Мотонос Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

прикладів можна

було б продовжувати, але слід все ж таки зауважити, що на час так званого «масового» захоплення

українців історичними за підтримки П. Румянцева та академіків Санкт-Петербурзької Академії

Наук М. Мотоніса і Г. Козицького, В. Рубаном вже були опубліковані «Краткие географические,

политические и исторические известия о Малой России» (1773 р.), створені за допомогою

чиновників Малоросійської колегії з кола генерального писаря В.Г.Туманського, побачило світ й

інше видання – «Краткая летопись Малыя России», в роботі над якою, за думкою В. Кравченка,

крім О. Безбородька, «приймали участь і інші автори з України».

НЕВТІШНІ ЧАСИ, з розвідки О. Дзюби «Українці в культурному житті Росії (XVIII ст.):

причини міграції»

Відтік інтелектуальної еліти збільшився у 60-роках XVIII ст., тут свою роль відіграло кілька

факторів.

Один з них – ліквідація гетьманства. Очевидно, не випадково Стефан Лукомський, відомий як

укладач історичного твору «Зібрання історичне» та перекладач з польської та латинської, який

вийшов у відставку у 1763 p., писав, що займався літературною працею «утешая скучное время».

Козацька старшина опинилася після 1764 р. поза політичним життям, для багатьох її

представників настали справді невтішні часи, а прислужитися своєму суспільству, як вважав той

же С. Лукомський, можна було літературною працею.

В Росії в цей час розпочинається епоха «золотого віку» Катерини II, яка прагне постати перед

європейським світом в образі «просвіченого монарха». Розробляються проекти реформ, для чого

складається Законодавча комісія, у суспільстві зростає інтерес до ідей французьких філософів-

просвітників. У піднесенні суспільно-політичного і культурного життя в Росії у 60 – 80-х роках

велику роль відіграли українці. Вони видавали газети і журнали (П. Богданович, Г. Брайко, В.

Рубан, Ф. Туманський), перекладали твори французьких філософів, античну літературу, наукові

праці з географії, медицини (Г. Козицький, М. Мотоніс, Г. Полетика, Я. Козельський, І. та Л.

Січкарьови, Я. Костенський, С. Десницький, В. Золотницький, В. Крамаренков, В. Рубан та ін.).

«Собрание, старающееся о переводе иностранных», засноване для координацій перекладацької

діяльності при Академії наук, очолював до своєї трагічної смерті Г. Козицький. Не без його

впливу відбиралися праці для перекладу й залучалися досвідчені знавці латинської, грецької,

французької та німецької мов.

Очевидно, не без участі Г. Козицького Катерина II створювала свій наказ у Комісію по укладанню

нового Кодексу. Він переклав наказ латинською мовою, розробляв законодавчі акти щодо

діяльності Комісії. У можливість реформування Російської імперії, перетворення її у

конституційну монархію, поверненні Україні її колишнього автономного політико-

адміністративного устрою повірили багато, зокрема і депутати у Комісію, серед них М. Мотоніс і

Г. Полетика. В Комісії працював такий знавець права як доктор філософії Кенігсберзького

університету І. Хмельницький, який захистив у 1767 р. дисертацію, присвячену проблемі рабства у

природному праві, а також ще один вихованець цього ж університету Я. Хорошкевич. Багато з них

пережили тяжкі розчарування, були усунуті від посад, коли зрозуміли, що у здійсненні

радикальних реформ самодержавство незацікавлене. Так, М. Мотоніс повернувся на свій хутір

близько Ніжина, а Г. Козицький покінчив життя самогубством у Москві.

НІ БАТУРИНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, НІ ДРУКАРНІ, з монографії Я. Ісаєвича

«Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми»

Користувалися українські автори й послугами інших видавців. 1744 р. у Вроцлаві у міського

друкаря Карла Вільгельма Грасса німецькою мовою надруковано Феодора Леонтовича «Пісню з

київського Парнаса з нагоди відвідання Єлизаветою Петрівною Києва». 1748 р. той самий Карл

Вільгельм Грасс друкує оду киян Миколи Мотоніса і Григорія Козицького на честь митрополита

Тимофія Щербацького.

1752 р. видано накладом Корна збірку казань Іліаса Мініаті в грецькомовному оригіналі і

латинському перекладі Миколи Мотоніса і Юрія Козицького; перекладачі присвятили книжку

«своєму покровителю і навчителю Варлаамові Лащевському».

1769 і 1792 р. накладом Корна у Ляйпціґу надруковано відомий виклад засад православної віри

Феофана Прокоповича під назвою «Christiana Orthodoxa doctrina de gratuita peccatoribus per

Christum justificatione.

Не весь матеріал, що стосується цієї теми, зібрано, доводиться,