Царівна на замовлення [Олександр Анатолійович Мірошниченко] (fb2) читать постранично, страница - 2

Він глянув уважно на мене й відповідає: «Думаю, зріст 165–167 сантиметрів, початкова вага п’ятдесят п’ять кілограмів. Це якраз відповідатиме твоїм параметрам, мій володарю». «Що ж, я згоден. Виконуй!» — наказав я чорному велетню. «Хвилиночку, мій повелителю, — зупинив він мене. — Може, ми одразу ім’я погодимо?» — «Ім’я? — здивувався я, але визнав усе-таки слушність його пропозиції — вже як вибирати, так хай буде все за моїм замовленням. — Xaй зветься царівна-королівна Галею!» — «Слухаю і виконую», — відрапортував велетень і зник.

— О! — зрадів Юрасик. — І нашу маму Галею звуть.

— Так, нашу маму звуть Галею, бо саме вона постукала в мої двері рівно через п’ять хвилин після того, як зник велетень. Принесла телеграму від твоїх, Юрасику, дідуся й бабусі. Вони тоді саме в Кисловодську на курорті відпочивали, а телеграмою про свій приїзд повідомили.

— А я, — уточнила мама, — була студенткою третього курсу і підробляла на пошті — розносила телеграми. Отак ми й зустрілися. Твій батько набалакав мені купу дурниць про якусь лампу, чорного велетня-чарівника, царівну-королівну…

– І ти повірила йому, мамо?

— Уяви собі, синку, повірила. Через місяць ми одружилися.

— А що ж сталося з лампою? — Юрасик повернув розмову до теми, яка його найбільше цікавила.

— Дивна річ, — охоче відгукнувся батько, якого теж непокоїла ця проблема. — Лампа зникла. За тим одруженням я про неї забув. А як спохопився, коли з’явилося в мене бажання ще трохи поспілкуватися з енергійним чарівником, лампи на місці вже не було. Де вона поділася — не знаю. А шкода!..

— Здається, він уже спить, — зупинила мама батькові бідкання.

Батько тихенько, щоб не сполохати сну, відійшов од ліжечка сина. Мама Галя нахилилася над Юрасиком, поправляючи зібгану ковдру, і тут побачила, що хлопець і не думає спати. Лежить, тихенько зітхає.

— Що тобі, сину?

– І де вона могла подітися? Може, й мені колись би згодилася, — зажурено відповів Юрасик.

— Не журися, мій хлопчику. Буде тобі лампа. Це ж я для тебе її приховала.

— А чому ж батькові не сказала?

Мама зітхнула, потім посміхнулася і відповіла:

— Досить йому й однієї зустрічі з чарівником-велетнем. Ще невідомо, що б він замовив йому під час другої розмови.

Твір відшукав Володимир ВОРОБЙОВ, 2018.