Купчанко Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично

КУПЧАНКО Григорій Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: русинський.

Журналіст, видавець, етнограф, політичний і громадський діяч.

З селянської родини.

Народився 27 липня (9 серпня) 1849 р. в с. Берегометі Кіцманського повіту Австро-Угорської

імперії (нині – Кіцманський район Чернівецької області України).

Помер 10 травня 1902 р. в м. Відні (Австрія). Похований на міському Центральному цвинтарі.

Закінчив Чернівецьку німецьку гімназію, Віденський університет.

Був редактором газет «Зірка» (1882), «Руська правда» (1888-1892), «Просвіта» (1893-1902),

журналу «Віночок для руських діточок» (1897).

Учасник російсько-турецької війни (1877-1878).

Кавалер золотої медалі Російського географічного товариства (1876).

Друкувався у виданнях «Буковинська зоря», «Учитель», «Ластівка», «Календар буковинсько-

руський», «Ілюстрована Лейпцігська газета», «Буковинський огляд»,

Перу нашого земляка належать наступні доробки: «Деякі історико-географічні відомості про

Буковину», «Пісні буковинського народу» (обидва – 1875), «Хто ми. Пам’ятна книжечка на честь

вшановування дев’ятисотріччя російського народу» (1888), «Вивчаймо наш народ» (1891),

«Горілка або як вилікуватися від пияцтва» (1889), «Холера» (1892), «Холмська Русь і її церковний

начальник Високопреосвященний Флавіан» (1894), «Буковина і її руські жителі» (1895),

«Галичина і її руські жителі» (1896), «Наша Батьківщина», «Угорська Русь і її руські жителі»

(обидва – 1897), «Російський путівник Віднем і Австро-Угорщиною» (1899), «Русь і Польща»

(1902).

Під авторством К. також вийшло понад 2000 статей, розвідок, поезій.

Що стосується особистого життя, то наш земляк через два роки після укладення шлюбу, втратив

дружину, залишившись з крихіткою-сином на руках.

Серед друзів та близьких знайомих К. – Ф. Процюкевич, Т. Галіп, К. Козак, А. Лоначевський, Ф.

Яспер та ін.

***

СВОЄ ЛАТАНЕ,

з життєвого кредо Г. Купчанка

Краще своє латане, ніж чуже захватане.

ЧОТИРИ МЕРЦІ В ОДНІЙ ХАТІ, зі спогадів Г. Купчанка

Батько возив молоти сухі кукурудзяні качани (в голодний 1865 р. – авт.), а мати мішала до того

трохи кукурудзяної чи ячмінної муки і пекла хліб, який був більше подібний до глини чи каменя...

Батьки і старший брат лежали в гарячці спухлі, з почорнілим запалим лицем, кривавими очима.

...Одного тижня в нашій мужицькій хаті чотири мертвеці лежали і як ми живі дивилися голодній

смерті в очі і такої ж для себе кончини чекали.

ПІЗНАЙ СЕБЕ, з книги Г. Купчанка «Буковина і її руські жителі»

История есть найлучша учителька-просветителька, бо она оповедаетъ намъ по святой правде

важни речи о наших дедах-прадедах и о их житью-бутью и учитъ нас познавати и сознавати, кто

мы есьмо и якъ мы жити и поступати маемъ, щобы нас, други, чужи, нерусски люди народы и

веры, не понижали и не кривдили а поважали и любили...

«Познай себе – и будет съ тебе!» говорит наша русска народна приповедка и говорить святу праду

и велику мудрость. Коли мы русски Буковинцы, познаймо, кто мы есьмо и що мы значимо, тогды

мы будем больше интересоваться собою, будемъ больше уважати на свою честь, будемъ лучше

боронити свои народни права и интересы и будемъ взагале больше дбати о себе, якъ раньше дбали

и якъ дбали наши отци, деды, прадеды.

ДЛЯ ПРОСТОГО ЛЮДУ, з передмови Г. Купченка до книги «Галичина і її руські жителі»

Мой трудъ при писанью сей книжечки состоялъ лишь въ томъ, що я представилъ коротенько, ясно

и легкосрозумЪло найважнЪйше изъ того всего, що писали о ГаличинЪ и о еи жителяхъ въ

толстыхъ книгахъ высокоучени люди, и то, якъ сказано, историки, географы, статистики и

этнографы. А простонароднымъ русскимъ языкомъ я написалъ сію книжечку для того, що она

призначена для нашого простого народа, и то въ первой линіи въ ГаличинЪ, потомъ въ БуковинЪ,

потомъ въ Угріи, потомъ въ Россіи и т. д.

...Знанье своего родного края и своего родного народа есть дуже важна, полезна (корыстна), добра

рЪчь, бо кто знаетъ свой родный край и свой родный народъ, тотъ знаетъ, якъ жити и поступати въ

отношенію до своего родного края и до своего родного народа, и такій человЪкъ не такъ легко

станется ворогомъ, измЪнникомъ або зрадцемъ своего родного края и своего родного народа, а

останется на все свое житье пріятелемъ и любителемъ своего родного края и своего родного