Вибрані новели (вид. 1928 р.) [Едґар Аллан По] (fb2) читать постранично

- Вибрані новели (вид. 1928 р.) (пер. Майк Йогансен, ...) (а.с. Е. По. Вибрані твори. ДВУ. 1928 -20) 977 Кб скачать: (fb2) - (исправленную)  читать: (полностью) - (постранично) - Едґар Аллан По

 [Настройки текста]  [Cбросить фильтры]

Едґар Алан По


ВИБРАНІ ТВОРИ































ДВУ
Харків
1928



ЗМІСТ

[Про Едґара По] – Майк Йогансен
Золотий жук – переклад Майка Йогансена
Факти у справі містера Волдемара – переклад Бориса Ткаченка
Знайдений у пляшці манускрипт – переклад Бориса Ткаченка
Повість Скелястих гір – переклад Майка Йогансена
Людина юрби – переклад Майка Йогансена
Чорний кіт – переклад Бориса Ткаченка
Падіння дому Ашерів – переклад Майка Йогансена
Яма та маятник – переклад Бориса Ткаченка
Бочка Амонтільядо – переклад Бориса Ткаченка
Овальний портрет – переклад Бориса Ткаченка
Побачення – переклад Бориса Ткаченка
Викажчик – серце – переклад Бориса Ткаченка
Береніка – переклад Бориса Ткаченка
Метценґерштайн – переклад Бориса Ткаченка
Мовчання – баснь – переклад Майка Йогансена
Дідько на дзвіниці – переклад Бориса Ткаченка
Убийство на вулиці Морґ – переклад Бориса Ткаченка
Ти єси! – переклад Майка Йогансена
Викрадений лист – переклад Бориса Ткаченка










[Про Едґара По]


Трудно згадати всіх тих письменників Европи, Росії та України, на яких так чи інакше впливала постать «отця всього модернізму» — химерного й геніального Едґара. Дарма що вплив його зоставався подекуди невидний і навіть, може, неусвідомлений від якого письменника, як той вплив античної культури, що й досі керує нашою науковою термінологією, нашою логікою, нашою шкільною граматикою, нашою мораллю, ба й нашим правом. А малоусвідомлений зостався вплив Едґара По, от як вплив Шопенгавера, мабуть, чи не через те, що він був «песиміст». «Песимісти» ж ніколи не бували в пошані в начальства, а, значить, і в газетних псів, і в критичних овчарок. До непопулярности Едґара По, непопулярности, найбільшої в його власній батьківщині — Штатаx, спричинилася також його непримиренна глузлива позиція проти родимих і питимих партачів від літератури.

Та сама офіціяльна непопулярність і давала змогу пізнішим письменникам користатися з невичерпного джерела мистецьких ідей Едґара По, не боячись, що їх буде викрито й поставлено на місце. З пари новел По Конан-Дойл зробив десятки томів оповідань і набув більшої від самого По популярности. Цікаво простежити, як одна новела По зазнаки дала матеріял для десятка чи й більше оповідань Конан-Дойла, а далі для сотень Пінкертонів та Картерів.*[1]

Але не сама кримінальна література (що нічого спільного не має з модернізмом, як таким) збудувала свої xмародряпи на ідеях ґеніяльного американця. Модернізм, як сказано, народився з тепер зовсім невідомих ліричних новел По, і головні ознаки модернізму — його прибрана химерність, його удавана любов до тонких вишуканих речей, його настирний культ краси, його абсолютний потяг до звукової творчости, його дешевий аристократизм — кореняться в насправді xимерниx, дійсно глибоких, на ділі розкішних ідеях віршів і ліричних новел Едґара По. Те, що для По було істотою його творчости, для модернізму стало модою, те, що Едґар По винайшов, модернізм продавав, замість Едґара По запанував Оскар Вайлд.


[Далі йде біографія, ст. 4-12.]


Едґар По прославився як поет, як складач романтичної прози, як автор «сюжетних» оповідань і як теоретик. Оця книга містить у собі новели По як ліричного, так і «сюжетного» характеру. Ці останні головним чином зробили По репутацію серед широких читацьких мас, хоча й його лірична проза, на наш погляд, вища від Новалісової*. Але така лірична проза, творчість найбільше автопсихологічного характеру, як і взагалі лірика, недовговічна і ефемерна. Сучасні їй люди часто вважають її за акме* серйозної творчости – для того, щоб наступне покоління, відкидаючи «діялектично» особисті переживання попереднього покоління, разом із тим відкинуло б і його лірику. Варт порівняти хоча б лірику Ґете й сонети Шекспірові з «Фавстом» і драмами Шекспірівськими, щоб переконатися, що лірика найменш довговічна спосеред творчих фахів.

Та коли твори інших авторів живуть довше від своїх творців саме через те, що охоплюють ширше від їхніх почувань коло інтересів, то твори Едґара По неліричні живуть і досі з інших причин. В основі довговічних творів звичаєм лежить побутовий, історичний взагалі couleur local’ний* факт. В основі ж переважної більшости популярних новел Едґара По лежить імітація факту. Він