Максимович Иван [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

знамення.

Прийшовши в себе після побаченого, святитель послав сказати наміснику, що буде наступного дня

служити. Знаючи його хворобливий стан, слова ці розцінили як марення.

Яким ж було здивування всіх, коли наступного дня архієпископ, уже здоровий, відслужив

літургію.

Після цього чуда Іван наказав відкрити печеру, де зберігалися нетлінні останки святого Феодосія, повісив там великий його портрет, до якого сам же склав напис («похвалу») у віршах. З цього

моменту від мощів святителя Феодосія багато людей зцілилося, а ім’я святого, глибоко

шанованого чернігівською паствою за праведне життя, близькість його до престолу Божого, назавжди переплелося з ім’ям святителя Івана, блаженнійшого його друга.

НАЙПЛОДОВІТІШИЙ ПОЕТ ПОЧАТКУ XVIII СТОЛІТТЯ, з розвідки С. Ніколаєва

«Максимович Іван»

Активна літературна діяльність Максимовича припадає на чернігівський період його життя і тісно

пов’язана із заснованою ним Чернігівською духовною семінарією, де були видані всі його твори, за винятком «Тлумачення на псалом 50». Очевидно, частина видань, традиційно пов’язуваних з

його ім’ям, насправді ним лише редагувалася, як, наприклад, збірка проповідей Івана Златоуста

«Дзеркало від Божественного Писання». М. однаково вільно писав віршами і прозою, віддаючи, проте, перевагу поетичній творчості. Його вчителем слід вважати Лазаря Барановича, від якого він

успадкував характерну для українського і московського бароко XVII ст. настанову на самоцінність

вірша; основна фігура в поезії Максимовича – ампліфікація («розширення», «множення слів»). Це

призвело врешті-решт до декларативної відмови від оригінальної творчості: «Не нове аз пишу, з

святих збираю …слово багатьма римами разширяю»; «Не туне писася, від багатьох собирася».

«Абетка» – віршована збірка життя святих, де центральне місце займає «Життя Олексія, людини

Божої»; «Богородице Діво» – тлумачення канону й опис чудес Богородиці; «Осм блаженств

євангельських» – низка богословських тлумачень.

Єдиний поетичний твір М., присвячений сучасності, – «Синаксар».

У виборі творів для перекладу позначився вплив західноєвропейської богословської традиції:

«Феатрон, або Ганьба повчальна» – розповіді з Священного Писання про «посади начальників», запозичені з творів Амвросія Марліана; «Царський шлях хреста» – переклад книги Бенедикта

Хефтена «Regia via crucis»; «Іліотропіон» – переклад твору Ієремії Дрекселія «Неliotropium».

У перекладі «Богомислія» Івана Гергарда пізніше угледіли «велику лютеранську осоружність», і 5

жовтня 1720 книгу заборонили; примітно, що «Богомисліє» було присвячене Стефану

Яворському, палкому супротивникові лютеранства. Переклади цих дидактико-повчальних творів

європейських богословів, зроблені М. церковнослов’янською мовою з окремими вкрапленнями

полонізмів, латинізмів і варваризмів петровського часу, точні і відповідають стилістиці оригіналу.

Максимович, поза сумнівом, був найплодовитішим поетом почала XVIII ст. Його поетичні твори

нараховують декілька десятків тисяч віршованих рядків. Дидактико-повчальний метод М. майже

не відчув впливу епохи перетворень.

Серед сучасників М., очевидно, славився графоманом. А. Д. Кантемір писав в примітках до сатири

IV, що в «Абетці» «нічого путнього не знайдеш». Проте твори М. перевидавалися в XVIII-XIX ст.

М. помилково приписувався латинсько-російський словник, складений його племінником І. П.

Максимовичем.

…Святитель Іван (Максимович), який займав Тобольську кафедру всього чотири роки, встиг

зробити дуже багато для прославляння Імені Божого. Не випадково святкування Собору

Сибірських святих припадає на день його блаженної пам’яті.

Управління єпархією відкрило перед владикою Іваном нові можливості. Учений-богослов і

плодовитий письменник був покровителем освіти в своїй єпархії, гаряче піклувався про створену

його попередником Тобольську слов’яно-латинську школу і, виписуючи з Києва і Чернігова для

школи знаючих наставників, часто вживав на це свої доходи.

МАЛО КОМУ ПОТРІБНІ ТВОРИ, з листа Д. Туптала С. Яворському

Книга віршів друкованих «Богородице Діво» (Максимовича І. – авт.) прислана мені: Бог дав тим

віршописцям друкарню, і бажання, і гроші, і вільне життя: мало кому потрібні твори на світ

з’являються.

ДАЛІ ЗА МЕНЕ, з статті Є. Жовніра «Святитель Іоанн (Максимович), митрополит Тобольський і

всього Сибіру»

Одним з найшанованіших сибірських святих є