Три мушкетери [Олександр Дюма] (fb2) читать постранично

ФАНТАСТИКА

ПРИГОДИ

ДЕТЕКТИВ

Серію засновано 1990 року

АЛЕКСАНДР

ДЮМА

Три мушкетери

РОМАН

Переклав з французької Роман Терещенко

Київ Видавництво художньої літератури «ДНІПРО»

1992

У романі «Три мушкетери» відомий французький письменник (1803—1870) відобразив епоху правління короля Людовіка XIII, коли політику держави насправді здійснював кардинал Рішельє. Автор розповів захоплюючу історію трьох хоробрих мушкетерів Атоса, Портоса, Араміса та їхнього друга д’Артаньяна.

В романе «Три мушкетера» известный фран-цузский писатель (1803—1870) отобразил эпоху правления короля Людовика XIII, когда политику государства на самом деле осуществ-лял кардинал Ришелье. Автор рассказал увле-кательную историю трех храбрых мушкетеров Атоса, Портоса, Арамиса и их друга д’Артаньяна.

Редактор В. П. Царенко

Художнє оформлення В. А. Радька

Перекладено за виданням: Alexandre Dumas.

Les Trois Mousquetaires. Editeurs Nelson.

Éditeurs Calmann-Lévy. Paris, 1916.

(С) Український переклад примггки. Видавництво «Веселка 1982

(С)Художне оформлення В. А. Радько, 1992

ПЕРЕДМОВА,

де зазначається, що в героях повісті, яку ми матимемо за честь розповісти читачам, немає нічого міфічного, дарма що їхні імена закінчуються на «ос» та «іс»

Десь із рік тому, шукаючи в Королівській бібліотеці матеріали для своєї історії Людовіка XIV , я натрапив на «Спогади пана д’Артаньяна», надруковані, як і більшість творів того часу (коли автори, вирішивши писати правду, не хотіли на довший чи коротший час потрапити до Бастілії²), в Амстердамі, у П’єра Ружа³. Мене привабила назва. Я відніс мемуари додому — зрозуміло, з дозволу пана наглядача бібліотеки,— й почав жадібно їх читати.

Не маючи наміру докладно розглядати цей досить-таки своєрідний твір, я лише пораджу тим читачам, які вміють цінувати картини минулого, познайомитися з ним. Там вони знайдуть портрети, Намальовані рукою справжнього майстра; і хоч ці ескізи накреслені здебільшого на дверях казарм або на стінах шинків, читачі однаково впізнають у них такі само точні, як і в історії пана Анкетіля⁴, портрети Людовіка ХІІІ⁵,.Анни Австрійської⁶, Рішельє ⁷, Мазаріні⁸ та більшості придворних тих часів.

Але, як відомо, те, що здатне вразити примхливу душу поета, не завжди хвилює широке коло читачів. Тож захопившись — як, безперечно, будуть захоплюватися й інші,— згаданими подробицям, ми звернули увагу ще на одну цікаву річ — на те, чого ніхто інший, мабуть би, й не помітив.

Д’Артаньян оповідає, що під час свого першого візиту до пана де Тревіля, капітана королівських мушкетерів ⁹, він зустрів у його передпокої трьох молодиків, що служили саме в тому уславленому полку, в якому мріяв служити й він, і що звали їх Атос, Портос та Араміс.

Правду кажучи, ці три іноземні імені нас приголомшили, але відразу спало на думку, що вони можуть бути звичайнісінькими псевдонімами, за якими д’Артаньян приховав відомі імена, якщо тільки самі власники цих псевдонімів не

обрали їх у той день, коли з примхи, через невдоволення життям або нестатки, їм довелося вдягти прості плащі мушкетерів.

Відтоді ми стали невтомно шукати серед творів того часу бодай якийсь слід цих незвичайних імен, що так збудили нашу цікавість.

Перелік прочитаних з цією метою книжок зайняв би цілий розділ, що було б, може, й досить повчально, але навряд чи цікаво для читачів. Тому скажемо лише, що саме в ту мить, коли, втративши після довгих і марних досліджень всяку надію, ми вирішили припинити розшуки, нам пощастило знайти, нарешті, завдяки пораді нашого відомого і вченого друга Полена Паріса ^І0, рукопис іп Гоїіо, позначений, здається, чи то 4772-м, чи то 4773-м номером, З заголовком:

«Спогади пана графа де Ля Фер про деякі події, що сталися у Франції наприкінці владарювання короля Людр-віка ХІІЇ та на початку владарювання короля Людовіка XIV».

Можна собі уявити, як ми зраділи, коли, гортаючи цей рукопис — нашу останню надію,— побачили на дванадцятій сторінці ім’я Атоса, на двадцять сьомій — ім’я Портоса і на тридцять першій — ім’я Араміса.

Відкриття зовсім невідомого рукопису за доби, коли історична наука досягла таких великих успіхів, видалось нам чудом. Ми заходились клопотатися про дозвіл надрукувати його, сподіваючись, що колись нас оберуть до Академії Написів і Красного Письменства хоч би з чужим багажем, якщо не пощастить — річ цілком імовірна —-потрапити до Французької Академії¹¹ з багажем власним. Мусимо сказати: такий дозвіл нам було люб’язно надано, що ми й засвідчуємо, аби прилюдно спростувати вигадки тих, хто твердить, ніби ми живемо при уряді, який не дуже прихильно ставиться до літераторів.

Тож, пропонуючи читачам першу частину цього дорогоцінного рукопису з відповідно зміненою назвою, ми обіцяємо, коли перша частина матиме успіх, на який заслуговує, і в чому ми не маємо жодного сумніву, негайно опублікувати другу.

А