Вход в систему

Что такое OpenID?

Последние комментарии

Последние публикации

Твори [Олександр Олесь] (fb2) читать постранично

- Твори 35 Кб скачать: (fb2)  читать: (полностью) - (постранично) - Олександр Олесь

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Олександр Олесь (Олександр Кандиба) Вибрані поезії

"Серце моє — клітка…"

Серце моє — клітка,
А пісні — пташки,
Що об неї б'ються
І на волю рвуться
В небо, в сяйво дня.
Хочеш — нахилися
До грудей моїх,—
Скільки там літає,
Скільки там співає
Голосних пташок.
Серце моє — клітка,
А пісні — пташки,
Кров'ю їх кормлю я,
Слізьми їх пою я,
Кожну пташку так.
Хочеш слухать пісню?!
Випускаю пташку,
Розчиняю дверця…
Чуєш сльози серця
З кров'ю пополам?!
1905 р.

"Продавай чужинцю хату…"

Продавай чужинцю хату,
І вітряк, і двір…
Сам іди кудись на страту
В проклятий Сибір…
Хай прощаються і плачуть
Дітоньки малі,
Бо вони вже не побачать
Рідної землі.
Як сховаєш ти в могилу
Жінку і діток,
Сам ти прийдеш через силу
В рідний свій куток.
Станеш ти, на кий схилившись,
Глянеш на свій двір
І, невтішними залившись,
Проклянеш Сибір.
1906 р.

"Не беріть із зеленого лугу верби…"

Не беріть із зеленого лугу верби
Ні на жовті піски, ні на скелі,
Бо зів'яне вона від жаги і журби
По зеленому лузі в пустелі…
І сосни не несіть на зелені луги,
Бо вона засумує в долині
І засохне в воді від палкої жаги
І нудьги по далекій вершині.
1907 р.

"Везли їх, зранених в борні з солдатами, …"

Везли їх, зранених в борні з солдатами,
Везли їх, стомлених в тюрмі за ґратами,
Везли, щоб там, в краях холодних,
Згноїти велетнів народних,
Крилаті іскри потушить
І знов дурити і душить.
В сльозах затриманих, з палкими муками,
Вони прощалися з полями, з луками,
Навік прощались з краєм рідним,
З своїм сліпцем — народом бідним,
Неслись в чужинну сторону
І мов лягали у труну.
І ось вони на мить одну спинилися
І на селян крізь грати задивилися,
А ті стояли, як каміння,—
І хтось, лузаючи насіння,
Дививсь на вікна і сміявсь:
«А що, голубчику, попавсь».
1907 р.

"Яка краса: відродження країни!.."

Яка краса: відродження країни!
Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів,
Мовчали десь святі під попелом руїни,
І журно дзвін старий по мертвому гудів.
Коли відкільсь взялася міць шалена,
Як буря, все живе схопила, пройняла,—
І ось, — дивись, в руках замаяли знамена,
І гімн побід співа невільна сторона.
Так спить орел, — і враз, розкривши очі,
Угледе світ, красу і простір голубий,
І легко з скель спорхне, і в небі заклекоче
Про вільний льот орлів, про ранок золотий.
Так море іноді всю ніч дрімає,
І нагло хвилями, як крилами, заб'є,
І дивним жемчугом, і барвами заграє,
І очі всесвіту до себе прикує.
Летить воно, хвилюється і ллється,
В обіймах сонячних і сяє, і тремтить,
І щастям все життя йому в той мент здається,
І все в путі йому і годе, і щастить.
Хто дивно так навчив їх грати і шуміть,
З яких ясних країн чайки ці налетіли,
Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть?..
Чайки, чайки! Тоді не треба плачу,
Коли іде борьба за волю, за життя,
Коли на хмарах я вже дивний відблиск бачу
І сонця жданого блискуче вороття.
1908 р.

"Прокляття, розпач і ганьба!.."

Прокляття, розпач і ганьба!
Усю пройшов я Україну,
І сам не знаю, де спочину
І де не стріну я раба.
Зректись себе, забуть ім'я,
Всесвітнім соромом покритись
І, не соромлячись, дивитись, —
Це дійсність, сон? — Не знаю я..
О краю рабський, скільки сліз
Було в мені…! ласк, і втіхи…
Які чудовні трави-ліки
Для ран твоїх в собі я ніс…
Ти п'яний спав… А я горів,
Душа ставала крем'яною,
І не слова тепер спокою,
А іскри креше з неї гнів.
І їх, як зерна, кину я
В твоїх полях, степах і луках,
І, може, ти в пекельних