Вольховский Петр [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 2

class="book">кіоти, придбані на пожертвування добродійників.

МОЩІ ЗЦІЛЮВАЛИ, з розвідки «Хрестовоздвиженський монастир» на r-oc.1gb.ru

У монастирі на початку століття знаходились два ковчеги з частками мощів святих догідників.

Проте головною святинею була чудотворна ікона Скорбної Божої Матері, яка йменувалася

«Сподівання всіх кінців землі». Ікона ця була написана в 1821 році на стіні в середньому ярусі

дзвіниці ченцем Данилом Московченком. До образа цього приходило багато хворих, для яких біля

нього служились молебні з водоосвяченням.

Відомо також, що нетлінні мощі, котрі перебували в монастирі, архієпископа Амброся

Серебреникова і єпископа Панаса Вольховського дарували благодатне зцілення всім, хто з вірою

прохав про допомогу.

…Здавна найбільш шанованих людей Полтави й Полтавщини, як і заведено було в Україні, ховали

в монастирях, церквах, на церковних цвинтарях. Так, у склепі соборного храму Полтавського

Хрестовоздвиженського монастиря були у свій час поховані церковні й культурні або громадські

діячі, які чимало зробили для розвитку краю або безпосередньо цього монастиря. Це – архієпископ

Слов’янський і Херсонський (з місцем перебування в Полтавському Хрестовоздвиженському

монастирі) Амбрось (Антоній Серебреников, дати життя приблизно 1745-1792), уродженець

Полтави єпископ Панас (Петро Вольховський, 1741–1801), генерал-аншеф, дипломат, київський

генерал-губернатор Ф. Воєйков (1703-1778 ), флігель-ад’ютант імператорського двору, генерал-

майор Рязанського карабінерного полку С. Салтиков.

У склепі трапезної церкви поховали архієпископа Полтавського і Переяславського Іоанна (О.

Петін, 1813-1889 ).

На території монастиря, біля самого Хрестовоздвиженського собору й на частині ділянки між

собором і дзвіницею, були поховані не стільки духовні чини, скільки культурні діячі й меценати.