УКРАЇНЦЕВ Омелян Гнатович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Державний діяч, дипломат.
З дворянської родини.
Народився в 1640 (1641?) р.
Помер 12 (23) вересня 1708 р. в м. Егері (Угорщина). Похований на місцевому цвинтарі.
Виконував обов’язки піддячого (1672-1675), дяка (1675-1681) Посольського приказу, думного дяка
(1681-1696) – де-факто члену уряду, домового дяка (1696), що передбачало безпосередньо
обов’язки царського секретаря.
Брав участь в посольстві до польського короля Яна Казимира у Львів (1662), був посланником в
Швеції, Данії та Голландії (1672-1673). Очолював Посольський приказ (1689-1699), виконував
обов‘язки посла в Туреччині (1699-1700), керував Провіантським приказом (1702-1706), разом з
князем В. Довгоруким був послом у Польщі (1707-1708), де комісарив на Люблінському сеймі.
Саме У. їздив на переговори з гетьманом України І. Самойловичем щодо спільних дій проти тур-
ків (1679).
Наш земляк брав безпосередню участь у підготовці акту про відміну намісництва (1682), укладен-
ні Андрусівського перемир‘я (1667), а потім і «Вічного миру» (1686) з Польщею. Саме завдяки йо-
го дипломатичному вмінню вдалося заключити вигідну для Російської імперії «Константинополь-
ську мирну угоду» на тридцять років (1700) з Туреччиною, за що У. ушанували званням думного
радника. Між іншим, аби партнери були зговірливішими, У. відправився в Туреччину на борту 46-
гарматного корабля «Фортеці» у супроводі цілої ескадри, флагманом якої «Апостолом Петром»
командував сам цар.
Коли постала проблема замирити австрійського імператора Йосипа IV з угорським князем Ф. Ра-
коці, в Буду направили У., де він і помер.
Наш земляк мав вотчини як мінімум в Московській та Рязанській губерніях. У самій Білокам’яній
збереглися кам’яні палати У. в Хохловському провулку. В маєтках Озяци і Ішейки за його кошт
було зведено три храми (1668; 1678; 1695).
В 1704 р. за користолюбство його засудили до побиття палицями й змусили виготовити 1400 голо-
вних уборів для Семеновського та Преображенського полків.
У м. Егер (Угорщина) на честь нашого земляка встановлено меморіальну дошку (2002).
Серед друзів та близьких знайомих У. – царі Олексій Михайлович, Федор Олексійович і Петро
Олексійович, В. Долгорукий, Досіфей, Ю. Урусов, В. Голіцин, С. Толочанов та ін.
***
ЧЕРЕПАХА – НЕ ЗАЄЦЬ
, з життєвого кредо О. Українцева
Черепаха зайцю не попутниця.
ПОЛЯКИ ОЧІКУЮТЬ ХАБАРІВ, з листа О. Українцева Г. Головкіну
Підканцлер мені говорив приватно, що нині у війську коронному після гетьманів найсильніша
людина в слові і справі люблінський воєвода Тарло, який сам просив у великого государя
милостивого піклування, а саме, по-перше, щоб дали йому грошей, по-друге, щоб призначено було
йому місце в Росії на всякий потрібний випадок, коли шведи візьмуть верх; по-третє, щоб йому в
цьому місці дали будинок, двір і прожиток... Іон, підканцлер, ...пропонує, аби тому воєводі
послана була платня, бодай 2000 рублів...
ПЕРЕМОВИНИ ТРИВАЛИ КІЛЬКА МІСЯЦІВ, з книги М. Костомарова «Російська історія в
життєписах її найголовніших діячів»
Залишений союзниками, Петро спорядив у дорогу Омеляна Гнатовича Українцева, давши йому
наказ домагатися від Туреччини миру на таких умовах, щоб за Росією неодмінно залишився Азов
та інші завойовані міста і щоб Росія не платила щорічної данини кримському ханові. …Петро
побоювався, що турки не пропустять російський корабель через Керченську протоку і зважився
супроводжувати його сам з сильної ескадрою.
Дійсно, турецький адмірал, який стояв у Керчі, і керченський паша не хотіли пропускати
російський корабель, і запропонували посланцям зійти на берег і далі добиратися суходолом.
Проте, коли посол навідріз відмовився, дозволили російському кораблеві дістатися
Константинополя морем, але під конвоєм турецьких кораблів.
…Росіяни були у Константинополі 28 серпня 1699 року, де стали на якір безпосередньо навпроти
султанського сералю. Переговори тяглися кілька місяців. Турки домагалися повернення
новозавойованих міст і знищення тих, котрі Петро встиг побудувати на Азовському морі
(Таганрог, Павловськ і Міус), і настоювали на виплаті хану данини.
Нарешті, після довгих суперечок дійшли наступної угоди: всі містечка на Дніпрові зрити і простір
від Запорізької Січі
Последние комментарии
13 часов 57 минут назад
20 часов 19 минут назад
20 часов 27 минут назад
20 часов 56 минут назад
20 часов 59 минут назад
21 часов 27 секунд назад