Казаков Александр (fb2)

- Казаков Александр [Справочник-дайджест] 22 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



КОЗАКОВ Олександр Олександрович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Льотчик-винищувач. Найрезультативніший льотчик-винищувач Російської імперії в Першій

світовій війні; виконав другий після П. Нестерова повітряний таран, залишившись живим.

З дворянської родини.

Народився 2 (14) січня 1889 р. в Херсонській губернії Російської імперії.

Звів рахунки з життям 1 серпня 1919 р. на півдні Архангельської губернії РРФСР (нині –

Архангельська область РФ). Похований обабіч військового аеродрому. Перепохований в с.

Березняки в 300 км на південь від м. Архангельськ. На надгробку у вигляді двох перехрещених

пропелерів написано «Льотчик Козаков. Збив 17 німецьких літаків. Мир праху твоєму, герой

Росії».

Закінчив Воронезький кадетський корпус (1906), Єлизаветградську кавалерійську школу (1908), Гатчинську офіцерську повітроплавальну школу (1914).

Служив корнетом 12-го уланського Білгородського полку (1908-1914), викладачем-наставником

Гатчинської офіцерської повітроплавальної школи (1914), молодшим офіцером 4-го корпусного

авіаційного загону (1914-1915), командиром 19-го корпусного авіаційного загону (1915-1917), командиром 1-ї бойової авіаційної групи (1917-1918), командиром Слов’яно-Британської

ескадрильї Королівських ВПС (1918-1919).

Кавалер російських орденів св. Георгія 4-го ступеня, св. Володимира 4-го ступеня, св. Ганни 2-го, 3-го і 4-го ступенів, св. Станіслава 2-го і 3-го ступенів, британських орденів «За бойові заслуги»,

«Військовий хрест», «За льотні бойові заслуги», французького ордена Почесного Легіону.

Всього вшанований 16 бойовими нагородами і Георгієвською зброєю.

Збив 33 літаки противники (18 – особисто, 15 – в групових боях).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши до захопленого британцями Мурманська

(1918). Воював на їхньому боці проти радянських військ

Ім’я К. під час другої світової війни носила винищувальна ескадрилья Російської Визвольної

Армії.

В м. Санкт-Петербург (РФ) вийшла книга Д. Мітюріна, Ю. Медведька і Б. Степанова «Літаючі

тузи: російські аси першої світової війни», в якій є нарис і про нашого земляка (2006).

Серед друзів та близьких знайомих К. – С. Модрах, П. Аргеєв, О. Білоусович, І. Павлов та ін.


***

ДОЛЯ ЛЬОТЧИКА,

з професійного кредо О. Козакова

Доля льотчика – в його власних руках.

«АЛЬБАТРОС» СКЛАВ КРИЛА, зі спогадів О. Козакова

Проклята «кішка» (саморобний вибуховий пристрій на тросі – авт.) зачепилася і бовтається під

днищем літака. Тоді я вирішив ударити «Альбатроса» колесами...

Недовго думаючи, рушив штурвал донизу. Щось рвонуло, штовхнуло, засвистіло, в лікоть ударив

шматок мого «Морана». «Альбатрос» нахилився спочатку на один бік, потім склав крила і

каменем полетів вниз.


ФУНДАТОР ВИНИЩУВАЛЬНОЇ АВІАЦІЇ, з інтернет-сайту Дякова Владислава

Анатолійовича

Освоїв низку аеропланів, зокрема «Ньюпор», «Бранденбург» і «Спад». Удостоєний звання

«Військовий льотчик».

Визнається родоначальником винищувальної авіації на теренах Російської імперії: «Про перемоги

першої бойової авіагрупи і, перш за все, її командира підполковника Олександра Козакова ходять

легенди».

...Радянська влада запропонувала йому посаду рядового льотчика, а англійці пообіцяли відправити

на фронт союзних держав для боротьби з німецькою армією. Проте, коли група тих, хто не

сприйняв більшовицької революції, завербувалася і прибула до Мурманська, її зобов’язали

воювати з Червоною Армією.

Було організовано два авіазагони. Командиром одного з них став полковник О. О. Козаков.

...У списку тих, хто покинув радянську Росію, мовиться: «21 липня 1919 року покінчив життя

самогубством, умисне вгнавши в землю свій літак, герой Першої світової війни льотчик-

винищувач, полковник О. О. Козаков, який збив 32 (чомусь не згадано про більшовицький

аероплан, збитий ним у складі британської армії – авт.) літаки супротивника, кавалера всіх

офіцерських орденів Росії, кавалера ордена Франції і багатьох медалей».


З КОНЯ – ЗА ШТУРВАЛ, з нарису О. Щербакова «Льотчики, літаки, випробовування»

Починаючи з 1914 року кадри льотчиків часто поповнювалися з кавалерії. З кавалерії був

найрезультативніший німецький ас першої світової війни Манфред Ріхтхофен. Про це говорить

його військове звання рітмайстер. Якби він служив в піхоті, його звання було б хауптман

(капітан).

Судячи за званням, з кавалерії був російський ас штаб-ротмістр Олександр Козаков.

З кавалерії в авіацію перейшла деяка термінологія і навіть методи навчання: в кавалерії

відпрацьовувався кінний лад методом «піші кінним», тобто кінний лад імітувався без коней. Цей

же метод «піші льотним» у свій час застосовувався в авіації.

Аби у льотчиків не виникало сумнівів, що вони льотчики, вони ходили, розчепіривши руки.

З кавалерії прийшов термін «відчувати дупою». Хороший кавалерист справді ногами і сідницею

відчуває рух коня...


ЛІТАВ РАДІСНО, з статті А. Малявкіної «Життя як подвиг»

Асом асів називали льотчика-винищувача Олександра Олександровича Козакова. вже перші його

вильоти на бойові завдання вразили всіх відважністю. На беззбройному у той час «Морані» він

виконував коректування артилерійського вогню, ближню розвідку, бомбардування позицій,

фоторозвідку.

Важко було миритися з своєю безпорадністю. І тоді умільці придумали якір з рухомими лапками

(кішку), забезпечену піроксиліновою шашкою, яка спускалася на тросі. Незабаром випав випадок

перевірити ідею в повітряному бою. Нагородою за сміливість і кмітливість відважному пілотові

стала золота Георгіївська зброя.

Літав він багато, виходячи з кожного бою переможцем. Літав сміливо, упевнено і, як говорили

солдати, «завжди радісно». Його обожнювали.

Влітку 1919 р. англійські війська стали евакуюватися з Мурманська. Козаков, сказавши, що хоче

провести побратимів, злетів над аеродромом, зробив традиційне коло, піднявся вище і раптом

каменем полетів вниз і впав біля свого ангара.


ПІШОВ НА ТАРАН, з замітки Г. Климова «Зачепився за літак противника»

Російський ас I світової війни О. Козаков літав на літаках «Мораn-G», «Spad–SА», «Ньюпор-10»,

«Ньюпор-11», «Ньюпор-17».

Для боротьби з літаками ворога вирішив застосувати якір-кішку. Під час випробувань цієї зброї 19

березня 1915 р. трос зачепився за свій літак. І щоб не проґавити супротивника, австрійський

розвідник «Альбатрос С-1», О. Козаков вирішив завдати тому таранного удару колесами. При

ударі у «Морана» зламалося шасі і розбився гвинт, але його все ж таки вдалося посадити. Хоча

літак скапотував, але льотчик залишився живий. Це, до речі, був другий, після П. Нестерова, таран.

Стажувався у Франції, де збив 4 німецьких літаки. Брав участь у Брусиловському прориві.

У громадянську війну вступив до лав англійського інтервентського корпусу. Літав на «Сопвіч-

Кемел». Збив один М-9 червоних.


МАЙСТЕРНІСТЬ І МУЖНІСТЬ, з розвідки О. Щолокова «Перші аси Росії»

Ось бойові показники десяти кращих повітряних бійців Росії: Олександр Козаков – 20; Костянтин

Арцеулов – 18; Василь Янченко – 16; Павло Аргеєв – 15; Донат Макієнок, Іван Смирнов, Григорій

Сук – по 9, Володимир Стржижевський – 7; Костянтин Вакуловський і Іван Лойко – по 6.

Якщо ж врахувати, що в ті роки право іменуватися асом одержував льотчик, що збив 5 ворожих

літаків, то до цього списку правомірно додати прізвища Євграфа Крутеню, Івана Орлова,

Олександра Пішванова і Юрія Гільшера. Причому всі вони літали на іноземних літаках, котрі

часто мали меншу маневреність і слабкіше озброєння, ніж машини супротивника. Незважаючи на

це, наші льотчики уміли компенсувати недоліки техніки своєю майстерністю і мужністю.

Кожному з перших російських асів можна присвятити цілу книгу.


КАВАЛЕР ОРДЕНА ПОЧЕСНОГО ЛЕГІОНУ, з О. Покровського «Блакитний Макс» проти

«Святого Георгія»

Рубіж, після якого пілот міг претендувати на французький орден Почесного легіону, був

приблизно таким же, що й у німців у випадку з «Блакитним Максом» – від 15 до 20 повітряних

перемог.

Таким чином, до списку кавалерів цієї нагороди увійшли близько 60-ти французьких і союзних

льотчиків, зокрема, кращий російський ас Олександр Козаков (32 перемоги) і капітан Павло

Аргеєв (17 перемог).


ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН ПОСИЛЮВАВСЯ, з книги Д. Мітюріна, Ю. Медведька і Б. Степанова

«Літаючі тузи: російські аси першої світової війни»

За радянських часів ім’я Олександра Козакова у вітчизняній військовій історіографії було під

таємною забороною.

...До осені 1917 року льотчики 1-ої Бойової авіагрупи перебували на пікові своєї професійної

форми. Що ж до озброєння, то саме тоді вони одержали перші екземпляри новітніх винищувачів

«Спад-7» і горіли бажанням випробувати їх у справі. Однак обслуговуючий персонал, котрий

складався з нижніх чинів, все більше піддавався поразковим настроям і все частіше конфліктував з

офіцерами. Тим часом, будучи прихильником війни «до переможного кінця», Козаков мав

репутацію «реакціонера». щоправда, у нього була й інша репутація – кращого аса Росії, а також

високий особистий авторитет, завдяки якому йому вдавалося підтримувати в увіреній йому

частині хоч якусь схожість на дисципліну.

Проте незабаром загальний розвал почався і в 1-ій авіагрупі. Останніми поштовхами для цього

послужили видані більшовицьким урядом накази про відміну військових звань і введення

виборності командування.

...Узявши відпустку, Козаков відбув «на лікування» спочатку до Києва, а потім – Петрограду. Тут

Олександр Олександрович спробував спрацюватися з новою владою.

За ініціативою Троцького наказом №19 від 27 червня 1918 р. була створена комісія для

вироблення документу по штати, табелі і положення про службу льотчиків-винищувачів. Козакова

включили до її складу... Та в справу втрутилася чекісти. Колегію ...оголосили «кублом

контрреволюції» і розігнали.

Зміцнившись в думці, що більшовики гублять Росію і йому з ними не по дорозі, Козаков перестав

ходити на засідання. Незабаром йому прийшла повістка з пропозицією повідомити про своє

місцезнаходження. Інакше його обіцяли оголосити «ворогом революції». Справа запахла

чекістськими катівнями, і льотчик вирішив покинути Петроград.

...Англійці запропонували Олександру Козакову продовжити службу в Королівських ВПС. Він не

поспішав з відповіддю: успіхи червоних, втеча союзників, загибель бойових товаришів – всі ці

обставини ще більш посилювали депресивний стан, в якому він перебував впродовж останніх

місяців свого життя...

ПОМЕР, НЕ ЗРОНИВШИ НІ СЛОВА, з кореспонденції «В наших венах кипить небо» на

інтернет-сайті picnik.fastbb.ru

Він, за його ж словами, точно не знав, скільки збив літаків насправді, оскільки в це число входили

лише ті, котрі впали на своїй території.

Був марновірним, завжди літав з іконою св. Миколи. Першого супротивника («Альбатроса» –

коригувальника артилерії) збив 18 березня 1915 – протаранивши якорем на тросі. Оскільки

Козакову й самому довелося здійснювати аварійне приземлення, він перейшов до стандартної

тактики – заходити знизу в хвіст ворогові.

У 1917 призначений командиром 1-ої винищувальної групи, яка складалася з 4 ескадрилій. На

хвостах всіх літаків були зображені черепи з кістками. Група припинила існування в кінці 1917 р.

в результаті підриву більшовиками дисципліни серед бійців.

...Він помер, не зронивши ні слова.