НАРБУТ Георгій Іванович
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Художник-графік.
З поміщицької родини. Брат, Нарбут В., – письменник, критик.
Народився 14 (26) лютого 1886 р. на х. Нарбутівці Глухівського повіту Чернігівської губернії
Російської імперії (нині – Глухівський район Сумської області України).
Помер 23 травня 1920 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Похований на
Байковому цвинтарі.
Закінчив Глухівську гімназію (1896-1906), навчався в Петербурзькому університеті (1906),
майстернях І. Білібіна (1906-1907), Є. Званцевої і М. Добужинського (1907-1909), Ш. Холлоші
(1909).
Працював канцелярським служителем департаменту герольдії Сенату (1915-1916). ректором
Української Академії мистецтв (1919-1920).
Лауреат Золотої медалі Лейпцігської міжнародної виставки друку і графіки (1914).
Член комітету об’єднання «Світ мистецтва» (1916).
Член підкомісії з укладення списків предметів мистецтва, які підлягають поверненню з РСФРР в
Україну (1918).
Активний учасник заснування Української Академії мистецтв (1917).
Доробки Н. експонувалися на міжнародних виставках в Брюсселі, Лейпцигу, Петербурзі, Празі, Римі.
Як художник дебютував ілюстраціями до «Пісень про Роялда» (1903)
Перу нашого земляка належить брошура «Герби гетьманів Малоросії» (1915).
Вперше його малюнки експонувалися на сільськогосподарській виставці в м. Глухів і були
удостоєні грамоти повітового земства (1904).
Потім настала черга ілюстрацій до «Руслана і Людмили» О. Пушкіна (1904), казок «Журавель і
Чапля», «Як гриби воювали», «Теремок», «Дерев’яний орел», «Ведмідь», «Як миші кота ховали», казок Андерсена (1906-1909), до байок І. Крилова (1911-1912), до «Статуту ордена св. Георгія»
(1913), до російського каталогу і альбому на Лейпцігській виставці (1914), книги Г. Лукомського
«Старовинні обійстя Харківської губернії» (1915), циклу алегоричних композицій на теми першої
світової війни (1914-1915), ескізів гривень, поштових марок, цінних паперів, військових мундирів
Української армії, нової геральдики Української Народної Республіки, Української держави, 15
композицій до «Української абетки» (1917-1918), ілюстрацій до «Енеїди» Котляревського,
обкладинок до журналів «Мистецтво», «Сонце праці», «Народне господарство України», «Зоря», книг, низки екслібрисів (1919).
Звична техніка Н. – акварель, туш. Роботи відрізняються чіткістю контурного малюнка і
декоративністю композицій, його манері притаманні тонка стилізація мотивів ампіру і
використання суцільних чорних силуетів.
Виконував замовлення багатьох петербурзьких і московських видавництв, серед яких товариства І.
Ситіна, Й. Кнебеля, М. Вольфа, «Освіта», «Шипшина», «Пантеон».
Наш земляк першим в Україні проголосив принцип архітектурної побудови книги як єдиного
цілісного мистецького організму.
Допомагав у збиранні матеріалів, що започаткували музей, який невдовзі перетворився у Музей
українських діячів науки та мистецтва.
Геральдичні матеріали Н. зберігаються в Гербовому музеї Санкт-Петербурзького відділення
Центрального державного історичного архіву РФ.
Значна частина творів Н. зберігається в Харківському художньому музеї.
До 120-річчя з дня народження видатного художника Національний банк України випустив в обіг
ювілейну двогривневу монету «Георгій Нарбут» (2006).
До цієї ж дати у м. Херсон була розгорнута виставка творів видатного графіка, доповнена показом
книг, журналів, обгорток з приватної колекції одесита Тараса Івановича Максимюка (2006).
Серед друзів та близьких знайомих Н. – Д. Митрохін, І. Білібін, Д. Щербаківський, О. Бенуа, М.
Добужинський, М. Реріх, В. Модзалевський, Г. Лукомський, М. Мурашко, Й. Кнебель, Ш.
Холлоші, Є. Лансере, К. Петров-Водкін, М. Грушевський, І. Стешенко, С. Тройницький, О.
Остроумова-Лебедєва, С. Тройницький, О. Шарлеман, М. Бурачек, В. Кричевський, М. Бойчук, Р.
Лісовський, Л. Лозовський, М. Кірнарський, А. Середа, П. Ковжун та ін.
***
УСІМ,
з творчого кредо Г. Нарбута
Сонцю, зіркам і місяцю, дітям всім у всій країні.
ТЯГЛО... ДО ВОРОГА, зізнання Г. Нарбута
Писання Олександра Бенуа про мистецтво тягли мене, мов якесь сяйво, з рідного кутка на
Глухівщині до Півночі, де великим ворогом Вкраїни був «город заложен».
СКІЛЬКИ ПОРОГІВ Я ОББИВ, зі спогадів Г. Нарбута
Последние комментарии
1 час 29 минут назад
1 час 31 минут назад
1 час 40 минут назад
1 час 59 минут назад
2 часов 39 минут назад
11 часов 8 минут назад