Купчанко Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">народа, то есть патріотомъ ...и народолюбцемъ.

НАШІ ПРЕДКИ – ХОРВАТИ, з книги Г. Купченка «Галичина і її руські жителі»

Въ давнихъ, незапамятныхъ часахъ въ сторонахъ, где теперь лежатъ Галичина, Буковина, Угрія и

т. д., жили розлични чужи, нерусски народы. Въ часЪ около Рождества Христового въ сторону,

где теперь лежатъ Галичина, Буковина, Угрія и т. д., прійшолъ народъ, который называлъ себе

Словянами або Славянами.

Словянами або Славянами тЪ давни жители Галичины называли себе для того, що они розумЪли

слова своей бесЪды або розмовы и що они були дуже славни (храбри) въ борьбЪ (войнЪ) съ

другими, несловянскими народами, слова которыхъ они не розумЪли и которыхъ они черезъ то

прозвали нЪмыми людьми або НЪмцами.

Часть славянского народа, котора осЪлася въ сосЪдствЪ теперешнихъ горъ Карпатовъ, назвала ту

свою сторону горбатою, то есть гористою землею. Изъ названія Горбата земля съ часомъ повстало

названіе Горватія або Xорватія, которымъ именемъ Словяне або Славяне назвали всю ту землю,

где теперь лежатъ русски краи Галичина, Буковина, Угорска Русь и т. д.

...А изъ слова Хорваты повстало наконецъ названіе Карпаты. Се послЪдне названіе наши

галическо-буковинско-угорски горы носятъ до сегоднЪшного дня.

Съ часомъ и славянски жители Хорватіи зачали называти себе Хорватами. А тЪ давни Словяне,

Славяне або Хорваты – то були наши предки, наши прапрадЪды, отъ которыхъ и походимъ мы,

Русски въ ГаличинЪ, БуковинЪ, Угріи, Россіи и другихъ сосЪднихъ краяхъ.

ЛОВЕЦЬ СЕЛЯН, зі спогадів О. Поповича

Освічена мужицька голова, російський наймит, майстерний «ловець селян» Купчанко умів

зловити на свою вудку. Треба йому признати, що вмів писати для народу...

Головною прикметою його агітаційних статей було безперестанне, хоч все відмінне повторювання

того, що хотів вбити у мужицьку голову.

ЗАОХОЧУВАВ ЗБИРАЧІВ ФОЛЬКЛОРУ, з кореспонденції на etnolog.org.ua

Активно працюючи у сфері етнології, Григорій Купчанко поряд із самостійним збиранням та

публікацією матеріалів проводив активну агітацію з метою залучення до справи освічених людей

того часу. На сторінках преси він закликав руських учнів та студентів збирати під час канікул

народний фольклор і висилати на адресу редакції. Давав короткі рекомендації, як краще здобувати

та фіксувати матеріал, заохочувати людей до розповідей.

...Поряд зі словесними переконаннями Купчанко намагався також матеріально заохотити

майбутніх збирачів, повідомляючи, що цікаві записи будуть відзначені срібним кишеньковим

годинником та грошовою премією, золотими, срібними чи бронзовими медалями «яко отличія за

сей полезный научный труд».

МЕРКАНТИЛЬНИМ НАВРЯД ЧИ БУВ, з нарису В. Грябана «Життєвий шлях та наукова

діяльність Григорія Купченка»

Це періодичне видання (газета «Руська правда» – авт.) русофільського спрямування відзначалася

високим поліграфічним рівнем і було добре ілюстровані. Тираж його становив понад 3 тис.

примірників. Зрозуміло, що видавати таку газету за свої кошти Купчанко був не в змозі. Окрім

того, як можна дізнатися із самої газети, у 1889–1892 рр. 10 тис. абонентів, отримуючи видання, не

присилали грошей, незважаючи на неодноразові звернення та прохання редакції.

Як зазначає історик, дослідник національного руху на Буковині О. Добржанський, «гроші на

видання йшли від російського посольства у Відні та від москвофільських кіл Галичини. Останні,

побачивши, що на Буковині їхні однодумці зазнають поразки, поспішили перекинути сюди

фінансову та інтелектуальну підтримку».

...Як громадсько-політичний діяч Купчанко досить твердо стояв на позиціях орієнтації в напрямку

Росії. На думку історика О. Добржанського, він мав у цьому меркантильні інтереси. Важко

стверджувати, чи це було єдине, що суперечило життєвій позиції Купчанка, особливо якщо

познайомитися з інвентарним переписом речей, які залишись після його смерті (готівки немає,

цінних паперів немає, з дорогоцінних речей – лише годинник на ланцюжку вартістю 13 крон), з

окремими позовами до суду через заборгованість та з огляду на передчасну смерть сина у зв’язку з

нестачею коштів на лікування.

ПЕРЕВАЖАЛИ УКРАЇНЦІ, РУМУНИ ТА ЄВРЕЇ, з розвідки І. Житарюка «Національно-

етнічний склад населення Буковини під час її перебування у складі Австрії»

Найчисельнішим етносом на Буковині були корінні мешканці краю – українці. У 1880 р.