Редкин Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

і

особисто висловити Вам своє співчуття, що Ви не застали мене удома.

Статті пана Даля – майже негайно після отримання були віддані мною баронесі Е. Раден, яка

забажала познайомитися з їх змістом.

...Іде мова про відкриття нашого колишнього комітету з видання народних книжок; але чи

відбудеться ця справа або ні, – знову-таки не знаю....

Постараюся неодмінно незабаром побувати у Вас; мені дуже хотілося б з Вами переговорити про

всяку всячину.

Поки пробачте і прийміть запевнення в щирому шануванні і довершеній відданості Вашого

покірного слуги

І. Осініна.

ЗДІЙСНИЛАСЯ ЗАПОВІТНА МРІЯ, з брошури Я. Шимановського «П. Г. Редкін. Біографічний

нарис»

У 1863 році здійснилася заповітна мрія Редкіна, котрий завжди відчував в собі покликання

професора: він зайняв кафедру енциклопедії права в Санкт-Петербурзькому університеті. У часі це

співпало з докорінною зміною самих основ його філософського світобачення: раніше переконаний

гегельянець, він перейшов на бік позитивізму, хоча йому й не вдалося абсолютно відмовитися від

впливу Гегеля.

Взагалі Редкін не виробив закінченого, цілісного вчення про право. Проте в історії російської

педагогіки йому належить почесне місце як одному з впливових вчителів, які з енергією і гідністю

відстоювали свободу університетської науки, володіли умінням володарювати над молодими

розумами і надихати їх до праці.

УСІ ЗАХОПЛЕНО АПЛОДУВАЛИ, з книги С. Плеханова «Писемський»

Усі знали пушкінську епіграму на Каченовського, де вчений характеризувався: «нісенітниці

оратор, відмінно млявий, відмінно нудний, важкуватий і навіть дурнуватий». Проте це не

заважало дещо і на вус намотувати з лекцій ректора – вже дуже спокусливий був його скепсис

відносно високих творінь старовини.

З інших професорів найбільше враження справляли на Писемського історик М. П. Погодін,

юристи П. Г. Редкін і М. І. Крилов. Студенти різних факультетів раз по раз кочували з аудиторії до

аудиторії аби послухати чергового знаменитого златоуста.

...Захоплювали Писемського і ідеї Редкіна. Освічений юрист сповіщав про початки

громадянськості, покладені в підставу європейських правових систем, він закликав відмовитися

від залежалих уявлень в ім’я істини. Читав Петро Григорович по-акторському, красиво здіймаючи

руки, величаво повертаючись всім корпусом, виблискуючи карими малоруськими очима.

Правда, слухачів дещо обурювало те, що говорив він з сильним полтавським акцентом:

«юридИчний», «радИкальний», «гИперболічний», і «г» у нього теж звучало по-українськи.

Тим потішнішою була його пристрасть до варваризмів: абсолют, абстракт, ультрамонтанство,

інгредієнт, іманентний. Коли в кінці лекції Редкін виголошував: «Ви повинні бути не лише

законознавцями, але й синами свободи! Прийдіть, сини світла і свободи, в галузь свободи!», всі

захоплено піднімалися з місця і самозабутньо аплодували.

ВІДЧУВАВСЯ ІДЕЙНИЙ ВПЛИВ РЕДКІНА, з монографії В. Зажурило «К. Д. Ушинський в

портретах, ілюстраціях, документах»

Він не міг піднятися до найпередовішого матеріалістичного революційного світогляду (як його

розуміли ліві радикали – авт.), який розвивали Бєлінський і Герцен. Це значною мірою було

результатом того, що Ушинський перебував під ідейним впливом професора П. Р. Редкіна, у якого

він не тільки слухав один з основних університетських курсів, але з яким був і особисто близький.

ВІД БАГАТОГО ЗВИНУВАЧУВАНОГО – БІДНИМ СТУДЕНТАМ, з нарису А. Коні «Справа

Овсянникова»

Увечері того ж дня в камері слідчого з особливо важливих справ Овсянникова допитали. Він

відповідав неохоче, то похмуро, то глузливо поглядаючи на слідчого і дуже недоброзичливо

поставився в своїх свідченнях до Кокорєва. В кінці допиту я відвів Кнірима убік і сказав йому, що

вважаю необхідним запобіжним заходом обрати позбавлення волі, оскільки інакше Овсянников,

при своїх засобах і зв’язках, спотворить весь матеріал свідка.

– І я знаходжу потрібним це, – відповідав Кнірим.

– Пане Овсянников, – сказав я, сідаючи збоку столу, на якому писав Кнірим, – чи не бажаєте ви

відправити когось із служителів до себе додому, щоб прибула особа, яка користується вашою

довірою, для передачі йому тих з ваших розпоряджень, які не можуть бути відкладені.

– Це ще навіщо? – запитав суворо Овсянников.

– Ви будете узяті під варту і