до нього,
аби все й далі ділити з ним. І вони вже обидва стали Твоїми, вони
будували на свій кошт башту 1 спасіння, покидаючи все, щоб іти
за Тобою.
У той час Понтікіан і його товариш, що прогулювалися в другй
частині передмістя, шукаючи приятелів, прийшли туди, де вони
були, і нагадали їм, що пора повертатися додому, бо вже вечоріє.
Але ті розповіли їм про своє рішення і свої наміри, а також про
те, яким чином зародилося й укріпилося в них таке бажання, і
попросили приятелів, щ об вони, якщо н е хочуть приєднатися до
них, не противились їх рішенню. Понтікіан з приятелем залишилися
такими, як були; однак вони плакали самі над собою , як запевняв
Понтікіан, складали тим двом сердечні побажання і доручили себе
їх молитвам; а потім, дозволяючи своєму серцю борсатися в земних
думках, повернулися в палати, коли тим часом новонавернені,
при кип ів їли серцем до думок про небесну велич, залишилися в
хатині.
Обидва вони мали наречених; а коли ті дізналися про все, що
трапилось, то й самі присвятили Тобі своє дівоцтво.
Частина VII
Вирішальний перелом.
Душевна боротьба Августина
16. Ось щ о розповів Понтікіан. А Ти, Господи, поки він говорив,
повертав мене до м ене самого, чи витягав мене з-за моїх п л еч ей 2,
де я сховався, щ об н е заглянути собі в вічі, і Ти поставив мене
перед моїм власним обличчям, щ об я міг побачити, який я огидний,
зіпсований і брудний зі своїми плямами й струпами. Я бачив себе
і здригався, але куди втечеш від себе самого? І коли я намагався
відвернути свої очі від себе, Понтікіан був там із своєю розповіддю,
а Ти знов поставив мене перед моїми очима, щ об “я відкрив і
зненавидів беззаконня м оє” 3. Я пізнав його, але закривав очі, щ об
не бачити, відтручав від себе цей образ і забував про нього.
17. Відтоді я щ е палкіше любив тих юнаків, про яких чув, що
вони в рятівному пориві повністю віддалися Тобі, щоб Ти оздоровив
їх, а порівнюючи себе з ними, я ненавидів себе самого, як
1 Ііор.: Лк. XIV, 28.
2 Пор.: Пс. 21, 13.
3 Пор.: Пс. 36, 3.
139
Книга восьма
окаянного. Проминуло багато років — майже дванадцять — від тієї
хвилини, коли, прочитавши “Тортенсія” Ціцерона, дев’ятнадцяти
літній юнак запалав прагненням мудрості і знехтував земним
щастям, щоб присвятити вільний час пошукам тих благ, що не
тільки їх відкриття, але саму погоню за якими треба було б ставити
вище за вже навіть знайдені скарби, вище за всі світські царства й
плотські розкоші, що неміряно розливалися довкруг мене. А я, дуже
безталанний юнак, такий безталанний на порозі м оєї молодості,
просив у Тебе чистоти. Я сказав: “Дай мені чистоту і стриманість,
але не давай мені їх зараз!” Бо я боявся, щоб Ти не вислухав і не
вилікував мене надто рано від цієї недуги, яку я радше волів
затамувати, ніж задушити. І я: пішов ‘"хибними шляхами” свято
татських забобонів. Н е тому, що я твердо стояв на них, а тому, що
цінував Його вище за вчення, якими я не займався сумлінно, а
лише намагався перебороти їх у своєму ворожому ставленні до них *.
18.
І я уявляв собі, шо з дня на день відкладаю зневагу до всіх
світських сподівань і не йду за Єдиним Тобою тільки тому, що
тепер не являлося мені ж одне світло, яке спрямувало б мій біг.
Однак настав день, коли я оголився перед самим собою , і докірливо
заговорило мені м оє сумління: “Д е ж ті твої слова? Хіба ще недавно
ти н е твердив, що тільки непевність правди стримує тебе від того,
щ об скинути з себе тягар суєти. Ах, так! Ти вже тепер упевнився:
правда давить тебе; а на вільніших раменах уже виросли крила 2 у
тих, хто н е потребував витрачати стільки праці на пошуки ані на
десятилітні або й довші роздуми”. Так, я з ’їдав себе в серці своїм,
а мене проймав пекучий сором, коли Понтікіан розповідав про це.
Він скінчив розповідь, залагодив справу, за якою прийшов, і пішов.
А я увійшов у себе самого. І чому ж я не сказав тоді проти себе
самого? Якими канчуками своїх думок не шмагав я своєї душі,
спонукаючи її йти за мною у моїх намаганнях наздогнати Тебе!
А вона опиралася, відмовлялася слухати мене, не шукаючи собі
виправдання. Усі мої докази були вичерпані й збиті. Для н еї не
лишилося нічого, крім німого страху: вона боялася, як смерті,
вирватися з крутежу звички, у якому чахнула і в’янула на смерть.
1 Августин ніколи не віддавався вссціло маніхейству, бо іщ
вдовольняла його. Пор.: Блаженне життя, І, 4; Користь віри, 1, 2.
2 Див.: Виклад псалма, 103, 13.
наука
не
140
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина VIII
Душевна боротьба Августина на городі в Мілані.
Безсилля волі та його справжні причини
19. І тоді, серед цієї страшної боротьби, що потрясла основи
м оєї внутрішньої домівки і котру я героїчно розпочав проти своєї
душі в тій таємній схованці, якою є наше серце, і коли моє
обличчя було схвильоване так само, як і м ої думки, я наткнувся
на Аліпія й закричав: “ Що з нами діється? Щ о означає те, що я
тільки-но почув? Зриваються невчені й силою здобувають небо
а м и з усіма нашими знаннями, черстві, н е робимо нічого, а тільки
грузнемо в тілі та крові! Хіба нам сором но йти за ними тому, що
вони випередили нас? А хіба не сором но, що ми навіть н е йдемо
за ними?” Я сказав йому щ ось подібне до цього; але моя раптова
схвильованість відірвала мене від нього, бо він мовчав, як побитий
громом, уп’явшись у мене своїм поглядом. Бо н е так, як звичайно,
звучали м ої слова. А ще більше, ніж сказані мною слова, говорили
про мій душевний стан моє чоло, моє обличчя і його колір, мої
очі і мій тон.
Коло нашого помешкання був маленький городчик. Він був у
нашому розпорядженні, як і решта будинку, бо його власник, наш
хазяїн, не жив там. Туди кинула мене хуртовина мого серця; ніхто
н е міг там спинити вогненної суперечки, яку я почав вести з самим
собою і результат якої Тобі вже був наперед відомий, а мені ні!
Але це божевілля провадило м ене до розуму, а ця смерть — до
житія; я був свідомий того, що я злий, але зовсім не знав, що
незабаром стану добрим. Отже, я пішов на город; Аліпій ішов за
мною крок у крок, бо я почував себе самітним навіть поряд з ним.
Зрештою, хіба ж він міг покинути м ене в такому настрої?
Ми сіли якомога далі від дому. Я бунтувався в душі, усе
піднімалося в м ені від обурення, тому щ о я ще не пішов за Твоєю
волею, н е дійшов до примирення з Тобою , Боже мій, куди
закликали м ене “всі кості м о ї”, здіймаючи до небес хвалу Тобі. А
для цього н е потрібно було н і кораблів, н і четверні; не треба було
навіть зробити тих кілька кроків, щ о відділяють дім від того місця,
куди м и прийшли, щ об сісти. Бо не тільки йти, а й дійти аж до
Тебе було нічим іншим, як тільки бажанням іти туди, але з власної
сильної й повної волі, а не з напівзраненої, що хилиться то сюди,
то туди й борсається в боротьбі, коли одна її частина не може
здійнятися вгору тому, що друга, ослаблена, тягне вниз.
20. А серед безконечних вагань я виконував різні рухи, як це
буває з людьми, коли вони хочуть щ ось робити, але н е можуть,
1 Пор:. Мт. XI, 12.
141
Книга восьма
тому що їм недостає к ін ц ів ок , або тому, що вони зв’язані путами,
чи ослаблені втомою, або ж з якоїсь інш ої причини втратили
свободу рухів. Я рвав на собі волосся, бив себе в чоло, обхоплював
свої коліна сплетеними пальцями і всі ці рухи робив тому, щ о хотів
це робити. Але я міг би хотіти, але не робити цього, якщо б мої
члени не підкорялися моїй волі. За такої поведінки, до якої я тоді
вдався, хотіти не було те саме, що могти. А однак я не робив того,
чого жадав незрівнянно палкіше, — того, що тут же міг би зробити,
коли б забажав, бо досить було забажати, аби те бажання одразу
стало непоборним. Ось у цьому була тотожність між спроможністю
вчинків і волі; хотіти — означало вже виконувати, однак я н е діяв!
А моє тіло легше підкорялося найменшому велінню м оєї душі, від
повідно рухаючи своїми членами, ніж душа підкорялася сама собі,
щоб у самій волі виконати свою велику волю.
/
Частина IX
Наказові розуму підкоряється тіло,
а розум противиться своєму наказові. Чому?
21.
Звідки ж взялася гака чудасія? Яка ж її причина? Ох! Нехай
заблисне для мене світло милосердя Твого, щоб я запитав, чи
випадково н е могли б мені відповісти на це караючі таємниці, що
затяжіли над людським родом, і найтемніші печалі Адамових синів.
Отже, звідки є та чудасія? У чому ж її причина? Душа наказує тілу,
і воно зразу слухає. Наказує душа самій собі — і зустрічається з
опором. Наказує душа, щоб рухалася рука, і це відбувається з такою
справністю, що важко відрізнити наказ від виконання. А все-таки
душа — це дух, а рука — тіло. Душа наказує душі хотіти, так би
мовити, наказує собі самій, але не виконує наказу. Звідки ж така
чудасія? У чому ж її причина? Вона, кажу, наказує собі хотіти (вона
б н е наказувала, коли б сама не хотіла), але не виконує сама того,
що наказує.
І все ц е тому, що наказує н е вся вона і наказує н е з усією
рішучістю. Вона наказує настільки, наскільки хоче, і її веління не
здійснюється настільки, наскільки вона н е хоче, адже воля велить,
щ об була воля не якась інша, а вона сама. Отже, вся вона не
наказує, і тому її наказ не виконується. Якщо б вона вкладала всю
себе у свій наказ, то не потребувала б наказувати собі статися, вона
була б уже. Ця поділена воля, що напів хоче, а напів ні — це не
чудасія, а хвороба душі. Правда безуспішно піднімає її до
цілковитого випростання, але звичка тяжіє над нею всім своїм
тягарем. Однак є дві волі, і ні одна з них не є повною, а те, чого
недостає одній, посідає друга.
Святий Августин
142
СПОВІДЬ
Частина X
Д ві протилежні волі, але дучиа одна
22.
“Нехай зникнуть з-перед лиця Твого” 2, Боже мій, як зника
ють перед ним “марномовці й обманники душ ” 2, ті, що беруть цю
подвійність волі, коли розглядають її, щоб твердити, ніби ми маємо
дві душі, кожна з яких має свою натуру, — одна добру, друга злу.
Але насправді вони самі погані, тому шо так погано думають, і
вони самі не стануть добрими, якшо не прийдуть до правди, до
згоди з людьми правди. До них можуть стосуватися слова Апостола:
“Ви були колись темрявою, а тепер ви світло у Господа” 3. Але
вони хочуть бути світлом не в Господі, а в собі самих; вони думають,
що натура душі те саме, що Бог. І так вони зайшли в щ е густішу
темряву, тому що у своєму жахливому зухвальстві відійшли ще далі
від Тебе, від Тебе —■ правдивого Світла, що “освітлює кожну
людину, яка приходить на цей світ” 4. Уважайте, щ о говорите, й
червонійте від сорому, “наближтеся до Нього, і він просвітить вас,
а ваше обличчя не почервоніє від сорому” 5.
Коли я сам міркував перед давно вже задуманим вступом до
Господа Бога мого, це був “я”, який хотів, і “я”, який не хотів.
Так, де був “я”. Я сам! 6 Я не казав рішуче “так” і н е казав рішуче
“ні”. Звідси й та боротьба з самим собою , те душевне роздвоєння,
що відчувалося проти: м оєї волі. Але воно виявляло хіба тільки
наявність кари, від якої страждала моя душа, а не наявність у мені
якоїсь чужої душі. І не я був її творцем, а гріх 7, що жив у мені
як кара за гріх 8, скоєний у стані більшої свободи, тому що я був
сином А дам а.
23.
Зрештою, коли б було стільки протилежних натур, скільки
й тих, що змагаються одна з одною , то вже було б не дв^ волі, а
багато. Коли хтось розмірковує, чи йти йому на сходини , чи до
театру, вони кричать: “Ось дві волі — одна добра, яка веде туди,
друга погана, бо веде деінде! Бо ж інакше звідки береться вагання?”
Я вважаю, що обидві вони погані, і та, щ о веде до них, і та, що
спрямовує до театру. А ті уявляють собі, що доброю є тільки та
воля, яка веде до них. Щ о ж насправді? Припустимо, щ о хтось із
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Пор.: Пс. 68, 3.
Пор.: Тит. І, 10.
Еф. V, 8.
Ів. І, 9.
Пс. 34, 6.
Пор.: Єр. X X X , 9.
Рим. VII, 17.
Мається на увазі первородний гріх.
Маніхейців.
Книга восьма
143
нас вагається серед такої боротьби двох воль, чи йти до театру, чи
до наш ої Церкви, то чи й тоді вагатимуться щ одо відповіді? Бо
вони або визнають те, чого взагалі не хочуть визнати, тобто, що то
добра воля веде до нашої Церкви, куди ходять ті, хто прив’язався
до неї тайнами, які їм відкрилися, або ж припустять, що є дві злі
натури, дві злі душі, які ведуть боротьбу в тій самій людині. І таким
чином вони самі заперечать своє звичайне твердження, що одна
натура добра, а друга зла. Або вони навернуться на шлях правди і
більше не заперечуватимуть, що коли хтось розмірковує, то це одна
душа хвилюється у самовільній грі суперечних воль.
24.
Отже, коли вони погодяться, що дві волі разом борються в
тій самій людині, вони вже не будуть переконані, що тут іде бороть
ба двох супротивних душ — однієї доброї, а другої злої, — створе
них із двох протилежних субстанцій, із двох протилежних начал.
Бо Ти, Боже правди *, Ти не схвалюєш їх, розбиваєш їхні погляди
й переконуєш їх. Бо припустимо, наприклад, що ц е діють дві злі
волі, коли хтось вирішує, як бути: чи звести людину зі світу отру
тою, чи кинджалом; чи загарбати ті чи ті чужі лани, коли не можна
загарбати ні тих, ні тих; чи купити собі розкіш надмірними
витратами, чи по-скуш рськи зберігати свій гріш; чи йти до цирку,
чи до театру, коли вистави в них відбуваються того самого дня; чи
(додаю третю можливість безрадності) вдатися до крадіжки в чужому
дом і, коли трапляється нагода, чи (четверта можливість для розду
мів) до перелюбства, для якого також була б наїода. Усі ці однаково
бажані можливості збігаються разом у той самий час, і одночасне
осягнення всіх неможливе. Ось душа й розшматована цією внут
рішньою боротьбою між чотирма або, можливо, й більшою кількістю
воль, тому що тут наявна така велика кількість різних субстанцій.
Приблизно те саме можна сказати про добрі волі. Бо я запитую
їх: “Чи добре втішатися читанням писань Апостола?”, "Чи добре
знаходити радощі в поважних псалмах?”, “Чи добре пояснювати
Євангеліє?”. На кожне з цих запитань вони дадуть відповідь: “Так!
Д обре”. Отже, що ж? Коли б розбіжні забаганки подобалися в такій
самій мірі і в той самий час, то чи не розривали б людського серця
суперечні волі під час роздумів, з чого маємо починати? Усі ці волі
добрі, але ж вони борються між собою , доки ми не виберемо того,
куди б можна було спрямувати всю волю, і тільки одну, що раніше
поділялася на багато частин.
І так само діється тоді, коли вічність ставить перед нами вищі
принади, а тим часом розкоші скороминущих благ тягнуть нас униз:
це ж та сама думка, що прагне одного з тих благ, але тільки
половиною волі. Звідси й ті страшні страждання, що розривають її:
правда наказує їй вище ставити одне, а звичка прив’язує її до іншого.
1 Ів. III, 33.
Святий Августин
144
СПОВІДЬ
Частина XI
Останні розмірковування:
боротьба душі з тілом
25. І я був жахливо хворий душею, я зазнавав таких страшних
тортур, обвинувачуючи самого себе з такою суворістю, як ніколи,
вовтузився й борсався в моїх путах, доки не розірвав їх зовсім.
Вони вже не тримали мене, хіба що тримали зовсім слабенько. А
Ти, Господи, тиснув на мене в найпотаємніших глибинах м оєї душі,
а Твоє милосердя шмагало мене подвійними ударами страху й
сорому, щоб запобігти новому зусиллю, яке зволікало б з розривом
решти вже й так слабких і ламких пут, і щоб воно знову н е набрало
більшої сили і не зв’язало мене щ е сильніше. Я казав собі в душі:
“ Скінчм уже раз і назавжди! Скінчм уже!” А мої слова вели мене
до рішення, і я вже був готовий виконати його, але не виконував.
Правда, я не падав уже в прірву мого минулого життя, але стояв
на краю, набираючи віддиху. І знов нові зусилля; я вже був майже
там. Так, майже. Я вже доторкався мети, я вже тримав її. Але ж
н і — я там не був, я н е доторкався, я не тримав, вагаючись вмерти
для смерті і жити для життя. Закореніле зло мало більшу владу наді
мною, ніж добро, що було для м ене нове. І чим ближчою ставала
та хвилина, коли я мав перетворитися, тим більший жах огортав
мене; але це н е збивало й н е завертало мене з мого шляху, тільки
тримало мене в нерішучості.
26. Стримували мене нісенітниці нісенітниць і суєта с у є т 1, мої
давні приятельки, що так лю бо тягли мене за мою тілесну одіж і
стиха нашіптували: “Невже ти покидаєш нас? Чому? Чи ж від цієї
хвилини ми н е будемо вже ніколи з тобою? І від цієї хвилини те
й тамте ніколи вже н е буде тобі дозволене?” Вони підсовували мені
те, що я називаю “те й тамте”. Щ о вони підсовували мені, Боже
мій! Нехай милосердя Твоє відверне все те від душі раба Твого!
Який ж е бруд підсовували вони мені! Яку ганьбу! Однак я вже й
наполовину н е слухав їхнього голосу, бо вони вже не переходили
мені дороги з відвертим спротивом: вони шепотіли за моїми
плечима, а коли я хотів відійти, вони крадькома сіпали м ене, щ об
я оглянувся. Але їм вдалося притримати мене, бо я вагався
відштовхнути їх від себе, позбутися їх, щ об податися туди, куди
мене покликали; а всесильна звичка говорила мені: “І ти думаєш,
що зможеш жити без них?”
27. Але вона озивалася вже дуже слабким голосом; бо з того
боку, куди я звертав своє обличчя і куди вагався перейти, відкри
валася чиста гідність стриманості: Погідна, без розпусного сміху,
1 Пор:. Еккл. І, 2.
Книга восьма
145
вона запрошувала мене благородно, щ об я наблизився без вагання.
Вона, щоб прийняти м ене й узяти у свої обійми, простягала до
мене свої побожні руки, повні багатьох добрих прикладів. Скільки
там було хлопців і дівчат, як багато молоді й лю дей різного віку —
високоповажані вдови, старенькі бабусі й дівчата. А між тими свя
тими душами сама стриманість, зовсім не безплідна. Вона була плід
ною матір’ю дітей щастя ], що дав її, Господи, Ти, Ти — її чоловік.
І здавалося, що вона промовляє до мене з заохотливою іронією:
“Як! Ти не зумієш того, що зуміли ті діточки й ті жінки? Хіба ж
вони, і ті, й другі, зможуть бути самі в собі, а не в Господі Бозі
своєму? Ц е ж їхній Господь Бог дав м ене їм. Чому ж ти опираєш ся
собі самому і вагаєшся? Кинься відважно до Нього й не бійся. Він
н е відштовхне тебе й не дасть тобі впасти. Він прийме мене, Він
тебе оздоровить!” І я почервонів від сорому, бо все щ е чув
нашіптування суєти, і далі перебував у нерішучості. А вона знову
говорила мені, і мені здавалося, щ о я чую її голос: “Будь глухим
на нечисті спокуси твого власного тіла на землі, щ об умертвити їх.
Хіба ті розкоші, про які вони оповідають тобі, можна порівняти з
лагідністю закону Господа Бога твого?” 2 Уся ця розмова відбулася
в моєму серці, це було не що інш е, як тільки двобій м ене самого
зі мною самим. Аліпій, сидячи обіч м ене, мовчки чекав наслідків
боротьби.
Частина XII
Бери, читай! Рішення.
Аліпій радіє зі зміни Августина. Радощі Моніки
28.
Коли ж глибокі роздуми витягли з найпотаємніших глибин
мого серця мою нужденність і поставили її перед очима м оєї душі,
знялася страшна буря, що несла з собою рясні дощ і сліз; а щ об
вилити їх разом із моїми зойками, я встав і відійшов від Аліпія.
Самота здавалася меніпридатнішою для мого плачу, і я відійшов
ще далі, щ об його присутність не зв’язувала мене.
Такий був мій стан. А він запримітив це, бо я н е знаю, яке
слово вирвалося мені крізь великий плач. Я встав, а він залишився
на тому місці, д е ми сиділи, закам’янівши з надмірного здивування.
А я, вже не тямлю як, простягнувся під якимось фіговим деревом
і дав волю сльозам. І вони потоком потекли з моїх очей — принос,
гідний Твого прийняття!3 І я звернувся до Тебе якщо н е з такими
словами, то, принаймні, такого ж змісту: “А Ти, Господи, скільки
1 Пор: Пс. 113, 9.
2 Пор: Пс. 119, 85.
3 Пор: Пс. 51, 19.
10 - 97.45
146
Святий Августин
СПОВІДЬ
ж часу? Доки ж, Господи, гніватимешся на мене? Не пам’ятай давніх
беззаконь моїх” 1. Бо я відчував, що вони щ е стримували мене. І
я волав серед ридань: “ Скільки, скільки ж іще? Знову ”завтра" 2 й
“завтра”? Чому ж не зараз? Чому ж не в цю мить має скінчитися
моя ганьба?"
29. Я говорив і ридав у гіркоті мого журного серця. Аж ось
раптом я почув голос із сусіднього дому, голос хлопця чи дівчини,
вже н е пам’ятаю, який співав і повторював на різні лади: “Бери,
читай! Бери, читай!” І зразу ж змінився вираз мого обличчя. Я
почав напружено пригадувати, чи ц ей рефрен, бува, н е з якоїсь
дитячої гри; але ніяк н е міг пригадати, чи вже чув щось подібне.
Вгамувавши свої даремні сльози, я встав; єдиним поясненням, яке
я передчував, було те, щ о ц е Божий наказ дуже виразно наказує
мені відкрити книгу Апостола і читати першу главу 3. Бо я чув про
Антонія, що він одного дня, читаючи Євангеліє, натрапив на такі
слова, які зрозумів як звернену до себе пересторогу: “Іди, продай
усе, щ о маєш, роздай убогим, і матимеш скарб на небі: приходь і
йди слідом за м ною ” 4. І що через таке віщування зразу ж
навернувся д о Тебе.
Тим-то я хутко повернувся на те місце, де сидів Аліпій, бо,
відходячи, залишив там книгу Апостола. Я вхопив її, відкрив і почав
потихеньку читати першу главу, на яку впав мій погляд. “Н е живіть
у бенкетах і пияцтві, ні в перелюбстві й розпусті, ні у сварках та
в заздрості 5, а одягніться Господом Нашим Ісусом Христом, і не
догоджайте тілу в похотях”. Я н е схотів читати далі, бо вже н е мав
потреби. Бо щ ойно дочитав ц е речення до кінця, як у моєму серці
немовби розлилося світло впевненості, щ о розвіяло всю темряву
моїх вагань.
30. Тоді я позначив нігтем чи якось інакше — вже н е пам’ятаю —
те місце в книзі й закрив її; прояснилося м оє обличчя, і я розповів
усе Аліпієві, а він зі свого боку відкрив мені те, чого я н е знав. Він
запитав, що я прочитав; я показав йому, і він прочитав далі, чого я
сам н е зробив би. Я не знав, що там було далі. А там було сказано
таке: “Того, хто знемагає у вірі, приймайте” 6. Він відніс ці слова до
себе і сказав мені про це. Підкріплений такою підтримкою в доброму
і святому рішенні, що так дуже відповідало його звичаям, якими він
собі на користь уже давніше далеко відійшов від м ене, він без вагання
й тривоги приєднався д о мене.
1
2
3
4
5
6
Пс. 6, 4; 78, 5 і 8.
Пор.: Персій. Сатири, V, 66.
Пор.: Августин. Листи, ЬУ, 37.
Мт. XIX, 21.
Рим. XIII, 13.
Рим. XIV, 1.
Книга восьма
147
Ми негайно пішли до матері й розказали їй усе. Вона дуж е зра
діла. А коли ми розповіли їй, як це все сталося, зраділа щ е дужче.
Вона тріумфувала, благословляючи Тебе, Тебе, що “можеш зробити
більше того, чого ми просимо або що розум іємо” *, бо вона бачила,
що Ти через м ене дав їй набагато більше, ніж вона просила Тебе
серед ридань і гарячих сліз. Бо Ти навернув мене до С ебе, щ об я
вже н е шукав жінки, щоб облишив усі надії цього світу, стаючи
відтепер на тому “правилі віри”, яке Твоє о б ’явлення показало їй
на стільки років раніше. І Ти перемінив її печаль на р адощ і2,
набагато більші, ніж вона сама хотіла, й набагато дорожчі й чистіші
за ті, які сподівалася мати з онуків, народжених з мого тіла.
1 Еф. III, 20.
2 Пс. ЗО, 12.
ю *
КНИГА ДЕВ'ЯТА
Книга дев’ята
149
Частина II
Августин зрікається свого звання ритора.
Чому Августин тримав у таємниці своє рішення.
Стан здоров’я дає Августинові чесне виправдання
Частина І
По наверненні. Молитва подяки
1.
О Господи, я раб Твій і син раби Твоєї. Ти розірвав пута мої;
Тобі складатиму жертву хвали
Нехай прославляє Тебе серце моє
й язик мій, і нехай скажуть усі кості мої: “ Господи, хто ж подібний
до Тебе?” 2 Нехай вони так скажуть, а Ти дай м ені відповідь і скажи
м оїй душі: “Я спасіння Твоє” 3. Ким же я був і яким? Ч и ж було
що-небудь, щ о н е було б злом у ділах моїх, а коли н е в ділах, то
в словах, а коли н е в словах, то в похотях? Але Ти, Господи, добрий
і милосердний; Ти заглянув у безодню смерті м оєї і Своєю правицею
вичерпав із дна мого серця прірву зіпсуття. І звідси той цілковитий
відступ м оєї волі від того, чого я дотепер прагнув, і прямування до
того, чого хотів Ти. Але де ж була моя вільна воля протягом таких
довгих років? 1 з якої ж найпотаємніш ої криївки видобулася вона
в одну мить, щ об я підставив свою шию під лагідне ярмо Твоє, а
свої плечі під легкий Твій тягар 4, о Ісусе Христе, “ Помічнику мій
і мій Відкупителю”? 5 Якою ж солодкою стала для мене відсутність
марних радощів! Раніше я боявся втратити їх, а тепер ось зрікся їх
з радістю.
Бо Ти відкинув їх далеко від м ене. Ти, Правдива й найвища
Насолодо, Ти викидав їх і Сам уходив на їх м ісце, солодш ий від
будь-якої розкош і, але н е для тіла і крові; ясніш ий від будь-якого
світла, та більше захований усередині від будь-яких таємниць; ви
щ ий від будь-яких почестей, але н е для тих, щ о шукають величі
в собі. І вже м оє серце було вільне від їдкої журби, від спроб і
зусиль осягнути щось, і мені вже н е треба було корчиш ся з болю
й розривати струни пристрастей: і ц е вже була щира розмова з
Тобою , м оя Світлосте, моє Багатство, м оє Спасіння, Господи Боже
мій.
2. І я вирішив “перед лицем Твоїм” не припиняти раптово, а
поступово обмежувати службу мого язика на базарі базікання, бо
я н е хотів більше, щ об юнаки, які зовсім н е дбають ні про Твоє
право, ні про Твій мир, а лише про брехливе божевілля та судові
сутички на Форумі, купували з моїх уст зброю для свого божевіл
ля1.
На щастя, уже небагато днів залишилося до канікул — збору
винограду 2. І я вирішив терпляче витерпіти їх, щ об уступити своє
місце за звичаєм, і якщо вже Ти викупив мене, то н е запродувати
себе більше. Такий був мій задум, який я склав перед Тобою , але
про це не знав ніхто з людей, крім моїх найближчих; ми домовилися
н е розголошувати його всюди, хоч Ти нам, що “знімалися з долини
Сліз” угору і співали псалом сходин 3, дав нам “вістря стріли” й
“руйнівне вугілля” 4 проти підступних язиків, що під виглядом до б
розичливих порад знеохочують і поглинають людину — так, бач,
люблять її, наче страву.
3. Ти прошив моє серце стрілами любові Своєї; а я носив Твої
стріли, що впилися в моє тіло, і приклади рабів Твоїх, темряву
яких Ти перемінив на світло, а смерть на життя; на дні моїх думок
горіло багаття, що палило й пожирало моє безсилля, щоб я не
схилявся д о низьких речей; все ц е збуджувало в мені такий сильний
запал, що будь-який подув спротиву, який піднімав “підступний
язик”, міг його радше дужче роздмухати, ніж погасити.
Однак завдяки Твоєму Імені, яке Ти освятив по всьому світі,
знайшлися б такі, щ о схвалили б наші обітниці й майбутнє життя.
Та, напевне, було б своєрідною чванькуватістю, коли б я, не че
каючи канікул, достроково облишив своє публічне становище, що
було на очах у всіх. Залишати свою службу, прискорювати вже й
так близькі канікули означало б привернути до свого ріш ення увагу
всіх і наразити себе на обмову, що я за всяку ціну намагався
виглядати великим. Навіщо здалося мені те, щ об вони обговорю
вали, обмовляли мої потаємні думки й “хулили моє добро”? 5
1
2
3
4
5
Пор: ЇМ. XXX, 27. Пс. 119, 70.
У вересні.
Псалми 120-134. їх співали, підіймаючись по сходах святині Соломона.
Пс. 84, 6. Пор:. Пс. 11, 1; 121, 1; 120, 4.
Рим. XIV, 16.
150
Святий Августин
СПОВІДЬ
4. Тим краще складалося, що саме за це літо моя надмірна вчи
тельська праця підірвала м ої й так слабкі л е г е н і я важко дихав,
а біль у грудях н е дозволяв мені говорити голосно й виразно. Спо
чатку ц е злякало мене, бо я мав би скинути з себе тягар учите
лювання або принаймні перервати на якийсь час свою роботу,
оскільки я ще міг лікуватися. Але як тільки зродилася й укріпилася
в м ені повна воля розпоряджатися своїм часом — Ти, Господи, Ти
знаєш . Боже мій, — я навіть почав радіти, що м ені підвернулася
н е брехлива відмовка, яка пом ’якшувала б обурення тих людей,
котрі з огляду на своїх дітей воліли б, щ об я ніколи н е мав такої
свободи.
Отже, сповнений цією радістю, я байдуже перечікував цей
проміжок часу, доки він н е закінчився, — це тривало десь із
двадцять днів, — однак мені було важко витримати їх, оскільки
мене вже покинула жадоба зиску, що звичайно була підпорою м оєї
важкої праці; і якби на місце жадоби н е прийшла терпеливість,
м ене б це пригноблювало.
М оже, хтось із Твоїх рабів, а моїх братів скаже, щ о я згрішив
тим, щ о, бувши вже всім серцем у Тебе на службі, погодився ще
на якусь годину довш е засідати на кафедрі брехні. Не буду
сперечатися про це. Однак чи ж Ти, наймилостивіший Господи, не
простив і н е відпустив мені й цього гріха на святім хрещенні разом
з усіма інш ими страшними та смертельними гріхами?
Частина III
Душевний стан Верекунда. Віддача майна
у розпорядження Августина і його приятелів.
Д е обертався Небрідій?
5.
Наше щастя стало для Верекунда 2 предметом мук і тривог,
бо він бачив, що через пута, які його міцно зв’язували, його
усувають із нашого гуртка. Він сам щ е н е був християнином, зате
його дружина вже була віруюча, та все ж саме вона була найбільшою
перешкодою на обраному нами шляху. Він твердив, що н е може
стати християнином інакше, як саме таким, не дозволеним йому
способом .
Однак він ласкаво запропонував нам, щ об м и були в його оселі
стільки, скільки нам треба. Ти, Господи, винагородиш його за це
в день воскресіння праведних! Бо Ти вже визначив йому таку
саму долю , як і ї м 3. Адже під час наш ої відсутності, коли ми
- Августин дуже часто скаржився на біль у грудях (“Проти академіків” І, 1, 3;
1, 4, і в листах “Блаженне життя”).
2 Див:. Сповідь, VIII, 6.
3 Пор:. Лк. XIV, 14. Пс. 125, 3. 4М. XXIII, 10.
Книга дев’ята
151
були вже в Римі, його звалила раптова недуга, під час якої він
прийняв хрещення і як вірний зійшов з цього світу. Так Ти
змилосердився н е лиш е над ним, а й над нами, щоб нас н е мучив
нестерпний біль, коли роздумуватимемо про надзвичайну людяність
приятеля в його ставленні до нас, не маючи змоги зарахувати
його до Твого стада.
Дяка Тобі, Боже мій; ми Твої: свідчать про це Твої заохочення
та Твої розради. Вірний своїм обіцянкам, Ти даси йому нагороду
за ту місцевість Кассіакум де ми відпочивали в Тобі від світського
гамору, ти даси йому солодкість вічної весни Твого раю, тому що
Ти відпустив йому на землі гріхи й помістив його “на благословен
ній горі, на Твоїй горі, на врожайній!” 2.
6.
Та в той час, як Верекунда гнітила журба, Небрідій радів разом
з нами. Бо, хоч він щ е й не був християнином і так глибоко впав
у безодню цієї найнебезпечніш ої помилки, що навіть тіло Сина
Твого, саму “ Правду” вважав за оману, він все-таки виборсався з
неї. Він був у такому стані, щ о його щ е не допустили б до жодної
тайни Твоєї Церкви, але все-таки він із гарячим запалом шукав
правди і назабаром після нашого навернення й відродження через
Твій хрест сам став вірним католиком і служив Тобі в Африці в
чистоті й досконалій стриманості серед своїх. А коли через нього
став християнським увесь його дім, тоді Ти увільнив його від цього
тіла.
А нині він живе на “лоні Авраамовм” 3 — хоч би чим було те,
що ми означаємо словом “лон о”. Там живе мій Небрідій, солодкий
мій приятель, а Твій, Господи, з вільновідпущеника названий син.
Він живе там. Бо яке ж інш е місце достойне такої душі? Там він
живе, у тій оселі, про яку так часто запитував мене — марну істоту,
та ще й без світла. Він уже не прикладає свого вуха до моїх уст;
він наближає свої духовні уста до Твого джерела й п ’є з нього Твою
Мудрість, скільки лише може, в догоду своїй жадібності до
безмежного блаженства! Але я думаю, щ о він н е впивається нею
до такої міри, що міг забути про мене, коли Ти, Господи, якого
він п ’є, пам ’ятаєш мене.
Ось у якому становищі були ми. М и розраджували Верекунда,
який дуже зажурився нашим наверненням, від чого, на щастя, наша
дружба не урвалася. М и заохочували його прийняти віру, що
відповідає його стану, тобто подружньому життю.
1 Де був Кассіакум, сьогодні невідомо.
2 Пс. 68, 16.
3 Пор.: Лк. XVI, 22. (Авіустин дуже часто вагається щодо справжнього значення
цього поняття. Див.: Листи, 16, 7-8; 187, 6 і далі. У розправі “Про душу та її
походження” “лоно Авраама” означає спокійний затишок, де перебуває й
Авраам).
Святий Августин
152
СПОВІДЬ
Щ одо Небрідія, то м и тільки чекали тієї хвилини, коли він піде
з нами. Він уже майже був біля нас і міг зробити д е дуж е легко,
бо вже майже н е вагався. А ж ось нарешті проминули дн і сумнівів.
Вони видавалися мені численними й довгими з туги за дозвіллям,
серед якого я міг би з глибини моєї істоти співати: “Серце моє сказало
Тобі: я шукав лиця Твого, Господи, лиця Твого шукатиму!” 1
Частина IV
Побут Августина в Кассіакумі.
Зворушення Августина під час читання псалмів,
переважно I V псалма. Видимий знак Бож ої опіки
7.
І настав день, коли я справді мав звільнитися від свого звання
ритора, бо думкою я вже раніше звільнився від нього. І сталося. Ти
звільнив мій язик від того, від чого раніш е звільнив м оє серце. На
радощах я благословив Тебе й разом з усіма моїми приятелями
подався на той двір. Чому я там присвятив свій літературний талант,
який уже без сумніву віддав до Твоїх послуг, хоч від м оїх творів ще
віяло школярською пихою , ніби вони були написані під час хвилин
ного відпочинку, можна побачити з моїх “Діалогів”, що постали з
розмов із м оїм и приятелями 2 або з самим собою перед Тобою 3, а
щ одо моїх розмов із Небрідієм, про ц е свідчать наші листи 4.
Але коли ж я матиму достатньо часу, щ об пригадати всі великі
добродійства Твої щ одо мене, особливо саме в той час? Бо я поспі
шаю перейти до інших, щ е більших. Я перебираю в пам’яті ті часи,
і любо мені. Господи, звіряти Тобі, якими таємними рожнами Ти
повністю приборкав мене, і яким чином Ти вирівняв мене, знижу
ючи гори й узгір’я моїх думок, і яким чином Ти випростав мої
круті шляхи і пом ’якшив тверду рінь 5; а також яким чином навіть
самого Аліпія, брата серця мого. Ти підкорив Імені Твого Єдинородного Сина, Господа Нашого і Спасителя Ісуса Х ри ста6, чиїм
іменем я спочатку нехтував у моїх листах. Він волів був, щ об над
ним здіймалися пахощі шкільних “кедрів”, вже розтрощених Госпо
дом 7, а н е ц е цілющ е зілля Церкви, яке оберігає від зміїної отрути.
1 Пс. 27, 8.
2 "Про порядок”, “Про блаженне життя”, “Проти академіків”.
3 “Розмови наодинці”, “Про безсмертя душі”.
4 Листи 3, 4, 7, 9-14; збереглися також 5, 6, 8, повні дискусій на філософські
теми.
5 Пор:. Іс. ХЬ, 4. Лк. III, 4-5.
6 II Петр. III, 18.
7 Пс. 29, 5.
Книга дев’ята
153
8. Який же голос, Боже мій, я підніс до Тебе, коли читав Дави
дові 1 псалми, ті співи віри, побожності, що розбивають духа гор
дості! Я ще був новаком у глибокій любові до Тебе і, як оглашенний, разом із оглашенним Аліпієм проводив вільні хвилини у дворі.
З нами жила й моя мати, тільки з вигляду жінка, а мужчина вірою,
із старечим спокоєм , материнською ніжністю та з побожністю
християнки 2. Як волав я тоді до Тебе, читаючи ті псалми, і який
вогонь любові до Тебе запалювали вони! Я хотів би у своєму запалі
виголошувати їх, якби мав силу, перед цілим світом, щ об принизити
пиху людського роду! Але ж їх співають по всьому світу, і немає
нікого, хто б здужав “скритися перед палом Твоїм” 3. Ох, яке ж
сильне й гірке було м оє болісне обурення на маніхейців! Але згодом
я знову ставав до них милосердним, бо вони н е знали тайн цього
цілющого ліку й завзято поборювали його, хоч він міг повернути
їм здоров’я! Я б хотів, щоб вони були десь тут біля мене, але потай
від мене, щ об вони побачили вираз мого обличчя, почули мій голос,
коли я під час повного відпочинку читав псалом, і зрозуміли те
враження, яке він справив на мене: “ Коли я волав до Тебе, Ти
вислухав мене, Боже правди моєї; я був у скруті, а Ти дозволив
мені відітхнути. Помилуй м ене. Господи, і вислухай молитву мою!”4
Нехай би почули, але так, щ об я не знав, що вони слухають, аби
їм не здавалося, щ о я сказав їм те, щ о говорив при читанні тих
слів. Бо в дійсності я б їх так н е вимовляв і так не наголошував,
коли б знав, щ о вони чують і бачать мене. Та хоч би я це й зробив,
вони б не сприйняли тих слів так, як вони гошли з мого серця,
продиктовані зворушливим почуттям, коли я розмовляв сам із собою
у Твоїй присутності.
9. Я здригнувся з переляку і водночас відчув радісний вогонь
надії на Твоє милосердя, Отче 5. А все те просвічувало в моїх очах,
в моєму голосі, бо ж звернений до нас Твій Дух доброти говорить
нам так: “ Сини людські, доки ж будете млявого серця? Чому ви
любите суєту й шукаєте брехні?” 6 Ох! І я було полюбив суєту й
ганявся за брехнею. А Ти, Господи, “Ти вже звеличив Свого Свя
того, воскресивши його з мертвих і посадивши по правицю Свою” 7,
щоб Він з небес послав того, хто обіцяв “Утішителя, Духа істини” 8.
І Він уже послав його, а я про ц е не знав. Послав його, бо вже
1 Переважно псалом 4. Цей самий псалом читала сестра Григорія Нісського у
годину його смерті.
2 П ор: Сповідь, IX, 9.
3 Пс. 19, 7.
4 Пс. 4, 2.
5 Пс. 31, 8.
6 Пс. 4, 3.
7 Пс. 4,4. Еф. І, 20.
8 Пор:. Лк. XXIV, 49. Ів. XIV, 16.
154
Святий Августин
СПОВІДЬ
Сам повстав Своїм Воскресінням із мертвих і Вознесінням на
небеса. “Однак раніше Дух щ е не був даний, бо ж Ісус ще не
прославився” 1.
І каже Пророк: “Доки ж млявими будуть ваші серця? Чому ж
ви любите суєту й шукаєте брехні? Знайте ж, щ о Господь прославив
свого Святого” 2. Волав Пророк: “Доки ж врешті?” Волав: “Знайте
це!” А я, так довго нічогісінько н е “знаючи”, полюбив суєту й
шукав брехні. Ось чому, почувши це, я здригнувся з переляку, коли
пригадав собі, щ о саме я був одним із тих, яких стосувалася ця
пересторога. Омана, яку я прийняв за правду, була тільки суєтою
і брехнею. Ох, які голосні й гіркі ридання викликав тоді біль мого
спомину! Коли б його почули ті, хто щ е й тепер любить суєту і
шукає брехні! Можливо, це потрясло б їх до глибини, і вони б
перестали блудити. А Ти б вислухав їх, коли б вони волали до Тебе:
“ Він умер за нас правдивою смертю тіла. Той, хто заступається
перед Тобою за нас” 3.
10.
Я читав: “Сердьтеся, а н е грішіть” 4. І як зворушували мене,
Боже мій, ц і слова, мене, щ о вже навчився сердитися навіть на
себе самого за своє минуле, щ об більше н е грішити в майбутньому.
І слушною була досада, бо ж ц е н е була якась інша натура, з роду
темряви, що грішила, послуговуючись мною, як кажуть ті 5, що не
сердяться на себе, а збирають собі скарб гніву на день гніву й
о б ’явлення справедливого суду Твого!” 6 І вже мої блага не були
ззовні, і я н е шукав їх тілесними очима під цим сонцем. Бо ті, хто
хоче шукати радощів поза собою , легко втрачають грунт під ногами,
розкидаються між видимими й дочасними речами 1, а їхня голодна
думка лиже їхні образи. Ох, коли б то вони вже вкрай зголодніли
і сказали: “Хто ж покаже нам .Блага?” 8 Даймо їм відповідь, нехай
вони почують: “ Вкарбоване в кас світло лиця Твого, Господи”. Бо
ми не світло, щ о “освітлює кожну лю дину”, а Ти нас освітлюєш,
щ об ми, хто “був колись темрявою”, стали “світлом” у Т о б і9. Ох,
коли б то вони могли побачити в своєму нутрі те вічне світло,
якого я вже скуштував і скреготав зубами, бо н е міг його показати
їм! Коли б вони принесли до мене своє серце, відвернене від Тебе
і спрямоване всією силою зору на зовніш ні речі, і сказали: “Хто ж
покаже нам Благо?” Бо там, де я спалахнув гнівом на самого себе,
1 Пор:. Дії II, 1. Ів. VII, 39.
2 Пс. 4, 3-4.
3 Рим. V III, 3.
4 Пс. 4, 5. (Див. також : Виклад псалма, 6, § 6).
® Маніхейці.
6 Рим. II, 5.
7 П ор: II Кор. IV, 18.
8 Пс. 4, 7.
9 Ів. І, 9. Еф. V, 8.
у найдальших глибинах мого серця \ де мене пошматувало каяття,
де я приніс Тобі в жертву своє минуле життя, де я, сповнений надії
на Тебе, почав готуватися до повного відродження, там уперше я
відчув насолоду від Тебе, і “Ти сповнив радістю серце м о є” 2. І я
викликав під час цього читання назовні те, що підтверджувалося в
м оїй душі; і я вже н е хотів більше розпорошуватися між земними
благами й поглинати час, і н е хотів, щоб час поглинув м ене, бо я
мав у вічній Простоті інше “збіжжя”, інш е “вино” , іншу “олію” 3.
11. А подальші вірші вирвали з мого серця головний зойк: “Ох!
У Мирі! Ох! У самій Його Істоті!” Але що ж він сказав? “Я засну.
Я скуштую сн у” 4. Бо хто ж посміє опертися нам, коли здійсниться
те, що написано: “Поглинута смерть перемогою ”? 5 І Ти, Господи,
найбільша та сама “Істота”, Ти, що не зм ін ю єш ся6, і в Тобі
відпочинок, де забуваються всякі труди. Бо ж нікого іншого нема
з Тобою 7. Бо не йдеться мені більше про досягнення чогось іншого,
що н е є тим, чим Ти, Господи: Ти укріпив м ене, “спростивши мене
в надії”. Я чигав і горів, але н е знав, як бути з німими мертвими,
до яких належав і я, я — бичувальник, несамовитий і засліплений
оббріхувач Твого Письма, налитого медом небесним, Твоїм осіян
ним світлом 8. І я чахнув, думаючи про ворогів Твого Письма 9.
12. Коли ж я пригадаю все те, щ о сталося в ті дні під час
канікул? 10 Але я не забув і не замовчу ні суворості Твого бита, ні
чудодійної швидкості Твого милосердя 11.
Ти мучив мене тоді страшним зубним болем 12, таким сильним,
що я вже не міг промовити й слова. Тоді спало мені на думку
попросити всіх присутніх приятелів помолитися за м ене Б о г о в і в с і х
ліків. Своє прохання я написав на восковій табличці й дав їм прочи
тати. І щ ойно ми уклякли до побожної молитви, як той біль поки
нув мене. І який біль! І як він м ене покинув? Зізнаюся Тобі, Госпо
ди Боже мій, я перелякався, бо н е траплялося зі мною таке з
молодих років. І тоді в самій глибині м оєї душі я відчув пересторогу
1 Пор.: Пс. 4, 5. (У першотворі “сиЬйе” — ліжко — у значенні “серце”.
Подібно Шевченко називає серце хатою. "Три літа”: “А багато в моїй хаті / / Лиха
наробили”).
2 Пс. 4, 8.
3 Пс. 4, 8.
4 Пс. 4, 9.
5 Пор.: І Кор. XV, 54.
6 Пор.: Мал. III, 6.
7 Пор.: 5М. IV, 35. Іс. 45, 4.
8 Пс. 119, 103; 10.
9 Пс. 139, 21.
10 У творі “Про порядок” Августин описує життя в Кассіакумі.
11 Пор: Єр. XXXII, 35. І Кор. II, 9.
12 Пор.: Розмови наодинці, І, 12, 29.
156
Святий Августин
СПОВІДЬ
Твою 1 і, зрадівши у вірі, прославив Ім’я Твоє. Одначе ця віра н е
дозволяла мені перестати журитися давніми м оїми гріхами, яких ще
н е відпустило м ені хрещення.
Частина У
Офіційна відставка Августина.
Августин переходить під провід Амвросія
13. Наприкінці свята збору винограду я повідомив міланців, щ об
вони подбали про інш ого продавця слів для своїх студентів,
зазначивши, що я вирішив присвятити себе служінню Тобі і що,
зрештою, задишка і біль у грудях не дозволили б мені виконувати
свої обов’язки, а листовно 2 я повідомив Твого єпископа, святого
Амвросія, про м ої минулі гріхи і про моє теперішнє бажання й
попросив його порадити, які з Твоїх писань я повинен прочитати
насамперед, щ об краще підготуватися д о прийняття такої великої
ласки. Амвросій назвав м ені пророка Ісаю 3, безсумнівно, тому, що
він ясніш е за інш их заповідає Благу Вість і покликання поган.
Однак спочатку я н е зрозумів думки того твору і, гадаючи, що вона
й далі така сама, відклав його на пізніш е, щ об узяти в руки вдруге
тоді, коли ближче ознайомлюся зі Словом Господнім.
Частина VI
Августин повертається до Мілана, щоб там прийняти хрещення.
Адеодат — “син його гріха”
14. Коли ж згодом настав мені час подати своє ім ’я до списку
оглашенних 4, ми залишили село й повернулися до Мілана. Аліпій
також вирішив відродитися в хрещенні разом зі мною. Він уже зо
дягнувся в покору 5, щ о відповідає духу Твоїх таїнств, а його за
взяття в опануванні тілом було таке велике, що він ходив босий по
італійській землі, укритій льодом, а ц е риса небувалої відваги.
Ми прийняли також до свого гуртка молодого Адеодата, тілесного
сина мого гріха6, Ти щ едро обдарував його. Йому було заледве
1 Пор.: Ів. XX, 23.
2 Лист цей не зберігся.
3 У книзі Ісаї (VII) християни бачили підтвердження радісної Новини та
перемогу вибраного народу.
4 Прізвища оголошували перед другою неділею посту, а хрещення відбувалося
на Великдень.
5 Пор.: Сповідь, VII, 9; VII, 18; VII, 20, 21; VII, 2; VIII, 2; VII, 24; IX, 4.
6 Син Августина бере участь у розмові “Про блаженне життя”, І, 6; подавав
великі надії.
Книга дев’ята
157
п ’ятнадцять років, а він уже бистротою розуму перевершував бага
тьох поважних мужів.
Це Твої дари, я визнаю це, Господи, Боже мій. Творче Всесвіту.
Ти такий могутній, що укладаєш нашу нескладність: бо в цьому
хлопчині н е було нічого мого, крім переступу, і навіть те, щ о ми
виховали його у Твоїй науці, бо ж так натхнув нас Ти, а н е хтось
інш ий, — це, визнаю, — Твої дари.
Одна з моїх книг має заголовок “Учитель”
У ній Адеодат сам
розмовляє зі мною. А Ти знаєш , що всі думки, вкладені в уста
мого співрозмовника, — це його власні на шістнадцятому році жит
тя. Я пізнав ще чимало інших його прикмет, і то набагато дивніших.
Й ого талант пойняв м ене якимось страхом. Але хто ж інш ий, крім
Тебе, може бути творцем таких архітворів?
Але Ти швидко забрав його з цього світу, і я тим спокійніше
згадую його сьогодні, бо н е бою ся ні за його хлоп’ячий, ані
юнацький вік, ні взагалі за нього як людину.
Ми прийняли його до нашого гуртка. Він був нашим однолітком
у Твоїй ласці. Ми хотіли виховати його у Твоїй науці. Ми прийняли
хрещення 2, і я залишив неспокій минулого життя. А протягом тих
усіх днів я не міг насититися чудесною солодкістю, яку відчував
при розважанні глибини висловленої Тобою думки для спасіння
людського роду. Як я ридав серед Твоїх гімнів і як наспівував,
зворушений до глибини благозвучними голосами, якими сповню
валася Твоя Церква 3. Ті голоси вливалися в м ої вуха, а в моє серце
цідилася правда, а згодом розгорілося сильне почуття побожності,
і сльози покотилися по моєму обличчі, і добре було мені з ними.
Частина VII
Початок співу на заході.
Відкриття тіл мучеників Гервасія та Протасія
15.
Недавно міланська Церква прийняла звичай втішати й зао
хочувати, коли об’єднані великим запалом голоси й серця всіх братів
переходили в могутній спів. За рік, а може, й більше, до того, коли
введена в оману аріанами Юстина 4, мати молодого царя Валентиніана, переслідувала у своїй єресі раба Твого Амвросія, побожна
юрба провела ніч у церкві, готова вмерти зі своїм єпископом, рабом
1 У цьому творі змальований душевний стан Августина в переході від
діалектики до духовного лошиблення.
2 Поссідій (V ст.) подає, що Августина охрестив святий Амвросій.
3 Пор.: Сповідь, IX, 7; X, 33. Августина зворушував переважно спів псалмів.
4 Юстина хотіла віддати Церкву в Мілані аріанам. Амвросій не допустив до
цього. Це був перший єпископ, що виступив проти царів так, як згодом проти
світських володарів.
158
Святий Августин
СПОВЩЬ
Твоїм. Так само м оя мата — служниця Твоя, перша у тій пильності
і в тому неспанні, жила там тільки молитвами. А ми, дотепер ще
вразливі на пал Твого Духа, ділилися тривогою й обуренням цілого
міста. Самі тоді запропонували гімни й псалми, щ об співати їх за
східним звичаєм 1 з тією метою, аби народ н е занепав духом і не
зневірився під тягарем смутку. Ця новина збереглася від того часу
аж по сьогодніш ній день, а наслідують її численні, майже всі,
громади вірних в інш их частинах світу.
16.
Тоді згаданому вже єпископові Ти явив у сонному видінні
місце поховання тіл мучеників Протасія й Гервасія. Довгі роки Ти
зберігав їх від тління у своєму потайному скарбі 2, а у відповідну
хвилину Ти видобув їх, щоб приборкати скаженість жінки, яка була
до того ж царицею! Бо як тільки викопали їх із землі і з великими
почестями перенесли до базиліки Амвросія, то н е тільки біснуваті,
попутані нечистими духами, одужували, що визнавали ті самі духи.
Один громадянин, якого в місті всі добре знали і який уже багато
років був сліпим, запитав про причину такого великого гамору ра
дісн ої юрби. Й ому відповіли, він зірвався й попросив свого
провідника, щ об завів його туди. Він прийшов на те місце й
попросив допустити його, щ об він лише хустиною міг доторкнутися
до мар, на яких лежали “і і святі, смерть яких була цінною у Твоїх
очах” 3. І ледве він зробив це і притулив хустину до своїх очей, як
вони зразу ж стали видющими. Звістка про ц е розійшлася всюди,
а палаюча, блискуча слава знімалася аж до Тебе; а серце тієї
гонительки, хоч і н е навернулося на правдиву віру, але все-таки
вгамувалося від божевілля переслідування.
Дяка Тобі, Боже мій! 4 Звідкіля ж і куди повів Ти мої роздуми,
щ об я сповідував Тобі й те, щ о раніше пропустив би, забувши, хоч
воно й має велике значення? Однак тоді, коли розливалися Твої
пахощі 5, м и “не бігли” за тобою. Ось що додавало мені сліз під
час співання Твоїх наспівів. Колись я зітхав до Тебе, аж нарешті
відітхнув так глибоко, наскільки вистачило повітря в “солом’яній
хатині”.
1 Тобто за звичаєм греко-сірійської Церкви.
2 Августин говорить про це в “Царстві Божому”, XXII, 8. Пор. також: Амвросій.
До сестри Маркелліни, лист 22.
3 Пс, 116, 15.
4 Лк. XVIII, 11.
5 Пісн. І, 3.
Книга дев’ята
159
Частина VIII
Еводій. Смерть Моніки.
Яке виховання одержала Моніка.
Як Моніка вилікувалася від поганої звички
17.
Ти, “хто діє так, щоб однодумці серця жили в одний домів
ц і” ], Ти звів з нами Еводія 2, юнака з нашого містечка. Він служив
в адміністрації царським комісаром; навернувся раніше за нас,
прийняв хрещення й покинув світську службу, щ об служити Тобі.
Ми завжди були разом і свято вирішили жити разом.
Ми шукали місця, де б з більшою користю могли служити Тобі;
ми разом поверталися до Африки. А коли прибули до О стій 3 у
гирлі Тібру, вмерла моя мати. Пропускаю чимало подробиць, тому
що дуже поспішаю. Прийми, Боже мій, сповідання й подяку за
Твої незліченні дари, хоч я замовчую їх. Однак не обмину жодної
думки, яка зродилася в моїй душі щодо тієї раби Твоєї, тіло якої
породило мене для земного життя, а серце — для життя вічного.
Говоритиму не про її особисті дари, а про Твої дари для неї. Бо
ж вона й н е створила себе, і не виховала. Це Ти створив її; ні
її батько, н і мати не думали навіть, якою буде їхня дитина. А
вивчила її різка Христа Твого у страху Твоїм, дисциплінованість
Єдинородного Сина Твого в домівці вірних, святому члені Твоєї
Церкви 4.
І не так хвалила вона свою матір за своє старанне виховання,
як якусь стареньку рабиню, щ о носила її батька, коли він ще був
хлопчиком, як ото молоді дівчата, ще підлітки, носять дітей на
плечах. Згадка про це, її старість та дуже чесне життя заслужили
на велику пошану господарів у цьому християнському домі. Тим-то
вона дуже ревно виконувала доручену їй опіку над доньками хазяїна,
а коли виникала потреба, то й карала їх із святою суворістю, а при
навчанні керувалася тактовністю й тверезістю. Бо поза тими годи
нами, коли за батьківським столом вони їли скромну їжу, не дозво
ляла їм пити навіть воду, хоча б їх і палила спрага. Вона запобігала
поганій звичці й розумно застерігала: “Тепер ви п ’єте тільки воду,
тому що не маєте вина. А коли ви вийдете заміж і станете панями
винних погребів і пивнидь, набридне вам вода і тим самим пере
може звичка пити”. Таким чином радою й слушністю своїх наказів
гамувала жадобу їхнього щ е молодого віку, а саму спрагу дівчат
1 Пс. 68, 7.
2 Еводій із Тагасти бере участь у розмовах “Велич душі” і “Про вільну волю”.
3 Портове місто у гирлі Тібру, на південний захід від Рима. Ще в XIV ст.
показували там могилу Моніки. З наказу папи Мартина V її мощі перенесли до
Церкви 8аи А§охІіпо.
4 Пс. 5, 8-9.
160
Святий Августин
СПОВІДЬ
зводила д о пристойної міри, щ об їм навіть н е подобалося те, чого
н е слід робити.
18.
Але все-таки, як розповідала раба Твоя мені, своєму синові,
зародилася в неї схильність до в и н а ]. Бо бувало не раз, коли батьки
веліли їй, як тверезій дівчині, наточити з бочки вина, вона, підст
авивши чарку під чіп, доки наливала вино в дзбанок, краєчком уст
пробувала тр іш к и , бо багато н е могла, оскільки воно їй н е смаку
вало. Вона робила ц е н е з любові до пиятики 2, а з надмірної буй
ності молодого віку, що виладовується у свавільних пустощах, які
в дитячі роки вгамовує вплив батьків. І щ одня вона додавала по
краплі — “бо хто легковажить малі речі, поволі хилиться до
занепаду” , тож це стало хворобливою звичкою, і вона вже одним
духом випивала майже повну чарку чистого вина.
Д е ж була тоді та мудра бабуся і її суворі перестороги щодо
стриманості? Чи ж був якийсь лік на цю таємну недугу, коли б
Твоя цілюща ласка, Господи, нас н е сторожувала? Н е було там ні
батька, ні неньки, ні пестунки, але був Ти, Ти, що нас створив,
що кличеш нас до Себе, Ти, що навіть через інших умієш зробити
щось для спасіння душі.
Щ о ж Ти тоді зробив. Боже мій? У який спосіб оздоровив її?
Як Ти вилікував її? Чи не витягнув Ти з душі когось інш ого твердої
й гострої образи, як цілюще вістря з таємних Твоїх Провидінь, щ об
одним ударом відтяти цю гнійну болячку?
Бо рабиня, з якою вона звичайно ходила у винний погріб, посва
рилася з панночкою, як звичайно бувало, коли вони замикалися
сам на сам, закинула їй цю ваду і з уїдливим глумом назвала її
п ’яницею. Це вкололо панночку д о живого; вона усвідомила собі
свою гидку звичку й тут же, засудивши її, зреклася й позбулася її.
Як друзі псують своєю облесливістю, так вороги, сперечаючись,
переважно ведуть до виправлення. А Ти відплачуєш їм н е за їхні
діла, які Ти вершиш через них, а за їхні наміри. Бо ц я рабиня у
своєму гніві хотіла дорікнути панночці, а н е вилікувати її, і зробила
це потайки, можливо, тому, що на місці сварки вони були самі, а
можливо, тому, щ о боялась опинитися в незручному становищі, бо
пізно виявила негідну поведінку.
Але Ти, Господи, Володарю неба й землі, що пристосовуєш до
своєї мети глибини хвиль і біг сторіч, бурхливість яких підкоряється
певному ладу, Ти божевіллям однієї душ і вилікував другу душу. Роз
мірковуючи над цим прикладом, нехай ніхто н е приписує своєму
особистому впливові, що його слово виправляє когось, кого б він
хотів виправити.
1 Християни забороняли молодим дівчатам пити вино.
2 Пелагіаніст Юліан, покликаючись на цей розділ “Сповіді”, закидав Августи
нові, що він знеславив цим свою матір.
Книга дев’ята
161
Частина IX
Як Моніка привернула до себе свого чоловіка.
Моніка і її оточення. Таємниця вчинків. Заслуга впливу
19. Отже, вихована в чесноті й стриманості, мати моя радше
через Тебе підкорялася батькам, ніж через батьків Т о б і А коли
вже настав час заміжжя, її видали за чоловіка, якому вона служила
“як Господеві”. Вона старалася зробити його для Тебе, а промовляла
до Тебе тільки своїми чеснотами, завдяки яким Ти зробив її гарною,
і вона здобула ніжну пошану й подив з боку свого чоловіка. Вона
так терпляче переносила його невірність, що н е сперечалася з ним
з цього приводу. Бо вона вичікувала, коли на нього зійде Твоє
м и л осерда2, щ об він повірив у Тебе й очистився.
Батько, крім того, був людиною надзвичайно доброго серця, але
у гніві був дуже загонистий. І коли він сердився, вона вміла не
опиратися йому ні ділом, ні словом. Коли ж бачила, щ о він уже
охолонув і заспокоївся, тоді знаходила слушну хвилину й поясню
вала йому, що н е зробила нічого такого, за що він міг би розсер
дитися. Врешті багато жінок, чоловіки яких були лагіднішими,
носили навіть ганебні знаки ударів на своїх обличчях. У розмові зі
своїми приятельками вони звинувачували своїх чоловіків. Моя ж
мати звинувачувала їхній язик і нібито жартома робила їм
зауваження. Мовляв, від тієї хвилини, коли їм прочитали шлюбний
контракт 3, вони повинні вважати його законним документом, що
перемінив їх на рабинь; зрештою, вони повинні пам’ятати про свій
стан і не бути зарозумілими щодо своїх чоловіків. А ті, щ о знали,
як вона терпіла крутий характер свого чоловіка, дивувалися, що
ніхто не чув і не помічав, аби Патрікій ударив колись свою жінку,
чи щоб вони розсварилися бодай на один день. Приятельки
довірливо просили її пояснити це, і вона навчила їх, як слід
поводитись. Т жінки, які скористалися її порадами, дякували їй, а
ті, що їх злегковажили, жили й далі в приниженні й муках.
20. Навіть свою свекруху, яку спочатку п ід’юджували проти неї
злі слуги, вона так зуміла прихилити до себе смиренністю, стійкою
терпеливістю й солодкою лагідністю, щ о та з власної волі доносила
своєму синові плітки слуг, якими вони збурювали домаш ній спокій,
і домагалася покарати їх. І син підкорився волі матері і, дбаючи
про дисципліну в родині та про згоду між своїми, велів за наказом
матері відшмагати винних рабинь різками, а свекруха заявила, що
такої самої нагороди в неї заслужить кожна, котра, аби сподобатися,
1 Пор.: Еф. V, 21.
2 Юд. 21.
3 ТаЬиІае таїгітопіаіея, крошаїся, пирііаіев, або, коротко, ІаЬиІае — це письмова
угода перед вінчанням. Звичай цей прийнято в II ст.
11 -
9735
162
Святий Августин
СПОВІДЬ
скаже щось погане про невістку. Відтоді жодна з рабинь уже не
відважувалася на щ ось подібне, і жили вони разом у солодкій згоді,
гідній цього спогаду.
21. Ту вірну рабиню Твою, у лоні якої Ти створив мене, Боже
м ій, М илосердя м о є” >, Ти нагородив ще й чудовою здатністю
замирювати будь-які дві душі, щ о жили в незгоді або сварці. Хоч
вона чула з обох боків чимало гірких обвинувачень, якими звичайно
вибухає роздута й розбурхана ворожнеча, коли в розмові з
приятелькою виливають на відсутню супротивницю всю їдь
ненависті, вона ніколи не доносила нічого ні одній, н і другій, хіба
лиш е тоді, коли ц е могло привести д о примирення.
Таке замовчування я б уважав невеликою чеснотою, коли б сум
ний досвід н е показав мені, що дуже багато лю дей під впливом
н е знаю якої — страшної пош есті гріхів, що так розповсюдилася,
н е лише розповідає розгніваним приятелям слова їхніх розгніваних
недругів, а навіть додає до них ще й те, чого ті зовсім н е говорили!
Навпаки, людина, яка повністю заслуговує на це ім ’я, н е повинна
думати, що робить добре вже самим тим, щ о н е говорить поганого,
н е збуджує й н е збільшує ворожнечі між людьми, а повинна з усіх
сил намагатися гарно говорити про всіх і гасити ворожнечу.
Такою була моя мати; Ти був її вчителем, і Ти навчив її такого
в таємній школі її серця.
22. Врешті і свого чоловіка уже наприкінці його недовгого життя
вона схилила до Тебе; а коли він став християнином, не оплакувала
в ньому того, що так терпляче зносила до його навернення. Отже,
вона була “рабою рабів Твоїх”. І кожен, хто тільки знав її, дуже
хвалив Тебе, Тебе шанував і Тебе любив у ній, бо відчував Твою
присутність у її серці, яку підтверджували “плоди’ її такого святого
життя. Вона була “жінкою лише одного чоловіка2, батькам відпла
чувала вдячністю”, а її добрі вчинки “давали свідчення про н еї .
Виховувала своїх синів, стільки разів “народжуючи їх у болях ,
скільки разів бачила, що вони йдуть від Тебе на манівці. А врешті
про нас усіх, Господи, нас — рабів Твоїх (бо ж Твоя доброта дозво
ляє нам уживати таку назву), які вже одержали ласку Твого Хрещен
ня й жили таким самим життям у Тобі, вона так дбала, наче була
матір’ю нас усіх, і так нам служила, наче кожний із нас був її
батьком.
1 Пс. 59, 18.
2 Пор:. Тов. XIV, 12. І Тим. V, 9.
л Пор.: Гал. IV, 19.
Книга дев'ята
163
Частина X
Захоплення Остій. Моніка відчуває свій близький кінець.
Розмова з Монікою про блаженність вічного життя
23. Але з настанням дня, коли вона мала переселитися з цього
світу, — Ти знав цей день, але ми не знали його, — склалося так,
очевидно, н е без Твоїх таємних накреслень, щ о ми опинилися самі'
Ми стояли, спершись на підвіконня, у вікні з виглядом на город
перед дом ом, у якому ми тоді жили. Було ц е в Остіях над Тібром,
далеко від гамірної юрби. Після втомливої й довгої подорожі ми
набирали сил для плавання. Ми вели на самоті приємну розмову 1
і, забуваючи минуле, зверталися до майбутнього 2, спільно шукали
при світлі правди, що нею Ти є, яким буде майбутнє вічне життя
святих, “якого н і око не бачило, ні вухо не чуло, і якого н е могло
б зрозуміти серце лю дини” 3. А ми жадібно відкривали уста наших
душ до небесних струменів Твого Джерела — джерела життя, що в
Т о б і4, аби по можливості зачерпнути з нього краплину, щ об скласти
собі уявлення про таку велич.
24. Розмовляючи, ми дійшли висновку, що при такому щасливому
житті розкош і наших чуттів, хоч н е знати які великі, н е знати яким
тілесним світлом опромінені, навіть у думці н е витримують порів
няння з розкошами того блаженного життя 5. І тоді ми з іщ е палкі
ш им почуттям здіймалися аж до самої Істоти і перебирали одну за
одною всі тілесні речі й навіть саме небо, звідки сонце, місяць і
зорі розсівають свої ясні промені над землею. А на ті вершини ми
здіймалися в роздумах, величаючи й подивляючи Твої творіння, і
таким чином зайшли аж углиб наших душ і вийшли з них, щоб
сягнути царства невичерпного достатку, де Ти во віки віків живиш
Ізраїля поживою правди
де життя — то Мудрість, яка є початком
усього, щ о було і що буде, і сама вона не виникає, а є такою,
якою була завжди, і такою назавжди залишиться. Ба більше, у ній
немає ні минулого, ні майбутнього, лише єдине бутгя, тому що
вона вічна: бо минуле й майбутнє — це не вічність. Але ж, розмов
ляючи про цю Мудрість і мріючи про неї, ми тільки доторкнулися
до неї повним ударом нашого серця; згодом ми відітхнули і, зали
шивши там прив’язані “першогогоди Духа” 7, спустилися з вершин
1 Відомиймаляр Арі Шеффср присвятив цій сцені свою картину, яка сьогодні
зберігається в Луврі. Вперше виставлена в 1846 р.
2 Фил. III, 13.
3 І Кор. II, 9.
4 Пс. 36, 10.
3 Пс. 4,9.
6 Пор.: Єз. XXXIV, 14. Пс. 78, 71.
7 Рим. VIII, 23.
164
Святий Августин
СПОВІДЬ
до гамору наших уст, туди, де починається й кінчається слово. Бо
що ж подібне до Слова Твого, Господа Нашого, що триває вічно
в с о б і], що ніколи н е старіє, а оновлює все?
25. Отже, ми говорили: “ Припустимо, щ о в комусь замовкнуть
усі голоси тіл а 2 й уявні образи землі, води, повітря і навіть небес;
замовкне навіть сама для себе душа. Вона здіймається вгору, не
думаючи ні про себе, ні про те, що замовкли і сни, і уява, і
мова, і всякий звук, одне слово — все, що народжується, аби
згинути; припустім цілковиту мовчанку всіх цих речей (бо тому,
хто їх чує, вони кажуть: ”Ми не самі створили себе, а створив
нас Той, що триває вовік"3, — а потім вони замовкають, оскільки
вони скерували свій слух до Того, хто їх створив). Припустимо,
що тепер говорить Він Сам, н е через них, а Сам через Себе, щоб
ми почули слово Його н е мовою тілесної істоти, н е голосом ангела,
не гримотінням хмари, ні загадками притчі, а нехай це буде Він
Сам, Він, якого ми любимо в усіх тих речах, нехай почуємо Його
без їх посередництва4. Отак, як ось тепер, у цьому пориві ми
блискавкою думки досягнули вічної Мудрості, незмінної понад усім;
припустимо, що цей стан триває, а інш і видіння, цілком відмінні,
десь зникають, і лише це одне нас захоплює, і поглинає, і занурює
у внутрішні розкош і так, щ об те вічне життя було подібне до цієї
хвилини пізнання, за якою ми тужили. І чи не було б це
здійсненням таких слів: “Заходь у радощі Господа твого ? Та
коли ж це станеться? Ч и н е в той день, коли ми всі воскреснемо,
але н е всі перемінимося? 6
26.
Так м и розмовляли, хоч, м ож е, й н е такими, а іншими
словами, однак Ти знаєш , Господи, щ о в той день під час нашої
розмови цей світ з усіма його розкошами почав бліднути в наших
очах. І тоді промовила мати моя: “Сину мій! Щ одо м ене, то мене
вже ніщ о н е манить у цьому житті. ІЦо я роблю тут досі? Чому я
ще тут? Сама н е знаю. Розвіялися вже всі м ої надії на ц е земне
життя. Єдина річ, для якої я хотіла б щ е на хвильку лишитися в
цьому житті, — це перед смертю побачити тебе християнином,
католиком. Бо щедро обдарував м ене мій Бог радістю бачити, що
ти знехтував земне щастя і став Й ого рабом. Щ о ж я тут роблю?
1 Пор.: Мудр. VII, 27.
2 Всі тілесні рухи.
3 Пс. 100, 3; 5.
4 Пор:. Пс. 77, 18. І Кор. X III, 12.
5 Мт. XXV, 21.
6 І Кор. XV, 51.
Книга дев’ята
165
Частина XI
Останні слова.
Прощання Моніки. Трагедія болю
27. Не пам ’ятаю вже добре, щ о я відловів їй на ці слова. А десь
через п ’ять, а може, й більше днів вона в гарячці злягла в ліжко.
Якось під час цієї недуги вона знепритомніла. Ми позбігалися, але
вона скоро опритомніла, і як тільки побачила м ене й бр ата1, що
стояв біля неї, промовила до нас: “Де ж я була?” А згодом,
подивившись на нас, прибитих горем, сказала: “Поховаєте тут свою
матір . Я мовчав, здушуючи ридання. А мій брат сказав на те, що
він волів би, аби вона вмирала не на чужині, а в рідному краї, бо
це було б не так болісно. Коли вона почула це, якась прикрість
відбилася на її обличчі, і вона з докором глянула на нього. Потім
звернула свій погляд на м ене і сказала: “Ти ба, щ о він каже”. А
звертаючись до нас обох, додала: “Поховайте моє тіло, де хочете,
і нехай не мучить вас турбота про нього. Одне тільки прохання
маю до вас, щоб ви пам’ятали про мене, хоч би де були перед
вівтарем Господа”. Через силу сказавши це, вона замовкла; недуга
посилювалася й збільшувала її страждання.
28. А я, Невидимий Боже 2, думав про Твої дари, якими сповняєш
серця Твоїх вірних і з яких народжуються чудові плоди, я радів і
дякував Тобі 3, пригадуючи, з яким захопленням вона завжди займа
лася справами свого похорону, вона його передбачала і заздалегідь
приготувала собі місце біля тіла свого чоловіка 4. А щ о вони жили
в дуже великій злагоді, її бажанням було (людський дух, як звичай
но, замало розуміється на Божих справах) додати ще й ц е до того
щастя, аби лю ди згадували, що їй було дане те, що після морської
подорожі з ’єднані тлінні останки подружжя укрила одна земля. Та
це марне бажання почало відходити з ії серця перед щедротою Твоєї
доброти, чого я й не знав, тож тепер мене приголомшила несказанна
радість, що мати несподівано здалася м ені такою. Отже, коли під
час наш ої розмови коло вікна вона сказала: “ Що я тут щ е роблю?”,
то вона зовсім не виявила бажання вмирати в рідному краї. Я чув
і згодом, коли ми вже були в Остіях, що вона під час м оєї
відсутності відверто розмовляла з кількома приятелями про зневагу
до цього життя й про благодать смерті, а вони остовпіли з подиву
1 Йдеться про Августинового брата Навігія.
2 Кол. І, 15.
3 Кол. І, 3.
Підготовка свого похорону походила з того, що люди вірили у своє воскре
сіння в останній день так, як їх покладено до гроба. Августин часто задумувався
над тим, яке буде тіло того, хто воскресне. Пор. Шевченка: “О милий Боже
України! Не дай пропасти на чужині...” (“Гамалія”).
Святий Августин
166
СПОВІДЬ
перед такою силою духу тієї жінки — бо це Ти дав їй його; коли
ж вони запитали, чи вона н е боїться залишати своє тіло так далеко
від рідного міста, вона відповіла: “Для Бога ніщо н е далеко, і не
треба боятися, що він при кінці світу не зможе розпізнати місця,
де має м ене воскресити”.
Отже, на дев’ятий день своєї недуги, на п ’ятдесят шостому році
життя, а на тридцять третьому мого, ця свята й побожна душа
розлучилася з тілом.
Частина XII
Трагедія болю
29. Я замкнув їй очі. Безмежний біль розлився в м оєм у серці,
мене душили сльози, але водночас мої очі за нагальним наказом волі
поглинали джерело сліз, осушували їх. Ох, гірко було мені у тій
борні! У хвилину її скону малий Адеодат вибухнув голосним плачем,
але під тиском нас усіх замовк. Таким чином його хлоп’ячий голос,
голос серця, щ о вгамувався, втихомирив і м оє свого роду хлоп’яче
почуття, що вже було готове пролитися сльозами. Бо ми вважали,
що цьому похорону н е личать ні сльози, ні жалісні зойки, бо так
звичайно оплакують нещастя померлих і начебто їх цілковиту за
гибель. Але смерть м оєї матері н е була ні нещастям, ні цілковитою
загибеллю. Про це свідчила чистота її життя, а неспростовним до
казом цього для нас була її щира віра !.
30. Але щ о ж завдавало мені такого сильного болю у глибині мого
серця? Це, без сумніву, було те, щ о раптом скінчилося наш е таке
солодке й таке дороге спільне життя, і ця рана була щ е зовсім свіжа.
Я з насолодою повторював свідчення її любові до мене, які вона
дала мені під час своєї останньої хвороби, відповідаючи ласкою на
мої послуги; вона називала м ене своїм “улюбленим си ном ” і з ніж
ним почуттям згадувала, що вона ніколи н е чула, щ об із моїх уст
вирвалося проти неї якесь суворе або образливе слово.
Але, Боже мій, Творче наш , хіба можна порівняти мою пошану
до неї з тим, що вона зробила для мене? Втрата такої великої
розради, якою вона була для мене, до живого ранила мою душу; я
відчував, щ о розривається моє життя, яке становило одне ціле з її
життям.
31. А коли ми вгамували сльози хлопчини, Еводій узяв у руки
Псалтир і почав співати псалом. А ми з усім домом підтягували за
ним: “ Співатиму милість Твою і Твоє правосудця, Господи” 2. Тоді
чимало наших братів і побожних жінок приєдналося до нас, почувши,
що діється. І коли ті, чиїм це було обов’язком, зайнялися за звичаєм
1 І Тим. І, 5. Пор.: І Сол. IV, 13.
2 Пс. 101.
Книга дев ’я та
167
п охорон н и м и приготуванням и, я відійш ов туди , де дозв ол ял а м е
н і п ристойність, і то з п риятелям и, я к і вваж али, щ о н е годиться
зали ш ати м ене. Я говорив їм про реч і, щ о стосували ся обста
вин — і тим бальзамом правди осолодж ував свої м ук и , — я к і Ти
знав, а про я к і вони навіть не здогадувалися: вони н ап р уж ен о
сл ухал и м ене й уявляли собі, щ о я не відчуваю н іяк ого болю!
А л е я біля вух Т воїх, там, де н іхто з н и х не м іг цього почути,
нарікав на розн іж ен ість мого п очуття, намагався вгам увати біль і
поволеньки гамував його, але він зн ову з розгон у нападав на м ене
з у с іє ї си л и, щ оправда, не аж до ви буху сл із, не до стр аж дан н я на
обличчі. Та я добре знав, щ о я приглуш ую у своєм у серці! О скіль
к и ж м ене д у ж е враж ало те, щ о лю дські справи, як и м и керую ть
зак он и природи, і при зн ачен а нам доля м ож уть так впливати на
м ен е, то сам м ій біль зм уш ував м ене страж дати ін ш и м болем , і
так з ’їдала м ене п одвійна печаль.
32.
А ж ось винесли й тіло. Я йш ов так ож . Звідти я повернувся
без сл із, бо навіть п ід час н аш и х молитов до Тебе, п ід час ж ер т в и 1
наш ого відк уп лен н я за пом ерлу, тіло я к ої, за там ош нім звичаєм ,
поклали перед п охороном тут ж е біля труни, я не плакав, навіть
п ід час т іє ї м олитви. А ле ц іл и й день я, в таєм н иц і перед сам им со
бою , відчував тягар мого см утк у і, бож еволію ч и, благав Тебе, як
тільки м іг, щ об Ти вилікував м ій біль. А ле Ти не висл ухав м ене,
м абуть, прагнучи вбити м ені в п ам ’ять хоча б єди н и й док аз того,
я к і си льні буваю ть пута звички , навіть для д у ш і, щ о в ж е ж и в и ть
ся Словом, як е не обм аню є. І м ені захотіл ося п іти до л азн і, бо я
чув, щ о її назва Ьаіпеае виводиться від грецького рссА.аУ£Т0 У, а це
вк азує на те, щ о лазн я “п роган я є” з д у ш і печаль. Ось ц е сп овідую
М илосердю Т воєм у, Отче “си р іт” , бо ж я викупався, а й н адалі
зали ш и вся таким сам им , як перед купіллю . Бо з мого серця не
випотіла гірк ота см утку. Згодом я заснув. П ісля п р обудж ен н я я
відч ув, щ о м ій біль значно зм енш ився; л еж ач и , я пригадав собі
так і правдиві вірш і Твого А м вросія. Так, це Ти:
Ти Бог, Творець Всесвіту
І неба керманич,
Вбираєш день у проміння,
А в сни чарівні ніч.
Щоб знову відпочинок
До праці сил додав,
Підніс серця ослаблі,
Лячну журбу прогнав.
У міланській Церкві був звичай відправляти жертви над могилою перед
похороном тіла.
РаХаУЕтоу Августин розкладає на (інллілу — гнати та уопі^ — розум. Такі
помилкові етимології йдуть від античних часів аж до XIX ст. Грішив ними вже
Платон у діалозі “Крітон”. Це т.зв. приблизна етимологія.
Пс. 68. 6.
Святий Августин
168
СПОВІДЬ
33. А згодом, поволеньки, я почав повертатися до своїх
попередніх думок про Твою рабу. Я уявляв її собі побож ною у
ставленні до Тебе, такою жінкою і такою свято-сердечною до мене.
І ось цілком несподівано я втратив її! Я відчув солодощ і плачу
перед лицем Твоїм над нею і за неї, наді мною й за мене. І я дав
волю стримуваним раніше сльозам, дозволив їм литися досхочу. Я
підстелив їх під м оє серце, і воно знайшло там відпочинок. Бо там
були тільки Твої вуха, щоб почути їх, а не абичиї, хто б чванькувато
пояснював мій плач! А сьогодні, Господи, я все це сповідую Тобі
в цьому творі. Хто хоче, хай читає його, нехай поясню є, як йому
завгодно. А якщо хтось знайде гріх у тому, щ о я оплакував матір
кілька хвилин, ту матір, яка вмерла за хвильку на моїх очах і яка
оплакувала мене стільки років, щ об я жив для Тебе, — нехай не
насміхається з м ене, а радше, якщо він справді милосердний, хай
сам оплакує мої гріхи перед Тобою , щ о є Батьком усіх братів Христа
Твого!
Частина ХНІ
Молитва за Моніку
34. А тепер, коли м оє серце вже вилікувалося від тієї рани, через
яку можна було ганити надто тілесні почуття, я виливаю перед
Тобою цілком інш і сльози, що пливуть із глибин душі, приголом
ш еної розмірковуванням над небезпеками кожної душі, “щ о вмирає
в Адамі”. Правда, щ о вона ожила у Христі *, та поки н е увільнилася
з пут тіла, вона жила так, щ об своєю вірою й чесністю прославити
ім’я Твоє; однак я н е відважуся твердити, щ о від часу, коли Ти
відродив її хрещенням, н е злетіло з її вуст ж одне слово проти Твого
Заповіту2. Бо Твій Син, який є самою Правдою, сказав: “Коли
хтось скаже братові своєму "дурню", заслужить на пекельний во
гонь" 3. Горе людському життю, навіть гідному похвали, якщо б Ти
простежив його без огляду на Твоє милосердя! А щ о Ти звичайно
н е дошукуєшся наших гріхів надто суворо, м и з довір’ям
сподіваємося, що знайдемо якесь місце у Тебе. Бо хто ж полічить
перед Тобою справжні свої заслуги, і що ж іншого полічить Тобі,
як н е дари Твої? 4 Ох, коли б люди зрозуміли, щ о вони є тільки
людьми! А “той, хто хвалиться, нехай хвалиться у Господі!” 5.
35. Ось чому я. Славо моя й Життя м оє. Боже серця мого, ли
шивши осторонь добрі вчинки м оєї матері, за які з радістю дякую
1
2
3
4
5
Тобі, тепер молю тебе за материні гріхи '. Вислухай м ене з любові
до Того, хто є лікарем наших ран, хто завис на дереві хреста й хто
сидить по правиці Твоїй і заступається за нас перед Тобою . Знаю,
що вона завжди була милосердною й відпускала борги боржникам
своїм; відпусти й Ти борги ї ї 2, коли вона стягнула їх на себе через
стільки років після свого хрещення. Залиш, Господи, залиш, благаю
Тебе, і “не входь з нею на суд” 3. Нехай милосердя “візьме гору
над судом” 4, тому що Твої твердження правдиві, а милосердним
Ти обіцяв м илосердя5. А щоб вони були, Ти дав їм буття, Ти
“милосердишся над тим, над ким хочеш милосердитись, і виявиш
милосердя тому, над ким Ти вже змилосердився” 6.
36. Я вірю, що Ти вже зробив те, чого я в Тебе прош у, але
“схвали, Господи, цю добровільну жертву уст моїх” 1. Бо в день її
смерті вона н е подумала ні про дорогий похорон, ні про
бальзамування її тіла, ні про якийсь особливий пам’ятник, ні про
могилу в рідному краї. Вона не дала нам такого доручення. Єдиним
її бажанням було, щ об ми пом ’янули її при вівтарі Твоїм, якому
вона безперервно служила, н е пропускаючи жодного дня 8, бо знала,
що звідти розподіляється свята Жертва, яка “знищила рукописання,
що було проти нас” 9, і яка дала нам тріумфальну перемогу над
нашим ворогом, який прискіпливо простежував наші провини й
шукав, що б нам закинути 10, але нічого не знайшов у Тому, через
якого ми переможці. Хто ж поверне Йому невинно пролиту кров?
Хто віддасть Йому ціну, якою він нас відкупив, щ об відібрати нас
від того ворога? З тим таїнством нашого відкуплення Твоя раба
зв’язала свою душу узами віри. Нехай ніхто не позбавляє її Твоєї
опіки. Нехай ні силою, н і підступом не підноситься між нею й
Тобою ні лев, ні змій 11. Бо вона не відповість їм, що нічого не
винна, боячись, аби хитрий позовник не переконав її щодо цього
й н е забрав під свою владу, але вона відповість, що її борги
відпустив їй Той, кому ніхто не віддаватиме того, що Він віддав за
нас, хоч і н е був боржником.
37. Отже, хай спочиває в мирі поруч із своїм чоловіком, перед
яким і після якого ні з ким н е одружувалася 12; вона служила йому
1 Рим. VIII, 3.
2 Пор.: Мт. VI, 12; XVIII, 35.
3 Пс. 143, 2.
4 Як. II, 13.
5 Пор.: Мт. V, 7.
6 Рим. IX, 15. Пор.: 2М. XXXIII, 19.
7 Пс. 119, 108.
8 Пор.: Сповідь, VI, 22.
9 Кол. II, 14.
10 Пор.: Об. XII, 10.
11 Пс. 91, 13.
12 Пор.: І Тим. V, 9.
170
Святий Августин
КНИГА ДЕСЯТА
СПОВІДЬ
з терпеливістю, плоди якої приносила Тобі, бо вона хотіла і його
здобути для Тебе
Натхни, Господи Боже мій, натхни рабів Твоїх,
моїх братів. Твоїх синів і моїх панів, яким я служу серцем, голосом
і писанням, натхни їх, щ об вони, читаючи ці сторінки, згадали при
Твоїм вівтарі рабу Твою М оніку і чоловіка її Патрікія, через тіло
яких Ти ввів мене в це життя, а яким чином — я цього н е знаю.
Нехай згадають з побожним почуттям тих, які в цьому скороминущому ж итп були моїми родичами, і братів у Тобі, Отче наш, у
католицькій Церкві — нашій матері, і моїх громадян у вічному
Єрусалимі, д о якого зітхає Твій народ піц час своєї прощі від виїзду
аж до повернення. А їх останнє прохання, звернене до мене, буде
завдяки цій “Сповіді” вислухане більше через молитви багатьох, ніж
через м ої благання.
Частина І
Пізнати Бога — це вся надія Августина
1. “Я пізнаю Тебе” , Тебе, щ о знаєш мене, “я пізнаю Тебе так,
як Ти пізнав м ене”
Сило душі м оєї, увійди в неї й підготуй її
дляч Себе, щоб Ти мав і посідав її “без плями й вади” 2. Ось моя
н а д ія 3, ось чому я говорю, радіючи здоровими радощами; а щодо
інших благ цього життя, то їм приділять тим більше сліз, чим менше
вони цього заслуговують; приділять їм менше, а вони заслуговують
на більше. Бо ось “Ти полюбив правду” 4, тому що “хто здійснює
правду, іде до світла” 5. Отже, я хочу у своєму серці здійснити її
перед Тобою у сповіданні, а перед багатьма свідками — у своїх
писаннях.
Частина II
Сила сповіді, що з глибини душі
звертається до Бога
2. А зрештою, чи для Тебе, Господи, очам якого навстіж відкрита
глибінь людської свідомості
могла б залишитися в мені якась
таємниця, коли б я навіть не хотів сповідатися Тобі з неї? Я б
приховав Тебе перед собою , а не себе перед Тобою , тому що мої
зітхання свідчать про те, що я сам собі н е подобаюся. Ти — моє
світло, моя радість, моя любов, моя туга. Я червонію за себе самого,
відтручую себе, щ об вибрати Тебе, і не хочу подобатися ні собі
самому, ні Тобі, хіба тільки через Тебе. Отже, Ти, Господи, знаєш
усе про мене, знаєш, який я. А з якою метою я сповідаюся перед
Тобою , я вже сказав Тобі. Бо ж я роблю це не словами, н е криком
тіла, а словами душі, тим криком думки, щ о його знає вухо Твоє.
Бо коли я лукавий, то моя сповідь — ц е не щ о інш е, як визнання,
що я гидую собою; коли ж я богобоязливий, то саме тим сповідую
Тобі, що я не приписую того своїй заслузі, бо ц е Ти, Господи,
“благословиш праведника” 1, але передусім виправдовуєш грішни1
2
3
4
5
6
7
1 Лк. VIII, 15. Пор:. І Пет. III, 1.
І Кор. XIII, 12.
Еф. V, 27.
Пор: Рим. XII, 12.
Пс. 51, 8.
Ів. III, 21.
Євр. IV, 13.
Пс. 5, 13.
172
Святий Августин
СПОВІДЬ
ка1. Отже, моя сповідь, Боже мій, перед лицем Твоїм 2 — таємниця
й н е таємниця; мовчить м ій голос, але м оє серце кричить. Бо я не
оповідаю людям ніякої правди, якої б ти не чув раніше від мене,
і Ти н е чуєш від м ене нічого, крім того, що Ти сам сказав мені
раніше.
Частина III
Ця сповідь стосується людей;
коли вони вислухають її з любов ’ю, можуть з неї скористати.
Актуальність думки Августина
3. Але яке м ені діло до людей? Ч и потрібно м ені, щ об вони
слухали мою сповідь, начебто вони мали вилікувати “всі м ої н е
дуги?” 3 Людський рід цікавий пізнавати чужі гріхи, але лінивий
виправляти свої! Чому вони хочуть почути від мене, хто я, вони,
що не хочуть почути від Тебе, хто вони самі? І звідки вони, почувши
про м ене від мене самого, знають, чи я кажу правду, якщо “жодна
людина не знає того, щ о діється в людині, тільки дух людини, що
знаходиться в ній ”? 4 Навпаки, коли почують від Тебе про себе
самих, н е зможуть сказати: “ Бреше Господь”. Бо почути від Тебе
про себе самого — це не що інш е, як тільки пізнати себе самого.
А далі: чи міг би хтось пізнати і сказати: “Це брехня”, — коли він
сам н е брехун? Та оскільки “любов вірить у все” 5, а тим більше
між тами, щ о тісно з ’єднані одні з одними, то і я, Господи,
сповідаюся Тобі, щ об почули інші. Я н е можу сказати їм, що говорю
правду, але м ені повірять ті, хто з лю бові вислухає мене.
4. Однак Ти, Лікарю м оєї душі, поясни м ені велике значення
моїх починань. М оя сповідь стосується моїх давніх гріхів, які Ти
відпустив мені і покрив їх, Ти, щ о хотів, аби я знайшов своє бла
женство в Т о б і6, коли Ти зміниш мою душу своєю вірою і своєю
тайною ,— оживи серця тих, хто читає їх або слухає, нехай вони
н е засинають серед сумнівів і н е кричать: “Я н е можу”, — а нехай
прокинуться для любові “милосердя Твого”, до солодощів ласки
Твоєї, тієї сили безсильних, яким Дана свідомість їх безсилля. І
лю бо слухати добрим про давні провини тих, що вже вилікувалися,
і н е тому радіють вони, щ о ц е провини, а тому, що вони були, а
тепер їх уже немає 1.
1
2
3
4
5
6
7
Рим. IV, 5.
Пор:. Пс. 96, 6.
Пс. 103, 3.
І Кор. II, 11.
І Кор. XIII, 7.
Пс. 32, 1.
Пор.: II Кор. XII, 10.
173
Книга десята
Але з якою метою, Боже мій, перед ким щодня сповідається
сумління м оє, що більше уповає на Твоє милосердя, ніж на свою
невинність, з якою метою, питаю Тебе, я сповідаюся в цій книжці
й людям перед лицем Твоїм, і то не про те, яким я був колись,
але який я тепер? Бо користь сповіді про моє минуле я побачив і
підкреслив її. Але чимало людей хоче знати, який я тепер, саме в
цей час, коли пишу цю “Сповідь”. Одні м ене знають, інші — ні.
Вони чули щось від мене, чи, скоріше, про мене, але слух їхній не
сягає мого серця, д е я справді є самим собою . Отже, вони хочуть
почути мою сповідь про те, який я всередині себе, куди не сягає
ні їхній зір, ні слух, ні думка. Вони хочуть почути і готові повністю
повірити мені, але чи вони могли б пізнати? Адже саме любов,
джерело їхньої доброти, каже їм, що я не брешу у своїй “Сповіді”
про себе, і вона сама в них довіряє мені.
Частина IV
З якою метою?
5. Але яка користь їм із цього? Може, хочуть скласти мені сердеч
ні побажання, як тільки почують, настільки ласка Твоя наблизила
мене до Тебе, хочуть молитися за мене, коли почують, настільки я
запізнююся через свій власний тягар? Ось таким людям я відкриюся
повністю. Бо це не мала користь, Господи Боже мій, що “багато
дякує Тобі за мене” 1 і що багато благає Тебе за мене. Нехай серце
братів м оїх полюбить у мені те, щ о слід було б їм любити за Твоїм
бажанням, нехай оплакує те, що Ти велиш оплакувати!
Нехай так чинить цей братній дух, а не чужий, н е дух "синів
чужих, чиї уста сказали саму суєту, а правиця їхня — ц е правиш
беззаконня”, нехай так чинить цей братній дух, що радіє мною,
коли схвалює мене, і сумує через мене, коли н е схвалює мене,
нехай так чинить, бо незалежно від того, чи він хвалить, чи ганить,
він любцгь мене; ось таким людям я виявляю себе: нехай вони
відітхнуть, коли побачать в м ені добро, і зітхнуть, коли відкриють
зло. Бо добро в мені створене Тобою , ц е Твої дари 2, а зло — це
мої переступи й суди Твої. Нехай вони відітхнуть при одних, а
зітхнуть при других, і нехай із тих братніх сердець, “кадильниць
Твоїх” 3, піднесуться аж перед обличчя Твоє їхній гімн і їхній плач.
А Ти, Господи, порадуваний пахощами святого храму Твого, “поми
луй мене по великій милості Твоїй” 4 з огляду на Ім ’я Твоє і, не
1
2
3
4
покидаючи ніколи своїх починань, доверши те, щ о я н е спромігся
довершити !.
6. Ось така мета м оєї “Сповіді”, у якій хочу показати себе н е
таким, яким я був, а таким, яким я є тепер. Я хочу сповідатися не
тільки перед Тобою з потаємною тремтливою радістю 2, з потаємним
смутком надії, але й перед синами людськими, товаришами моїми у
вірі і в радості, співучасниками м оєї вмирущості — моїми співгро
мадянами і моїми супутниками, що йдуть моїм шляхом чи то переді
мною, чи поруч мене. Вони раби Твої, а мої брати, яких Ти хотів
мати за синів, і моїх панів, і їм я маю служити з Твого наказу, коли
хочу жити з Тебе і з Тобою 3. Та цього Слова Твого було б замало
для мене, якби воно тільки наказувало мені словами, а н е вказало
шляху своїм власним ділом. Отже, я служу йому словом і ділом,
служу під “Твоїми крилами” 4, бо надто великою була б небезпека,
коли б моя душа н е здалася, пішовши під крила Твої, і коли б Ти
н е знав мого безсилля. Я неповнолітній, однак м ій Отець живе
завжди, і я н е шукаю в ньому Опікуна, щ о зуміє захистити мене. Бо
це Він Той Самий, щ о дав м ені життя і оберігає мене. Ти Сам —
це всі блага, Ти Всемогутній, що є зі мною й був зі мною щ е до
того, як я став із Тобою. Ось таким людям, яким я мав прислу
говувати за Твоїм наказом, я покажу себе н е того, яким я був, а
того, який я вже тепер, сьогодні. Та все-таки “я сам себе н е за
суджую” 5. Ось так нехай слухають мене.
Частина V
Щоб пізнати себе як слід,
Августин потребує Божої допомоги
7. Бо Ти, Господи, засуджуєш мене. Адже, хоч “жодна людина,
крім духа, щ о в н ій пробуває, не знає того, що в ній діється” 6, у
людині є такі речі, про які н е знає навіть сам дух, який у ній
пробуває. Але Ти, Господи, знаєш про людину все, бо ж Ти створив
п. А я, що перед лицем Твоїм гидую собою й уважаю себе порохом
і п оп ел о м 7, все-таки знаю трохи про Тебе, чого не знаю сам про
себе. Правда, “ми бачимо тепер у дзеркалі загадково” і щ е н е зовсім
“віч-на-віч” 8. Ось чому я так довго блукав удалині від Тебе, і я
1
2
3
4
5
6
7
8
Пор.: Фил. І, 6.
Пс. 2, 11.
ГІор.: Ів. XIII, 16 17.
Пс. 17, 8; 36, 8.
І Кор. IV, 3.
І Кор. II, 11.
ЇМ. XVIII, 27. Пор.: Йов. XI II, 6. (Див. також: Царство Боже, XXII, 29).
І Кор. XIII, 12.
Книга десята
175
був більше біля себе, ніж біля Тебе *. Однак я знаю , що Ти
нетлінний, а щодо себе, то я н е знаю, яким спокусам у силі
опиратися, а яким ні. М оя надія в тому, “що Ти вірний і не
допустиш, щоб нас спокушали понад наші сили”. Але щ одо спокуси
Ти показуєш і “вихід, щоб ми могли їх подужати” 2.
Отже, сповідатимусь на те, що знаю про себе, і на те, чого не
знаю, бо навіть те, що знаю про себе, знаю тому, щ о Ти освітлюєш
мене, а чого н е знаю, не знатиму доти, доки “темрява” 3 моя не
стане наче “полудень” перед лицем Твоїм.
Частина VI
Августин шукає Бога. Він любить Бога, але хто є Бог?
Бог не збігається з природою
8. Люблю Тебе, Господи, не з ваганням, а з непохитною свідо
містю. Ти прошив м оє серце Словом Твоїм, і я полюбив Тебе. Але
і небо, і земля, і все, що в них є, звідусіль говорять м ені, щоб я
Тебе любив, і раз у раз кажуть це всім людям, “як непрощеним” 4.
Але Ти більше милосердний до тих, над ким Ти вже змилосердився,
і виявиш своє милосердя тому, до кого будеш милосердним 5. Бо
інакше небо й земля співали б Тобі хвалу хіба що для глухих.
Але що ж я люблю, коли люблю Тебе? Ні тілесну вроду, ні
минущу чарівність краси, ні блиск світла — того світла, що так
лю бе очам моїм, ні солодку мелодію милозвучних пісень, ні запашне
зілля, ні манну й мед, ні члени тіла, що манять до обіймів. Ні, не
це я люблю, коли люблю Бога мого. А все-таки люблю якесь світло,
якийсь голос, якийсь запах, якусь поживу, якісь обійми. Люблю
Бога мого — значить, люблю і світло, і голос, і запах, і поживу, і
обійми “тієї внутрішньої людської істоти” , що в мені, там, де світить
м оїй душі світло, що не має меж, де звучать мелодії, яких не забирає
з собою час, де розносяться пахощі, яких не розвіє подув вітрів,
де смакує пожива, якої не зменшить ненажерність, де тривають
обійми, яких не розірве жодний пересиг. Ось що я люблю, коли
люблю Бога мого!
9. Але що ж це? Я спитався у землі, і вона відповіла мені: “ Це
н е я”. І все, що тільки на її поверхні, дало мені таку саму відповідь.
Я запитав у моря, і в безодні, і в плазунів, що в них живуть, а вони
відповіли: “ Це не ми твій Бог, шукай його вище, понад нами”. І я
спитав у повітряних подувів, а царство повітря зі своїми мешканцями
1
2
3
4
5
Пор.: II Кор. V, 6.
І Кор. X, 13.
Пор.: Пс. 82, 5.
Рим. І, 20.
Пор.: Рим. IX, 15.
176
Святий Августин
СПОВЩЬ
відповіло мені: “Помиляється Анаксімен ], я не Бог". Я запитався у
неба, сонця, місяця, зірок. “М и не Бог, якого Ти шукаєш”,— сказали
вони. О іж е, я звернувся до всіх істот, що оточують брами тіла мого:
“Скажіть мені про Бога мого, тому щ о ви н е є Ним, скажіть мені
щось про Нього”. І вони голосно закричали: “ Він Сам нас створив”2.
М оє запитання — це напруження м оєї думки, а їхня відповідь —
це їхня краса.
І я звернувся до самого себе і сказав собі: “А ти хто такий?” І
відповів: “Людина!” Маю до своїх послуг тіло й душу, одне ззовні,
друге всередині. У якого ж з тих двох я повинен був спитати про
мого Бога, якого шукав моїми тілесними чуттями від неба до землі,
і як далеко я міг вислати своїх вістунів, промені моїх очей? Але
кращим є те, що в мені. Бо йому, наче голові й судді, здавали звіт
усі вістуни мого тіла щодо відповідей про небо, землю й тварин,
які їх населяють, а всі вони казали: “Це н е ми Бог” і “ Це Він Сам
сотворив нас”. Людина внутрішня пізнала ці речі за допомогою
людини зовнішньої. Я, внутрішня істота, я, душа, пізнав це чуттями
мого тіла. Я запитав про мого Бога весь Всесвіт, він відповів мені:
“ Це не я, ц е Він створив м ен е”.
10.
Невже не відчує цієї краси кожен, хто має здоровий глузд?
Чому ж н е промовляє вона однаково до всіх? Тварини, як маленькі,
так і великі, бачать її, але н е можуть запитати, бо вони н е наділені
розумом, який судив би про те, що сповіщають чуття. Зате люди
можуть побажати, “щоб невидима досконалість Бога стала видимою
і зрозумілою за допомогою Його творів” 3, але вони підда ються любові до них і, піддавшись їй, не можуть судити про них. А Його
твори н е відповідають тим, хто їх запитує, хіба тільки тим, що
судять про них. Вони не змінять свого голосу, тобто величі свого
вигляду', коли один їх тільки бачить, а другий і бачить, і запитує
їх водночас. Вони н е показуються під інш им виглядом одному чи
другому, а однаково показуються обом , тільки для одного вони
залишаються німими, а до другого промовляють. А радше вони
говорять до всіх, але їх розуміють тільки ті, хто порівнює їхній
голос, що доходить до них іззовні, з правдою, яку носять у собі.
Бо правда каже мені: “Твій Бог — це ні небо, н і земля, н і жодне
інше тіло”. Про ц е свідчить їх власна природа. Для видющого вся
матеріальна маса менша в її частинах, ніж у цілості. І я кажу тобі,
душе моя, що ти краща, бо ти животвориш масу тіла твого і даєш
йому життя, чого ж одне інш е тіло н е може дати другому тілу. Але
Твій Бог для тебе — також життя твого життя.
1 Анаксімен, грецький філософ VI ст. до н.е., за начало всіх речей вважав
повітря. Пор.\ Ціиерон. Походження Богів, І, 26: “Анаксімен встановив, що повіт
ря — це Бог”.
2 Пор.: ЇМ. І, 20. Пс. 100, 3.
3 Рим. І, 20.
Книга десята
177
Частина VII
Можна пізнати ці таємниці,
але треба піднестися понад органічним і чуттєвим життям
I I. То що ж я люблю, коли люблю Бога мого? Хто ж є Той, що
височить над верхів’ям м оєї душі? Саме опираючись на мою душу,
я підіймуся до Нього. Я переступлю межі м оєї сили, завдяки якій
я єднаюся з тілом і яка виповнює життєвістю всю його цілість. Але
я не цією силою шукаю Бога, бо якщо б шукав нею , то знайшли
б його “кінь і мул, що не мають розуму” ', адже вони також мають
гу силу, що так само животворить їхні тіла.
Але я маю в собі іншу силу, не тільки ту, щ о животворить мене,
а й ту, яка дає моєму тілу чуття, силу, що її створив для мене
Господь, наказуючи оку не чути, а вуху не бачити, але одному
бачити, а другому чути, і таким же чином кожному іншому чуттю
відповідно до його місця й властивого призначення. Це ж за їх
допомогою я виконую ті різні з кожного погляду дії, я — одна
духовна єдність. Я переступлю також межі й цієї сили, бо ж її має
“ кінь і мул”, адже й вони наділені тілесним відчуттям.
Частина VIII
Місце пам 'яті. Чуттєва нам ’ять
12.
Я переступлю також і цю силу м оєї природи, щоб поступово
піднестися аж до Того, хто м ене створив. І ось я ступаю на лани
в просторі тереми пам’яті, туди, де містяться скарби образів, нагро
маджені за допомогою різних спостережень чуттів 2. Там зберігають
ся всі образи, які ми створили в нашій уяві чи то шляхом збіль
шення, чи зменш ення, чи зміни того, що дійшло до наших чуттів,
а також усі частинки образів, які досі ще не поглинуло й не
поховало забуття. Як тільки я туди добираюсь, я викликаю ті образи,
що мені подобаються. Деякі з них з ’являються зразу, але бувають
і такі, яких треба шукати довш е, їх треба витягати, неначе з якихось
таємних сховків; інші ж налітають роєм самі. Коли м и шукаємо й
хочемо чогось іншого, вони вискакують на перший план, немов
запитуючи: “Чи, бува, не ми?” Я відганяю їх рукою душі від обличчя
моїх спогадів, доки н е вирине з-за хмари те, чого я хочу, і з глибини
своєї криївки не зрине перед моїми очима. А інші речі приходять
дуже легко, в дуже гарному порядку, у міру того як я їх викликаю.
Перші поступаються місцем наступним, а відійшовши, ховаються,
1 Пс. 32, 9.
2 На проблемі пам’яті зупинявся Авіустин і в інших творах.
12 -
9735
178
Святий Августин
СПОВІДЬ
щ об знову з ’явитися на м оє побажання. І все це діється тоді, коли
я оповідаю шось із пам’яті.
13. Там зберігаються всі ці чуття, упорядковані окремо за родами.
І кожне з них дісталося гуди своїм власним ходом: світло, усі барви
і тілесні форми — через очі; всілякі різновиди звуків — через вуха;
усі запахи — через ніс, усякі смаки — через уста, і, врешті, за
допомогою чутгя всього тіла — усі враження тепла чи холоду, глад
кості чи рапавості, тягаря чи легкості, твердості чи м ’якості як ззов
ні, так і всередині. І все це, щоб і пригадати собі, і мати напохваті,
пам’ять бере до своєї просторої оселі, розміщує в якихось таємних,
незбагненних закутах. І всі відчуття, всі враження входять туди кож
н е своїми дверима і стають там за порядком. Але ж н е справжні
предмети входять туди, це лиш е їх образи, завжди готові до послуг
думки, яка їх викликає.
Та хто може сказати, як утворилися ці образи? Але ж добре
видно, які чутгя схопили їх і сховали в глибині нашої пам’яті. Бо
коли я навіть мовчки опинюся в темряві, я можу, як тільки схочу,
викликати в моїй пам’яті кольори, відрізнити біле від чорного, і
інш і кольори, які тільки схочу, відрізню один від одного. Звуки не
налітають не хвилюють образів, що їх схопили мої очі, а мій розум
міркує над ними, хоча й звуки там є. Навіть годі, коли мій язик
н е рухається і горло мовчить, я все-таки співаю, скільки хочу.
Образи кольорів, щ о там є, н е змішуються і не заважають мені,
коли я займаюся іншим скарбом, який одержав завдяки чуттю слуху.
Так само я перебираю в пам’яті, залежно від м оєї волі, ті враження,
що їх понаносили й нагромадили в м ені інші чуття. Не нюхаючи
нічого, я розрізняю запах лілей і фіалок; волію мед, а не переваре
ний виноградний сік, гладке, а не шорстке, хоч нічого не пробую,
н і до чого не доторкаюся, тільки пригадую.
14. Усе це відбувається всередині мене самого, у просторому те
ремі м оєї пам ’яті. Бо я маю тут, під рукою, у своєму розпорядженні
небо, землю, і море, і всі ті враження, які мав від них, крім тих,
про які вже забув. Там я зустрічаю себе самого, коли пригадую,
щ о, коли й де я робив, а також коли пригадую враження, яке
залишилося від того в моїй пам ’яті. Там міститься все, щ о я за
пам’ятав чи то з власного досвіду, чи з віри. З тієї самої скарбниці
я черпаю образи і того, чого сам зазнав, і того, у щ о повірив на
підставі досвіду. Заодно я пов’язую їх з минулим, з них укладаю
прийдеш нє — наслідки й надії, і обдумую все те, ніби воно щойно
відбулося. “Зроблю це, а згодом щ е й те”, — кажу собі в широких
складках м оєї душі, сповнених образів стількох таких великих речей.
А потім приходить висновок: “Ох, коли б сталося те чи те!” , “Якби
Бог відвернув від нас те чи те!”.
Книга десята
179
Так кажу я сам собі, а тим часом насуваються на м ене образи
тих речей, про які кажу. І виходять вони з тієї самої скарбниці
пам’яті. Коли б їх не було, я взагалі б не міг нічого сказати про
них.
15. Велика ж, Боже мій, ця могутність пам’яті, дуже велика! Це
ж безмежний храм. Чи хто-небудь сягнув аж до його дна? І це сила
мого духу, вона є приналежністю м оєї натури. Однак я сам не можу
збагнути тієї цілості, якою є я. Невже дух такий тісний, що не
може охопити самого себе? А куди ж дівається те, чого він не може
охопити? Хіба воно поза ним, а не в ньому самому? А л е яким
чином він того не охоплює? Ці думки викликають у мене
несказанний подив.
Люди милуються високими шпилями гір, височенними хвилями
моря, широкими річищами, крутими берегами океану і кругообігом
зір, а не звертають уваги на себе! І не дивуються, що я можу
говорити про гі всі речі, не маючи їх перед очима. Але ж я не
говорив би про них, якщо б колись не бачив цих гір, хвиль, рік,
зір, цього океану, про який знаю тільки з оповідань. Я б не бачив
ЇХ у собі, у своїй пам’яті такими великими, начеб мій зір оглядав
їх зовні. І коли я оглядав їх своїми очима, то все одно не поглинув
їх. Ті речі н е існують у мені, існують тільки їх образи. І я знаю,
яким чуттям сприйняв кожний образ.
Частина IX
Нам ’я ть інтелектуальна
16. Та н е тільки справжні речі зберігаються в моїй такій місткій
пам’яті, там містяться й усі мої знання, набуті в ділянці вільних
наук, оскільки вони ще не вилетіли з м оєї пам’яті. Усі ці знання
містяться в глибшому м ісці, яке, по правді, н е є місцем. І це не
прості образи, а саме свідоме знання, яке я ношу в собі. Бо що
таке література, що таке вміння вести наукові диспути, — скільки
маємо різного роду питань! Усе те, щ о я знаю з цих ділянок, не
існує в моїй пам’яті як образ, що його я залишив у собі, коли сама
річ лишилася назовні. Із знаннями відбувається не те, щ о із звуком,
який залунав і відлунав, або з голосом, що неначе втискає у вухо
свій слід, завдяки якому можна мати враження звуку навіть тоді,
коли він уже н е звучить; не відбувається й те, що із запахом, коли
той розходиться й розвівається на вітрах, подразнює чуття нюху і
таким чином передає пам’яті свій образ, який можна викликати
пригадуванням; ані те, що з поживою, яка, очевидно, н е дає нам
відчувати смаку в шлунку, але зберігає свого роду смак у пам’яті;
ні те, що з предметом, який ми пізнали фізичним дотиком і який
відтворюємо у своїй пам’яті навіть тоді, коли він від нас далеко.
12
Святий Августин
180
СПОВІДЬ
Такі речі н е досягають аж до пам’яті, а тільки їх образи, схоплені
з якоюсь дивною швидкістю й упорядковані в якихось чудесних
клітинах, звідки чудодійно видобуває їх пригадування.
Частина X
Наука не входить у п ам ’я ть через чуття
17.
Але коли я чую, як кажуть, наприклад, що ми маємо
запитання трьох типів, а саме: чи щось існує? яка його суть? яка
якість? — то я справді утримую образи звуків, з яких складені ці
слова. Я знаю, що ці звуки з шелестом перелетіли повітря, знаю й
те, що вони вже перестали існувати. Але самих речей, щ о їх
означають ці звуки, я не охопив ніяким тілесним звуком, я н е бачив
їх ніде, хіба тільки у своєму дусі. Те, що я замкнув у своїй пам’яті,
— це не їх образи, а самі ці речі. Звідкіля ж вони ввійшли в мене?
Нехай це скажуть самі ці речі, якщо зможуть. Бо я, перебираючи
в думці всі брами свого тіла, н е знаходжу ж одної, через яку вони
могли б увійти. А очі кажуть: “Якщо вони кольорові, то це ми їх
сповістили”. А вуха кажуть: “Якщо вони дзвінкі, це ми позначили
їх”. Ніздрі кажуть: “Якщо вони пахучі, то пройшли через нас”. А
смак каже: “Коли вони н е мають смаку, дарма нас питати про
них”. Дотик заявляє: “Коли це не тіла, то я не доторкнуся до них,
а якщо н е доторкнуся, то я н е міг їх позначити”.
Звідкіля ж і як ввійшли вони в мою пам’ять? Не знаю, яким
чином. Бо коли я вивчав, то я їх н е прийняв тому, щ о повірив у
інше. Я розпізнав їх у своєму власному дусі, і я визнав, щ о вони
правдиві. Я доручив їх духу своєму, наче поклав у комору, звідки
їх можна добути коли завгодно. Отже, вони були в дусі м оєму, коли
ще я н е вивчав їх; але не було їх ще в м оїй пам’яті. Д е ж вони
були, і як то сталося, що як тільки м ені їх виклали, я їх розпізнав
і сказав: “Але ж так, це правда!” Хіба що вони вже були в моїй
пам’яті, але такі далекі і сховані у таких потаємних глибинах, що
коли б н е лекції, які їх звідти видобули, то, мабуть, я б ніколи не
міг і думати про них.
Частина XI
Засвоювати знання, незрозумілі чуттям, —
це накопичувати відомості, розсіяні в розумі
18.
Отже, я переконуюся, щ о вивчення того, щ о м и не засвоюємо
в образах за посередництвом наших чуттів, але що бачимо в нас
самих без допомоги образів таким, яким воно є в дійсності, — це
н е що інше, як збирання в думці того, що міститься в нашій пам’яті.
Книга десята
181
розсіяне й невпорядковане, а ми силою зосередж еної уваги
змушуємо його завжди бути під рукою в тій пам’яті, де воно
сховалося, безладне й занедбане, і охоче показуватися нашому
духові, з яким воно вже освоїлося.
А як же багато подібного зберігає в собі моя пам’ять, такого, до
чого ми вже дійш ли, і, як я сказав, маємо наче під рукою, і що,
врешті, називаємо наукою та знанням. Коли ж я перестаю викли
кати його в пам’яті бодай на короткий час, то воно знову занурю
ється кудись у глибину, мовби у найвіддаленіші закутки. Отже,
треба, щоб думка відшукала його, начебто воно нове, й витягла
знову звідти, бо ж воно не має іншого місця, де б затриматися, і
його знову треба збирати разом (со^епсіа), щоб можна було пізнати.
Тобто, його треба збирати, мовби воно розсипане. Звідси й слово
со£ІІаге — думати (тобто збирати думки), бо со^о — збираю й
СО&ІІО — думаю сполучаються між собою так само, як а.§о — роблю
й а§ііо — поробляю, їасю — чиню й Гасіііо — починаю. Однак дух
присвоїв собі це слово (со^ііо) для власного вжитку таким чином,
що збирання, яке відбувається виключно в дусі, — це порядкування
(созіїиг), а властива назва думання — со^іїаге.
Частина XII
П ам ’ять містить у собі математичні числа,
правила вимірів, незрозумілі для чуттів
19.
Пам’ять містить також у собі відношення й незліченні закони
чисел і вимірів. І нічого з того всього не відобразили в ній тілесні
чуття, бо всі ці поняття безбарвні, не звучать, не мають смаку,
неприступні для дотику. Я чув тільки звук слів, якими їх означують
під час розмови про них; але одна справа слово, а інш а річ. Бо ж
вони по-різному звучать у грецькій та латинській мовах, але ці
поняття ні грецькі, ні латинські, вони н е належать д о властивостей
ж одної мови. Я бачив лінії, позначені будівничими, лінії такі то
ненькі, як павутиння; але геометричні лінії — це н е образи тих,
які дозволило мені пізнати моє тілесне око. Знає їх кожний, хто
розпізнав їх у собі, н е думаючи навіть про світ будь-якої дійсності.
Усі мої тілесні чуття дозволяють мені пізнати числа, які ми числимо;
але є інші числа, за допомогою яких ми рахуємо; вони — не образи
перших, і саме тому вони по-справжньому існують
Хто не бачить
цього, хай сміється з моїх слів, але я плакатиму над його сміхом!
1 Цю різницю між числами чуттєвими й числами ідеями виклав Арістотель у
творі “Метафізика”.
182
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина XIII
П ам ’я ть пригадування
20.
Усі ці питання я зберігаю в пам’яті, але пригадуюсобі й те,
як я їх навчився. Я чув також і зберігаю в пам’яті багато заперечень
очевидного. Заперечувати ж очевидне є помилкою, та, незважаючи
на це, я ті заперечення все-таки пам ’ятаю, пам’ятаючи й те, щ о я
відрізнив правду від олжі та безпідставних закидів проти неї. Але
бачити, що я їх розрізняю тепер, — це одне, а знати, щ о раніше
я часто розрізняв їх лише тоді, коли думав про них, — це зовсім
інше. Так само я пам’ятаю й те, що часто розумів ці речі, і те,^що
я тепер їх розрізняю й розумію. Я їх щільно з а м и к а ю у своїй пам яті,
щ об згодом пригадати собі те, що я їх розумів. Отже, я пам ятаю
й те, що я пам’ятаю; а коди в майбутньому спробую пригадати собі
те, що зміг запам’ятати тепер, то це станеться, і я пригадаю собі
це силою пам ’яті.
Частина XIV
Пам'ять почуттів і зворушень
21.
Та сама пам’ять зберігає і враження м оєї душі, але вони не
такі самі, як були в душі тоді, коли я їх відчував, а цілком інш і,
що відповідає самій природі пам’яті. Бо я пригадую собі також, що
я був веселий, хоч тепер н е радію; пригадую колишній смуток, хоч
тепер н е сумую; згадую також, що я колись боявся, хоч тепер не
маю страху; спадають мені на думку й давні похоті, хоч тепер їх
н е відчуваю. І навпаки, інколи з радістю пригадую собі колишній
смуток; зі смутком радість.
І це н е дивно, коли йдеться про чисто фізичні враження, бо ж
душа — одне, а тіло — інше. І н е так вже дивне й те, щ о я з
радістю згадую свої тілесні болі. Але інакше з душевним ладом.
Пам’ять — це сам дух. Бо коли ми комусь щ ось наказуємо і хочемо,
щ об він того н е забув, то кажемо: “Дивись, щ об ти мав ц е в дусі’ ;
а якщо забудемо, то кажемо; “Я вже н е мав цього в дусі” або Це
вилетіло м ені з духу” . Отже, слово “дух” означає саму пам’ять.
Якщо ц е так, то як ж е воно діється в ту хвилину, коли я з
радістю згадую свій колишній смуток? М ій дух радіє, а моя пам ять
сумує? Коли ж мій дух веселий, то це означає, що він сповнений
радістю. Чому ж пам’ять зовсім н е сумує, хоч у ній також є смуток.
Невже вона незалежна від духу? Хіба хтось посміє твердити це?
Нема двох думок, що пам’ять — ц е наче шлунок душі, а радість
чи смуток — це немов солодка або гірка пожива. Отже, ці враження,
передачі пам’яті, переходять, так би мовити, до шлунка і там можуть
осісти, але вони позбавлені будь-якого смаку. Здається смішним
Книга десята
183
шукати подібності між цими двома речами, а все-таки між ними
нема цілковитої різниці.
22.
Але ж саме з пам’яті я висновую твердження, кажучи, щ о існує
чотири роди розумових почуттів: бажання', радість, страх, смуток
При всякій розмові, яку я можу вести на цю тему, поділяючи кожне
почуття на гатунки, що відповідають своїм родам, і визначаючи їх,
я знаходжу в пам’яті належне визначення і витягаю те, про що кажу!
Однак, викликаючи почуття у спогад, я не відчуваю в собі жодного
відповідного їм хвилювання. Але ж і раніше, ще до того, як я їх
пригадав і обговорив, вони вже там були; і саме тому завдяки прига
дуванню я міг їх звідти добути. І можливо, що так само, як при
пережовуванні пожива повертається з шлунка до рота, під час прига
дування ці враження виринають з глибини пам’яті. Але чому ж соло
дощ і радості чи гіркота смутку не даються відчути в “устах” думки
того, хто їх пригадує? А може, саме ця неподібність полягає в тому,
що всяка подібність зовсім виключається? Бо хто ж би залюбки
говорив про них, коли б щоразу, як ми вимовляємо слово смуток
чи страх, треба було б відчувати щ е й враження, що відповідає цьому
слову? Однак ми не говорили б про них, якщо б не знаходили в
нашій пам’яті не лише звучання цих слів згідно з образами, які
відбиті відчуттями, але також і поняття про самі ці речі. А ці поняття
не ввійшли в нас жодною брамою нашого тіла: сама душа через
досвід, що його склала з тих вражень, відчула їх і доручила пам’яті,
або ж пам’ять закарбувала їх сама по собі, без доручень.
Частина XV
Яким чином у пам ’я ті відсутня дійсність
23.
Га чи легко сказати, як це відбувається: за посередництвом
образів чи без них?
Я вимовляю слово камінь, сонце, хоча в цю хвилину не сприймаю
речей своїми чуттями. Видно, моя пам’ять зберігає ці образи, має
їх у своєму розпорядженні. Говорю про фізичний біль, але ж його
тепер нема, коли мені нічого не болить. Та коли б у моїй пам ’яті
не було цього образу, я б не знав, про що я говорю, а в дискусії
не вмів би відрізнити його від розкоші. Ось вимовляю слово здоров 'я
саме тоді, коли я здоровий. М ій стан тепер дійсно такий. Однак,
якщо б я не мав у своїй пам’яті образу, я б ніяким чином не міг
пригадати собі, що означає ц е вимовлене слово. Хворі, коли б їм
говорили про здоров я, також не розуміли б зовсім, про що йдеться,
якщо б сила їхньої пам’яті не берегла цього образу, хоч їхнє тіло
позбавлене самої цієї речі.
Називаю числа, за допомогою яких числимо, і ось вони в моїй
пам яті, і то не тільки їх образи, а й вони самі. Називаю образ
Святий Августин
184
СПОВІДЬ
сонця, і він також є в моїй пам ’яті; і ц е не тільки образ образу,
який я собі уявляю, але сам образ, що постає мені, коли я
викликаю його. Називаю пам ’ять і розпізнаю те, що називаю. Але
де ж я міг би розпізнати її, як не в самій пам’яті? Чи й вона
сама могла б бути для себе своїм власним образом, а н е своєю
власною дійсністю?
Частина XVI
П ам ’я ть забуття
24. Але що це? Коли я вимовляю слово забуття, то знову
впізнаю, щ о я називаю, бо як ж е я міг би впізнати, якщо б не
пам’ять? Але ж я н е говорю про саме звучання цього слова, а про
річ, яку воно означає. Коли б я про неї забув, то, цілком певно,
н е зумів би пізнати, що означає це слово. Отже, коли я пам’ятаю
про пам’ять, то вона сама собою з ’являється перед собою; але коли
я пригадую собі забуття, перед! мною одночасно з ’являються пам’ять
і забуття, — пам’ять, завдяки якій я пам’ятаю забуття, про яке я
пам’ятаю. Але щ о ж таке забуття, як н е щ ербина пам’яті? Яким
чином воно може явитися мені так, щ о я пам’ятаю про нього, коли
в хвилину його присутності н е можу пам’ятати? Але коли ми
утримуємо в пам’яті те, що пам’ятаємо, то, коли б ми не пам’ятали
забуття, ніяким чином не могли б пізнати значення цього слова,
почувши, що його хтось вимовляє. Отже, пам’ять зберігає в собі
забуття, тобто воно наявне, інакш е ми б його забули, але, як тільки
воно наявне, — ми його забуваємо.
Чи треба з цього зробити висновок, що коли ми пам’ятаємо
забуття забуття, то н е воно само міститься в нашій пам’яті, а тільки
його образ? Тому щ о, коли б у н ій було саме забуття, воно
призводило б н е до пригадування, а до забуття. Але хто ж остаточно
розгадає цю загадку? Хто ж зуміє зглибити цю таємницю?
25. Я ж, Господи, натруджую думку тут, і то над самим собою
натруджую: став сам для себе — “трудна, скроплена потом нива”1.
Бо ж ми н е досліджуємо тепер небесних просторів 2 і н е вимірюємо
віддалі до зір, н е шукаємо законів рівноваги землі. Ц е ж я, що
пам ’ятаю, я, тобто м ій дух. І нічого дивного, що далеко від мене
все, чим н е є я. Але що ж ближче м ені, як н е я сам? І ось я сам
н е можу збагнути власної суті своєї пам ’яті, хоч без неї я н е міг
би назвати себе. Бо й що ж я маю сказати, коли для м ене певне
те, що я пам’ятаю забуття? Ч и ж маю я казати, що в м оїй пам ’яті
нема того, що я пам’ятаю, а чи маю казати, щ о забуття міститься
1 ЇМ. III, 17.
2 ІТор.: Ціцерон. Віщий дар, II, ЗО.
185
Книга десята
в моїй пам ’яті на те, щ об я не забував? Одне й друге твердження —
це крайнє безглуздя.
А третє? На якій підставі я міг би твердити, що в м оїй пам ’яті
зберігається образ забуття, а не саме забуття, якщо я його пам’ятаю?
На якій основі я можу так говорити? Адже, коли образ будь-якої
речі відбивається в пам’яті, то обов’язково треба, щоб раніше там
була сама річ, бо звідки б міг відбитися її образ? Отже, я пам’ятаю
Карфаген
усі місця, де я був, обличчя людей, яких бачив, і все
те, що я пізнав своїми чуттями. Так само пам’ятаю здоров’я чи
біль самого тіла. Коли всі ці речі були наявні там, моя пам’ять
зібрала їх образи, на які б я споглядав, мовби вони були перед
очима, і перебирав їх у думці, пригадуючи кожного разу ті речі,
коли вони навіть відсутні. Отже, коли пам’ять зберігає н е тільки
саме забуття, але й його образ, — це знак, що воно само там було,
щоб міг відбитися його образ. Якщо ж було, то як могло залишити
свій образ у пам’яті, коли забуття вже самою своєю наявністю
стирає навіть те, що вже відбите? А однак, хоча цей спосіб
незрозумілий і н ез’ясований, та я впевнений, що пам’ятаю навіть
саме забуття, цього руйнівника всяких спогадів.
Частина XVII
Дивна життєздатність пам 'яті.
Щоб пізнати Бога, не треба переступати пам ’ять
26.
Велика ж бо й сила пам’яті! Не знаю, Боже мій, що проймає
мене таким жахом, як її глибина й безмежна різноманітність. І це
мій дух, і це я сам! Хто ж я. Боже мій? Яка моя природа? Життя
різноманітне, різнобічне, незмірної величі. Дивись, у моїй пам’яті
і розлогі лани, і печери, і незліченні яскині, повні аж до безконеч
ності усяких речей, що містяться там чи то як тіла, тільки у своїх
образах, чи вони самі, як, наприклад, знання; або у вигляді невідомо
яких понять чи спостережень, як душевні почуття, що їх зберігає
пам’ять навіть тоді, коли душа їх не відчуває, бо все, що міститься
в дусі, міститься й у пам’яті. Я перебігаю тими розлогими ланами
сюди й туди, літаю з одного краю в другий, намагаюся сягнути
якомога далі, але їм немає меж! Така велика могутність пам’яті,
така велика сила життя людини, яка живе на те, щ об умерти!
Як же бути, Ти, правдиве Життя м оє. Боже мій! Переступаю межі
й тієї м оєї сили, що зветься пам ’яттю, і переступаю їх на те, щоб
здійнятися аж до Тебе, Солодке Світло.
І що Ти скажеш мені? Ось я, спираючись на мою душу, підходжу
аж до Тебе, що живеш у висоті наді мною , я переступаю навіть ту
1 ІІор.: Августин. Листи, VII, ].
186
Святий Августин
СПОВІДЬ
могутність свою, що зветься пам’яттю, у своєму гарячому бажанні
досягнути Тебе з того боку, з якого Ти приступний, хочу обняти
Тебе з того боку, з якого ті обійми можливі. Бо мають пам’ять і
тварини, і птахи, інакше вони б не могли повертатися до своїх
лігвищ і гнізд, ні до багатьох речей, до яких звикли. Вони б навіть
н е могли звикнути до ж одних речей, коли б не пам’ять. Отже, я
переступаю й межі пам’яті, щоб досягти того, хто “відрізнив мене
від тварин і зробив мене розумнішим за небесних птахів”. П ере
ступаю й пам’ять, щ об знайти Тебе, але де? Д е знайду Тебе,
правдиве Благо, безпечні Солодощі? Якщо я знайду Тебе поза моєю
пам’яттю,— це знак, щ о я не пам’ятаю про Тебе. І як же я міг би
знайти Тебе, коли б н е пам ’ятав про Тебе?
Частина XVIII
У яком у розум інні пам ’я ть допомагає
здійматися до Бога
27. Бо загубила жінка драхму і шукала її з ліхтарем *, а коли б
її н е пам’ятала, то н е знайшла б, а якщо б навіть знайшла, то не
знала б, чи то саме та, якщо б її н е пам’ятала. Я пам’ятаю, що я
шукав, і знайшов чимало речей, які загубив. А знаю це з того, що
під час моїх пошуків мене питали: “М оже, це воно? Чи, може,
випадково н е воно?” — а я так довго відповідав: “Ні, не воно”,
— доки мені не подали того, що я шукав. Коли б я н е пам’ятав
тієї речі, хоч би яка вона була, то хай би мені й показувати, я все
одно не знайшов би, бо не міг би впізнати. І так буває завжди,
коли ми шукаємо загублене і знаходимо його. Коли випадково якась
річ зникне з наших очей, але не з нашої пам’яті, — маю на оці
матеріальні й видимі предмети, — то її образ залишається відбитий
у нашій душі, і ми шукаємо її доти, доки вона знов н е навернеться
на очі. А коли вона знайдеться, тоді ми впізнаємо її на основі того
образу, що зберігся в душі. Ба більше, м и не кажемо, що знайшли
загублене, коли його н е впізнаємо, й не можемо впізнати, бо не
пам’ятаємо. Ця річ згинула тільки для наших очей, але наша пам’ять
зберігає її завжди.
Частина XIX
Що т аке пригадування?
28. Але щ о ж? Коли сама пам’ять утратила щось, тобто коли ми
забули щось і прагнемо його пригадати, то д е ж ми його шукаємо,
як н е в самій пам’яті? А коли тут навернеться якась інша річ замість
1 Пор.\ Лк. XV, 8.
187
Книга десята
тієї, то ми відкидаємо її, аж доки не трапиться та, якої шукаємо,
а коли трапиться, кажемо: “Ось вона!” Та цього ми н е сказали б,
якби н е впізнали її, і н е могли б упізнати, якщо б не пам’ятали.
Та все одно цілком певно, що ми її забули.
А може, вона випала нам із пам’яті не повністю, і ми шукали
її за допомогою тієї частини, яка ще трималася в пам’яті, бо пам’ять
відчувала, що не може собі уявити в цілості того, що звичайно
уявляла, і, немовби позбавлена тієї звички, шкутильгаючи, домага
лася повернути собі втрачене?
Так само діється, коли якась знайома людина, ім ’я якої ми
забули, навернеться нам на очі або пригадається, і ми шукаємо
це ім ’я, а коли нам спаде на думку якесь зовсім не її ім ’я, ми
не пов’язуємо його з цією людиною, тому що ми не звикли до
такого п ов’язування в думці; ми відкидаємо його доти, доки не
згадаємо те, яке повністю задовольняє нас як звичне для людини,
яку ми згадуємо. Але звідки ж береться це ім’я, як не з самої
пам’яті? Бо коли ми навіть впізнаємо його за допомогою когось
іншого, воно все-таки виходить з пам’яті. Для нас воно не є чи
мось новим, чому ми віримо. Ми лише пригадуємо собі й
заявляємо, що це те ім’я, яке потрібне. Коли б воно зовсім стер
лося в нас, то жодне пригадування не викликало б у нас згадки
про нього. Бо ж ми ще не забули цілком, якщо пам’ятаємо, що
ми щось забули. Отже, ми не могли б навіть шукати загубленого,
якби зовсім про нього не пам’ятали.
Частина XX
Ми завдячуємо п а м ’я т і наше поняття
й наше бажання щастя
29.
Як ж е я шукаю Тебе, Господи? Шукаючи Тебе, Тебе, Бога
мого, я шукаю блаженного життя. О, коли б я міг знайти Тебе,
щ об жила душ;» моя! Бо тіло моє живе з м оєї душі, а душа моя з
Тебе, якщо я шукаю блаженного життя. Я доти н е матиму його,
доки не скажу: “Досить! Воно там!..” Тут слід сказати, як я шукаю
його. М оже, пригадуючи, начебто я забув про нього, але ще
свідомий свого забуття? Чи, може, з бажання пізнати невідоме
життя, якого я ніколи не знав або ж забув про нього так, що навіть
н е пам’ятаю, що забув? Чи блаженне життя — це те, якого прагнуть
усі, і взагалі немає нікого, хто б не сподівався на нього? Д е ж вони
його пізнали, що так прагнуть його? Де його побачили, що так
полюбили? Немає сумніву, що ми його маємо. Але як? Я не знаю.
Є якась міра блаженства, володіння якою достатнє для того, щоб
бути блаженним; інші ж бувають блаженними тільки в надії. Вони
мають менш е щастя за тих, що вже справді стали блаженними, але
188
Святий Августин
СПОВІДЬ
водночас вони щасливіші за гих, хто щ е н е блаженний і не має
надії на блаженство. Та коли б ці перші навіть н е мали чомусь того
блаженства й н е надто прагнули стати блаженними, їх воля до цього
цілком певна. Вони пізнали це. Але як? Н е знаю. Вони мають про
блаженство якесь уявлення, н е знаю яке. М ене цікавить питання
докладного визначення, чи це уявлення міститься в пам’яті, бо якщо
так, то це доказ того, що ми колись були блаженними. Але чи всі,
кожен зокрема, були блаженними, чи тільки та людина, яка перша
згрішила, і в якій усі ми вмерли
і з якої всі ми народилися в
нужді? Не хочу тепер досліджувати цього; я тільки хочу знати, чи
поняття блаженного життя міститься в пам’яті. Адже, коли б ми
його не знали, то не любили б його. Бо ледве почувши його назву,
усі ми тут ж е заявляємо, що прямуємо д о нього. І манить н е лише
звучання цього слова. Скажімо, грек, почувши це слово латиною,
н е радіє, бо н е знає, про щ о йдеться. А ми радіємо так, як і він,
коли почує це слово по-грецькому. Бо ж сама річ ні грецька, ні
латинська; і чи то греки, чи латинці, чи чужинці, що говорять
якоюсь інш ою мовою, — усі мріють здобути її. Отже, вона відома
всім людям, і коли б можна було запитати їх однією , усім зрозу
мілою мовою, чи можуть вони бути щасливими, вони б без вагання
відповіли, що так. А така одностайність була б неможлива, коли б
вони н е зберігали у своїй пам’яті самої речі, яку означає це слово.
Частина XXI
Яким чином блаженне життя
міститься в п ам ’я ті
ЗО.
Але чи цей спогад такий самий, як, наприклад, той, коли
хтось пригадує собі вид Карфагена, який він бачив? Ні, блаженного
життя не можна бачити очима, бо воно — не тіло. Чи, може, ми
згадуємо його так, як, наприклад, числа? Ні, бо той, хто пізнав
числа, н е намагається їх посісти, а блаженне життя любимо тому,
що маємо уявлення про нього і хочемо його досягти саме для того,
щ об стати блаженними.
А може, ц е щось таке, як правила красномовності? Ні, бо на згадку
цього слова ті, що н е є красномовцями, думають про ту саму річ, і
багато є таких, щ о прагнуть стати красномовними, — а це доказ
того, що вони мають якесь уявлення про красномовство. Бо ж тіле
сними чуттями вони пізнали красномовство іншого, захопилися ним,
самі хочуть стати такими самими. Отже, цю радість викликало в них
їхнє внутрішнє уявлення про нього, і коли б вони його не знали, то
не хотіли б стати красномовцями.. Але блаженне життя ми н е можемо
1 Пор.: І Кор. XV, 22.
Книга десята
189
пізнати з досвіду інших 1 жодним тілесним чуттям. Чи, може, цей
спогад подібний до того, коли ми, наприклад, пригадуємо радість?
М оже, й так. Бо я, будучи навіть сумним, пригадую свою радість і
так само в нещасті мрію про блаженне життя.
Але тієї радості я ніколи н е відчував тілесним чуттям — ні зором,
ні слухом, ні нюхом, ні смаком, ні дотиком; я відчув її в моїй душі
з того часу, коли радів, а знання її врізалося в мою пам ’ять так,
що можу це пригадати або з погордою, або з тугою, залежно від
роду предметів м оєї радості, які я запам’ятав. Бо бувало й так, що
я розсипався радощами навіть від гидоти, яку сьогодні згадую з
відразою і прокльонами, а інколи від добрих і благородних речей,
спогад про які викликає тугу. А може, я сумую, згадуючи колишню
радість, тому що для мене вони тепер розвіялися.
31. Отже, де й коли я з досвіду пізнав своє блаженне життя, яке
можу згадувати, любити й тужити за ним? І тут не йдеться тільки
про мене одного чи про якусь невеличку кількість обранців, а прос
то всі ми хочемо бути блаженними 2. Якщо б ми не мали про це
якогось певного уявлення, ми б не прагнули цього з такою впевне
ністю. Але що ж це таке? Коли б ми запитали двох юнаків, чи
хочуть вони служити у війську, то, можливо, один із них відповів
би “так”, а другий “ні”. Але запитайте їх, чи вони хочуть бути
блаженними, обидва без жодного вагання скажуть, щ о мають саме
таке бажання, і коли один погоджується носити зброю, а другий
відмовляється, то тільки тому, що і той, і той хочуть бути щасли
вими. А може, один воліє такий стан, а другий інший випадково?
Але всі погоджуються в одному — що хочуть бути блаженними. І
так само, коли б їх запитали, чи вони хочуть радіти, вони б усі
дали ствердну відповідь. І саме цю радість вони називають блажен
ним життям, єдину мету, до якої кожен прямує своїм, притаманним
йому шляхом, щ об тільки дійти до радості. Виходить, що нема
нікого, хто б міг сказати, що він ніколи не зазнав радості; почувши
слова “блаженне життя”, він знаходить їх у пам’яті і впізнає.
Частина XXII
Блаженне життя тільки в Бозі
32. Нехай далекою буде. Господи, від мого серця, нехай далекою
буде від серця раба Твого, що сповідається перед Тобою , та думка,
що будь-яка радість може зробити м ене блаженним! Бо існує ра
дість, якої не дають безбожникам 3, а тільки тим, хто відчуває її з
* Тобто людей.
2 ІІор.: Ціцерон. Розмови з Тускулом. Кн. V.
3 ІІор.: с. ХІЛаїІ, 22.
190
Святий Августин
СПОВІДЬ
любові до Тебе, а їхні радощі - - це Ти. Радіти Тобою, для Тебе і
через Тебе — ось блаженне життя. Ось таке воно, і іншого нема 1.
А хто думає, що є інш е, той ганяється за іншими, цілком несправ
жніми радощами. Але і в нього завжди існує якийсь образ радості,
за яким безперестанку ганяється його воля.
Частина XXIII
На чому грунтується блаженне життя?
33. Та чи справді всі хочуть бути блаженними, якщо ті, щ о не
шукають радощів у Тобі, єдиному блаженному житті, тим самим не
прагнуть блаженного життя? А може, й прагнуть усі, та оскільки
“тіло прагне всупереч духу, а дух усупереч тілу” 2, то вони н е роб
лять того, що хочуть, а роблять те, щ о можуть, і тим вдовольняються, бо того, щ о “не можуть”, вони й “не хочуть”, і то так
сильно, що й не можуть досягти?
Запитую всіх, чи вони воліють радіти правдою, чи олжею? І вони
без вагання вибирають правду, так само як не вагаються заявити,
що хочуть бути блаженними. Бо блаженне життя — це радощі, що
народжуються з правди. Адже ця радість походить від Тебе, що є
Правдою, о Боже, “Світло м оє, Спасіння мого обличчя, Боже мій!” 3
Такого блаженного життя, що єдино блаженне, хочуть усі; усі праг
нуть радості, що народжується з правди. Я бачив чимало таких, які
хотіли ошукати інших, але не бачив нікого, хто б хотів бути ош у
каним. Звідки ж тоді вони могли взяти уявлення про блаженне
життя, як не звідти, звідки взяли й уявлення про правду? Щ о ж,
вони і правду люблять тому, що ця радість народилася з правди,
тож, видима річ, люблять і правду. В они б не любили її, якщо б
у їхній пам ’яті не було якогось уявлення про неї.
Отже, чому ж н е знаходять у ній своєї радості? Чому ж вони не
блаженні? Тому, щ о вони дуже зайняті інш ими речами, які роблять
їх радше нещасливими, ніж блаженними, зайняті тими речами, про
які вони ледве пам’ятають. “ Бо дотепер ще слабеньке світло блимає
в людях”. Отже, нехай ідуть далі, нехай ідуть далі, щ об “темрява
не захопила їх! 4”
34. Але звідки походить те, що “правда породжує ненависть?” 5
Звідки походить те, що вони вбачають ворога в людині, яка пропо
1 Пор.: Царство Боже, VIII, 9.
2 Гал. V, 17.
3 Пор.: Ґв. XIV, 6. Пс. 42, 12; 27, 1.
4 Пор.: Ів. XII, 35.
5 Слова Теренція з комедії “Андрія” ввійшли в приказку: “Послужливість на
роджує друзів, правда — лютий гнів”.
Книга десята
191
відує в Ім’я Твоє *, коли люди люблять блаженне житгя, що є
тільки радощами, які народилися з правди? Очевидно, ц е тому,
що правду люблять ось як: ті, хто любить щось інш е, хочуть, аби
предмет їхньої любові був правдою; оскільки ж вони не припус
кають, що можуть помилятися, то й не хочуть, щ об їх переконали
у їхній помилці. Тобто, вони ненавидять правду з любові до того,
що вважають за правду. Вони люблять у ній світло, а ненавидять
її докори2, не хочуть, щоб їх обманювали, але самі хочуть обманю
вати, люблять її, коли вона сама розкривається, і ненавидять, коли
вона викриває їх. А вона віддячує їм так: вони н е хочуть, щоб
вона їх викрила, а правда зумисне викриває їх, але сама не
відкривається їм.
Так, так! Ось так чинить людське серце! Засліплене і мляве, гидке
й нечестиве; воно хоче сховатися, але не хоче, аби щ о-небудь
ховалося від нього. І ось доходить до того, що воно само не може
сховатися перед лицем правди, але зате правда ховається перед ним.
Та хоч яке воно нещасливе, все-таки воно воліє знаходити радощі
у правді, а не в лицемірстві. О іж е, воно буде блаженне тоді, коли
без перешкод і прикростей радітиме єдиною Правдою, від якої похо
дить усяка правда.
Частина XXIV
Бог міститься в п ам ’яті,
бо в ній знаходимо правду
35.
Дивись, які великі простори моєї пам’яті я перебіг у пошуках
Тебе, Господи, але я не знайшов тебе поза нею. Бо я не знайшов
нічого про Тебе, чого б не пам’ятав з того часу, коли навчився
пізнавати Тебе. Бо ж з того часу я не забув Тебе. Бо там, де я
знайшов правду, знайшов Бога мого, саму Правду, і відтоді, коли
пізнав правду, я не забув її. Ось чому Ти залишаєшся в моїй пам’яті,
відколи я пізнав Тебе, і тут я знаходжу, Тебе як тільки згадаю тебе,
і радію в Гобі. Ось мої святі радощі, якими Ти обдарував мене в
милосерді Твоїм, коли зглянувся на моє убозтво.
Душевний стан Августина
під час редагування “Сповіді ”
36. Але д е Ти, Господи, перебуваєш у м оїй пам’яті? Д е пере
буваєш? Яку оселю Ти побудував там собі? Який храм Ти збудував
собі? Ти удостоїв мою пам’ять того, що перебуваєш у ній, але в
якій саме частині маєш свій осідок, ось про щ о питаю себе. Коли
Ти ввійшов у мою думку, я перебрав усі частини м оєї пам’яті, які
є і в тварин, але н е знайшов Тебе між тілесними образами. Я пішов
далі і дійшов до тих частин, яким я доручив зберігати почуття м оєї
душі, але й там н е знайшов Тебе. Я ввійшов у саму оселю духу
мого, яку застеріг у моїй пам’яті для нього (бо дух також пам’ятає
про себе), але Тебе н е було й там. А це тому, що Ти не є тілесним
образом, ні почуттям живої істоти — як, наприклад, радість, смуток
тощо, — але ж Ти навіть н е дух, бо Ти Господь і Бог духа. І те
все змінюється, а Ти незмінний триваєш над тим усім, і Ти зволив
оселитися в моїй пам’яті від того часу, коли я пізнав Тебе.
Але навіщо шукати, в якій частині пам’яті Ти оселився, начебто
там справді є місця? Певне тільки те, що Ти в ній живеш, тому
що я пам’ятаю про Тебе. З того часу, коли я Тебе пізнав, я знаходжу
Тебе в ній, коли моя думка летить до Тебе.
38. П ізно я полюбив Тебе, Красо, така споконвічна й така нова,
пізно я полюбив Тебе! 1 І диво! Ти був у мені, а я, я сам був поза
мною! І я шукав Тебе поза мною; я у своїй гидоті стрімголов летів
за красою Твоїх творів. Ти був зі мною, але я н е був із Тобою.
Там ті речі тримали мене далеко від Тебе, хоч вони б самі не
існували, коли б не були в Тобі. Ти покликав мене, і Твій поклик
прорвав глухоту мою; Ти заблиснув, і засяяв, і прогнав мою сліпоту;
Ти розпустив пахощі, а я вдихнув їх, щоб зітхати до Тебе; я шукав
Тебе, і тепер я голодний і спраглий Тебе; Ти діткнувся до мене, і
я спалахнув бажанням миру, що даєш його Ти.
Частина XXVI
Справжнє ставлення людей до Бога
37. Д е ж я знайшов Тебе, щ об Тебе пізнати? Бо ж не було
Тебе в м оїй пам’яті, доки я н е пізнав Тебе. Д е ж , отже, я знайшов
Тебе, щ об Тебе пізнати, як не в Тобі, наді мною? Між Тобою й
нами немає простору. Ми віддаляємося й наближаємося один до
одного, а простору нема ніде. Ти Сам — Правда, Ти всюди царю
єш над тими, що звертаються до Тебе з запитаннями, і водночас
даєш відповідь на найрізноманітніші запитання. Ти відповідаєш
виразно, але н е всі виразно чують. Найкращий Твій раб той, хто
менш е прагне почути від Тебе те, щ о він хоче, а радше бажає
того, що почув від Тебе.
Частина XXVIII
Життя
—
це постійні спокуси
39. Коли я весь з ’єднаюся з Тобою усією своєю істотою, я вже
не відчуватиму ніякого болю, ні муки; моє життя, сповнене Тобою,
тоді буде справжнім життям. Ти піднімаєш того, кого виповнюєш
Собою. А тепер Ти ще не виповнив мене, і тому я сам для себе
тягар. Але радощі, які я повинен оплакувати, ще змагаються з моїм
смутком, з якого я повинен радіти, і на якому боці перемога, я не
знаю. Ох, безталанний я! Господи, змилостився наді мною! 2 Злий
смуток змагається з добрими радощами моїми, а я не знаю, на
чиєму боці перемога. Горе мені! Господи, помилуй мене! Горе мені!
Дивись: я не ховаю своїх ран; Ти лікар, а я хворий; Ти милосердний,
а я нещасливий! Хіба людське життя на землі не сама “спокуса” ?
Хіба хтось хотів би прикростей та труднощів? 3 Ти наказуєш терпля
че витримувати їх, а не любити. Ніхто не любить того, що витримує,
але воліє не витримувати. У нещасті я тужу за щастям, у щасті
бою ся нещ астя4. Може, між цими двома станами є ще один
проміжний стан, у якому людське життя н е є “спокусою ”? Горе
успіхам цього світу, двічі горе їм через прихований у них страх
перед невдачею, горе їм через зіпсуття, яке приносять радощі! Горе
й невдачам цього світу; горе їм, раз, двічі, тричі за настійливість
їхніх спроб, за очайдушну небезпеку, на яку наражається терпели
вість! Хіба ж людське життя на землі — це не невпинна “спокуса” ?
Це місце наслідує Ернест Ренан (1823-1892) у своїй “Молитві на Акрополі”.
2 Пс. 31, 10.
3 Йов. VII, 1.
4 Пор.: Горацій. Пісні, II, 10, 13.
І? -
9735
194
Святіш Августин
СПОВІДЬ
Частина XXIX
Ласка Божа — це підпора нашої слабості
40. Уся надія моя хба тільки на превелике милосердя Твоє! Дай
мені те, щ о Ти наказуєш, і наказуй те, чого Ти хочеш '. Наказуєш
нам бути стриманими. “Якщо я знаю, — сказав хтось, — щ о ніхто
не може бути стриманим, коли Бог н е дає йому того, то вже
ознакою мудрості є саме те, щ о я знаю, звідки походить ц ей дар”.
Стриманість збирає нас докупи, зводить разом до тієї єдності, яку
ми втратили через наше розсіяння. Бо ж не любить Тебе достатньо
той, хто одночасно любить іще щось, але любить н е з любові до
Тебе. Любове, що завжди гориш, а ніколи не гаснеш; Любове, Боже
мій, запали мене вогнем! Наказуєш бути стриманим — дай мені
те, що наказуєш, і наказуй те, чого Ти хочеш.
Частина XXX
Тілесні похоті
41. Ти напевно наказуєш мені утримуватися “від тілесних
похотей, від похотей очей і від честолюбства цього світу”. Ти
заборонив м ені будь-яке незаконне тілесне єднання, а навіть щодо
самого подружжя, на яке Ти дав свою згоду, Ти показав нам, що
існує стан кращий за н ь о го 2. І, завдяки Твоєму дарові, я обрав цей
стан ще до того, як став розподілювачем Твоєї Тайни. Але ж у моїй
пам’яті, про яку я розводився так довго, живуть і донині образи
утіх, щ о їх закарбувала там моя колишня звичка. Правда, наяву
вони дуже кволі, але вві сні вони викликають у мені н е лише
розкіш, а навіть згоду на розкіш, а також оману самої дії. І хоч
вони не справжні, та все-таки мають такий великий вплив на мою
душу, на м оє тіло, що доводять мене у сн і до того, до чого ці сонні
мари н е довели б наяву. Чи, може, я стаю не собою , а кимсь
іншим, Господи Боже мій? Але ж від тієї хвилини, коли я поринаю
в сон, і аж до пробудження між мною і мною самим виникає велика
різниця. Д е ж тоді розум, який наяву опирається таким впливам, і
хоч навіть самі речі тиснуть на нього, він залишається непохитним?
Чи він закривається разом із очима? Чи він засинає разом із
чуттями? Тоді чому ж інколи ми, пам’ятаючи про наш е рішення,
опираємося навіть у сні і найчастіше залишаємося вірними своєму
рішенню, відмовляючись від спокус? А однак і тут наявна велика
різниця: коли навіть той опір слабне, то наяву ми знаходимо спокій
Книга десята
195
нашого сумління, і саме ця відстань між тими двома станами
дозволяє нам відчути, що це н е ми скоїли те, що, на лихо, якимось
чином сталося в нас.
42. Хіба ж Твоя рука. Всемогутній Боже, не має стільки сили,
щ об вилікувати всі слабості м оєї душі, аби щедрішим даром Твоєї
ласки вгамувати ті потяги вві сні? А Ти, Господи, щораз збільшу
ватимеш Твої добродійства щодо мене, аби моя душа увільнилася
з сітей похотей і пішла за мною аж до Тебе, щоб вона не ворохо
билася проти себе самої і щоб не тільки навіть у сн і не допускалася
такого гидкого зіпсуття, коли буйні чуттєві образи таємно розпа
люють тіло, але щ об навіть не думала про щось подібне.
Бо ж зробити так, щ об жодна з таких спокус, навіть така ма
ленька, яку можна було б здушити слабким порухом волі, коли ми
засинаємо в чистому настрої, не викликала в мені почуття розкош і
не лише в моєму минулому, а й у прийдешньому житті, не становить
для Тебе ані найменших труднощів, о Всемогутній, що “ можеш
зробити для нас більше, ніж ми Тебе просимо й розум іємо” *. Однак
у цю хвилину я сказав моєму ласкавому Господеві, як глибоко ще
я грузну в такого роду безсиллі і з трепетом радію 2 тим, чим Ти
мене обдарував, а плачу над тим, щ о в мені ще недосконале.
Надіюся, щ о Ти довершиш у мені милосердя Твоє аж до повного
миру, який отримає в Тобі моя зовнішня і внутрішня істота, коли
“смерть буде поглинута задля перемоги” 3.
Частина XXXI
Гін їжі і напоїв
43. День накладає на м ене іншу “кару” 4. Та коли б того було
досить! Бо ж їжею й напоями ми доти відновлюємо своє тіло, яке
щ одня зношується, доки Ти, “руйнуючи їжу і шлунок”, не вб’єш
м оєї вади чудесною ситістю і не вбереш цього тлінного тіла у вічну
нетлінність 5.
Та сьогодні ця необхідність люба мені, і я веду боротьбу з цією
принадою, щ об вона не зловила мене, веду щоденну війну звичайно
постом, завдяки якому віддаю своє тіло “в рабство” б. І саме ці
розкош і відганяють мої страждання; вони спалюють і вбивають, як
гарячка, але ж пожива є цілющим ліком на них. А щ о пожива
1
2
3
4
5
6
1 Мудр. IX, 13. (Див. також: Августин. Дар витривалості, XX, 53).
2 Пор.: І Кор. VII, 38.
і. і *
Еф. III, 20.
Пс. 2, 11.
І Кор. XV, 54.
Пор:. Мат. VI, 34.
Пор: І Кор. VI, 13; V, 53.
І Кор. IX, 27.
196
Святій Августж
СПОВІДЬ
завжди в нас під рукою як підкріплення Твого дару — адже Ти
дав на службу наш ому безсиллю землю, воду й повітря, — то це
нещастя м и називаємо розкошами.
44. Ти навчив мене, щоб я приступав до їди так, начеб мав
заживати лік. Але коли я з болючого недоситу переходжу до спокою
насичення, то саме в цьому переході чатує на м ене сильце похоті.
Бо вже самий перехід — ц е розкіш , а немає жодного іншого
переходу туди, куди змушує м ене переходити необхідність. І коли
ми їмо або п ’ємо, то ц е для підтримання життя, але до того
долучається й розкіш , як невідступна і небезпечна супутниця, яка
частенько намагається навіть вести перед, аби те, щ о я заявляю і
хочу зробити для здоров’я, робилося для неї.
Але ж в обох випадках міра не однакова, бо чого досить для
здоров’я, того замало для розкош і, і часто невідомо, чи то фізична
потреба щ е домагається обов’язкового підкріплення, чи розкіш на
омана похоті накидає свої лицемірні послуги. А наша безталанна
душа захоплюється цією непевністю й радіє, що знаходить у ній
виправдання, кажучи, буцімто важко визначити, скільки потрібно
для підтримання здоров’я, і таким чином потребами здоров’я легко
прикриває потурання розкоші. Я намагаюся щодня опиратися таким
спокусам і кличу на допомогу правицю Твою; Тобі підкоряю свої
хвилювання тому, що сам не маю виразного уявлення про них.
45. Я чую голос Бога мого і Його наказ: “Нехай н е обтяжують
ваших сердець ненажерність і пияцтво”
Пияцтво далеке від мене.
Твоє милосердя не дозволить йому наблизитися до м ене 2. Навпаки,
ненажерність насідає інколи на раба Твого, нехай Твоє милосердя
прожене її від мене! Бо ж ніхто не може бути стриманим, коли Ти
н е даси йому тієї ласки? Ти даєш нам багато, коли ми молимося.
І навіть усе те, щ о м и одержали перед самою молитвою, завдячуємо
Тобі, а коли згодом здаємо собі справу з того, це також Твої
добродійства. Я сам ніколи н е був п ’яницею, але я знав п ’яниць,
які завдяки Тобі стали тверезими. Твоя справа й те, що деякі такі,
якими ніколи н е були. І Твоя справа, щ о дехто вже н е такий, яким
був колись. А щ о одні і другі знають, кому це завдячувати, — це
також Твоя справа.
Я чув інш і Твої слова: “Не йди за твоїми похотями і відвертайся
від того, щ о для тебе є розкішшю” . І з Твоєї ласки я чув також
інш е слово, яке я дуже полюбив: “Нічого нам н е збільшиться,
коли їстимемо, але й н е зменшиться, якщо не будемо їсти ” 3.
Іншими словами: н е збагатію в першому випадку, н е збіднію —
1 Лк. XXI, 34.
2 Пор:. Просідій. Життєпис Августина, § 22 і 19.
3 І Кор. VIII, 8.
Книга десята
197
в другому. Я чув щ е й інше: “Я навчився вдовольняться тим, що
маю, умію жити в достатках і вмію терпіти нестатки. В ім ’я Того,
Хто мене підкріплює, я зумію все”
Ось в о їн 2 небесних таборів,
а не такий порох, як ми! Але пам’ятай, Господи, “що м и порох” ;
що з пороху Ти створив людину; що вона “згинула і знову
знайшлася”. Але ж навіть Апостол не знайшов у собі тієї сили,
він був тільки таким самим порохом, як і ми. Та повів Твого
натхнення продиктував йому слова, які я полюбив: “Я можу все
в Тому, Хто зміцнює м ене” 3. Зміцни мене, щоб я міг. Дай мені
те, що наказуєш, і наказуй те, що хочеш. Апостол визнає, що
він усе одержав від Тебе, а коли він “хвалиться, то хвалиться у
Господі 4. Я чув щ е, як інший просив, щоб одержати: “ Віджени
від мене похоті черева”. З цього ясно. Святий Боже мій, що це
Ти робиш так, щоб діялось те, що має діятися зп Твоїм наказом.
46. Ти, достойний Отче, навчив мене, що “чистим усе чисте, але
горе людині, яка спричиняє погіршення тим, що вона їсть”; і що
“все, щ о Ти створив, — добре”; і що не слід відкидати нічого з
того, що “одержуємо з подякою ” ; і що “ пожива не доручає нас
Богові” ; і щ о "ніхто не повинен судити нас за їжу й напої”; і що
“той, хто їсть, не повинен гордувати тим, хто не їсть” ; і що “той,
хто не їсть, не повинен судити того, хто їсть” 5. Ось чого я навчився,
і за ц е складаю Тобі подяку. Хвала Тобі, Боже мій, Учителю мій,
що постукався у мої вуха і освітив моє серце. Увільни мене від усіх
спокус. Я не боюся нечистоти їжі, а боюся нечистоти похотей. Знаю,
що Ноєві було дозволено їсти всяке їстівне м ’ясо, що Ілля
харчувався м ’ясною стравою, що Іван, обдарований чудесною
стриманістю, не заплямувався тими тваринами, тією саранчею, які
були його їжею 6. Але знаю також, щ о Ісава підвела сильна жадоба
сочевиці, що Давид сам себе ганив за прагнення води, щ о нашого
Царя спокушали не м ’ясом, а хлібом. І так само народ у пустелі
заслужив на догану не тому, щ о хотів м ’яса, а тому, що з жадоби
до їжі ремствував проти Господа 1.
47. І мене оточили такі спокуси, я щодня борюся з жадобою
до їж і й напоїв. Бо тут я не можу вирішити: “ Перестану і більше
навіть н е доторкнуся”, — так, як я зробив зі статевими розкош а
1 Фил. IV, 11-13.
2 Ця метафора, що означає вірних на службі Хрисга, дуже часта в Новім
Заповіті вже від Апостола Павла.
3 Фил. IV, 13.
4 Пор.: І Кор. І, 31. Мт. XXI, 22.
3 Тит. І, 15. Пор.: Рим. XIV, 20. І Тим. IV, 4. І Кор. VIII, 6. Кол. II, 16. Рим.
XIV, 3.
6 Пор.: ЇМ. IX, 3. 1 Цар. XVII, 6. Мт. III, 4.
7 ЇМ. ХХУ, 30 34. Пор.: 2 Цар. XXIII, 15-17. Мт. IV, 3. 4М. XI, 1-4.
Святий Августин
198
СПОВІДЬ
ми 1. Отже, я мушу загнуздати своє піднебіння і то звільняти, то
гамувати й ого. Але чи є хтось. Г осп оди , хто б н е дозволив
хоч трошечки вивести його за межі необхідності? Хоч би хто це був,
він великий — і нехай величає Ім ’я Твоє; а “за м ої гріхи засту
питься перед Тобою Той, Хто переміг світ” 2. Він зараховує м ене
також “між слабі члени свого тіла”, бо “Твої очі побачили й те,
щ о в нім н ед оск он ал е, і всі будуть вп и сані у книгу Т вою ” 3.
Частина XXXII
Похоті запаху
48.
Принади запаху байдужі для мене. Коли їх нема, я н е шукаю
їх, а коли є, то н е нехтую ними. Але я готовий навіть завжди
обходитися без них. Так принаймні здається мені, але, може, я
помиляюся. Бо й те, що в мені, — ц е також жалюгідне, це темрява,
що ховає від м ене м ої власні спромоги, тож коли м ій дух запитує
про притаманну йому силу, то дуже вагається довіряти собі самому,
бо те, що криється в ньому, дуже часто залишається таємницею,
якщо досвід н е виявить його. І ніхто н е повинен уважати себе
впевненим у цьому житті, що зветься “постійною спокусою ” , бо
той, що з гіршого став кращим, може знову з кращого стати гіршим.
Єдина надія, єдина віра, єдина певна обіцянка — це Твоє
милосердя4.
Частина XXXIII
Похоті слуху. Церковні співи
49 Розкош і слуху обплутали й поневолили м ене дужче, але ти
розірвав їх пута й увільнив мене. Зізнаюся, сьогодні слухаю з яки
мось спокоєм мелодії, що їх оживляють Твої слова, коли ті мелодії
співають приємні й гарно вишколені голоси; однак ваблять вони
м ене не настільки, щ об я не міг від них відірватися, коли схочу.
Але все-таки вони допущені до мене, а тими словами, завдяки яким
живуть, вони допрошуються в моєму серці якогось почесного місця
для себе; і мені важко визначити таке, якого вони заслуговують.
Бо інколи мені здається, щ о я приділяю їм більше почестей, ніж
треба, бо відчуваю, що святі слова, коли їх так співають, пронизують
м ене побожним полум’ям, чого н е трапляється, коли їх так н е
співають. А це тому, що всі, такі різнорідні, почуття наш ої душі
1
2
3
4
знаходять у голосі й співі притаманні їм ноти, та я н е знаю, яке
таємне споріднення спонукає їх до цього. Але радощі тіла, яким не
слід дозволяти розслаблювати дух, часто зманюють мене, коли
тілесне чуття, супроводжуючи розум, не хоче йти скромно за ним,
хоч його допустили туди тільки з такою умовою. Воно намагається
випередити розум і верховодити ним. Ось чим я непомітно грішу,
але згодом здаю собі з цього справу.
50.
Але інколи я занадто остерігаюся тієї омани й грішу
надмірною суворістю, і бувають хвилини, коли я всіма силами хотів
би усунути від моїх вух, ба навіть із самої Церкви, мелодії тих
солодких співів, якими такий багатий Давидів Псалтир. Мені
здається певнішим дотримуватися прийнятого вже методу, про який
мені часто оповідали (і пригадую собі, що Афанасій [, александрійський єпископ, велів читцеві псалмів виголошувати їх з такою
незначною модуляцією голосу, щ об це можна було назвати радше
декламацією, ніж співом) 2.
Та коли я пригадую собі мої сльози, які я проливав під вражен
ням церковного співу на початку мого навернення до віри, а часом
проливаю щ е й сьогодні, коли вже менш е зворушуюсь самим спі
вом, а більше словами, якщо вони вимовляються чистим голосом
з відповідною модуляцією, то знову визнаю велику користь такого
звичаю.
Отож, вагаючись між небезпекою чуттєвої розкош і й очевидним
досвідом спасенності, що супроводжується співом, я радше схиля
юся, хоч і н е вважаю це за конечне, до схвалення звичаю церков
ного співу, щ об зачаровані ним вуха підтримували ще дуже слабень
кий дух і піднімали його до почуття побожності. Та коли станеться,
що сам спів зворушить мене сильніше, ніж слова пісні, то я зізна
юся, що тяжко згрішив і заслужив на кару, і тоді я волів би не
чути співака.
Ось де я! Плачте зі мною, плачте наді мною , ви, що зберігаєте у
своїх серцях доброчесні почуття, які є джерелом добрих вчинків, бо
вас, хто не відчуває цього, н е дуже все те зворушує. Але Ти, Господи
Боже мій, “вислухай мене, зглянься на м ене”, “змилосердься наді
мною й вилікуй м ене” 3. Я сам для себе став загадкою в очах Твоїх,
і саме в цьому криється моя слабість.
1 Афанасій, єпископ Александрії (295-373), званий “батьком православ’я”,
завзятийпоборник аріанства.
2 Пор.-. Ґсидор Севшьсжий. Церковна служба, І, 5, 2.
3 Пс. 6, 3; 13, 4.
Святий Августин
200
СПОВІДЬ
Частина XXXIV
Похоті очей
51. Залишається тілесна розкіш моїх очей. Нехай те, що
сповідатиму Тобі, вислухають вуха “Храму” Твого вуха братолюбні
й побожні, щоб ми вже раз і назавжди покінчили зі спокусами
тілесної похоті, яка, незважаючи на мої зітхання, щ е й досі турбує
мене, а м оє гаряче бажання — ц е “зодягнутися в моє мешкання,
що на небі” 2.
М ої очі люблять гарні й різні краєвиди, люблять розмаїті
принадні барви. Нехай вони н е зачаровують м оєї душі! Нехай її
зачаровує Бог, який створив усе “дуже гарне” 3, але це Він, а не
вони — м оє добро. І коли я не сплю, вони постійно турбують
мене, н е дають спокою — того спокою, який дають мені гармонійні
голоси, інколи й усі разом, коли довкруги панує тиша. Бо сама
цариця барв — це світло, щ о купає у своїх променях усе, що ми
бачимо. Хоч би де я був цілий день, вона крадеться за мною
тисячею способів і голубить мене навіть тоді, коли я зайнятий
чимось іншим і зовсім не думаю про неї. Вона непомітно і так
невідступно тисне на мене, щ о, коли раптом її забракне, я з тугою
шукаю її, а довша її відсутність наводить на мою душу сум.
52. О Світло, що його бачив Товій, коли, позбавлений очей тіла,
показував своєму синові шлях життя 4 і сам, ступаючи перед ним
стопами любові, ніколи н е заблукав; Світло, яке бачив Ісаак: він
заслужив собі на те, що не благословив своїх синів, упізнавши їх,
коли старість затьмарила й прикрила його тілесний зір 5. Світло,
що його після втрати зору в глибокій старості бачив Яків, який
променями свого серця освітлив покоління майбутнього народу, що
було напророчене в його синах 6; він бачив його й тоді, коли поклав
на своїх онуків, щ о народилися від Й осифа, свої таємно схрещені
руки, поклав н е так, як цього хотів би їхній батько, щ о бачив речі
тільки ззовні, а за своїм внутрішнім вибором! Ось таке правдиве
світло. Воно одне і становить одне ціле з тими, хто його бачить і
любить.
А щ одо того тілесного світла, про яке була мова, то воно стає
дурманною і небезпечно солодкою приправою життя засліплених
поклонників цього світу. Але ті, щ о вміють величати Тебе й за це
світло, “Боже, Творче Всесвіту” 1, вплітають промені в звернені до
1
2
3
4
5
6
7
Пор.: II Кор.УІ, 16.
II Кор.У, 1.
ЇМ. І, 31.
Пор.: Тов. IV, 2.
Пор.: ЇМ. XXVII, 1— 40.
Пор.: ЇМ. ХЬІХ, 1— 33.
Пор.: Сповідь, IX, 12,32.
Книга десята
201
Тебе гімни, але не дозволяють їм взяти себе в полон у сн і їхньої
душі. Я хочу бути таким. Я опираюся принадним спокусам очей,
щ об не заплуталися в них ноги мої
А ти раз у раз розплутува
тимеш їх, бо вони часто заплутуються. Ти не перестанеш вивільняти
мене, а я знову щохвилини потраплятиму в розставлені довкруги
мене пастки, “бо Ти не задрімаєш і не заснеш , Ти, Вартівнику
Ізраїля” 2.
53. А скільки принад додали люди до того, що манить наш зір,
за допомогою різних видів мистецтв, ремесел, одягу, взуття, посуду,
різних художніх виробів, картин і скульптур, щ о значно переступає
межу необхідного й поміркованого вжитку й згідного з побожністю
призначення! Вони прив’язуються до творів своїх власних рук, забу
ваючи про Того, Хто їх створив, і нищать у собі твір свого Творця.
А я, Боже мій, Славо моя, навіть за це присвячую Тобі похвальний
гімн і складаю в жертві хвалу Тому, хто приніс себе в жертву за мене
3: бо краса, яка з душі митця переходить через Його геніальні руки,
походить із Краси, вищої за наші душі, до якої вдень і вночі зітхає
моя душа. Але творці тих зовнішніх оздоб, а також ті, хто їх шукає,
висновують із них спосіб визнання, а не спосіб користування.
Останній там є, одначе вони його не бачать, інакше вони не йшли
б так далеко, зберігали б усю свою силу для Тебе” 4, а не розтрачували
її на розкоші, які нас розніжують.
А я, хоч і говорю про цю красу і хоч ясно бачу її, та все-таки
й сам заплутуюсь у її сіті. Але Ти вирвеш мене з них. Господи,
так, Ти вирвеш мене звідти, бо “милосердя Твоє завжди перед моїми
очима”
Бо я жалюгідно дозволятиму тим сітям полонити себе, а
Ти милосердно увільнятимеш мене з них, хоч я інколи навіть не
помічатиму того, бо, заплутуючись, я буду обережний, хоча інколи
й відчуватиму біль, коли сіті обплутуватимуть мене тісніше.
Частина XXXV
Інша форма т ієї самої похоті
—
цікавість
54. Д о всього цього долучається інша форма спокуси, набагато
небезпечніша. Бо, крім похотей тіла, що спираються на дозволяння
всіх тілесних розкошів, рабами яких стають ті, хто на погибель собі
віддаляється від Тебе, у душі існує щ е інша форма похоті. Вона
переходить через ті самі тілесні чуття, але звертається не так до
1
2
3
4
5
Пс.
Пс.
Пс.
Пс.
Пс.
25, 15.
121, 4.
116, 1— 19.
59, 10.
26, 3.
202
Святий Августин
СПОВІДЬ
тілесної втіхи, як до досвіду, для якого тіло стає тільки знаряддям.
Це пуста цікавість, що прикривається ім енем пізнання й знання.
Боже віщування назвало її “похіттю очей” ], оскільки вона спира
ється на бажання пізнавати оскільки з-пом іж чуттів при пізнаванні
очі займають перше місце.
Бо справді — це риса, притаманна очам. Але ми послуговуємося
цим словом, говорячи й про інші чутгя, коли пропонуємо пізнати
їх. Бо ми н е кажемо: “ Послухай, як ц е мерехтить”, ані: “ Понюхай,
як це блищить”, ані: “Покуштуй, як ц е промениться”. Слово “бачи
ти” надається д о всіх цих вражень. Ми кажемо н е тільки: “Дивись,
що за світло!” (це можуть помітити тільки очі), — а й : “Дивись,
що за звук, дивись, що за запах, дивись, що за смак, дивись, яка
твердість!”
Ось чому кожен досвід, осягнений за посередництвом чутгя,
назвали, як я вже сказав, “похіттю очей”, бо бачити — ц е власти
вість лише очей, але й говорячи про інш і чуття, коли за їх доп о
могою досліджуємо якусь річ, щ об її пізнати, ми за аналогією
вживаємо це слово.
55. З цього можна наочно бачити, щ о чуття переслідують дві
речі: одна — ц е розкіш, друга — цікавість. Розкіш шукає краси,
милозвучності, того, що гарно пахне, солодко смакує, щ о ніжне
при дотику; цікавість, навпаки, шукає цілком протилежних вражень
лише для самого випробовування, н е для того, щ об наразигася на
неприємні враження, а для самої приємності досвіду й пізнання.
Бо хіба ц е розкіш — оглядати зовсім розпанаханий труп, що
викликає дрож? Та коли він лежить де-небудь, збираються люди,
щ об співчувати й бліднути. Але бояться побачити ц е у сні, начебто
наяву хтось змушував їх дивитися на це, або начебто їх схилило до
цього сподівання побачити якусь красу.
Таке саме трапляється і з інш ими чуттями, але я н е хочу довго
розводитися з цього приводу. З цієї пошесті цікавості походять усі
чудасії, що їх виставляють у театрі. З неї походить і намагання
досліджувати таємниці природи, які поза нами, і таємниці, пізнання
яких не дає жодної користі, бо люди н е шукають нічого, крім самого
пізнання. З н еї походить і те, щ о коли хтось має на меті підступне
знання, то шукає його за допомогою магії. Через цікавість навіть
у самій релігії люди “спокушають Бога”, домагаються знаків і чудес
н е для спасіння, а лише для самого досвіду 2.
56. Ось із цього безмежного лісу пасток та інш их небезпек я вже
чимало з них усунув, я викинув їх геть з мого серця завдяки Тобі,
бо Ти дав мені силу на це, “Боже мого спасіння!” 3. Але хіба я
1 І Ів. 11,16.
2 Пор.\ Августин. Листи, 55, 37.
3 ІТс, 18, 47.
Книга десята
203
посмію сказати, що з тисяч різноманітних вражень, які кожної
днини накопичуються довкруги мого життя, жодна не приковує моєї
уваги, мого зору й н е полонить м оєї цікавості?
Правда, театр уже н е захоплює 1 мене; н е дбаю вже й про пізнан
ня зоряних шляхів 2; ніколи моя душа н е шукала віщої відповіді у
тіней небіжчиків; я цурався всіх тих святотатських обрядів 3. Але
скільки підступних хитрощів вигадує ворог, щоб накинути мені
думку домагатися якогось чуда від Тебе, Боже мій, від Тебе, чиїм
низьким і покірним рабом я маю служити! Заклинаю Тебе нашим
Царем, нашою чистою й непорочною вітчизною Єрусалимом, щоб
кари гідна згода, що сьогодні далеко від мене, віддалялася завжди
і щораз далі! А коли я прошу в Тебе спасіння когось іншого, то я
переслідую цим заступництвом зовсім інш у мету: Ти дозволяєш мені
і завжди радо дозволятимеш іти за Твоєю волею, хоч би якою вона
була.
57.
Але якими ж численними дрібничками, як презирливо кожен
спокушає нашу цікавість! Хто здатен виміряти наш чистий занепад?
Скільки ж то разів, наслухавшись марних небилиць із чистої ввічли
вості, аби н е зробити прикрості слабостям іншого, ми починаємо
згодом поволеньки залюбки прислухатися до них? Уже не йду
більше до цирку, щоб побачити, як собака наздоганяє зайця, але
коли випадково побачу таку гонитву в полі, де прогулююся, то вона
захоплює мене, ба, навіть відриває від глибоких роздумів; правда,
вона не зводить мого коня на манівці, а все ж моє серце стежить
за нею. І коли б Твій докір щодо мого безсилля не напоумив мене
чимскоріше відвернутися від цього видовища й повернутися до
якихось роздумів, які піднесли б мене аж до Тебе, або махнути на
все рукою й іти далі, то я б і далі стояв, безглуздо відкривши вуста.
Та що це я кажу? Коли я сиджу в себе вдома, а тим часом
ящірка ловить мушок або п авук 4 своїми сітями комашок, що
потрапляють туди, то хіба ж це не привертає м оєї уваги? Чи це
вже н е те саме, оскільки ці тваринки дуже маленькі?
Переходжу звідси до Твоїх похвал, Чудотворче і Розпоряднику
Всесвіту, але не з них починається моє зацікавлення. Одна спра
ва — вмти швидко підніматися, а зовсім інша — ніколи не падати.
А моє життя було сповнене тих слабостей; єдина моя надія на
Твоє велике милосердя. Наше серце дає притулок усіляким речам:
воно містить у собі багато дурниць, які часто перебивають і спотво
рюють навіть нашу молитву; тож коли перед Твоїм обличчям ми
1
2
3
4
ГІор/.
Т ам
Т ам
Пор.:
Сповідь, III, 22.
ж е , IV, 3, 4 і VII, 5,
7.
ж е , IV, 2, 3.
Іван Франка. ІванВишенський.
204
Святий Августин
СПОВІДЬ
намагаємося піднести голос нашого серця аж до Твоїх вух, ці
свавільні думки невідомо звідки тиснуть на нас і несподівано
перебивають нам таку важливу справу.
Частина XXXVI
Гордість життя
58. Чи й ці вади слід зарахувати до дріб’язкової зневаги? Або чи
є щось інше, щ о змогло б підтримати в нас надію, як н е Твоє
милосердя, тому що Ти вже розпочав справу мого навернення? І
Ти знаєш також, у якій мірі вже доконалася ця зміна. З самого
початку Ти вилікував м ене від пристрасті помсти, щ об “Ти став
ласкавішим і до всіх інш их проявів м оєї несправедливості, щ об Ти
вилікував усі слабості мої, відкупив від зіпсуття моє життя, увінчав
мене в ласці й милосерді й наситив своїм добром бажання м о є” 1.
Страхом перед Тобою Ти приборкав гордість мою і призвичаїв шию
мою до Твого ярма. А тепер я нош у його, і воно “легке” 2 для мене
згідно з Твоїми обіцянками, яких Ти дотримав. І воно вже справді
було солодке для мене, а я н е знав того й побоювався підкоритися
йому.
59. Але скажи мені. Господи, Ти, щ о єдиний царюєш без пихи,
бо Ти єдиний справжній Цар 3, скажи мені, чи мене облишив і
третій рід спокуси, і чи він узагалі може нас облишити в цьому
житті? Спокуса ця є бажанням, щ об лю ди боялися нас і любили,
щ об з того черпали радість, яка не є справжньою радістю. Нужденне
це життя і гидка бундючність! Ось у цьому головна причина, що
ми н е любимо Тебе і не маємо побожного страху перед лицем
Твоїм. І тому Ти зі свого боку “опираєшся гордим, а смиренним
даєш благодать” 4, Ти “гримиш” над честолюбством цього світу, і
“дрижать гори в основах своїх” 5. У людському Суспільстві існують
деякі обов’язки, що змушують людей любити нас або боятися. Тисне
на нас ворог наш ої справжньої блаженності й на кожному кроці
розставляє свої сіті словами заохочення: “Гарно! Досконало!”, щ об
наша захланність збирала ці принади і щ об ми несвідомо ловилися
на них. А мета цього в тому, щоб ми відірвали нашу радість від
правди і прив’язали її до людської брехні; щ об нам хотілося, аби
нас любили й боялися не через Тебе, а замість Тебе. І таким чином
робить нас подібним и до себе не для самої сердечної любові, а для
1
2
3
4
5
нашої співучасті в його карі, бо ж він вирішив “збудувати свій
престол на північному вітрі” ], щоб ми в темряві й холоді 2 служили
йому, хто перекривлює й мавпує Тебе.
Але ми, Господи, ось глянь, “маленька черідка” 3, Ти вважай нас
своїм майном, розпростай крила Свої, щ об ми знайшли захисток
під ними. Будь нашою славою; нехай інші люблять нас через Тебе,
і нехай слово Твоє в нас буде страхом для них. Бо той, хто хоче,
щоб його славословили люди, незважаючи на Твій осуд, не знайде
захисту в лю дей у день суду Твого, і люди не врятують його, коли
Ти його осудиш. Бо ж не “хвалять грішника за похоті його душ і”,
не “благословляють неправедника” 4, а хвалять людину за якийсь
даний Тобою дар, та вона більше радіє з похвал, ніж з того дару,
але ж хвалять також і Твій осуд. І вже кращий той, хто похвалив,
ніж той, кого похвалили, бо ж подобався в людині дар Бога, а той,
кого похвалили, ставить дар людський вище за дар Божий.
Частина XXXVII
Схильність серця до нагальної похвали
60.
Ось, Господи, які спокуси нападають на нас щ одня, раз у
раз. Язик людини — це для нас щ оденне горнило випробування 5.
Тому й через це Ти наказуєш нам бути стриманими. Дай мені те,
що наказуєш, і наказуй те, що хочеш! Ти знаєш про зітхання серця
мого до Тебе й про потоки сліз, що їх виливають очі мої. Я навіть
сам не здаю собі справи з того, якою мірою я вже очистився від
цієї напасті, і дуже боюся моїх прихованих гріхів, про які знають
очі Твої 6, але не знають мої. Бо щодо інших спокус, то я можу
до певної міри простежити їх у собі, але щодо цієї, то мій бистрий
розум н е здатний на це! Я бачу, як багато я досягнув, коли моя
душа відвернулася від тілесних розкошів і марної цікавості. Бачу
це, коли обходжуся без них чи то силою м оєї волі, чи тому, що їх
немає.
І саме тоді запитую себе, як дуже я відчуваю їх брак. А щодо
багатств, яких шукають тільки з тією метою, щоб задовольнити одну
з тих трьох похотей, або дві з них, або всі три разом, коли душа
неспроможна відчути, чи може вгамувати їх, коли вони в ній є.
Для того, щоб виправдати себе, можна їх навіть позбутися. Але ж
1
2
3
4
5
6
Пор. Іс. XIV, 13.
Пор:. Данте. Пекло, X X X I- XXXII.
Пор.: Лк. XII, 32.
Пс. 10, 3.
Пор.: Пр. XXVI, 21.
Пор.: Пс. 19, 13; 90, 8.
Святий Августин
206
СПОВІДЬ
похвали! Щ о ж маємо діяти, аби позбутися їх і виміряти нашу
незалежність з цього погляду? Невже треба вести таке погане, таке
сороміцьке, таке нахабне життя, щ об кожен, хто знає нас, цурався
нас? Хіба можна бодай уявити собі подібне божевілля? Якщо
похвала — звичайна й неодмінна товаришка доброго життя й добрих
учинків, то не треба цілком зрікатися її товариства, як і самого
доброго життя. Тим-то я не певен, чи я байдуже, чи з прикрістю
витримував би брак якогось добра.
61.
Отже, щ о ж я сповідую Тобі, Господи, про такі спокуси? Хіба
н е те, що я дуже вразливий на похвалу? Але ж я ще більше
вразливий на правду. Бо коли б запропонували мені вибір, щ о я
волію здобути: загальну похвалу всіх як навіжений і розпусник, чи
загальну догану як несхитний і свято переконаний у правді, — то
н е знаю, що б я вибрав. Однак я н е хотів би, щоб похвала, яка
вийшла з чужих уст, побільшувала в м ені радість, яку я відчуваю,
коли зроблю якесь добро, хоч і зовсім маленьке. Вона побільшує,
визнаю ц е, але й догана зменшує.
Ось така мені біда. Коли я відчуваю, щ о вона мене непокоїть,
тоді спадає мені на думку виправдання. Яка його вартість, Ти знаєш
це. Господи, а щ одо мене, то воно викликає в мене сумніви. Бо
Ти ж не тільки заповів нам стриманість, що вчить нас, від чого ми
повинні відвернути нашу любов. Ти заповів також і справедливість,
яка навчає нас, на що ми повинні скерувати любов. І Ти хотів,
щ об ми любили н е тільки Т е б е 1, але й нашого ближнього. І часто
мені здається, щ о я радію душевному піднесенню або сподіванням
ближнього, коли цю радість дає мені розважлива похвала, і навпаки,
я сумую з причини його біди, коли чую, що він ганить те, чого
сам н е знає, або те, що є добре.
Бо ж буває й таке, що мене інколи засмучує й похвала, коли
хвалять у м ені те, що мені самому н е подобається, або коли
переоцінюють другорядні й незначні мої прикмети. Але знову ж
звідки я знаю, чи н е походить м ій смуток з моїх міркувань, що
той, хто м ене хвалить, не погоджується зі мною щодо мене не тому,
що нібито м ене дратує його корисливість, а тому, що я відчуваю
більшу радість, коли те добре в мені, яке подобається м ені самому,
подобається й іншому? Коли похвала н е відповідає моїй власній
думці про мене, то я відчуваю, що в якомусь розумінні ц е хвалять
н е мене, себто хвалять те, щ о м ені н е подобається, або більше
хвалять те, щ о мені менш е подобається. Ч и ж у такому випадку я
н е є невпевненим у собі самому?
62.
Але ось. Правдо, я бачу в Тобі, щ о коли м ене хвалять, то
це має зворушувати мене н е з уваги на мене самого, а з уваги на
вигоду ближнього. Я не знаю, чи я такий. З цього погляду я знаю
1 Пор.: Мт. XXII, 37.
Книга десята
207
Тебе набагато краще, ніж себе самого. Благаю Тебе, Боже мій,
відкрий мене мені самому, щоб братам моїм, які мають намір
молитися за мене, я міг відкрити ті рани, які знайду в собі. Нехай
я вдруге щ е прискіпливіше запитаю себе. Якщо й справді користь
ближнього дратує мене, коли мене хвалять, то чому ж менш е дратує
мене несправедлива догана, кинута на когось іншого, ніж та, що
торкається мене самого? Чому ж я більше вразливий на зневагу,
що торкається мене, ніж на ту, яка так само неслушно діткнула
когось іншого у моїй присутності? Чи й цього я також не знаю?
Чи ж на основі цього я маю зробити висновок, що “обманюю
самого себе” 1 й заперечую перед Тобою “правду мого серця й моєї
мови” ? 2 Віддали від мене, Господи, це божевілля, щ об мої слова
не стали “олією грішника для помазання м оєї голови” 3.
Частина XXXVIII
Марна похвала шкодить чесноті
63. Я нужденний, убогий” 4, і я кращий, коли серед потаємних
зойків не подобаюся самому собі й шукаю милосердя Твого доти,
доки вилікуються недуги мої й угамуються аж до спокою, якого не
знає око зухвальця! Тільки слова, що виходять із наших уст, і ті
наші вчинки, які доходять до загального відома, викликають
найнебезпечнішу спокусу, щ о зродилася з любові до похвали, яка
збирає вижебрані голоси на те, щоб поставити нас на чільне місце.
Спокушає вона м ене навіть тоді, коли я сам обвинувачую її в собі
самому саме тому, що засуджую її. Бо часто внаслідок верхоглядства
хвалиться людина зневагою до пустої слави, але ж ц е не зневага
до слави, чи вона чваниться, бо в ту хвилину, коли вона хвалиться
нею, доводить, що н е зневажає її!
Частина XXXIX
Вподоба в самім собі
64. Але й на дні нас самих, на самому дні існує інш е зло такої
спокуси. Вона в’ялить тих, щ о подобаються самі собі, хоч зовсім
не подобаються або не подобалися іншим, та й не прагнуть подо
батись їм. Але, подобаючись собі, дуже не подобаються Тобі, і то
не лише тому, що втішаються добром, яке насправді н е є добром,
1 Пор.: Гал. VI, 3.
2І
Ів . І, 6 .
3 Пс. 141, 5.
4 ГІс. 109, 22.
Святий Августин
208
СПОВІДЬ
Книга десята
209
але й тому', що втішаються Твоїм добром, ніби своїм, а коли й
втішаються ним, як Твоїм, то так, мовби воно є їхньою заслугою;
врешті, коли й визнають, що воно — з Твоєї ласки, то радіють не
щиро — заздрять іншим, яким Ти вділяєш ту ласку. Бачиш, як між
цими всіма небезпеками й випробуваннями здригається моє серце.
Я відчуваю, що мене вже н е вкривають нові рани, а що Ти їх
виліковуєш щораз більше.
Правда, я ридаю, але в міцних путах. З такою силою тисне на нас
тягар звички! Там, де можу бути, н е хочу; там, де хочу бути, не
можу; і я нещасливий і тут, і там.
Частина ХЬ
66. Ось чому я розглянув м ої грішні слабості з точки зору трьох
видів похотей і закликав правицю Твою, щоб вона вилікувала мене.
Бо навіть зраненим серцем своїм я бачив блиск Твій, і відштовхнула
мене велич його, і я закричав: “Хто ж зможе дійти аж туди?” “ Мене
відкинуто далеко від погляду очей Твоїх” К Ти — це Правда, що
царює над усім. А я у своїй захланності н е хотів Тебе втратити, а
хотів одночасно посідати й Тебе, й олжу, бо ж ніхто не хоче брехати
так, щ об самому н е знати того, щ о є правдою. І тому-то я втратив
Тебе, бо ж Ти не можеш стерпіти того, щ об Тебе посідали водночас
із брехнею.
З ’я сування і висновки десят ої книги
65.
Куди вже Ти не ходила зі мною, Правдо, навчаючи мене,
чого маю стерегтися, а до чого прямувати, відтоді як я, наскільки
зміг, підкорив Тобі свої погляди й попросив Твоєї поради? Я
ретельно простежив у пам’яті весь простір, куди тільки сягала мою
думка, весь цей зовнішній світ. Я дослідив життя, що оживляє моє
тіло й мої чуття. Згодом я сягнув аж до глибин своєї пам ’яті —
тих різноманітних і просторих сховів, сповнених чудесних, таєм
ничих засобів; я обміркував усе те і стрепенувся з дива. Адже без
Тебе я не міг би там нічого розрізниш . І я переконався, щ о нічого
з того, що там було, н е було Тобою.
Я дослідив усі речі, намагався розрізнити їх і оцінити кожну за
її вартістю, запитуючи ті з них, які я сприйняв за посередництвом
моїх чуттів, та усвідомлюючи собі інші, змішані зі м ною , дослід
жуючи і вичисляючи органи вістунські, і в просторих сховках пам’я
ті над одними предметами довго розмірковував, інші приховував, а
ще інші видобував на денне світло. Але ж це не я знаходив те все;
і в цих пошуках я сам, чи, радше, моя сила, що намагалася це
вчинити, н е була Тобою. Бо Ти — ц е світло, що триває вічно ',
це його я запитував про суть, якість і значення всіх тих речей. І я
вислухав науку Твою й накази Твої. Я часто роблю ц е і знаходжу
в тому втіху. А як тільки моя обов’язкова праця дає мені хвильку
відпочинку, то ця втіха стає моїм пристановищем. Одначе в усіх
тих речах, що я їх перебираю в думні, питаючи в Тебе ради, я не
знаходжу іншого безпечного місця для м оєї душі, як тільки в Тобі.
Тільки там збираються м ої розпорош ені почуття так, щоб ніколи
нічого з м ене н е віддалялося від Тебе. Інколи Ти втаємничуєш мене
в якусь надзвичайну велич внутрішніх почуттів, у якісь невідомі
солодощ і, і коли б вони здійснилися в мені, то я н е знаю, що б
це могло бути, бо це вже н е було б цим земним життям. Однак я
швиденько спускаюся знову до тих речей, з якими мушу принизливо
змагатися; знову поглинають мене мої звички. Вони зв’язують мене.
1 ІІор.: Ів. І, 5. Як. І, 17.
Частина ХЬІ
Не можна одночасно посідати правди й олжі.
Ч а с т и н а ХІЛІ
Поганий метод неоплатоніків,
яким вони хотіли дійти до Бога
67. І кого ж я міг знайти, хто поєднав би м ене з Тобою? Може,
слід було мені для цього вдатися за допомогою до ангелів? Але
якою молитвою? Якими таємними обрядами? Я чув, щ о чимало
людей намагалося навернутися д о Тебе, але вони нездужали зробити
це власними силами і тому пустилися на хибний шлях. Вони пото
нули в гарячому прагненні чудесних видінь, а облудні марева стали
їм заслуженою відплатою 2. Бо у своїй гордості вони шукали Тебе,
і в зарозумілості щодо своїх примарних знань надимали свої груди,
замість того щоб битися в них. Вони подібністю своїх думок привер
нули до себе “міць повітря” 3, щ о стала помічником та спільником
їхньої гордості, і та міць вводила їх в оману своєю чародійною
силою. Правда, вони шукали посередника, який би їх очистив, але
його не було, а був тільки сатана, щ о “перемінився на ангела світ
ла”4. Він лоскотав їх горде тіло, тому щ о сам не був тілесним. Вони
були тільки смертними й грішниками, а Ти, Господи, з ким вони
хотіли поєднатися в гордості своїй. Ти безсмертний і безгрішний.
1 Пс. 31, 23.
2 Августин має тут на думці неоплатоніків. Пор.: Царство Боже, IX, 23 і X 26
3 Пор.: Еф. II, 2.
4 II Кор. XI, 14.
14 - 9735
Святий Августин
210
СПОВІДЬ
А треба було, щ об посередник між Богом і людьми 1 був у дечому
подібний д о Бога, а в дечому до людей. Бо коли б він у всьому
був подібний тільки до лю дей, то був би дуже далеко від Бога. А
коли б у всьому був подібний тільки д о Бога, то був би далеко від
людей і н е міг би довершити свого завдання як посередник. Але
кожний посередник, що з дозволу Твоїх тайних присудів обманює
гордих, н е має нічогісінько спільного з людьми, крім гріха. Він
хотів би показати, щ о має щось спільне з Богом, а щ о він не
вбраний у смертне тіло, то чванькувато видає себе за безсмертного.
Та оскільки “плата за гріх — це смерть” 2, він має те спільне з
людьми, щ о він так само, як і вони, засуджений на вічну смерть.
Частина ХНІІ
Ісус Христос — це єдиний справжній Посередник
68. Справжній посередник, якого Ти у своєму тайному милосерді
послав і показав людям, щ об за Його прикладом навчилися тієї
покори, — це “ Посередник між Богом і людьми. Людина Ісус
Христос” 3, щ о з ’явився між смертними грішниками й безсмертною
Справедливістю. Він смертний як людина, а справедливий як Бог.
А що плата за справедливість — це життя й мир. Він справедли
вістю, щ о єднає його з Богом, переміг смерть очищених грішників,
якій хотів добровільно підкоритися разом з ними.
Це ж Його було провіщено святим старовини4, щ об вони через
віру в Його майбутні страсті спаслися так, як ми спаслися вірою
в Його колишні муки. Бо Він настільки є посередником, наскільки
й лю диною , бо вже як Слово Він рівний Богові, і Бог у Бозі, й
одночасно єдиний Бог 5.
69. Як ж е Ти полюбив нас, достойний Отче, Ти, що “не пощадив
навіть Свого Єдиного Сина, а віддав його за нас грішних!” 6 Як же
Ти нас полюбив, нас, за кого цей Син, що не “вважав за надмірність
зрівнятися з Тобою, слухняно підкорився аж до хресної смерті” 1.
Він єдиний “вільний між смертними”, щ о має силу “скласти своє
життя” і має владу знову “прийняти його за н ас” 8 перед Твоїм
обличчям. Він одночасно переможець і жертва, і є переможцем саме
тому, що він жертва за нас перед Богом. І одночасно Він жрець і
1 Пор.: І Тим. II, 5.
2 Рим. VI, 23.
3 І Тим. II, 5.
4 Тобто Пророкам Старого Заповіту.
5 Пор.: Августин. Царство Боже, IX, 15.
6 Рим. VIII, 32.
7 Фил. II, 6; 8.
8 Пс. 88, 6 - 7 . Ів. X, 18.
Книга десята
211
жертва. Жрець тому, що жертва, — із рабів робить нас синами
Твоїми, тому що народився з Тебе і Сам став наш им рабом. Я
справедливо покладаю на Нього всю мою надію, щ о Ти всі м ої
слабості вилікуєш через Того, хто сидить по правиці Твоїй і “засту
пається за нас перед Т обою ” 1. Інакше я втратив би надію. Бо ж
моїх недуг так багато, і вони такі важкі! Ох, як їх багато, і які вони
важкі! Але ліки Твої сильніші. М и могли б повіриш , щ о Твоє Слово
дуже далеке від будь-якого єднання, і могли б зневіритися в собі,
якби воно не сталося тілом і не замешкало між нами 2.
70.
Наляканий своїми гріхами і пригнічений своєю нуждою, я
задумав тікати в пустелю і складав план цієї втечі, але Ти утримав
мене й додав мені бадьорості такими словами: “Для того ж Христос
умер за всіх, щ об ті, що живуть, не жили більше для себе, а для
Того, Хто вмер за всіх” 3. Дивись, Господи, я скидаю на Тебе журбу,
щ об жити, і розважатиму “дива Твого Заповіту"4. Ти знаєш моє
невігластво й мою кволість. Навчи мене, вилікуй м е н е !5 Це ж Твій
Єдиний Син, у якому “заховані всі скарби Мудрості і знання” 6,
відкупив м ене кров’ю Своєю. Нехай горді н е зводять наклепів на
мене, що я мрію про ціну мого викупу, що їм, і п ’ю, і розподіляю
її, і що в своєму убозтві хочу насититися одночасно з тими, які
“їдять і насичуються”. І величатимуть Господа ті, що шукають
Його! 7
1
2
3
4
5
6
7
Пор.: Мт. IV, 23. Рим. VIII, 34.
Пор.: Ів. І, 14.
II Кор. V, 15.
Пс. 55, 23; 119, 18.
Пс. 6, 3.
Кол. II, 3.
Пс. 22, 27.
КНИГА ОДИНАДЦЯТА
Частина І
Нова подяка. О бов’я зки Августина перед Богом
1. Чи ж справді. Господи, оскільки Ти вічний, Ти н е знаєш того,
що я кажу Тобі? Або: чи те, що відбувається в часі, Ти бачиш
тільки в часі? Чому ж так докладно я оповідаю Тобі про все те?
Видима річ, не для того, аби Ти дізнався про ц е від мене, н і, а
для того, щ об у моєму серці й у серцях тих, хто читатиме це,
збудити живішу любов до Тебе, щоб усі м и вигукнули в один голос:
“ Великий Господь і достойний великої хвали!” 1 Я вже сказав2 і
скажу знову: “ Це ж з любові Твоєї, любове, я роблю ц е”. Бо ми
справді молимося, однак Правда заявляє: “Знає Отець ваш, чого
вам треба, знає ще до того, як Ви просите в Нього” 3.
Отже, сповідуючи Тобі нашу нужденність і Твоє милосердя над
нами, м и відкриваємо наше серце, щ об Ти довершив уже розпочате
Гобою звільнення і щ об ми перестали бути нещасливими в собі, а
знайш ли блаженство в Т о б і4. Бо ж Ти закликав нас, щ об ми були
“убогі духом, лагідні, сумні, голодні й ж адібні правди, милосердні,
чисті серцем і миротворці” 5.
Ось я оповів Тобі дуже багато в міру своїх сил і своєї волі; бо
ж Ти перш ий хотів, щ об я сповідався Тобі, Господеві Богу м оєму,
тому щ о “Ти добрий, і милосердя Твоє вічне” 6.
Частина II
Августин просить у Бога допомоги,
щоб зрозуміти Святе Письмо
2. Але чи мого пера 7 вистачить колись для того, щ об передати
своєю мовою всі Твої зауваження, усі застереження, розради й
настанови, якими Ти спонукав мене проповідувати Слово Твоє й
наділяти християнський народ Твоїм святим вченням? 8 Якщо пере-
рахувати по порядку усі подробиці тих спонук, то стане ясно, що
кожна краплина часу 1 коштує м ені дуже дорого.
І
я вже давно палаю жадобою “розмірковувати над Твоїм
Заповітом” 2 і виповісти Тобі при цьому м оє знання й моє неві
гластво, ті перші проблиски світла, які завдячую Тобі, і рештки
темряви, які щ е залишаються в мені, аж доки могутність Твоя не
поглине м оєї слабості. І я не хочу, щоб м ої вільні години, що
залишаються м ені після необхідного фізичного підкріплення, розу
мової праці і служби і які ми винні іншим або віддаємо їм, хоч і
н е зобов’язані р оби ш цього, розтринькувалися на щось інше.
3.
“ Господи Боже мій! Приклони вухо до молитви моєї!” 3 Нехай
милосердя Твоє вислухає моє бажання, жар якого горить н е лише
для м оєї власної користі, бо моя любов хоче прислужитися й моїм
братам. І Ти бачиш у моєму серці, щ о воно справді так. Дозволь
мені принести Тобі в жертву цю послушність думки і слова, дай
мені те, що я міг би Тобі подарувати4. Бо “я незаможний, убогий”,
а Ти, “Ти багатий для тих усіх, що кличуть Т ебе” 5; Ти Сам
безжурний, а журишся нами. Очисть від усякої нерозважливості й
брехні уста м ої всередині і ззо в н і6. Нехай Твоє Письмо буде чистою
моєю розкішшю, щ об я сам н е збився з пуття і н е збив інших.
Господи, поглянь уважно і змилосердься. Господи Боже мій, світло
сліпців і сило безсилих, і водночас світло зрячих і сило хоробрих,
звернися д о м оєї душі, що волає з глибини прірви 1, вислухай її.
Бо якщо Твої вуха н е чують у глибині, то куди ж ми підемо?
“ І день Твій і ніч Твоя” 8. А хвилини пролітають за Твоїм
велінням. Наділи м ене щедро часом, необхідним для моїх роздумів
над таємницями Твого Заповіту, і не замикай його перед тими, “що
стукають”. Бо ж недаремно Ти хотів, щ об було написано так багато
й таких таємничих сторінок. Але хіба ж ті ліси н е мають і “своїх
оленів, щ о шукають у них пристановища”? 9 Там вони підкріплю
ються 10, проходжуються, пасуться, лежать і жують? О Господи,
доверш и в мені свій твір, відкрий мені ці сторінки. Слово Твоє —
це моя розкіш, найвища з усіх розкошей. Дай м ені те, щ о я люблю.
“Краплина часу” — хвилина. Стародавні міряли час водяним годинником
(клепсидрою). З маленької посудини певного об’єму через маленький отвір
скапувала краплинами вода.
2 Пс. 1, 2.
3 Пс. 61, 2. Пор.: Пс. 5, 3; 10, 17; 86, 1.
4 Пор.: Пс. 66, 15.
5 Рим. X, 12.
6 2М. VI, 12.
7 Пс. 130, 1.
8 Пс. 74, 16.
9 Пс. 29, 9. (Ліси — це Святе Письмо, олені — викладачі Святого Письма).
10 Пс. 17, 5.
Святий Августин
214
СПОВІДЬ
бо ж я люблю це. І ц е Ти дав м ені любити. Н е покидай своїх дарів,
не зневажай свого зілля, коли воно в’яне. Я сповідатиму Тобі все,
що знайду У Твоїх книгах. Коли б я міг почути “голос хвали Т воєї”,
упитися Тобою й розгадувати “дива Твого Закону”
від того
першого дня, коли Ти створив небо й землю, аж до вічного царства,
яким ділиться з Тобою свята держава!
4.
Господи, змилосердься наді мною і вислухай бажання моє 2.
Бо ж я переконаний, щ о воно н е жадає нічого земного, н і золота,
н і срібла, н і самоцвітів, ні пиш ного одягу, н і почестей, н і високого
становища, н і тілесних розкошів, нічого з того, чого домагається
наше тіло під час нашого паломництва на цьому світі. Усі ті речі
додаються нам, хто шукає царства Твого і справедливості Т в о є ї3.
Дивися, Боже мій, яке моє бажання: “ Безбожники розповідають
мені про їхні радощі, але ж ц і радощі н е мають нічого спільного
з Твоїм Заповітом, Господи” 4. Ц ей Заповіт — джерело мого бажан
ня. Дивись, Отче, поглянь, побач і схвали. Дозволь, щ об я в очах
милосердя Твого знайшов ласку перед Т обою , і щоб храм Твоїх
слів, у двері якого я стукаю, відчинився переді мною 5. Заклинаю
Тебе нашим Господом Ісусом Христом, Сином Твоїм, “людиною
правиці Твоєї, Сином Людським, якого Т и укріпив” ® як посеред
ника між нами й Тобою; через якого Ти шукав нас, хто н е шукає
Тебе. Але Ти хотів, щ об м и шукали Тебе! В ім ’я того Слова, яким
Ти створив усе, а між ним і мене; в ім’я того Сина Єдинородного,
через якого Ти закликав народ вірних до всиновлення 7, а між ними
й мене; в ім ’я Того, Хто сидить по правиці Твоїй і заступається за
нас 8, і в якому заховані всі скарби мудрості й розуму. Ц е ж Його
я шукаю у книгах Твоїх. Бо М ойсей писав про Нього: “Те, щ о Він
Сам твердить, ц е — твердить Правда!” 9
Книга одинадцята
215
Частина III
Пояснення першої глави Книги Буття.
Августин закликає Правду, що говорила через Мойсея.
Оскільки Мойсея нема, то лише Бог може просвітити його
щодо справжнього значення Святого Письма
5. Д ай мені почути і зрозуміти, яким чином “на початку” Ти
“створив небо й землю” *. Це написав М ойсей. Він написав, а сам
відійшов; перейшов звідси туди, де є Ти, щоб бути там біля Тебе,
і тепер його нема переді мною. Бо коли б він був тут, я причепився
б до нього, я б питався, я б заклинав його Твоїм Ім’ям, щ об він
відкрив мені цю таємницю. І я прихилив би вухо м оє до слів, які
виходили б із його уст. Якщо б він говорив по-єврейському, то
даремно входили б ті слова в м оє вухо, бо вони б не дійш ли до
мого духу; і навпаки, якщо б він говорив латиною, я б розумів, що
він хоче сказати. Але звідки б я знав, чи правду він каже? А коли
б навіть знав, то чи від нього? Ні, це в мені, у потайному теремі
м оєї думки Правда, яка не є ні єврейською, ні грецькою, ні латинсь
кою, ні варварською, — сказала б мені, не потребуючи для цього
ні уст, ні язика, ні вимовляння складів: “ Він каже правду!” І я б
зразу ж із впевненістю повторив рабові Твоєму: “Ти кажеш правду!”
Але ж я не можу запитати його і тому питаю Тебе, Правдо. Це ж
Ти сповнив його нею, коли він казав Правду, це ж Тебе запитую,
Боже мій. Прости м ені гріхи м о ї2. Ти ж дав рабові змогу сказати
це, обдаруй і м ене здатністю збагнути це.
Частина IV
Небо й земля дають очевидний доказ, що вони створені
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Пс. 26, 7; 119, 18.
Пс. 27, 7.
Мт. VI, 33.
Пс. 119, 85.
Пс. 17, 7.
Пс. 80, 18.
Пор.: Гал. IV, 5.
Рим. VIII, 34.
Кол. II, 3. 5 М. XVIII, 15. Пор.: Ів. V, 46.
6. Існує небо й земля. Вони твердять, щ о їх створили, бо ж вони
перемінюються, змінюються. А щ о н е було створене, а все ж існує,
те н е може мати нічого такого, чого не було вже раніше, інакше
це вказувало б на непостійність та зміну.
Небо й земля волають також, що н е вони самі створили себе:
“Якщо м и існуємо, — це знак, щ о нас створили, бо ж не було нас
перед нашим існуванням, отже, ми не могли створити себе”. І цей
їх голос — сама очевидність.
Отже, це Ти, Господи, створив їх: Ти гарний, бо ж і вони гарні;
Ти добрий, бо й вони добрі; Ти існуєш , бо й вони існують. Але ж
вони не є ні красою, ні добротою, ні буттям у такій мірі, як Ти,
1 ЇМ. І, 1.
2 Пор.: Йов. XIV, 16.
216
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина VI
їх Творець, і в порівнянні з Тобою вони н і гарні, ні добрі, і навіть
н е існують.
Це ми знаємо, і нехай дяка буде Тобі за це; а наше знання —
це невігластво в порівнянні з Твоїм знанням.
Частина У
Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова
7.
Але ж яким чином Ти створив небо й землю? Яким знаряддям
послуговувався Ти при творенні такої безконечності? Бо ж Ти не
був у стані митця, який за своєю уявою формує тіло за допомогою
іншого тіла, який уміє відтворити ті форми, що їх завдяки своєму
внутрішньому зору бачить у собі. Але звідки узялася б ця його
спроможність, якщо б Ти н е створив її? Адже ті форми він надає
матерії, щ о вже здавна існує, щ о посідає своє буття, як земля,
камінь, дерево, золото тощо. Отже, звідки походило б усе те, коли
б Ти не створив його? Ти дав митцеві тіло, Ти наділив його духом,
який повеліває тілом, Ти дав матеріал, з якого він може щось
зробити, Ти дав розум, яким він охоплює свій задум і бачить у
собі те, щ о має намір зробити поза собою . Ти наділив тіло відчут
тям, за посередництвом якого він переносить від духу д о матеріалу
те, що виготовляє, і знову сповіщає духові, щ о зроблено, аби той
у своїй глибині порадився з вищим суддею, правдою, чи добре
виконано твір.
Усі ці речі прославляють Тебе як Творця всіх речей. Але ж яким
чином, Боже мій, Ти створив небо й землю? Ц е ж очевидне, що
Ти створив небеса й землі н і на небі, ні на землі, ба, навіть не в
повітрі, ані під водами, що також належать до царства неба й землі.
Ані у Всесвіті Ти н е створив Всесвіту, бо ж він н е мав місця, де
б міг існувати до того, як був створений для існування. Ти н е мав
у руках нічого, щ о могло б придатися Тобі для створення неба й
землі. Бо звідки ж узявся б той матеріал, якщо б Ти н е створив
його, звідки Ти міг узяти те, чого Ти н е створив і з чого можна
було б щ ось створити? Бо хіба існує щ о-небудь, щ о н е завдячувало
б свого існування Твоєму існуванню?
Отже, “Ти сказав, і вони сталися”, і ц е Ти створив їх Словом
Твоїм
Вічним Словом Бог створив усе.
Але як можна уявити собі це Слово Бога?
8. Але ж як Ти промовив? Чи, може, як той голос, що сходить
із хмари: “ Це Мій Син улюблений”? 1 Бо ж той голос озвався й
замовк; він почався й скінчився; зазвучали і промайнули склади —
другий після першого, третій після другого, і так само далі, за
чергою, врешті останній після всіх інших, а після останнього —
тиша; звідси ясно й очевидно, щ о цей голос виражено рухом
створеної речі, яка хоч і тимчасова, одначе служить вічній Твоїй
волі. І ці слова створені на коротку мить. Це ж зовніш нє вухо
переслало їх розсудливому розумові, внутрішнє вухо якого з напру
женням звертається до Твого вічного Слова. Але розум порівняв ті
слова, що звучали лише хвильку, з вічною мовчанкою Твого Слова,
і сказав собі: “Це щось інш е, так, це щось цілком інше. Ці слова
набагато нижчі за мене, вони навіть н е існують, тому щ о тікають
і проминають, а Слово Бога мого триває наді мною довіку” 2.
Отже, коли тими словами, що звучать, і тими, щ о проминають,
Ти наказав, аби сталися небо й земля, і в такий спосіб створив
небо й землю, то це означає, що вже перед небом і землею було
щось тілесне, чиїми рухами, що відбувались у часі, прозвучав у часі
той голос. Але до створення неба й землі не було ще жодного тіла,
а якщо б і було, то його, напевно, Ти створив би без проминального
голосу, від якого створив би й той проминальний, щ о повелів:
“ Нехай станеться небо й земля”, — бо це проміжне тіло, хоч би
яке воно було, не могло б існувати, якщо б Ти не створив його.
Але яких слів ужив Ти на те, щ об дати буття тій субстанції, яку
використав для створення слів, щ о ними повелів бути небу й землі?
Частина VII
Слово Боже
—
це Син Божий, співвічний з Отцем
9. Отже, Ти закликаєш нас зрозуміти Слово “ Бога в Тебе, також
Бога”, що проголосило всю вічність і яким проголошують усю
вічність. Бо там н е існує такий порядок, що раз виголошене
кінчається, а інш е настає так, щ об можна було сказати все. Ні, там
усе вимовляють водночас і вічно. Бо ж інакше там був би часовий
порядок і зміна, а ц е вже н е була б справжня вічність, ані справжня
невмирущість.
1 Мт. III, 17; XVII, 5.
1 Пс. 33, 9; 6.
217
Книга одинадцята
2 Іс. ХЬ, 8.
Святий Августин
218
СПОВІДЬ
Я знаю це. Боже мій, і дякую Тобі за це 1. Я знаю ц е і сповідую
це Тобі, Господи; і знає це зі мною й благословляє Тебе кожен,
хто не має невдячного серця для певної правди. М и знаємо,
Господи, так, ми знаємо, щ о коли щось умирає, то воно існувало,
а тепер перестає існувати; коли ж щ ось народжується, коли воно
виникає, то, значить, раніше його н е було. Твоє Слово справді
невмируще, нічого в ньому не проминає, нічого в ньому н е настає.
І цим Словом, що співвічне з Тобою , Ти кажеш водночас і вічно
те, що кажеш, і все, чому тільки накажеш існувати, починає
існувати. І Ти створюєш тільки Словом. Однак речі, створені Твоїм
Словом, не одержують усі водночас ні буття, ні всієї вічності.
Частина УІІІ
Споконвічне Слово
—
це єдиний наш Учитель
10.
Чому ж це, Господи Боже мій, молю Тебе? Я розумію це
до деякої міри, але не знаю, як це висловити. Чи, може, кожне
буття, що починається й кінчається, н е починається й не
кінчається, хіба що Твій вічний Розум пізнає, що воно має
початися або скінчитися, той Розум, у якому нічого не починається
й нічого не кінчається? Розум — це Твоє Слово. Воно й “ Початок,
бо ж воно промовляє до нас також” 2. Так, в Євангелії воно
промовляє до нас голосом тіла ззовні, і це Слово ззовні дійшло
до людських вух, щ об повірили в нього, щоб кожен шукав його
у собі самому, а знайшов його у вічній Правді, де Д обрий й
Єдиний Учитель навчає всіх Своїх учнів 3.
Там, Господи, я чую Твій голос, -який каже нам, щ о той, хто
справді говорить з нами, учить нас, а той, що нас н е вчить, хоча
б і говорив, тон е говорить для нас. То хто ж тоді вчить нас, як
н е постійна Правда? Бо ж ми н е приймаємо науки від нестійких
створінь, хіба щ о вона веде нас до незм інної Правди. І тільки тут
ми одержуємо правдиве вчення, коли стоїмо перед нею і слухаємо
її. І радіємо радістю на голос Н ареченого4, щ о віддає нас Тому,
від кого ми походимо. Ось чому Він “Початок”, адже, якщо б Він
н е залишився, ми, блукаючи, н е мали б куди повернутися. Коли ж
повертаємося від блукання, то, відома річ, пізнаємо, що
повертаємося. Це пізнання м и завдячуємо Його вченню, бо ж Він
“ Початок”, і “це Він говорить нам”.
1
2
3
4
І Кор. І, 4.
Пор.\ Ів. VIII, 25.
Пор.: Мт. XXIII, 8.
Ів. III, 29.
Книга одинадцята
219
Частина IX
Це Слово промовляє до нашого серця
11. У цьому “ Початку”, Боже, Ти створив небо й землю, тобто
у Твоєму Слові, у Твоєму Синові, у Твоїй могутності, у Твоїй
мудрості, у Твоїй Правді, — тобто, так само дивно, коли Ти
говориш, як і тоді, коли дієш. Хто ж зможе зрозуміти це диво? Хто
зуміє розповісти про нього? Що ж це таке, щ о у проміжках часу
освітлює мене і вражає м оє серце, не ранячи його? М ене проймає
страх, та водночас — любов: страх — оскільки я не подібний до
Нього, любов — оскільки подібний.
Мудрість, так, ц е саме Мудрість приходить освітити мене на
хвильку; це ж вона розвіває мою хмару, але й знову закриває мене,
коли я ослабну під тягарем темряви м оєї муки. Бо ж “моя сила
так ослабла у вадах” *, що я навіть н е можу витримати мого добра,
доки Ти, Господи, щ о “милостивий є на всі беззаконня” м ої, не
вилікуєш і всіх слабостей моїх. Ти вирвеш моє життя з зіпсуття,
Ти увінчаєш м ене в милості й милосерді, Ти наситиш Своїми блага
ми бажання м оє, тому що відновиться молодість моя, як у о р л а 2.
“ Бо ж ми спаслися надією й терпляче чекаємо Твоїх обітниць” 3.
Хто може, нехай почує в собі внутрішнє слово Твоє; я ж із довір’ям
волатиму до Тебе, сподіваючись на Твоє віщування: “Які величні
твори Твої, Господи; Ти все створив у Мудрості Своїй!” 4 Це ж
вона “ Початок”, і в цьому початку Ти створив н ебо й землю.
Частина X
Воля Божа не має початку.
Нахабність деяких заперечень думки про створення
12. Хіба ж неправда, що повні своїх старожитностей ті, що кажуть
нам: “ Що ж робив Бог перед створенням неба й землі? Якщо Він
був бездіяльний і нечинний, то чому ж, — питаються вони, — не
залишився таким назавжди і н е утримувався, так само як і раніше,
від будь-якої праці? Якщо постав у Бозі якийсь новий рух, якась
нова воля щодо створення того, щ о ще не було створене, то чи
можна говорити про справжню ”вічність" там, де народжується воля,
що існувала раніше?! Бо ж воля Божа — ц е не те, щ о створене, а
те, що було до створення, бо ж ніщо не створюється без попередньої
1
2
3
4
волі Творця. Отже, воля Божа належить до самої Його
Коли ж у Божій субстанції народжується щось, щ о
існувало, то цю субстанцію н е можна назвати справді
якщо Бог цілу вічність прагнув, щоб існувало творіння,
це творіння також не вічне?"1
субстанції.
раніше не
вічною. А
то чому ж
Частина XI
Час не може бути виміром вічності
13. Ті, що так говорять, щ е н е розуміють Тебе, Божа Мудросте 2,
Світло Духа; вони щ е не розуміють, яким чином діється те, що
діється в Тобі й через Тебе. Правда, вони хотіли б пізнати смак
вічності, однак “їхня щ е зовсім нестійка думка” 3 вагається поміж
минулим і майбутнім.
Хто ж зупинить цю думку, хто ж стримає її, щ об вона на якийсь
час стала непорушною і вхопила блиск завжди непоруш ної вічності?
Бо якщо порівняти її з вічно несталим часом, то стане ясно, що
вони непорівнянні; стане ясно, щ о тривання для будь-якої довготи
н е довге, хіба через послідовність кількості рухів, які н е можуть
одночасно розвинутися, тоді як у вічності зовсім немає наступності,
все разом триває тепер, і, навпаки, нема такого часу, який би був
тільки теперішнім; стане ясно, щ о всяка прийдешність проганяє
минуле, і всяка прийдешність настає після минулого, і щ о всяке
минуле і прийдеш нє виникає й випливає з вічної теперішності. Хто
ж стримає думку людини, щоб вона зупинилась і зрозуміла, в який
спосіб вічність незруш на, н е має в собі н і минулого, н і майбутнього
і може визначати і майбутнє, і минуле? Чи ж зуміє ц е моя рука? 4
Чи зуміє моє слово, що є неначе рукою моїх уст, здійснити таке
велике диво?
Частина XII
Відповідь на наведені вище закиди:
що робив Бог перед створенням неба й землі?
14. Ось моя відповідь тому, хто питається: щ о робив Бог перед
створенням неба й землі?
Н е хочу присвоювати собі жартівливої відповіді, що н ею , як
кажуть, скористався хтось, аби висміяти це, таке страшне, запитан
1 Августин відповідає на ті самі заперечення в “Царстві Божому”, XII, 12 та ін.
2 Еф. III, 10.
3 Пс. 5, 10.
4 1 М. XXXI, 29.
Книга одинадцята
221
ня: “Він готував пекло для тих, що досліджують такі тайни”. Але
одна справа — ясно бачити, а цілком інша — глузувати. Ні, я
відповім н е так. Я краще волів би відповісти: “Я н е знаю ”, — якщо
б справді н е знав, ніж глумитися з того, хто поставив таке важке
запитання, чи вихваляти того, хто відповідає неправильно.
Але я кажу, щ о Ти, Боже наш, Творець усіх створінь; а якщо
під словами “н ебо” й “земля” треба розуміти все творення, то я
сміло кажу: “До того, як Бог створив небо й землю, Він н е робив
нічого”. Бо коли б Він щось робив, то чи могло б воно бути чимось
іншим, ніж творення? Ох, якби я міг знати так, як хочу знати для
власної користі, знати так певно, як знаю, що не було жодного
створіння, доки ще не було ніякого творення!
Частина XIII
Перед створенням природи не було ніякого часу
15. А коли якийсь поверховий дух, блукаючи серед образів, що
їх створює собі з віків, які проминають, дивується, щ о Ти,
всемогутній Бог, який створив Всесвіт і володієш ним, Ти —
Творець неба й землі, міг бути бездіяльним безліч сторіч, аж поки
взявся за таке велике завдання, то нехай той дух збудиться зі свого
сну, нехай зрозуміє, що здивування вводить його в оману.
Бо ж яким чином могли б проминати незліченні віки, коли б
Ти — їх Творець і Засновник — ще н е створив їх? Як же міг бути
якийсь час, якщо Ти Сам н е встановив його? Або яким чином міг
би він проминати, коли б щ е н е існував?
Оскільки Ти Творець усіх часів, і якщо був якийсь час перед
тим, як Ти створив небо й землю, то чому ж кажуть, що Ти був
бездіяльним? Бо ж той самий час, що створив Ти, ані будь-який
інший час н е міг проминати раніше, ніж Ти його створив 1. Коли
ж, навпаки, до створення неба й землі зовсім н е було часу, то чому
ж питати про те, щ о Ти “тоді” робив? Гам, д е не було часу, не
було щ е й “тоді”.
16. Ні, це ж н е в часі Ти випереджаєш час, бо ж інакше Ти не
міг би випередити всіх віків. Але ж Ти випереджаєш минулі віки
висотою своєї вічності, завжди теперішньої, і Ти царюєш над усією
прийдешністю, бо ж вона прийдешність, а як тільки прийде, стане
минулим, тоді як “Ти завжди Той Самий, а Твої літа не проми
нають” 2. Твої літа не йдуть і н е приходять, а наші йдуть і приходять,
щ об прийшли всі. Твої літа тривають одночасно всі, тому що вони
справді тривають; вони зовсім н е йдуть, а прихід інш их не проганяє
1 1 М. II, 3.
2 Пс. 102, 28.
222
Святий Августин
СПОВІДЬ
їх, бо ж вони н е проминають, тоді як наші літа будуть усі разом хіба
лише тоді, коли перестануть існувати. “Твої літа як один день”
Твій “день” не відновлюється щ одня, ц е ж “сьогодні”, а це сьогодні
н е поступається місцем ж одном у “завтра”, бо ж воно зовсім н е настає
після “вчора”. Твоє сьогодні — ц е Вічність. Ти зродив співвічне
Буття, якому Ти сказав: “Сьогодні я зродив Т ебе” 2. Ти створив усі
віки, а Сам існуєш перед усіма віками, і ц е ж неможливе, щ об у
“часі” н е міг бути який-небудь “час”.
Частина XIV
Аналіз поняття часу
17.
Отже, н е було б часу, коли б Ти нічого н е робив, тому що
Сам Ти створив час. І нема такого часу, що був би одного віку з
Тобою, бо ж Ти триваєш завжди; а коли б щось тривало, то воно
н е було б часом. Бо щ о ж таке час? 3 Хто ж міг би пояснити це
влучно й коротко? Хто ж навіть у думці зможе ясно збагнути це
поняття, щ об згодом передати його словами? Чи ж у наш ій мові є
якесь частіше вживане й краще відоме поняття, ніж поняття часу?
К оли ми говоримо про нього, ми розуміємо його. Це випливає з
того, щ о говоримо саме ми, але ж так само м и розум іємо, коли
про нього говорить хтось інший.
Отже, що ж таке час? Коли ніхто н е питає м ене про ц е, я знаю,
але як тільки йдеться про пояснення, я вже н е знаю. Однак я
сміливо тверджу, щ о знаю ось що: якби ніщ о н е проминало, то н е
було б минулого часу; якби ніщо н е наставало, то н е було б
майбутнього часу; й якби не було нічого, то взагалі б н е було часу
теперішнього.
Але яким чином “є ” ц і два часи — минулий і майбутній, коли
минулого вже нема, а майбутнього ще немає? І сам час теперішній,
якщо б він був завжди теперішнім і н е пропадав у минулому, то
н е був би вже часом, а був би вічністю. Отож, коли теперішній
час, щ об бути часом, має пропадати в минувшині, то як ж е ми
можемо твердити, щ о він “існ ує”, коли єдина рація його буття —
це н е бути? Отже, ми маємо право сказати, що час “існ ує” хіба
тільки тому, що він прямує в небуття.
1 II Петр. III, 8.
2 Пс. 2, 7. Євр. V, 5.
3 На це запитання намагалися відповісти вже стародавні мудреці, починаючи
від Платона й Архнта з Тарента, аж до Прокла і його школи.
Книга одинадцята
223
Частина XV
Яку маємо міру часу?
18. А однак ми говоримо про тривалий час, про короткий, але
говоримо це лише про минувшину і прийдешність. Тривала минув
шина чи тривала прийдешність — це для нас сто років, чи то, на
приклад, у минулому, чи то в майбутньому; коротка минувшина й
коротка прийдешність — це, як я міркую, десять днів, щ о проми
нули, й десять днів, яких ми чекаємо. Але ж яким чином може бути
тривалим або коротким те, що не існує? Бо ж минувшини вже нема,
а прийдешності щ е немає. Не кажім, отже, “тривалий час”. Про
минулий кажім, що він “був тривалий”, а про майбутній — “буде
тривалий”. Господи, Ти моє Світло *, чи ж і тут Твоя правда глу
миться з людини? Бо чи цей тривалий минулий час став тривалим,
коли вже проминув, чи коли він був ще теперішнім? Бо щось могло
бути тривалим лише тоді, коли воно мало можливість бути трива
лим. Коли ж воно проминуло і його вже не було, воно не могло
бути тривалим, бо ж його вже н е було взагалі.
Отже, н е кажімо більше “минулий час був тривалим”, бо ж ми
в ньому н е знайдемо нічого, щ о могло б бути тривалим, оскільки
моменту, коли він проминув, уже немає. Радше кажім “теперішній
час був тривалим”, бо ж тривалий остільки, оскільки він теперішній.
Він ще тоді не пішов у небуття, отже, міг бути чимось, що могло
бути тривалим. Але як тільки він проминув, він одночасно перестав
бути тривалим, бо ж перестав існувати.
Отже, подивімось, людська душе, чи теперішній час може бути
тривалим; бо ж тобі дано змогу спостерігати й міряти тривалість.
Щ о ж ти мені відповіси? Чи сто теперішніх років — це тривалий
час? Передусім подумай, чи сто років можуть бути теперішніми.
Припустимо, що перш ий рік уже на відході; він теперішній, але
дев’яносто дев’ять інших ще майбутні, а тим самим їх ще нема.
Коли ж проминає другий рік, то один з них уже минулий, другий —
теперішній, а всі інші залишаються майбутніми. 1 який би з цієї
сотні років ми не взяли як теперішній, то всі роки, щ о попереду
нього, будуть минулі, а ті, щ о будуть після нього, — майбутні.
Отже, сто років не можуть бути теперішні у той самий час.
А тепер поглянь, чи хоча б сам поточний рік теперішній. Чи це,
може, проминає його перший місяць? А інші — це майбутні? А
коли проминає другий, то перший уже проминув, а інших ще нема.
Отже, н е весь поточний рік теперішній; а коли він не теперішній
у цілому, він не теперішній як рік. Бо ж рік — це дванадцять
місяців; а кожен місяць, хоч би який він був, є теперішнім тоді,
коли проминає, а інші — це минулі або майбутні. Не можна також
1 Мих. VII, 9. Ів. І, 5.
224
Святий Августин
СПОВІДЬ
сказати, що цей місяць, який проминає, є теперішнім, а щ о таким
є лише єдиний із його днів. Коли ц е перший день, то всі інші
майбутні; коли ж це останній, то всі інш і — минулі; коли ж це
середній день, то він є між днями минулими і днями майбутніми.
20. Ось цей теперіш ній час єдиний, що його вважаємо гідним
зватися “тривалим”, бо ж він простягається в межах ледве одного
дня. Простежмо й цей день. Адже навіть він н е ввесь теперішній.
Години дня й ночі утворюють разом двадцять чотири, у відношенні
до першої години всі інш і — майбутні; у віднош енні до останньої
всі інші — минулі; кожну середню годину випереджає або наздога
няє якась певна кількість інш их годин. Ба, навіть ця година
складається з крилатих частинок, і кожна, що з неї відлетить, — це
минувшина, а кожна, що лишається з нею , — майбутність. Коли б
можна було прийнята якусь точку в часі, яка б не далася поділитися
на частинки часу, хоча б вони були н е знати які маленькі, то тільки
цю єдину точку можна було б назвати “теперішністю”, але ж ця
точка так швиденько перелітає з прийдешності в минувшину, що не
триває ні одної хвильки. Бо якщо б вона мала протяжність, то д і
лилася б на минувшину і прийдешність; однак теперішність н е має
протяжності.
То д е ж тоді час, який ми могли б назвати тривалим? Чи це
прийдешність? Але ж ми не твердимо, щ о прийдешність тривала,
бо ж іще н е існує нічого, що могло б бути тривалим. Ми кажемо:
“ Він буде тривалий”. Коли ж буде? Бо якщо дотепер він ще
прийдеш ній, то н е може бути тривалим, бо в ньому немає ще
нічого, що могло б бути тривалим. Якщо ж він тривалим буде, коли
почнеться з майбутнього, якого щ е немає, і стане теперішністю,
щ об могти тривати, то та теперішність уже раніше волала і тепер
волає, що тривалою вона бути не може.
Частина XVI
Коли треба вимірювати час?
21. А однак, Господи, ми помічаємо проміжки часу; ми порівню
ємо їх між собою і стверджуємо, що одн і з них довші, інші коротші;
ми відмірюємо також кілька разів ц ей проміжок часу, довш ий або
коротший за інший; м и відповідаємо, щ о він удвічі або втричі біль
ш ий від іншого, а цей тільки на одиницю більший або навіть д о
рівнює іншому. Але ми вимірюємо час н е інакше, як тільки в ту
мить, коли він проминає, бо ж вимірюємо його тим нашим уяв
ленням, яке маємо про нього. Хіба минувшину, якої вже нема, і
прийдешність, якої щ е немає, можна виміряти? Лиш е тоді, коли
хтось посм іє твердити, що можна виміряти ніщо. Отже, коли час
проминає, тоді його можна помітити й виміряти, коли ж він уже
проминув, то він уже невимірний, бо його вже нема.
Книга одинадцята
225
Частина XVII
Д е знаходяться минувшина і прийдешність?
22. Я шукаю, Отче, я не тверджу; помагай мені, Боже, і керуй
мною
Хто б наважився мені сказати, що нема трьох часів (ми ж
вивчали ц е ще дітьми, і самі навчили дітей, щ о є минулий,
теперішній і майбутній час), а лише теперішній, оскільки ті два не
існують? А може, слід було б сказати, що й вони також існують,
але теперішній виходить із якоїсь, невідомо якої, потайної криївки,
коли з майбутнього стає теперішнім, і що минулий ховається у
якийсь так само потайний закуток, коли з теперішнього стає
минулим? Бо де ж бачили майбутнє ті, що провістили його, якщо
майбутній час щ е н е існує? Бо ж не можна бачити того, щ о не
існує. А й слова тих, що оповідають про минуле, н е були б правдиві,
якщо б вони не бачили минулого у своїй уяві. Якщо б минуле було
нічим, то не можна було б його бачити. Отже, прийдешність і
минувшина напевно існують.
Частина XVIII
Яким чином минувшина й прийдешність
стають теперішністю ?
23. Дозволь мені. Господи, моя Н а д іє 2, поширити м ої дослід
ження; дозволь, щ об ніщ о не зводило нанівець м оїх зусиль.
Якщо існує прийдешність і минувшина, то я хочу знати, де вони.
Коли ж ц е для м ене неможливе, то все-таки я знаю, щ о хоч би де
вони були, вони ні прийдешні, ні минулі, тільки теперішні. Бо коли
майбутній час існує десь як майбутній, то його там щ е немає; коли
ж минулий існує десь як минулий, то його там уже немає. Хоч би
де вони були і хоч би які вони були, вони н е існують, хіба що
тільки як теперішні. Коли м и докладно оповідаємо про минувшину,
то те, щ о виходить із наш ої пам’яті, — це вже н е сама дійсність,
яка вже н е існує, а слова, щ о зродилися з образів, утворених з тієї
дійсності, котрі, переходячи через наші чуття, залишили в нашому
дусі немовби сліди свого переходу. Отже, мій дитячий вік, якого
вже нема, існує в минувшині, що вже проминула; та коли я його
пригадую собі й говорю про нього, то бачу його образ, тому що
цей образ існує ще в моїй пам’яті.
Але чи те ж саме відбувається й тоді, коли провіщають прийдеш
ність? Невже ж душа за допомогою передчуття спостерігає образи
1 Пс. 23, 1; 27, 9.
2 Пс. 71, 5.
15 - 9735
Святий Августин
226
СПОВІДЬ
ще неіснуючих речей? Ось тут, Боже мій, я признаюся, що нічого
про це не знаю. Однак напевно знаю те, що ми звичайно роз
думуємо над нашими прийдеш німи справами, і щ о ці роздуми —
теперішнє, тоді як задумане діло щ е н е існує, бо ж воно прийдешнє.
Коли ж м и візьмемося виконувати задумане, то наші дії вже будуть
н е привдеш нім, а теперішнім.
24,
Хоч би який був характер таємного передчуття прийдеш ності,
все-таки н е можна побачити нічого, крім того, щ о існує. Однак те,
що вже існує, належить н е до прийдеш ності, а до теперішності.
Коли ж говорять, що “бачать” прийдешність, то тут ідеться н е про
самі речі, які ще н е існують і які, так би мовити, прийдеш ні, а
йдеться про те, що бачать, — це, можливо, причини тих речей,
попередні знаки того, що вони вже існують. Отже, ці знаки не
належать уже до прийдеш ності, а є теперішніми для того, хто їх
бачить; вони допомагають духові вловити їх і провіщати
прийдешність. І це уловлювання вже існує, і його наче вже тепер
бачать ті, хто провіщає прийдешність.
Я б хотів навести тут один приклад, вибраний із багатьох інших.
Я придивляюся д о вранішньої зорі і вже наперед провіщаю схід
сонця. Те, що я приглядаюся, — це теперішність, а те, що провіщаю
наперед, — прийдешність, бо ж ц е н е сонце, що вже є, а його схід,
якого щ е немає. Але, коли б мій дух не уявляв собі цього сходу так,
як я тепер, коли говорю це, то я н е міг би провіщати. Отже, ця
вранішня зоря, яку я бачу на небі, — ц е н е схід сонця, хоч вона
йде попереду нього, ані його образ, що створюється в м оєм у дусі,
одначе я немовби бачу їх обох тепер і можу провістити це явище.
Отже, прийдеш ності щ е немає. А коли її щ е нема, то вона й не
існує, і її взагалі н е можна побачити, але можна провістити на
підставі тієї дійсності, що вже існує і яку можна побачити.
Частина XIX
Віщування прийдешності
25.
Але як Ти, Владико творіння Твого, учиш душу прийдеш нос
ті? Бо ж Ти навчив прийдешності пророків Своїх, але яким чином
навчив їх Ти, для кого нема ж одної прийдешності? Або радше: яким
чином Ти навчаєш із прийдешності того, що вже існує тепер? Бо
коли щось н е існує, то його ж н е можна навчитися. Признаюся,
що Твоє поступовання вислизає з-під м оїх слабих очей; воно для
мене надто сильне: я своїми силами нездужаю здійнятися аж до
нього !, але я зможу завдяки Тобі, з Твого дозволу, солодке Світло
очей м оєї душі!
1 ГІс. 139, 6; 38, 11.
Книга одинадцята
227
Частина XX
Висновки аналізу трьох часів
26. Тепер м ені видається ясним і очевидним той факт, щ о ні
прийдешність, ні минувшина не існують. Отже, неправильно казати:
“ Є три часи: минулий, теперішній і майбутній”; краще вже б
сказати так: “Є три часи: теперішній минувшини, теперішній
теперішності і теперішній майбутності”. Ці три способи є в нашому
дусі, однак деінде я їх н е бачу. Теперішність речей минулих —
пам’ять; теперішність речей теперішніх — їх пряме бачення;
теперішність прийдешності — це сподівання. Коли ж мені буде
дозволено так сказати, то я бачу три часи, визнаю те, що їх три.
Нехай кажуть і далі: “Є три часи: минулий, теперішній і
майбутній”, — тому що це хибне вже узвичаїлось; нехай так кажуть,
мені ц е байдуже, я не противлюся, не ганю, але з умовою, що вони
розуміють те, щ о кажуть, і нехай н е уявляють собі, що майбутній
час уже існує, а минулий щ е існує. Бо ж ми дуже рідко вживаємо
слова у притаманному їм значенні, здебільшого — у значенні, не
притаманному їм, і все ж розуміємо, про що йдеться.
Частина XXI
Нові труднощі вимірювання часу
27. Отже, я вже сказав, щ о ми вимірюємо час у ту хвилину, коли
він проминає, аби можна було твердити, що цей проміжок часу
удвічі довший, ніж той, або такий ж е, як і той, а вимірявши,
визначити якесь віднош ення між частинами часу. Тому-то, як я вже
сказав, ми вимірюємо час у ту хвилину, коли він проминає. Коли
б м ене хтось запитав: “Звідки ти це знаєш ?” — я б відповів: “Я
це знаю, бо ж ми його вимірюємо. Адже не можна виміряти того,
чого немає, а минувшина, як і прийдешність, не існ ує”. Але яким
чином ми вимірюємо теперішність, якщо вона не має протяжності?
Таж м и її вимірюємо тільки тоді, коли вона проминає, коли ж вона
проминула, ми її вже не вимірюємо, бо вона вже н е має існування.
Але звідки приходить, яким шляхом переходить, куди йде час,
коли ми його вимірюємо? Звідки ж, як не з прийдешності? Яким
шляхом, як не через теперішність? Куди, як не до минувшини?
Виходить, із того, чого ще немає, він переходить через те, що н е
має протяжності, а пропадає в тому, чого вже нема.
Але що ми вимірюємо, як н е час у визначеному просторі? І коли
ми говоримо про тривання поодиноке, подвійне, потрійне, рівне та
інші подібні відношення, то тут теж ідеться про часові простори.
Отже, у якому просторі ми вимірюємо час тоді, коли він проминає?
15
Святий Августин
228
СПОВІДЬ
У прийдешності, звідки він виходить, щ об проминути? Але ж н е
можемо вимірювати того, чого щ е нема. У теперішності, через яку
він переходить? Але ж будь-яка міра неможлива там, де нема
простору. У минувшині, де він пропадає? Але ж як виміряти те,
чого вже нема?
Частина XXII
Августин просить Бога розвіяти цю темряву,
щоб він зрозумів ці таємниці
28.
Душа моя загорілась бажанням розгадати оцю таку заплутану
загадку. Господи Боже мій, Отче достойний, закликаю Тебе
Христом, н е замикай перед моїм бажанням вхід до цих питань,
таких відомих і водночас таких таємничих; дозволь збагнути їх, і
нехай промені Твого милосердя, Господи, освітять їх. Кого ж
питатиму про них? Кому ж з більшою користю зізнаюся у своєму
невігластві, як н е Тобі, адже Ти не ганитимеш того, що я так ревно
віддаюся пізнанню Твого Письма? Дай мені те, що я люблю. Бо ж
я люблю, і це Ти дав мені цю любов. Так, мій Отче, дай м ені це
Ти, щ о справді вмієш “роздавати справжні блага синам Своїм” 1.
Д ай мені це, бо ж я, взявшись за ц е пізнання, беру на себе важке
завдання2, аж доки Ти н е “відчиниш м ені”. Благаю Тебе в Ім’я
Христа 3, в ім ’я Святого Святих, нехай ніхто н е стає на заваді моїм
зусиллям. “Я повірив, ось тому й говорю”. Моя надія, для якої я
живу, — це “споглядати радощі Господа” 4. Ось Ти “давно вже
відміряв дні мої, і вони проминають” 5, н е знаю яким чином.
А в розмовах все про час та й про час, про віки та й про віки.
“Як довго вш говорив це?” “Скільки то вже часу я н е бачив цього?”
“ Цей довгий склад триває удвіч ”довше", ніж цей короткий". Ось
таке м и кажемо, таке м и чуємо, і нас розуміють, і ми розуміємо.
Все ц е цілком очевидне і звичне, одначе надто приховане і підлягає
новому поясненню.
1 Мт. VII, 11
2 Пс. 73, 16.
3 І І С . 115, 1.
4 Пс. 27, 4.
5 Пс. 39, 6.
Книга одинадцята
229
Частина XXIII
Природа часу. Гіпотези
29. Я чув від одного вченого, що час — ц е не щ о інше, як рух
сонця, місяця й зір. Я н е міг погодитися з цією думкою. Бо в
такому разі чому б час не мав бути рухом усіх тіл? Чому? Чи справді,
коли б небесні зорі затримались у своєму бігу, а гончарський круг
усе б крутився, то вже не було б часу, яким ми вимірювали б його
обертання і казали, що воно відбувається або рівномірно, або то
повільніше, то скоріше, то триваліше, то коротше? 1 Або ж, коли
б ми ц е з ’ясовували, то хіба не говорили б цього у часі? Хіба у
словах не було б довгих та коротких складів, саме тому що одні
звучать довш е, а інші — коротше?
Боже мій, дозволь людям у чомусь дрібному спостерегти спільні
ознаки всього великого й малого. Є зорі, небесні світила, щоб бути
знаменнями, щоб означати пори року, дні й літа 2. Так, без сумніву.
Хай я не стверджуватиму, що оберт того дерев’яного кружечка —
це день, але хай той учений на тій ж е підставі н е стверджує, що
часу не існує.
50. А я, зі свого боку, прагну пізнати суть і дійсну природу
часу, за допомогою якого ми вимірюємо оберти тіл, щ о, наприк
лад, дозволяє нам твердити, що ц ей рух триває удвічі довше, ніж
той. Бо ж питаю: оскільки днем називаємо не лише тривалість
перебування сонця над землею, — на основі чого розрізняємо ніч
і день, — але також цілий його обіг від сходу аж до сходу, на
основі чого кажемо: “Стільки-то днів проминуло” (дні враховують
ся із своїми ночами, бо ж ночі скидаються з рахунку), оскільки,
як бачимо, день виповнюється рухом сонця і його обігом від сходу
й до сходу 3, — то що ж таке, ще раз питаю, день: сам рух, чи
сама тривалість, у якій він відбувається, чи одне й друге разом?
Отже, коли б для сонця вистачило одн ієї години, щ об воно прой
шло свій шлях, то це був би “день” . Отже, день — це тривання
руху? Але ж , коли б час від одного сходу сонця до другого сходу
дорівнював одній годині і, щ об створити день, сонцю треба було
б повторити свої оберти двадцять чотири рази, то ц е н е був би
“день”. Чи, може, час — ц е рух і тривання разом? Але ж тоді
н е можна було б сказати, що “день” — ц е коли б сонце зробило
свій оберт за одну годину, і навіть тоді, коли б воно затрималося,
щ об сплило стільки часу, скільки воно зуживає звичайно на свій
повний оберт від ранку до ранку.
1 Подібні питання порушував Плотин: Еннеади, III, 7, 8.
2 1 М. І, 14.
Авіустин іде тут за геоцентричними уявленнями.
Святий Августин
230
СПОВІДЬ
Отже, я вже н е буду питати, щ о таке “день”, а що таке час, —
той час, що є для нас мірою сонячного обігу. Хіба ми б н е могли
сказати, що сонце зробило ц ей оберт наполовину меншим, ніж
звичайно, коли б воно зробило це протягом дванадцяти годин? А
порівнявши ц і обидва часи тривання, ми могли б стверджувати, що
той час є “одиничний”, а той “подвійний”, хоча інколи обертання
сонця від сходу до сходу тривало б протягом “одиничного” часу,
інколи — протягом “подвійного”.
Отже, нехай ніхто н е каже мені: “Час — це рух небесних тіл” .
Бо коли сонце затрималося на прохання якоїсь людини ^ щоб
дозволити довершити перемогу, воно стало б на місці, але час ішов
би так само далі, бо ж боротьба велася і скінчилася саме протягом
того часу, щ о його вистачило для цього.
Отже, я бачу, що час — це своєрідна протяжність. Але чи я це
бачу, чи мені тільки здається, що я бачу? Ти, Світло, Правдо,
висвітлиш м ені це.
Частина XXIV
А може, час
—
231
рух, а і його спокій. Ми кажемо: “Тіло перебувало у спокої так
само довго, як і в русі, або двічі чи тричі стільки”. І докладно,
або, як кажуть, приблизно можна це встановити за допомогою
вимірювання. Отже, час — ц е не рух тіла.
Частина XXV
Августин просить Бога пояснити йому ці труднощі
32. І признаюся Тобі, Господи ^ щ о я не знаю, щ о таке час, але
з іншого боку сповідую Тобі: я знаю те, що я говорю в часі, і що
я вже давно говорю про час, і щ о це “давно” — тільки якийсь
визначений реченець, що проминув. Але як же я можу знати це,
коли не знаю, що таке час? Чи, може, я н е вмію висловити того,
що знаю? Горе мені, що н е знаю навіть того, чого не знаю! Дивись,
Боже мій. Тобі ж ясно, що я не брешу: м оє слово віддзеркалює
моє серце. “Ти засвітиш м ій світильник, Господи Боже мій, і Ти
просвітиш темряву м ою ” 2.
це міра руху?
31.
М оже, Ти наказуєш мені погодитися з тими, хто каже, що
час — ц е рух тіла? Н і, напевно н е наказуєш! Бо ж одне тіло не
рухається інакше, як тільки в часі, і я чую це, і Ти це кажеш. Але
що рух тіла — ц е час, того я не чую, бо ж Ти не кажеш того.
К оли якесь тіло рухається, то тривання його руху я міряю часом,
від тієї хвилини, коли воно почало рухатися, аж до тієї, коли воно
зупинилося. Та якщо я н е бачив, коли воно почало рухатися, і воно
рухається й далі так, щ о я н е бачу, коли воно зупиняється, то я
н е можу виміряти ц е тривання, хіба тільки до тієї хвилини, коли
перестаю бачити. Коли ж я бачу його протягом довшого часу, то
н е можу твердити, щ о тривання його руху довге, н е визначаючи
докладніше, бо докладне визначення тісно пов’язане з порівнянням,
яке дозволяє нам заявити, що це тривання “таке саме” або “удвічі
більше”, ніж те, і т.д. Коли б м и могли визначити у просторі
постійну точку, звідки вийшло тіло, що рухається, і точку, до якої
приходить воно або принаймні його частини, коли воно рухається
так, як на валу, то м и б могли сказати, протягом якого часу це
тіло чи його частини виконали свій рух від однієї точки д о другої.
Так само рух тіла — це одна справа, а міра тривання цього
руху — інша. Хто ж н е розуміє того, якому з цих двох понять треба
дати ім ’я “час”? Бо інколи тіло рухається нерівномірно, а інколи
залишається нерухомим; і саме часом ми вимірюємо н е тільки його
1 Пор:. Єг. X, 12.
Книга одинадцята
Частина XXVI
Час не може бути мірою часу.
Пояснення Августина щодо розуміння часу
33. Чи ж ц е не справжня сповідь м оєї душі перед Тобою , коли
вона сповідує Тобі, що я вимірюю час? Так, Господи Боже мій, я
вимірюю і не знаю того, що вимірюю! Вимірюю рух тіла за
допомогою часу; але хіба ж я не вимірюю самого часу? Чи ж міг
би я виміряти рух тіла, його тривання, час переходу з однієї точки
до інш ої, якщо б я н е виміряв часу, коли почався цей рух?
Але чим ж е я вимірюю сам час? Може, коротшим часом
вимірюємо довший, як ліктем вимірюємо довжину колоди? Бо ба
чимо, що час тривання довшого складу вимірюють триванням
короткого і заявляють, щ о перший удвічі довш ий, ніж другий. Так
само вимірюємо довжину поем, кількість рядків, довжину рядків
кількістю стіп, довжину стіп — кількістю складів, час тривання
довгого складу — часом тривання короткого складу, але ж н е
робимо цього на папері, бо ц е було б вимірювання просторової
протяжності, а не протяжності часу, але коли вимовлені слова
проминають, саме тоді м и кажемо: “Ця поема довга, бо складається
із стількох рядків; цей рядок довгий, бо складається із стількох
складів, ц ей склад довгий, бо триває удвічі довш е, ніж короткий” .
1 Пор.\ Пс. 9, 2.
2 Пс, 18, 29.
232
Святий Августин
СПОВІДЬ
Але ж навіть так ми н е дійдемо до встановлення виміру часу, бо
ж коротший рядок, виголошуваний поволі, може тягтися довше,
ніж довгий, виголошуваний швидше. І так само з поемою , стопою
й складом. З того я роблю висновок, що час — це тільки
протяжність, але н е знаю, протяжність чого. І було б дуже дивно,
коли б це н е була протяжність самого духа. Бо запитую Тебе, Боже
мій, щ о я міряю, коли кажу, хоча б навіть приблизно: “Цей час
довш ий від того”, — чи навіть щ е точніше: “Цей час удвічі довш ий,
ніж той”? Я ж н е міряю прийдешності, тому щ о її щ е нема; не
міряю й минувшини, якої вже нема. Отже, щ о ж я міряю? М оже,
час, коли він проминає, а н е час минулий? Ц е те, що я вже сказав
вище.
Частина XXVII
Яким чином вимірюємо час у нашому розумі
34.
Стань розсудливою, душ е моя, і дуже зосередься: Бог — наш
помічник. “Це ж Він створив нас, а н е ми самі себе” 1. Дивись, з
якого боку настає світанок правди 2.
Ось, наприклад, почувся звук тілесного голосу; звук вібрує, вібрує
щ е, а згодом перестає... Це вже тиша. Голос замовк, і його вже
нема. Перед тим як він зазвучав, його н е було в прийдеш ності, і
н е можна було його зміряти, бо ж його щ е н е було. Не можна й
тепер, бо ж його вже нема. Ц е можна було зробити тільки тоді,
коли він звучав, бо ж тоді він був чимось уловним. Але навіть тоді
він н е був нерухомий; він ішов і проминав. М оже, саме тому його
тим більше можна було вловити для виміру? Бо тоді, коли він
проминав, він простягався в якомусь просторі часу, щ о дозволяв
зробити вимір, а теперішність н е має ж одної протяжності.
Отже, коли його можна було виміряти, то вважай, що почав
звучати інш ий голос, і щ е звучить постійно і без перерви. Вимі
рюймо його тоді, коли він звучить, бо, коли перестане звучати, він
стане минулим, і його н е можна буде виміряти; отже, вимірюймо
його там, визначаймо його тривання. Але ж він звучить раз у раз;
отже, н е можна його виміряти, хіба тільки від його початку, коли
він почав звучати, і до кінця, коли перестав звучати. І навіть кожний
проміжок ми вимірюємо від якогось певного початку до певного
кінця. Ось чому н е можна виміряти голосу, який щ е триває. Не
можна обчислити ні його довжини, ні короткості; не можна сказати,
чи він дорівнює інш ому раз, чи два рази і т.д. відносно того іншого.
Але, як тільки він перестане звучати, він перестане й існувати. Яким
1 Пс. 62, 9; 100, 3.
2 Вислів Вергілія (Георг., І, 367; Енеїда, IV, 586).
Книга одинадцята
233
же чином можна його виміряти? Однак ми вимірюємо час; але це
н е той час, якого щ е нема, ні той, що його вже нема, ні той, який
н е шириться жодним триванням, ані той, щ о не має меж. Отже,
ми не вимірюємо ні майбутнього часу, ні минулого, ні теперішнього,
ні того, що проминає, а однак ми вимірюємо час!
35. “ Боже, Творче Всесвіту” *. Цей рядок складається з восьми
складів, позмінно коротких і довгих. Чотири короткі: перш ий, тре
тій, п ’ятий, сьомий; вони є простими стосовно чотирьох довгих:
другого, четвертого, шостого, восьмого. Кожен з довгих триває при
виголошуванні удвічі довше, ніж кожний короткий. Я виголошую
їх і стверджую це. За свідченням моїх чуттів, це факт. Оскільки я
можу довіряти моїм чуттям, я міряю довгий склад коротким і від
чуваю, що він містить у собі два короткі. Але ж один склад не
звучить, хіба лише після другого, коли перш ий короткий, а після
нього йде довгий. Яким же чином я тримаю короткий, як застосую
його як міру довгого, щоб довести те, що він удвічі довший, бо ж
довгий склад ще не починає звучати, доки короткий н е перестане?
А навіть і щодо довгого, чи я випадково вимірюю, коли він наявний,
— бо ж я н е міг би його виміряти, коли б він уже скінчився? Але
якщо він скінчився, то його вже немає.
Щ о ж, отже, я вимірюю? Де ж цей короткий, що править мені
за міру? Д е ж довгий, що я його вимірюю? Вони обидва прозвучали,
а згодом відлетіли, проминули, і їх уже немає. А однак я їх вимірюю;
і з усією впевненістю, яку дають вишколені чутгя, відповідаю, що
один склад одинарний, другий — подвійний щодо їх тривання і
протяжності. Однак не можу сказати й цього через те, що вони
проминули й скінчилися. Отже, я їх н е вимірюю, бо їх уже нема,
але вимірюю щось таке, що глибоко вбилося в мою пам’ять і
залишилося в ній.
36. Це в тобі, Душе мій, я вимірюю час. Н е ремствуй на мене,
але ж воно так! Не ремствуй і на С ебе в роях Твоїх вражень. Бо
це в Тобі, щ е раз повторюю, у Тобі я вимірюю час. Враження, що
залишає в Тобі річ, яка проминає, залишається, хоч сама вона
проминула. Це ж його я вимірюю, коли воно наявне, а не справжню
річ, яка викликала його й сама проминула. Ц е його я вимірюю,
коли вимірюю час.
Але щ о ж? Коли ми вимірюємо мовчанку й кажемо, що ця
мовчанка тривала так довго, як цей голос, то чи не зосереджуємось
ми на тривалості звучання голосу так, начеб він ще звучав, щоб
мати змогу визначити в протяжності час тривання цієї мовчанки?
Таким чином, без ж одної участі голосу, без участі уст ми виголо
шуємо в думці поеми, вірші, бесіди і оціню ємо пропорційність їх
руху, взаємовідношення їх тривання, зовсім так, як тоді, коли б ми
1 Амвросій.
234
Святий Августин
СПОВІДЬ
вимовляли їх уголос. Якщо хтось хоче трохи продовжити свій голос
і згори визначити у своїй пам’яті його довжину, то він мовчки
задумується над його триванням, він доручає це обчислення пам’яті,
а щойно тоді вимірює звук, щ о н е звучить, хіба тільки до визначеної
наперед межі. Але щ о ж я кажу? Цей звук звучить і звучатиме, бо
те, щ о в ньому вже проминуло, неодмінно прозвучало, а те, що
залишилось, звучатиме. І так само діється, коли теперішня дія
переквдає прийдешність у минувшину, яка зростає кош том того,
що втрачає прийдешність, аж до тієї хвилини, коли прийдешність
вичерпається зовсім і не буде вже нічого, крім єдиної минувшини.
Частина XXVIII
Час вимірюємо розумом
37. Але в який спосіб зменшується й вичерпується прийдешність,
коли її щ е нема? В який спосіб зростає минувшина, коли її вже
нема, якщо у нашому розумі, де все це відбувається, н е було б ось
таких трьох дій: він очікує, зосереджується, пам’ятає, аби те, на що
він очікував, перейшло через те, на чому він зосереджувався, у те,
що він пам’ятає. Отже, хто ж заперечить, що прийдеш ності ще
немає? Адже сподівання прийдеш ності вже існує в дусі. І хто
сумнівався, що минувшини вже немає? Але ж пам ’ять минувшини
ще в дусі. То хіба хтось заперечив би те, що теперішність н е має
протяжності і що вона ніщ о, а тільки летючість? Але те, щ о триває,
— це увага, що через неї поспіш ає в небуття те, щ о туди перейде.
Отже, прийдешність недовга, бо ж вона н е існує; довга прийдеш
ність — це сподівання прийдешності, що розуміє її як довгу; минув
шина довга не тому, щ о вже н е існує. Довга минувшина — це
спомин минулого, який уявляє її собі довгою.
38. Ось я хочу заспівати уривок пісеньки, яку знаю напам’ять;
але, поки н е почну, м оє сподівання простягається на її цілість.
К оли ж я вже почну, то все те, що я відкинув з неї в минувшину,
також простягається в м оїй пам’яті. Отже, у двох напрямках простя
гається і моя дія: вона є пам’яттю стосовно того, що я сказав, і
очікуванням стосовно того, що я маю сказати. Однак м оє зосеред
ж ення залишається теперішнім. Воно є тим, через яке те, чого ще
нем ає, переходить у те, чого вже нема. І в міру того, як цей рух
розвивається, моя пам’ять збагачується всім тим, що його втрачає
очікування аж до тієї хвилини, коли очікування зовсім вичерпається,
коли вся ця дія, закінчившись, перейде до м оєї пам’яті. І те саме,
що діється з цілою піснею , діється і з кожною її частиною, з кожним
її складом. І те саме діється при довшій дії, у якій ця пісня була,
можливо, тільки одним маленьким рядком. Так само діється й з
Книга одинадцята
235
усім життям людини: її вчинки — це також частинки. І так само,
зрештою, з усією історією людського роду. Кожне його індивідуаль
н е життя — ц е також одна частинка.
Частина XXIX
Кінцеві роздуми про єднання з Богом
39. Але “Твоє милосердя краще за всяке життя” *, а поглянь, моє
життя — це сама розгубленість; і “правиця Твоя підтримала м ен е” 2
в моєму Господі, Синові Людському, що є Посередником між То
бою Єдиним і нами багатьма, — Посередником у стількох справах
і стількох способах, щ об через Нього я “збагнув Того, хто через
Нього збагнув м ене” , щоб я, зібравшись із своїми думками, йдучи
за Тобою Єдиним, “забувши те, що позаду” 3, не відвертаючи своєї
уваги на прийдеш нє, перехідне, але спрямовуючи думку тільки на
те, що переді мною, не розсіюючись, а зосереджуючись, осягнув
“пальму небесного покликання” там, “почув Твої слова хвали, коли
обмірковуватиму радощі Твої” 4, що не настають і не проминають.
А тепер “серед зітхань проминають мої літа” 5, а Ти, моя розрадо.
Господи, Отче мій. Ти вічний! Я ж розсіявся в часі, порядок якого
мені невідомий. А мої думки — це найінтимніше життя м оєї
душі — відчували, що їх розшматовують ті такі бурхливі зміни аж
до тієї хвилини, коли я, очищ ений і розтоплений у вогні Твоєї
любові, весь розплився в Тобі!
Частина XXX
Не було часу без створення істот
40. І усталюся тоді й укріплюся в Тобі, у Твоїй Правді, як у
формі, що зроблена для мене; і не стерплю більше людських
запитань, що з грішною цікавістю хочуть пити більше, ніж можуть
проковтнути, і запитують мене: “Щ о робив Бог перед створенням
неба й землі?"; або ж: ”Яким чином спало Йому на думку щось
зробити, якщо перед тим ніколи нічого не робив?"
Дай мені. Господи, добре подумати над тим, що кажуть, нехай
вони здадуть собі справу з того, що “ніколи” не значить “нічого”
там, де не існує час. Говорити про когось, щ о він “ніколи” н е робив
1
2
3
4
5
нічого, — чи не те саме, щ о він н е робив нічого н і “в якому часі”?
Отже, нехай вони побачать, щ о перед створенням н е могло бути
ніякого часу, і перестануть плести такі н і с е н іт н и ц іН е х а й вони
також звернуть свою увагу на те, що перед ним и, і нехай зрозуміють
те, що Ти був перед усіма часами, Ти, вічний Творець усіх часів 2, і
що ніякий час, ніяке Творіння н е було понад ч а со м 3 і не було
співучасником Твоєї вічності.
Частина XXXI
Бог пізнає по-своєму, а люди по-своєму
41.
Господи Боже мій, які ж то повороти і яка велика глибінь у
тайнах Твоїх, як далеко відкинули мене від них наслідки моїх гріхів!
Вилікуй очі мої, нехай вони відкриються для радощів світла Твого!
Справді, коли десь є якийсь розум такого високого знання й такого
глибокого передбачення, який би пізнав минувшину і прийдешність
так добре, як я пізнаю загальновідому пісеньку, то цей розум
збуджував би подив аж до переляку й остовпіння. Бо ж перед ним
не сховалося б нічого н і в минувшині, ні в прийдешності віків, так
само як мені, коли я співаю цю пісеньку, видно, скільки рядків я
вже проспівав від початку, а скільки ще лишається мені до кінця.
Але нехай далекою, так, нехай далекою буде від м ене думка порів
нювати моє знання з Твоїм знанням минувшини й прийдешності,
Творче Всесвіту, Творче душі й тіла. Твоє знання цілком інше. Уже
віддавна цілком інше, таємне. Коли співають або чують, щ о хтось
співає якусь відому мелодію, сподіваються тонів, щ о мають настати,
пригадують ті, що вже проминули, і саме ц е спричиняється до
різнорідності почувань і напружує чуття. Але ж такого немає у Твоїй
незм інній вічності, у Твоїй вічній Правді, Творче духів. І так, як “на
початку”Ти знав небо й землю, н е змінюючи Твого знання, так
само на початку Ти створив небо й землю 4, н е поділяючи Твоєї дії.
Хто розуміє це, хай величає Тебе, і нехай прославляє Тебе той,
хто н е розуміє цього. Ох! Який же Ти величний, Господи, і у
смиренних серцях Ти знаходиш пристановище С в о є!5
Бо ж “Ти підносиш пригноблених” 6, і н е впадуть ті, кого підтри\умує висота Твоя!
1 Пор.: Царство Боже, XI, 6.
2 Пс. 148, 6. Фил. III, 13.
3 Пор.: Царство Боже, XII, 16.
4
1
М
.
І,
1.
5 Іс. ІУІІ, 15.
6 Пс. 146, 8; 145, 14.
Частина І
Пояснення першої глави Книги Буття.
Розуміти Святе Письмо нелегко,
але треба розраховувати на допомогу Бога
1. Як же хвилюється моє серце, Господи, коли в нестатках мого
життя стукають у нього слова Твого Святого Письма! Ось чому
майже завжди убозтво людського розуміння міститься у велемов
ності. Бо ж пошук багатший на слова, ніж знахідка; і прохання
буває триваліше, ніж саме осягнення; більше втомлюється рука сту
канням за милостинею, ніж прийманням її. Але ж ми маємо Твою
обіцянку, і хто ж міг би знищити її наслідки? “ Коли Бог за нами,
хто ж проти нас?” 1 “ Просіть і одержите; шукайте і знайдете; стукай
те, й відчинять вам. Бо ж кожен, хто просить, одержує; хто шукає,
знаходить, і хто стукає, тому відчиняють” 2. Такі Твої обіцяння. Хто
ж боявся б, щ о його ошукають, коли ц е обіцяє Правда?
Частина II
"Небеса небес” Співця псалмів
2. Смиренність язика мого сповідує Всевишності Твоїй, що Ти
створив небо й землю 3, яку я топчу. Звідки взялася ця земля, що
я її ношу з собою? Так, це Ти Т ворець цього.
Але де ж небеса небес. Господи, про які чуємо у словах псалма:
“Небеса небес Господеві, але Він дав землю синам людським”? 4 Де
ж те небо, якого ми не бачимо, супроти якого все, що бачимо, —
лише земля? Бо весь цей тілесний світ, основою якого є наша земля,
хоч і не в усьому є досконалою красою, одержав, однак, чарівний
вигляд аж до останніх своїх частинок. Але в порівнянні з “небесами
небес” навіть це небо нашої землі — тільки земля. І ці два величезні
тіла цілком слушно можна назвати “землею” в порівнянні з тим
тайним небом, що належить до Господа, а не до синів людських.
Частина III
Темрява над безоднею
3. Але ж ця земля “була невидима й невпорядкована”
це була
н е знаю яка безконечна глибінь прірви, і над нею н е мерехтіло
ж одне світло, бо ж вона н е мала ніякого вигляду. Ось чому Ти
продиктував такі слова: “Темрява панувала над безоднею ”. Бо що
ж таке темрява, як н е відсутність світла. Якщо б уже тоді було
світло, то де ж воно могло бути, коли б н е панувало над Всесвітом,
освітлюючи його. Отже, коли воно щ е не існувало, то темрява н е
була нічим іншим як відсутністю світла. І слушно панувала темрява,
бо ж угорі н е було світла, ж і там, де немає гомону, панує тиша.
А казати: “ Панує тиша”, — ц е те саме, що казати: “Там нема
ніякого звуку”.
Чи ж це не Ти, Господи, навчив цю душу 2, що сповідується Тобі?
Чи ж н е Ти, Господи, навчив мене, що раніше, до того, як ця безфор
мна матерія одержала від Тебе свою форму й свою різнорідність, не
було нічого — н і барв, ні статі, ні тіла, н і духу? Але ж це н е було
абсолютне ніщ о, а щось безформне, позбавлене будь-якої статі.
Частина IV
Перша невпорядкована матерія
4. Отже, як визначити цю матерію, як пояснити її кожному,
навіть повільному розуму, якщо не скористатися загальновживаним
словом? Чи можна знайти у Всесвіті щось подібніш е до цієї незро
зумілої безформності, як земля й безодня? Бо ж вони містяться на
найнижчому щаблі творіння, їх вигляд не можна порівняти з вигля
дом вищих істот, зодягнених у світло і блиск. Чому б ж е м ені не
прийнята того, що ця безформна матерія, яку Ти створив без краси,
щ об з неї почерпнути красу Всесвіту, — була так зручно названа
для людей за допомогою слів “земля неввдима й невпорядкована”?
Частина V
Як Августин дійшов до розуміння т ієї матерії
5. Так само, коли наш розум шукає того, щ о думка може торкну
тись цієї матерії, і каже собі: “Це н е є форма, яку можна було б
зрозуміти, як життя чи справедливість, оскільки вона є матерією
1 1 М. І, 2.
2 Пс. 71, 17.
Книга дванадцята
239
тіл, а також н е є формою , яку можна відчути, адже у невидимому
й невпорядкованому нема нічого такого, щ о можна було б побачити
або відчути”. Коли так говорить людський розум, то всі його зусилля
спрямовані на пізнання цього, але в невігластві, або до цілковитого
незнання цього у п ізн а н н і1.
Частина VI
Як треба уявляти собі матерію
6.
Отже, Господи, якщо своїми устами і своїм пером я мав би
викласти перед Тобою все те, що Ти сповістив мені про матерію,
матерію, назву якої раніше я чув, але не розумів, — бо ж ті, що
говорили мені про неї, самі не розуміли, — то скажу, що я
сприймав її в безлічі різних облич, а через те не міг її насправді
сприйняти. У моїй уяві безладно зринали гидкі й жахливі форми,
але ж то були все-таки форми. Я, однак, називав ту масу
безформною не тому, що вона була позбавлена форми, а тому, що
її форма поставала переді мною чимось незвичним, недоладним,
відвертаючи від себе мої відчуття, збурюючи людську неміч.
І те, що я уявляв собі, також було безформним не з браку всієї
форми, а в порівнянні з кращими формами. Правдивий розум
викликав думку, щоб я цілком позбавив її форми, якщо хочу
осягнути істоту безумовно безформну. Але це мені н е вдалося. Я
вже був згоден радше вважати її нічим — будь-яким предметом,
позбавленим будь-якої форми, — ніж уявити собі щ ось посереднє
між формою й нічим. І цю безформну істоту, що не була ні формою,
ні нічим, я вважав майже за ніщо.
Отже, м ій розум перестав запитувати мою уяву, сповнену
образами тілесних форм, які вона змінювала й урізноманітнювала
за своїм розсудом. Я звернув увагу на самі тіла, глибше обміркував
що постійність, через яку перестає існувати те, що було, а починає
існувати те, чого не було. Я міркував, щ о перехід з однієї форми
в іншу відбувається через якусь безформність, а не через безумовне
ніщо. Але ж я хотів знати, а не міркувати. І якщо б тепер мій
голос, м оє перо погодилося з усіма твоїми поясненнями цих питань,
то хто ж із моїх читачів витримав би аж до кінця, щоб зрозуміти
мене? Тим більше моє серце не перестане величати Тебе за ті
о б ’явлення, співати Тобі пісню хвали, бо ж не стало б слів для
висловлення цього.
Це ж та сама змінність змінних речей, що здатна вмістити у собі
всі форми, яких по черзі набувають змінні речі. Хто ж вона така?
1 Див:. Сповідь, І, 6, 10. Пор.: Ппотин. Еннеади, II, 4, 10.
240
Святий Августин
СПОВІДЬ
М оже, дух? Чи, може, тіло? М оже, якийсь різновид духу або тіла?
Коли б можна було сказати: “ Це ніщ о, що є чимось”; або: “ Ніщо,
що існ ує”, — то я б його визначив саме так. Однак він мусив бути
якоюсь істотою, якщо міг набувати цих видимих і складних форм,
які ми пізнаємо.
Частина VII
Звідки ж походила матерія?
Чи небо більше і краще за землю?
7. Але, в усякому разі, звідки б вона могла взятися, як не від
Тебе, через якого існують усі речі, якщо тільки вони існують? Але
чим менш е якась річ подібна д о Тебе, тим більше вона віддалена
від Тебе (тут немає питання простору). Отже, так і Ти, Господи,
Ти, що не є залежно від обставин кимось інш им, а Той Самий,
так, Той Самий, Святий, Святий, Святий, Господь Бог Всемогутній.
Це Ти, щ о в тому Початку, який походить від Тебе, у Твоїй
Мудрості, зродженій з Твоєї субстанції, Ти створив з нічого щось.
Ти створив небо й землю, н е беручи їх із Своєї субстанції, бо
інакше ц е було б щ ось, щ о дорівнює Єдинородному Синові Твоєму,
а в подальшому й Тобі. І це було б зовсім неслуш но, якщо б те,
що н е походить від Тебе, дорівнювало Тобі. А поза Тобою н е було
нічого, з чого б Ти міг їх створити, Боже, Є дина Трійце і Троїста
Єдносте. Ось чому створив Ти з нічого небо й землю — велич і
цю дещицю. Бо ж Ти всемогутній, і Твоїй доброті подобалося
творити добрі речі: безкрає небо й невеличку землю. Ти був, а біля
Тебе не було нічого. І саме з того нічого Ти створив небо й землю
— ці дві речі, одна з яких наближена до Тебе, інша — ні до чого.
Одна, щ о н е м ає, крім Тебе, нічого кращого за себе, інша — не
має вже нічого нижчого за себе!
Частина VIII
Первісна матерія створена з нічого
8. Але це небо небес Твоє, Господи
А щ одо цієї землі, яку Ти
дав синам людським, щоб її бачили й доторкались до неї, то вона
н е була такою, як ми її бачимо й доторкаємося тепер. Вона була
“невидима й невпорядкована” 2. Це була безодня, над якою не
“мерехтіло ж одне світло”: “Темрява панувала над безоднею ”, тобто
ще глибше, ніж у безодні, бо ця безодня уже видимих вод аж у
Книга дванадцята
241
своїх глибинах одержує якесь світло, щ о його спостерігають риби
й тварини, які рухаються в ній. Але все це зборищ е було тоді майже
нічим, бо ж було воно тоді зовсім безформне, але вже було готове
набути форму.
Бо Ти, Господи, створив світ із безформної матерії; Ти узяв її з
нічого, щоб зробити з неї майже ніщо. Звідси Ти вивів чудеса,
якими захоплюємося ми, ми — сини людські. Бо ж чудове це тілес
не небо, цей небосхил, установлений між водою й водою. А на
другий день після створення світла Ти сказав: “ Нехай станеться!” 1
І сталося. Цей небосхил Ти назвав небом — небом цієї землі, цього
моря, щ о Ти його створив третього дня, надавши видиму форму
безформній матерії, створеній Тобою перед початком днів. Але це
було небо цього неба, бо ж “на початку Ти створив небо й землю”.
Що ж до створеної Тобою землі, то вона була тільки безформною
матерією, бо ж вона була невидима, невпорядкована, і темрява
панувала над безоднею. Це ж із цієї невидимої, невпорядкованої
землі, з цієї безформності, з цього майже нічого Ти хотів створити
все те, з чого складається, хоча насправді не складається, цей
неусталений світ, з його наочною нестійкістю, яка є причиною того,
що ми відчуваємо час, і яка дає нам можливість вимірювати його.
Бо ж те, щ о встановлює час, — це рух речей, чергування й зміна
видів, матерія яких — це та невидима земля, про яку я вже говорив.
Частина IX
Чому немає згадки про час у першій фазі діяльності?
ІЦо значить “небеса небес ’’?
9.
Ось чому, навчаючи, що “на початку” Ти створив небо й
землю. Дух, Учитель раба Твого, не згадує про часи, мовчить про
дні. Ц е ж насправді Ти створив на початку небо неба. Це до деякої
міри розумне створіння, хоч воно й не співвічне з Тобою, Трійце,
але є учасником Твоєї вічності 2. Це Творіння, даючи насолоду від
найвищого щастя — споглядання Тебе, цілком згладжує свою мін
ливість. Від часу створення його воно було піднесене над швидко
плинним чергуванням часів.
А щодо безформності цієї невидимої й невпорядкованої землі, то
рахунок Ти провадив їй не за днями. Бо там, де немає ні форми,
ні ладу, нічого не приходить, нічого не проминає. І там, де цілком
відсутня послідовність, немає ні протяжності, ні днів, ні чергування
часів.
1 Пс. 115, 16.
2 1 М. І, 2.
1 .1 М. І, 6.
2 Августин має на думці ангелів. Пор.: І)е Оепея асі Ілйеіат, II, 13, 17.
16 -
9735
242
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина X
Августин просить Правду допомогти йому в пошуках
10. О Правдо, Світло серця мого, нехай моя темрява не говорить
до мене! Я ж потрапив у її крутіж, і притемнів мій зір; але саме з
дна цієї прірви, так, із дна цієї безодні я пристрасно полюбив Тебе.
Аж у моїх блуканнях я пригадав собі Тебе. Я почув за собою Твій
голос, що кликав мене повернутися *, але я погано чув його під
навалою моїх незаспокоєних пристрастей, І ось тепер я, спітнілий
і задиханий, прибігаю до Твоїх цілющих вод! Нехай ніхто не стримує
мене віч них. Я питиму їх і тоді житиму. Нехай не буде в мене
мого питомого життя! Я жив грішно через свої гріхи, я був смертю
для себе самого! У Тобі я оживаю! Промовляй до мене, навчай
мене. Я повірив у Твої Книги, а їх слова — незбагненні таємниці.
Частина XI
Що вже осягнув Августин і чого навчився від Бога
11. Ти, Господи, вже сказав мені Своїм гучним голосом у вуха
м оєї душі, що Ти вічний, щ о Ти єдиний невм ирущ ий2, бо в Тобі
нічого не змінюється — ні форма, ні рух. Твоя воля н е змінюється
за часом, бо ж воля, що раз у раз змінюється, не може бути
невмирущою. Ця воля перед лицем Твоїм 3 здається мені очевидною.
Зроби так, молю Тебе, щ об вона ставала щораз яснішою для мене,
щоб я під покровом Твоїх крил розумно вистояв у цьому прозрінні.
Ти, Господи, сказав також своїм гучним голосом у вуха м оєї
душі, що ц е Ти створив усю природу, всі субстанції. 1 хоч вони не
те, що Ти, але вони існують, і нема нічого, що н е походило б від
Тебе, крім небуття. Тільки те н е походить від Тебе, що н е існує
насправді. Від Тебе, найвищої Істоти, — також рух волі до нижчих
істот, оскільки такий рух є хибою і гріхом щ е й тому, що ж оден
гріх ні Тобі не шкодить, н і н е порушує порядку володіння Твого
як у верхах, так і в низах. Ця правда очевидна для мене перед
лицем Твоїм. Учини, благаю Тебе, щоб вона ставала щораз яснішою
і ясніш ою , і щоб я під покровом Твоїх крил розумно вистояв у
цьому о б ’явленні.
12. Ти сказав так само гучним Своїм голосом у вуха дупгі м оєї,
що співвічним Тобі н е є й не творіння, для якого Ти є єдиною
насолодою, творіння, що втішається Тобою у своїй найстійкішій
1 Пс. 119, 17. Іс. XXX, 21.
2 І Тим. VI, 16.
3 Пс. 79, 11.
Книга дванадцята
243
чистоті, ніде й ніколи не зраджуючи своїй змінності, творіння, яке
завжди має Тебе перед собою і до Тебе прив’язане всім своїм
чуттям, не маючи майбутнього, на яке б очікувало, ані минулого,
з яким п ов’язувало б свої спогади, не підлягаючи ж одним черговим
змінам і н е простягаючись у жодні часи.
Якщо таке творіння існує, то воно блаженне, що може так
прив’язатися до Твоєї блаженності, блаженне, що може бути Твоєю
вічною оселею, яка може приймати Твоє сяйво! Я не бачу нічого,
що могло б називатися краще, ніж “небеса небес, що належать до
Господа” *, як Твоя оселя, що оглядає Твої радощі, не боячись
відхилитися куди-інде, той чистий розум, дуже тісно з ’єднаний
вузлами миру з Твоїми святими духами, громадянами Твого
Царства, що на небесах, понад нашими небесами 2.
13. Нехай через те зрозуміє кожна душа (маю на думці кожну
душу, що у своїй життєвій прощі віддаляється від Тебе), коли вона
вже спрагла Тебе, коли “її сльози стали вже її хлібом”, коли їй щодня
закидають: “Д е ж Бог твій?” 3, коли вона не просить нічого іншого,
коли не бажає нічого іншого, крім того, щоб замешкати в оселі Твоїй
упродовж усіх днів свого життя 4. (А яке ж це життя, як не Ти? Які
ж дні Твої, як не Твоя Вічність, така сама, як Твої Літа, що не
проминають, бо ж Ти завжди Той Самий?) 5. А звідси кожна душа
розуміє, настільки зможе, наскільки Ти є вічним протягом усіх часів,
адже Твоя оселя, що ніколи не міняла свого місця, хоч вона й не
співвічна Тобі, та все ж завдяки постійному і неослабному зв’язку з
Тобою не зазнає жодних чергових змін у часі.
Ця правда очевидна для мене перед лицем Твоїм. Зроби, благаю
Тебе, щоб вона ставала щораз більше й більше ясною , щ об під
покровом Твоїх крил я розумно вистояв у цім прозрінні.
14. Я сам н е знаю, яка безформна матерія в цих перемінах речей
найвищого і найнижчого ступеня. Але хто ж — якщо не брати до
уваги засліпленого своїми вигадками шалення, — хто ж скаже мені,
що коли б зменшити й усунути всяку форму, щоб залишилася тільки
сама матерія без форми, через яку переходили б речі, щоб змінитися
й перемінитися з одної форми в іншу, саме цієї безформності
повністю вистачить для виявлення чергових змін часів? Це ж,
безумовно, неможливо, бо без різнорідності рухів зовсім немає часу;
а там, д е немає ніякої форми, немає й ніякої різнорідності6.
1 Пс. 115, 16.
2 Це поняття походить із єврейської літератури. Уже Ісая, Єремія, Михей
указували на “дім Господа Якова”. Це поняття прийняте згодом християнською
літературою. Тут в Августина народжується план великого твору “Царство Боже”.
3 Пс. 42., 4.
4 Пс. 27, 4.
5 Пс. 102, 28.
6 Пор.: Сповідь, XII, 9, 9.
16
*
Святий Августин
244
СПОВІДЬ
Частина XII
Елементи творіння, що не підлягають часу:
ангели і безформна матерія
15. Коли ж я добре обміркував усе те, — оскільки Ти дозволяєш
мені це, Боже мій, і оскільки спонукаєш м ене “стукати” і “відчи
няєш м ені”, коли я “стукаю”
я знаходжу у Твоєму творенні два
елементи, яких Ти н е упідлеглив часові, хоч н і перший, ні другий
н е співвічні з Тобою. Один з них такий досконалий, що ніколи не
перестає споглядати Тебе і який ніколи не змінюється. Він триває
незмінним, він радіє Твоєю вічністю і Твоєю незмінністю. Другий,
такий безформний, щ о навіть нема в ньому нічого, що давало б
йому змогу переходити з однієї форми в іншу, чи то в русі, чи то
в спочинку, не мав часу, що підлягав би йому. Але ж Ти н е залишив
його в цій безформності, тому що перед усіма днями “на початку”
Ти створив небо й землю — ці дві речі, про які вже була м ов а2.
Але ж “земля була невидима, невпорядкована, і темрява ширяла
над безоднею ” 3. Ц ими словами Святе Письмо впроваджує поняття
безформності для того, щ об поступово переконати тих, хто не може
зрозуміти, що абсолютне позбавлення форми н е веде обов’язково
до небуття. Це ж із ц ієї безформності мало зродитися друге небо,
видима й упорядкована земля, краса води і, врешті, те, що за
письмовими переказами було створене у визначені дні, під час
створення цього світу. Усі ц і твори такі, щ о через послідовність
правильного розвитку їх рухів і форм вони підкорені часові.
Частина ХНІ
Духовні створіння й безформна матерія.
Святе Письмо не вичисляє днів,
коли говорить про створення неба й землі
16. Коли я чую. Боже мій, слова Твого ПиСьма: “ На початку
створив Бог небо й землю. Але земля була невидима й невпоряд
кована, й темрява ширяла над безоднею ” 4, — хоч і немає згадки
про день, коли Ти це створив, — та я розумію, що тут йдеться
про небеса небес, те інтелектуальне небо, де розуміння користується
привілеєм пізнавати одночасно5, а н е частинами; н е в загадках”,
1 Пор.: Мт. VII, 7.
2
3
4
5
Пор.: Проти Поборника Закону і Пророків, І, 9, 12.
1 М. І, 2.
1 М. І, 1 - 2 .
І Кор. XIII, 1.
Книга дванадцята
245
н е “як у дзеркалі”, а повністю, наочно, віч-на-віч. Не пізнавати
раз те, раз інше, а, як уже сказано, одночасно, без ж одних зм ін
часу. Я розумію, що йдеться про невидиму, невпорядковану землю,
яка піддається змінам часу, що звикли приносити то те, то те, бо
там, де нема ніякої форми, не може бути питання “цього” чи “того”.
Отже, ц і дві речі — одна гармонійна від самого початку, друга
цілком безформна, — це небо (маю на думці небеса небес) та земля
(маю на думці землю невидиму і невпорядковану, про яку говорить
Твоє Письмо, хоч і не визначає точно, коли саме, у який день “ На
початку створив Бог небо й землю”, але тут же вказує, про яку
землю йдеться). І саме тим, як воно сповіщає, що другого дня був
створений небозвід і названий небом *, воно, н е вказуючи на день,
велить також догадуватися, про яке небо була мова раніше.
Частина XIV
Глибока думка Святого Письма
17. Яка ж дивна глибінь Твого о б ’явлення! Дивись: ми можемо
осягнути його лише поверхово, воно всміхається до нас, наче до
дітей. Але яка ж це дивна глибінь, Боже мій, яка дивна глибінь!
Не без побожного жаху — почуття пошани, тремтіння любові,
розмірковую над нею. Завзято ненавиджу Його ворогів2. Ох, коли
б Ти розтяв їх лезом “двосічного меча” 3, щ об вони не були вже
Його ворогами! Я волів би бачити їх мертвими для себе, щ об вони
жили для Тебе.
Але дивись! Ось інші, не наклепники, а ті, що величають Книгу
Буття, кажуть мені: “Не те хотів дати зрозуміти цими словами Дух
Божий, щ о продиктував їх рабу своєму М ойсееві. Він не мав на
думці того, щ о Ти кажеш, але інше, — те, що ми кажемо”.
Ось, Боже усіх нас, що я їм відповім. Це Ти будеш нашим суддею.
Частина XV
Правда Святого Письма повсякчасна,
хоч пояснюють її по-різному
18. Чи ж сприймете як олжу те, що гучним голосом сказала мені
на м оє внутрішнє вухо Правда про справжню вічність Творця, про
безумовну незмінність Його субстанції і про тотожність суті Його
субстанції з Його волею? Через те й не буває так, що Він н е хоче
1 1 М. І, 7 - 8 .
2 Пс. 139, 21.
3 Пс. 149, 6.
Святий Августин
246
СПОВІДЬ
то того, то цього, але лиш один раз і одночасно й завжди хоче
всього того, чого хоче. Не буває й так, щ о Він хоче знову і знову,
або хоче раз того, а раз іншого, або хоче того, чого раніше н е хотів,
або не хоче того, чого раніше хотів. Бо ж така воля була б мінливою.
Що ж мінливе, те н е може бути вічним; а Бог — вічний 1.
Чи ж і те вважаєте олжею, що каже м ені на м оє внутрішнє вухо,
що сподівання прийдешніх речей стає прямим баченням, коли вони
наявні, і що те саме пряме бачення стає пам’яттю, коли вони
проминули, що всяка розумова діяльність, яка змінюється, також
змінна; що ніщ о з того, що змінюється, н е є вічне? Отже, наш Бог
вічний. Я збираю ці правди, сполучаю їх і приходжу до висновку,
що мій Бог, Бог вічний, створив світ здійсненням волі, щ о н е була
новою і знання якої не терпить нічого такого, що б проминало.
19. Щ о ж скажете ви, мої противники? Чи ж усе ц е — олжа?
“Ні!” — відповідаєте мені. Але що ж? Хіба було б помилкою прийня
ти, що всяка сформована натура, всяка матерія, яка може підпо
рядковуватись формі, не одержала свого буття, — хіба тільки від
Того, Хто є найвищим Добром, тому, щ о Він і найвище Буття? Ні,
ми цього н е заперечуємо. Отже, щ о ж? Чи заперечуєте, що існує
якесь високе творіння, що чистою лю бов’ю з ’єдналося з правдивим
і справді вічним Богом, яке хоч і н е співвічне з ним, але ніколи
н е відлучається від Нього і не переходить у жодну зміну і черговість
часів, а спочиває в спогляданні Його єдиної Правди? Бо коли воно
любить Тебе з усією любов’ю, як Ти наказуєш, Ти являєшся Йому 2,
Ти йому вистачаєш, і воно ніколи н е відвертається ні від Тебе, ані
н е звертається до себе. Така ця оселя Бога 3, що н е має нічогісінько
земного, нічого, що мало б свою основу в тілесній матерії, хоч вона
й небесна, але ц е духовний храм і учасник Твоєї вічності, бо ж
навіки залишається незаплямованою. “Бо ж Ти заснував її на віки
віків, Ти встановив закон, щ о н е промине” 4. Однак ця оселя н е
співвічна з Тобою , бо ж вона має початок, бо її створили.
20. Ми, зрозуміло, не знаходимо часу до неї, — бо “мудрість створено
усім інш им” . Очевидно, що тут не йдеться про ту Мудрість, Батьком
якої є Ти, Боже наш, і яка безумовно рівна і співвічна з Т обою , та,
якою створено все і яка є “початком”, у якому Ти створив небо й
землю. Тут ідеться про ту мудрість, щ о була створена, про ту розумну
природу, що через споглядання Твого світла сама є світлом, бо ж
усяке створіння, щ о тільки існує, зветься також мудрістю. Але така
сама різниця, щ о відділяє світло, яке освічує, від того, щ о є тільки
відблиском, існує й між Мудрістю, що створює, й тією, яка створена,
1
2
3
4
ж і між справедливістю, що виправдовує, і справедливістю, яка на
роджується з виправдання. Хіба ж ми також не названі Твоєю спра
ведливістю? Хіба ж один із Твоїх рабів не сказав: “ Щоб ми були
справедливістю Бога в Ньому Самому”? 1 Отже, є якась Мудрість,
що “була створена перед всяким створінням”, що була створена як
Дух, обдарований розумом та інтелігентністю у Твоїй пречистій дер
жаві, нашій матері, у Царстві вишньому, вільному й вічному на
небесах 2. І які ж це небеса, як н е ті “небеса н ебес”, що величають
Тебе, те “небо неба”, що для Г оспода!3 І, без сумніву, м и не
знаходимо ніякого часу перед цією Мудрістю, бо ж вона створена
першою, і вона випереджає створення часу. Але ж перед нею вже
існувала вічність її Творця, ж о м у вона завдячує своїм походженням,
не згідно з часом — його ще не було, — а згідно зі своєю природою:
вона була створена.
21. Ось як вона походить від Тебе, Боже наш, і вона безумовно
в усьому різниться від Тебе, і вона зовсім інша суть. Отже, перед
нею не знаходимо жодного часу, і навіть у ній, бо ж вона має при
вілей споглядати завжди Твоє обличчя 4 і ніколи не відвертається від
Тебе. Ось чому вона не відмінюється, не змінюється. Однак і в ній
є змінність, що могла б потягти її в темряву й холод, якщо б не та
велика любов, що з ’єднує її з Тобою і дбає про неї завдяки Тобі,
вічний полудень світла й тепла.
О
променистий і чарівно-величний храме! “Я полюбив красу
Твою й місце осідку” ^ слави Господа мого. Того, щ о Тебе створив
і володіє Тобою. Д о Тебе хочу зітхати під час цієї земної прощі 6
і благаю Того, хто створив Тебе, щоб володів мною в Тобі, бо ж
Він створив і мене. “Я блукав, неначе заблудла вівця”, але я надію
ся, що мій Пастир, який збудував Тебе, занесе мене до Тебе на
своїх плечах 7.
22. Щ о ж скажете мені на це ви, мої супротивники, до яких я
звертався? Ви, що однак вважаєте М ойсея за вірного раба Божого,
а його книги за пророцтво Святого Духа? Хіба ж ц е не той саме
Храм Божий, який хоч і не співвічний Богові, але на свій лад вічний
на н еб еса х 8, де ви даремно шукаєте змін часу, бо там ж е їх не
знайдете? Бо ж він переступив межі будь-якої протяжності і тривання
крилатого часу, він, єдине добро якого — це бути назавжди “тісно
1 II Кор. V, 21.
2 Гал. IV, 26.
3 II Кор. V, 1. Пс. 148, 4.
4 Мт. XVIII, 10.
5 Пс. 26, 8.
6 Пор: Сповідь, IX, 13, 37. Думку християнського “паломництва” на землі
Августин розвиває в “Царстві Божому” (XIX, 17 і далі).
7 Пс. 119, 176. Пор: Лк. XV, 4 - 5.
5 II Кор. V, 1.
248
Святий Августин
СПОВІДЬ
з ’єднаним із Богом”
“Безумовно, так”, — відповідають вони. Що
ж відкидаєте як олжу все те, про що волало м оє серце до мого
Господа, коли чуло в собі “голос хвали” Божої? 2 Чи ж, може, тому,
що я доводив безформність матерії, у якій н е могло бути ніякого
ладу, бо ж у ній н е було ніякої форми? Але там, д е н е було ніякого
ладу, н е могло бути й ніякої зміни часу. І одначе це майже ніщо,
оскільки воно взагалі н е було чистим ніщ о, походило, очевидно, від
Того, від Кого походить усе буття, хоч би й не знати яке маленьке
було його “єство”. “ Ми й цього не заперечимо!” — кажуть вони.
Частина XVI
Є супротивники, з якими Августин
відмовляється дискутувати
23.
Бо ж я не хочу, Боже мій, розмовляти у Твоїй присутності
хіба лише з тими, хто визнає ті твердження, якими Твоя Правда
натхнула мій розум у самому мені. А щодо тих, які їх заперечують,
то нехай вони гакають скільки хочуть, щоб навіть оглухли. Я докладу
всіх зусиль, щ об їх переконати, щ об вони заспокоїлися й відкрили
Твоєму слову доступ до свого серця. Якщо б вони відмовилися й
трутили мене, заклинаю Тебе, Боже мій, “не відвертайся мовчки
від м ене”. Говори правдиво у моєму серці; бо ж Ти єдиний так
говориш 3. Інших відішлю, хай дмухають на пилюку й засліплюють
їх очі. Нехай я зосереджуся в найпотаємнішому закутку м оєї душі
і заспіваю Тобі пісню л ю б о в і4; нехай я дам волю несказанним
голосінням у своїй земній прощі і, сповнений спогадами про
Єрусалим, — Єрусалим — мою вітчизну, Єрусалим — мою матір
5, — піднесу своє серце до нього і до Тебе — його Царю, його
Світоче, його Батьку, його Опікуне, його Чоловіче, його непорочні
й могутні блаженства, його тривкі радощі, усі його невимовні блага,
що обіймають їх усіх, бо Ти єдине, найвище і справжнє Добро! І
я вже більше н е відвернуся від Тебе, аж доки не збереш мене в
єдність після такого великого розсіяння, надаючи мені форму такого
великого творення. Тоді Ти прийми мене в мир цієї дорогої матері,
де є “первістки мого духа” 6 і звідки походить моя впевненість; і
встанови мене там навіки. Боже мій, милосердя м о є !7
1
2
3
4
5
6
7
А щодо тих, які не заперечують ні добра, що спирається на всі
ті правди, ні Твого Святого Письма — твору побожного М ойсея,
ні його поваги, ні найбільшого значення, за яким ми повинні йти,
але однак роблять нам деякі закиди, я відповім їм так: “Ти, Боже
наш, будь суддею між моїми сповіданнями і їхніми закидами”.
Частина XVII
Новий перегляд розбіжних пояснень.
Як розуміти ою ва “небо” й “земля”?
24. “ В дійсності правда все те, — заявляють вони, — але ж
М ойсей н е мав на думці двох речей, коли він під впливом Святого
Духа говорив: ”На початку Бог створив небо й землю”
Ні словом
“н ебо” він не називав тієї духовної чи інтелектуальної суті, що
завжди споглядає обличчя Бога, ні словом “земля” — безформної
матерії” .— “ Щ о ж він хотів сказати?” — “Те, що ми кажемо, саме
те узгоджується з його справжньою думкою, з його заявою”. —
“Але що ж це таке?” — “Словами “небо” й "земля” він спершу
хотів загально й коротко визначити весь цей видимий світ, щоб
згодом докладно розповісти про кожну річ, обчислюючи дні за
методом, угодним Святому Духові”. Темний і сластолюбний народ,
до якого він звертався, складався з таких одиниць, яким він зпосеред усіх Божих створінь міг показати тільки ті, які вони могли
бачити. 1 навпаки, вони признають мені, що під цією “невидимою
й невпорядкованою землею”, під цією “безоднею темряви” , звідки
у свою чергу виходив і впорядковувався протягом тих днів увесь
цей видимий і всім відомий світ, цілком справедливо слід розуміти
ту безформну матерію, про яку я вже сказав.
25. Але що ж? Хіба ж хтось інший не скаже: “ Справді, з цієї
безформної і змішаної маси, поняття якої прийшло на голову спо
чатку через слова “н ебо” й “земля”, — з цієї маси створено цей
видимий світ разом з усіма створіннями, які в ньому з’являються,
весь цей збір, що його часто звикли називати небом і землею”?
А чи хтось інший не скаже: “ Цілком слушно, щ о цими двома
словами “небо” й “земля” названо видиму й невидиму природу, а
також усяке створіння, створене в “ Мудрості”, тобто “ Початку”,
але названо так тому, що кожне створіння походить н е з субстанції
Бога, а з нічого, бо вони н е те саме, що Бог, і в них криється
якийсь зародок змінності — чи то вони залишаються, триваючи,
як вічний Храм Бога, чи змінюються, як душа й тіло людини. Саме
ту матерію, що спільна всім видимим і невидимим речам, матерію
безформну, але спроможну прийняти форму, матерію, з якої мали
1 1 М. І, 1.
250
Святий Августин
СПОВІДЬ
бути створені небо й земля — інакше кажучи, видиме й невидиме,
але вже сформоване створіння, — в обох випадках позначено
словами “земля невидима й невпорядкована” і “темрява над
безоднею ”. Треба зауважити єдину різницю, а саме: під словами
“земля невидима й невпорядкована” треба розуміти тілесну матерію
перед будь-яким означенням форми, а під словами “темрява над
безоднею ” — матерію духовну, перед угамуванням її немовби
плинного безміру і перед тим, як засяяла Мудрість”?
26. Хтось інш ий міг би також сказати, коли б ц е йому подобалося:
“Коли ми читаємо, що ”на початку Бог створив небо й землю ”, то
слова “небо й земля” не означають невидимих та видимих створінь
і тих, що вже сформовані й довершені. Вони означають щ е н е сф ор
мований обрис речей, матерію, придатну для всякої ф орми й для
всякого створення, бо ж вона існувала вже в безладі без різниці форм
і якостей субстанції, які після набуття ними притаманного їм харак
теру названі “небом ” і “землею” — одна духовна, друга — тілесна”.
Частина ХУІІІ
Августин ставить вільну засаду,
яку можна застосувати до будь-якого тлумачення
Святого Письма
27. Я вислуховую і обмірковую всі ці пояснення, але н е хочу
дебатувати над словами. “Це ж ні до чого н е придатне, хіба лише
для зруйнування тих, що нас слухають” 1. Навпаки, закон
“придатний для будівництва, якщо ним користуються як слід”, бо
“його мета — ц е любов, що народжується з чистого серця, чистого
сумління й щ ирої віри” 2. І наш Учитель знає, на яких подвійних
засадах він з ’ясував увесь Закон і Пророків 3.
Коли я з запалом сповідую це Тобі, Боже мій, світло очей моїх4
у темноті, що м ені шкодить, то ці слова, правдиві в обох випадках,
можна пояснювати і так, і інакше. Що ж ц е шкодить м ені, кажу
ще раз, що хтось вважає правдивою думку святого автора в іншому
розумінні, ніж я? М и всі, що читаємо це Письмо, намагаємося його
зглибиги, вловити провідну думку того, про що читаємо. А вірячи
в те, що він говорить правду, ми остерігаємося припускати, що він
міг сказати щось, щ о, як ми знаємо або віримо, є помилковим. Бо
ж кожен з нас намагається виділити у Святому Письмі справжню
Думку його автора. Щ о ж поганого в тому, Світло відвертих розу
1 II Тим. II, 14.
2 І Тим. І, 5— 8.
3 Пор.: Мт. XXII, 40.
4 Пс. 38, II.
251
Книга дванадцята
мінь, що ми приймаємо значення, яке Ти вказав нам як правдиве,
хоча б це не була справжня думка того, кого ми читаємо, і хоча б
він навіть не думав так, як ми, але мав на думці тільки єдину
правду?
Частина XIX
До якої міри треба бути впевненим.
Ясні й безсумнівні правди
28. Бо це правда, Господи, що Ти створив небо й землю. Це
правда, що “ Початок” — це Твоя Мудрість, у якій Ти створив
усе
це правда, що цей видимий світ охоплює дві великі частини
— небо й землю, щоб коротко з ’ясувати цими словами все те, що
Ти створив і сформував; правда також, що всяке змінне буття навіює
нашому духу поняття деякої безформності, щ о здатна прийняти
форму, яка допускає зміни й переміни. Це правда, шо чергування
часу не має ніякого впливу на те, що внутрішньо з ’єднане з
незмінною формою; це правда, що й змінне не завжди змінюється.
Правда, що безформність — це наче ніщо, і воно зовсім не
підпорядковується чергуванню часу. Це правда, що матерія, з якої
сформована якась річ, може в припустимому вживанні мати ім ’я
речі, яка походить з неї, і що так само можна було назвати небо
й землю не знаю якою безформністю, яка спричинилася до
створення неба й землі. Ц е правда, що з усіх сформованих
дійсностей немає нічого ближчого до безформності, ніж земля й
безодня. Це правда, що будь-яке створене і сформоване єство, всяке
єство, що може бути створене й сформоване, — це Твій твір, бо
ж усе походить із Тебе 2. Це правда, що все, створене з безформної
матерії, спочатку безформне і тільки згодом одержує свою форму.
Частина XX
Кожен може вибирати між цими правдами.
Різне пояснення перших рядків Книги Буття
29. З цих усіх правд, безсумнівних для тих, кому Ти дав можли
вість оглядати їх внутрішнім оком і хто непохитно вірить у те, що
М ойсей, Твій раб, говорив за Духом правди 3, хтось вибирає одну
й каже: “ На початку Бог створив небо й землю”, — тобто Бог
створив у Своєму співвічному Слові, в Собі Самому, цей розумний
1 Пс. 104, 24.
2 І Кор. VIII, 6.
3 Ів. XIV, 17.
252
Святий Августин
СПОВІДЬ
і чуттєвий світ, або духовний і тілесний”. Інш ий каже: “ На початку
Бог створив небо й землю ”, — тобто у Своєму Слові, співвічному
Йому Самому, Бог створив усю масу тілесного світу, з усіма вміще
ними там єствами, такими видимими й відомими наш им очам”.
Хтось третій каже: “На початку Бог створив небо й землю ”, —
тобто у Своєму Слові, співвічному Йому, Бог створив безформну
матерію духовного й тілесного творіння”. А четвертий знов: “ На
початку Бог створив небо й землю ”, — тобто у Своєму Слові Бог
створив безформну матерію тілесного творіння, де були також пере
мішані небо й земля, щ о м и бачимо й сьогодні, кожне зі своєю
окремою й обмеженою формою в масі Всесвіту”. А п ’ятий каже:
“ Насамперед Бог створив небо й землю”, — тобто на самому почат
ку своєї творчості Бог створив безформну матерію, де впереміш
містилися небо й земля. Там вони сформувалися, і сьогодні ми
виразно бачимо їх разом з усіма єствами, які в них містятьс”.
Частина XXI
Слова “Земля була невидима й невпорядкована”
можна пояснювати по-різному
ЗО.
І те все стосується й пояснювання подальших слів. З-поміж
правд, що їх кожен розуміє по-своєму, кожен вибирає свою. Один
каже: “Але ж “земля була невидима й невпорядкована, а темрява
панувала над безоднею ”, — тобто створена Богом тілесна маса —
це була матерія тілесних речей, щ е безформна, без ладу, без світла”.
Другий каже: "Земля була невидима, невпорядкована, й темрява
панувала над безоднею ”, — тобто той збір, щ о зветься небом і
землею, був ще безформною й темною матерією, звідки мало вийти
тілесне небо й тілесна земля з усім там, що сприймають наші тілесні
чуття”. Третій каже: “Земля була невидима, невпорядкована, й тем
рява панувала над безоднею ”, — це значить, що той збір, який
зветься небом і землею, — ц е була матерія, щ е безформна й темна,
з якої мало вийти розумне 1 небо, зване деінде небом н ебес, і зем
ля 2, тобто вся тілесна природа, включно з цим тілесним небом,
інакше кажучи, те, звідки мало вийти всяке видиме й невидиме
створіння” . Інш ий каже: “ Земля була невидима й невпорядкована,
і темрява панувала над безоднею ”. Ц е н е та безформність, яку Святе
Письмо назвало “небом і землею ”; вона існувала вже раніше. Це
ж її Святе Письмо називає невидимою, невпорядкованою землею
й темною безоднею. Це ж із неї, сказано вже в ньому, Бог створив
н ебо й землю, тобто духовне й тілесне створіння”. Щ е інш ий каже:
! Тобто духовне.
2 Пс. 115, 16.
253
Книга дванадцята
“ Земля була невидима й невпорядкована, темрява панувала над бе
зоднею ” , — тобто сама безформність уже була матерією, щ о з неї,
як сказано в Святому Письмі, Бог створив небо й землю, тобто
всю тілесну масу Всесвіту, поділену на дві великі частини — одну
вищу, другу нижчу, — з усіма вміщеними в них створіннями, що
їх ми звичайно бачимо” .
Частина XXII
Книга Буття не згадує про створення багатьох речей
ЗІ.
Цим двом останнім поглядам можна зробити такий закид:
“Якщо ви не хочете, щоб словами "небо й земля” позначали ту
безформну матерію, то мусите визнати, що там було щось, чого
Бог не створив, а чим скористався, створюючи небо й землю. Бо
ж у Святому Письмі не сказано, що Бог створив цю матерію, хіба
що йдеться про ту, яка була названа словами “небо й земля” або
тільки “земля”, тому що сказано: "На початку Бог створив небо й
землю”. А щодо подальших слів: “Земля була невидима й невпо
рядкована”, — за допомогою яких Святе Письмо називає цю без
формну матерію, то ми під нею не можемо розуміти інш ої матерії,
як тільки ту, яку створив Бог там, де на самому початку написано:
“Створив небо й землю”. На ці закиди захисники цих двох поглядів
або одного з двох, про які ми згадали на останньому місці, могли
б відповісти: "Ми цілком не заперечуємо того, що цю безформну
матерію створив Бог, від якого походить усе справжнє добро *. Для
нас те, що створене й сформоване, є добром найвищої якості, але
ми визнаємо, що те, що підходить для створення й формування, —
це також добро, хоч і нижчої якості. А щодо того, що Святе Письмо
замовчує те, що Бог створив цю безформність, то є ще й багато
інших речей, про які не згадує Святе Письмо, як, наприклад, про
створення Херувимів2, С ераф им ів3, про Престоли, Царювання,
Князівства, Могутності, які виразно розрізняє Апостол 4 і які всі
разом узяті — це очевидний твір Бога. Коли ж у словах ” Він створив
небо й землю” хочуть розуміти все, то що ж скажемо про води,
над якими ширяв Дух Божий? 5 Якщо їх розуміють під назвою “зем
ля”, то як розуміти під цим словом безформну матерію, коли води
1 1 М. 1, 31.
2 Про Херувимів маємо згадку у Кн. Буття, III, 24; Вихід, XXV, 22; Чисел VII,
89; К.н. Ісаї, XXXVII, 16.
3 Про Серафимів згадує тільки Ісая, VI, 2 і 6.
4 Святий Апостол Павло у Посланні до колосян, І, 16; подібну класифікацію
ангелів знаходимо ще в його Посланні до кориитян, XV, 24, і в Посланні до
римлян, VIII.
5 1 М. І, 2.
254
Святий Августин
СПОВІДЬ
являють нашим очам таку красу? А якщо навіть треба розуміти і
так, то чому ж Святе Письмо каже, щ о з цієї безформної матерії
створений і небосхил, н азваній небом, а н е говорить про створення
вод? Бо ж вони вже ні невидимі, н і безформні, ті води, щ о, як ми
бачимо, пливуть з такою гармонійною красою. Чи, може, вони одер
жали свою красу в ту хвилину, коли Бог сказав: “Нехай зберуться
ті води, що під небосхилом” 1, так що вже саме згромадження мало
б означати час, коли вони були сформовані? Але що ж сказати про
води, які понад небосхилом? Коли б вони залишилися безформни
ми, то н е могли б заслужиш такого почесного місця, і ніде у Свято
му Письмі не читаємо, яке слово сформувало їх. Так само є речі,
про які Книга Буття не згадує, що їх створив Бог, хоч ц е цілком
безсумнівне для правдивої віри і для здорового розуму. І треба було
б втратити розум і глузд, щоб відважитися твердити, що ц і води
співвічні Богові, мовляв, Книга Буття зовсім не говорить про те,
коли їх створено. Отже, чому ж ми не розуміємо у світлі Правди
того, що цю, ще також несформовану матерію, яку Святе Письмо
називає невидимою й невпорядкованою землею й темною безоднею .
Бог створив із нічого, і що вона навіть не співвічна Йому, хоч у
Святому Письмі час її створення докладно не визначений?”
Частина ХХШ
Августин висловлює свій погляд
на такі розбіжні пояснення Святого Письма
32.
Я вислухав ці розбіжні погляди, розважив їх, наскільки мені
дозволяло моє безсилля, яке сповідаю Тобі, Богові м оєму, хоч Ти
його добре знаєш. Я вважаю, щ о можуть виникнути два роди
непорозумінь щодо свідчень, виявлених за посередництвом знаків
через гідних довіри тлумачів: одне спирається на правду самих
речей, друге — на намір того, хто їх тлумачить. Бо ж одна справа
шукати правди щ одо самої дії створення, а інша — шукати того,
що М ойсей, цей визначний раб Твоєї віри, хотів своїми словами
дати зрозуміти тим, щ о його читають і слухають.
Щ одо перш ої трудності, то нехай відійдуть далеко від м ене всі
ті, хто помилкові вчення приймає за незаперечну правду. А щодо
другої, то далеко від м ене всі ті, які міркують, що М ойсей сказав
олжу! Але ж я хочу поєднатися в Тобі, Господи, радіти в Тобі з
тими, що живляться Твоєю правдою в повноті Твоєї любові. Присту
пімо разом до Твоєї Книги й шукаймо там Твоїх думок у думці
раба Твого, перо якого було тільки Твоїм тлумачем.
1 1 М. І, 9.
Книга дванадцята
255
Частина XXIV
З правдивих думок важко визначититу,
яку мав на думці Мойсей
33. Однак хто ж із нас зуміє вловити цю думку між такими чис
ленними можливостями, які з ’являються перед тим, хто шукає
розуміння Твоїх слів у тому чи в тому значенні, щ об могти
похвалитися, ніби він так добре розгадав їх, що навіть може твердити:
“Ось те, що хотів сказати М ойсей, ось щ о означає його оповідання”,
— і може впевнено доводити, що це оповідання правдиве і що намір
самого М ойсея був такий чи такий!
Щ одо мене, то дивись, Господи, я, раб Твій ^ який урочисто
обіцяв Тобі сповідатися в цій книжці і який благає у Твого
милосердя можливості вірно завершити цю обітн и ц ю 2, я тверджу
з усією впевненістю, що Ти Своїм незмінним Словом створив усе,
і то як видимі, так і невидимі речі. Але хіба ж я можу так само
впевнено сказати, що М ойсей мав намір ствердити те саме, коли
писав: “ На початку Бог створив небо й землю”? Отже, якщо перше
твердження для мене певне у світлі Твоєї Правди, то хіба я такий
певний при читанні в його дусі його справжньої думки, коли він
так висловлювався?
Бо ж , кажучи “на початку”, він міг дуже добре розуміти “на
початку самого створення”. Під словами “н ебо” й “земля” він, мож
ливо, хотів дати нам зрозуміти духовну й тілесну природу, ще не
сформовану й не досконалу, а в стані безформного зародка. Я бачу,
що ці дві думки — одну й другу — можна вважати однаково
правдивими. Але яку з них мав на оці М ойсей, коли так
висловлювався, того я не розрізняю як слід. Зрештою, що б він не
мав на оці, пишучи ці слова, чи одну з цих двох думок, чи якусь
іншу, якої я тут не зазначив, я певний того, що такий великий
муж бачив правду і висловив її так, як слід.
Частина XXV
Августин поборює тих, що захищають свої твердження
між двома однаково правдивими поглядами
34. Нехай уже ніхто не докоряє мені, кажучи: “ Правдива думка
М ойсея зовсім н е така, як ти кажеш; вона така, як кажу я” . Бо
коли б мені хтось сказав: “Звідки ти знаєш те, що М ойсей розумів
значення тих слів саме так, як ти пояснюєш ?” — то я б не мав
права гороїжитися і, можливо, відповів би так, як уже відповів вище,
1 ІІс. 116, 16.
2 Пс. 22, 27.
256
Святий Августин
СПОВІДЬ
розвиваючи свої докази на випадок, коли б мав справу з суперни
ком, якого важко перемогти. Але коли він мені заявляє: “ Правдива
думка М ойсея зовсім не така, як кажеш ти, а така, як кажу я ”, —
а н е заперечує обгрунтованості ні одного, ні другого погляду, тоді,
о Життя вбогих, о Боже мій, Ти, у лоні якого немає ніякої супе
речності, зроси м оє серце спокоєм, щ об я міг терпіти таких людей!
Коли вони м ені таке говорять, то це не тому, що вони люди,
натхнені Божим духом, і н е тому, що вони це ясно бачили в серці
раба Твого. Ні, це люди горді; вони нічогісінько не розуміють з
думки М ойсея, вони люблять тільки свою думку, н е тому, що вона
правдива, а лише тому, що це їхня думка. Бо ж інакше вони
однаково любили б і думку іншого, якщо б вона була правдива,
так як я люблю їхнє твердження, що це правда. Але вже тим самим,
що їхній погляд правдивий, він перестає бути їх власністю. Та коли
вони люблять цей погляд тому, що він правдивий, тоді він немовби
належить і їм, і мені, бо він стає тоді спільним добром усіх тих,
що люблять правду.
Так само, коли вони стоять на тому, що правдива думка Мойсея
н е така, як я собі уявляю, а така, як міркують вони, то таке
домагання не подобається мені, і я його відкидаю. А коли б навіть
воно було й правдиве, то їх одчайдушність спиралася б не на
знання, а на зухвальство, не на вище відчуття, а на гордість.
Ось чому. Господи, страшні суди Твої! Саме тому, що Твоя прав
да не належить ні мені, ні тому чи іншому. Вона належить нам
усім. Ти відверто закликаєш нас, щоб ми стали її учасниками, і Ти
додаєш грізну осторогу, щоб ми не вважали правди за приватну
власність, якщо самі не хочемо бути позбавленими її. Бо кожен,
хто присвоює собі для свого особистого вжитку це добро, яке Ти
дав для спільного користування, і хоче присвоїти собі те, що Ти
виділив для всіх, той відлучений від спільного майна і володіє лише
своїм власним, він переходить таким чином від правди до брехні,
бо “хто говорить брехню, говорінь із свого власного майна”
35.
О Боже мій, найкращий судде, Ти сама Правда, вислухай
мене, вислухай те, що я відповім тому супротивникові2. Бо ж я
говорю ц е перед Тобою, перед моїми братами, “що законно
користуються правом”, підпорядковуючи “його меті лю бов” 3.
Вислухай і дивись, щ о я відповім йому, якщо Тобі це подобається.
Ось якими братніми й миролюбними словами я звернувся до
нього: “Якщо ми обидва бачимо, що те, що ти кажеш, правдиве,
то д е ж, питаю тебе, ми бачимо це? Цілком певно, що ні я н е бачу
цього в тобі, ні ти н е бачиш у мені. М и обидва бачимо ц е в незм ін
1 Ів. VIII, 44.
2 Єр. XVIII, 19.
3 І Тим. І, 8; 5.
Книга дванадцята
257
ній Правді, яка стоїть понад нашим розумінням. К оли ж ми
погоджуємося щодо цього світла Господа Бога нашого, то чому ж
сперечаємося щодо думки нашого ближнього? Адже ми н е можемо
бачити її так, як бачимо незмінну Правду. Коли б з ’явився сам
М ойсей і сказав нам: ”Ось яка була моя думка”, — то ми б не
бачили його слова, але повірили б у нього. Отже, стережімся, “щоб
ми не піднімалися один над одним” 1 щодо Святого Письма. Любімо
Господа Бога нашого “усім нашим серцем, усією душею нашою,
усією нашою думкою, а нашого ближнього, як нас самих” 2. Якщо
б ми не вірили, що М ойсей мав на увазі тільки ці дві заповіді
любові в усьому тому, що він думав у тих Книгах, ми приписували
б Господові брехню, приділивши духові його раба думку, вищу від
тієї, яку Господь подав йому. Але дивись, яку величезну кількість
абсолютно правдивих думок можна витягти з тих слів! Яким же
божевіллям було б нерозважно твердити в тих згубних суперечках,
що М ойсей мав на увазі саме таку з тих думок, і тим самим
наражати на образу любов — ту єдину мету, задля якої він сказав
усі ті слова, які ми намагаємося пояснити” .
Частина XXVI
“Я хотів би бути М ойсеєм”
36.
А однак. Боже мій. Величе м оєї покори. Відпочинку м оєї
праці. Ти, що чуєш мою сповідь і відпускаєш мої гріхи тим, що
наказуєш мені любити ближнього мого, як самого себе, я не можу
повірити, що М ойсей, Твій вірний раб, одержав від Тебе менше
дарів, ніж я сам прагнув би, коли б народився в його часи. Ти
покликав мене, щоб я, виконуючи свою місію, служив Тобі всім
серцем моїм, моєю любов’ю й розподіляв поміж людьми ті писання,
що по стількох віках мали стати спасенними і довести свою перевагу
над усіма вченнями брехні й гордині.
Я хотів би бути М ойсеєм, бо хіба ж усі ми не походимо з тієї
самої “маси”? 3 Бо “чим же була б людина, якщо б Ти не пам’ятав
про неї?” 4 Так, я хотів би бути М ойсеєм і хотів би, щоб Ти доручив
мені написати Книгу Бутгя, або щ об я одержав від Тебе здатність
до висловлювання і такий стиль, щ об навіть ті м ої читачі, які ще
н е здатні зрозуміти того, як Бог створює, не могли відмовлятися
від моїх лекцій через їх складність, і щ об ці останні, як і ті, що
вже здатні слухати мої лекції, могли знайти в коротких словах раба
1
2
3
4
17 -
І Кор. IV, 6.
Мт. XXII, 37; 39. 5 М. VI, 5.
Пор.'. Рим. IX, 21.
Пс. 8, 5.
97.15
258
Святий Августин
СПОВЩЬ
Книга дванадцята
Частина XXVIII
Твого всю правду, яку їм уже відкрили їх розмірковування, і, врешті,
коли б хтось, помітивши у світлі Твоєї правди якесь інше
пояснення, міг також знайти його в тих самих словах.
Частина XXVII
Незважаючи на свою простоту,
Святе Письмо багате
37.
Як джерело, що струменями води, які його живлять, зрошує
ширші простори і є багатшим у своєму річищі, ніж будь-який стру
мок, що випливає з нього й протікає через багато місць, так і
розповіді того, хто провіщає Твої слова, з яких у майбутньому треба
буде черпати стільки пояснень, викликає у кількох простих словах
струмінь прозорої прадди, звідки кожен черпає собі до вподоби
частину правди, скільки може, щ об згодом розвинути її в довгих
словесних викрутасах.
Бо є такі, щ о, читаючи або слухаючи ті слова, уявляють собі Бога
як людину або якусь масу, наділену безсмертністю, щ о за якимсь
новим і несподіваним рішенням поза собою , так би мовити, на
віддалі, створила небо й землю, два велетенські тіла, одне вгорі, а
друге внизу, де містяться всі єства. Коли вони чують слова: “ Бог
сказав: “Нехай ц е станеться!” — і ц е сталося”, — то уявляють собі
слова, що почалися й закінчилися, щ о звучать і проминають, і,
щ ойно вони прозвучали, постало єство, покликане для того, щ об
народитись. Інші їхні пояснення також мають на собі знаки тієї
самої звички до тілесного розуміння. І в їхніх мовби щ е дитинних
душах, — поки в тому найпростішому роді слів, наче в материнсь
кому лоні, виконується їх немічність, — зводиться рятівна споруда
віри, аби, спираючись на неї, вони були певні, що Бог створив усі
істоти, дивовижне розмаїття яких вони озирають своїми відчуттями.
Але горе тому, хто, знехтувавши цією гаданою простотою Твоїх слів,
вихилиться в зухвалому безсиллі поза кубельце, у якому він
виховався. Він упаде, безталанний. Змилосердься над ним. Господи
Боже, затримай перехожих, щ об н е розтоптали ногами цього
маленького пискляти, яке щ е н е поросло пір’ям, пош ли свого
ангела, щ об заніс його назад до його гніздечка, аби воно там жило,
аж доки навчиться літати! 1
259
Святому Письму можна надати різні значення
38. Але є й інші, для кого ці слова вже н е гніздечко, а тінисті
кущі, куди вони, побачивши фрукти, щ о криються під листям, за
любки літають і, щебечучи, шукають їх і видзьобують.
Коли вони читають або слухають слова Книги Буття, вони бачать,
що всі часи, минулі й прийдешні, підлягають Твоїй вічності й ста
лості, що триває, і що взагалі немає ніякого тлінного створіння,
якого б Ти не створив, і що Твоя воля, будучи тим самим, щ о й
Ти, створила всі ці речі, а сама не зазнала ніякої зміни, і що в ній
н е зродилося ніяке рішення, яке б не існувало раніше; вони бачать,
що Ти створив їх, не запозичивши зі Свого образу форми всіх істот,
а зачерпнувши з нічого безформну, ні в чому не подібну до Тебе
субстанцію, здатну прийнята форму за Твоїм образом і подобою,
повертаючись до Тебе О д н о г о в заздалегідь визначеному й
приділеному кожній істоті гатунку, через що “всі створіння цілком
добрі” , чи то вони залишаються довкруги Тебе, чи більше або
менш е віддаляються від Тебе в часі й просторі. Вони довершують
чудесні переміни Всесвіту або самі підлягають їм.
Вони бачать те все й радіють у світлі Твоєї Правди, оскільки їх
безсилля дозволяє це їм на цьому світі.
39. Хтось інший, обмірковуючи слова: “ На початку Бог ство
рив...”, — під словом “початок” розуміє Мудрість, “бо ж вона сама
говорить нам”; інш ий, досліджуючи ці самі слова, під “початком”
розуміє зачаття створення, і розуміє це так: “ Бог створив на почат
ку” — означає “Бог створив сперш у”.
Поміж тими, хто під словом “початок” розуміє, щ о Бог створив
у своїй Мудрості, одні під словами “небо” й “земля” розуміють
придатну для впорядкування матерію, з якої створили небо й зем
лю, інші вірять, щ о тут ідеться про вже сформовані й розрізнені
субстанції. Щ е інш і хочуть, щ об слово “небо” означало вже сфор
мовану духовну природу, а слово “земля” — природу безформну,
матеріальну.
Але розбіжні й пояснення тих, що під словами “н ебо” й “земля”
розуміють щ е безформну матерію, яка мала послужити для сформу
вання неба й землі: один бачить у ній спільне джерело надчуттєвих
і чуттєвих створінь, а інш ий вірить, щ о звідти мала вийти тільки
чуттєва, тілесна маса, яка містила в своєму безмірному лоні всі
видимі єства, доступні нашим чуттям.
Така сама розбіжність і в тих, хто вірить, що в даному разі небо
й земля означають уже впорядковані й поставлені на своє місце
1 Пор.: Плотин. Еннеади, III, 8, 10.
творіння. Один має на думці невидимий і видимий світ, інш ий —
тільки видимий, у якому ми бачимо світле небо й землю, околицю
темряви, з усіма єствами, що їх вони містять у собі.
Частина XXIX
Деякі парафрази викликають серйозні заперечення
40.
Але той, хто розуміє слова “На початку Бог створив...” у
значенні “Він створив на самому п о ч а т у ” , не має іншого джерела,
щ об залишитися при правді, як розуміти “н еб о ” й “ землю” у зна
ченні матерії неба й землі, тобто суміші надчуттєвого й тілесного
творива. Адже, коли він хоче розуміти під цим уже сформовану
суміш, то можна б цілком слушно поставити йому таке запитання:
“Коли Бог створив це найперше, то щ о ж Він створив потім?” З
тієї хвилини, коли цілість була вже створена, він уже не знайде
нічого більше й нерадо почує такі слова: “ Що означає це найперше,
коли нічого не настало потім?”
Коли він гадає, що спершу Бог створив безформну матерію, а
згодом надав їй її форму, то це н е є нісенітницею, але за умови,
що він зуміє відрізнити те, що має першість з огляду на вічність,
з огляду на час, з огляду на вибір, з огляду на походження. Я,
наприклад, з огляду на вічність кажу: Бог випереджає всі речі; з
огляду на час — квіт випереджає овоч; з огляду на вибір — овоч
кращий за квіт; з огляду на початок — звук випереджає спів. З
цих чотирьох перш остей друге й третє дуже легко зрозуміти, а перше
й четверте, навпаки, — дуже важко. Бо надто рідкісне, недосяжне,
Господи, бачення, споглядання Твоєї вічності, яка, хоч сама й н е
змінна, створює змінні речі, а отже, має першість перед ними. І
якого ж то меткого розуму потрібно було б на те, щ об без великого
зусилля зрозуміти першість звуку перед співом! Бо насправді спів —
упорядкований звук; отже, якась річ може цілком добре існувати,
хоч вона й невпорядкована, але те, що не існує, н е може бути
впорядковане. Так і матерія раніша, ніж те, що з н еї створене: її
першість спирається н і на те, що її роль дійова (бо ж вона радше
пасивна), ані на першість щодо часу, бо ми н е починаємо видавати
звуків, які щ е н е впорядковані, які щ е н е є співом, щ об їх згодом
впорядкувати й згармонізувати в мелодію співу, як обробляють
дерево, з якого зроблять скриню, або срібло, що з нього зроблять
посуд. Ці матеріали в дійсності випереджають у часі зроблені з них
предмети. Але н е так воно зі співом. Коли співають, то чути голос
пісні, і тут немає спочатку невпорядкованого відгомону, який згодом
укладається у спів. Бо як тільки він пролунає, голос проминає, і
н е знайдеш з нього н і крихітки, яку б мистецтво могло вловити й
згармонізувати. Отже, спів — це голос, у якому він існує: його
Книга дванадцята
261
голос — це його матеріал, що набирає форми для того, щ об стати
співом. Ось чому, як я вже казав, звук, що є матеріалом, стоїть
попереду співу, який є формою. Ця першість не спирається на
творчу силу, бо ж це не звук мистецтва співу, а лише через фізичний
орган він підпорядковується душі співака, щоб вона створила з ньо
го спів. Ця першість зовсім не часова: звук видано тоді ж, щ о й
спів. Ця першість н е спирається й на виборі, бо ж звук н е кращий
за спів, тому ІЦО спів — це не що інш е, як звук, звук, зодягнений
у красу. Ні, ця першість спирається хіба лише на те, щ о вона
початкова, бо ж спів не набирає своєї форми, щоб стати звуком,
а звук, щоб стати співом.
За цим прикладом хай той, хто зможе, зрозуміє, що матерія Все
світу була створена найперше, і назвали її “небом ” і “землею” тому,
що саме з неї створили небо й землю. Вона не була створена най
перше з огляду на час, бо час постає тільки тоді, коли речі набули
форми; отже, ця матерія була безформна, і вона не з ’явилася в часі,
хіба що з самим часом. А однак про неї не можна нічого сказати,
якщо їй не нададуть правдоподібної часової першості, незважаючи
на нижчість її справжньої вартості, бо, справді, краще те, що вже
набуло форми, ніж те, що її ще не має. Випередила її Вічність
Творця, щоб субстанція, з якої мали бути створені речі, була
створена з нічого.
Частина XXX
Новий заклик до Заповіді любові й пошуку Правди
41.
Серед такої розбіжності правдивих поглядів самій Правді нале
жить встановиш згоду, аби наш Бог змилосердився над нами, “щоб
ми законно користувалися законом”, застосовуючи його до чистої
любові — мети заповіту! 1
Або щ е ось: коли б мене хтось запитав, яке саме з-пом іж тих
пояснень мав на думці М ойсей, Твій раб, то я б забув правдиву
мову м оїх сповідань, якщо б н е зізнався Тобі, що я не знаю нічого.
Хоча я знаю, щ о ті погляди правдиві, за винятком тілесного
розуміння, щодо якого я вже висловив свою думку. Однак ті, що
погоджуються із згаданою думкою, — ц е “маленькі діти доброї
надії”, яких не лякають слова Твоєї Книги, такі величні у своїй
простоті й такі багаті у своїй короткості.
Але всі ми, як я міркую, хто бачить і говорить правду про цей
текст, любімо одні одних і любімо й нашого Б о га 2 — джерело
Правди, якщо ми спраглі н е химер, а самої Правди. Ш ануймо раба
1 І Тим. І, 8; 5.
2 Пор.: Мт. XXII, 37; 39.
262
Святий Августин
СПОВЩЬ
Твого, який поділяє це Письмо, який сповнений Твоїм Духом, і
вірмо, що він, списуючи Твоє одкровення, мав на увазі тільки те,
що найвеличніше і що найбільше означається світлом Правди й
плодом користі.
Частина XXXI
Мойсей міг мати на увазі всі правдиві значення
42. Так само, коли один скаже мені: “ М ойсей думав те саме, що
й я ”, — а другий: “ Навпаки, його правдива думка — це моя!”, —
я відповідаю йому більше в релігійному дусі: “Чому ж би він не
мав на думці обох пояснень, якщо вони обидва правдиві?” А коли
вбачають у цих словах третє і четверте значення, і так далі, то чому
ж, якщо значення правдиве, вони н е вірять у те, щ о М ойсей бачив
їх усіх, він, що через нього Єдиний Бог достосував Святі Писання
до розуміння стількох читачів, які мають бачити в них розбіжні речі
однаково правдивими?
Щ одо мене, то я з глибини серця сміло заявляю: якщо б мав
написати щ ось для найвищої поваги, то волів би радше написати
це так, щ об кожен міг почути в моїх словах відгук правдивих думок,
які формувалися б на самих речах, ніж подати одн е-єди н е значення,
таке ясне, що виключало б інш і, хоча б у них н е було жодного
фальшу, який міг би мене образити. Я також. Боже мій, остерігаюся
бути таким нерозважним, щ об вірити в те, що такий великий муж
не одержав від Тебе такої ласки! Так, М ойсей під час писання мав
у думці, в уяві, всі ті правди, які ми змогли відкрити в його словах,
як і ті, щ о їх можна в них відкрити, а яких ми не можемо або ще
н е змогли знайти.
Частина XXXII
Остання молитва.
Святий Д ух передбачив усі значення
43. Врешті, Господи, Ти, щ о є н е тіло і іф ов, а Бог, коли людина
н е бачила всього, то хіба Твій Святий Дух, “який повинен
провадити м ене на правдивий шлях”, н е знав чого-небудь з того,
що Ти хотів оголосити тими словами прийдеш нім читачам, хоч Твій
тлумач з-пом іж багатьох правдивих значень мав, може, на думці
тільки одне? Якщо ц е так, то нехай те значення, яке він мав на
думці, буде вище за всі інші. Але нам, Господи, відкрий це значення
або інш е правдиве, яке Ти хочеш; відкрий нам або те саме значення,
що й Своєму рабові, або покажи інш е в тих самих словах, але Ти
Сам годуй нас, щ об ми н е стали іграшкою блуду.
Книга дванадцята
263
Дивись, Господи Боже мій, як багато я написав. Чи ж вистачить
мені сил і часу, щ о його маю в своєму розпорядженні, щоб я за
цим методом дослідив усі Твої книги? Отже, дозволь мені
якнайбільше обмежити мою сповідь щодо них і вибрати за Твоїм
натхненням єдине правдиве, певне й добре значення, хоча б мені
навернулося багато інших значень там, д е вони можуть навернутися.
Хай м ої сповідання будуть такі вірні, щ об тоді, коли відкрию думку
Твого тлумача, я міг її точно передати, бо такою є мета, яку повинні
мати перед собою м ої зусилля. А якщо я цього не досягну, то нехай
скажу принаймні те, що Твоя Правда хотіла мені сказати тими
словами, бо ж і М ойсееві вона сказала те, щ о хотіла.
КНИГА ТРИНАДЦЯТА
Частина І
Подяка
1. Волаю д о Тебе, Боже мій, “Милосердя м о є”
що створив мене
й не забув про того, хто забув про Тебе. Закликаю Тебе до м оєї душі,
яку Ти готуєш для того, щ об вона прийняла Тебе з тугою, якою Ти
натхнув її. Н е покидай того, хто волає до Тебе, бо ж Ти попередив
мене 2 раніше, ніж я волаю д о Тебе, Ти безнастанно наполягав на
тому, щ об я почув Твій далекий голос, щ об обернувся до Тебе і щ об
покликав до себе Того, хто мене кличе до Себе.
Бо Ти, Господи, викреслив усі м ої грішні вчинки, щ об не
доводилось Тобі карати мене за вчинки рук моїх, винуватців м оєї
невірності, і Ти надто випередив усі м ої добрі вчинки, щ об
винагородити діла рук Своїх 3, які створили мене; бо Ти був раніше,
коли м ене ще н е було, і я зовсім не заслужив на те, щ об Ти дав
мені буття. А однак я існую завдяки Твоїй доброті, щ о випередила
все те: Ти дав м ені буття й усе те, з чого Ти мене створив. Бо ж
Ти цілком не потребував мене, і я н е таке добро, щоб Ти міг мати
з мене якусь допомогу. Господи мій і Боже мій. Якщо я маю
служити Тобі, то не для того, щ об полегшити труди Твої, або щ об
н е зменшилася могутність Твоя, коли вона буде позбавлена м оєї
служби, або щоб Ти домагався від мене обожнювання так, як земля
домагається обробітку зі страху перед неврожаєм. Ні, я повинен
служити Т обі, шанувати Тебе, щ об осягнути блаженне життя, бо я
одержав від Тебе буття, здатне до блаженства.
Частина II
Всяке створіння, навіть у своїй первісній формі,
взяло своє буття з Бож ої доброти
2. Бо ж саме з повноти Твоєї доброти існує кожне Твоє творіння,
щ об добро, яке для Тебе ні в чому н е може бути корисним ані
зрівнятися з Тобою не може, все-таки було, оскільки воно змогло
утворитися від Тебе.
Чим заслужили собі Твого добродійства небо й земля, що Ти
створив їх “на початку”? 4 Я запитую духовну й тілесну природу.
1 Пс. 59, 18.
2 Пор:. Пс. 59, 11.
3 Пор.: Пс. 18, 21.
4
1
М
.
І,
1 .
Книга тринадцята
265
які Ти створив “у Мудрості” *, чим заслужили вони на те, що від
цієї Мудрості залежить навіть те, що в них є недосконале,
безформне чи то в духовному елементі, чи в елементі тілесному,
навіть те, що змагає до безладу якнайдальшої неподібності до Тебе?
Духовна істота, навіть безформна, все-таки вища за оформлене тіло;
несформований тілесний елемент завжди кращий за чисте ніщо;
отже, усе те було б залишилося безформним під Твоїм Словом,
якщо б те саме Слово н е покликало його до Твоєї Єдності, надавши
йому форми й величі, що походить від Тебе Єдиного, найвищого
Добра. Чим же заслужили собі всі речі в Тебе того, щ об осягнути
принаймні цю безформність, вони, що без Тебе навіть не могли б
бути тим, чим вони є?
3.
Чим заслужила в Тебе тілесна матерія, щоб принаймні існувати
“невидимою й невпорядкованою”? Бо ж вона н е могла бути навіть
такою, коли б Ти н е створив її. А якщо її н е було, то вона не
могла заслужити в Тебе свого існування.
Яку ж заслугу мало перед Тобою духовне створіння щ е в своєму
зародку, створене хіба тільки для того, щоб воно — темне, подібне
до безодні, неподібне до Тебе — тільки тріпотіло б, коли б те саме
Слово не привело його до того самого Слова, що його створило,
яке, осяяне його промінням, стало світлом, хоча не рівним, але
все-таки подібним до Твого образу?
Бо як для тіла бути і бути гарним — це не те саме, бо ж інакше
жодне тіло не було б гидке, так само й для створеного духа жити
й жити мудро — це різні речі, бо ж інакше кожен дух був би
незмінний у своїй мудрості. Але “йому благо завжди прилягати до
Т ебе” 2 з побоювання перед втратою того світла, яке він осягнув,
звернувшись до Тебе, і яке втратив би, відвертаючись від Тебе, і зі
страху перед тим, щоб н е попасти в життя, подібне до темної
безодні. Бо й ми ж , духовні створіння тому, що маємо душу, ми
відвернулися від Твого світла. Ми були “колись темрявою” 3 в цьому
житті і скніємо над тим, щ о щ е залишилося з наш ої ночі аж до
того часу, коли будемо справедливістю у Твоєму Єдиному Синові,
немов “гори Божі”: бо ми були “судами Твоїми”, щ о подібні до
“глибокої безодні” 4.
4. А щ одо слів, які Ти виголосив на початку створення: “Нехай
стане світло!” — І стало світло"], — то я н е без правдоподібності
прикладаю їх д о духовного створіння, що було вже якимсь життям,
бо ж воно вже освітлювалось Твоїм світлом. Але як воно не
заслужило в Т ебе стати життям, здатним так само одержувати Твоє
світло, якщо вже стало життям, н е заслуживши в Тебе дару Твого
світла? Бо ж його безформність н е подобалася б Тобі, якщо б вона
н е стала світлом н е через сам факт свого існування, а споглядаючи
світло, що освічує, внутрішньо о б ’єднуючись з ним.
Так, тільки Твоїй єдиній ласці воно завдячує те, що живе і що
живе блаженно, повернене щасливою зміною до Того, хто н е зазнає
ж одної зм іни ні на краще, ні на гірше, — до Тебе, єдине Буття,
для якого жити — це те саме, щ о жити блаженно, тому щ о Ти
Сам є блаженством стосовно Себе.
6. Ось виринає у моїй “загадці” 1 Трійця, тобто Ти Сам, Боже
мій, тому щ о Ти, Отче, створив “небо й землю” “на початку” нашої
мудрості, яка є Твоєю Мудрістю, бо зроджена з Тебе, рівна і співвіч
на Тобі, тобто створив у Твоєму Синові. Я вже багато сказав про
“небо й землю”, про “невидиму і невпорядковану” землю, про бе
зодню темряви, сказав про пливку і хвилясту безформність духов
ного створіння, яке повинне було звернутися до Творця всякого
життя, щоб його світло надало йому життя і краси і щ об там було
небо того іншого неба, що створене пізніш е між землею і водою.
І вже під цим ім ’ям “ Бога” я зрозумів Отця, що створив усі ті
речі під словом “початок” ; я зрозумів Сина, у якому Він створив,
і на основі м оєї глибокої віри в Трійцю Бога я шукав ц ієї Трійці
у Твоїх святих віщуваннях. І ось “Твій Дух ширяв над водами”. У
цьому я зрозумів тепер Трійцю мого Бога — Отця, Сина, Духа
Святого, Творця Всесвіту!
Частина IV
Бог дав існування створінням тільки через свою доброту
Частина VI
5. Чого ж, отже, н е ставало б Тобі для Твого щастя. Творцем
якого є Ти Сам для Себе, якби усі створіння н е існували або
залишились безформними? І якщо Ти їх створив, то н е тому, що
вони були Тобі потрібні. Ні, ц е з надміру Твоєї доброти Ти надав
їм форму, а н е тому, що Твої радощі потребували сповнятися ними.
Такій досконалій істоті, як Ти, н е подобається їхня досконалість.
Ти їх удосконалюєш, щ об вони подобалися Тобі. Ти ж н е маєш
нічогісінько від досконалої істоти, щ о сподівалася б своєї доскона
лості від їхньої досконалості. Твій “Святий Дух ширяв над водами” ,
але ж вони н е піднімали його так, начеб він спочивав на них, бо
Святий Дух дозволяє спочивати в собі тим, про яких кажуть, що
він “спочиває” в них 2. Та ц е Твоя нетлінна й незмінна воля, що
вистачає сама собі, ширяла понад створеним Тобою життям. Тобою ,
для кого жити і жити блаженно — це н е те саме; бо ж вона не
перестає жити навіть тоді, коли ширяє в темряві, але життю треба
звертатися до свого Творця, більше й більше жити біля джерела
життя, бачити світло в його світлі 3 і знайти також досконалість,
освітлення, блаженність.
Завдання Д уха за Книгою Буття
1 1 М. І, 3.
2 4 М. XI, 25.
3 Пор.: Пс. 36, 10.
7. Але чому, о справжнє Світло, я наближаю до Тебе м оє серце
зі страху, щ об воно н е підказало мені якогось пустого вчення? Роз
вій його темряву, скажи мені, заклинаю Тебе лю бов’ю, нашою ма
тір’ю , молю Тебе: скажи мені, чому, щ ойно назвавши небо й землю,
невидиму й невпорядковану, і темряву, що блукає над безоднею,
Твоє Письмо назвало Духа Твого? Хіба ж н е тому, що треба було
показати його таким, щоб про нього можна було б сказати, що він
“ширяв угорі”. А цього не можна було б сказати, коли б спочатку
н е згадувалося про те, над чим можна собі уявити ширяння Твого
Духа, бо ж він не ширяв ні над Отцем, ні над Сином. Та й сам
вислів був би невластивим, якщо б Дух ширяв над нічим. Отже,
треба було на першому місці вгорі вказати, над чим він ширяв,
тому щ о н е потрібно було б ніякої згадки про це, коли б було
сказано просто “ширяв”. Але чому ж не треба було уявити собі і
його інакше, тільки таким, що “ширяв”?
1 Пор.: І Кор. XIII, 12.
268
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина VII
Дари Святого Духа: любов і мир
8. А звідси, хто може, хай іде за розумінням Твого Апостола,
коли той заявляє, що “любов Твоя розлилася в нашому серці через
Святого Духа, даного нам” *, коли він навчає нас духовним речам,
і показує нам “величний шлях” любові, і схиляє за нас коліна перед
Тобою , щ об м и пізнали “величне знання любові Христа” 2.
Ось чому “угорі” на початку він “ширяв над водами”.
Але кому ж і якими словами говорити про той тягар похотей,
що тягне нас у безодню , і про любов, яка, навпаки, підносить нас
на вершини завдяки Святому Духові, що “ширяв над водами”? Кому
скажу це? Якими словами скажу? Чи м и поринаємо й виринаємо?
Але ж тут н е може бути питання простору, у якому ми потопаємо
і з якого виринаємо. Ц е порівняння було б водночас повне схожості
й несхожості. Ц е наші почуття, чуттєва любов, нечистота нашого
духу, щ о непокоїть нас тягарем журби, яка оволоділа нами. І це
Твоя святість підтягає нас на вершини лю бов’ю Божої безжурності,
щ об м и піднесли вгору наш і серця до Тебе, туди, де Твій Дух
“ширяв над водами” 3, і щ об м и прийшли до найвищого спочинку,
коли наша душа переступить межі “вод”, що без субстанції.
Частина VIII
“Хай буде світло!”
З ’єднання з Богом — єдине блаженство
9. Упав ангел, упала душа лю дини, і своїм упадком вони пока
зали, у яку глибінь темряви була б занурилася безодня, щ о містила
в собі всі духовні створіння, якщо б Ти н е сказав на початку: “Хай
буде світло!”, і якщо б світло не виникло, і якщо б усі духи Твого
Царства Небесного н е прив’язалися слухняно до Тебе, щ об
запевнити собі мир у Твоєму Д усі, який незм інно ширяв понад усім
тим, щ о змінне. Бо ж інакше навіть небо неба було б для Тебе
тільки темною безоднею , а нині воно “світло в Господі” 4.
У нужденному неспокої духів, які впали, які позбавлені одягу
Твого світла, не видно нічого, крім їхньої темряви. Ти достатньо
свідчиш про велич, до якої Ти підніс розумне створіння, а те, що
йому не потрібно було нічого менш ого за Тебе, аби засмакувати в
1
2
3
4
Рим. V, 5.
І Кор. XII, 31. Еф. III, 14; 19.
Пс. 124, 5.
Еф. V, 8.
269
Книга тринадцята
своєму щасті й своєму спокої, є доказом того, що воно н е могло
б бути самодостатнім. Це Ти, Боже наш, “що освітлюєш нашу тем
ряву”, Ти зодягаєш нас своїм світлом, а “наша темрява буде як
сонце опівдні”
Дай мені. Боже мій, і віддай мені Себе — я люблю Тебе!
Оскільки моя любов щ е надто квола, зроби її сильною. Я н е можу
виміряти, скільки недостає моїй любові, щ об вона була достатньою,
щ об моє життя кинулося у Твої обійми й не відривалося, доки не
сховається в тайні Твого обличчя2. Я знаю тільки те, що всюди,
крім Тебе, не лише лоза мною , а й у мені я відчуваю нудьгу, а всі
скарби, що не є моїм Богом, — це для мене нестатки.
Частина IX
Чому тільки Святий Д ух ширяв над водами?
10.
А Отець і Син — чи вони н е ширяли над водами? Коли це
ширяння сприймаємо як ширяння тіла у просторі, то ці слова не
могли б стосуватися навіть Святого Духа, але якщо бачимо там
незмінний маєстат божественності понад усім, що змінюється, то і
Отець, і Син, і Святий Дух “ширяли над водами”.
Але чому ж Святе Письмо говорить тільки про Твого Духа? Чому
тільки щодо нього говорять про місце, де він був, місце, щ о, власне,
не є місцем? Він єдиний показаний як той, що є “Даром Бога” 3,
даром, у якому ми радіємо спочинком, де тішимося Гобою. Наш
спочинок — це наше “м ісце” .
До цього захисту підносить нас любов, а “Твій Святий Д ух” під
носить “нашу покору”, вирвану з “брам смерті” 4. Мир для нас —
у “добрій волі” 5. Кожне тіло тяжить до властивого йому місця; але
ж прямує з доконечної потреби н е тільки вниз: воно прямує й на
своє власне місце. Вогонь здіймається вгору, камінь падає вниз.
Одного і другого тягне їхня питома вага: вони шукають властивого
їм місця. Олія, влита у воду, спливає над водою; вода, влита в олію,
поринає вниз. Одне й друге мають свою питому вагу й прямують
на своє місце. Те, що н е на своєму місці, хвилюється, аж доки н е
знайде його, і тільки тоді воно є в стані спокою. Мій тягар — це
моя любов, і це вона несе м ене, хоч би куди я прямував. Твій Дар
запалює нас і підносить нас угору — ми палаємо й ідемо. Підні
маємося східцями нашої душі і співаємо Пісню сходинок. Це Твій
1
2
3
4
5
Пс. 18, 29; 138, 12
Пс. 31, 2.1.
Дії II, 38.
Пс. 9,15.
Пор.: Лк. II, 14,
270
Святий Августин
СПОВІДЬ
вогонь. Твій добродійний вогонь запалює нас, і ми йдемо,
здіймаємося вгору
до миру Єрусалима. Яка ж це була розкіш,
коли я почув: “Ідемо в дім Господа” 2. Це “добра воля”, що вмістить
нас там, і ми вже нічого н е бажатимемо, крім того, щоб “перебувати
там повік” 3.
Частина X
Блаженство чистих духів
11. Блаженне творіння, яке не зазнало інш ого стану! Воно б само
відрізнялося від того, яким є воно саме, якщо б саме в ту хвилину,
коли воно було створене, Твій Дар, що ширяв понад усім змінним,
н е підняв його тим Твоїм невпинним покликом: “Хай стане світло!”,
що створив світло! 4 Бо й у нас існує різниця між тим часом, коли
ми були темрявою, і тим, коли стаємо світлом 5. Але у Святому
Письмі сказано лиш е те, чим було б це творіння без божественного
освітлення; сказано, щ о ц е творіння було спочатку хистким та
млистим, щ об очевидною стала причина, і стало іншим — тобто,
звернувшись до неослабного світла, зробилося самим світлом. Хто
може, нехай розуміє, нехай просить Тебе про зрозуміння. Чому ж
це докучає мені? Чи ж я те світло, “що освітлює кожну людину,
яка приходить на цей світ”? 6
Ці три явища такі: бути, пізнати, хотіти. Я існую, я знаю , я хочу.
Я той, хто знає і хто хоче. Я знаю, щ о я існую і щ о я хочу. І я
хочу існувати і знати.
Отже, до якої міри наше життя нероздільне в цих трьох проявах?
Життя одне, розуміння одне, суть одна, і їх н е можна розрізнити
по-справжньому; хто може, нехай ц е розуміє! Кожен віч-на-віч із
самим собою нехай уважно приглянеться до себе, нехай побачить
і відповість м е н і!. Зрештою, якщо б навіть і знайшлася там якась
подібність і якщо б ми вміли її виявити, то не треба собі уявляти,
що вже маємо доступ до незм інної дійсності, яка панує над цими
проявами і яка існує постійно, знає постійно і бажає постійно. Це
співіснування трьох явищ, що становлять у Бозі Трійцю, або ця
троїстість — чи міститься вона в кожній Божій Особі? А може, ця
потрійна сполука чудодійно здійснюється в одиничності, що
воднораз є багатократністю. Трійця, що сама в собі є для себе самої
нескінченною метою, завдяки якій вона існує, і знає себе, й
незмінно вистачає для себе в невичерпній величі своєї єдності? Хто
ж зуміє легко створити собі поняття цієї тайни? Хто знайде слова,
щ об висловити її? Хто ж матиме відвагу якось сформулювати її?
Частина XII
Містичне пояснення Книги Буття, І, 1— 3.
При встановленні Церкви Бог
чинить так, як при створенні світу
Частина XI
Яким чином можна дійти до думки про Трійцю?
12. Хто ж може зрозуміти всемогутність Трійці? Хто ж не говорить
про неї, якщо справді про неї говорить? Рідкісна ц е душа, яка,
говорячи про Трійцю, знає, про щ о говорить. І сперечаються, і
перемовляються, але ніхто без внутрішнього спокою н е бачить цього
видіння.
Я б хотів, щ об люди приглядалися до трьох явищ у собі самих,
а вони всі три дуже відрізняються від Трійці. Я вказую на них для
того, щ об і вони проявлялися, щ об люди пробували задуматися над
цим і здали собі справу з того, як далеко вони від цієї тайни.
13.
Іди далі, віро моя, у сповіді своїй. Скажи Твоєму Господеві:
“ Свят, свят, свят! Господь мій. Бог мій!” 2 Це ж у Твоєму Імені
охрестили нас, Отче, Сину і Святий Д у ш е!3 Це ж у Твоє Ім’я й
ми хрестимо, Отче, Сину і Святий Душе! 4 Тому щ о й у нас самих
Бог створив Сво'ім Христом “небо й землю”, тобто духовні й тілесні
члени Своєї Церкви. А наша “земля”, поки прийняла форму науки,
була “невидима й невпорядкована”. І ми були закутані темрявою
невігластва, “бо Ти караєш людину за її гріх”, і “Твій суд — це
глибока безодня” 5.
Але як Твій Дух “ширяв понад водами”, Твоє милосердя не
покинуло наших злиднів. І Ти сказав: “Нехай буде світло'.” , “П о
кайтеся, бо наближається Царство Н ебесне!” 6. І у внутрішньому
1
2
3
4
5
6
Пор.'. Плач І, 12.
Іс. VI, 3.
Мт. XXVIII, 19.
І Кор. І, 15.
Пс. 39, 12; 36, 7.
1 М. І, 3. Мт. III, 2; IV, 17.
272
Святий Августин
СПОВЩЬ
хвилюванні нашої душі “ми пригадали собі Тебе, Господи, на
берегах Йордану, на горі”
піднесеній до Твоєї висоти, що
знизилася для нас. І н е подобалася нам темрява наша, і ми
звернулися до Тебе, і “стало світло”. І ось “ми недавно були
темрявою, а нин і ми світло в Господі” 2.
Частина XIII
с е б е 1, бо голосом Твоїх “водопадів” , а н е своїм, кличе він другу
безодню — предмет своєї ревності і своїх побоювань. Він боїться,
щ об “так, як змій обманув своїм лукавством Єву, н е зіпсувався і
їхній дух і не втратив чистоти” 2, яка є в нашого нареченого —
Твого Єдинородного Сина. Але яким блискучим буде ц е світло,
коли “ми побачимо Його таким, яким Він є ” 3, і висохнуть сльози
мої, щ о стали для мене хлібом моїх днів і ночей, коли раз у раз
запитують мене: “Де ж Твій Бог?” 4
В якому значенні ми вже є “світлом"?
Наша обнова не може бути досконалою в цьому житті
14.
А однак м и тільки у вірі є світлом, а н е в баченні. “ Бо ми
спаслися надією ”. Бо видима надія — це н е надія 3. “Безодня кличе
безодню ”, але це вже “голосом Твоїх водоспадів” 4. Той, хто каже:
“Я н е міг говорити до вас як до духовних істот, а як до істот
тілесних” 5, — він щ е н е вірить, що доторкнувся до мети, і, “забу
ваючи про все, щ о позад нього, він прямує до того, щ о перед
ним ”6, і “він стогне під своїм тягарем” 7, а “його душа спрагла Бога
живого, як олень, щ о прагне джерельної води”, і він волає: “Коли
ж нарешті я дійду?” 8 — бажаючи “бути під покровом своєї оселі,
що на н ебі” 9, і в безодні, що внизу, кидає такі слова: “Н е присто
совуйтеся до цього світу, а перемініться, обновіть вашу душ у” 10...
“ Не будьте хлоп’ятами за своїм розумом, а будьте малятами щодо
лукавства, щ об Ви були досконалі своїм розумом” и ... Ой ви, без
глузді галати, хто ж вас зачарував?"12 Але ц е вже н е його голос,
це вже Твій. Це Ти послав з висоти неба Духа Твого через того,
щ о, здіймаючись аж до неба, “відкриває запори дарів Твоїх”, щ об
“повновода ріка звеселяла Твоє м істо” 13.
Бо ц е ж до нього зітхає приятель нареченого, маючи вже в собі
начатки Духа, але все щ е сам до себе зітхає, вичікуючи всиновлення
і відкуплення; жива частка нареченої (Церкви), він ревно старається,
бо ж він “приятель нареченого”, його старання для н еї, а н е для
1 Пс. 42, 7. (Тобто — Христі).
2 Еф. V, 8.
3 II Кор. І, 9; IV, 18. Рим. VIII, 24.
4 Пс. 42, 8.
5 І Кор. III, 1.
6 Фил. III, 13.
7 II Кор. V, 4; 2.
8 Пс. 42, 3.
9 II Кор. V, 2.
10 Рим. XII, 2.
11 І Кор. XIV, 20.
12 Гал. III, 1.
13 Мал. III, 10. Пс. 46, 5.
273
Книга тринадцята
Частина XIV
Віра й надія зміцнює душу
15.
А я сам також волаю: “Де ж Ти, Боже мій? Д е Ти?” “Відпо
чиваю трошки в Т обі” 5, коли “видихаю свою душу криком радощів
і величання, справжнім святковим співом” 6. Але вона щ е сумна,
бо провалюється і стає безоднею; чи, радше, відчуває, щ о вона ще
є безоднею. Але м оя віра, та віра, яку Ти освітив уночі перед моїми
ногами, каже їй: “Чому сумуєш , душе моя, і чому хвилюєш мене?
Уповай на Господа”, Його Слово — це світильник перед ногами
тв оїм и 1. Уповай, витримай, доки промине ніч — мати безбожників,
доки промине гнів Господа, той гнів, синами якого були колись і
ми 6, коли були темрявою. Сліди цієї темряви ми волочимо в нашо
му т іл і9, щ о вмерло через гріх, аж доки легенький вітерець дня не
прийде розвіяти т ін і10. Уповай на Господа”. “ Від рання стоятиму
й оглядатиму; завжди величатиму Й ого”. “ Від рання стоятиму і п о
бачу спасіння обличчя м ого”, мого Б о г а 11, “Того, що оживить на
віть наші смертні тіла через Духа, що живе в нас” 12, тому що він
милосердно ширяв над темною хвилею нашого внутрішнього життя.
І в цій життєвій прощ і м и одержали від нього запоруку, що будемо
колись світлом; і ми вже спаслися надією, і з синів ночі й темряви
ми стали синами світла й синами дня 13.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
Ів. III, 29. Рим. VIII, 23.
II Кор. XI, 3.
І Ів. III, 2.
Пс. 42, 4.
Пор.: Йов. XXXII, 20.
Пс. 42, 5.
Пс. 42, 6; 119, 10.
Еф. II, 3.
Рим. V III, 1.
Пісн. II, 17.
Пс. 5, 4; 43, 5.
Рим. V III, 11.
І Соя. V, 5; II, 4. Рим. VIII, 2.
18 - 9735
274
Святий Августин
СПОВІДЬ
Поміж одними й другими нема нікого, хіба тільки Ти, що вмієш
розрізняти в непевності людського знання, тому що Ти досліджуєш
наші серця й називаєш світлом день, а темрявою ніч Хто ж , крім
Тебе, зможе ц е розрізнити? 2 Бо хіба ми маємо щ ось, чого б не
одержали від Тебе; посудину честі з тієї ж маси, з якої виготовлено
й іншу — посудину безч естя3.
Частина XV
Алегорії: небосхил — це Святе Письмо;
води над небосхилом — ангели
16. І хто ж , як н е Ти, Господи, розпростер над н аш і небосхил
поваги у Твоєму Божому Письмі? “Бо небо скрутиться, як книж
ка” 4, а тепер воно розтягається над нами, як шкура. Однак ще
вища повага Твого Божого Письма, відколи спочили в смерті смерт
ні, через яких Ти нам розділив його. І Ти знаєш. Господи, Ти
знаєш , яким чином Ти зодягнув у шкуру людей, коли через гріх
вони стали смертними 5. Отже, Ти розтягнув, як шкуру, небосхил
своїх святих к н и г6. Твоїх завжди доладних одкровень, які Ти вста
новив над нами через послугу смертних людей. Бо ж із самою їх
смертю опора поваги в похвалах, якими вони вшановували Тебе,
високо простягається над усім, що внизу, так високо, як у такій
величі н е простягалась, якої вона н е мала навіть за їхнього життя.
Бо тоді Ти щ е н е простягнув неба, як шкуру; Ти тоді щ е н епрого
лосив по всьому світі голосної слави їх смерті.
17. Нехай ми, Господи, побачимо небеса — твір Твоїх рук!7 Зніми
з наших очей хмару, якою Ти заслонив їх. Ось тут міститься свідчен
ня Твоє, що “дає Мудрість недоліткам” 8. Докінчи Твою славу, Боже
мій, “устами цих немовлят, цих маленьких, які ще при грудях!” 9
Ні, ми справді н е знаємо інш их книг, які б так принижували гор
дість, які б завдавали більшої поразки ворогові, судовому захисни
1 1 М. І, 5.
2 І Кор. IV, 7.
3 Рим. IX, 21.
4 Іс. XXXIV, 4. (Треба розуміти сувій, бо в старовині так скручували том і
вкладали в округлу посудину).
5 Пор.: Виклад псалма, 104, 1, §8: “Шкура означає смертність; тим-то й ті двоє
людей — наші прародичі, справники гріха людського роду, стали смертними та
були вигнані з раю; а щоб позначити їх смертність, їх убрали в шкуратяні
сорочки”. Там же знаходимо, що Бог розтягнув небо, як шкуру, щоб ми розуміли
небо як Святе Письмо. Цю повагу положив Бог найперше в Своїй Церкві.
6 Пор.: Пс. 104, 2.
7 Пс. 8, 4.
8 Пс. 19, 8.
9 Пс. 8, 3.
Книга тринадцята
275
кові, що захшцає свої власні гріхи, аби опертися перемир’ю, яке
Ти йому пропонуєш. Я не знаю. Господи, ні, я не знаю інших
таких чистих віщувань ], здатніших схилити мене до сповіді, зігнути
покірно мій карк під Твоє ярмо й запросити мене до безкорисливої
служби Тобі.
Нехай я зрозумію їх, Батьку Доброти! Зроби мені, покірному, ту
ласку, бо ж Ти для покірних душ так міцно устаткував їх.
18.
Я вірю, щ о є інш і води над цим небосхилом; води невмирущі
й відділені від зем ної тлінності 2. Нехай величають Тебе ті надземні
воїнства ангелів, воїнства, яким н е треба оглядати цього небосхилу,
ані вчитися Твого слова чиганням! Вони раз у раз бачать Твоє
обличчя 3 й читають у ньому без послідовності складів у часі, чи
тають те, чого хоче споконвічна воля. Це водночас читання, вибір,
розкошування. Це читання триває завади, і те, щ о вони читають,
н е проминає. Вони читають незмінність Твого задуму, предмет їх
нього вибору і їхньої любові. І ця книга н е замикається ніколи, не
згортається, бо ж Ти Сам для них є цією книгою, і Ти вічний,
тому щ о це Ти вмістив їх над небосхилом, встановленим Тобою
над безсиллям народів унизу, щ об вони піднімали до нього свої очі
й пізнавали милосердя Твоє, яке в часі заповідає Тебе, хто є Твор
цем часу. Бо “Милосердя Твоє на небесах, а Твоя Правда здіймаєть
ся аж до хмар” 4. Проходять хмари, але небо триває. Проповідники
Твого Слова переходять із цього життя в інш е, але Твоє Письмо
простягається над народами аж до кінця віків. “ Промине небо й
земля, але н е проминуть Твої Слова” 5. Ця шкура скрутиться, а
“трава”, над якою вона простягалася, зів’яне з усією красою квітів.
“Але Твоє Слово триває у віках” 6. Воно з ’являється нам у загадці
хмар, через дзеркало неба, але н е таке, як воно в дійсності, тому
щ о, хоч ми самі й улюблені діти Твого Сина, нам ще н е явилося
те, чим ми будемо. Він дивився на нас через серпанок Свого тіла,
Він попестив нас, Він запалив нас лю бов’ю, і ми побігли за “запа
хом Його пахощів” 7. Але коли Він покажеться, ми будемо подібні
до Нього, тому що “побачимо Його таким, яким Він є ” 8. Бачити
Його таким, яким Він є, Господи, — ось наш привілей, яким ми
ще не можемо скористуватися.
1
2
3
4
5
6
7
8
18 *
Пор.: Пс. 12, 7.
Пс. 148, 4 - 5 .
Пор.: Мт. XVIII, 10.
Пс. 36, 6.
Мт. XXIV, 35.
Іс. ХЬ, 6 -8 . Як. І, 11.
Пісн. І, 3.
І Ів. III, 2.
276
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина XVI
Ніхто не знає Бога так, ж Він знає Сам Себе
19. Бо так само, як Т и Є диний маєш безумовне буття. Ти Єдиний
маєш і правдиве пізнання, Ти, щ о існуєш незм інно, знаєш
незмінно, хочеш незмінно. Твоя Істота хоче і знає незм інно, Твоє
знання є і хоче незм інно, Твоя воля є і знає незмінно. І н е здається
справедливим перед лицем Твоїм, щ об наскільки незм інне світло
знає само себе, настільки і його могло знати освітлене ним змінне
створіння.Ось чому моя душа стає перед Тобою , як земля без
води і. Так само, як вона сама себе н е може освітити, н е може й
сама через себе заспокоїти своєї спраги. Бо ж “у Тобі знайдемо
джерело життя, і як у Твоєму світлі — побачимо світло” 2.
Книга тринадцята
ближнього в його матеріальній ск р у т і' . Вона сама в собі носить
насіння цього співчуття з огляду на подібність з ним, бо ж це
відчуття наш ої нужди наказує нам милосердитися над тими, що
терплять нужду, і допомагати так, як хотілося б, щоб так допомагали
й нам, коли б ми опинилися в подібній скруті. І ця допомога
стосується н е тільки легких речей, щ о легкі, як трава; ця допомога,
як урожайне дерево, обтяжене фруктами і добродійствами, запевняє
опіку й міцну, мужню підпору, щ об вирвати того, щ о терпить
несправедливість, із рук власть імущого і забезпечити йому захисну
тінь і сильну підпору слушної справедливості.
Частина XVIII
Нехай ця “суха земля" стане родючою.
Через добро можна змінитися аж до споглядання.
Праведників можна порівняти з зорями.
Дари “мудрості" вищі за дари знання
Частина XVII
Гірка вода (1 М. І, 9) — це світ,
суха земля — це добро
20. Хто ж позбирав у одну-єдину масу води гіркоти? 3 Вони всі
прямують до тієї самої мети — д о минущого земного щастя, і з
уваги на нього вони роблять усе, хоч би якою незліченною була
різнорідність хвилювань, щ о їх непокоїть. Хто ж інш ий, як не Ти,
Господи, сказав водам, щ об зібралися в одне місце, а сухій землі —
щоб показалася 4, спрагла Тебе? Це ж Твоє море, і це Ти створив
його; це Твої руки сформували цю суху землю 5. Бо це н е гіркота
води, це сполука вод називається морем. Бо Т и приборкуєш злі
похоті душ. Ти встановлюєш межі, яких їм н е дозволено
переступати. Ти змушуєш їхні хвилі розбиватись об С ебе, і таким
чином Ти впорядковуєш море за наказом Твого володіння, що
простягається понад усім 6.
21. А щ одо тих душ , які спраглі Тебе, і з ’являються перед Твоїм
лицем, і які Ти з цілком іншою метою відділив від усякого єднання
з морем. Ти зрошуєш їх водою, що випливає з таємного солодкого
джерела, щ об земля приносила плоди, і вона приносить свої плоди,
і, підкоряючись наказам Господа Бога Свого, наша душа народжує
твори милосердя “відповідно свого роду” 7: любов і порятунок
1
2
3
4
5
6
7
Пор:. Пс. 143, 6.
Пс. 36, 10.
Про цей вислів говорить Августин у “Викладі псалма”, 64, 6, § 9.
Пор:. 1 М. І, 9.
Пс. 95, 5.
Пор:. Йов. XXXVIII, 8; 11.
1 М. І, 11- 12.
277
22.
Ох, Господи, Ти, що розділяєш за своїм звичаєм радощі й
силу, дозволь також, щ об “зродилася з землі правда, щ об з висоти
неба споглянула справедливість” 2 і щ об “показалися світила на
небосхилі” 3. Поділімся з голодним шматком хліба, дозвольмо зайти
під нашу стріху беззахисному вбогому, зодягнім голого й не
гордуймо нашими одноплемінниками! 4
А коли наша земля зродить такі плоди, споглянь на них і скажи:
“Це добре”. Нехай наше світло “заясніє в нашому часі” 5, і нехай
ц е жниво добрих справ, хоча б і не знати яке маленьке, дозволить
нам здійматися щораз вище і серед розкош ів споглядати Слово
Життя, а тоді ми покажемось у світі, як “світила”, прикріплені до
небосхилу Твого Письма.
Бо ж саме там Ти розмірковуєш з нами, щ об ми могли прокласти
межу між тими речами, щ о осягаються розумом, і тими, що
сприймаються відчуттями, як кладемо межу між днем і ніччю; або
між душами, відданими речам, щ о осягаються розумом, і речам, які
сприймаються відчуттями, щ об Ти вже н е Сам у таїні Свого суджен
ня, як перед створенням небосхилу, проводив межу між світлом і
темрявою, але щ об і Твої духовні раби, вміщені й розподілені на
цьому ж небосхилі після виявленої в усьому світі Твоєї ласки, світи
ли над землею, і відмежовували день від ночі, і визначали перебіг
1
2
3
4
5
Пор. тлумачення у “Викладі псалма”, 66, 6.
Пс. 85, 12.
ЇМ. І, 14.
Іс. ЬУІІІ, 7.
Іс. ЬУІІІ, 8.
278
Святіш Августин
СПОВІДЬ
часів, адже старі минули, а нові ось настали, адже ближчим є наше
спасіння, ніж ми у те вірили; воно ближче й тому, що ніч
проминула, а день наблизився, адже Ти благословляєш вінець Твого
року, посилаючи женців на своє жниво, де над засівом працювали
інші, посилаючи і на інш ий засів, чиє жниво наприкінці.
Так Ти вислуховуєш бажання праведника і благословляєш його
літа. Але Ти, Ти завжди Той Самий, а Твої літа, що зовсім не
проминають
— ц е наче житниця, “яку Ти готуєш для літ, що
проминають”.
23.
Твій вічний намір у слушний час розподіляє на землі небесні
блага: одним дано через Святого Духа Слово Мудрості, як “більше
світило”, призначене для тих, що радіють світлом осяйної Правди,
як ранньою зорею дня; інш і одержують від того самого Духа Слово
Знання — “менш е світило” ; щ е інші — віру, або силу лікувати,
чи віщувати, чи бачити духів, або ж дар мов. А всі ц і дари наче
зорі, бо ж усі вони, — ц е твори одного й того ж Духа, “що розділяє
кожному свої добродійства, як йому завгодно”, і який велить
появлятися і світити цим зорям “для добра всіх” 2.
Але те Слово Знання містить у собі всі правдиві таємниці, що
відміняються за часами так, як сам місяць, оскільки ці інші дари,
про які я вже згадав, порівнявши їх із зорями, різняться від того
ясного світла М удрості, радості дня, щ о заповідається, оскільки
вони є лише сутінком ночі. Вони, зрештою, необхідні для тих, до
кого цей Твій дуже розумний раб н е міг звертатися як “до істот
духовних, а як до істот тілесних” 3, він, щ о “проповідує Мудрість
тільки між досконалими” 4.
А щодо тілесної людини, то вона, неначе “немовлятко у
Христі” 5, щ е повинна живитися молоком, аж доки набере сил,
щ об споживати тверду їжу, і щоб її очі витримували промені сонця,
та щ об вона н е почувала себе покинутою вночі, а щ об
вдовольнялася ясністю місяця і зір.
Ось Твої повчання, які Ти дав нам, Боже наш, Найвища
Мудросте, у Твоїй Книзі, Твоєму небосхилі, щ об ми були спроможні
розрізняти все в чудових роздумах, — щоправда, обмежених ще
“знаменнями, часами, днями й літами”.
1
2
3
4
5
Пс. 102, 28.
І Кор. XII, 7 - 1 1 .
І Кор. III, 1; II, 14.
І Кор. II, 6.
І Кор. III, 1.
Книга тринадцята
279
Частина XIX
Шлях до досконалості.
Нове алегоричне тлумачення “сухої зем лі”
24. Але найперше “обмийтеся, очистіться, відкиньте єхидність з
ваших сердець і з-перед моїх очей”, щ об показалася “наша земля” .
Навчіться чинити добро, віддайте справедливість сироті й
заступайтеся за вдову, щ об земля родила буйні трави й фруктові
дерева. Приходьте, і розмовлятимемо разом, каже Господь, щ об
загорілися на небосхилі неба “світила” й сяяли над землею.
Той багач питав доброго Вчителя, що має діяти, аби досягти
вічного життя. Добрий Учитель, якого багач вважав тільки людиною,
а який добрий тільки тому, щ о Він Бог, — відповів йому: “Якщо
ти хочеш дійти до Життя, дотримуйся заповідей, відкинь геть від
себе гіркі води нікчемності й єхидності, остерігайся вбивства,
перелюбства, крадіжки й фальшивого свідчення, щ об показалася
”суха земля" і щоб з неї зродилася пошана батька й матері й любов
ближнього". — “Я ж те все зробив”, — відповідає багач
“Звідки
береться так багато терня, коли земля родюча? Іди, викорчуй густі
чагарники захланності, продай те, щ о посідаєш , збагатись плодами,
роздавши їх убогим, і матимеш скарб на небесах; опісля ж іди за
Господом, якщо хочеш бути досконалим; стань товаришем тих, кому
говорить Слово Мудрості Той, Хто знає, що слід приділити дню , а
що ночі” 2. Отже, ти також пізнаєш їх, щ об і для тебе вони стали
“світилами” на небосхилі неба. А це неможливе, якщо н е буде там
твого серця, а твоє серце не зможе там бути, вже там нема твого
“скарбу” 3, як ти чув ц е від доброго Вчителя. Але засумувала
неродюча земля, і терня заглушило Слово 4.
25. Але ви, “вибраний роде”, ви, “слабосилі цього світу”, ви,
що зреклися всього, щ об іти за Господом, ідіть за Ним, присоромте
си льни х5; своїми променистими ногами ступайте за ним і світіть
на небосхилі, щ об небеса оповідали Й ого славу, відділяючи світло
“досконалих”, які щ е н е дорівнюють ангелам, від “темряви” недо
літків, для яких ще не втрачена вся надія 6. Світіть над усією землею!
Нехай день, р оз’яснений сонцем , сповістить дню Слово Мудрості,
і нехай ніч під променями місяця сповістить ночі Слово Знання!7
1 Мт. XIX, 1 6 - 22. Мр. X, 1 7 - 22. Лк. XVIII, 1 8 - 27.
2 Пор.: І Кор. II, 6.
3 Мт. VI, 21.
4 Пор.: Лк. XVIII, 23. Мт. XIII, 7.
5 Лк. XVIII, 28. І Кор. І, 27.
6 Рим. X, 15. Іс. Х Ш , 7. Пс. 19, 2.
7 Пс. 19, 3.
280
Святий Августин
СПОВЩЬ
Місяць і зорі нехай світять ночі, але ніч нехай н е затемнює їх
сяйва, бо ж вони самі освічують її міру, відповідно до якої вона
може те світло сприймати. Так, як це сказав Господь: “Нехай засві
тяться світила на небосхилі неба”
“несподівано долинув з неба
шум, немовби рвучкий вітер, і появилися немовби вогненні язики,
що розділилися, й осіли на кожному з них” 2, і “засяяли на небі
світила, щ о мають слово життя” 3. Розбігайтеся всюди, святі вогні,
величне полум’я! Бо це ви — світло світу, і ви н е ховаєтесь4 під
“четвериком”. Той, до кого ви прив’язалися, піднесений до слави,
і Він нас підніс. Розбігайтеся всюди, о б ’явіться всім народам!
Частина XX
Плазуни, обдаровані живими душами (1 М. І, 20), — це Тайни.
Птахи, що літають над землею, — посланці Слова Божого.
Чуттєві знаки вічних правд
створені з огляду на людське безсилля.
Треба, щоб душа здійнялася від чуттєвих знаків до правди,
яку вони означають
26.
Нехай почне й море; нехай народжує ваші твори; нехай води
виведуть плазунів, обдарованих живими душами 5. Бо, “відділивши
вартісне від безвартісного”, ви стаєте устами Бога 6, якими Бог каже:
“ Нехай виведуть води... н е живу душу (це ж земля виводить її), а
плазунів, обдарованих живою душею, і птахів, що літають над зем
лею ” 1. Ці плазуни. Боже мій, — це Твої Тайни. Завдяки діянням
Твоїх святих вони переповзли через хвилі спокус цього світу, щ об
покропити народи водою хрещення, яке дане у Твоєму Імені. І так
само вивелися великі дива, які можна порівняти з морськими твари
нами, а слова Твоїх посланців літали над землею 8, на небосхилі
Твоєї Книги, повага якої повинна взяти під свій покров їх лет,
куди б вони н е подалися. Бо ж “ц е н е гутірка, н е розмови, голосу
яких зовсім н е чути. їх звук пролинув над усією землею, а їх слова
перелетіли аж на край світу” 9; Твоє благословення, Господи,
помножило їх.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1 М. І, 14.
Дії II, 2 - 3.
Пор:. Фил. II, 15— 16. Ів. І, 1.
Мудр. III, 7. Мт. V, 14.
1 М. І, 20.
Пор:. Єр. XV, 19.
1 М. І, 20.
Пор.: Дії II, 11.
Пс. 19, 4— 5.
281
Книга тринадцята
27. Чи, може, я брешу? Чи, може, змішую й переставляю, н е
вміючи відрізнити нового пізнання речей, що на небосхилі, від того,
що відбувається в бурхливому морі, під небосхилом? Але ж ні! З
одного боку, є речі, поняття яких постійне, обм еж ене і н е зростає
з роду в рід, наприклад, світло мудрості й знання. Але, з другого
боку, ці речі допускають численні та різноманітні дії матеріального
плану; внаслідок безнастанного зростання вони помножуються під
Твоїм благословенням, Боже мій. Ти дав нам подолати безсилля
наших чуттів, що так легко позбавляються смаку, дозволяючи, щоб
Єдина Правда здійснювалася й формувалася перед духом на тисячу
ладів через тілесні рухи.
Ось що виводять води, але тільки завдяки Твоєму Слову. І все
те народилося з самої потреби народів, що стали чужими для Твоєї
вічної Правди, але тільки завдяки Твоєму Євангелію, тому що це
ті води, які виплюснули зі свого лона ті плоди, гірка млявість яких
була причиною того, що Твоє Слово заступилося за них, щ об видо
бути їх звідтіля.
28. І кожен твір гарний, коли він виходить з-під Твоєї руки; але
Ти, Ти незрівнянно кращий, бо Ти Творець Всесвіту. Якщо б Адам
не впав так низько, то з його лона не вийшли б гіркі хвилі океану,—
маю на думці людський рід з його глибокою цікавістю, бурхливою
пихою та крилатою змінністю. Отже, розділювачі 1 Твого Слова не
потребували б на лоні хвиль переставляти Твоїх учнів і Твої таємні
слова в тілесних і чуттєвих учинках. Бо так я пояснюю слова “плазу
н и ” і “птахи” . Але люди, хоч вони й посвячені, хоч і втаємничені
в ці символи, не переступили б матеріальних тайн, яким вони підпоряд
ковані, коли б їх душа, здіймаючись угору, не піднялася до духовного
життя за початковим Словом і не прямувала до повної досконалості.
Частина XXI
“Ж ива душ а”, що її виводить земля,
це душа насправді християнська
—
29. Ось чому, завдяки Твоєму Слову, не морські безодні, а земля,
вже відділена від гірких вод, привела на світ не плазунів, обдарованих
живою душ ею, і птахв, але насправді живу душу 2. Ця душа не потре
бує хрещення, обов’язкового для поган, тому що вона сама потре
бувала його тоді, коли ще була вкрита водами. Бо інакше не можна
ввійти в Царство Н ебесне, відколи Ти поставив таку умову вступу.
Вона вже не домагається надприродних чудес, щоб увірувати 3. Вона
1 Апостоли.
2 1 М. І, 24.
3 Ів. IV, 48.
282
Святий Августин
СПОВІДЬ
вірить, хоча б і н е бачила знаків і чудес, тому щ о вона вірна земля,
вже відділена від гіркої невірності морських вод. Отже, мови — це
знамено н е для вірних, а для невірних \ Земля, яку Ти встановив
на водах, зовсім н е потребує тих птахів, яких Твоє Слово вивело з
вод. Пошли, отже, їй Твоє Слово через Своїх вістунів. М и можемо
тільки розповісти їх вчинки, але це Ти дієш у їх вчинках, щ об вони
творили живу душу.
Земля виводить їх, бо ж вона є причиною цієї дії душі, так само
як море було причиною виведення плазунів, обдарованих живою
душею, і птахів під небосхилом. Але земля н е потребує цих істот,
хоч вона споживає зловлену в глибинах рибу 2 при цьому столі, що
його Ти зготовив перед очима в ір н и х 3. А коли її зловили в
глибинах, то для того, щ об живити суху землю! А ці птахи — це
діти моря, однак вони множаться на землі. Бо коли людське безвір’я
було причиною першого євангельського проповідування, то навіть
самі вірні черпають звідти заохочення й щедре благословення. А
щодо живої душі, то вона виводить свій початок із землі, бо ж для
вірних нема нічого кориснішого від зречення любові цього світу,
щ об жила для Тебе їх душа та дума, щ о було вмерла, живучи в
розк ош ах4 — смертельних розкошах. Господи, бо Ти — живі
розкош і чистого серця.
ЗО.
Отже, хай Твої слуги працюють на землі н е так, як на водах
безвір’я, — провіщаючи і промовляючи дивами, таємними знамен
нями та містичними висловами, які, викликаючи страх перед тими
загадковими знаками, здатні привернути увагу неосвіченості — ма
тері подиву, бо такий вступ до віри для синів Адамових, які забу
ли про Тебе , як довго вони відвертаються від Твого обличчя і
стають “безоднею ”. Але нехай раби Твої працюють наче на сухій
землі, вже відділеній від крутежу безодні, і нехай вони, живучи на
очах вірних, закликають наслідувати їх, і нехай стануть для них зраз
ком .
Ось так, н е лише щ об слухати, а й щ об виконувати, нехай вірні
прихиляють вуха свої д о наук: “Шукайте Бога, і житиме душ а ваша „’о* земля виведе живу душу. “Не пристосовуйтесь до цього
світу” , тримайтеся здалека від нього, бо душа н е живе, хіба тільки
1 І Кор. XIV, 22.
2
По-грецьки іхвхіС, (риба). Це перші букви слів ІіЬоііС, ХрівтС, вео^ ЬгбС,
Сштлр(Ісус Христос Син Божий Спаситель). Риба була символом християн.
Символ цей і його значення викладає святий Августин.
Пор.: Пс. 23, 5. Лк. XXIV, 4 2 - 4 3 .
4 І Тим. V, 6.
5 Пор.: 1 М. III, 8.
^ Пор.: І Сол. І, 7.
7 Пс. 69, 33.
8 Рим. XII, 2.
283
Книга тринадцята
тоді, коли обминає ті речі, пожадання яких спричиняє загибель.
Бережіться незмірно дикої гордості, бездіяльної насолоди розкоші
й оманливої видимості зн а н н я 1: ось тут дикі освоєні потвори,
домаш ні укоськані тварини, вужі без отруйної ядучості, адже
вони — ц е виражені алегорією порухи душі. Одначе пихата жадоба
звеличення, розкошування насолодами, дурман пустої цікавості
ось порухи мертвої душ і, якої навіть смерть не позбавила руху. Вона
вмирає, віддалившись від джерела життя, цей світ мимоходом ловить
її, і вона пристосовується до нього.
ЗІ. Але Твоє Слово, Боже мій, — ц е “джерело вічного життя”,
і “воно не проминає” 2. Ось чому воно обороняє нас, щ об ми не
збилися з пуття. “ Не пристосовуйтесь до цього світу”, — каже воно,
щ об земля, зрош ена джерелом життя, вивела живу душу — душу,
чисту перед Твоїм Сином, завдяки Твоїм Свангелістам, душу,
наслідувачку наслідувачів Твого Х ри ста3. Таке значення слів за
його родом ”, бо приятель наслідує того, кого любить. “ Будьте так,
як я, — каже Апостол, — бо ж я такий, як ви” 4.
Таким чином, будуть у “живій душ і” тільки величні звірі, й їх
поведінка буде лагідна. Бо ж Ти Сам навчав так: Поводься завжди
лагідно, й усі любитимуть тебе” 5. Домашні тварини також будуть
добрі: коли вони їдять, то н е жиріють з достатку, а коли не їдять,
н е терплять з л и д н і в Д о б р і вужі н е матимуть отруйної ядучості,
щ об шкодити, а будуть хитрими, щоб остерігатися: вони й не дослід
жуватимуть дочасної природи, хіба остільки, оскільки потрібно, щоб
від створення сягнути зором до зрозуміння віч н ості1. Бо всі ті
тварини служать розумові, коли вони звернули зі смертного шляху,
живуть і стають добрими.
Частина XXII
Обновлена душа відважно прямує
до вищих духовних благ
32.
Бо ось так. Господи Боже наш, Творче наш, як тільки наші
почуття, які нас умертвляли, доки ми вели ледаче життя,
звільняються від будь-якої любові до цього світу, якщо наша душа,
живши добре, буде врешті справді жива, і коли здійсниться слово,
яке Ти сказав устами Твого Апостола: “Не пристосовуйтеся до цього
1 І Тим. VI, 20.
2 Пор.: Ів. І, 3; IV, 14.
3 Пор.: І Кор. XI, 1.
4 Гал. IV, 12.
5 Пор.: Еккл. III, 19.
6 Пор.: І Кор. VIII, 8.
7 Пор.: Рим. І, 20.
284
Святий Августин
СПОВЩЬ
світу”, — щ ойно тоді сповняться і тепер додані Тобою слова: “Але
перемініться обновою Вашого серця”
Бо Ти н е сказав: “Нехай
стане людина за своїм родом ”, а: “ Створім людину за Нашим
образом і Нашою подобою ” 2, — щ об ми могли переконатися, яка
воля Твоя.
Ось чому цей розділювач Твого Слова, щ о привів на світ стільки
синів через Твоє Євангеліє 3, н е хотів мати “маленьких немовлят”,
щ об їх годувати молоком і леліяти, як п естун ка4, сказав:
“ Перемініться обновою вашого серця, щ об пізнати волю Бога, яка
є доброю , приємною й досконалою ” 5. Чому Ти н е кажеш: “Нехай
стане лю дина...”, а: “ Створім лю дину” ; н е за її родом, але “за
Нашим образом і за Нашою подобою ”? Бо той, хто обновлений
духовно, хто споглядає й розуміє Твою Правду, н е потребує, щ об
інша людина вказувала йому шлях, щ об він робив так, як “його
рід”. Завдяки Твоїм вказівкам він сам здає собі справу з того, яка
воля Твоя, і з того, щ о “добре, приємне й досконале”. Ти навчаєш
його, бо ж він уже тямущий і може побачити Трійцю в Єдності й
Єдність у Трійці. Ось чому Ти сказав у множині: “ Створім лю дину”,
а згодом в однині: “І Бог створив лю дину”. Ти сказав у множині:
“За Нашим образом”, а потім в однині: “За образом Бога”. Таким
чином, людина обновляється, “щоб пізнати Бога за образом Того,
Хто її створив”6, а “духовний засуджує все”, що треба засуджувати,
але “його самого не судить ніхто” 1.
Частина XXIII
“Духовний” створений на те, щоб судити й карати,
але тільки в означених межах
33.
“Він засуджує все” — ц е значить, щ о він має владу над
морськими рибами, над небесними птахами, над домашніми твари
нами, тваринами й дикими звірюками, над усією землею, над усіма
плазунами, щ о плазують по п овер хн і8. Цю впаду здійсню є він за
своїм розумінням, завдяки якому його осягає суть “Божого Д уха”9.
Зрештою, “людина, піднесена до такого ступеня почесті, н е зрозу
міла своєї величі; вона зрівнялася з нерозумними тваринами і стала
1 Рим. XII, 2.
2 1 М. І, 26.
3 Пор.: І Кор. IV, 15.
4 Пор.: І Кор. III, 1 - 2. І Сол. II, 7.
5 Рим. XII, 2.
6 Кол. III, 10.
7 І Кор. II, 15.
8 1 М. І, 26.
9 Пор.: І Кор. II, 14.
Книга тринадцята
285
подібна до них" *. Ось як у нашій Церкві, Боже мій, за Твоєю
ласкою, щ о Ти її приділив, — бо ми Твої твори, а Ти створив нас
між добрими творами 2, — і там не лише ті, що наказують за Духом,
а й ті, щ о за Духом підкоряються тим, хто їм наказує. Ти створив
і людські “жіночу й чоловічу” 3 істоти у Твоїй духовній ласці, у
якій з огляду на стать “нема ні самця, н і самиці, ні єврея, ні грека,
н і раба, ні вільного” 4. Отже, “духовні” — ті, що наказують, як і
ті, що підкоряються, — судять “духовно”. Однак їх суд не
стосується духовних думок, які ясніють на небосхилі, — до них не
належить суд, що стосується високої поваги, — ні навіть про Святу
Твою Книгу, навіть там, де виникає якась неясність, м и їй
підпорядковуємо наше розуміння й несхитно віримо, що навіть те,
що залишається закритим перед нашим зором, могло бути сказане
тільки в цілковитій певності і що воно є правдою. Так само й
людина, хоча вже й “духовна” , й “обновлена в пізнанні Бога, за
образом Того, Хто її створив” 5, повинна дотримуватися закону, а
н е засуджувати його. Вона вже не дозволяє ділити людей на “духов
них” і “тілесних”. Таке розрізнення неможливе, Боже мій, а можли
ве воно хіба тільки для Твого бистрого зору. Тоді, коли їх “твори”
ще не показалися, ми н е можемо пізнати їх “за їх плодами’
А
Ти, Господи, навпаки. Ти вже пізнаєш , Ти вже розподілив їх і
покликав з таємним наміром перед самим створенням небозводу.
Ж оден “духовний” не судить бурхливої юрби цього світу 7: бо як
же йому судити “тих, що назовні”, коли він не знає тих, що ввійдуть
туди, щоб засмакувати солодощів Твоєї ласки, ні тих, що залишаться
у вічній гіркоті безбожності?
34.
Отож так само людина, яку Ти створив “за Своїм образом”,
н е одержала влади ні над небесними світилами, ні навіть над самим
тайним небом , ані над днем, ані над ніччю, що їх Ти покликав до
існування перед створенням, ні над тим “збором вод”, яким є море.
Вона одержала владу тільки над морськими рибами, над птахами
небесними, над усіма тваринами, над усією землею й над усіма
гадами, щ о повзають по поверхні землі.
Вона судить і схвалює те, щ о “добре, а не схвалює того, що
погане, чи то в урочистості тайн, якими посвячують тих, кого Твоє
милосердя знаходить на дні вод, чи в тих святкових бенкетах, де
використовують цю рибку з безодні для того, щоб нею живилася
1
2
3
4
5
6
7
Пс. 49, 21; 13.
Еф. II, 10.
1 М. І, 27.
Гал. III, 28.
Кол. III, 10.
Пор.: Мт. VII, 20.
Пор.: І Кор. IX, 12.
286
Святий Августин
СПОВЩЬ
вірна земля, чи то в словах і в розмовах, щ о підпорядковані повазі
Твоєї Книги, і які, наче птахи, літають під небосхилом: пояснення,
виклад, розмова, диспут, благословення й заклики, щ о вихоплю
ються з уст звучними знаками, щоб народ відповів: ”Амінь!” Якщо
всі ті слова виголошуються, то причиною їх є прірва в безодні світу,
засліплення тіла, що, не вміючи побачити чистої думки, приневолює
видавати звуки, що вдаряють у вуха. Отож, хоч птахи множаться
на землі, все ж початок свій вони виводять з вод.
“Духовний” судить також, визнаючи те, щ о добре, а н е визнаючи
того поганого, яке він знайде в творах, у звичаях вірних, в їх
милостинях, щ о наче є овочами землі; він судить “про живу душ у”,
пристрасті якої приборкані чистотою, постом, побожними розду
мами 1 про ті всі речі, які він сприймає тілесними чуттями. Врешті,
він може судити там, де він має змогу поправити.
Частина XXIV
Алегоричне пояснення слів “ростіть і множтеся”.
Виправдання алегоричного методу
35. Але що це? Яка ж це тайна? Ось, Господи, це Ти благо
словляєш людей, щ об вони “росли, множилися і сповняли землю”.
Хіба ж немає в тім з Твого боку потаємного наміру, щ об дати нам
зрозуміти? Чому ж Ти так не поблагословив світла, яке Т и назвав
“днем ”, ані небозводу, ні світил, н і зір, ні землі, ні моря? Я б радо
сказав, Боже мій, щ о створив нас за Своїм образом так, я б радо
сказав, що Ти хотів залишити людині привілей цього благословення,
коли Ти н е поблагословив так само риб і морських тварюк, щ об
вони росли, множилися й сповняли морські води, і птахів, щ об
множилися на землі. Я б також радо сказав, щ о це благословення
було збереж ене для родів, щ о розмножуються шляхом власного
розроджування, якщо б я бачив, щ о воно простягається на дерева,
рослини й тварини землі. Але ж насправді “ростіть і множ теся” не
було сказано ні до трав і дерев, н і до тварин і гадів, хоч і вони
всі розмножуються як риби, і птахи, і люди, і зберігають свій рід.
36. Отже, щ о ж мені сказати, Світло м оє, Правдо? Щ о ця фраза
н е має ж одного значення, що вона сказана на вітер? Напевно, ні,
Отче побожності! Далека від раба Твого Слова думка твердити таке!
А коли я н е розумію значення цього слова, то нехай краще послуго
вуються ним кращі, тобто розумніші за м ене, оскільки кожного Ти
наділив відповідною мірою розуміння.
Але схвали принаймні моє визнання Тобі, Господи, щ о я не
можу повірити, що Ти сказав ц е на вітер. І я н е замовчу цієї думки.
1 Пор.-. ІГ Кор. VI, 5 - 6 .
Книга тринадцята
287
яка приходить мені в голову під час читання цього місця. Бо ж
вона правдива, і я н е бачу того, що могло б мене стримати від
такого пояснення, яке виникає з образних місць Твоїх Книг. Я
знаю, щ о те саме поняття, яке дух розуміє на один лад мате
ріальними образами, може бути виражене на тисячні лади, а з
другого боку, дух сприймає на тисячні лади поняття, що його такий
образ означає на один лад. Дивись на просте поняття любові Бога
й любові ближнього. Скільки ж то різних символів, яка безліч
мов,— а в кожній мові яка безліч зворотів, щ об висловити ц е у
чуттєвій формі!
У такому значенні зростають і множаться живі плоди вод! Зверни
ще раз увагу на це, мій читачу. Ці слова, що їх Святе Письмо
виголошує тільки на один лад: “На початку створив Бог небо й
землю” 1, — хіба ж не викликають вони тисячі пояснень, не
внаслідок підступних помилок, а у зв’язку з різноманітністю
правдивих поглядів? Ось у такому значенні зростає і множиться
людське потомство!
37.
Коли ж ми розберемося в самій суті речей не в алегоричному,
а в їх властивому значенні, то побачимо, що слова “ростіть і
множтеся” стосуються всіх істот, що народжуються з насіння. Коли
ж ми їх сприймаємо образно, а я радше розумію спрямованість
Святого Письма, яке недаремно наділило тим благословенням одних
лише риб і людей, — ми ж знаходимо величезні кількості у
духовних і тілесних створіннях (як на небі, так і на землі, у душах
праведних і неправедних); як у “світлі”, так і в “темряві”; у
побожних авторів, що дали нам закон (наприклад, на небосхилі,
встановленому між водою й водою); у суспільстві гіркоти народів
(неначе в морі); у ревності побожних душ (наче на суходолі); у
творах милосердя, що практикується в цьому житті (так, як у
посівних рослинах і фруктових деревах); у духовних дарах, що
беруться до уваги з огляду на їх корисність для людини (наприклад,
у небесних “світилах”); у пристрастях, підпорядкованих правилам
стриманості (так, як у “живій душ і”!).
В усіх цих різновидах зустрічаємося з такими поняттями, як
безліч, плодовитість, зростання. Щ одо зростання й безлічі, що
спирається на тому, що про одну й ту ж річ можна сказати багатьма
способами і один вислів можна розуміти багатьма способами, то
ми їх знаходимо тільки в тілесних образах і в інтелектуальних
поняттях.
Ці матеріальні символи, на нашу думку, дорівнюють родам, що
їх сплодили води, через наш е таке грішне тіло вони стають
необхідними; інтелектуальні поняття рівняються з людським родом:
вони народжуються з плодовитості нашого розуміння.
1 1 М. І, 1.
288
Святий Августин
СПОВІДЬ
На мою думку, Господи, Ти сказав водам і людям: “Ростіть і
множтеся”. Я вірю, щ о в цьому благословенні Ти дав нам
спроможність і владу проголошувати на тисячні лади єдине поняття
й розуміти на тисячні лади єдине, але неясне речення. Так
сповняються води моря: для поруш ення їх потрібні різні пояснення;
і от земля також сповнилася продовжуванням людського роду: її
посуха зраджує спрагою правди, але це розум, що володіє нею.
Книга тринадцята
них, бо ж вони люди; а ми зобов’язані їм за них остільки, оскільки
вони “живі душ і”, щ о подають нам зразки всіх форм наслідування
себе щ одо стриманості; ми зобов’язані їм, як “птахам” небесним,
за благословення, яке вони щедро розсипають по землі, по “всіх
просторах”, де тільки звучить їх голос !.
Частина XXVI
У якому дусі слід приймати матеріальну допомогу.
Справжня нагорода за добродійні вчинки
Частина ХХУ
Плоди землі — це побожні вчинки того,
хто проголошує Слово Боже
38.
Хочу сказати, Господи Боже мій, і про те, які думки піддають
мені подальші слова Твоєї Святої Книги. Я скажу це без страху,
бо скажу тільки правду, адже ж ц е Твоє натхнення диктує мені,
щ об я сказав те, чого Ти хочеш. Я ніколи н е вірив, щ о можу
говорити інакше, н іж з Твого почину, бо Ти — ц е сама “ Правда” \
а “кожна людина — брехун” 2. І той, щ о “говорить брехню, гово
рить її, черпаючи із свого” 3. А я, щ об говорити правду, черпатиму
з Твого.
Отже, Т и також дав нам як поживу “різне самосійне зілля з
насінням, на всіх земних просторах, тонку деревину, щ о має в собі
зародок зерна свого плоду” 4, і н е лиш е нам одним, а й усім птахам
небесним, земним тваринам і гадам, за винятком риб і морських
тварюк.
Я вже сказав, щ о ці плоди землі — це образ, алегорія вчинків
милосердя, що їх, як необхідні для цього життя, постачає нам
родюча “земля”. Ц е була така “земля”, що побож ний Онисифор,
над домом якого Ти розпростер своє милосердя, тому що він часто
підтримував Твого Павла, не соромлячись його кайданів 5. Так само
робили й інш і брати, щ о постачали йому в М акедонії те, чого йому
бракувало 6; так само багате жниво, з якого принесли вони плоди.
І коли Павло жаліється, що деякі “дерева” н е дали йому плодів,
які повинні були дати, каже: “У перш ій моїй обороні біля м ене не
було нікого, усі м ене покинули. Нехай ц е не береться до уваги!” 7
Ці плоди належать тим, що втаємничили нас у науку розуму, доп о
магаючи нам зрозуміти божественні тайни. М и зобов’язані їм за
1
2
3
4
5
6
7
Ів. XIV, 6. ГІс. 115, 1.
Рим. III, 4.
Ів. VIII, 44.
1 М. І, 11.
Пор.: II Тим. І, 16.
II Кор. XI, 9.
II Тим. IV, 16.
289
39. Ті, що живляться тими плодами, це саме ті, що знаходять у
них радощі, які відкидають ті, що “роблять черево своїм Богом” .
Ба, навіть у тих, що їх роздають, “плід” — це не те, що вони дають,
а намір, з яким його дають.
Таким чином, я добре бачу, звідки походить радість Апостола,
що “служив своєму Богові, а не своєму череву”, я це бачу і з цілого
серця приєднуюся до цієї радості. Бо він одержав через Епафродита
дари филип’ян 3. Але я добре бачу, з чого він радів. Ц е ж із тієї
самої причини радості, якою він живиться, бо ж він завжди говорить
правду: “Я вельми зрадів у Господі, побачивши, що нарешті
процвітає те сприяння, яке ви виявляли у віднош енні до м ене і яке
вам уже набридло” 4. Отже, вони в’янули від довгого обрвдження,
сохли й н е приносили “плодів” добрих учинків: і радіє Павло, коли
бачить, щ о вони знову процвітають не для нього, не тому, що
допомогли йому в потребі. Бо ж він додає: “ Це ж н е з м оєї власної
потреби говорю це, бо я навчився вдовольнятися тим, щ о маю. Я
вмію жити в нестатках і в достатках. В усьому і всюди я навчився
бути ситим і відчувати голод, жити в достатках і терпіти нес татки.
Я все можу в тому, що мене підкріплює” 5.
40. Яка ж причина твоєї радості, великий Павле? Чим радієш,
чим живишся ти, людино, відновлена для пізнання Бога за образом
Того, що тебе створив, жива душ е, такої великої стриманості крила
тий язику, що сповіщаєш божественні тайни? 6 Ось таким душам
належить-таки пожива. Але щ о ж живить тебе? Радість! Послухаймо
таке: “Однак ви добре зробили, що берете участь у моєму горі” 7.
Ось його радощі, ось його пожива: вони добре зробили н е тому,
що зменшились його нестатки. Бо ж він сам каже Тобі: “У скорботі
1
2
3
4
5
6
7
Пс. 19, 5.
Фил. III, 19. Пор.: Рим. XVI, 18.
Пор.: Фіш. IV, 18.
Фил. IV, 10.
Фил. IV, 1 1 - 13.
Пор.: І Кор. XIV, 2.
Фил. IV, 14.
290
Святий Августин
СПОВІДЬ
Ти втішив серце м оє” 1. Бо ж він уміє жити в достатках і терпіти
нестагки у Тобі, щ о підкріплюєш його. “Ви знаєте також, ви,
филип’яни, — пише він, - - щ о на початку мого проповідування
Євангелія жодна Церква н е ділилася зі мною за рахунком Давання
і Приймання, крім єдиних вас. Бо ж ви послали м ені до Солуня
один раз, а згодом і вдруге, щоб допомогти мені в потребі” 2. А
тепер він радіє, тому щ о вони повернулися до своїх добрих учинків,
він щасливий, бо бачить, що вони процвітають, немов поля, що
обновилися зеленню врожаю.
41. Хіба він має на думці особисту користь, коли каже: “Чи ви
послали те, щ об допомогти мені в потребі?” Чи він з цього радіє?
Напевно — ні. І звідки ми це знаємо? Тому що він сам далі каже:
“ Бо я шукаю н е подарунка, а плоду” 3.
Я навчився від Тебе, Боже мій, відрізняти подарунок від плоду. Дар
— це сама річ, що її дає той, хто допомагає нам у злиднях, а саме:
гріш, їжа, напій, одяг, притулок, а врешті будь-яка допомога. “Плід”
— це добра і права воля того, хто дає. Добрий Учитель не тільки
каже: “Той, хто прийме пророка...”, а й додає: “в ім’я пророка”; він
не тільки каже: “Той, хто прийме праведника...”, а й додає: “в ім’я
праведника”. Це ж за такою умовою один одержить відплату пророка,
другий — відплату праведника. Він не тільки каже: “Той, хто подасть
чашу свіжої води одному з моїх смиренних учнів...” , а й додає: “тільки
нехай це буде в ім’я учня” . Згодом знову: “Справді кажу вам: він не
втратить своєї заплати” 4. Прийняти пророка, праведника, подати
учневі чашу свіжої води — ось той дар; а робити так з огляду на
їхній стан пророка, праведника, учня — це плід. Таким “плодом”
годувала Іллю вдова, яка знала, що годує Божого чоловіка, і году
вала його саме том у5. Пожива, яку він одержував від крука, була
лише “подарунком”: це не був внутрішній Ілля, що так живився, а
Ілля зовнішній — тіло Іллі, що могло згинути з недостачі такого
харчу.
Частина XXVII
Що означають риби і морські тварини?
42. Так, Господи, хочу сказати всю правду перед лицем Твоїм.
Бо неуки й невіруючі, яких н е можна втаємничиш у віру 6 н і залу
ч и ш їх до неї, хіба що тайнами, тими дивними чудесами, щ о їх,
1
2
3
4
5
6
ІІс. 4, 2.
Фил. IV, 1 5 - 16.
Фил. IV, 17.
Мт. X, 4 1 - 4 2 .
І Цар. XVII, 6 - 16.
І Кор. XIV, 23.
291
Книга тринадцята
як віримо, символізують “риби” й “морські тварюки”, н е хочуть
вдаватися до фізичної допомоги в опіці над Твоїми дітьми або
допомагати їм у кожній потребі довічного життя, не знаючи, чому
вони повинні так р оби ш , ні з якою метою; ані вони не дають, ані
ті н е одержують від них ніякої правдивої поживи, тому що одні не
дають цієї милостині зі святим і правим заміром, а другі н е радіють
їхніми дарунками, у яких вони ще не бачать ж одного “плоду”. Бо
душа живиться тільки тим, чим вона радіє. Ось чому риби й морські
тварини не живляться тією поживою, що її видає єдина земля, уже
відділена й очищена від гіркото морських хвиль.
Частина XXVIII
Твір створення по суті дуже добрий
43. І Ти оглянув. Боже мій, усе, що Ти створив, і Ти визнав,
що воно добре
М и його оглядаємо й кажемо, щ о воно дуже добре.
І Ти побачив, що кожен рід Твоїх творів, які сталися, коли Ти
сказав: “ Нехай стануться!”, — добрий. Я нарахував, що сім разів
написано, щ о Ти бачив створене Тобою , а восьмий раз тоді, коли
Ти, поглянувши на свої твори, визнав, що вони н е лише добрі, а
навіть дуже добрі у своїй цілості. Бо якщо оглядати їх кожний
зокрема, то вони тільки добрі. І це підтверджує краса кожного тіла,
бо тіло, складене з усіх гарних членів, стає набагато кращим через
гармонійну сполуку цієї цілості, ніж кожний член зокрема,
незалежно від його краси, яку оглядаємо окремо.
Частина XXIX
Чи Бог бачив свої твори в часі?
44. І я напружувався, щ об з ’ясувати, сім чи вісім разів Ти бачив,
що Твої твори були добрими і що вони Тобі подобалися. Але я не
знайшов у Твоєму видінні речей, що були б підпорядковані часові,
які дозволяли б мені зрозуміти, щ о Ти оглядав стільки разів те, що
Ти створив. І тоді я заволав: “О Господи! Невже ж неправдиве Твоє
Письмо, яке Ти продиктував, невже ж це н е щирість і не сама
Правда? 2 Чому Ти кажеш мені, що у Твоєму видінні немає часу,
якщо Твоє Письмо каже мені, щ о Ти день за днем бачив, що Твої
твори добрі, — я їх порахував декілька разів?”
Твоя відповідь ось тут, бо Ти мій Бог 3. І Ти говориш дзвінким
голосом до внутрішнього вуха раба Твого. Розбиваючи мою глухоту,
1 І М. І, 31.
2 Ів. III, 33.
3 Пор:. Пс. 50, 7.
19 *
292
Святий Августин
СПОВІДЬ
Ти кричиш до мене: “Чоловіче! Те, що говорить М оє Письмо —
кажу Я Сам! Тільки воно говорить у часі, а М оє Слово виривається
з часу, бо ж воно триває зі М ною у вічності, щ о дорівнює Моїй.
Так само те, щ о ви бачите через Мого Духа, Я також бачу; те, що
ви кажете через М ого Духа, Я також кажу, але ж ви бачите ті речі
в часі, а Я н е бачу їх у часі, — так само ви кажете в часі, а Я не
кажу того в часі”.
Частина XXX
Помилкові уявлення маніхейців про створення
45. І я чув, Господи Боже мій, і я злизав на моїх устах краплю
солодощів Твоєї Правди. Я зрозумів також, що є люди, яким не
подобаються Твої твори, багато з яких Ти, мовляв, створив з необхід
ності, як, наприклад, упорядкування неба, розміщення зірок; мовляв, Ти
не зачерпнув цього з Себе, бо воно вже було деінде, створене іншою
рукою; мовляв. Ти його тільки позбирав, упорядкував, щоб після
перемоги над Твоїми ворогами збудувати з того твердиню цього світу,
могутній бастіон, призначений для того, щоб тримати все те в неволі
й утримати його від того повстання проти Тебе; що решти Ти не
створив і не впорядкував, як, наприклад, усі тілесні створіння, маленькі
тварини й усе, що тримається корінням землі; що все те було створене,
сформоване ворожим духом, іншою натурою, яка не є Твоїм твором,
а залишається ворожою до Тебе в нижчих частинах Всесвіту.
Ось що кажуть ці навісні, тому що вони не бачать Твоїх справ
через Твого Духа і н е пізнають Тебе в них.
Частина XXXI
Як можна скласти собі правдиве уявлення про створення.
Мудрець хвалить те, що миле Богові
46. Але є ті, що бачать речі через Твого Духа, — це Ти бачиш
у них. Отже, коли вони бачать, щ о ті речі добрі, то це Тибачиш,
що вони добрі. Якщо якась річ подобається їм з любові до Тебе,
то це Ти, який у тих самих речах подобаєш ся їм, а все, щ о нам
подобається через Твого Духа, подобається Тобі в нас. “Бо хто ж
із людей знає те, що діється в людині, як н е дух людини, що в
ній? Так само ніхто не знає того, щ о діється в Бозі, хіба тільки
Дух Божий. А щ одо нас, — додає Апостол, — то ми одержали не
духа цього світу, а Духа, що походить від Бога, щ об ми пізнали
речі, які дав нам Бог своєю ласкою ” 1.
1 І Кор. II, ї ї
12.
293
Книга тринадцята
Отже, я маю право цілком певно сказати: “ Ніхто не знає того,
що в Бозі, хіба тільки Дух Бож ий”. Отже, яким чином і ми самі
знаємо “те, що нам дав Бог”? Відповідь на це готова: “ Навіть того,
що ми знаємо через Його Духа, не знає ніхто, хіба тільки Дух
Божий” . Бо ж слушно сказано тим, що говорили під впливом Духа
Божого: “Це не ви, що говорите” Так само законно можна сказати
й тим, що знають через Духа Божого: “ Це не ви, що знаєте”. І так
само тим, що бачать під тим самим впливом: “Це не ви, що бачите”.
Так само й ми, коли бачимо через Духа Божого, що якась річ
добра, то це не ми, а Бог бачить, що вона добра.
Ось перший випадок: хтось уважає поганим те, що добро — це
вчення людей, про яких я говорив вище. Ось і другий: коли щось
добре, то людина бачить, що воно добре; так само: коли багатьом
подобається Твоє творіння, бо ж воно добре, то це не Ти, Хто їм
подобається в ньому, і вони воліють радіти з нього, а н е з Тебе.
Ось, врешті, ще й третій приклад: ця людина бачить, щ о якась річ
добра, і це Бог, який бачить у ній, що вона добра, і що це Його
люблять у Його Творі. Отже, ця любов могла б зродитися не інакше,
як тільки під впливом Духа, що його дав нам Бог, бо “любов Бога
розлилася в нашому серці через Духа Святого, який даний нам” 2
і через якого бачимо, що все те, що в якийсь спосіб існує, є добрим,
оскільки воно від Того, Хто існує не в якийсь спосіб, а існує саме
тому, що існує 3.
Частина XXXII
Образ творів усього Всесвіту
47.
Дяка Тобі, Господи! 4 Бачимо небо й землю, тобто матеріальне
творіння в його вищих і нижчих частинах, чи радше духовне творін
ня й творіння матеріальне; а для прикраси тих частин, які збирають
ся для того, щоб утворити чи то збір маси світу, чи то збір усього
творіння, ми бачимо світло, створене й відділене від темряви. Бачи
мо небосхил, чи той, що вміщ ений між вищими, духовними водами
й водами матеріальними, нижчими, найперш народжене тіло Всесві
ту, чи ті повітряні простори, щ о також називаються небом, куди
літають птахи небесні, між водами, що знімаються у вигляді легкої
пари, щоб спадати росою в погідні ночі, і важчими водами, що
пливуть на землі. Бачимо красу вод, зібрану на широких рівнинах
моря, суху землю, то цілком оголену, то таку, що прибрала форму,
1
2
3
4
Мт. X, 20.
Рим. V, 5.
Пор:. 2 М. III, 14.
Об. XI, 17.
294
Святий Августин
СПОВІДЬ
аби стати видимою й упорядкованою, — матір рослин і дерев.
Бачимо, щ о над нашими головами сяють світила, дню вистачає
самого сонця, ніч тішать місяць і зорі — знаки й міра часів. Бачимо,
що вологу стихію наповнюють риби, тварини, птахи, бо густина
повітря, що підтримує літ птахів, черпає свою чіпкість із випарів
води. Бачимо, що лице землі прикрашається земними тваринами;
бачимо створену за Твоїм образом і Твоєю подобою людину, яка
верховодить над нерозумними тваринами. Ц е завдячує вона тій саме
подібності, тобто привілеєві розуму й розуміння. І так само в душі
лю дини з одного боку є думка, щ о наказує, а з другого — послух,
що підпорядковується. Так само жінка, створена фізично для
чоловіка, має, як і він, розсудливе розуміння, однак з уваги на
стать вона підпорядкована статі чоловічій. Ц е так само, як спонука
до дії підпорядковується розумінню, щоб одержати від нього кращий
напрям виконання.
Ось ми бачимо те все: кожен з тих творів добрий.
Частина XXXIII
Бог створив світ з матерії,
створеної в той самий час
48. Хай славлять Тебе Твої твори, щ об ми любили Тебе, і любімо
Тебе, щ об Твої твори славили Тебе! Вони мають у часі початок і
кінець, схід і захід, поступ і занепад, красу й недосконалість. Мають,
отже, то ранок, то вечір і свою, то таємну, то явну, послідовність.
Ти створив їх з нічого — н е з Себе, н е з якоїсь матерії, щ о була
б для Тебе чужою або створеною вже перед Тобою , а з матерії
співствореної, тобто створеної Тобою, водночас, оскільки Ти
сформував усе без жодного часового проміжку.
Інша в дійсності матерія неба й землі, інш ий зовнішній вигляд
неба й землі. Цю матерію Ти створив з безумовного нічого, а цю
форму Ти взяв з безформної матерії, і ці дві д ії сталися водночас:
матерія набула своєї форми без найменш ої затримки.
Частина XXXIV
З ’ясування духовних правд,
що містяться в оповіданні про створення
49. М и розмірковували й над духовними правдами, які Ти хотів
наочно показати, чи то в порядку послідовності Твоїх творів, чи в
порядку їх опису. Ми бачили, щ о всі вони, взяті окремо, добрі; і
в Твоєму Слові, Єдинородному Синові, ми бачили небо й землю,
голову й тіло Церкви, призначені перед усіма часами, без ранку й
295
Книга тринадцята
без вечора. Але щ ойно Ти побачив у часі нас і почав виконувати
те, що було призначене всією вічністю сповіщати про Твої прихо
вані наміри упорядкувати наш безлад, бо над нами тяжіли наші
гріхи, а ми далеко від Тебе заглибилися в безодню темряви, над
якою ширяв Твій Дух щоб у відповідну Пору прийти нам на поміч.
Ти виправдав безбожників; Ти відділив їх від грішників; Т и укріпив
повагу Своїх Книг між тими, вищість яких не схиляється, хіба тільки
перед Тобою , і тими внизу, щоб були підпорядковані першим. Ти
зібрав в одне тіло й оживив одним духом громаду невірних, щ об
виявилася добра воля вірних, яка народжує твори милосердя й
розділяє свої земні блага між убогими, щоб вони осягнули Царство.
А згодом Ти засвітив на небосхилі деякі світила — Твоїх святих,
що посідали Слово Життя, і всі вони, сповнені дарами Духа,
царювали блиском своєї найвищої слави. А згодом, щоб напоїти
Своєю вірою невірні народи, Ти зачерпнув із тілесної матерії тайни,
видимі дива, сповістливі голоси, згідно з небосхилом Твоїх Книг
— джерелом благословення для Твоїх вірних. Згодом Ти сформував
живу душу Своїх вірних у життєвій силі чистота й упорядкованих
почуттів. Потім Ти обновив їх за Своїм образом і подобою, обновив
душу, що не була нікому підпорядкована, хіба тільки Тобі, і не
потребувала наслідувати людську повагу; Ти, як жінку чоловікові,
підпорядкував розумну діяльність провідному розумові. Ти хотів,
щ об усім Твоїм слугам, що повинні вдосконалювати вірних у цьому
житті, ті самі вірні постачали те, чого вимагає їхня довічна
необхідність, а саме любов ближнього, що має принести таку велику
користь прийдешньому життю. Бачимо всі ці твори і бачимо, що
вони дуже добрі, тому щ о Ти бачиш їх у нас. Ти, що дав нам Духа,
щ об через Нього ми могли бачити їх і любити в них Тебе.
Частина XXXV
Кінцева молитва.
Відпочинок сьомого дня і його символічне значення
50.
Господи Боже, дай нам мир 2, тому що Ти дав нам усе —
мир відпочинку, мир Суботи, мир без вечірнього присмерку! Бо
весь цей прекрасний порядок дуже добрих речей, сягнувши своїх
меж, промине. Вони стануть вечором так, як стали ранком.
1 1 М. І, 2.
2 II Сол. III, 16.
296
Святий Августин
СПОВІДЬ
Частина XXXVI
Сьомий день не мав вечора
51. Але сьомий день не має вечора, він н е має заходу, бо Ти
посвятив його, щ об він тривав вічно. І відпочинок, що Ти зробив
сьомого дня, сповнив колись Твої “дуже гарні” твори (хоч Ти
створив їх у повному спочинку) і є для нас символом, щ о наперед
сповіщає голос Твоєї Книги: ми також колись після завершення
наших творів, щ е н е “дуже до б р і”, хіба остільки, оскільки Ти
дозволяєш це, спочинемо в Тобі в Суботі вічного життя!
Частина XXXVII
Як Бог спочиває в пас
52. І Ти також тоді спочинеш в нас цілком так, як нині дієш у
нас. Наш спочинок буде в нас, як наші твори є Твоїми через нас.
Але Ти, Господи, в Тебе діяльність і відпочинок тривають вічно. Ти
н е бачиш у часі, Ти не дієш у часі, Ти не спочиваєш у часі. Однак
це Ти робиш наше бачення у часі, Ти твориш навіть сам час і від
починок наприкінці часу.
Частина XXXVIII
Різниця між пізнанням Бога й пізнанням людини
53. Отже, ми бачимо створені Тобою речі тому, що вони існують,
але ми бачимо це тому, що Ти їх бачиш, ми чуттями бачимо, що
вони існують, духом бачимо, щ о вони добрі. Але Ти, Ти бачив їх
створеними вже тоді, коли бачив, що їх треба створити.
Сьогодні, коли наше серце одержало від Твого Духа поняття Добра,
ми спроможні чинити добро. Раніше в наших поганих учинках ми
покидали Тебе. Але Ти, Боже Єдиний і Д обрий, Ти ніколи не пере
ставав робити добро. Деякі з наших учинків можуть бути добрі
завдяки Твоїй ласці, але ж вони не вічні. Однак ми сподіваємося,
що колись, після їх довершення, ми побачимо спочинок у Твоїй
безконечній святості. Але Ти — Д обро, що не потребує ніякого
іншого добра — Ти вічно в спочинку, бо спочинок — це Ти!
І яка ж людина дасть людині розуміння цієї правди? Який ангел
дасть ангелові? Який ангел людині? Ні, це в Тебе треба просити
цього, в Тобі треба шукати, до Тебе треба стукати. Так, так, тільки
так дістанемо, знайдемо, і Твої двері відчиняться нам! 1
К ін е ц ь
1 Пор:. Мт. VII, 8.
297
Сергій Здіорук
“Сповідь” Аврелія Августина
і сучасна українська духовність
А вр ел ій АВГУСТИН (А и г еїіш АІГСІІ8ТЩ ІІ8) — один із небагатьох
найш ан ованіш их отців і вчителів християнськ ої Ц еркви. Ч ас не сп р ом ож
ний ані стерти його образ у лю дській пам яті, ані породити сум нів щ одо
гли бини, істинності та щ ирості його творів. А втор величних ф іл ософ ськи х
і богословських трактатів лиш ив нам одну з найобш и р ніш и х спадщ ин у
світовій літературі, спродукувавш и м ай ж е 1 0 0 творів у 232 к н и гах.
А вгустин народився ІЗ л и стоп ада 3 5 4 року в н ев ел и к ом у м іст еч к у
Т агасті тогоча.сної р им ської п р ов ін ц ії Миіпіс) ці Ргосопйиіагів (нині
С ук-А храс в А л ж и р і). Тагаст був р озташ ований п обл и зу м іста Г іипона
(Н ір р о Ке£ІЧ8), з єпи скопським титулом я кого А врел ій А вгусти н здобуде
світову славу та навічно увій де до Ц ерк овної Істор ії. Іа к е в и зн ан н я с у
д и л о ся й ом у, м ож л и в о, як дар Б ож и й за багаторічні, тялскі й сол одк і м у
ки п ізн а н н я Х р истов ої Н аук и.
А д ж е А вгустин народився не в с ім ’ї р евних правовірн их хр и ст и я н і
Т аїнство хр ещ ен н я прийняв зр іл им м уж ем у віці С пасителя до П асхи
3 8 7 р ок у. Й ого батько П атр ік ій був язи ч н и к ом і готував сина до доброї
сл уж б о в о ї к а р ’єр и. М ати М оніка хоча п була хр и сти я н к ою , ал е, зв и ч а й
но, за ж и ття батька суттєво вплинути на ви ховання і ж и т т єв і уп одобан
ня А вр ел ія не м огла. О тож супутникам и ю ності А вр ел ія , як і б іл ь ш о с іі
його о дн ол ітк ів, були розваги з п ’яни м и гульбищ ам и, зазвичай зі ж р и
ц я м и к о х а н н я ”, ж о р ст ок і видовищ а тогочасного цирк у та ск андал ьні п о
х о д ен ь к и . Ч ас безтурботн их веселощ ів із д р узя м и ю ності став предм етом
р оздум ів і сп окути в його “С повіді” .
П оч аткову освіту А втустин здобув у рідн ом у Т агасті, а ви щ ий ф іл о
соф ськ ий і риторичний виш кіл - у столичном у К арф аген і. С пізнав він і
п о д р у ж н є ж и т тя , хоча й не освячене Ц ерквою .
У п ізн а н н і істини А вгустин був наполегливий і стар ан н и й , вірив у с и
л у н ауки і д у ж е поціновував власну освіченість. Т аким ж е н атхненням
обдаровував він своїх учнів за років проф есорства на батьк івщ и н і, в К ар
ф аген і, Р и м і та М іл ані, дбаю чи про церковне вивищ ення д у х у через пр о
світу. Саме пр и н ц и п и св іт о ііізн а н н я , за його перек он ан н я м , спонукаю ть
до н еобхід н ості Б о гоп ізн ан н я .
Т ернистий ш л ях А вгустин ового Б огоп ізн ан н я проліг через дев ятилітне м а н іх ей сь к е с л у ж ін н я й п р оповідни цтво, яке він подолав 1 прий няв
святе хр ещ ен н я від м іл анського єпископа А м вр осія . О собливий вплив за
того п ер іо д у справили на нього творіння апостола П авла, щ о, йм овірно,
ск р іп и л и волю до хрещ ен н я .
А врелій А вгустин полиш ає проф есорську практику, остаточно переко
навш ись у її суєтності. Й ом у потрібен час і свобода для дедал і глибш их
ін варіан тни х пізнань Істини. Для цього він переїздить 391 рок у до Гіпігона та засновує перш ий монастир (не в сучасном у, звичайно, р озум ін н і).
Подвижницька християнська діяльність пресвітера Аврелія Августина
логічно підносить його 395 року в єпископське достоїнство. Подальші іри з
половиною десятиліття єпископського служіння гідно вінчають земну путь
отця Церкви і служителя Істини. Жив Августин, як воїн Христовий, та гак і
спочив у Бозі, як воїн, 28 серпня 430 року у місті Гіппоні, яке саме тоді
298
‘СПОВІДЬ” Аврелія Августина
було обложене зажерливими вандалами. У УИІ столітті його останки було
перевезено з острова Сардинії до собору Святого Петра міста Павії.
Вселюдського значення духовна спадщина Августина настільки значуща
її вагома, що її неможливо вкласти в межі якогось одного напрямку або
віросповідання. Недарма Римсько-Католицька Церква канонізувала його як
Святого та причислила до перших чотирьох найавторитетніших Учителів
Церкви. Вселенське Православ’я вшановує його як Блаженного та Отця
Церкви. Протестанти ж вважають Августина одним із найфундаментальніших теоретиків християнства.
Яких тільки проблем людського буття не порушував Августин у своїх
творах та, зокрема, й у “Сповіді”: походження людей як живих істот, гріхов
ність новонароджених, поняття часу, влада людини та багато-багато інших...
Принагідно відзначу, що Августин розвінчував і нечестивих “астрологів”,
себто усіляких затемнювачів іспити, які проявляють бурхливу діяльність саме
за перехідних суспільних періодів.
Аврелій Августин своєю “Сповіддю” заклав основи європейської традиції
автобіографічного письма як особливого літературного жанру, хоча напри
кінці IV століття житійна література вже мала певну історію й традицію.
Учені, які вивчали індивідуальний духовно-релігійний досвід, звергалися до
духовних лідерів з проханнями описані власне життя, навернення до віри,
психологічні й моральні переживання тощо.
Очевидно, подібний випадок став поштовхом для написання Августином
своєї “Сповіді”. Наприкінці 394 року Аліпій — Авгусптнів соратаик, з яким
він разом прийняв святе хрещення, активно листувався з пресвітером міста
Ноли (Італія) Пауліном, котрий врешті попросив його описати власний
духовно-релігійний досвід. Аліпій з невідомих причин не зробив того, але
звернувся з таким проханням до Авгусптна. Саме Августин і написав для
ІТауліна автобіографію Аліпія, що пізніше ввійшла до його “Сповіді” (книга
6, розділ 7). Паулін же, зацікавившись життям Авгусп-ша, зажадав авто
біографічного опису від нього самого. Так постала Августинова “Сповідь”.
На той час у християнському світі оповідання з сюжетами віросповідних
навернень були вже досить поширені. Топіка жанру базувалася, як правило,
на оповідях про дві протилежні частки життя, важкий хресний шлях пізнан
ня істинного вчення, дар Божий у вигляді несподіваного духовного про
зріння та Його благодаті тощо. Але матеріал, звичайно, був біографічно або
автобіографічно насичений.
Августинова “Сповідь” структурно складається з ІЗ книг, які своєю чер
гою поділяються на розділи. Суть композиційної єдності, ймовірно, полягає
в поєднанні трьох смислів поняття сповіді: розкаяння у свідомих і несві
домих гріхах, всеосяжна вдячність Господеві та беззастережне сповідання
віри. Але коли вічні й непідробні істини християнства мають бупт виписані
автором піпово, то особисті духовні й психологічні переживання якраз і
передають усю унікальну неповторність особистості в бурях вселюдського
моря та океані часу і простору.
Для того щоб передати все багатство почуттів, драмаптзм психологічних
реалій і душевного стану, Августин використовує особливі метафори, обра
зи, певну гру смислів понять у контексті. Цікавий факт: ортодокс, у спові
данні, він послуговується новотворами в лексиці.
“Сповідь” стала популярною й розійшлася в багатьох списках ще за
життя: Августина. Це свідчить про її фактологічну достовірність стосовно
тогочасних подій та духовншї поступ Августина. Психологічна сповідь як
Сергій Здіорук
299
автобіографія сповідального типу знайшла своє продовження у творах Пе
трарки, Данте, Гете, Руссо, Толстого.
Я не переповідатаму Аврелія Августина, бо то марна справа, адже краще
від нього ніхто не скаже. Як зазначив свого часу Петрарка: “3 Авгусінном,
звичайно, зрівнягася не може, по-моєму, жодна людина; адже коли за його
насиченого талантами часу йому, на мій погляд, не було рівних, то хто
зрівняється з ним нині?” (Петрарка Ф. Зсгетические ф р а г м е н т и . — М .,
1982. — С. 301). Сподіваюся, що український читач з насолодою сам порине
у святоотчий океан духовності. Одначе треба бодай стисло сказати про те,
що дає нам прочитанім Августина і чому нам доконче вартує сьогодні
читати його 'твори. А передусім тому, що, як це не дивно, ті далекі часи
можна порівняти із нашими теперішніми в Україні.
Епоха Аврелія Августина — переломна у багатьох сферах буггя. Звернімо
увагу на духовно-моральні та універсально-світоглядні, які найбільше турбу
ють і нас нині сущих. Цілісне осмислення їх, очевидно, можливе з опергям
на його принципові концепти. Авіустип твердив, що не лише таке осмис
лення, а й щоденне буїтя не можна правдиво здійснювати, керуючись лише
одним розумом. Повсякчас необхідно спиратися на досвід попередників і
сучасників, а особливо на віру.
Чи не так і ми доходимо висновку, що нинішні супротивні суспільно
політичні сили в Україні можуть знайти спільні -гачки дотику та інтереси,
звернувшись до засадничих вічних цінностей людства, які й відображені у
вірі. Отож реальним механізмом єднання всіх народів і людей доброї всілі
є знову таки релігія.
Приклад, досвід і покаянний шлях Аврелія Авіусгина потверджують, що
переосмислення власного попереднього житія та принципове повернення
до служіння святій справі й високій Істині свого народу
то вищі прояви
людського духу. Його наука розважливості й терпеливості засвідчила не
лише можливість, а й доконечну необхідність подібних трансформацій. Хочу
надіятися, що більшість національних лідерів і зверхш-гків сучасного укра'ш
ського політичного істеблішменту правдиво розклюється у своєму комуніс
тичному минулому та щиро прагне прислужишся розквітові рідної нації,
їхнє каяття і народна мудрість прощення, дасть Бог, витворять ту симфонію
національного буття, в якій комфортно й надійно почуватиметься і богослов,
і хлібороб, і політик, і лікар, і всяк сущий на її теренах. Авіустшюва “Спо
відь” навчає такій душевній праці, безкомпромісно висвітлюючи одночасну
велич і немічність створіння Господнього -- Людини.
За наших теперішніх умов постготалітарного суспільства надзвичайно ак
туальними є осмислення трагічних наслідків утопічних спроб убгані соціаль
ний поступ у прокрустове ложе умоглядних комуністичних схем, що поро
дили псевдорелігійні форми суспільної свідомості та ілюзії легкої заміни
споконвічної етнорелігійної ментальності людських спільнот на класово-ате
їстичну. Для України тягар тих наслідків подвійно важчий, бо етноси з
неповною структурою або з набутими неприродними псевдорелігійними еле
ментами втрачають здатність до повноцінного структурного відтворення як
свого духовного, так і матеріального тіла.
Національно-духовна ідентифікація людини здійснюється не тільки по
крові, а значною мірою внаслідок дії етнокультурних і загальноцивіліза
ційних духовних чинників. Соціалізація (засвоєння особою соціоиорматмв
ної культури, що ми здебільшого називаємо загальнолюдськими цінностя
ми), а тим паче інкультурація особи (тобто опанування нею всього духов
300
“СПОВІДЬ” Аврелія Августина
нош і практичного багатства рідної нації) може здійснюватися лише за
умови функціонування етнічного й релігійного факторів у процесах соціаль
ного поступу.
Вибір людиною культурних і соціально значущих орієнтирів духовноісторичної спадщини своєї нації надзвичайно важливий для повноцінного
її відтворення й функціонування. На цьому грунті цілком можлива природна
толерантна акультурація етноарештьних (компактних) та етнодисперсних
(розпорошених) груп (засвоєння етнокультурних цінностей державотворчої
нації іноет нічними вкрапленнями, або національними меншинами), що ста
не підвалинами національного миру в Україні.
Аналіз поступу суспільної духовності переконує, що насправді українське
суспільство ніколи не сягало того рівня секуляризації, котрий йому припи
сували. І причина того — не лише ідеологічні пресинга, утопії, банальні
приписки тощо, а й брак істинної рефлексії духовного світу людини. Радян
ська імперія була не країною масового атеїзму, а швидше ареалом масового
поширення псевдорелігії. І таке сталося не без активної участі самих цер
ковних діячів, передусім Російської Православної Церкви.
У справах віри Августин визнавав та обгрунтовував можливість насиль
ства. Своєрідно трагічну інтерпретацію і застосування такого погляду маємо
в ідеологічних шуканнях і політичних реалізаціях наших недавніх попе
редників XX столітгя. Парадоксальність ситуації має історичну аналогію з
часів Аврелія Августина: тоді у Римській імперії віруючого християнина
карали на смерть, звинувачуючи його в атеїзмі, за відмову визнати принцип
божественності імператора.
Знайомство з патристикою, зокрема з творами Аврелія Августина, мусить
надихнути багатьох на благочестиву думку: коли такі стовпи й подвижники
духу шукали опори та моралі у Бозі, то нам і поготів. Тим часом ідеологія
більшовизму викривила суспільне світосприйняття, що зумовило неправдиве
світоконструювання. Загалом та ідеологія — своєрідний класовий расизм,
і, напевне, ще небезпечніший, ніж фашизм. Вона набагато підступніша та
облудливіша, бо завше вбирається у шати рівності й соціальної справед
ливості, чим украй притуплює пильність людської цивілізації. За ідеології
фашизму люди з різними світоглядами швидко починають розуміти, що
колір волосся та шкіри або певний розріз очей не дають жодних переваг
та не є гарантією високого розуму й цивілізованості, що все суще таки
рівне хоч перед Богом, хоч перед Природою. А тому знищення, ба навіть
утиски одне одного через такі природні ознаки є непростимий гріх.
Класова ж ідеологія сіє розбрат і ворожнечу уже не лише між націями
й державами, а, що найстрашніше, - всередині єдинокровних етносів, на
цьковує фата на брита, сина на батька. Вона навчає нищити ближнього
заради шматка хліба, розбещуючи тим самим душу людини, доводить, що
пограбувати, навіть убити прюсгіше, ніж пр>ацею здобути належне благо
получчя. Благородний порив людської духовності “умерли за ідею” класова
Ідеологія вирюдила в потворну формулу “убити за ідею”. Сповідь та покаян
ня за десятки мільйонів невинно замучених жертв і сьогодні неприйнятні
для адептів комунізму. Можливо, наука “Сповіді” Августина придасться їм,
адже будь-який досвід піддається переосмисленню, а всякий гріх підлягає
прощенню після щирого розкаяння й спокутування. Люди мають благо
датний дар забувати й прошати недобре, гірке. Відомо, що ліками тут мо
жуть бути добрі справи й щир>е служіння своєму народові.
Сергій Здіорук
301
Ворожість та агресивність суспільства, у тому числі й у міжнаціональних
відносинах, значною мірою спричинилася витравленням духовності націй
та цілковитим ігноруванням етнорелігійних чинників. Покаянний приклад
Августина вчить, що як би не помилялася людина, але щире прагнення
істини й розкаяння приведуть її до чистих джерел моральності свого народу,
допоможуть сгаги сильною і мудрою, не дадуть й т ися на манівці та споку
ситися фальшивими цінностями.
За умов соціалістичної духовної автаркії офіційний поділ нації на світо
глядній основі .завдав особливої шкода. А мудрий Августин свого часу засте
рігав, що не можна ділити людей на духовних і тілесних. Підступність такого
поділу в абсолютному й тотальному впливові на людину, проникненні в
найсокровенніше індивіда —- у його віру та світогляд, у внесенні розбрату
навіть до родини — цього останнього бастіону автентичності особи. Чима
лою мірою це також зумовлює неприродний стан людської психіки, а відтак
агресивність та ворожість, адже особа в такому суспільстві постійно пере
буває під пресом ідеологічного тиску, шо спричиняє роздвоєність на рівні
індивідуальності, втрату психологічної рівноваги та соціальної комфортності.
До цивілізованого функціонування релігійних інститутів у соціумі при
вертає нашу увагу Августин через таїну життя, котре є радше “живою смер
тю”. Погреба мирного співіснування ідеалістичного й матеріалістичного сві
тоглядів посилюється ще й тим, шо навіть сприйняли історичної концепції
виникнення релігії не дає підстав вважати, т о вона зникне раніше самої
людини. Як показує історичний досвід рюзвигку суспільств;!, насильницьке
елімінування релігійних інститутів не знищує саму релігійність. Очевидно,
причини й форми релігійності постають та розвиваються разом із людиною,
яка, можливо, теж є історичним феноменом. “Усе, що існує, варте емер
ті,” — казав Гете.
Через суб’єктивне сприйняття Августин у своїй “Сповіді” майстерно по
казує нам історію сучасної йому епохи. Недарма ж він вважається фуцда
торюм християнської філософії історії. І майбутнє, якщо всерйоз не еггриймати утопічні фантазії, у доступних огляду межах бачиться як етнічним,
гак і релігійним. Воно неодмінно й має бути таким для безперервного
успадкування надбань цивілізації. Але перед нами, як колись і перед Аврелієм Августином, непереборно постає прюблема трансформації духовного й
історичного досвіду нації у форми й методи, не адекватні формам і методам
їх творення.
Є дві підвалини, дві основи людства, які тримають його духовність та
дають можливість самоусвідомлювати себе. Це національність і релігійність,
або, точніше, етнічність і релігія. Вони настільки універсальні, що є рушієм
усіх процесів людського буття та надають етноконфесійної специфіки всім
сферим духовної і матеріальної діяльності. Заглянувши щонайдалі у сивину
століть, ми не знайдемо там безетнічних або безрелігійних людських спіль
нот. Саме суіих цілісних спільнот, здатних забезпечити життєдіяльність і
повноцінне самовідтворення людини, а не окремих індивідів, нехай і в
чималих кількостях.
Етнокультури як творення унікального дає можливість задовольнити
трансцендентні потреби людини, але не повністю, оскільки вона більш при
землена порівняно з релігією. ІЦе арістотелівська традиція розглядала
людину як істоту двохіпостатну, мінливу, котра потребує коригування влас
них нестійких фіорм. Християнство сприйняло таке тлумачення, стверджую
чи, що людина, як слабка гріховна істота, неспроможна сама впоратися зі
302
‘СПОВІДЬ” Аврелія Августина
своєю гріховністю. Щоправда, Арістотель вбачав можливості зміни людини
у полісі. Августин ж у “Сповіді” зумів показати драматичну суперечливість
становлення особи.
Пізніше традиція епохи просвітителів і гуманізму стверджуватиме спо
конвічну доброту й безневинність людини, які нівечить жорстоке середо
вище, а тому потрібно, мовляв, лишень змінити (поліпшити) умови соціаль
но-економічного й культурного буття, як людська доброта й благочестя не
забаряться в проявах. Звідси ж і наголос на ращо, що пізнає та змінить
умови, а відаак і порятує людину.
Історія свідчить, що надмірне захоплення позитивізмом породжує грубі
форми войовничого атеїзму, як то виявилося в практиці соціалістів і кому
ністів. їхній позитивістський прагматизм дозволяв в обмеженому, а нерідко
й спотвореному вигляді функціонувати етнокультурі та водночас жорстоко
переслідував релігію, особливо ті її гілки, які утверджували національну
самосвідомість та державницький менталітет або принаймні сприяли вижи
ванню етнокультури й самої нації. Августин нагадує нам, що Бог сотворив
людину з правом на вільний вибір добра і зла.
Реалії дійсності потвердили, що етнокультура сама не в змозі задоволь
нити потреби трансцендентного у бутті людини (смислу життя), яке не
вичерпується земним існуванням. Августин переконується, що раціональне
пізнанігя неспроможне заміниш потребу трансценденгного у бутті особи.
Вивчення творів Августина дає нам підстави виснувати, що жодна форма
суспільної свідомості не може претендувати на ту роль, яку виконує в силу
своєї суті релігія в етносоціальному поступі, а саме: задоволення транс
цендентних потреб людини. Напевне, мав рацію датський теолог і філософ
Сьорен К’єркегор, коли твердив, що “віра — найбільша і найважча з усіх
справ” (4, с. 29). Та коли людина переймається нею в тяжких муках, то
витруїти віру в ній практично неможливо.
В Україні відрубування Церкви від народу було протиприродним і вели
кою мірою спричинило теперішню неповноту структури української куль
тури як духовної, так і матеріальної. Бо саме в тілі (організмі) національної
Церкви живе духовність і святість нації, її мова, архітектура, звичай. Загалом
відкидання релігійних інституцій стало причиною неповної інкультурації
українців з подальшими наслідками манкургства, угодовства і т.ін. Без за
своєння біблійних істин, пише Августин, адекватне розуміння духовних над
бань людства стає надзвичайно проблематичним. Отже, відлучення комуністичним режимом української нації від Святого Письма було його духов
ним вихолощенням і штучною ізоляцією від світового досвіду минулого й
сучасності. А неадекватне розуміння багатства духовної спадщини земних
цивілізацій значною мірою спричиняє духовно--ідеологічні катастрофи та со
ціальну напругу.
Звичайно, трансформація й адаптація конкретного віросповідання у кон
кретній нації має специфіку. Наприклад, неоднаковою була доля і роль
християнства у німців та українців. Різні й пласта духовної спадщини Авгус
тина були пріоритетними в них. Протестантизм найперше віддає перевагу
вченню Августина про божественний присуд, божественну благодать, обраність до порятунку тощо. Для інших пріоритетною є його теорія гармонії
віри і розуму або безкомпромісна боротьба з маніхейством, пелагіанством
та донатизмом. До речі, його історичне значення для українства досліджене
недостатньо, незважаючи на те, що переклад російською мовою творів Ав
густина здійснили ще минулого століття саме професори Київської Духовної
Сергій Здіорук
303
А к а д е м ії (див.: Т ворення Б л аж ен н ого А вгусти н а, єп и ск оп а И п п он и й ск ого: Б и бл и отек а творений Отцов и У ч ител ей Ц ерк ви Зап адн ой .
И зд .
1-е. — Ч . 1 — 11. — К „ 1 8 8 0 — 19 0 8 ).
Д ля сучасного українського суспільства проблема церковного національ
ного будівництва актуальна, як ніколи. Устійнення моралі нації, привнесен
ня в неї д у х у демократизму й терпимості неможливе без релігійного потенці
алу взагалі і національної форми Церкви зокрема. Маємо високо цінувати те,
щ о певний демократизм здавна був властивий духові Української Церкви,
про щ о так добре виписав у своїх працях М ихайло Грушевський: “Н ародне
українське ж иттє не прийняло ортодоксії й зісталось назавсігди при певній
духовн ій і релігійній свободі — ш ирокім погляді на віру і мораль”.
В ір отер п и м ість ук р аїн ц ів є одн ією із ознак їх н ь о ї м ен тал ьн ості, в ід б и
тою в нар одн ій сен тен ц ії: “ї сю віру, і ту Б ог дав”. О тож безп осер едн є
зв ер н ен н я укр аїнськ ого народу і Ц еркви до святоотчих дух о в н о -іст о р и ч
н и х святинь справить ж и т тєдай н и й вплив на його п оступ. Н и н і ж бо
м аєм о сп одіван н я , що н аціонал ьн і Ц ерк ви, не об т я ж ен і тягарем зради
свого н ар оду, вестим уть його до власної д ер ж ав н ості, а та своєю чергою
ін сти тую в ати м е У П Ц я к сам остій н у У к раїнську Ц ер к ву, котра з часом,
т а к о ж стане на ст о р ож і духов н и х ін тер есів українськ ого н ар оду. А в г у с
тин вк азує ш л я х , яким н ал еж ить іти до такої мети: сп о від ь і р о з к а я н н я .
П ри цьом у нал еж и ть твердо п а м ’ятати, щ о сповідь і р озк ая н н я — це не
пр и й н яття навічно тавра вини, а навпаки — це вищ е оч и щ ен н я , он ов
л ен н я і “н а р о д ж ен н я згор и ”. А д ж е мета сп ов іді, — п и т е А вгусти н ,
“п ок азати себе не таким , яким я був, але таким , я кий я теп ер ”. Таким
чи н ом , у ся к о м у , хто щ иро зм ін ю єть ся і вдоск оналю ється, сповідь вель
м и б а ж ан а , бо ф ік сує його н ай н овіш и й , а о т ж е, най ч и стіш и й стан.
В и х о д я ч и з н ац іон ал ьн и х ін тер есів та безп еки свого н ар оду, У к раїні
д л я створення ум ов стабільного п оступ у українськ ого суспільства вкрай
потрібна р еа л іза ц ія духов н о-к ул ьтур н и х проектів, я к і забезп еч увал и б
у сп адк ов ан ість та опанування д уховн о-істор и ч н и х надбань Б ать к івщ и
н и. К ерую чись п р ин ципом , щ о сам одостатня р е а л із а ц ія п о т ен ц ій н а ц ії
м о ж л и в а л и ш е за вл асної т ер и тор іал ьн о-ор ган ізац ій н ої вл аш толаності у
ф ор м і су в е р е н н о ї держ ави, У к р аїн а, не втручаю чись у вн утріш ню к ан о
н іч н у дія л ьн ість Ц ерк ов, м ає всіма наявним и засобам и сп ри я ти постан
ню та зм іц н ен н ю У к раїнської П ом існ ої П равославної Ц ер к ви . Т оді н е
зм ір н о посил иться тен ден ц ія зак ор ін ен н я в свідом ості ук раїн ськ ого н а
ро д у ід е ї власної ук р аїн ськ ої дер ж ав н ості, а відтак і його к он сол ід ац ії.
Р еал ізов ую ч и стратегію рел ігій н о-ц ер к ов н ої розбудови і дбаю чи про
свої геок он ф есій н ї ін тер еси , У країна тим сам им зм ін ю є баланс найвіїливов іш и х сил у В сел енськ ом у П равослав’ї та відчутно м о д ер н ізу є геоконф есій н у си туац ію з вигодам и дл я власного н ароду. Д ол уч ен н я до світо
ви х надбань д у х о в н о ї культури є гарантом правдивої толеран тності і
ц и в іл ізо в а н о ї ін т егр а ц ії ук р аїн ськ ої н а ц ії в єв ропейські й світові су
сп іл ь н о-к ул ь тур н і процеси .
С тратегія м аксим ально м ож л и в ої ін тегр ац ії у світове співтовариство,
а щ онайп ер ш е в Є вропу, ж и ттєво н еобхідн а дл я У к р аїн и . В и зн ач н у роль
тут мають зігр ати не л и ш е У к раїнські Ц ерк ви, а й м ож л и в ості для. ук р а
їн ськ ого суспільства доступ ати ся до к л аси чн ої світової сп адщ и н и рідн ою
мовою . Д опоки ук раїн ськ а н ац ія не засвоїть у с іх надбань лю дства р ід
ною м овою , допоти вона не позбавиться хуторянства і к ом п л ек су м ен ш о
вартості.
304
“СПОВІДЬ” Аврелія Августина
Таке духовне переосмислення додасть снаги дня замирення Українських
Церков і єдності українського народу. Відтак кожна конфесія і Церква пося
де своє духовне й соціально-політичне місце, що гамуватиме амбіції, прихо
вану і неприховану ворожнечу тощо. Всі суб’єкти ешосоціального поступу
української нації матимуть власну сферу впливу, а єднатиме всіх ідея укра
їнської державності.
Проблема духовно-інтелектуального поступу та формування громадян
ського суспільства неодмінно висуває потребу створення найсприятливіїних
умов для видавничої і просвітницької діяльності в Україні. Українська дер
жава мусить заопікуватися цією справою, свідомо проводячи протекціоніст
ську політику в зазначеній сфері.
Видання українською мовою творів Аврелія Августина також вносить
ваговиту частку у формування справжньої толерантності до світоглядного й
політичного плюралізму, у плекання свідомих й активних будівничих Укра
їнської держави.
Українська Церква як національна духовно-культурна інституція, котра
стоїть на сторожі морального здоров’я української нації, має посісти належ
не їй місце. Українську Церкву треба утверджувати всіма наявними засоба
ми, включаючи державні потенції, оберігаючи, безумовно, її внутрішню ав
тономію та не порушуючи догматів і канонів, що регулюють сутнісні струк
турно-функціональні основи віросповідання. Але найкращим способом ут
вердження Української Церкви, а відтак духовності й моралі, є донесення
до найширших кіл громадськості колосальної духовної спадщини світової
цивілізації, перлиною якої, безумовно, є “Сповідь” Аврелія Августина.
Сповідувані християнством цінності є вічні, вони лише можуть уявлятися
людиною в різних формах. Але загалом їх не здатні порушити недолугі
вигадки про “кризу” або “крах” релігії, про які так часто полюбляли гово
рити наші недалекі попередники та за інерцією ще повторюють і деякі
сучасники.
Філософські та релігієзнавчі дослідження переконують, що треба свідомо
розрізняти поняття релігії і Церкви. Релігія не може піддаватися ні кризі,
ні крахові, ні чому б там не було. Ілюзія відсутності релігії може виникати
лише у свідомості окремого індивіда. Об’єктивно ж релігія функціонує зав
жди, оскільки її феномен є не що інше, як зв’язок із Богом, а людство в
цілому його зберігає постійно.
Згідно ж із християнським богословієм, Церква складається із двох сфер:
небесна, торжествуюча, і земна, яка ще бореться і є видимою тут для нас.
Господь очолює всю Церкву, суть якої — наше спасіння. Земна Церква,
яку складають прості смертні і гріховні люди, може мати певні трансфор
мації зовнішніх форм. Пошук оптимуму між суттю та формою Церкви і
сприймається деякими дослідниками, політиками й ідеологами як “криза”,
“крах” тощо. Та коли б вони звернули увагу на поради Августина про
“вільну цікавість в науці”, то, можливо, їм легше було б збагнути розмаїтість
Універсуму навіть і в доступній, видимій нам частині.
Августин вражає нас, звичайно, не лише своєю “Сповіддю”. Заслуговують
на увагу всі його твори. Але жанр передмови до конкретної праці обумовлює
певні обмеження в зверненні до них. Особливе місце в корпусі його спад
щини посідає також всеосяжний твір “Про Град Божий” (“Е>е січіїаіе Всі”),
створений у зрілому віці, між 412 і 426 роками. Структурно -- це 22 книги,
10 з яких присвячені руйнації язичницької сповідної теорії і філософії, а
Сергій Здіорук
305
наступні 12 (символічно! — ніби 12 Апостолів) розбудовують грандіозну
християнську систему.
Цією знаменитою працею Августин ніби вивершує свою багатолітню бо
ротьбу супроти ворогів християнства, а найперше супроти язичництва. І це
не випадково. А д ж е к о л и в розколах і навіть єресях проявляються лише
деякі принципи, що суперечать християнству, то язичництво акумулює в
собі всі принципові протилежності щодо нього. Тому й постала потреба в
концептуальному запереченні давніх, дохристиянських теорій про Всесвіт і
людство. Будівля “Граду Божого” є, властиво, першим узагальненням й
універсальною теорією історичного буття людства як єдиного організму, що
скеровується Божим Провидінням.
Августин навчав розрізняти і пам’ятати про два протилежні види люд
ських спільнот. Перший — “град земний” у вигляді держави. Він засно
ваний на “любові до себе, доведеній до презирства до Бога”. А другий —
“град Божий” у вигляді духовної спільності, який фундується на "любові
до Бога, доведеній до презирства до себе”. Аврелій Августин проаналізував
ши суспільне й державне буття, яскраво показав “морок суспільного життя”,
а тому й схарактеризував державну владу як “велику розбійницьку зграю”
(“Г)е слуїіаіе Осі”, XIX, 6).
Звичайно, Августин, як реаліст, визнавав необхідність державної влади,
її насильницькі методи. Хоча для нього всяке насильство є зло, що існує
внаслідок гріховної недосконалості людини. Тут варто нагадати й трансфор
мацію обгрунтування Августином права та обов’язку Церкви використову
вати примусову силу держави для напучування неггравовірних на шлях віри,
яке в конкретній історичній ситуації породило зловісні плоди для українців.
Після багатьох віків по хрещенню Українська Церква була підбита Мо
сковському Патріархові, що принесло найбільш згубні наслідки для неї та
її історії. Прадавній цезаропапізм Російської Православної Церкви надавав
можливість світській владі (як царській, так і радянській) впливати на народи
подвійно і тотально', “знизу” — безпосередньо на віруючих і нижчий клір,
“зверху” — на Священноначаліє і всю ієрархію. Отже, “низи” (основна
маса населення) опинялися під подвійним пресом — влади та розбещених
цією-таки владою церковних в л а д и к , що багатократно вимагає вищою ка
тарсису. Тісне переплетення історії Української Церкви із загальноцерков ною історією та особливо історією й дійсністю Російської Церкви спонукає
нас до глибокого й послідовного їх вивчення, тим паче що ці галузі знання
були під особливою опікою російського імперіалізму за всіх часів.
Епоха Аврелія Августина позначена вельми бурхливими процесами ста
новлення й поширення християнства. Так само бурхливо відбувається нині
реадаптація християнства іта наших теренах. Тому й нам не треба дивуватися
гостроті та напруженості такого процесу. Історія Церкви знає й драматач
ніші часи. Перші Вселенські Собори взагалі відбувалися під знаком герцю,
подеколи навіть фізичного. Суперечки розгорялися і за чистоту віри, і за
істинність тлумачень, і за ту або ту обрядовість тощо. Додаймо до цього й
те, що світські володарі ніколи не стояли осторонь церковних і реліїійних
справ, а навпаки, брали в них безпосередню та найактивнішу участь, навіть
головуючи на деяких Соборах. Така церковна й суспільна історія вчить нас
терпляче, з розумінням ставитися до колізій міжцерковних взаємин і реЛІГІЙного життя наших співгромадян.
Водночас треба наголосити, що страшна вада лицемірного спілкування
у Храмі “власть імущих” із народом несе надзвичайне розтління в уми
20 -
97.15
306
'‘СПОВІДЬ” Аврелія Августина
людей, витруюючи в них останні крихти духовності й праведної віри, насад*
жуючи зневіру та переконаність, що все,навіть і в Церкві, є обман, фальш
та ліщедійство на потребу політиканів у клобуках і без них. Саме від такого
неправдивого й ганебного використання релігії застерігає нас Августин у
“Сповіді”, закликаючи до глибокого інтимного спокутування власних гріхів
і очищення.
Праці Августина “Сповідь” і “Про Град Божий” перекладені багатьма
європейськими мовами. Перші видання були здійснені ще на початку XVI
ст. (видання Амербаха, Базель, 1506). Одне з найвщоміших видань в 11-ти
томах, що не втратило значення й понині, побачило світ у Парижі протягом
1.679— 1700 років. Окрім згаданого першого київського видання “Сповіді”
у 1880— 1908 роках, було здійснено його 2-е видання (також у Києві) впро
довж 1901— 1915 років, але тільки до 8-ї частини. За нашого часу “Сповідь”
видрукувано 1978 року в московському щорічнику “Богословские трудьі”,
де, до речі, опубліковано також статтю архиєпископа (нині митрополита)
Питирима “О Бдаженном Августине” (с. З— 24). “Сповідь” вийшла також
окремим московським виданням 1991 року з прекрасною передмовою А.
Столярова та хронологічним списком творів Августина за основними видан
нями.
Обсяг надрукованої літератури про самого Августина виходить за межі
звичайного огляду, адже тільки перелік назв у систематизованих бібліо
графічних покажчиках займає понад 200 сторінок (див.: Апсікжп С. ВіЬ1іо§гаріїіа Аи^ихішіапа. 2 Аиїї., Ваптвіасії, 1973), а кількість їх постійно зростає.
На жаль, ці публікації не перекладено ні українською, ні російською мова
ми, а тому ширше коло людей ознайомитися з ними не може. Проте одна
з класичних праць французького філософа Етьєна Анрі Жільсона (1884—
1978) — О і І Б О п Е. Іиїтосіисіїоп а 1’еіисіе с іє 8аіп1 Аи§ііг>1іп. З есі, Р., 1949 —
була зреферована в московському Інституті наукової інформації суспільних
наук (ИНИОН) ((к(в:. Работи 3. Жильсона по культуролоши и исгории
мьгсли. - РЖ. - Вьш. І. - М.: ИНИОН, 1987. - С. 208-260).
Сподіваюся, що читач цього першого українського віщання “Сповіді”
Аврелія Августина перейметься почуттям гордості за свою націю, котра,
незважаючи на нещадні столітні політичні й культурні суховії, підіймається
до найвищих зразків духовності світової цивілізації.
Автобіографія може бути викладена в різних літературних формах Неод
мінним є лише індивідуальне суб’єктивне сприйняття світу, людства, влас
ного буття і свого місця. Оскільки “Сповідь” Аврелія Августина є не просто
літературно опрацьованою автобіографією, а саме сповіддю перед Творцем,
то дослідники вважають її щирою й правдивою. Себто вона вповні виконує
специфічну місію — адекватно рефлексувати та передати іншим особистий
досвід автора, адже краще від нього самого знати його ніхто не здатен.
Публікація “Сповіді” свідчить ще й про наші невичерпні духовні потен
ції. Адже переклад цього величного твору з латинської Юрій Мушак завер
шив у Тернополі 22 червня 1939 р., тобто ще до більшовицького “золотого
вересня”, який і відкинув видрук цієї титанічної праці більш ніж на пів
століття.
Український переклад “Сповіді” вирізняється приємним та доладним сти
лем, гарними:, компактними заголовками кожного розділу, що є добрими
путівниками для читача.
Видавництво “Основи” повертає нам добру славу філософського і бого
словського Києва. Адже саме київське видання понад сто років тому дало
Сергій Здіорук
307
можливість ознайомишся широкій громадськості з “Твореннями Блажен
ного Августина”, які вже понад півтора тисячоліття служать добрим обгрун
туванням основ християнського віровчення, філософії й моралі, дають зна
чний імпульс дослідженням у сфері правничих теорій та філософії ісгорії.
На нашому нелегкому, але єдино правдивому шляху до природного бра
терства такі постаті, як Августин, є тими вершинами й орієнтирами, які
не дають остаточно заблукати в нетрях повсякденних життєвих клопотів,
зневаживши найцінніший дар Божий — людське житгя.
Сергій З Д Ю Р У К
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК 1
Алфавітний покажчик
309
Г алат и — XIII, 13, 14.
Гервасій (свя т и й ) — IX , 7, 16.
А вгуст и н (С вя т и й ) — походж ення: II, 3, 5; IV, 4, 7; IV, 7, 12; дитячі літа: 1,
6, 7, ін.; хлоп’ячі літа: 1, 8, ІЗ, ін. Августин у школі: 1, 9, 14; виїзд до
Мадаври: II, 3, 5; юнацький вік Августина: II, 1, 1, ін.; Августин
продовжує свої студії в Карфагені: III, 1, 1, ін.; захоплення циркови
ми грищами: III, 2, 2; любовний зв ’язок із єдиною ж інкою: IV, 2, 2;
лектура “Гортенсій”: III, 4, 7; маніхейство: III, 6, 10, ін.; V, 7, 12; V,
11, 21, ін.; Августин ритор: IV, 2, 2; IV, 7, 12; Августин у Римі: V, 8,
14, ін.; Августин у Мілані: V, ІЗ, 23; Августин і Амвросій: V, ІЗ, 23,
ін.; душевний стан Августина від тридцятого до тридцять першого ро
ку життя: VI, II, 18, ін.; Августин і неоплатонізм: VII, 9, ІЗ, ін.; лек
тура Послань Апостола Павла: VII, 21, 27; навернення Августина:
VIII,
12, 2 8 — 30; по наверненні: IX, 2, 2, ін.; хрещ ення Августина: IX,
6, 14; Августин під час писання “Сповіді”: X , 4, 6, ін.
А враам — III, 7, 13; лоно Авраамове: IX, 3, 6.
А дам , А дам ові сини — І, 9, 14; VIII, 10, 22; XIII, 21, 30.
А дєодат — IX, 6 , 14; IX, 12, 29.
А кадем ія (н о в а ) — V, 10, 19; V, 14, 25; VI, 11, 18.
А ліп ій — VI, 7, 11, ін.; VI, 12, 21; VII, 19, 25; VIII, 6 , 13 — 14; VIII, 8, 19; VIII,
12, 29; IX , 4, 7; IX, 6, 14.
А м вросій (свя т и й ) — V, 13, 23; V, 14, 24; VI, 4, 6; Амвросій і Моніка: VI, 2,
2; Амвросій і Августин: VI, З, 3; IX, 5, 13; Амвросій і Юстина: IX , 7,
15, ін ., гімни Амвросія: IV, 10, 15; V, ІЗ, 23; IX, 12, 32; X , 34, 52; XI,
27, 35.
А м вросієва б ази л іка — IX, 7, 16.
А н аксім ен — X , 6, 9.
А н т он ій (св я т и й ) — VIII, 6, 1 4 — 15; VIII, 12, 29.
А н уб іс — VIII, 2, 3.
А поллінарист и, учні А п оллін арія — V II, 19, 25.
А ріан и — IX , 7, 15.
А ріст от ель — IV, 16, 28.
А ф анасій (свя т и й ) — X , 33, 50.
А ф ри ка — V, 12, 22; VI, 15, 25; VIII, 6, 14; IX, 3, 6; IX, 8, 17.
В авилон — II, 3, 8; VIII, 2, 4.
В ален т и н іан (ц а р ) — IV, 3, 5; IX, 7, 15.
В енера — VIII, 2, 3; планета: IV, 3, 4.
В ергілій — І, 14, 23.
В ерекун д — VIII, 6, 13; IX, 3, 5 —6.
В ікт орин — VIII, 2, 3 —5.
В ін д ік іа н — VII, 6, 8.
Гіерій — IV, 14, 21.
Г іпп ократ — IV, 3, 5.
Гомер — І, 14, 23; І, 16, 25.
Горт енсій — III, 4, 7; VIII, 7, 17.
Греки — IX, 12, 32; X , 20, 29; XIII, 23, 33.
У алфавітному покажчику римськими цифрами позначено номери книг, араб
ськими — номери частин книг.
Д а в и д — III, 7, 13; IX, 4, 8; X , 31, 46; 33, 50.
Д а н а я — І, 16, 26.
Д ідон а — І, 13, 2 0 — 21.
Е водій — IX, 8, 17; IX, 12, 31.
Е льп ідій — V, 11, 21.
Е ней — І, 13, 2 0 — 22.
Епафродит — XIII, 26, 39.
Е п ік ур — VI, 16, 26.
Єва — І, 16, 25; V, 8, 15; XIII, 13, 14.
Єврейська м ова — X I, 3, 5.
Єгипет — VII, 9, 15.
Є гипт яни — VII, 9, 15, VIII, 6, 14.
Є русалим — IX, 13, 37; X , 35, 56; XII, 16, 23; XIII, 9, 10.
З евс — І, 16, 2 5 —26.
Ів а н Х рест ит ель (свя т и й ) — X , 31, 46.
Іл л я — X , 31, 46; XIII, 26, 41.
Іс а а к — III, 7, 13; X , 34, 52.
Іс а в — VII, 6, 10; VII, 9, 15; X, 31, 46.
Іса я — IX, 5, 13.
Іт а л ія — І, 17, 27; італійський: VI, 1, 1 н.; IX, 6, 14.
Й ордан — XIII, 12, 13.
Й осиф — X , 34, 52.
К арф аген — І, 13, 22; II, 3, 5; ІII, 1, 1; IV, 7, 12; V, З, 3; V, 7, 13; V, 8, 14; V,
11,
21; VI, 7, 11; VI, 9, 14; VI, 10, 1 7; VII, 2, 3; X , 16, 25; X , 21, ЗО.
К а ссіа к ум — IX, 3, 5.
К а т іл ін а — II, 5, 11.
К іп ріян (св я т и й ) — V, 8, 15.
К рсуса — І, 13, 22.
Л а т и н а — X , 20, 29.
М а д а вр а — II, 3, 5.
М акедон ія — XIII, 25, 38.
М ан іхеец ь — V, 3, 6; V, 5, 8; V, 7, 12; твори маніхейця: V, 7, 13.
М ан іх ей ц і — III, 10, 18; III, 12, 21; V, З, 3; V, 7, 12; V, 10, 19; V, 13, 23; V,
14, 2 4 — 25; VI, 1, 1; VI, 7, 12; IX, 4, 8.
М а р ія (Д ів а ) — V, 10, 20.
М едея — III, 6, 11.
М іл а н — V, 13, 23; VI, 10, 16— 17; VIII, 6, 15; IX, 6, 14.
М о н ік а — IX, 13, 37; Моніка й Августин-юнак: II, 3, 6; М оніка пориває,
згодом єднається з Августином: III, 11, 19; видіння Моніки: III, 12,
21; Моніка і святий Амвросій: VI, 2, 2, ін.; Моніка хоче одруж ити
310
Святий Августин С П О В ІД Ь
ЗМІСТ
Августина; Моніка в Кассіакумі: IX, 10, 23; смерть Моніки: IX, 8, 17;
IX, 11, 27 ін.; молитва за Моніку: IX, 13, 3 4 — 37.
Н а вігій — IX, 11, 27.
Н ебрідій — IV, 3, 6; VI, 7, 11; IV, 10, 17; VI, 16, 26; VII, 2, 3; VII, 6, 8; VIII, 6,
1 3 — 14; IX, 3, 6; IX, 4, 7.
Н еоп лат он ізм — VII, 9, 1 3 — 15; VIII, 9, 13, ін.
Орест — IV, 6, 11.
О ст ії — IX, 8, 17; IX, 10, 23; IX, 11, 28.
П авл о (свя т и й ) — VII, 21, 27; VIII, 6, 14; XIII, 25, 3 8 —40.
П авло (п р о к о н сул ) — VIII, 4, 9.
ІІа т р ік ій — ІХ^ 9, 19; IX, 13, 37.
П іл а д — IV, 6, 11.
П л ат он іки — VII, 9, 13; VII, 20, 26; VIII, 2, 3.
П он т ікіан — VIII, 6, 1 4 ^ 1 5 ; VII, 7, 1 6 — 18.
П рот асій (свя т и й ) — IX, 7, 16.
Рим — V, 8, 14— 15; IX, 10, 18— 19; V, 12, 22; V, 13, 23; VI, 8, 13; VI, 10, 16;
VIII, 2, 3 —4; IX, 3, 5.
Р ом аніан — VI, 14, 24.
С авло — VIII, 4, 9.
Салю ст ій — II, 5, 11.
С енека — V, 6, 11.
С имм ах — V, 13, 23.
СЛмплікіан — VIII, 1, 1; VIII, 2, 3 —4; 5; VIII, 5, 10.
Т агаст а — II, 3, 5; IV, 7, 12.
Теренцій — І, 16, 26.
Товій — X , 34, 52.
Тревери — VIII, 6, 15.
Троя — І, 13, 22.
Ф авст (м а н іх еєц ь) — V, З, 3; V, 6, 10; V, 7, 1 2 — 13; V, 13, 23; VI, 11, 18.
Ф илип'яни — XIII, 26, 3 9 — 40.
Фірмін — VII, 6, 8 — 10.
Фотин — VII, 19, 25.
Х рист ос (І с у с ) — І, 11, 17; III, 4, 8; III, 6, 10; V, 9, 16; V, 14, 25; ін.
Ц и р к (ігр и щ а ) — VI, 7, 11; VIII, 6, 15.
Ц іцерон — III, 4, 7; VIII, 7, 17.
Ю ліан (ц а р ) — VIII, 5, 10.
Ю нона — І, 17, 27.
Ю піт ер — І, 16, 2 5 —26.
Ю ст ина (ц ари ц я ) — IX , 7, 15.
Я к і в — III, 7, ІЗ; VII, 6, 10; VII, 9, 15; X , 34, 52.
КНИГА ПЕРШ А
Частина І. Похвальна молитва..................................................................
Частина II. Бог є в людині — людина в Б о з і..................................
Частина III. Бог усюди цілий і нічим не обмежений........................
Частина IV. Невимовна велич Б ога.........................................................
Частина V. Августин хоче очистити мешкання серця, щоб пожер
твувати його Богові..................................................................................
Частина VI. Дитячий вік. Господні дари для маленької дитини . .
Частина VII. Чи дитина в колисці не має гріха?.................................
Частина VIII. Хлоп’ячий вік. Як дитина вчиться говорити..............
Частина IX. Виховання. Журба й терпіння Августина у школі. Нелю
дяні вчителі.................................................................................................
Частина X. Любов до ігрищ.......................................................................
Частина XI. Перші впливи християнства. Недуга. Августин домага
ється хрещення.........................................................................................
Частина XII. Шкільні примуси. Бог обернув це на користь............
Частина XIII. Поетичні байки....................................................................
Частина XIV. Причини ненависті Августина до грецької мови й літе
ратури..........................................................................................................
Частина XV Августин бажає присвятити Богові те, чого навчився в
школі............................................................................................................
Чаатіна XVI. Августин засуджує міфологію як предмет науки . . . .
Частина XVII. Зразки завдань тієї школи, де Августин відзначається
своїми здібностями. Августин засуджує навчання молоді літератури
Частина XVIII. Моральна журба, викликана пустим красномовством
Частина XIX. Згубний вплив такого виховання на душу Августина
Частина XX. Августин дякує Богові за фізичні й інтелектуальні дари
КНИГА ДРУГА
Частина І. Юнацький вік.Перші збурення.............................................
Частина II. Августин обвинувачує своє розпусне життя сімнадцяти
річного юнака............................................................................................
Частина III. Часи неробства й празникування. Материнські поради
та вказівки...................................................................................................
Частина IV. Радощі з капостей. Історія однієї крадіжки...................
Частина V. Які причини негідних вчинків.............................................
Частина VI. Августин у своїх вчинках бажав тільки зла задля самого
зл а .................................................................................................................
Частина VII. Августин пригадує свої гріхи без страху. Він вірить, що
Бог простив їх йому................................................................................
Частина VIII. Психологічний аналіз радощів співвини.....................
Частина IX. Наслідки поганого товариства.............................................
22
22
24
26
27
28
29
30
ЗО
312
Зміст
Частина X. У Богові всяке добро.............................................................
31
КНИГА ТРЕТЯ
Частина І. Августин у Карфагені. Жадоба почуттів............................
Частина II. Пристрасть до театральних вистав. Суть драматичних роз
ваг .................................................................................................................
Частина III. Августан студеіп. “Руїнники”. Розгнузданість Августина
в Карфагені.................................................................................................
Частина IV. Перші інтелектуальні потяги. “Гортенсій” .....................
Частина V. Обман Августина при читанні Біблії.................................
Частина VI. Августин і маніхейство. Те, що спочатку манило й при
тягало............................................................................................................
Частина VII. Августин пояснює, чому аргументи маніхейців пере
конували його, хоч їм бракувало здорового глузду........................
Частина VIII. Сталі та змінні складники моралі.................................
Частина IX. Бог судить діла людини по-своєму, а люди по-своєму
Частина X. Маячіння маніхейців................................................................
Частина XI. Сон Моніки..............................................................................
Частина XII. Єпископ передрікає навернення Августина...................
32
32
34
35
36
37
39
41
42
43
44
45
КНИГА ЧЕТВЕРТА
Частина І. На манівцях. Дев’ять років у тенетах маніхейства.........
Частина II. Добра віра, якої навчає Августин. Августин навіть у без
путстві зберігає порядність. Відраза Августина до магічних практик
Частина III. Августин зізнається, що цікавився астрологією............
Частина IV. Пісня дружби. Смерть Августинового приятеля. Безмеж
ний біль Августина...................................................................................
Частина V. Тайни сліз..............................................................................
Частина VI. Після втрати друга життя для Авіусгина стало ненависне
Частина VII. Від’їзд до Карфагена.......................................................
Частина VIII. Час — найкращий лікар і розрадник......... ............
Частина ҐХ. Блаженний, хто друга любить в Б озі...........................
Частина X. Проблема краси. Перші праці Августина. Уподобання до
створених речей, хоча б вони були не знати які гарні, — це обман
ДУші................................ ......................................................................
Частина XI. Створіння змінюються, незмінний тільки Б ог..........
Частина XII. Правдиве щастя тільки в Б о г а .................................... ...
Частина XIII. Августина цікавить проблема краси. “Гарне і пригоже”
Частина XIV. Розвідка, присвячена Гіерію, яким Августин захопився
до нестями............................... ...................................................................
Частина V. Кілька зауважень щодо змісту розправи “Гарне і при
гоже”. Розум Августина, затемнений тілесними образами, не міг
збагнути духовних істот...........................................................................
Частина XVI. Проникливий розум Августина: без сторонньої допо
мога він розуміє категорії Арістотеля. Однак Арістотелева книжка
завадиш йому по-справжньому осягнути поняпи Бога.................
Частина II. Грішник даремно оминає Бога ...........................................
Частина III. Прибуття Фавста до Карфагена. Дівінація і плями люд
ського знання. Вади маніхейства з наукового погляду.................
Частина IV. Блаженний, хто знає Б о га ..................................................
Частина V. Брехня маніхейця щодо науки про природу...................
Частина VI. Августин і Фавст. Солодка бесіда Фавста й незнання
вільних н а у к ................................................................................ ..........
Частина VII. Знеохочений незнанням Фавста, Августин відрікається
від маніхейців. Перші кроки навернення...........................................
Частина VIII. Августин у Римі. Причини його від’їзду. Журба Моніки
Частина ЕХ. Августин занедужує. Материні молитви виліковують його
з недуги................................................................................................ .. - •
Частина X. Взаємини Августина з маніхейцями в Римі. Спокуси скеп
тицизму. Причини розриву з маніхейством......................................
Частина XI. Слабкі аргументи маніхейців проти Святого Письма.
Зв’язки Августина з католицькими мужами..................... - ..............
Частина XII. Августинові починають не подобатися римські студенти
за їхні вибрики..........................................................................................
Частина XIII. Августин у Мілані. Зустріч із святим Амвросієм. . . .
Частина XIV. Під впливом Амвросія Августин відривається від мані
хейства і стає “оглашенним” ................................................................
66
67
69
70
71
73
74
76
77
80
80
81
82
КНИГА ШОСТА
47
48
49
51
52
53
54
54
55
56
57
58
59
59
61
63
КНИГА П ’ЯТА
Частина І. Розчарування Августина в маніхействі. Августин спонукає
душу хвалити й любити Бога..............................................................
313
Зміст
66
Частина І. Відновлення ангикатолицьких упереджень Августина. Мо
ральний стан Августина, у якому знайшла його мати Мошка у
М ілані.........................................................................................................
Частина II. Моніка, щоб повинитися перед Амвросієм, без вагання
жертвує деякими своїми побожними практиками..................... .. Частина III. Августин зволікає з тим, щоб порозумітися з Амвросієм.
Публічна наука Амвросія висвітлює Августинові чимало спірних
питань............................................................... .................................
Частина IV. Під впливом проповідей Амвросія Августин розуміє нау
ку Церкви..................................... .............................. ..............................
Частина V. Чого не можна зрозуміти, в те треба вірити...................
Частина VI. Безраднісгь честолюбства. Мрії про щастя. Випадок по
казує Августинові марноту....................................................................
Частина VII. Аліпій і Августин..................... „...........................................
Частина VIII. Яким шляхом прийшло до Аліпія його захоплення теа
тром ...............................................................................................................
Частина IX. Прикра пригода Аліпія...................
............ .
■
Частина X. Безкорисливість і чистий характер Аліпія. Небрідій ділить
ся сумнівами з Августином і Аліпієм..................................................
Частина XI. Вагання Августина при виборі способу життя..............
Частина XII. Питання одруження.............................................................
Частина XIII. Дипломатія М он іки ...........................................................
Частина XIV. Проект спільного ж и п я ....................................................
Частина XV. Рабство радощів....................................................................
Частина XVI. Даремна погоня за щастям оманою...............................
84
85
86
88
89
90
92
94
95
96
97
99
100
101
102
102
314
Зміст
КНИГА СЬОМА
КНИГА Д Е В ’ЯТА
Частина І. Метафізичні сумніви. Августин визнає труднощі, які він
мав, поки звільнився відпомилковоїконцепції Б о га ....................
Частина II. Закиди Небрідія проти маніхейців. ....................................
Частина III. Джерело зла і відповідальність людини..........................
Частіша IV. Бог — найвище Добро. Він нетлінний..........................
Частина V. Сумнів Августина щодо початків зла.................................
Частина VI. Як Августин порвав з астрологією...................................
Частина VII. Августина не перестає мучити питання, де й у чому
криється корінь зла..................................................................................
Частина VIII. Бог не давав Августинові спокою доти, доки він не
пізнав правди..............................................................................................
Частина IX. Августин і неоплатонізм. Августин читає твори неоплато
ніків у латинському перекладі. Він знаходить божественність Сло
ва, але на знаходить покори йоговтілення........................................
Частина X. Світло з лектури.......................................................................
Частина XI. Яким чином створіння існує й не існує?........................
Частина XII. Кожна істота добра у своїй основі.................................
Частина XIII. Усі Божі діла добрі, кожне у своєму роді...................
Частина XIV. Августин нарешті пробуджується, щоб пізнати прав
дивого Бога................................................................................................
Частина X V Усі речі — це учасники правди й доброти Бога . . . .
Частина XVI. Підступність волі — причина з л а .................................
Частина XVII. Якими сходинками піднімався Августин до пізнання
Бога......................................... .....................................................................
Частина XVIII. Без увага на інтелектуальну користь Августин від
чуває, що йому ще бракує покірності.................................................
Частина XIX. Христос — тільки мудрець................................................
Частина XX. Книш платоніків зробили Августина мудрішим, але по
рожнім......... ...............................................................................................
Частина XXI. Тайну смиренності Августин знаходить у Святому Пи
сьмі, головним чином у святого Апостола Павла..........................
КНИГА ВОСЬМА
Частина І. Подяка. Августин удається за порадою до Сімплікіана.
Жінка — останній вузол, що зв’язує Августиназі світом
....
127
Частина П. Сімплікіан оповідає Августинові про навернення ритори
Вікторина....................................................................................................
III. Бог і ангели радіють з навернення грішника...............
IV. Чому ми радіємо з навернення великих людей?
...
V. Дві волі...........................................................................
VI. Наближається спасіння. Оповідання Понтікіана
....
VII Вирішальний перелом. Душевна боротьба Августина .
VIII. Душевна боротьба Августина на. городі в Мілані. Без
силля волі та його справжні причини..........................................
Частина IX. Наказові розуму підкоряється тіло, а розум противиться
своєму наказові. Чому?...........................................................................
Частина X. Дві протилежні волі, але душа п іш а..................................
Частина XI. Останні розмірковування: борютьба душі з тілом..........
Частина ХП. Бери, читай! Рішення. Аліпій р>адіє зі зміни Августина.
Радощі М ош ки.........................................................................................
Частина
Частина
Частина
Частина
Частина
Частина
Зміст
129
131
133
134
135
138
140
14]
142
144
145
Частина І. П о наверненні. Молитва п о д я к и .............................................
Частина II. Августин зрікається свого звання ритора. Чом у Августин
тримав у таємниці своє рішення. Стан здоров’я дає Августинові
чесне випрювдання...............................................................................................
Частина III. Душ евніш стан Верекуіща. Віддача майна у розпоряд
ження Августина і його приятелів. Де обертався Небрідій? . . . .
Частина IV. ІІобуї- Августина в Кассіакумі. Зворушення Августина
під час читання псалмів, переважно IV псалма. Видимий знак Б о
ж ої о п ік и ..................................................................................................................
Частина V. Офіційна відставка Августина. Авіустин переходить під
провід А мвросія..........................................................................................
Частина VI. Августин повертається до Мілана, щоб там прийняти
хрещення. Адеодат — “син його гріха” ..................................................
Частина VII. Початок співу на Заході. Відкриття тіл мучеників І'ервасія та П рю тасія.....................................................................................................
Частина VIII. Еводій. Смерть М оніки. Яке виховання одержала М оні
ка. Як М оніка вилікувалася від поганої звички..............................
Частина IX. Як Моніка привернула до себе свого чоловіка. Моніка
і її оточення. Таємниця вчинків. Заслуга впливу..................
Частина X. Захоплення Остій. Моніка відчуває свій близький кінець.
Розмова з М онікою про блаженність вічного ж и т т я ........................
Частина XI. Останні слова. Прощання Моніки. Трагедія болю. . . .
Частина XII. Трагедія бол ю ..................................................................................
Частина XIII. Молитва за М о н ік у ..................................................................
КНИГА ДЕСЯТА
Частина І. Пізнати Бога - це вся надія А вгустина...................
Частина II. Сила сповіді, що з глибини душі звертається до Ііога.
Частина III. Ця сповідь стосується людей; коли вони вислухають її
з любов’ю , можуть з неї скористати. Актуальність думки Авіуегшіа
Частина IV. З якою м с т о ю ? ..............................................................................
Частина V Щ об пізнати себе як слід, Августин потребує Божої До
помога ...............................................................................................................
Частина VI. Авіустин шукає Бога. Він любить Бога, але хто є Ьогг
Бог не збігається з природою .......................................................................
Частина VII. Можна пізнати ці таємниці, але треба підиесгися понад
органічним і чуттєвим ж и т т я м .....................................................................
Частина VIII. М ісце пам’яті. Чуттєвії пам’я т ь ..........................................
Частина IX. Пам’ять інтелектуальна...............................................................
Частина X. Наука не входить у пам’ять через ч уття .............................
Частина XI. Засвоювати знання, незрозумілі ч у т ім , ..- це накопи
чувати відомості, розсіяні в р озум і.............................................................
Частина XII П ам ’ять містить у собі математичні числа, правила вимі
рів, незрозумілі для чуттів...............................................................................
Частина XIII. Пам’ять пригадування...............................................................
Частина XIV. Пам’ять почуттів і зворуш ень................................................
Частина XV. Яким чином у пам’яті відсутня д ій с н іс т ь ........................
Частина XVI. Пам’ять забуття............................................................... .............
Частина XVII. Дивна життєздатність пам’яті. Щ об пізнати Бога, не
треба переступати пам’ять...............................................................................
316
Зміст
Частина XVIII. У якому розумінні пам’ять допомагає здійматися до
Бога...............................................................................................................
Частіша XIX. Що таке пригадування?...................................................
Частина XX. Ми завдячуємо пам’яті наше поняття й наше бажання
щастя............................................................................................................
Частина XXI. Яким чином блаженне життя міститься в пам’яті. . .
Частина XXII. Блаженне життя тільки в Бозі........................................
Частина XXIII. На чому грунтується блаженне життя?.....................
Частина XXIV. Бог міститься в пам’яті, бо в ній знаходимо правду
Частина ХХУ. У якому закапелку нашої пам’яті перебуває Бог?. . .
Частина XXVI. Спранжнє ставлення людей до Бога............................
Частина XXVII. Душевний стан Августина під час редагування
“Сповіді” .....................................................................................................
Частина XXVIII. Життя — це постійні спокуси...................................
Частина XXIX. Ласка Божа — це підпора -нашої слабості................
Чаагшна XXX. Тілесні похоті.......................................................................
Частина XXXI. Гін їжі і напоїв..................................................................
Частина XXXII. Похоті запаху...................................................... ...........
Частина ХХХПІ. Похоті слуху. Церковні співи......................................
Частина XXXIV. Похоті очей.......................................................................
Частина XXXV. Інша форма тієї самої похоті — цікавість..............
Частина XXXVI. Гордість життя..................................................................
Частина XXXVII. Схильність серця до нагальної похвали................
Частина XXXVIII. Марна похвала шкодить чесн оті............................
Частина XXXIX. Вподоба в самім с о б і....................................................
Частина X I. З’ясування і висновки десятої книги...............................
Частина XII. Не можна одночасно посідати правди й олжі............
Частина XIII. Поганий метод неоплатоніків, яким вони хотіли дійти
до Б о г а ........................................................................................................
Частина ХІІІІ. Ісус Христос — цеєдинийсправжнійПосередник
КНИГА ОДИНАДЦЯТА
Частина І. Нова подяка. Обов’язкиАвгустина передБогом.................
Частина II. Августин просить у Бога допомога, щоб зрозуміти Святе
Письмо.......................................................................................... ...........
Частина III. Пояснення першої глави Книги Буття. Августин закли
кає Правду, що говорила через Мойсея. Оскільки Мойсея нема,
то лише Бог може просвітити його щодо справжнього значення
Святого Письма.........................................................................................
Частина IV. Небо й земля дають очевидний доказ, що вони створені
Частина V. Увесь Всесвіт вийшов з одного Божого Слова..............
Частина VI. Вічним Словом Бог створив усе. Але як можна уявити
собі це Слово Бога?................................................................................
Частина VII. Слово Боже — це Син Божий, співвічний з Огцем .
Частина VIII. Споконвічне Слово — це єдиний наш Учитель. . . .
Частина IX. Це Слово промовляє до нашого серця............................
Частина X. Воля Божа не має початку. Нахабність деяких заперечень
думки про створення................................................................................
Частина XI. Час не може бути виміром вічності.................................
Чаагшна XII. Відповідь на наведені вище закиди: що робив Бог перед
створенням неба й землі?.......................................................................
Частина ХНІ. Перед створеннямприроди небулоніякогочасу. . .
212
212
215
215
216
217
217
218
219
219
220
220
221
Зміст
317
Частина XIV. Аналіз поняття ч а су ...........................................................
Частина XV. Яку маємо міру часу?...........................................................
Частина XVI. Коли треба вимірювати час?..................... .......................
Частина XVII. Де знаходиться минувшина йприйдешність?..............
Частина XVIII. Яким чином минувшина й прийдешність стають те
перішністю? .................................................................................................
Частина XIX Віщування прийдешності....................................................
Частина XX Висновки аналізу трьох часів.............................................
Частина XXI. Нові труднощі вимірювання часу...................................
Частина XXII. Августин просить Бога розвіяти цю темряву, щоб він
зрозумів ці таємниці................................................................................
Частина XXIII Природа часу. Гіпотези.................................................
Частина XXIV. А може, час — це міра руху? . . : ......... ................ .. •
Частина XXV. Августин просить Бога пояснити йому ці труднощі.
Частина XXVI. Час не може бути мірою часу. Пояснення Августина
щодо розуміння часу.................................................................... ..
Частина XXVII. Яким чином вимірюємо часу іншому розумі. . . .
Частина XXVIII. Час вимірюємо розумом...............................................
Частина XXIX. Кінцеві роздуми про єднання з Богом........................
Частина XXX. Не було часу без створення істот.................................
Частина XXXI. Бог пізнає по-своєму, а люди по-своєму...................
КНИГА ДВАНАДЦЯТА
Частина І. Пояснення першої глави Книги Буття. Розуміти Святе
Письмо нелегко, але треба розраховувати на допомогу Бога . . .
Частина П. “Небеса небес” Співця псалмів..........................................
Частина III. Темрява над безоднею .........................................................
Частина IV. Перша невпорядкована матерія. • • ■- ............ ..............
Частина V. Як Августан дійшов до розуміння тієї матерії..............
Частина VI. Як треба уявляти собі матерію.......................... ................
Частина VII. Звідки ж походила матерія? Чи небо більше і краще за
землю?............................................................... ......................................
Частина VIII. Первісна матерія створена з нічого . .............. .............
Частина IX. Чому немає згадки про час у першій фазі діяльності?
Що значить “небеса небес’? ..................................................................
Частина X. Августин просить Правду допомогти йому в пошуках .
Частина XI. Що вже осягнув Августин і чого навчився від Бога. .
Частина XII. Елементи творіння, що підлягають часу: ангели і без
формна матерія........................................................... ..........................
Частина XIII. Духовні створіння й безформна матерія. Святе Письмо
не вичисляє днів, коли говорить про створення неба й землі . .
Частина XIV. Глибока думка Святого Письма......................................_
Частина XV. Правда Святого Письма повсякчасна, хоч пояснюють її
по-різному.................................................................... ..............................
Частина XVI. Є супротивники, з якими Августин відмовляється дис
кутувати.......................................................................................................
Частина XVII. Новий перегляд розбіжних пояснень. Як розуміти сло
ва “небо” й“земля”? ..............................................................................
Частина ХУЛІ. Августин ставить вільну засаду, яку можна застосувати
до будь-якого тлумачення Святого Письма.............. .................. .. ■
Частина XIX. До якої міри треба бути впевненим. Ясні й безсумнівні
правда....................... ..................................................................................
Частина XX. Кожен може вибирати між цими правдами. Різне гюяс
нення перших рядків Книш Буття......................................................
Частина XXI. Слова “Земля була ж видима й невпорядкована” можна
пояснювати по-різному...........................................................................
Частина XXII. Книга Буття не згадує про створення багатьох речей
Частина XXIII. Августин висловлює свій погляд на такі розбіжні по
яснення Святого П исьма.......................................................................
Частина XXIV. З правдивих думок важко визначити ту, яку мав на
думці М ойсей............................................................................................
Частина ХХУ. Августин поборює тих, що захищають свої твердження
між двома однаково правдивими п оп и там и ...................................
Частина XXVI. “Я хотів би бути Мойсеєм” ..........................................
Частина XXVII. Незважаючи на свою простоту. Святе Письмо багате
Частина XXVIII. Святому Письму можна надати різні значення. . .
Частина XXIX. Деякі парафрази викликають серйозні заперечення.
Частина XXX. Новии заклик до Заповіді любові й пошуку Правди
Частина XXXI. Мойсей міг мати на увазі всі правдиві значення . .
Частина XXXII. Остання молитва. Святий Дух передбачив усі зна
чення ............................................................................................................
КНИГА ТРИНАДЦЯТА
Частина І. Подяка..........................................................................................
Частина II. Всяке створіння, навіть у своїй первісній формі, взяло
своє буття з Божої доброти . . . ............................................................
Частина III Усе походить із Божої ласки . . ........................................
Частина IV. Бог дав існування створінням тільки через свою доброту
Частина V. Пресвята Трійця.......................................................................
Частіша VI. Завдання Духа за Книгою Б уття......................................
Частина VII. Дари Святого Духа: любов і м и р ...................................
Частина VIII. “Хай буде світло!” З ’єднання з Богом — єдине бла
женство ........................................................................................................
Частина IX. Чому тільки Святий Дух ширяв над водами?..............
Частина X. Блаженство чистих духів........................................................
Частина XI. Яким чином можна дійт и до думки про Трійцю?. . . .
Частина XII. Містичне пояснення Книги Буття, І, 1— 3. При вста
новленні Церкви Бог чинить так, як при створенні світу............
Частіша XIII. В якому значенні ми вже є “світлом”? Наша обнова
не може бути досконалою в цьому ж илі..........................................
Частина XIV. Віра й надія зміцнює душу...............................................
Частина XV. Алегорії: небосхил — це Святе Письмо; води над небо
схилом — ангели.....................................................................................
Частина XVI. Ніхто не знає Бога так, як Він знає Сам Себе..........
Частина XVII. Гірка вода (ЇМ. І, 9) — це світ, суха земля — це
Добро.............. ..............................................................................................
Частина XVIII. Нехай ця “суха земля” стане родючою. Через добро
можна змінитися аж до споглядання. Праведників можна порів
няти з зорями. Дари “мудрості” вищі за дари зн ан ня.................
Частина XIX Шлях до досконалості. Нове алегоричне тлумачення
“сухої землі” ......... ....................................................................................
Частина XX. Плазуни, обдаровані живими душами (ЇМ. І, 20), — це
Тайни. Птахи, що літають над землею, — посланці Слова Божого.
Чуттєві знаки вічних правд створені з огляду на людське безсилля.
Зміст
Т реба, щ об д у ш а зд ій н я л а ся від ч уттєви х зн ак ів до правди, я к у
вони о з н а ч а ю т ь ....................................................................................................
Ч а ст и н а X X I . “Ж и в а д у ш а ”, що її виводить зем л я , — це душ а
насп р ав ді х р и с т и я н с ь к а .................................................................................
Ч а ст и н а X X I I . О бновлена душ а відваж н о п р я м ує до ви щ и х д у х о в
н и х б л а г ....................................................................................................і ' ' ' '
Ч а ст и н а Х Х Ш . “Д у х о в н и й ” створений на те, щ об суди ти й к а р а
ти, але тіл ьк и в озн ач ен и х м е ж а х ............................................................
Ч а ст и н а X X I V . А легоричне пояснення слів “ростіть і м н о ж т еся ”.
В и пр авдан ня алегоричного м е т о д у ............................................................
Ч а ст и н а X X V . П л оди зем л і — це п обож н і вчинки того, хто
п р огол ош ує Слово Б о ж е .................................................................................
Ч а ст и н а X X V I . У я к ом у д у сі сл ід прийм ати м атеріальн у д о п о
м огу. С правж ня нагорода за добр одій н і в ч и н к и ................................
Ч а ст и н а X X V I I . Щ о означаю ть риби і м орські тварини? .............
Ч а ст и н а X X V I I I . Твір створення по суті д у ж е д о б р и й ......................
Ч а ст и н а X X I X . Чи Бог бачив свої твори в ч а с і? ...................................
Ч а с т и н а X X X . П ом и лк ові уявлення м ан іхей ц ів про створення .
Ч а ст и н а X X X I . Я к м ож н а скласти собі правдиве уя вл ен н я про
створення. М удрець хвалить те, щ о миле Б о г о в і ............................
Ч а ст и н а X X X I I . Образ творів усього В с е с в і т у ...................... ...
Ч а ст и н а X X X I I I . Бог створив світ з м атер ії, створеної в той сам ий
ч а с .......................................................................................................... .....................
Ч а ст и н а X X X I V . З ’ясування дух о в н и х правд, що м істяться в
о п ов ідан н і про с т в о р е н н я ..............................................................................
Ч а ст и н а X X X V . К інцева молитва. В ідпоч инок сьом ого дн я і його
сим волічне з н а ч е н н я .......................................................................................
Ч а ст и н а X X X V I . Сьомий день не мав в е ч о р а .........................................
Ч а ст и н а X X X V I I . Я к Б ог спочиває в н а с ..................................................
Ч а ст и н а X X X V I I I . Р ізн и ц я м іж пізнанн ям Бога й пізн ан н ям
л ю д и н и ...........................................................................................................
Сергій З д іо р у к . “С повідь” А вр ел ія А вгустин а і сучасна українська
д у х о в н іс т ь ................................................................................................................
А л ф авітн и й п о к а ж ч и к ..........................................................................................
СПОВІДЬ
П ереклад з латини
Ю рі я М у ш а к а
Відповідальна за випуск Тетяна Соломаха
Редактор Анатолій Чердаклі
Т ехнічний редактор Галина Скороход
К оректор Ю лія Мороз
Ф орм ат 60 х 9 0 1/16. П апір оф сетний № І.
Гарнітура Т айме. Д рук оф сетний .
Зам. № 9735.
Видавництво “ О с н о в и ” .
252133, К иїв, бульв. Л ихачова, 5.
Ф ірм а “ Віггол” .
252151, Київ, вул. В олинська, 60.
НБПНУС
750294
А 18
СвЯтий А вгустин.
Сповідь / П ер. з латин. Ю. М уш ака; П іслям . С. З діор ука. — К .: Основи, 1 9 9 9 . — 3 1 9 с.
І8ВМ 9 6 6 -5 0 0 -0 3 5 -7
Автобіографічний твір Святого Августина (354—430), християнського
теолога й церковного діяча, родоначальника християнської філософи істо
рії, видатного представника західної патристики. Християнський неопла
тонізм Августина, пануючи майже десять століть, справив величезний
вплив на розвиток західноєвропейської філософії та суспільно-політичне
життя.
Для широкого кола читачів.
ББК 86.3
ЄЧ4
'
...коли десь є якийсь розум
такого високого знання й
такого глибокого передбачення,
який би пізнав минувшину і
прийдешність так добре, як я
пізнаю загальновідому пісеньку,
то цей розум збуджував би подив
аж до переляку й остовпіння.
Бо ж перед ним не сховалося б
нічого ні в минувшині, ні в
прийдешності віків, так само як
мені, коли я співаю цю пісеньку,
видно, скільки рядків я вже
проспівав від початку, а скільки
ще лишається мені до кінця.
Святий Августин
Последние комментарии
4 часов 44 минут назад
5 часов 21 минут назад
1 день 18 часов назад
1 день 21 часов назад
2 дней 11 часов назад
2 дней 11 часов назад