Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба [Колектив авторів] (fb2) читать постранично

Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Редакційна колегія

П. П. Толочко (голова), В. Д. Баран, С. М. Бібіков, В. М. Зубар, С. Д. Крижицький (заступник голови), O. П. Моця, В. Ю. Мурзін (відповідальний секретар), Б. Б. Отрощенко, В. Н. Станко, P. В. Терпиловський

Редакційна колегія тому

С. Д. Крижицький (відповідальний редактор), В. М. Зубар (відповідальний секретар), С. С. Бессонова, В. Ю. Мурзін, А. С. Русяєва, Є. В. Черненко

Автори

Бессонова С. С., Гаврилюк Н. О., Зубар В. М., Крапивіна В. В.. Крижицький С. Д., Лейпунська Н. О., Мурзін В. Ю., Пуздровський О. Є., Русяєва А. С., Симоненко О. В., Скорий С. А., Сон Н. О., Черненко Є. В.

Затверджено до друку вченою радою Інституту археології НАН України

Передмова до другого тому

Проблеми історії населення України за доби раннього заліза та майже синхронного їй античного часу постійно привертали й привертають увагу як спеціалістів з різних галузей науки, так і широкий загал читачів. Це пояснюється тим, що впродовж майже чотирнадцяти століть територію нашої країни населяли різноманітні за своїми культурами та укладом життя народи. Культурна спадщина кіммерійців, кочових скіфів, племен Лісостепу, греків Північного Причорномор’я, сарматів та інших етносів, що стала відома завдяки багаторічним дослідженням археологів, має велике значення і сьогодні. Вона сприяє духовному збагаченню українського народу, є невід’ємною часткою його історії і культури.

З IX ст. до н. е. на теренах України починається впровадження нового матеріалу — заліза. Його застосування у господарстві та військовій справі викликало справжню технічну революцію, що в подальшому мало суттєві соціально-економічні наслідки. Широке освоєння заліза, з одного боку, та міграції іраномовних скіфських номадів і греків у цей регіон — з іншого, стали однією з головних передумов для остаточного формування в межах нинішньої України трьох найважливіших і взаємопов’язаних господарських систем: лісостепової, головним чинником якої стало орне землеробство, степової, що базувалася на кочовому скотарстві, та прибережної північнопричорноморської, де грецькі переселенці створили потужні аграрно-промислові та торгово-ремісничі зони. Це не тільки спричинилося до чіткішого розмежування обширної території на три культурно-економічні регіони, а й дало змогу значно ефективніше використовувати природні ресурси суміжних областей та займатися торгівлею. Проте лише кочові скотарі спромоглися освоїти величезні степові пасовиська, на які був такий багатий південь України.

Економічний розвиток, перехід до досконаліших форм господарювання, налагодження міжетнічних контактів, у свою чергу, зумовили поступовий розклад первісних відносин та формування перших ранньодержавних утворень на теренах українського Лісостепу і Степу. Важливим чинником, що сприяв розвитку цього процесу, стало існування на північному узбережжі Чорного моря упродовж тисячоліття античних держав — Боспору, Херсонесу Таврійського, Ольвії та Тіри.

Тісні контакти греків з місцевим населенням, з одного боку, та з багатьма містами Еллади, а пізніше Римської імперії — з іншого, позначилися на багатьох сферах їхнього життя. Склалася унікальна історична ситуація: Північне Причорномор’я перетворилося на своєрідну контактну зону, де взаємодіяли три різні за своїм політичним і культурним розвитком світи (номади, елліни та землеробські племена). Усі разом вони відіграли надзвичайно велику роль у безперебійному постачанні Афінам і багатьом іншим полісам Греції, особливо в V—IV ст. до н. е., продуктів харчування, передусім зерна, що значною мірою стимулювало їхній економічний та культурний поступ. Північнопричорноморські міста сприяли прискоренню соціального розвитку етнічних об’єднань на території України, становленню в них соціально-станового укладу і державності. Тому історія античних держав Північного Причорномор’я розглядається як невід’ємна частина давньої історії України.

Завдяки багатовіковим контактам між греками і місцевим населенням до наших днів збереглися свідчення про різноетнічне населення України за доби раннього заліза. Хоч корінне населення цієї території не мало ще своєї писемності, розповіді про нього дійшли до нас у творах численних античних авторів. Стали відомі етноніми багатьох племен і народів того часу — кіммерійців, скіфів, агафірсів, будинів, гелонів, таврів, савроматів (сарматів) тощо. З них ми дізнаємось про територію їхнього розселення, війни, побут, звичаї, релігійні вірування. Справжньою енциклопедією є, зокрема, четверта книга («Мельпомена») грандіозної праці «батька історії» — Геродота. Важливі також свідчення інших грецьких та латинських авторів, зокрема, «Географія» Страбона, географічна праця Птоломея, «Землеопис» Помпонія Мели та географічний нарис Північного Причорномор’я з книги «Природна історія» Плінія