Казаков Александр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

котрий

складався з нижніх чинів, все більше піддавався поразковим настроям і все частіше конфліктував з

офіцерами. Тим часом, будучи прихильником війни «до переможного кінця», Козаков мав

репутацію «реакціонера». щоправда, у нього була й інша репутація – кращого аса Росії, а також

високий особистий авторитет, завдяки якому йому вдавалося підтримувати в увіреній йому

частині хоч якусь схожість на дисципліну.

Проте незабаром загальний розвал почався і в 1-ій авіагрупі. Останніми поштовхами для цього

послужили видані більшовицьким урядом накази про відміну військових звань і введення

виборності командування.

...Узявши відпустку, Козаков відбув «на лікування» спочатку до Києва, а потім – Петрограду. Тут

Олександр Олександрович спробував спрацюватися з новою владою.

За ініціативою Троцького наказом №19 від 27 червня 1918 р. була створена комісія для

вироблення документу по штати, табелі і положення про службу льотчиків-винищувачів. Козакова

включили до її складу... Та в справу втрутилася чекісти. Колегію ...оголосили «кублом

контрреволюції» і розігнали.

Зміцнившись в думці, що більшовики гублять Росію і йому з ними не по дорозі, Козаков перестав

ходити на засідання. Незабаром йому прийшла повістка з пропозицією повідомити про своє

місцезнаходження. Інакше його обіцяли оголосити «ворогом революції». Справа запахла

чекістськими катівнями, і льотчик вирішив покинути Петроград.

...Англійці запропонували Олександру Козакову продовжити службу в Королівських ВПС. Він не

поспішав з відповіддю: успіхи червоних, втеча союзників, загибель бойових товаришів – всі ці

обставини ще більш посилювали депресивний стан, в якому він перебував впродовж останніх

місяців свого життя...

ПОМЕР, НЕ ЗРОНИВШИ НІ СЛОВА, з кореспонденції «В наших венах кипить небо» на

інтернет-сайті picnik.fastbb.ru

Він, за його ж словами, точно не знав, скільки збив літаків насправді, оскільки в це число входили

лише ті, котрі впали на своїй території.

Був марновірним, завжди літав з іконою св. Миколи. Першого супротивника («Альбатроса» –

коригувальника артилерії) збив 18 березня 1915 – протаранивши якорем на тросі. Оскільки

Козакову й самому довелося здійснювати аварійне приземлення, він перейшов до стандартної

тактики – заходити знизу в хвіст ворогові.

У 1917 призначений командиром 1-ої винищувальної групи, яка складалася з 4 ескадрилій. На

хвостах всіх літаків були зображені черепи з кістками. Група припинила існування в кінці 1917 р.

в результаті підриву більшовиками дисципліни серед бійців.

...Він помер, не зронивши ні слова.