Лис Микита [Іван Якович Франко] (fb2)

Іван Франко
ЛИС МИКИТА
Пісня перша
Надійшла весна прекрасна,Многоцвітна, тепла, ясна,Мов дівчина у вінку;Ожили луги, діброви,Повно гамору, розмовиІ пісень в чагарнику.Лев, що цар є над звірами,Пише листи з печатками,Розсилає на весь світ:«Час настав великих зборів!Най зійдесь до царських дворівШвидко весь звірячий рід».Ось ідуть вони юрбами,Мов на відпуст з корогвами —Все, що виє, гавка, квака;Лиш один мов і не чує,В своїм замку, знай, ночує —Лис Микита, гайдамака.Ой, недаром він ховаєсь!Знать, сумління обзиваєсь:«Кривдив ти звірячий люд!»Тим часом в своїй столиціЦар засів поруч цариці,Щоб творити звірам суд.Перший вийшов Вовк Неситий.«Царю, – каже, – від МикитиВже мені хоч пропадать!Діток моїх б’є, кусає,А Вовчицю обмовляєТак, що й сором повідать!А й мене – хіба ж то чесно? —Як він хитро і облесноМало в гріб раз не ввігнав!Се було ще того разу,Як я з царського указуМировим суддею став.О ...