зам’ята. Старий добре знав свою блудну справу, роками навчаючись в борделях Варшави і Відня, де він був завсідником.
...Я пам’ятаю роботу Курилко – поясне зображення молодої голої жінки, яку ззаду мацає за...
соски великих пружних грудей всміхнений скелет. І скелетом, і по жінкою повзають якісь жуки і
метелики. Все зроблено дуже тонко, паскудно, витончено, орнаментально...
Щодо любові до опрацьовування деталей Курилко була взагалі дуже талановитою і винахідливою
людиною. Він завів собі схожого на тигра величезного рудого кота і розфарбував його
незмивними хімічними фарбами під цього звіра. Кіт довго гуляв дахами будинків за Великим
театром, повертався до господаря в кватирку. Але потім його за рідкісне забарвлення вкрали і
пропили гегемони.
Курилко розповідав, що око він втратив на дуелі. А насправді око йому вибили матроси в якомусь
портовому публічному будинку.
Курилко, не соромлячись мене, хлопчика, розповідав свої бордельні історії, кажучи при цьому, що
малому треба звикати до повій з дитинства, і згадував, що частенько чув з сусіднього номера
оплески дідусів-імпотентів, котрі підглядали за ним через особливі отвори в стінках.
ОКУЛЯРИ ПЕРЕД БОЄМ ПРИВ’ЯЗУВАВ МОТУЗКОМ, з статті М. Курилка-Рюміна «Я
готовий вистрілити цьому негідникові в пику!»
Поява підлого пасквіля Смирнова мене обурила до глибини душі! Брехня на брехні! Яким
австрійським гусаром був мій батько, коли він вчився на медика, а потім десять років займався в
Академії мистецтв?!
Наприклад, око батьку, якщо вірити Смирнову, вибили матроси в портовому публічному будинку.
Насправді цю травму він одержав ще в дитинстві, є фотографії гімназичної пори!
Так, батько дуже любив жінок, він умів красиво до них залицятися. Тетяна Сельвінська, донька
відомого художника, писала про батька, що той і в 70 років міг подарувати декілька валіз свіжого
бузку молоденькій дівчині, яка йому сподобалася. І в цьому віці ще без зусиль гнув підкови. І саме
через свою чоловічу силу він ніколи не потребував повій, просто ними гидував!
...Дві художниці-студентки (а зовсім не з кордебалету!), мабуть, зрозумівши, що з них нічого
путнього не виходить, підійнявшись на колосники Великого театру, узялися за руки, заздалегідь
зв’язавшись ременем, і стрибнули вниз. Все це трапилося у фіналі спектаклю «Червоний мак». На
сцену у цей момент сипалися зверху червоні макі, і раптом – щось промайнуло. Швидкість же
падіння величезна. Велика балерина Гельцер встигла накрити їх червоним прапором, ніхто в залі
до ладу нічого не зрозумів.
У цій справі викликали і мого батька, як головного художника, і майбутнього головного
художника Федоровського, і інших, хто з цими нещасними працював. При чому тут чиїсь
домагання?!
...Я ...був готовий вистрілити цьому покидьку в пику... Мій батько віддав все, що міг, фронту. За
участь в розробці маскування Москви разом з іншими видними художниками він отримав
подячний лист від самого Сталіна!
А я, його син, теж чи що від любові до Гітлера пішов на фронт, прив’язуючи окуляри мотузком, аби не злетіли, і втратив на фронті руку?!
ЧЕРВОНИЙ, А НЕ МАК, бувальщина
Незважаючи на те, що балет мав назву «Червоний мак» в СРСР він ішов під дещо зміненим, як
зараз модно говорити, логотопом. А саме, «Червона квітка». Цікава причина цієї, на перший
погляд, неважливої корекції.
Справа в тому, що в 1950 р. спектакль переглянула група китайських товаришів на чолі з головним
ідеологом Чень Бода. Який опісля виніс наступне резюме: «Назва «Червоний мак» нас бентежить.
Ця рослина усіма китайцями сприймається як уособлення опіуму. А опіум – наш найзліший ворог, він віками губив наш народ!»
Назву терміново поміняли.
Последние комментарии
11 часов 23 минут назад
17 часов 45 минут назад
17 часов 53 минут назад
18 часов 21 минут назад
18 часов 25 минут назад
18 часов 26 минут назад