Наковальнин Сергей [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

class="book">Видавець нічого не говорить про просвітницькі і політичні завдання «Зібрання». Проте, якщо

врахувати, що вибір його ліг на політичну і публіцистичну спадщину найближчого соратника

Петра I, що у виданні немає жодного художнього твору і жодної чисто релігійної роботи Феофана

Прокоповича, а увійшли до нього лише ті роботи, в яких догми християнства служать лише

засобом, свого роду філософським і моральним обгрунтуванням реформаторських ідей,

військових, економічних, соціальних і політичних реформ царя, то дійсний сенс «Слів і мов

повчальних» стане ясним.

Цей чотиритомник у матеріальній формі виразив не тільки сукупність основних принципів і

характеристик едиційної підготовки просвітницьких видань, яка отримала своє повне вираження в

другій половині XVIII – першій третині XIX сторіч, а й віддзеркалив прийоми і методи добору та

розташування творів у виданнях даного типу, виразив систему ідей російської дворянсько-

разночинської інтелігенції того періоду, їх просвітницьку природу.

ВЧЕНИХ ВИКЛИКАЛИ З КИЄВА, з книги О. Пипіна «Історія руської літератури»

Московська Росія ставала все сильнішою державою. А держава потребувала різних технічних

знань. І в Москві відчули потребу вчених людей; їх почали викликати з Києва й Греції; а різного

роду техніків прийшлося шукати на Заході.

…Упродовж XVII-го сторіччя до Москви щораз більше просякають впливи київської і

західноруської школи. Ще до Петра в російському житті наполегливо виявлялась потреба нової

освіти. І було питання лише в тому, з якого джерела і яким шляхом її візьмуть: був нахил до шляху

південно-руського, де під впливами польсько-католицькими довелось би переймати європейську

освіченість із других рук.

…У половині XVII-гo віку врешті зрозуміли, що для книжної справи потрібно справжніх учених

людей; в себе вдома таких людей не було; їх почали викликати з Києва. Тим новим елементом,

який з кінця XVI-го сторіччя, а особливо впродовж XVII-го ст. втрутився у московську книжність і

вкінці запанував над нею, були освіта й література, що розвинулись у Західній Русі та в Києві. Це

втручення... стало зворотним пунктом у розвитку старої російської літератури й підготовчим

етапом до того її складу, який настав після петровської реформи.

…Західноруські письменники брались за праці, про які в Москві не думали й для яких московські

книжники були просто неспроможні. До таких належали праці з граматики слов’янської мови...,

словники... перший виклад катехізису, історичні твори, церковні повчання, врешті багата

література полемічна, що стояла на рівні тієї літератури, яка з боку єзуїтів була скерована проти

православ’я.

…Наприкінці XVII-го віку Москва була переповнена чужинцями: це були греки, «литовські люди»

(білоруси – авт.) і «черкаси» (українці – авт.) як помічники в перевірці і публікації книг, як

учителі в школах, нарешті якось утворених, як дорадники патріарха, вчителі царських дітей і

надворні поети.