Книга в формате pdf! Изображения и текст могут не отображаться!
Возрастное ограничение: 18+
ВНИМАНИЕ!
Эта страница может содержать материалы для людей старше 18 лет. Чтобы продолжить, подтвердите, что вам уже исполнилось 18 лет! В противном случае закройте эту страницу!
ДОРОГІ ДРУЗІ!
Ми раді вітати вас на сторінках журналу
“ Л ел ь” . Народжувався він не без сумнівів і супе
речок. Н ароджувався як альтернатива, як протест
проти низькопробної друкованої продукції, що
заполонила українські міста.
Так, наш а країна протягом багатьох деся
тиліть ворож е ставилася до найневинніш их пуб
лікацій з проблем статевого виховання. Кожен
мав опановувати науку кохання самостійно, на
впомацки, нерідко руйнуючи свою й чужу долі.
Нині завісу псевдоцнотливості прорвано. Але
ким? Тонку й делікатну справу віддано на відкуп
спритним ділкам від “бізнесу!’ Знову за б о р о н я
ти — вони діятимуть з підпілля. Вихід один:
створити часопис, який, п о-перш е, задовольнить
цілком природний інтерес до питань сексу, а
по-друге, працю ватиме не на шкоду, а на користь
суспільній моралі. Про лю бов і про все, що з нею
пов’язане, слід говорити лиш е в контексті світової
та національної культури.
Ми адресуємо ж урнал насамперед молодим
подружжям. А ле будемо вести розмову так, щоби
й батьки могли читати “Л е л ь ”разом з дорослими
дітьми. Допоможіть їм , шановні дорослі, осягну
ти поезію і красу кохання. Допоможіть нам
зробити такий часопис, як и й би зміцню вав сім’ї,
захищ ав душі юних від бульварщини й порног
раф ії — редакція прислухається до ваших порад.
Н азвано новий журнал, як ви, напевне, здо
гадалися, на честь древнього слов’янського бога
Леля — всесильного покровителя шлюбу та всіх
закоханих. У перш ому та наступних випусках
часопису Лель говоритим е з читачами про любов
у найш ирш ому розумінні цього слова.
ЛЕЛЬ розповідатиме про культуру статевих
взаєм ин різних часів і народів.
ЛЕЛЬ добиратиме для вас поезії з світової
скарбниці лю бовної лірики, а також твори сучас
них українських поетів.
ЛЕЛЬ познайомить вас із фізіологією чо
ловіка та жінки, дасть необхідні знання з меди
цини та гігієни.
ЛЕЛЬ разом з вами цікавитиметься еротикою
в образотворчому мистецтві, літературі, які про
тягом віків глибоко досліджували психологію і
красу кохання.
ЛЕЛЬ допом ож е вам підготуватися до по
д р у ж н ьо го ж и ття, за с т е р е ж е від можливих
сімейних конфліктів.
ЛЕЛЬ друкуватиме сексуальні, дитячий та
інші гороскопи, підтримуватиме найтісніші зв’яз
ки з астрологами.
ЛЕЛЬ навчатиме дівчат жіночності, а юнаків
— справж нього лицарства.
ЛЕЛЬ відповідатиме на найскладніші запи
тання — для бога кохання, покровителя закоха
них, нема нічого нем ож ливого на цьому світі,
коли йдеться про щастя двох.
Все це робитиметься заради підвищення за
гального рівня наш ої культури.
Дуже сподіваємося на підтримку нинішніх та
майбутніх читачів. Від вас залежить — бути чи
не бути наш ому журналові. Отже, давайте зна
йомитися.
]
Сергій ЧИРКОВ,
головний редактор
ж урналу “Л ель”.
У НОМ ЕРІ
Скажи, Лелю...
Консультації/2
0.М окровольський
Хто взяв перший ш лю б?/3
Фоторепортаж
“Земне кохання
угодне богам!.."/4
П.Романов
Суд над піонером
Оповідання/8
Д.Павличко
П оезії
Любов на Парнасі
Відкритий л и с т /12
Храм Дівонїі/14
Д.Боккаччо
Декамерон/20
Народні загадки/23
Р.Сахалтуєв
Малюнки на паркані/24
Гороскоп для дівчат/27
Прислів’я таприказки/31
Вперше в X X столітті
Сороміцькі
весільні пісні/ 34
Недетектив
Руки вгору!/38
A.Веденяпін
Інспектор
цілковитої свободи
О повідання/40
Храм Гойтосира/50
B.Довжик
Я любить тебе лю блю /54
1.Головерса
За двома Заяцівнами/ 54
М .М иляновський
Н еновела/55
Чи знаєте ви?../5 6
Х Я нес
Хлопець ідів ч и н а/57
“ ЧОМУ Д О РО С Л І Т ІЛ Ь К И Т Е Й Р О Б Л Я Т Ь , ЩО ЗА
СТЕРІГАЮ ТЬ НАС ВІД СЕКСУ? ЧОМУ ТЕ, ЩО НЕ Ш КО ДИ ТЬ
ЇМ , МАЄ Ш К О Д И ТИ НАМ?”
— Ц е дуже важ ливе питання. Певне, кожен колись та замис
лювався над цим: чому дорослим не шкодить, а нам?..
Є кілька приводів для цього. По-перш е, то наслідки статевого
життя. Наслідки вельми і вельми серйозні: вагітність — цілком
природний результат статевого життя. Та навіть вагітність не є
єдиною і найважливіш ою пересторогою. Разом з нею на молоду
дівчину падає безліч проблем. Аборт, або штучне переривання
вагітності, породжує непевність (невідомо, чи зможе дівчина
колись' завагітніти зн ову), народження дитини теж трагедія — і
для юної мами, і для її дитини, яка не одержить необхідних
чинників для розвитку. Підемо далі. Хлопці часто ставляться до
перших контактів дуж е легковажно. Д івчата переживають глиб
ше, сильніше — і часто помиляються у своїх надіях щодо хлопців.
Сподіваються, що після “цього” матимуть в особі хлопця справж
нього друга назавжди. На ж аль, так буває дуже рідко. Хлопець
невдовзі знаходить собі іншу дівчину. А що відчуватиме та, перша?
Щ о її скривдили, спаплюжили її почуття, її надії. Навряд чи,
зустрівши нового хлопця, та дівчина цілком довірятиме йому.
Втім, для самого хлопця теж не все так просто. Перший
статевий контакт має надзвичайно сильний вплив на психіку
людини. Т акий сильний, що може зіпсувати все подальше життя.
Відомо, що людина вельми схильна до того, щоб відтворювати
відчуті нею раніш е приємні почуття. ! навіть не стільки повторю
вати самі почуття, скільки ситуації, в яких вони з ’явилися. Не те
саме, а так само. Аналогічно тому, як було вперше.
А я к здебільш ого відбуваю ться перш і статеві кон такти
підлітків? Чи завжди у нормальних умовах? Чи завжди з людиною,
в яку по-справжньому закоханий? Д ля цього треба дозріти не
тільки фізично, але й психологічно, розумово. Трапляється ж, що
перше своє кохання переживаю ть десь на задвірках, де пройдеть
ся, у небажаних чи навіть образливих умовах, абияк і аби з ким.
І такі небажані навички можуть усталитися, що є небезпечним і
для хлопця, злам ати все його життя.
Уявіть собі яхту. Н апевне, бачили, як красиво пливе вона по
морю чи озеру. Віє вітер, вітрило напинається, фали тремтять,
яхта нахилилася до води. Красиво! І яхтсмен, який керує судном,
щасливий!
Але уявіть у цій яхті дитину, яка ніколи не плавала, не вміє
керувати судном. Я ка опинилася в морі під час сильного шквалу.
Буде з того щось хороше чи красиве? Навряд. Якщо навіть і не
перевернеться, не потоне у воді, то так налякається, що ніколи
вже не схоче відчути щось подібне.
То чи не кращ е спочатку навчитися керувати вітрилами, а вже
тоді сідати в яхту?
Молоді хлопці інколи здатні на страшні дурниці. Про свій
перший досвід у коханні люди мусять згадувати з ніжністю, та що
хорошого можуть згадати хлопці,^які обіймають ледь знайомих
дівчат десь у підвалі чи старому вагоні електрички? Яких звичок
і навичок набудуть вони там?..
Сексуальне ж иття здатне подарувати людині велику радість.
Цю радість не варто марнувати, розтринькувати наліво й направо.
Ж алітися буває просто запізно.
ХТО ВЗЯВ
гат
ІШІЮБ?
Споконвіку гармонія суспільних
стосунків уявлялась людству
невід’ємною складовою частиною
загальної гармонії світобудови. Як
людське суспільство складалося з
двох половин, двох статей —
чоловічої та жіночої, так і вся
світобудова мислилась шлюбним
зв’язком двох протилежних начал:
світлого, активного, відкритого
чоловічого й темного, пасивного,
потаємного жіночого.
І закарбовувалися в пам’яті стрункі
ряди відповідних аналогій: промінь
світла — струмінь сімені — спис —
А з другого боку: космічні й морські
глибини — лоно — менструальна
кров — піч — чаша...
У китайців ці праобразиархетипи скзались у міфологічнофілософську концепцію ІНЬ (жіноче
начало) і ЯН (чоловіче начало).
У європейській традиції
відповідний цьомусимволові знак
Риб.
В українському прикладному
мистецтві це будуть дві пташки,
найчастіше - Голуб і Голубка
обабіч фантастичної квітки. Та
квітка означає так зване світове
древо - вісь світу, а Голуб із
Голубкою - це не просто
уособлення чоловічого та жіночого
начал, це деміурги-світотворці. Як
же вони творять світ?
Колись то було з початку світу,
Втоді не було неба ні землі,
Неба ні землі, нім синє море,
А серед моря та два дубойки.
Сіли-упали два голубойци,
Два голубойци на два дубойки,
Почали собі раду радити,
Раду радити і туркотати:
- Як ми маємо світ основати?
Спустиме ми ся на дно до моря:
Винесеме си дрібного піску,
Дрібного піску, синього
каменця.
Дрібний пісочок посієме ми,
Синій камінець подунеме ми.
З дрібного піску - чорна
землиця,
Студена водиця - зелена
травиця;
З синього камінця - синєє небо,
Синєє небо, світле сонейко,
Ясен місячок і всі звіздочки.
Отакий український міф
про походження світу
з любові-злагоди, з любові-ради
донесла нам колядка. Тут “синє
море” -космічні глибини, “два
дубойки” в первісномуваріанті
були, мабуть, одним дубом світовим древом, а два стало
згодом, щоб “до пари” двом
голубам. “Пісок”і “синійкамінець”
із “дна моря” - це сі м’я з
космічного лона, а з того сімені
виростає земля з водою і травою, а
також небо з сонцем, місяцем і
зорями. Схоже на те, що
викладений у цій колядці
первісний міф дійш ов до нас у
трохи зміненому вигляді. Саме
слово ГОЛУБ не тільки співзвучне
термінові ШЛЮБ, а й тотожне
йому в спільному міфологічному
архетипі - праформі, від якої
пішли ці обидва слова, давно
диференціювавшись у своїх
значеннєвихвідтінках.
ГОЛУБИЦЯ, чи ГОЛУБКА,
4
означає міфологічно ТЕШИ ШЛЮБ чи КУЙ - ШЛЮБ, адже
шлюбний акт, як ми побачимо
далі, найчастіше уявлявся предкам
як виТІСування чи КУВання
нового життя, і теперішній начебто
суто формальний суфікс -К - був
колись аж настільки значущий, як
сам міфічний первопредок
КИЙ, власне, він і був КИЄМ спільним для всього людства
чоловічим шлюбним символом.
А закінчення -А? Шумерське А
означало “кохатися”, “крапля
сімені”, а ще, за аналогією, “сльоза”, “вода”,тожмизвеликою
часткою вірогідності можемо
припустити десь такий
універсальний зміст спільного для
всього первісного людства
слова-звука А. В колядці не
сказано ГОЛУБ і ГОЛУБКА, а
просто “два голубойци”, й тому
шлюбний мотив тут звучить
приглушено, прозираючи крізь
туманець переосмислення можливо, табуїстичного, щоб
приховати від непосвячених і
ворогівнайістиннішийтекст
священного гімну. На шлюбний
мотив указує тільки “поринання в
море”,адже“морськіглибини”-це
образна паралель жіночого лона.
Поринання птаха-ГОЛУБА в море
- птаха, що називається ШЛЮБ, нічого іншого й не може означати,
як тільки ШЛЮБ. ГОЛУБ-ПТАХ це ж той самий біблійний
ГОЛУБ-ДУХ, бо й слово П-ТАХ
означає “благословеннийдух”.А
голубицею була й пеласгічна
“богиня всіх речей” Еврінома,й
шумерська Ягу, що стала
біблійнимбогом-творцемЄговою,
а в слов’янських казках
перетворилась на Бабу-Ягу. Тож у
нашій колядці йдеться про
космогонічний шлюб ГОЛУБА й
ГОЛУБКИ - світотворчий акт,
унаслідок якого постають земля й
небо, і всі речі й світила. У
багатьох традиційних зображеннях
лапи птахів-деміургів і коріння
світового древа сплітаються в
одно, і обидва птахи разом із
древом, що ніби виростає з їхніх
обіймів, утворюють трифігурну
композицію, етил ізованийваріант
якої - відомий усім тризуб,
прадавній знак влади над трьома
світами чи знак потрійного
віддзеркалення кожної нової
сутності в трьох світах, який був
символом княжої влади на
Київській Русі, а з відродженням
української державності
символізує Україну. Світове древо
- улюблений у багатьох народів
міфологічний образ чоловічої
ш любної функції, адже гілля й
листя в цій міфологічній паралелі це водограй божественного сімені,
з якого виникає все суще.
Чоловічий дітородний орган, чи
фалос по-грецькому, обожнювали
всі давні народи, й мислився він як
щось окреме,
божественно-автономне, і саме з
первісного зачудування
дивовижною здатністю фалоса
миттєво ставати дієздатним і так
Малюнок В.Слововежі
само миттєво втрачати дієздатність
виникли поняття “слуга, раб, друг,
посол”, ащ е “ледар, лінивець,
дурень,телепень” і тисячі таких
синонімічних слів. Дослідники
дивуються обмалісинонімів
працьовитості: “роботящий,
трудящий” - і чи й не все, а зате
низка“ледачих”синонімівздається
просто невичерпною; Корені цього
явища ховаються не в
“морально-трудовому кодексі”
предків - то була тільки паралель,
відбиток, хоч і вельми важливий,
древнього, як саме людство, як
людська мисль, фалічного культу.
Адже виживання роду було в
прямій залежності від шлюбної
активності його дорослих членів.
Тому так поклонялися “ледащ ові” й
“телепневі”,спонукуючи йогодо
активності, томувніановували
вертикальні дерев’яні та кам’яні
його зображення (фракійські
герми, індійські лінги), а
пережитки цього культу живуть і
нині в переосмисленій
вертикальностінадгробних
пам’ятників,храмів, обелісків...
Двоє і третій “н езай ви й ” - фалос,
що єднає двох, це “вушко голки”,
крізь яке пролізе і слон, і навіть
кит, - ось найперша модель
найпершої трійці. Пізніш е її
переосмислення - батько, мати й
дитя, але переосмислення
невелике, адже зародок,
новонароджене дитя уявлялись
перевтіленнями-перетвореннями
всетогож “телепня-чудотворця”,
що відбилось і в мовному
матеріалі: корінь ХЛОП слів
“хлопець, хлопчик” і формально,
й міфологічно споріднений із
“фалічно-ш лю бним” рядом:
ШЛЮБ - ГЛУП - ГОЛУБ - ХЛІБ СЛІП - СЛАБ - СЛУП; російське
МАЛЬчик пов’язане з МАЛ - МИЛ
«Земне
кохання
приємне
боаам!_»
Є в індійському м іст і Конарак ( штат
Орисса) дивовижний храм. Збудовано його
ще в X I I I ст оліт т і і названо Х рамом
Сонця. А от європейці охрест или його
Чорною пагодою. Чи не правда, цікава
розбіжність тлумачень .' золот о й велич
сонця — і чорна брутальність гаспида!..
Я к відомо, нічого доброго європейці
“чорним" не назвуть. Т о м у м и можемо
л и ш е щ и р о п о р а д іт и , щ о в о н и не
дізналися про цю “к р а м о ль н у ’ споруду за
часів п о х м у р о го середньовіччя. А то
ілком йм овірно, що іст орія засвідчила
ще один хрест овий похід — до Індії, з
м еп ю ю знищ ит и Чорну пагоду.
А вт ім , я к би воно т ам було в іспюрії,
судити важко. Одначе і в наш легковаж
ніший час туриспш з Європи витріщають
очі і сором’я зли во ст уляю т ь губи, вперше
т бачивш и Х рам Сонця.
Справді, непідгот овленом у глядачеві
скульптурні ком ію зиції Х рам у Сонця м о
жуть здатися принаймні безсоромними:
більшість горельєфів присвячено т емі
тілесного кохання, сексу, єднанню чо
ловіка та жінки у найінт им ніш их стосун
ках. І це — храм? Місце богослужіння.'?.
А ле, я к справедливо зазначав ще червоноармієць С ухов з популярного ф ільму:
“С хід — річ тонка". Тобт о — делікатна.
Том у не варт о квапит ися з висновками.
Ц е нас, європейців і ам ериканців, прот я
гом т исячоліт ь привчали до боротьби з
власним т ілом , сексом, зм уш ували не
вбачати в коханні нічого т алановит ого,
нат хненного, спрям ованого на духовне
перет ворення. Т им -т о й ніяковієм о ми,
опинивш ись сам на сам з горельєф ами
Х р а м у Сонця. Адже т ут , в Індії, ст ав
ленн я до кохання сут т єво відрізняєт ься
від нашого.
Е рот ичні скульпт ури прикраш аю т ь
багато індійських храм ів, де був пошире
ний т ан т ризм — це навіт ь не ст ільки
релігія, скільки мет од, який веде до ото
тож нення себе з Природою. Згідно з т ан
т ризм ом , єднання чоловіка й жінки є
головним принципом Всесвіту. К осм ічна
єдніст ь здобуваєт ься під час статевого
акту. Іс т и н у слід ш укат и у власном у
т ілі, в бож ественній суті власного "я", а
не зовні, не в богові.
Т ан т ризм прот ягом т исячоліт ь був
єд иною к у л ь т у р н о ю т рад ицією , я ка
цілковит о сприйм ала секс. Людина живе
в своєм у т ілі, воно є чистим, свят им і
слугує визволенн ю д уховної енергії. З
т ілом не слід боротися, бо це означає
боротьбу з сам им собою. Тілесне кохання
прихильники т ант ризм у розум іли не як
м ет у взаєм ин між чоловіком та жінкою,
а я к ш лях, рух, найглибинніш у форму
діалогу між власним “я" і Природою. Ко-
- МОЛод - МОЛот;
індо-європейське СИН - із СОН САН - СІНО - СІНИ - СУНУти ШАНА, а латинське ФІЛІУС “син” повторює грецьке ФАЛОС.
Трійця іудейсько-християнська:
Бог-отець, Бог-син і Бог-дух штучна, бо вона суто чоловіча, в
ній не лишилось місця матері...
Ефективність жіночої функції,
функції лона, вважалася куди
надійнішою, майже безвідмовною,
“роботяще”лономалонезрівнянно
вищий авторитет, ніж
“ледар”-фалос,тож наперш их
етапах суспільного розвитку це
автоматично давало владу матері
роду, тріумфував матріархат у
вигляді поліандрії - шлюбу однієї
жінки з багатьма чоловіками. Рід
міг вижити лиш е за умови саме
такої суспільної організації.
Олександр МОКРОВОЛЬСЬКИЙ
хання — т о відповідний спщ н душі, воно
або є, або ж його немає. І кожний акт
кохання — т о косм ічне дійство, адже
т іл о л ю д и н и в б и р а є в себ е ц іл и й
Всесвіт...
Чи не правда, все це т ак далеко від
наш их уявлен ь про кохання?.. Тант ризм
—
чи не єдиний н апрям ок у світ овій
культ урі, яки й культ ивує ерот ичне м и
ст ецт во і м узику, здат ні посилю ват и
сексуальну енергію і сексуальні почут т я.
У наст упних ном ерах “Л еля" м и ще по
вернемося до нього, взагалі познайом и
м ося
з
коханням
с т а р о д а в н іх
цивілізацій. І хай не бентеж ать вас
скульпт ури Х р а м у Сонця в К онараку —
вони передусім відображують уя вл ен н я
лю дей т и х часів про щ аст я, здоров'я,
молодість. В они пром о вля ю т ь до нас
через ст оліт т я: “З е м н е кохання угодне
богам!..”
О д и н із піонерських загонів глухого містечка схвилю
вало прикре відкриття: було помічено, щ о піонер Андрій
Чугунов систематично розбещ ує піонерку Марію Голубєву.
Було призначено слідство, щоб викрити винного і
очистити піонерське середовищ е від шкідливих еле
ментів, тому щ о нарікання на молодь набрали впертого
і постійного характеру з боку обивателів.
Говорили проте, щ о молодь зовсім пустилася берега
й розгубила будь-які виміри визначення добра і зла. І,
звичайно, передовсім пояснювали це тим, щ о “ Бога
забули”, без релігії ж ивуть”.
Стосовно Бога тут заперечувати годі, щ о ж до деяких
осіб, подібних до Андрія Чугунова, то на загальних
зборах було ухвалено вжити якнайсуворіших заходів.
Якщо потрапила до отари парш ива вівця, вона всю
отару перепсує.
Влаштували негласний нагляд і почали стежити за
Чугуновим, який нічого не підозрював.
Злочин щ е дужче обтяжувало те, що Марія Голубева
була селянка (жила на слободі, за версту від міста).
Якої ж думки будуть селяни про піонерів?
З ’ясувалося, що він часто гуляв з нею у міському
саду, потім іноді проводжав її додому пізно ввечері.
Стеження за ним вирішили розпочати в четвер
увечері, коли в клубі найпізніш е закінчувалися заняття
і можна було з більшою певністю передбачити, що він
піде її проводжати.
Ц ього вечора весь загін нервувався. Усі були на
строєні тривожно, підозріливо, і очі всіх несамохіть
стежили за Чугуновим.
Це був хлопець років п’ятнадцяти, завжди носив
куртку, накинуту на плечі. Чуприну мав надзвичайно
шорстку й суху, що завжди стирчала в різні боки. Він
раз по раз зализував її вгору кишеньковою щіточкою.
Обличчя в нього було бліде, прищ аве. Він завжди ходив
окремо від усіх, біля паркана на шкільному подвір’ї, і
на ходу зубрив уроки. У його зовніш ності начебто не
було нічого, щ о спонукало б припустити можливість
такого злочину.
А Марія Голубєва справляла ще безневинніш е вра
ження: вона була тиха, задумлива дівчина, яка ледь
переступила поріг шістнадцятої весни. З червоненькою
стрічечкою у волоссі, з червоною хустинкою на шиї.
Вона мала звичку: замість того щоб розчісувати волосся
гребінцем, мотала головою навсібіч, від чогоїї стрижене
волосся розсипалося, як від вихору, а потім просто
закладала в нього круглий гребінець.
Ї ї майже ніхто не засуджував, тому що вбачали у
ній несвідому жертву. На неї тільки дивилися з деякою
цікавістю і співчуттям, коли вона проходила мимо.
Усе обурення зосередилось на Чугунові.
У ч е тв ер , після з а к ін ч е н н я за н я т ь у клубі,
відряджені на стеження два піонери вдавали, ніби ніяк
не можуть знайти свої шапки, — щоб дочекатися, коли
вийдуть Чугунов і Голубєва. І всім хотілося бачити, що
буде далі. Тому в роздягалці була ш товханина. Точили
ся неголосні, сторожкі розм ови. І всі поглядали на
коридор. Раптом хтось дав знак, що ідуть, і всі, тиснучи
одне на одного, вибігли на вулицю.
У прочинені двері було видно, щ о робилося в роздя
галці.
Усі стовпилися біля дверей і жадібно спостерігали.
— Товариші, йдіть додому, — двом товариш ам до
ручено, вони простежать і донесуть, а вам тут нічого
робити, — сказав вожатий.
Та всі нервувалися, хвилю вались, і ніхто не зрушив
з місця. Потім усі кинулися врозтіч і сховалися за ріг:
з ’явився Андрій Чугунов з Марією.
Вони не розійш лися в різні боки, як їм годилося б,
— адже меш кали в протилежних напрямках, — а пішли
разом, у бік околиці міста. Зрозуміло було, що Андрій
подався разом з нею до її села.
Потім усі побачили — у вечірній сутіні, — як Андрій
перейш ов по кладці через струмок і подав Марії руку.
Вона перейш ла, спираю чись на його руку.
Два слідчі запнули від вітру куртки і крадькома
шмигнули слідом за ними.
8
Малюнок
О.МІХНУШОВА
ПІОНЕРОМ
Ті, щ о лиш илися, почували себе схвильованими
всією таємничою обстановкою і тим, що Андрій іде
за р а з, нічого не підозрю ю чи, а тим часом його
невідступно переслідуватимуть дві тіні.
Цього вечора всі довго не лягали спати, бо чекали
п о вер н ен н я сл ідч их, щоб дізн ати ся від них про
наслідки.
Хлопці та дівчата довго сиділи в їдальні навколо
столу, з якого прибрали посуд, і гомоніли тихими
голосами, раз у раз замовкаю чи, коли повз них прохо
див керівник.
Й ого вони не захотіли втручати в цю справу, поки
2 «Лель» № 1.
П антелейм он
РОМ АНОВ
не з ясується цілковито вся картина.
Об одинадцятій годині хлопці повернулися. Всі ки
нулися до них і почали розпитувати, щ о виявилося, чи
підтвердилися звинувачення? Ті заходилися жадібно
їсти на краєчку столу й зберігали глуху мовчанку. Вони
заявили, що до суду не скажуть ж одного слова.
— Та годі дурня клеїти! — сказав хтось.
— Ні, товариш і, вони мають рацію; вони, як при
значені офіційно, не можуть задовольняти просту
цікавість, — мовив Микола Копшуков, один із старш их
у загоні.
Хлопці та дівчата замовкли і, стоячи навколо тих
двох, щ о вечеряли, мовчки дивилися на їхні кудлаті
маківки і на роти, які жадібно жували, наминаючи
гречану кашу.
Усі з іще більшим нетерпінням чекали тепер суду,
щ о його призначили на третій день після стеження, у
неділю.
У гуртожитку зранку робилося таке, як ото буває у
вулику, коли виламають мед. Усі якось збуджено, без
будь-якої видимої мети снували сюди-туди.
Чергові принесли чаю і булок. Усі похапцем попили
чаю і побігли до горіш ньої спальні, звідти — до зали,
де було призначено суд.
Десятки очей проводжали Чугунова, коли він ішов
до за л и на виклик вож атого, все щ е н іч ого не
підозрюючи.
Президія суду сіла за висунутий на середину зали
стіл.
Хлопці та дівчата посідали на вікна й лави. До зали
ввійшла вагітна кішка, яку чомусь звали “ М иш ком ” , і
почала тертися об ноги.
— Піонер Чугунові — пром овив голова суду. При
цьому він підвівся і, скуйовдивш и чуб, почервонів, бо
товариш , який сидів праворуч, смикнув його за рукав,
щоб він не підводився, а говорив сидячи.
— Піонер Андрій Чугунов звинувачується товари
шами у систематичному розбещ уванні свого товариш а
по загону — Марії Голубєвої.
— У чому річ? — сказав, підвівшись з лави, Чугунов
і, озирнувш ись довкола, стенув плечима, мовби зап и
туючи всіх — чи при своєму розумі і твердій пам’яті
типи, щ о засідають за столом?
— Ти потім даси свої пояснення, — зупинив Чугу
нова голова. — Товариші! — сказав він, підвищ ивш и
голос і позираю чи у бік вікон, звідки чути було тихі
голоси піонерів, щ о перемовлялися між собою. — П ро
шу уваги. Та проженіть під три чорти цю кішку!
Товариші, у поточний момент, коли молодь звинувачу
ють у розбещ еності і в тому, що не гідно піонерів, ми
повинні особливо ви со ко тримати прапор. А таких
елементів, що дискредитую ть, треба особливо пе
реслідувати і виключати із загонів.
Чугунов сидГв у накинутій на плечі куртці й знизу
вав плечима, неначе кажучи, що все це добре, але яке
це має відношення до нього?
— Зауваження деяких товариш ів змусили нас влаш
тувати розслідування справи, і одержаний матеріал
цілком підтверджує попередні заяви окремих това
ришів. Тепер дозвольте допитати товариш а Андрія Чу
гунова.
Голова погладив долонею чуприну, ніби міркуючи,
які ставити запитання.
Але сусід праворуч знову щ ось прош епотів йому.
— А втім, ні, — сказав голова, — я сперш у прочи
таю, що бачили три дні тому два товариш і, яким дано
було доручення від загону простежити поведінку Чугунова. О сь воно:
“ Об одинадцятій годині, коли закінчилися клубні
заняття, всі пішли одягатись, а ми нібито загубили
картузи й затрималися, щ об усе бачити. Вийшов Чугунов разом з Марією, і, коли вона почала одягатися, він
тримав її сумку і торбу, яку вона мала нести додому,
тому щ о в ній було борош но з кооперативу.
Потім він піш ов разом з нею ліворуч від школи,
через струмок, де подав їй руку і перевів через цей
струмок по колоді, наче панночку. Потім пішли рдзом
далі. Нам не мож на було йти близько — мусили уни
кати, щ об вони не помітили нас. І тому нам мало було
чути, про що вони балакали. Але чули, щ о про вірші.
Причому лиш илося невідомим, про свої вірші він гово
рив чи про вірші відомих поетів. А потім узяв у неї
торбу й поніс замість неї. Потім довго стояли на узліссі,
і щ о вони робили, було не видно, тому що дуже темно.
Потім вона пішла сама, а він повернувся, залиш ивш и
нас непоміченими в чагарях узлісся".
— Ось. Картина ясна, товариш і. Перед нами постає
поведінка, не гідна піонера, яка ганьбить весь загін.
— Визнаєш ? — звернувся він до Чугунова.
— Щ о визнаю ?
— Щ о тут прочитано. Все так і було?!
— Так і було.
— Отже, й через струмок переводив, і торбу ніс?
— І торбу ніс.
— А вірші чиї читав?
— Ц е моя особиста справа, — відповів, густо почер
вонівш и, Чугунов.
— Ні, не особиста справа. Ти принижуєш гідність
загону. Якщо ти свої вірші писав і читав їх не колек
тиву, а своїй дамі, то це, брате, не особиста справа.
Я к щ о ми всі почнемо вірші писати та хустинки
піднімати (а ти й це робив), то в нас вийде не загін
майбутніх солдатів революції, а чортзна-щ о. Це не
особиста справа, бо ти псуєш іншого товариш а. Ми
повинні мати загартованих солдатів і рівноправних, а
ти за нею торби носиш , та за ручку через струмок
переводиш , та вірші читаєш. А це давно помічено — як
проберуться у загін синки крамарів...
— Я не син крамаря, мій батько слюсарем на заводі!
— крикнув, почервонівш и від ганебного наклепу, Чу
гунов.
Але голова покуйовдив чуприну, поглянув на нього
і сказав:
— Тим ганебніше, товаришу Чугунов, тебе це ніяк не
виправдовує, а — зовсім навпаки. Син чесного слюсаря,
а упадає за піонеркою: Якщ о вона тобі потрібна була для
фізичних зносин, ти міг чесно, по-товариському заявити
їй про це, а не розбещувати підніманням хустинок, і торби
замість неї не носити. Н ам потрібні жінки, що йдуть з
нами в ногу. А коли їй через струмок провідника треба,
то це, брате, нам не підходить.
— Вона мені зовсім не потрібна була для фізичних
зносин, — сказав Чугунов, густо почервонівш и, — і я
не дозволю ображати...
— А навіщ о ж тоді? — запитав, примруживш ись,
сусід голови з правого боку, той самий, котрий на
початку смикнув голову за рукав. — Навіщо ж тоді?
— Н авіщ о?.. Звідки я знаю, навіщо... Взагалі. Я з
нею розм овляв.
— А для цього треба ховатися від усіх?
— Я не ховався зовсім, а хотів бути з нею сам.
— Сам ти з нею міг бути для зносин. Це твоя
особиста справа, тому що ти її не відриваєш від колек
тиву, а так ти в ній виховуєш цілий напрямок.
— А якщ о вона мені про своє горе розповіла?.. —
мовив, знову почервонівш и, Чугунов.
— А ти щ о — піп?
— Я не піп. А вона мені розповіла, а я її пожалів,
от ми відтоді й...
— Справж ня піонерка не повинна ні перед ким
рюмсати, а якщ о горе серйозне, то повинна розповісти
загонові, а не відокремлю ватись на парочки. Тоді й
загони нема чого влаштовувати, а веди всіх до попа, і
край, — сказав голова.
Ззаду засміялися.
— Загалом картина ясна, товариші. П ред’явлене
звинувачення лиш ається в усій силі неспростованим.
Товариш Чугунов говорить різними мовами, і тому ми
з ним не порозуміємось. І тим це болячіше, товариші,
що він такий самий, як і ми, син робітника, а являє
собою розкладницький елемент, а не бійця і зразкового
члена колективу.
Ставлю на голосування чотири питання...
— Гей, ти, М ишко, ану геть звідси — стороннім вхід
заборонено, — почувся приглушений голос з вікна.
— ...Перше. Чи доведене пред’явлене звинувачення
у систематичному розбещ уванні піонером другого за
гону Чугуновим піонерки М арії Голубєвої?
Друге. Чи слід виключити його із списку піонерів?
Третє. Чи визнати винною також і Марію?
Четверте. Чи слід також виключити і її?
Голоси розділилися. Більшість кричала, щ о коли цю
справу так залиш ити, то розпуста дасть глибоке
коріння і замість твердих солдатів револю ції утворяться
парочки, які малюватимуть одне одному голубочків і
сповідуватимуться у ніжних почуттях. На біса вони
потрібні. Таке кохання — те саме, щ о й релігія, цебто
дурман, який розслаблю є м озок і революційну волю.
Коханням хай займаю ться і вірші пишуть непманські синочки, а з нас досить здорової потреби, для
задоволення якої ми не підемо до повій, тому що в нас
є товариші.
Одначе меншість заперечувала, що так зовсім ви
коріняться людські почуття, що в нас є душа, яка
вимагає...
Тут здійнявся крик і глузливі вигуки:
— До душі добалакались! О це здорово! Ну й мо
лодці! М ишко, а в тебе душа є?
— У них д у ш а вір ш ів ви м агає! — почувся
насмішкуватий голос.
— Хулігани!..
' — Кращ е хуліганом бути, ніж любов розводити.
— Товариші, припиніть! — кричав голова, махаючи
рукою в той бік, де більше кричали, потім, нахилившись
до сусіда праворуч, який щ ось йому говорив упівголоса,
він сказав: — Проголосуймо організованим порядком.
Артеме, викинь кішку. І замкніть двері зовсім, не
пускайте це стерво сюди.
При голосуванні перш ого питання про винність у
систематичному розбещ уванні факт доведеності прови
ни визнано більшістю голосів.
При голосуванні про виключення деяка незначна
меншість була за залиш ення. За ухвалою більшості —
виключений.
При голосуванні про винність М арії факт винності
визнано більшістю голосів.
По четвертому пункту більшість стояла за залиш ен
ня, але за умови суворого попередж ення тримати пра
пор піонера незаплям ованим .
Чугунов мовчки зняв свій червоний галстук, поклав
його на стіл і пішов із зали в своїй накинутій на плечі
куртці. Чоловік десять піонерів зірвалися з місць і,
вигукуючи на адресу тих, що лиш илися: “ Хулігани!
Бовдури!” — пішли геть із зали за Чугуновим.
Голова взяв червоний галстук, згорнув його, пожбу
рив у кошик для сміття.
І сказав:
— Пішли, ну і біс із вами.
1926 р.
З російської переклала
Валентина МИТРОФАНОВА
Малюнок О. МІХНУШОВА
Дми гро ІІАВЛИЧКО
ккк
Дівочих непорочних ліній
Довершеність — літак і лук.
Вона прийшла у день осінній,
Вся повна чародійних мук.
На грудях, на стрункому лоні
Одежу тихо розпила.
Н еначе куля на долоні,
Лежить прекрасна і страш на.
•kick
Скинь одежу свою,
Увійди
В річку рук моїх —
Уже літо,
Від джерела аж до моря
Замліває ріка, а над нею
Заметіль сонця шумить.
••
***
Це неправда, що ми помрем!
Ти — земля, а я — твій сівач.
Плуг іде — під його тягарем
Ти возрадуйся і не плач.
Сокруши свою душу тверду
Іїестотливою зливою втіх.
Я ж і сам, як зернина, впаду
Поміж скибами гонів твоїх.
Ми небес глибину збагнем,
Вище зір піднесем колоски.
Ми пшениці незгасним вогнем
ІІролітатимем крізь віки.
***
Я бачив тебе сьогодні
Між дівчатками з п’ятого класу.
Ти така ж, як вони:
Тонесенька стебелина,
Навколо якої скакалка
Гуде, мов пропелер.
Я бачив тебе сьогодні
Між невістами молодими.
Ти така ж, як вони:
Біле чоло у веснянках,
Навколо якого світить
Ореол материнства.
Я бачив тебе сьогодні
Між бабусями сивоокими.
Ти така ж, як вони:
Прозорий щільник із медом,
Навколо якого літаю ть
Спогади, наче бджоли.
Л.БАКСТ. Малюнок до журналу
“Мир искусства”, 1902 p., N 1.
В ІД К РИ ТИ Й
КОХАНІЙ
ОКСАНІ
лист
Здрастуй, Кохана Оксано!
Вибач, що звертаюся до тебе
саме так, але коротенький підпис
під твоїм листом “К .О .” поставив
переді мною складну задачу роз
шифровувати
твоє
ім ’я
та
прізвище. Перебравши безліч
варіантів, я вирішив, що “К оха
на О ксана” — це звучить зовсім
непогано, а відтак і звертатимуся
до тебе відповідно. Гаразд?
Тож — почнемо з початку.
Здрастуй, Кохана Оксано!
Чесно каж учи, твій лист і зди
вував мене, і примусив замисли
тися. Здивував твій щирий гнів,
який ти обрушуєш на кучеряву
голову улюбленого мого поета
Олександра
Сергійовича
Пушкіна: мовляв, його вірші у
школі вчать, у концертах чита
ють, мільйонними тиражами
книжки виходять, а насправді він
був, за твоїми словами, великим
розпусником! Мовляв, варто бу
ло йому побачити якусь гарнень
ку жіночку, то зразу ж: “Я вас
люблю... Я вас лю блю ...” Щ е й
віршика надрукує і гроші за це
одержить. А бідні жінки потім
плачуть і переживають, оскільки
аніскільки він їх і не любив, а
тільки грав у кохання і безсором
но обманював.
“Хіба це чесно? — запитуєш
ти . — Хіба можна стільки разів
закохуватися
по-справжньо
му?!.”
Оце останнє запитання і при
мусило мене замислитися: а й
справді — скільки разів можна
закохуватися і після якої кіль
кості вже не можна? Власне, я й
досі про це розмірковую і заги
наю пальці, рахуючи всі “мож на”
і «не можна», тому до цієї теми
звернуся трохи згодом. Але в
процесі загинання пальців мені
спало на думку поширити тему і
взагалі розібратися з питанням,
як впливало кохання на ж иття і
творчість знаменитих поетів, пись
менників, музикантів, художників
— усіх тих людей, яким грецька
міфологія
відводила
почесне
місце на горі Парнас. Чим була
любов у їхньому житті? Як ста
вилися до кохання — невже теж
рахували “мож на” і “ неможна »?
Виявляється — рахували! І
пальці загинали, і сумнівами му
чилися, і страждали безмежно!..
Але спочатку все ж таки му
шу відзначити, що тобі, Кохана
Оксано, не варто геть усі твори
про любов сприймати надто бук
вально: зовсім не обов’язково по
ет, який написав вірш про палкі
баж ання, що їх пробуджує в його
душі погляд чарівної Незнайом
ки, має на меті спокусити цю
Н езнайомку, а згодом покинути.
Зовсім не обов’язково. Хоча бу
ває часом і так. Але все ж я хочу
нагадати коротенький віршик ще
одного поета — Саші Чорного,
якому він, звертаючись до май
бутніх критиків, справедливо
іронізував:
Коли поет, описуючи даму,
Почне: “Я вулицею йшла. Під
груди жав корсет” , —
Т ут “я ” не розумій, звичайно,
прямо —
Мовляв, під дамою ховається
поет.
Твою уяву вмить я заспокою:
Поет — мужчина. Навіть з
бородою.
Тож давай, Кохана Оксано,
зробимо зниж ку на творчу ф ан
тазію художника, на його уяву.
Скажімо, Стівенсон, який напи
сав чимало пригодницьких ро
манів, насправді був хворою і
кволою людиною і нікуди далеко
від дому майж е не відходив. А
Чейз, чиїми детективами захоп
люється молодь, за все своє жит
тя лиш е одного разу був у
поліції. Ф антазія — то така див
на річ, яка дозволяє поетові
відчути яскраві почуття, що їх
він ніколи не відчував у особи
стому і буденному житті. Над
звичайно відверто в цьому ро
зумінні висловився видатний
французький письменник Едмон
де Гонкур: “Людині, яка цілком
присвятила себе літературі, не
потрібні почуття, жінки, діти, в
неї не може бути серця, тільки
мозок” . Т ак щиро ніхто більше не
висловлювався, хоча насправді
багато письменників міркували
саме так. М ожна навіть сказати,
що в них художник пожер люди
ну: замість жінки вони бачили
том віршів або прози, в цілунку
ш укали новелу, а від кохання
прагнули лиш е роману.
Звичайно, я був би безсором
ним брехуном, якби став запев
няти тебе, Кохана Оксано, буцім
геть усі поети вигадували свої
почуття лиш е з голови. Свідчить
про це і та нескінченна пісня
кохання, яка впродовж багатьох
тисячоліть ллється з вуст нових і
нових поколінь поетів, пісня, до
якої і я, Кохана Оксано, вписав
і свої нікчемні рядки (боронь Бо
же подумати, ніби це справді
нікчемні рядки — то я просто
скромність виявляю !). В світовій
літературі беззастережно панує
Ж інка — в усьому блиску своїх
принад, і створити цей привабли
вий образ лиш е уявою неспро
можний ніякий видатний розум.
Тож не стану запевняти, нібито
поети цуралися жінок.
Однак саме ж інки в усі віки
були символом розладу в житті
письменника. З тих гнівних і об
разливих слів, якими осипали
представниць
слабкої
статі
філософи, художники і письмен
ники, можна було б складати цілі
антології — що, врешті, і п рак
тикувалося в попередні століття:
існують такі антології. Зро
зуміло, що велика кількість пись
менників так і не наважилися
одружитися
протягом
усього
життя. Маю на увазі, Кохана Ок
сано, не тільки наш их з тобою
сучасників:
занурившись
в
історію, ти б неодмінно з ’ясува
ла, що Вергілій и Горацій, які
жили хтозна-коли, ніколи не об
тяж ували себе сімейними узами
(чи, може, кращ е сказати — пу
тами?). А насміш куватий Боккаччо гірко докоряв славетному
Д анте за те, що той одружився,
промінявши мудру філософію на
сварливу дружину, яка до того ж
рано чи пізно постаріє, а поезія
— вічно молода. Сам Боккаччо
такої помилки не припустився,
наслідуючи приклад Петрарки —
того ж таки Петрарки, який при
святив на диво щемні поезії
чарівній JIaypi. Т ак от саме він
не менш натхненно описував са
мотнє холостяцьке ж иття, а у
своєму “Листі до нащ адків” хизу
вався тим, що після сорока років
узагалі уникав жінок, “хоч і мав
безліч сил і пристрастей” .
Т ут доречно буде згадати і
Флобера, який, з одного боку,
написав роман “Мадам Боварі” ,
над яким проливають сльози ти
сячі жінок у всьому світі, а з
іншого, наполегливо пропагував
серед красного письменництва
статеве утримання, чим надзви
чайно сердив Ж орж Санд, яка
плекала надію на подружнє ж ит
тя з Флобером. А той чесно пи
сав, що не може без заздрості
дивитися на монахів, тому і свій
будинок перетворив на монастир
— сторонніх і навіть друзів пус
кав до себе зрідка, коханій забо
ронив там з ’являтися, а коли во
на якось насмілилася порушити
заборону, попросту виставив її за
двері.
Олександр Дюма-син перека
зує розмову з Бальзаком, яка
сталася під арками Пале-Роялю.
Творець
“Людської
комедії”
нібито сказав йому: “Я точно
розрахував, скільки ми втра» f
rs>
"
і«
ч
'■
чаємо за одну ніч кохання. С лу
хай мене уважно, юначе, — по
ловину тому. І не існує на світі
жінки, якій варто було б дарува
ти щороку хоча б два томи!” Не
думаю, що тобі, Кохана Оксано,
зараз буде цікаво це знати, але
для допитливих все ж відзначу,
що на той час Бальзакові було
лиш е 38 років. Тож не слід вва
жати його надто старезним.
А втім, ти, Кохана Оксано,
можеш заперечити, що більшість
письменників все ж таки мали
сім’ю, вели подружнє життя і
мали силу-силенну дітлахів, як,
скажімо, Лев Толстой. Не стану
сперечатися,
оскільки
це
відповідає дійсності, і дружини
більшості з класиків літератури
мали згодом чималий зиск, пи
савши спогади про своїх чо
ловіків, — і далеко не всі ці
спогади було б приємно прочита
ти самим письменникам за ж ит
тя. Наприклад, дружина Аль
фонса Доде писала, що письмен
ник, який уникає подружнього
життя, не викликає в неї довіри.
У своїх спогадах вона дуже хва
лить сімейного Віктора Гюго, м а
буть, не підозрюючи, що за ж ит
тя той розривався між дружиною
і коханкою, відпочиваючи від
обох лиш е в обіймах чергової
покоївки.
Однак я дещо випереджаю
події, оскільки маю намір повер
нутися до теми “ЛЮ БОВ НА
ПА РН А СІ” докладніше в наступ
них номерах журналу. А на
останку хочу лиш е зауваж ити,
що бути письменником — то ду
же нудна справа: рік у рік, день
у день стежити, спостерігати за
життям, щось вигадувати, копир
сатися в книж ках — бр-р!.. Тому
не варто тобі, Кохана Оксано,
так сердитися на Олександра
Сергійовича,
оскільки,
на
відміну від більшості письмен
ників, він жив повноцінним ж ит
тям — письменником був вик
лючно в якісь окремі миттєвості
буття, залишаючись більшість
часу чарівною, веселою люди
ною, письменницький хист якої
міг
раптово
вибухнути
віршованими експромтами, ж ар
тами, віршами в альбом. І повір
мені, не був він розпусником, він
був Пушкіним. Єдиним і непов
торним. Поетом.
Бо ВІК
із
ПАРФУМИ І ТВОЄ ТІЛО
Н афарбувала губи, вилила на
себе півфлакона парфумів - і ти
вже майж е леді. Тобто цілком
доросла. 1 вже за десять метрів
полониш усіх щедрими пахощ а
ми, які пожертвувала тобі на день
народження подруга чи які ти
знайш ла у маминій шухляді!
Ой, якби ж усе так просто й
було!..
Пахощами людство користу
ється, скільки існує цивілізація.І
виробило вже певну культуру, яка
збагачується новими поколіннями.
П ам ’ятай, що шкіра кожної
людини має власний, лиш е їй
притаманний запах. Косметичні
засоби обов’язково вступають з
ним у хімічну реакцію. Отож не
користуйся першими-ліпшими пар
фумами, інакш е досягнеш зво
ротної реакції: той, кого ти зіб
ралася привабити, може просто
втекти від тебе, не витримавши
неприємного сполучення запахів.
До того ж навіть твої, точно
знайдені, парфуми мають бути
чутні лиш е при інтимному набли
женні. Вони - твоя таємна зброя.
П ам ’ятай, що приємний запах
залежить насамперед від дотри
мання особистої гігієни. Якщо ти
цього не знаєш або не вважаєш за
потрібне зайвий раз прийняти
душ, помити тіло, позбавитися
неприємних запахів, не допомо
жуть найфірмовіші парфуми. Ти
свого запаху не чуєш, бо він твій
- це закон, а всі інші можуть
потерпати. Отже, гігієна і ще раз
гігієна.
Почнемо з волосся. Мити го
лову ти повинна принаймні раз
на тиждень. Слідкуй за охайністю
зачіски. Волосся повинно мати
легкий постійний запах - інди
відуально визначений. Після того
як помиєш і прополощеш ВОЛОС
С Я , злегка змочи його улюблени
ми парфумами чи туалетною во
дою, потім добре витри й висуши.
В такому разі голова не поширю
ватиме постійних пахощів, вони
з ’являться - тонкі та приємні лиш е тоді, коли ти спітнієш, по
падеш під дощ, прийдеш у збуд
ження або твій коханий проведе
по волоссю вологою рукою.
Ш кіру змащ увати парфумами
треба дуже обережно. І теж кра
ще тоді, коли вона ще не висохла
після вмивання: кілька крапель
за вухами, на шиї, в ділянці де
кольте - їх н я реакц ія з роз
паш ілим тілом створить непов
торний аромат.
А л е м іс ц я з п ід в и щ е н о ю
пітливістю - приміром, у пахво
вих ям ках чи в паху - не слід
змащ увати парфумами чи одеко
лоном. По-перш е, можна подраз
нити шкіру. По-друге, гострий
запах у цих місцях забити прак
тично неможливо. Краще при
вчити себе голити волосся під
пахвами - особливо влітку, коли
ти носиш відкритий одяг і більше
пітнієш. Ц е корисно і з точки
зору естетики, і боротися з не
приємними запахами буде легше.
І ще зап ам ’ятай: до жіночих
запахів належ ать так звані лісові
та степові: хвойних дерев, чебре
цю, ромашки, м ’яти тощо. Настій
з них ти можеш приготувати сама
- і нехай вони тобі поки що чи
замінюють парфуми, чи допов
нюють їх.
СКАЖ И, ЛЕЛЮ ...
“ ЧИ БОЛЯЧЕ ДІВЧИНІ ПІД ЧАС ПЕРШ ОГО СТАТЕВОГО КОНТАК
ТУ? КАЖУТЬ, ЩО МОЖНА ВТРАТИТИ БАГАТО КРОВІ” .
— Вхід до піхви у дівчини закритий тонкою плівкою, яка має невеличкий
отвір і називається пліва.
Під час перш ого статевого контакту пліва проривається, що може викли
кати деякий, але незначний біль. Разом з тим виникає невелика кровотеча,
яка ш видко припиняється.
Мусимо зазначити, що деякі дівчата від народження не мають пліви — і
в тому нічого незвичного або небезпечного немає.
14
НЕКОРИСНІ
ПОРАДИ
Д ля довідки зазначимо, що
д ля зап л ід н ен н я я й ц ек л іти н и
потрібен лиш е 1 (один) сперма
тозоїд. Д івчата, які ризикують
значно більше за хлопців, як
правило, знають цю цифру, од
нак теж часто-густо користують
ся вельми творчими порадами
своїх подружок. Ось деякі з та
ких
некорисних,
тобто
шкідливих порад.
Після статевого акту негайно
біжи до ванни й помийся — спер
матозоїди як рукою зніме.
Якщо ванни поблизу немає,
промий піхву якоюсь рідиною —
найкращ е “пепсі-колою ” або ли
монадом.
Як і цих напоїв немає, по
стрибай на місці (метод коктей
лю) — сперматозоїди спантели
чаться і не знайдуть дороги.
З ’їж лимон без цукру: ор
ганізм виробить лимонну кисло
ту, яка повбиває підступних во
рогів (спосіб для юних любителів
хім ії).
П ош укай у м ам и п роти
заплідні таблетки: якщо знай
деш, приймай — буде все о ’кей.
П р и м іт к а : к о ж н а т р е т я
дівчина-підліток з тих, які за
вагітніли, не бажаю чи цього, са
ма або разом з партнером кори
стувалась “порадами друзів” . Дві
перші, звісно, ніякими методами
контрацепції не користувалися.
15
СКАЖИ, ЛЕЛЮ...
“ЧИ В П Л И В А Є НА О Р ГА Н ІЗ М С ТРО К П О
Ч А Т КУ СТАТЕВО ГО Ж И Т Т Я ? " “ ЧИ С П Р А В Д І
П О ГАНО П О Ч И Н А Т И СТАТЕВЕ Ж И ТТЯ В
Н А Ш О М У В ІЦ І? " “ В Я К О М У В ІЦ І М О Ж Н А
П О Ч И Н А Т И З А Й М А Т И С Я С Е К С О М ?"
— Статеві стосун ки — то не гігієнічна пр о
цедура, як чищ ення зубів або відправлення фі
зіо л о гічн и х потреб. Це, перш за все, акт ро
зум ов ого життя, оскіл ьки беруть в ньому участь
д ві особи, а не одна, і насл ід ки цих стосунків
можуть мати величезне значення у житті — нап
риклад, у вип ад ку небажаної вагітності. Кож ний
статевий контакт залиш ає в психіці л ю д ин и пев
ний слід. П ідліток ж е у психічном у плані є н а д
зви ча й но вразливий, кож на стресова ситуація
гл и б око впливає на його психіку. Н едарем но
н а в іть на в ій н у не б е р уть п ід л іт к ів , хоча у
ф ізичн о м у р о зум ін н і 16- чи 17-рІчні хлопці й
дівчата нічим не поступляться 45-річн ій лю дині.
Але психол огічно 16-річні ще не д озріл и до силь
них відчуттів. Так сам о і починати статеве життя
слід, враховую чи м ож ливості своєї голови, а не
тіє їс а м о ї “ш туковини", яка ні за що не відповідає.
“ ЧУЛА, Щ О БУВАЮ ТЬ Л Ю Д И , А Б С О Л Ю Т Н О
НЕ П Р И С Т О С О В А Н І О Д Н Е Д О О Д Н О Г О В
КО ХАНН І, ЯКІ НЕ ПАСУЮ ТЬ О Д Н Е О Д Н О М У З
Ф ІЗ И Ч Н И Х П Р И Ч И Н . Щ О ЦЕ О ЗНАЧАЄ?"
— У л ю д ей , які п о -сп р а вж н ьо м у кохаються,
все в порядку. С правді, природа не любить о д
ном анітності — і в розм іщ енні статевих органів
теж , але Існує безліч способів статевих контактів,
і б уд ь-яка пара м ож е знайти для себе найкращ і.
Але, повторю єм о, для цього треба кохати одне
од н ого, а не займатися сексуал ьним спортом.
С т а те в и й а кт м у с и т ь стати л и ш е ч а с ти н о ю
ваш ого кохання, лиш е т о д і він п р и н е се вам
насолоду.
Кохання не є л е гко ю справою . Воно вимагає
від обох л ю д ей значної праці. Ви маєте відчути
від повід ал ьність за коханого чи кохану, оволодіти
м и с т е ц т в о м п ід п о р я д к у в а н н я св о їх в л а сн и х
потреб і упо до бань іншій особі, навчитися ро
зум іти о д н е о д н о го , п о -с п р а в ж н ь о м у п о д р у -;:
ж итися. Оце і є пристосування психологічне.
М олодим хлопцям часто здається, що най
головнішим у стосунках з дівчатами є сексуальні
контакти. Так, до речі, гадають іноді навіть жонаті
чоловіки. Хибна думка! Для жінки статеве життя не
є найважливішою частиною кохання. Ж інка прагне
ніжності, доброзичливості, відчуття безпеки за
чоловічою спиною .
Одне слово, мистецтву кохання треба вчитися.
Д е і як вчитися? На лекціях сексологів, у розмовах
з лікарем. З нашого журналу, нарешті!
ДУШ — АЛЕ ЯКИЙ
МАЛЕНЬКІ
ХИТРОЩІ
Ви зустрічаєтеся з
коханим. Не прагніть
щ оразу говорити
багато. Коли він щ ось
розповідає, навчіться
терпляче
вислуховувати, не
перебиваючи його
навіть блискучими
дотепами. Дивіться
коханому в очі
(обов’язково!) й
схвально кивайте.
Вставляти можна хіба
що тихеньке “т а к ”
поки не побачите, щ о
він чекає більш
розгорнутої відповіді.
Тоді слід повторити
своїм и словами його
м онолог — і коханий
відчує, щ о ви цілком
його розумієте.
* * *
Взимку цілуватися
хочеться не м енш е,
ніж навесні чи влітку.
Та от губи на м орозі
тріскаються. Щ об
цього не траплялося,
змастіть їх перед
побаченням
гігієнічною помадою.
* * *
Щ об волосся було
ш овковистим і
блискучим, розведіть у
літрі води три столових
ложки оцту і
сполосніть цим
розчином волосся після
миття. Ним буде так
приемнобавитись...
17
З «Лель» № 1.
Вам подобається ходити без ліфчика? Нічого не маю проти.
Але врахуйте, що без необхідної підтримки груди розтягуються,
особливо — під час занять спортом. Тоді слід одягати бюстгальтер
навіть тим, у кого маленькі груди.
Н екорисно швидко набирати або скидати вагу. Це негативно
позначається на розмірі грудей. До того ж внаслідок різкого
схуднення на них залиш аються некрасиві сліди.
Дуже розумію тих, хто прагне, аби загар по всьому тілу був
рівномірний. Та будьте обережні: шкіра на грудях особливо ніжна,
й сильні ультрафіолетові промені викличуть на ній веснянки,
сонячні плями й зморш ки.
Плавання, фізичні вправи зміцнюють м’язи спини та грудної
клітки, вдосконалюють форму грудей.
Не зловж ивайте гарячими ваннами та душем. Принаймні
заверш уйте їх прохолодною водою. Масаж холодним душем
(робіть рухи по колу) омолоджує шкіру, робить груди більш
тугими.
ЛІКАР — ЧАС
НЕ ЗАХОПЛЮЙТЕСЯ!
Якщо вам дошкуляє ласто
виння на носі, заспокойтеся й
наберіться терпіння: у трид
цять років його кількість зм ен
шиться, а в сорок — воно може
й взагалі зникнути.
Якщо ви накручуєте волос
ся на термобігуді, запам ’ятай
те: це можна робити не частіше
о д н ого р азу на ти ж д ен ь.
Інакш е можна зіпсувати во
лосся — а воно ж у вас он яке!
ЩАСЛИВОГО ПОБАЧЕННЯ!
Квіти в руках. Посмішка. Коханий чекає на вас і ще здалеку
знаходить у натовпі.
Ви наближаєтеся. Відчуваєте, як тіло виповнюється світлою
радістю. І раптом помічаєте, що його посмішка дещ о пригасла...
У чому річ?
Не впадайте у відчай. Зараз розберемося. Нумо, пройдіться
щ е раз... Звичайно, у вас не дуже красива хода. Д о наступного
побачення слід обов’язково виправити.
В м іння ходити розп о ч и н ається з п р ав и л ьн о ї постави.
Підійдіть до дзеркала: голова має бути на одній лінії з корпусом,
точніше, з хребтом. Уявіть, що через нього пропущ ено струну,
яка проходить і через голову.
Розгорніть плечі, відведіть назад і розслабтеся. Це зніме зайве
навантаження на м’язи плечового пояса, й ваші легені одержать
максимальний простір для функціонування, а значить організм
одержуватиме більше кисню.
Згадайте щ е раз про струну й підтягніть увесь корпус так, аби
стегна, поперек, плечі й голова були на одній лінії. Підтягніть
живіт.
Спочатку ноги можна ставити дещ о ш ирш е, а коли виробите
ходу — на ширині стегон. Ногу, яка виноситься вперед, обов’яз
ково ставте на п’ятку — під кутом 45 градусів до поверхні землі,
і в той момент, як вона почне опускатися, нога має остаточно
випрямитися. Енергію рухові надає нога, що залиш илася позаду,
— перед наступним кроком слід зробити пош товх її пальцями.
При цьому слідкуйте за тим, як переноситься вага тіла. Вона має
“ перетікати” від опорної ноги до тієї, яку винесено вперед.
П олегш ити цю вправу можна, рухаючи стегно вслід винесеній
уперед нозі.
Потренуйтеся — й у вас усе вийде.
ФОТО
НА ЗГАДКУ
Фіналістки
конкурсу
красунь
м. Києва
1991 року.
Фото
Олександра
ЗАДИРАКИ
Д ЕНЬ Т РЕ Т ІЙ
ОПОВІДКА ДЕСЯТА
Берберійському царстві, у місті Капсі, жив
колись один багатий чоловік; мав він кількоро
дітей, а між ними й гарненьку та миленьку дочку,
на ім ’я Алібек. Дівчина та, не будучи християн
кою, чула, проте, од деяких християн, що в
їхньому місті бували, яка хороша їхня віра та
богослужіння. От раз і спитала вона в одного
захожого, яким чином можна найкращ е богові
услужити. Той сказав, що найліпше ті люди богові
служать, котрі, речей світових уникаючи, душі
свої в Фіваїдській пустині спасають. Недійшла
розумом дівчина (їй тільки чотирнадцятий рочок
минав), не то що з якогось свідомого прагнення,
а от собі з дитинної примхи, не сказавш и нікому
ні слова, другого дня рано-вранці рушила поти
хен ьку одним-одна в дорогу до тої пустині
Фіваїдської і за кілька день не без труднощів —
що то охота! — прибилась до якогось пустель
ницького скиту. Забачивш и здалеку хижку, вона
попрямувала до неї і наткнулася у дверях на
Д Ж О В А Н Н ІБО К К А Ч Ч О
святого спасенника. Він дуже здивувався, що вона
сюди зайш ла, і спитав її, чого вона тут шукає.
Дівчинка одповіла йому, що з божого надиху
прийшла сюди ш укати такого, хто б навчив її, як
повинно служити богові. Побачивши пустельник,
що вона молода і вродлива, збоявся, щоб нечистий
не підкусив його, якщо він її до себе прийме,
похвалив її за спасенні думки, дав попоїсти їй
лопуцьків, кисличок та фініків, напоїв водою і
сказав: — Дочко моя, пройди трохи далі, там
живе один святий муж, який кращ е за мене може
тебе на путь спасіння справити; іди ж до нього.
Дівчина пішла далі, куди показав їй пустель
ник, але й другий спасенник одвітував їй так
само; так, мандруючи пустинню, приблукала во
на до скиту, де спасався один молодий відлюдник,
на ймення Рустіко, чоловік благий і побожний, і
звернулася до нього з тим самим питанням.
Відлюдник, бажаючи поставити на пробу свою
ДЕКАД
твердість, не одіслав її, як інші, а лишив із собою
в своїй келії. Я к настала ніч, він постелив їй
постіль із пальмового віття і поклав її спати. Та
тут присіла його зненацька велика спокуса, і
твердість його почала м ’якнути; побачивши, що
несила його тій спокусі опиратися, він уже не
борюкався, а піддався їй до решти і, відкинувши
набік святі помисли, молитви та бичування, зво
див собі на думку, яка вона гарна та молода
дівчина, та почав уж е й способу прибирати, як би
її на гріх підвести, так щоб вона про його спорзні
наміри не догадалась. Розпитавш и її де про що,
переконався Рустіко, що вона ще не знала мужчин
і справді така проста душею, як і здається, та й
вирішив, що зможе підмовити її на все під по
кривкою служіння богові. Спочатку він розповів
їй докладно про диявола, сього врага господнього,
а потім дав їй зрозуміти, що немає милішої богові
служби, як заганяти диявола в пекло, куди тво-
АЕРОН
рець засудив його на вічні часи. Д івчина спитала
його, як воно робиться.
— Зараз побачиш, — одповів їй Рустіко, —
роби тільки те, що я робитиму.
Сеє сказавш и, почав скидати з себе своє зли
денне рам ’я і розібрався до голого тіла; так само
зробила й дівчина. Тоді став навколіш ки, буцімто
молиться, а її поставив навпроти себе. Як же
побачив її нагою, ще кращою вона йому здалася
і ще дужче хіть у ньому розгорілася, а плоть
устала.
Дивлячись на те, дівчина зчудувалася й спи
тала: — Рустіко, а що то таке випинається в тебе
між ногами, що в мене немає?
— Дочко моя, — рече їй відлюдник, — отож і
є той диявол, що я тобі про нього казав. Бачиш,
як він мене мордує, що просто витерпу немає.
— Хвала богові, — сказала Алібек, — мені
легше, ніж тобі, бо в мене нема того диявола.
— Правду кажеш , — одмовив Рустіко, — але
ти маєш натомість іншу річ, якої нема в мене.
— Що ж то за ш тука? — спитала дівчина.
Малюнок О. МІХНУШОВА
— Ось тут у тебе пекло, і істинно глаголю тобі,
що бог прислав тебе сюди для спасіння душі моєї,
бо як почне мене мучити сей диявол, а ти,
зглянувшись на мене, дозволиш загнати його до
тебе в-пекло, ти даси мені велику пільгу і вчиниш
тим богоугодне діло, якщо й справді ти прийшла
в наші краї служити богові.
— Отче святий, — одповіла дівчина просто
душно, — як у мене й справді є пекло, то нехай
буде, як ви кажете.
— Будь же благословенна, дочко моя! — гук
нув тоді Рустіко. — Ходімо ж та заженемо його
туди, щоб він мені нарешті дав спокій.
По сій мові він повів дівчину до свого лігвища
і показав їй, що має діяти, щоб того лукавого
ув’язнити. Алібек досі зроду ще жодного диявола
до пекла не впускала і попервах їй було трохи
навіть моторошно.
— А й правда, отче, — сказала вона пустель
никові, — той диявол, враг господній, мабуть,
великий плюгавець, бо й пеклу боляче, коли його
туди заганяю ть, не то що.
— Дочко моя, — заспокоїв її Рустіко, — не
завш е так буде.
Щоб же перевірити, як воно далі буде, вони,
перше ніж устати з постелі, загнали диявола в
пекло ще шість раз і аж тоді збили йому пиху,
щоб він більше не підіймався. Коли ж він пізніше
знову підіймав голову, Алібек була завше рада
поскромити його гординю, бо їй почали подобати
ся ті побожні вправи. Не раз потім говорила вона
пустельникові:
— Тепер я добре бачу, правду казали ті люди
в Капсі, що служити богові — то найсолодша в
світі річ. Зроду я не зазнавала такої втіхи і
розкоші, що б я не робила, як тепер, заганяючи
диявола в пекло. Тим я вважаю , що той, хто не
бажає богові служити, а робить щось інше, просто
тварю ка, та й годі.
Вона часто приходила до пустельника й казала:
— Отче, я прийшла сюди спасатися, а не
байдики бити: нумо ж заганяти диявола в пекло.
А під час тих трудів праведних іноді говорила:
— Рустіко, я не розумію, чого той диявол тікає
з пекла? Якби йому так хотілося сидіти в пеклі,!
як пеклові його в собі тримати, то він би звідти
довіку не вилазив.
Дівчина так часто викликала молодого свяще
ника на подвижництво, що зовсім його засмикала;
часом бідолашного аж циганський піт проймав.
Тоді він почав пояснювати їй, що диявола тоді
лиш ень карати треба й до пекла заганяти, коли
він зухвало підіймає голову, а ми вже, казав, з
божою поміччю так його укоськали, що він благає
дати йому спокій. Тими словами він на деякий
час угамував дівчину, але, побачивши, що Рустіко
вже кілька день не квапиться заганяти диявола в
пекло, вона сказала йому:
— Рустіко, твій диявол уже поскромлений і не
завдає тобі клопоту, зате моє пекло розсвербілося
так, що я не маю спокою. Допоможи ж тепер своїм
дияволом утишити ярость мого пекла, як я пеклом
моїм допомагала збивати пиху твоєму дияволу.
Пустельник, що сидів на самих корінцях та
воді, тільки почасти міг задовольнити її вимоги і
казав їй, що для втиш ення пекла треба б цілої
череди чортів, та він уже зробить, що зможе; іноді
йому вдавалося її вдовольнити, але се було так
рідко — все одно що в левову пащу бобину
вкинути. Дівчині здавалось, що вона богові свого
не дослужує, і Алібек почала ремствувати.
Коли отак між пустельниковим дияволом і
дівчининим пеклом піш ло на розбрат через
надмірну жадобу з одного боку і недостатню
спромогу з другого, сталося, що в Капсі вибухла
пожежа і батько Алібек згорів у своєму домі з
дітьми і всією родиною; таким чином Алібек стала
єдиною спадкоємницею всього його добра. Тоді
один молодик, на ймення Неербал, прогулявши
всі свої статки-маєтки, подумав розшукати її,
почувши, що вона жива, поки суд не загарбав
б атько в о ї відум ерщ и н и . Н а в ел и ку радість
відлюднику і проти її волі він забрав її з пустині
в Капсу і одружився з нею, успадкувавши таким
чином все її майно.
Коли жінки перед тим, як вести іі на постіль
до молодого, спитали, чим вона спасалася в пус
тині, вона одповіла, що служила богові, заганяю
чи диявола в пекло, і що Неербал учинив великий
гріх, одірвавши її од того служіння. От давай
жінки допитуватись, як робиться те заганяння, і
вона їм усе докладно словами розказала, ще й на
кивах показала. Тоді жінки розреготалися на всі
заставки (ще й досі, може, регочуться) і сказали:
— Не журися, дочко, не сумуй, бо і в нас те
діло вміють добре робити; Неербал незгірше слу
житиме з тобою вкупі богові.
Сюю притичину розславили кумасі по всьому
місту, і з того часу пішла межи людьми при
повідка, що немає милішої богові служби, як
заганяти диявола в пекло. Та приповідка прийшла
до нас із-за моря і досі ще не забулась.
1 3 5 0 -1 3 5 3 р р .
З італійської переклав
Микола ЛУКАШ
НАРОДНІ
ЗАГАДКИ
1. Не тополя, а струнка,
не лоза, а гнеться;
не вогонь, а пече.
2. П оложив — як дрюк;
вийняв — я к ф ляк.
■ 'j
3. Тьху на тебе,
лізь на мене,
прийдуть люди —
встидно буде.
4. Вище коліна, нижче п у п а ^
всяк чоловік частенько щупа.
.
5. Л апу, лапу по лавиці,
налапав мохнавицю ,
вложив голиш.
6. Щ о вниз дивиться?
7. П аличка-черкалочка,
головою черкне —
вогонь спалахне.
_
8. З ким найчастіш е цілуєш ся?
9. П оринало, поринало, ^ 0 ^
поки хвостика не стало.
10. Хто мож е і леж ачи стояти?
11. К рутиться, вертиться:
не знає де дітися.
ТЕЛ ЕЦ Ь
(19.04 — 20.05)
Ю накам немає сенсу її обожнювати,
переслідувати, спокушати чи принево
лю вати. Вона сама обирає собі коханого
і лиш е за такої умови проявить глибину
своїх почуттів. З інш ими хлопцями вона
холодна, недоступна, норовлива та зне
важ лива. Н е кож ен з обранців присто
сується до її неврівноваженості, вимог
ливості та примхливості. Спілкування з
нею потребує великого терпіння. Вона
полігамна, тобто може одночасно дру
ж ити з кількома ю наками і при цьому
чіпко тримається за кожного з них. Тих,
до кого вона байдужа, полюбляє водити
за ніс. А зі своїми обранцями вона чу
дово проводить час, за умови, що її не
контролюватимуть. Ставши жінкою, во
н а т р а к т у є вл асн е тіло як ц ін н и й
інструмент, розрахований винятково на
віртуозів. К оханням любить займатися
тривалий час, залишаючись у збуджено
му мрійливому стані ще кілька днів по
тому. Примітивний секс її не цікавить.
БЛ И ЗН ЯТА
(21.05 — 20.06)
Т а, що народилася під цим знаком
зодіаку, рідко буває щаслива. Часто її
життя закінчується трагічно. Вона при
речена на тугу по єдиному ідеальному
коханому, якого ш укає ціле життя. Ж и
ве вона з відчуттям ущербності. Та коли
їй вдається знайти свій ідеал, її життя
стає справжнім земним раєм. Якщо вона
п о ч н е з у с т р іч а т и с я з п о с е р е д н ім
індивідуумом, він її не зрозуміє. Часом
вона буває дуже пригнічена, мовби ту
жить за коханим братом, який колись
загинув. Продовжуючи пошуки ідеалу,
вона безліч разів наштовхується на повне
нерозуміння. Вона тонко відчуває, тала
новита, але справляє враження кинутої
коханим. Вона завжди приваблива і ко
ристується успіхом. Фізична насолода
не дає їй повного задоволення. Прагнучи
переконатися у власній привабливості,
вона може міняти обранців. Минає час...
Т я г н у т ь с я в е р в е ч к о ю с ір і р о к и .
Відчайдушні спроби знайти щастя мо
жуть привести її до самознищ ення. Це
пошук “астрального шлюбу” , без якого
ж иття для неї — лиш е жалюгідний жарт
жорстоких богів.
РАК
(21.06 — 22.07)
Справжнє кохання потребує такого
стану свідомості, коли звичне мислення
та самоконтроль поступаються місцем
сам о заб у ттю , сам овіддачі, полонові
стихії та екстазу. А Р ак постійно прагне
домінувати в усьому, чим займається,
панувати над оточенням, контролювати
близьких лю дей. Ц я тен ден ція є в
постійній суп еречн ості з коханн ям .
Дівчина, яка народилася під цим знаком
зодіаку, не любить при інших виявляти
власні почуття та емоції, бо сприймає
так у поведінку як своєрідну форму
капітуляції. У неї дуже чутливе тіло. У
коханні думає лиш е про себе, тому час
то -гу сто б ач и ть у о б р ан ц еві л и ш е
інструмент для задоволення своєї жаги.
У любощах буває агресивна, легко збуд
жується, виявляє ініціативу й полюбляє
грати перші ролі. Розчарована в ко
ханні, вона подвоює енергію в галузі
професійної чи громадської діяльності.
Вона дуже марнославна; щасливою змо
же бути, якщо зрозуміє, що в коханні
найбільше виграє той, хто вміє не лише
брати, а й віддавати.
ЛЕВ
(23.07 — 22.08)
С у т т ю ї ї ін д и в ід у а л ь н о с т і є
невідповідність між чуттєвим потягом,
який вона має, та біополем, яке вона
випромінює. Перший — чахлий і недо
розвинутий, друге — агресивне, таке,
що привертає увагу. Вона помічає, що
приваблива, і прагнення юнаків добити
ся її прихильності тіш ить її, задоволь
няє самолюбство. Вона бавиться зали
цяльниками, не розуміючи змісту цієї
гри, бо сама не відчуває жадань. В май
бутньом у
їй
подобатим еться
м а н іп у л ю в а т и ч о л о в ік а м и . Ц іл к о м
усвідомлюватиме власну привабливість
і намагатиметься її підкреслити. Попри
те, що вона ніколи не відчуватиме при
страсного бажання, любитиме кохання і
легко досягатиме задоволення. Її незго
да на певні екстравагантні пози в любо-
щах може бути викликана, скажімо,
турботою про збереження своєї зачіски.
Секс не цікавить її такою мірою, як
може здатися з першого погляду. Про
тягом всього її життя юнаки та чоловіки
приймають її за якусь іншу, тому й
розчаровуються.
ДІВА
(23.08 — 22.09)
Щ асливець, хто кохає її і досягає
взаємності. В досвіді лю дства' тяжко
в ід н а й т и щ ось д о ск о н ал іш е і п ре
красніш е. Вона обожнює кохання, є
послідовною і безмежною прибічницею
моногамії — належності одному партне
рові. Її готовність до кохання не зале
жить від години дня, місця та обставин.
Готова до любощів у найнеймовірніших
ситуаціях. Вона без комплексів, готова
на будь-які екстравагантності та експе
рименти, але тільки в дуже інтимній
обстановці. Кохання ніколи не втрачає
для неї свіжості. Її емоції не суперечать
ї ї р о з у м о в і. В она п р а г н е з а в ш е
підкреслювати свою належність кохано
му ніжними жестами та ласкою. Якщо в
неї немає коханого, вона страждає, адже
постійно прагне близькості, дотику і
теп л а. Ї ї мож на легко образи ти,
відхиливши її ласку, бо вона це сприй
має як вияв ворожості, незважаю чи на
те, що розуміє: з боку партнера це лише
наслідок перевтоми. їй важко це
уявити, бо сама ніколи не відчуває
перевтоми від надміру чуттєвих
імпульсів. Вона здатна бути одно
часно ідеальною дружиною, ко
ханкою, м атір’ю, господинею. Вона за
вжди вірна і належить лише одному
партнерові, через це не розуміє і не
прощає зрад.
ТЕРЕЗИ
(23.09 — 22.10)
Вона — жертва протидіючих сил. В
майбутньому фізичне задоволення від
к о х а н н я в о н а в ід ч у в а т и м е д у ж е
інтенсивно, але водночас психічно буде
не здатна ні насолоджуватися, ні схва
лювати його. В коханні вона не вміє
проявляти ініціативу. Партнер змуш е
ний все повністю взяти на себе. При
цьому його можуть заохотити або знех
тувати ним — залежно від хвилинного
настрою. Вона не любить розмовляти
про кохання, адже не вміє переповісти
свої відчуття. Зовні вона нічим не вияв
л яє свого стану збудження чи жадання.
Секс у її свідомості виведений з кате
горії вищих почуттєвих емоцій, він дає
їй лиш е чисто фізичне задоволення. Во
на дратується надмірною ніжністю, сен
ти м ен тальністю , делікатністю — не
відчуває цієї атмосфери. Опісля палких
любощів вона може поводитися так,
мовби нічого не відбулося, — жодного
ласкавого слова, жесту, усмішки. Вона
повинна обережно добирати собі парт
нерів. Найгіршим для неї є Козерог, а
н а й к р ащ и м и — Д ів а та С корпіон.
Найбільшим її ворогом є вона сама.
СКО РП ІОН
(23.10 — 22.11)
Вона дуже темпераментна. Любить
кохатися і охоче зізнається, що в любо
щах ненаситна. Кохання є в її житті
предметом культу. Стримування вплине
на неї лиш е негативно. Вона завше при
ваблива, втім, не стільки естетичною
красою, скільки відчуттям особливої по
вноти життя. У неї невичерпна життєва
енергія, яку вона в змозі спрямувати в
різні галузі. Вона пиш ається власним
тілом, його чарівністю, дбає про нього й
зберігає в хорошій формі. Вона може
бути чудовою дружиною для чоловіків,
які мають нетрадиційні погляди на секс
в родинному житті й на так звану по
дружню вірність. Її майбутні зради зу
мовлені не слабким темпераментом її
чоловіка, а безмежним прагненням но
вих вражень. Якщо обранець їй імпонує
і вона його кохає, вона по-своєму буде
йому вірна, тобто чоловік завжди буде в
неї на першому місці. Її любовні приго
ди за таких умов ніколи не порушать
н а я в н и х с ім е й н и х у з. В она зу м іє
відділити секс від кохання, що відрізняє
її від більшості жінок.
С ТРІЛ ЕЦ Ь
(23.11 — 21.12)
Характерною рисою тих, хто наро
дився під цим знаком, є життєрадісність,
поєднана з допитливістю та прагненням
К О ЗЕРО Г
( 22.12 — 20 .01 )
Вона не в змозі відділити секс від
кохання. Вона закохана в своїх парт
нерів. Ц ей тісний взаєм озв’язок пород
жує обмеження і бар’єри на її ш ляху до
щастя. їй подобається далеко не кожен.
Часто імпульсивно виходить заміж дуже
юною, швидко й несподівано закохав
шись ще до того, як зуміє зрозуміти і
пізнати себе. До того ж їй здається, що
це єдине, перше й останнє, кохання в її
житті. Часто вона вж е має сім’ю, коли
її ровесниці лиш е починають експери
ВОДОЛІЙ
( 21.01 — 18 . 0 2 )
О А бесінової
Вона рідко буває пристрасна чи хо
лодна. Здебільшого не відчуває багатьох
емоцій, які властиві Скорпіону, але за
вше протестуватиме проти найменшої
спроби принизити значення сексу в її
ж и тті. В ідзн ачається м ар н о сл ав ’ям ,
цілеспрямованістю. Ї ї творча натура
Малюнки
вражень, особливо чуттєвих. В усіх про
явах ж иття Стрілець бере участь з ен
тузіазмом. Полюбляє сенсацію, зміну
враж ень,
н е п р и р о д н іс т ь .
В он а
врівноважена, товариська, чуттєво реа
гує на смак, аромат, зображення, звук.
Вона ще в юності обожнює власне тіло,
неначе знає, що воно стане згодом для
неї чудовим інструментом кохання. Во
н а л ю б и т ь з м ін у в і д ч у т т і в , р із
номанітність і наділена широтою еро
тичного збудження. Більш а частина її
енергії адресована коханому, з яким
вона поєднана емоційно і якому зберігає
вірність. Одночасно її надзвичайна ко
мунікабельність і значна потреба в но
вих знайомствах за сприятливих умов
призводять до того,, що вона опиняється
в чужих обіймах. Секс приваблює її не
менше, ніж її сестру — Скорпіона. Вона
має добре перевірити психологічні та
фізичні можливості свого обранця. Я к
що вона вийде заміж за чоловіка з се
реднім чи слабким темпераментом, то на
н е ї ч е к а є р о з л у ч е н н я , н евроз або
нескінченна смуга позашлюбних при
год. Вона легко збуджується, реагує з
відвертістю та ентузіазмом. Коли вона
стане жінкою, секс у її виконанні буде
завше чудовою містерією, спектаклем.
ментувати в цій галузі. Вона створена
для бурхливих пристрастей. В найпер
ших любовних пригодах її заполонює
пристрасне жадання. Вона буває агре
сивна та ревнива, але не витримує таких
рис у свого партнера. П очуття від
повідальності не дозволяє їй кинути
сім’ю, але якщо це стається, то вона
досить швидко зближується з іншим чо
ловіком, щоб відчувати себе обтяженою
новими зв ’язками. Вона досягає в сексі
вершини насолоди, відомої лиш е неба
гатьом обраним.
прагне досконалості, і тому вона буває
нетерпима до помилок інших. Вона мо
же бути ідеальною партнеркою для
стриманого в коханні юнака. Бурхливі
п о ч у т т я їй н е д о с т у п н і. З го д о м у
сімейному житті секс стає для неї риту
алом, невіддільно пов’язаним з ніччю.
Вона акуратно повісить свій одяг, ста
ранно вмиється, зачеш еться, напарфумиться й надягне нічну білизну. Чоловік
леж атим е й читатиме, очікуючи на її
прихід. Чинитиме вона так з найкращ их
міркувань, адже їй дійсно хотітиметься,
щоб все було якомога краще. А він,
можливо, хотів би хоч раз заволодіти
нею на підлозі, з переплутаним волос
сям, серед розкиданого одягу, хоч би
один раз відчути аромат її тіла замість
пахощів найвиш уканіш их парфумів. Во
на багато може зробити для нього, але
тільки не це, оскільки не відчуває таких
поривів. Зрада чоловікові з її боку прак
тично неможлива. Її улюбленим занят
тям є ведення домашнього господарства
і приймання гостей. Вона товариська,
комунікабельна, любить привертати до
себе увагу, любить подобатись і весели
тися.
РИ БИ
(19.02 — 20.03)
Вона невиліковний романтик, і її
темперамент немовби звернений всере
дину самої себе. В різні періоди вона
створює різні образи й плекає ілюзії,
загальною рисою яких є їхн я нере
альність. В дитинстві вона захоплю вала
ся казкам и, а витворені її уявою образи
є д ля н еї не менш реальн им и, як
дійсність. Її перші захоплення — це
м и л і, д е л ік а т н і, р о м а н ти ч н і, дещ о
ін ф а н т и л ь н і х л о п ч и к и . М ай б у тн іх
жінок, які народилися під цим знаком,
можна поділити на дві групи. До першої
належ ать ті, які виходять заміж за чо
ловіків, не наділених особливо бурхли
вим темпераментом. Як правило, вони
живуть з ними довго і щасливо. До
др у го ї груп и н а л е ж а ть зн ач н о н е
спокійніші. Ті, в чиїй уяві замість ш ля
хетного й романтичного коханця пере
важ ає пірат. Все говорить про те, що
якби у неї вистачило відваги на зв’язок
з подібним чоловіком, вона неодмінно
була б дуже щаслива. Але, як правило,
вона уникає справжніх чоловіків, почу
ваючи себе безпечніше в середовищі чо
ловіків психічно слабких, які потребу
ють з її боку опіки та поблажливості.
Часто вона знаходить себе в ролі кохан
ки й довіреної особи артистів, політиків,
тобто людей, велич і слава яких може
значною мірою залеж ати від її захоп
лення та утішань. Вона боїться не так
сексуальної сили справжніх чоловіків,
як небезпеки позбутися захисного шару
мріянь та ілюзій, тому її “хлопчики”
залишаються, а чоловіки нерідко обра
жені йдуть геть.
ОВЕН
(21.03 — 18.04)
Вона артистка в житті. Ц е зовсім не
означає її нещирості. Навпаки! Щ оразу
вона ототожнює себе з тією роллю, яку
грає. Вона створює враж ення натури
емоційно багатої, але не завжди такою
є. Вона не приховує своїх емоцій, прагне
гри, здатна повірити у все, чого сама
побажає. Усвідомлюючи це, не довіряє
своєму мисленню, прагне все перевірити
фактами. Даючи вихід емоціям, вона
впадає в крайнощі. В інтимних стосун
ках вона не така хороша актриса, як у
ж и тті. Т у т вон а ш видш е п аси в н а,
н а ц іл е н а н а о д е р ж а н н я е м о ц ій ,
відчуттів. Сама вона ніколи не впливає
на формування стилю любощів. Свій
стан ліпш е пояснює словами, ніж мовою
почуттів. Вона розчаровує юнаків, які
оцінюють її відповідно до враження від
неї в товаристві. Ставши жінкою, вона
свої уявлення про культуру стосунків
переносить на територію спальні. Але
парфуми, прозора білизна, свічки, лам
пи, сентиментальність ніколи не прине
с у т ь ї й з а д о в о л е н н я . В г л и б о к ій
підсвідомості вона прагне простого і гру
бого кохання. Н а жаль, її спосіб життя
і поведінка приваблюють витончених
юнаків та чоловіків, чуйних і чутливих,
але жоден з них не зможе подарувати їй
відчуття повноти щастя.
зо
ПРИКАЗКИ
Щ е книж ки в сумці, а вже хлопці на думці.
Біда з такими парубками: ще не підріс
свині під хвіст, а вж е біжить за дівками.
Межи двома парубками дівчина
баламутна.
У парубка одна гадка, а в дівчини десять.
Всі дівчата - голуб’ята, а де ж ті чортові
баби беруться?
До дівок - то я не змерз і не змок.
З гарної дівки гарна й молодиця.
К азала дівка: “ Семене, не притуляйся до
мене!” , а сама тільки того й хоче.
М алина - не те, що дівчина: чим більше
спіє, тим смачніша буде.
Честь дівоче щ астя береже.
Краса минеться, а розум пригодиться.
На красуню дивитися любо, а з розумною
жити добре.
Гарна дівчина швидше сподобається всім,
ніж одному.
Хороша, вродлива, тільки біда, що
сварлива.
Лице рум ’яне, а серце - к ам ’яне.
Нарядилась, як пава, а кричить, як гава.
Любові, вогню і каш лю від людей не
сховаєш.
Х лоп’яча любов - як вода в решеті.
Хто кохає, той спокою не має.
Чим більша любов, тим більша рана після
зради.
Силою не бути милою.
Я к залицявся, то золоті грушки обіцяв, а
як дістав біле Тіло, всього уже відхотілось.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
І Гнат не винуват, і Килина не винна,
тільки хата винувата, що впустила на ніч
Гната.
Як дасть обійняти, то дасть і поцілувати.
Не поможуть і чари, як хто кому не до
пари.
Два серця розуміють кращ е, ніж дві
голови.
•a CO^ In d
^£32: Я d
„. = $ Я
d
m StS
d
in C' — fQ«п d
-«a»a^ d
rvi^ S d
Последние комментарии
1 час 38 минут назад
9 часов 27 минут назад
11 часов 58 минут назад
12 часов 6 минут назад
1 день 23 часов назад
2 дней 3 часов назад