Савченко Иван (fb2)

- Савченко Иван [Справочник-дайджест] 19 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



САВЧЕНКО Іван Григорович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Бактеріолог, патолог, мікробіолог, імунолог. Фундатор фізико-хімічного напряму в теорії

фагоцитозу; першим дослідницьким шляхом довів можливість пероральної (через рот) вакцинації

проти холери, чим започаткував ентеровакцинацію за кишкових інфекцій.

З поміщицької родини.

Народився в 1862 р. на х. Хрещатику Роменського повіту Сумської губернії Російської імперії

(нині – Кролевецький район Сумської області України).

Загинув в 1932 р. у катівнях НКВС.

Закінчив медичний факультет Київського університету (1888).

Працював в лабораторіях В. Підвисоцького та І. Мечникова, Пастерівському інституті,

організовував Кубанський медичний інститут, Кубанський хіміко-бактеріологічний інститут, був

першим директором Казанського бактеріологічного інституту.

Заслужений діяч науки РРФСР (1928).

Друкувався в «Казанському медичному журналі», «Південно-Східному віснику охорони

здоров’я», «Працях Кубанського окружної малярійної станції», «Працях 9-го Всесоюзного з’їзду

бактеріологів, епідеміологів і санітарних лікарів».

Найбільш відомі доробки – «Декілька слів про паличку доктора Є. Вороніної та про клінічні

форми хвороб, які паличка викликає» (1922), «До патогенезу тропічної малярії у відповідності до

сироваткових реакцій імунітету» (1924), «Специфічна реакція згортаня комплементу при малярії»,

«До питання про мікробіцидність сироваток гаметоносіїв по відношенню до форм шизонтів при

malaria tropica», «До вчення про лихоманку», «Специфічна реакція відхилення комплемента при

малярії та її практичне застосовування» (усі – 1926), «Реакція відхилення комплемента при

malaria quartana» (1929).

Створив школу бактеріологів, представники якої очолили провідні кафедри вузів країни.

Наш земляк – засновник фізико-хімичного напрямку в теорії фагоцитозу.

С. – автор праць з теорії пухлин, інфекційних патологій, імунітету, фагоцитозу.

Будинок в м. Краснодар РФ, де працював наш земляк, віднесено до категорії пам’ятників історії

місцевого значення.

Серед друзів та близьких знайомих С. – І. Мечников, Д. Заболотний, В. Барикін, І. Баронов, В.

Анфімов, С. Очаповський, В. Підвисоцький та ін.


***

ПАТОГЕННІ САПРОФІТИ,

з наукового кредо І. Савченка

Більшість патогенних бактерій в природі існують як сапрофіти.

УКРАЇНЦІ ПОПЕРЕДНЬО СЕБЕ ІМУНІЗУВАЛИ, з статті «Великі медики: Петтенкофер» на

lechebnik.info

Історичний дослід відбувся вранці 7 жовтня 1892 року: 73-річний президент Баварської академії

наук Петтенкофер безстрашно проковтнув культуру холерних вібріонів і вижив. Своєму

порятунку, як припускав Кох, він зобов’язаний тим, що мікроби були позбавлені своєї сили.

Петтенкоферу умисне прислали стару, ослаблену культуру, оскільки здогадувалися про його

намір.

Такий же дослід зробив в Парижі І. І. Мечніков і услід за ним М. Ф. Гамалея, Д. К. Заболотний і І.

Г. Савченко, який став згодом відомим київським бактеріологом.

Данило Заболотний і Іван Савченко в 1897 році прийняли у присутності комісії лікарів одноденну, тобто повністю дієву культуру холерних бацил; за день до досліду вони імунізували себе,

проковтнувши культуру вбитих бацил. Їх експеримент має особливе значення в історії медицини: вперше було доведено, що від інфекції можна захиститися не лише за допомогою ін’єкції

відповідного збудника, а й шляхом прийому ослабленої культури бацил всередину.


ПОХОДЖЕННЯ ПУХЛИН, зі спогадів М. Невядомського

Знання патологоанатомів, які вивчають пухлини топографічно без центрування уваги на їх

цитологічних інгредієнтах, звичайно не можуть наблизити нас до правильного вирішення

проблеми бластоматозного зростання. Потрібна тонша, довершеніша методика вивчання «ракової

клітини», що забезпечує повне її збереження, незмінність її структури і допомагає розкрити всі

тонкощі побудови ядра і протоплазми. Лише за таких умов ми зможемо отримати дійсні знання

про процеси, що відбуваються в пухлинах, а вивчивши їх, ми вірніше і швидше підійдемо до

побудови вчення про походження пухлин.

Такою методикою володіють протозоологи, але протозоологічно пухлинний організм не вивчався.

Ті автори, які намагалися за допомогою протозоологічної методики вивчати цитологічний склад

пухлин, – Подвисоцький, Савченко, Судакевич, Курлов, Коротнєв й ін. – поза всяким сумнівом, констатували клітини протозоа в пухлинах.


НАСТУП НА РАК, з буклету «Мікробіологія в Казанському університеті: минуле і нинішнє»

Івану Григоровичу Савченку належить низка робіт з імунітету, злоякісних пухлин, холери. Він

належав до прихильників паразитарного походження злоякісних новоутворень і знаходив в

клітках пухлин паразитів типу споровиків. Проте вимушений був визнати, що рак не можна

підвести під категорію інфекційних хвороб.

Він виявив у грунті анаеробну грампозитивну бактерію Achlame, яку вважав збудником

ревматизму.

На VII Пироговському з’їзді в 1899 р. Савченко очолював секцію бактеріології. Його ствердження

«Більшість патогенних бактерій в природі існують як сапрофіти», викликало заперечення з боку

Висоцького, який сказав: «Навряд чи ми маємо право стверджувати, що всі патогенні

мікроорганізми – прості сапрофіти, які стають патогенними, лише проходячи через організм

тварини».

З ЙОГО ІМЕНЕМ ПОВ’ЯЗАНА ЦІЛА ЕПОХА, з сайту Кубанського державного медичного

університету

Кафедра загальної і клінічної патофізіології організована в 1920 році. Організатором і першим

завідувачем її був учений зі світовим ім’ям професор Іван Григорович Савченко.

…З ім’ям цього видатного вченого пов’язана ціла епоха розвитку патології в Росії. Широко відомі

його роботи з патогенезу холери, скарлатини і малярії, механізму фагоцитозу, імунітету при

зворотному тифові. В лабораторії професора В. В. Підвисоцького (кафедра загальної патології

Новоросійського університету, м. Одеса) І. Г. Савченко і Д. К. Заболотний провели героїчний

дослід самозараження живою культурою холерного вібріона після попередньої імунізації

вакциною (1893). І довели, що пероральне введення холерної вакцини оберігає людину від

захворювання.

У 20-х роках на Кубані була вкрай несприятлива епідеміологічна обстановка з холери, тифу,

малярії, скарлатини, тропічної малярії. За ініціативою І. Г. Савченко організується інститут

епідеміології і мікробіології. В цей період наукова праця співробітників кафедри в значній мірі

зливається з роботою нового інституту.

І. Г. Савченко організує проведення наукових досліджень з вивчення збудників інфекцій,

розповсюджених на Кубані. Відкривається і вивчається збудник біполярного сепсису (тифосхоже

захворювання). Досліджуються біологія холерного і холероподібного вібріона і способи

поширення азіатської холери.

І. Г. Савченко разом з І. М. Бароновим виявляють утворення антитіл при малярії (особлива

серологічна реакція Савченко-Баронова), …коли відсутні явні ознаки.

Під керівництвом І. Г. Савченко створюється малярійна станція, яку він і очолює.


УБЕЗПЕЧИВ ВІД ХВОРОБИ МІЛЬЙОНИ ДІТЕЙ У ВСЬОМУ СВІТОВІ, з брошури «Усе

про скарлатину»

Скарлатина – гострозаразне дитяче захворювання з раптовим початком, тонзилітом, підвищеною

температурою, характерним дрібним висипом на шкірі. Зараження стається повітряно-краплинним

шляхом. Джерело інфекції – хворі та бактеріоносії.

У 1904 р. І. Г. Савченко отримав екзотоксин збудника цього захворювання і виготовив

протискарлатинну сироватку. А вже наступного року запропонував метод імунізації коней для

отримання протискарлатинної сироватки. Чим убезпечив від хвороби мільйони дітей у всьому

світові.


СТОЯВ У ЧЕРЗІ ЗА КАРТОПЛЕЮ, зі спогадів І. Акопова

У той час багато розповідали епізодів з життя І. Г. Савченка. Він був «грозою» студентів, був дуже

вимогливий на іспитах. Цю строгість він розповсюдив на свого рідного сина, який тричі здавав

патофізіологію, але марно. Тоді, розсердившись, він поїхав до Харкова, успішно здав цю

дисципліну колезі батька і повернувся. За таке ставлення до себе, він довгий час не розмовляв з

батьком, а той, сміючись, сказав:

– Ось тепер я упевнений, що мій син знає мій предмет.

В 30-і роках І. Г. Савченко став дуже «добрим», мало вимогливим, й йому було легчше складати

іспити, ніж його асистентам. Крім того, у нього з’явилися дивацтва. Наприклад, на лекцію він

виходив з своего кабінету зі своїм старомодним будильником. А студенты-шибайголови існували

у всі часи. Вонни зненацька вигукували професору, що входив до аудиторії:

– Іване Григоровичу, ваш годинник поспішає!

– Як поспішає, на скільки? – питав Іван Григорович і переводив стрілки, повертався до себе і

з’являвся знов, вже відповідно до «виправленого» на своєму годиннику часу. Коли ж приходив час

закінчувати лекцію, інші студенти, вже справедливо, говорили, що його годинник відстає, вони

спізнюються на наступну лекцію, і Іван Григорович знов виправляв час на своєму будильнику.

Читаючи лекції, іноді він виявляв неповне позбавлення від своїх старих звичок, плутаючи слова

«панове» і «товариші». Так, іноді починав «Панове!», зараз же поправлявся «тобто, товариші». І

ось якось Іван Григорович зробив такий «вступ» до лекції: «Панове, тобто товариші! Вчора я стояв

в черзі за картоплею, але поки черга дійшла, картоплі не стало... я затримався». Слід сказати, що в

цей рік (1932) у нас були продовольчі утруднення, однак миритися з тим, що І. Г. Савченко ставав

в чергу за картоплею було не можна, і я, як секретар парторганізації інституту ...після закінчення

лекції пішов до міському ВКП(б) і доповів першому секретарю Дволайцькому про

вищевикладене. Секретар ...вже дзвонив на харчові підприємства, поставивши їм в обов’язок

доставити продукти додому вченому Савченку.

Наступну лекцію Іван Григорович почав з розповіді про те, як йому додому привезли і вершкове

масло, і картоплю, і капусту, і інші овочі.






«Призрачные миры» - интернет-магазин современной литературы в жанре любовного романа, фэнтези, мистики