Максимович Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

святитель Іван (Максимович), який займав

Тобольську кафедру всього чотири роки, з 1711 по 1715, проте встиг зробити дуже багато для

прославляння Імені Божого. Не випадково святкування Собору Сибірських святих припадає на

день його блаженної пам’яті.

...Існує переказ, що це призначення відбулося не без участі відомого князя Меншикова, зачепленого незалежною поведінкою святителя при освяченні церкви в одному з княжих маєтків в

Чернігівській єпархії. Меншиков збирався сам призначити день освячення, про що й повідомив

владику через посланого з цією метою управляючого. Архієпископ на це зазначив, що

призначити– справа його, а не князя, і сам встановив час освячення церкви. Крім того, він

відмовився від пригощання, запропонованого після церковних урочистостей. Все це образило

князя.

Пізніше, коли владиці стало відомо про нове призначення, йому була відкрита доля його

«доброзичливця». «Так, далеко мені їхати, – сказав він, – проте князь буде ще далі мене».

І дійсно, Меншиков закінчив життя в дальньому засланні в Березові.

ДОПОМАГАВ ЗНЕДОЛЕНИМ, з офіційного сайту Руської Православної Церкви

Мав особливе духовне обдарування і старанність до навчання. …Не зважаючи на користь своєї

діяльності в академії, жадав вищих здобутків. Часто відвідуючи Печерську Лавру, зачарувався

високими чернечими подвигами, і сам побажав залишити світ і вступити на шлях чернецтва.

…Володіючого видатним проповідницьким талантом ієромонах Івана обрали на почесну посаду

лаврського проповідника, а потім братія, що полюбила його, захотіла бачити його на

відповідальній посаді економа Києво-Печерської Лаври.

Незабаром ієромонаха Івана призначили керувати Свенським монастирем поблизу міста Брянськ, куди тимчасово, у зв’язку з нападом турок, була переведена братія Печерської Лаври.

Після цього майже протягом двадцяти років він обіймав настоятельскі посади в різних

монастирях, усюди набуваючи любові і пошани керованих ним ченців.

…З благоговійним трепетом і упокорюванням вступив преосвящ. Іван на архієрейську кафедру.

Строго погоджуючи своє життя з ученням і заповідями Христа Спасителя, він і паству свою

закликав до покірності і слухняності волі Божій, являв собою гідний приклад наслідування. Він

завжди збирав біля себе всіх сиріт і знедолених і роздавав своє надбання усім, хто того

потребував.

Будучи сам чудовим для свого часу богословом і письменником, архієп. Іван піклувався про

розповсюдження духовної освіти у всій своїй єпархії. Під його керівництвом в Чернігові був

заснований колегіум, за зразком якого згодом стали відкриватися по всіх єпархіях духовні

семінарії.