ДУШЕНКЕВИЧ Дмитро Васильович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Військовий, мемуарист.
З дворянської родини.
Народився в 1797 р. в Херсонській губернії Російської імперії (нині – Херсонська область
України).
Помер після 1854 р. в своєму маєтку в Херсонській губернії Російської імперії (нині – Херсонська
область України).
Закінчив 2-й Петербурзький кадетський корпус (1808-1811).
Служив унтер-офіцером Симбірського піхотного полку (1811-1813), старшим дивізійним
ад’ютантом при командирі 27-ї дивізії (1813-1814), офіцером Чугуївського уланського полку
(1813-1814), в Молдавії, південних губерніях Росії.
Учасник Великої вітчизняної війни 1812 р. Брав участь у боях під Красним, Смоленськом, Бородіним, Малоярославцем. В битві при Бородіно зазнав поранення багнетом.
Кавалер орденів Св. Ганни 3-го ступеня, Св. Володимира 4-го ступеня з бантом.
Ім’я Д. занесено до «Галереї військової слави» в Московському храмі Христа Спасителя.
Друкувався в газетах «Російський інвалід», «Вісті».
Перу нашого земляка належить книга «З моїх спогадів з 1812 по 1815 рік».
Серед друзів та близьких знайомих Д. – М. Муравйов-Карський, Д. Нєвєровський, І. Борисов, М.
Ставицький та ін.
***
ЗАХИЩАТИ ВІТЧИЗНУ
, з професійного кредо Д. Душенкевича
Не перестану до кінця днів моїх вважати за найбільше щастя те, що доля удостоїла мене бути в
рядах захисників Вітчизни.
ВІДЧУВАВ, ЩО Я ЖИВИЙ, з книги Д. Душенкевича «З моїх спогадів з 1812 по 1815 рік»
Вранці якесь таємне в старших хвилювання вселило і нам, маленьким офіцерам, внутрішній
неспокій; звеліли раніше людям обідати, відправляти обози і в’юки до Смоленська; нарешті, залишивши свої курені і місто за дамбою на висотах, де нам, недосвідченим, прочитано... наказ...
По той бік м. Красне з’явилася рухома ...лінія, яка сполучала навколишній ...ліс з далеким
звивистим Дніпром. Багато тисяч ошатної французької кавалерії від містечка Ляди наближалося
до Красного.
Паризькі гусари підійшли до залишених нами куренів; 12-фунтова [гармата]пролунала раз і
вдруге; обидва постріли вельми вдало зустріли гостей, котрі негайно відійшли на дистанцію; а
кінні єгеря, спішившись, славно кинулися в місто на наш 49-й Єгерський полк, що перебував у
засідці, і почалася запекла перестрілка в самому місті.
В цей час генерал Нєвєровський, угледівши невідповідну перевагу ворожих сил, ...звелів 50-му
Єгерському полку, об’єднавшись з двома гарматами Донської артилерії, форсовано зайняти
призначену ним позицію в 16-ти верстах від Красного, де рішуче зупинити натиск ворога.
...Хто за своє життя потрапляв вперше в запеклий, галасливий і небезпечний бій, той може уявити
відчуття воїна моїх років: все здавалося якимсь незрозумілим явищем, відчував, що я живий, бачив все, що відбувається навколо, але не осягав, як, коли і чим весь жахливий, нез’ясовний цей
гармидер скінчиться?
...Ось перша зустріч новосформованих російських воїнів числом 5 тис. проти 25-ти тис. пихатої
кавалерії під командуванням гучних маршалів Франції з фатальним визначенням самого
Наполеона: «Знищити незначущий загін», в якому і я мав честь залишитися не знищеним, отримавши перший урок на смертоносному театрі військової слави 1812-го.
...Годині о 8-мій він (Кутузов М. – авт.) вже з’явився біля нашого бівуачного табору. ...До нас тихо
під’їхав в сюртуку і білому кашкеті заслужений старий, якого ми ще жодного разу не бачили, з
усію своєю свитою; він привітався тоном батьківським і ласкаво сказав: «Хлоп’ята, сьогодні
доведеться вам захищати землю рідну, треба служити вірою і правдою до останньої краплі крові; кожен полк буде кинутий в бій ...я розраховую на вас, Бог нам та допоможе!»
ПОЛЯКІВ В ПОЛОН НЕ БРАЛИ, зі спогадів Д. Душенкевича
Битва ...в день облоги Смоленська багатоскладова і різноманітна; дозволю собі пригадати лише те, в чому брав участь.
Нам наказано крок за кроком з боєм відступати до Малаховських воріт; коли ж після завершення
відступу, французи зайняли форштат і розмістилися в будинках, з яких стріляли по нас,
...Нєвєровський наказав знищити ворога ...і спалити форштат; мисливці, узявши палильні у
артилеристів свічки, підбігли до будинків, запалили їх і в ту ж хвилину атакували кожен будинок.
З французів і поляків, що там перебували, рідко хто врятувався. Наші солдати брали в полон
декого з французів, але усі поляки стали жертвами помсти і презирства.
...Битва всюди посилювалася...; після знищення форштата французи намагалися ...дистанційними
колонами, ...струнко підведеними, атакувати наші ворота, але загальний вигук «Хлопці, в багнети!
Ура!» прожогом повернув французьких молодців за згорілий форштат, до ярів, ...після чого вони
почали бомбардувати місто, а нам звеліли підійнятися на стіни...
...Вечоріло: запал битви навкруги не вщухав; перетворений на попіл форштат як полум’яне озеро
відділяв нас від французьких полчищ, що густо обійняли і майже невпинно поривалися зайняти
Смоленськ; у багатьох місцях палало вже древнє місто, а догораючі вежі стін його з тріском і
сильним шумом падали на нас... Воістину види жалісні з усіх боків вражали очі і серце...
КНИГА ЗАЛИШИЛАСЯ НЕЗАВЕРШЕНОЮ, з статті А. Тартаковського «Спогади» Д. В.
Душенкевича
Спогади Душенкевича зберігаються в РДАЛМ (Російському державному архіві літератури та
мистецтва – авт.), куди свого часу надійшли з Держлітмузею. Рукопис є 18 аркушами писаного
тексту з правкою автора. Папір формату 23 х 37 см, з фабричним тисненням в лівому верхньому
кутку букв «I.Т.» в овальному вінку з листя.
Рукопис зшито в зошит, перший аркуш утворює обкладинку, на обороті його – зміст. Спогади не
підписані; лише під змістом зроблена позначка: «1838-го року. Кишинів. Д.Д.» – тим же почерком, що й авторська правка.
Спогади складаються з «Передмови», «Вступу», першого, другого і третього «Зошитів», котрі
відповідно стосуються військових кампаній 1812, 1813 і 1814-1815 рр.
Після «Третього зошита» іде етюд «Погляд на Кремль» і чотири «Анекдоти», що описують
випадки з військової служби автора.
Можна припустити, що Душенкевич мав намір продовжити свої спогади, оскільки в заголовку
залишене місце для кінцевої дати: «З моїх спогадів від 1812-го року до...». Чи відбулося
продовження, невідомо; мабуть, доробок залишився незавершеним.
...Спогади Душенкевича, написані через чверть століття після подій, про які в них розказано, залишаються до цих пір єдиним відомим в історичній літературі послідовним викладом бойового
шляху 27-ої дивізії впродовж 1812-1814 рр.
ПРАВДА І ВИГАДКА, зі спогадів М. Андрєєва
На полі зустрів я нашого майора Бурміна, у якого було 40 чоловік. Це був наш полк. Він звелів цих
людей вести до стрільців. Я пішов, і вони мені сказали: «ваше благородіє, наш полк весь тут, ведіть нас останніх добивати».
Зайшовши до лісу, я побачив картину жахливу і небачену. Піхота різних полків, кавалерія без
коней, артилеристи без гармат. Всякий стинався чим міг, хто тесаком, шаблею, дубиною, хто
кулаками. Боже, що за жах! Мої єгеря розсипалися лісом, і я їх більш не бачив, і поїхав до села
Семеновського.
Була вже 10-а година, гарматна стрілянина лунала з тією ж силою. На дорозі я бачив колони росіян
і французів, ...ніби карти, повалені подихом вітру чи пальцем. Картина жахлива. Проте серце
завмерло: жодної сльози про нещасних!
Наткнувся я на брата, який сказав, що він поранений в ногу. Я поділився з ним шматком баранини, яка дісталася мені від скарбника Толовикова, коли я їздив за патронами. Біля села зустрів я
дивізійного начальника, який мені звелів, кого побачу, збирати до села Шевардіно його 27-у
дивізію.
Об 11 годині дивізія була зібрана... всього до 700 чоловік.
Примітка редактора:
Виходячи пораненим (теж в ногу) з Москви, яку залишали війська, Душенкевич також наткнувся
на брата, котрий служив в іншому полку.
Взагалі, деякі паралельні свідоцтва участі в битвах співпадають ледь не текстуально, цікаво в
цьому сенсі порівняти, наприклад, опис власних пригод при Гейльсбергу двох уланів – Н. Дурової
і Ф. Булгаріна. Можливо, це данина загальній літературній моді, яка диктувала деякі
«безпрограшні» сюжетні ходи? Опісля багато років пам’ять послужливо підставляє мемуаристові
саме такі, «літературні» епізоди.
РОТУ ПОСИЛИВ УКРАЇНСЬКИЙ ЕСКАДРОН, з розвідки Ю. Вєрємєєва «Заколот в Польщі
1831-1832 рр.»
У листопаді 1830 року у Варшаві спалахнуло антиросійське повстання.
Частини Російської армії, які перебували на території Царства Польського, сильно розбавлені
поляками, були не в змозі чинити опір повстанцям, котрі, до того ж, врахували в планах повстання
цей момент, і в полках повстання розпочалося з поголовного винищення солдатів і офіцерів
російського походження і членів їх сімей.
Намісник російського царя в Польщі Великий Князь Костянтин втратив контроль над ситуацією і
втік з Варшави.
Микола I змушений був кинути на придушення заколоту російські війська з російських губерній.
...Для охорони і утримання наведеного моста залишили 2-у мінерну роту під командуванням
штабс-капітана Назимова М. А.(150 солдатів).
26 квітня роту посилив ескадрон Українського уланського полку під командуванням штаб-
ротмістра Душенкевича (80 солдатів).
...Мінери активно зайнялися збором горючих матеріалів і підготовкою плотів і човнів до
спалювання, а командир уланів розіслав посилені роз’їзди всіма шляхами вниз за течією Буга і в
містечка Острів і Брок.
Один з уланських роз’їздів не повернувся до табору. Це дало підставу вважати, що він захоплений
бунтівниками або відрізаний ними і не може пробитися.
Близько 14 години до табору прискакав поранений гвардійський козак унтер-офіцер Сазонов, який
повідомив, що козачий пост біля м. Нур був раптово атакований кіннотою бунтівників. Від смерті
його врятувала лише баскість коня.
Штабс-капітан Назимов повів роту на виручку уланам, які на початку бою атакували польських
єгерів, але були оточені останніми і тепер винищувалися. Коли рушничний вогонь мінерів не
примусив єгерів відходити, Назимов повів гвардійців в штикову атаку і відкинув бунтівників.
У цьому бою рота втратила убитими 7 унтер-офіцерів і 36 рядових. Прапорщик Безрідний
пораненим потрапив до полону.
Последние комментарии
5 часов 48 минут назад
5 часов 56 минут назад
6 часов 24 минут назад
6 часов 28 минут назад
6 часов 29 минут назад
6 часов 36 минут назад