Каченовский Михаил [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

відкритого листа П. В’яземського «Про

літературні містифікації «

З деякого часу містифікації увійшли в моду в коді нашої літератури, і бідні читачі, жертви

авторських витівок, не знають, кому і чому вірити.

…За обов’язок вважаю допомогти легковірним читачам, засвідчивши, що я, той, що нижче

підписався, законний і єдиний Видавець «Бахчисарайського фонтану», не мав ніколи розмови, подібної надрукованій в 5-ій книжці «Вісника Європи», і зроду мати не міг, та й надалі мати не

можу...

Признаюся відверто, що з перших прийомів уявного мого співбесідника обернувся б я до нього

спиною, облишивши подальші заперечення, бо не вмію виносити холоднокровно марнослів’я, особливо ж того, яке навіть і не вдягнулося у ввічливість елементарної освіченості.

…Проте Видавець «Бахчисарайського фонтану» є особа визначена, і, отже, у відношенні до нього

не може бути невизначеності. Втім, якщо захотіти, то можна б легко й до особи без образу

«Вісника Європи» застосувати риси знайомі.

…Головною і єдиною спонукою моєю було викрити фальсифікацію розмови, надрукованої

«Вісником Європи», а тому не буду досліджувати всі нісенітниці, сказані і Класиком, і уявним

Видавцем. Моя справа тільки відхилити від себе погану славу; надаю користуватися нею

безтурботно, кому належить вона за правом.

Між іншим, доводиться тут відзначити безневинне визнання Класика «Вісника Європи» і

приятелів його, що Класик моєї передмови – зовсім не класик! Слава богу, що здогадалися!

Звичайно ж, він не класик в дійсному значенні, гідний пошани; проте класик в фальшивому сенсі, гідний осміяння!

Дозволю собі ще одне зауваження. Класик «Вісника Європи» запевняє, що для моєї розмови

публіка довго чекала «Бахчисарайського фонтану». Шкода, що видавець «Вісника Європи», ординарний професор Московського університету Михайло Трохимович Каченовський, не був

третім при …розмові: з благородною відвертістю, властивою чесній людині, він краще за інших

міг би пояснити своєму Класикові дійсні причини, що уповільнили появу моєї розмови, а з нею й

«Бахчисарайського фонтану».

Не бажаючи з свого боку подавати нових зачіпок для продовження містифікацій й вважаю

обов’язком честі захистити себе від неприємного примушення відповідати іноді не так, як

належало; одним словом, боячись під щитом аноніма безстрашної хоробрості безіменних

супротивників, змушений оголосити себе видавцем «Бахчисарайського фонтану».

Князь В’яземський.

Москва, 27-го березня 1824 р.

*П. В’яземський вважав автором публікації, яка його розлютила, саме М. Каченовського.

НА М. Т. КАЧЕНОВСЬКОГО, епіграма О. Пушкіна

Охотник до журнальной драки,

Сей усыпительный зоил

Разводит опиум чернил

Слюнею бешеной собаки.

НА М. Т. КАЧЕНОВСЬКОГО, епіграма П. В’яземського

Наш журналист и сух, и тощ, как спичка;

Когда б ума его весь выжать сок,

То выйдет вряд учености страничка

Да мыслей пять или шесть строк.

ХАРОН І КАЧЕНОВСЬКИЙ, епіграма Ф. Тютчева

Харон

Неужто, брат, из царства ты живых –

Но ты так сух и тощ. Ей-ей, готов божиться,

Что дух нечистый твой давно в аду томится!

Каченовский

Так, друг Харон. Я сух и тощ от книг...

Притом (что долее таиться?)

Я полон желчи был – отмстителен и зол,

Всю жизнь свою я пробыл спичкой...

--">

Пожертвовать