Гризодубов Степан [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ГРИЗОДУБОВ Степан Васильович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Авіаконструктор, пілот, планерист. Конструктор першого бензинового авіадвигуна на теренах

Російської імперії.

З дворянської родини. Батько, Гризодубов В., – службовець цукрового заводу; донька,

Гризодубова В., – легендарний військовий льотчик, єдина жінка у світі, яка носила звання Героя

Радянського Союзу і Героя Соціалістичної Праці.

Народився 15 (27) липня 1884 р. в с. Пархомівці Богодухівського повіту Харківської губернії

Російської імперії (нині – Краснокутський район Харківської області України).

Помер 11 грудня 1965 р. в м. Харкові СРСР (нині – адміністративний центр однойменної області

України). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Харківське технічне паровозобудівельне училище (1904), навчався в Севастопольській

авіашколі (1911), закінчив Петроградську школу авіації (1915).

Працював завідуючим Харківською електростанцією, служив в армії (1915-1916), командував 1-м

авіаційним парком України (1919-1920), був автомеханіком 51 піхотних курсів (1922-1923),

головою житлового кооперативу №488 (1923-1924), клерком Харківського інституту праці (1924-

1925), кустарем-одинаком (1925-1926), технічним службовцем аеродрому (з 1926).

Як конструктор дебютував літаком «Гризодубов-Райт № I» (1910).

Потім настала черга літаків «Гризодубов № 2», «Гризодубов № 3», «Гризодубов № 4» (1912),

мотопланера (1940).

У харківській квартирі нашого земляка функціонує музей сім’ї Гризодубових (1999).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Сікорський, В. Дибовський та ін.

***

ЛАМАВ НОГИ І ЗНОВУ ЛІТАВ,

з життєвого кредо С. Гризодубова

Злітав, падав, ламав машину, ламав ноги… І знову будував і знову літав.

ЖАНДАРМИ ПОРУБАЛИ АЕРОПЛАН, зі спогадів С. Гризодубова

Мені забороняли літати, щоб я не м’яв траву і не лякав худобу приватних власників і поміщиків.

Жандарми порубали мій аероплан, проте я побудував інший… І так – доки вистачило здоров’я.

...Нинішні автомати для досягнення автоматичної стабілізації, якщо я не помиляюся, виправляють

крен, але не попереджають про їх появу... Я ж пропоную своїм винаходом досягти того, що

наймалопомітніша поява крену вже викличе дію автомата, тобто мій винахід запобігатиме навіть

щонайменшим ухилам апарату.

БАТЬКІВЩИНА НЕ ЛИШЕ ТАМ, ДЕ ГРОШІ, зі спогадів В. Гризодубової

Батько і мати були для мене прикладом, еталоном. Це були патріоти, ентузіасти, це були люди,

беззавітно віддані Батьківщині.

Відомий авіаконструктор Сікорський, який виїхав 1919 року на захід, кликав батька працювати до

Америки, обіцяв великі гроші, кажучи «Що тобі батьківщина, батьківщина там, де гроші». Батько

категорично відмовився: «Моя Батьківщина тут! Я працюю для свого народу».

ДО КОПІЙКИ, з дослідження А. Парамонова «Усі покоління роду Гризодубових»

С. В. Гризодубов мав власну електромеханічну автомобільну майстерню, по вулиці

Мироносицькій 58 (дохід в місяць від 100 до 150 руб.).

У 1908 спробував побудувати копію літака братів Райт.

Займався будівництвом аеропланів власної конструкції. Остання модель обійшлася в 5500 рублів,

зберігалася в справному стані на його ділянці в селищі «Новий Харків» в зведеному ним

дерев’яному сараї. Ділянку цю (400 квадратних сажень) він купив у поміщика Кривошеєва в

розстрочку за 2800 рублів.

МАЄ ПОВІТРОПЛАВНИЙ АПАРАТ, з донесення харківського поліцмейстера губернаторові

Виконуючи циркулярне розпорядження від 21 березня ц.р. за №4529, доповідаю Вашому

Превосходительству, що з приватних осіб м. Харкова повітроплавний апарат має потомствений

почесний громадянин Гризодубов Степан Васильович, який живе по вул. Мироносицькій, 91.

ЗБИРАЄ ДАНІ ПРО ДВИГУНИ, з резолюції губернатора на донесенні поліцмейстера

Здається, ще збирає відомості про двигуни? Чи давно придбав?

АЕРОПЛАН ПОБУДУВАВ ВЛАСНИМ КОШТОМ, з пояснювальної записки С. Гризодубова

харківському поліцмейстерові

Я, той, що нижче підписався, потомствений почесний громадянин Степан Васильович Гризодубов,

подаю цю пояснювальну записку приставові 3-ої дільниці м. Харкова в тому, що ... аероплан

побудував в 1909 році за власні кошти. Аероплан зазнав багатьох змін, і в результаті був

збудований мною у минулому, 1912 році, новий аероплан, на якому я навчився літати і літаю до

теперішнього часу, удосконалюючи аероплан і двигун.

...На документальний доказ моїх доробків поміщені відгуки в російських і закордонних

повітроплавних журналах.

НЕ ПОЛИШАЙТЕ СПРАВИ, з листа В. Дибовського С. Гризодубову

Високошановний Степане Васильовичу! Ваші знімки одержав. Вітаю за таку кількість створеного

вами! Будувати одному – без грошей, без допомоги і підтримки – найтяжче. Так можна вибитися з

сил. Навіть ми, брати Дибовські, отримали від Відділу повітряного флоту двигун і 5000 рублів, і

цього для створення апарату вже не вистачає.

...Не полишайте своєї справи, але шукайте капіталіста чи завод. Бажаю Вам не падати духом. У

нас – в Росії дуже-дуже важко пробити собі шлях.

Відданий вам лейтенант флоту Дибовський.

МЕТИКУВАТИЙ КОНСТРУКТОР, з характеристики на С. Гризодубова, виданої

Всеукраїнським інститутом праці 19 квітня 1929 р.

Виявив себе незмінно метикуватим конструктором, виключно добросовісним. Захоплюється

даним йому завданням. До того ж, тов. Гризодубов відрізнявся завжди видатною безкорисливістю

і відданістю справі.

ЯКБИ ЩЕ Й КОЛЕСА, з статті в газеті «Південний край» за 1910 р.

Наступного дня, розраховуючи отримати бодай якусь матеріальну допомогу, відкриває виставку

свого аероплана харківський винахідник Гризодубов С. В. До цих пір він ні від кого не міг

одержати ніяких грошей. Знаходилися, правда, меценати, які пропонували гроші під 50% або ж в

рахунок половини майбутніх прибутків, проте ці пропозиції були відхилені.

Аероплан уже майже готовий, двигун встановлено, бракує лише коліс, оскільки нема за що їх

купити.

ПІДКОРИТИ НЕБО, з нарису М. Листова «Степан Гризодубов»

17 грудня 1903 року в Америці, поблизу Дайтона, вперше було здійснено політ на апараті,

важчому за повітря з людиною на борту! Всього декілька секунд тривав цей політ, але саме ці

кадри побачив в синематографі – в хроніці «Паті» – Степан Гризодубов. Приголомшений, він

придбав у власника кінострічки два кадри, які відобразили політ братів Райт. Два кадри, декілька

газетних заміток і фотографій – ось, вважайте, і все, що мав молодий мрійник, коли вирішив

підкорити небо!

У провінційному Харкові він будує літак! За якістю і надійністю двигуна той не поступається

закордонним заводського виготовлення.

Гризодубов сам став вчитися літати. «Цікаво відзначити ту обставину, – писали журнали того

часу, – що він вчився літати абсолютно один, без будь-якого керівництва. Великим гальмом до

швидкого навчання було те, що талановитому авіаторові доводилося вчитися літати на

маленькому скаковому полі, захаращеному стовпами, вежею тощо. Ці сторонні предмети ставали

причиною його падінь. Проте після полагодження аероплану енергійний авіатор весь час

здійснював і до цього дня здійснює чудові польоти, не зважаючи на люті морози».

Не отримуючи ніякої допомоги, в період з 1907 по 1913 роки Гризодубов створив чотири

оригінальні аероплани, в конструкціях яких зумів випередити іменитих західних конструкторів

братів Райт і Фармана. Він сконструював три авіадвигуни, один з яких зберігся до нашого часу.

Якщо врахувати, що все абсолютно було зроблено Гризодубовим власноруч і ним же випробувано

в повітрі, слід визнати, що це – справжній подвиг! І не тільки технічний.

Коли про талановитого авіатора з’явилися статті у французьких, німецьких й інших журналах, в

Петербурзі на це не могли не звернути увагу, і Гризодубова перед імперіалістичною війною

викликали до Відділу Повітряного флоту під високим заступництвом шефа російської авіації

великого князя Олександра Михайловича, для ознайомлення з винаходами.

УДОСКОНАЛЮВАВ НЕ КОЖНУ МОДЕЛЬ, технічні дані низки літаків С. Гризодубова

«Гризодубов-Райт № I». За розмірами літак загалом мав схожість з біпланом «Райт», проте

відрізнявся від нього наявністю стабілізатора і шасі з дерев’яними колесами, а також силової

установки. Літак не літав, оскільки постійно рвалися ланцюгові передачі від двигуна до

повітряних гвинтів. С. В. Гризодубов не став усувати цей дефект і переробив апарат за іншою

іншу схему.

«Гризодубов № 2». Біплан з переднім кермом висоти. Мав невеликі перероблені крила, біпланове

кермо висоти, стійкі і низку деталей від першого літака.

«Гризодубов № 3». Нижнє крило зменшене, кермо висоти монопланне, перероблено хвостове

оперення.

ДО ВСЬОГО МОТОРНИЙ, з нарису М. Шевченко «Кулібін, де твої крила?»

В приміщенні музею-квартири Гризодубових відкрита фотовиставка «Світ очима Гризодубова».

Більшість експонатів ніколи на загальний огляд не виставлялися.

На стендах – 133 фотознімки. Вони розділені за темами: «Ті, кого знаю і люблю», де зображені

родичі, друзі, сусіди Степана Васильовича, і «Мої інтереси» – місто, яким він його бачив, перші

російські аероплани – власного виробництва і ті, які взагалі приземлялися в Харкові, а також

сконструйована ним найрізноманітніша техніка. Виставка присвячена 350-річчю Харкова і 120-

річчю з дня народження Степана Гризодубова.

Докладніше про сім’ю Гризодубових розповідає директор Віталій Євгенович Власько:

– Талановита людина талановита у всьому. Степан Гризодубов займався авіацією,

конструюванням техніки, литвом, зварюванням, письменництвом, фотографією і ще багато чим. Я

нарахував (за архівними даними) 18 напрямів його інтересів.

Він відомий тим, що зумів першим в Росії створити авіаційний бензиновий двигун, які російська

промисловість тоді не випускала.

Ще одним захопленням були аеросани. Він створив три екземпляри, проте йому не повезло. Перші

були пробним варіантом, другі при підготовці до санного пробігу згоріли на залізничній

платформі під час пожежі, а треті (дуже вдала модель, розрахована на 14 осіб або 1,5 т вантажу і

розгонилися твердим снігом понад 100 км/год) були вивезені німцями під час окупації. Вся

документація, на жаль, щезла під час війни.

Ще він конструював контрольно-диспетчерську апаратуру для гірничодобувної промисловості

(необхідна для того, аби потяги в шахтах не зіткнулися), застережливі звукові і світлові прилади

для полегшення праці диспетчерів, а також всіляку сільськогосподарську техніку.

Проте впродовж всього життя у нього було найулюбленіше захоплення – фотографія. В архіві

музею збереглося понад 300 негативів на склі.