Данилевский Григорий [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

barriere du Throne, ті ж

колони з бюстами, фонтан і каштани, – але неначе і не ті.

Простим оком можна було побачити, як над найближчою кріпосною вежею розвівався

велетенський червоний прапор з зображенням жовтого дракона.

…Знайшовши поблизу кав’ярню, Порошин підійшов до столика, узяв газету із заголовком: «Геній

XX століття» і став читати. Звернув увагу на заголовок останнього законодавчого акту. «Божою

милістю і за волею управляючого високого народу китайського, – ми, європейські міністри його

променистої величності, імператора Китаю і Богдихана Європи, – після зрілого обговорення в

місцевих і загальному європейському парламентах, ухвалили і ухвалюємо».

Зайшовши до книжкової крамниці, Порошин купив і там же став читати календар. Виявилось, що

китайці, вкривши свою країну мережею залізниць, які дійшли до Західного Сибіру і Афганістану, спершу підкорили і поглинули зніжену Японію, потім завоювали і обернули в свої колонії

республіку Сполучених Штатів Америки.

…Європа в 1930 році була завойована Китаєм.

Обклавши скорений його військами материк тяжкою щорічною данню – в мільярд франків – і

обов’язком обробляти на своїх фабриках виключно китайську сировину, Богдихан скасував всі

непродуктивні європейські армії і флоти («ось коли Ліга миру дочекалася виконання свого

марення про загальне роззброєння!» – не стерпів подумати Порошин).

Німеччина при цьому із задоволенням зберегла свій «юнкерський ландтаг», Італія – «папство», Англія – «палату лордів» і «майорат», Франція – спершу «комуну», а потім «помірну республіку»

президентами якої, з 1935 по 1968 рік, були діячі з різними гучними іменами, між якими Порошин

налічив п’ятьох Гамбеттів і дванадцятьох Ротшильдів.

Французька республіка, з пори остаточної перемоги жителів Небесної імперії, мирно і дружно

ужилася з китайським богдиханством. Раніше у французів імперія чергувалася з республікою.

Тепер у них разом і поряд, до загального задоволення, були і та, і інша.

Порошин дізнався, що правосуддя в ХХ-му столітті надзвичайно спростилося. Давно помічаючи, що спиртні напої і частково хлороформ розв’язують язик, учені стали робити дотепні досліди і

винайшли особливу рідину, з якої добули газ. Напускаючи його в особливу кімнату, прокурори

силою вводили туди підозрюваних і підсудних, і останні, надихавшись зрадницьких випаровувань, втрачали головне з відчуттів – силу волі, після чого диктували стенографам все, що робили і

говорили, все, що у них було в думках. З тих пір скасували поліцейські дізнання, попередні і

судові слідства, очні ставки, перехресні допити, доноси і відділення явних і таємних сищиків.

– Ви чванитеся республікою, рівністю, свободою, а у вас, окрім китайського, спільного для всіх

гніту, є ще місцевий, приватний гніт, єврейський!

– Це ми зробили мимоволі.

– Як мимоволі?

– Євреї з початком нинішнього, ХХ-го століття, через свої банкірські контори, заволоділи усію

металевою монетою в світі, всім золотом і сріблом. Чинячи тиск на біржі, вони одержали

невідпорний вплив і на виборні класи великої, але завойованої китайцями Франції.

…Порошин, – як він це ясно згадував потім, – скажено і злостиво регочучи в очі якомусь

французькому академікові, роздратовано-їдко повторював:

– Я вас не розумію і від душі шкодую! Ви зневажаєте все, що не веде до практичної, буденної, низовинної користі! Ви нехтуєте ідеями великого філософського циклу і дали розвиток одному –

практичним, технічним, таким, що не йдуть далі землі, наукам і ремеслам. Ви віддали промінь

сонця за шматок добрива, пісню вільного, поетичного солов’я за мукання угодованою для забою

теляти, а Вольтера і Руссо, – ймовірно, ви не забули хоч імен цих світил вашої країни? –

проміняли на тупицю Лібіха і іншого тупицю, Вірхова. Сподіваюся, цих-то ваших апостолів ви

відмінно знаєте і пам’ятаєте донині?.

– Зате ми вірні природі! – повторив академік-француз, розкурюючи біля столика ресторану кальян

з опіумом.

– Зате вас, вільних французів, побили і завоювали китайці, і поневолили євреї, – оскаженіло

відповів Порошин.

ЦЕЙ СВІТ МЕНЕ ЗГУБИВ, з листа Г. Данилевського О. Дружиніну від 22 листопада 1862 р.

Студент… зустрівся з журнальним світом, і цей світ його згубив.

Тут є темний бік: всілякі літературні похибки, безпорадні повістці, писані по пам’яті про край, який бачив в дитинстві…, гидкі тиняння гидкими літературними гуртками, продаж свіжості і

молодості в фейлетончиках.