ВОЛЬХОВСЬКИЙ Петро
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: російський.
Священик. В чернецтві – Панас (1769).
З родини священика.
Народився в другій половині XVIII ст. в м. Полтаві Російської імперії (нині – адміністративний
центр однойменної області України). Точна дата – не відома.
Помер 1 (13 січня) 1801 р. в Лубенському Мгарському Спасо-Преображенському монастирі
Полтавської губернії Російської імперії (нині – Лубенський район Полтавської області України).
Похований в Полтавському Хрестовоздвиженському монастирі. Після закриття обителі в 20-х
роках минулого століття мощі В. передали в обласний краєзнавчий музей, де вони, здогадувано,
згоріли (1943).
Закінчив Тверську духовну семінарію, Київську духовну академію (1765).
Був священиком полтавської Миколаївської церкви (1765-1769), ченцем Чернігівського
Іллінського монастиря (1769-1770), при Чернігівському кафедральному соборі (1770-1776),
ігуменом Новгородського Кирилового монастиря (1776-1781), намісником Олександро-Невської
лаври (1781-1783), керівником Новгородського Отенського Покровського Трисвятительського
(1783-1784) і В’яжицького (1784-1785) монастирів, архімандритом Новгородського Юрієвого
монастиря (1785-1788), єпископом староруським, вікарієм Новгородської єпархії (1788-1795),
єпископом Могилевським і Полоцьким (1795-1797).
Серед друзів та близьких знайомих В. – О. Мацєєвич, Д. Сєченов, П. Сопковський та ін.
***
ТІ, ЩО ПЛАЧУТЬ, УТІШАТЬСЯ
, з життєвого кредо П. Вольховського
Блаженні ті, хто плаче, себто жалкує, що скоїв гріх, – вони утішаться.
ПРОРОЧА ОБМОВКА, з розвідки С. Петрова «Святитель Тихон»
З 27 серпня о. Тихін викладав у семінарії філософію, а 18 січня 1759 р. його призначили у ній
префектом. Під час навчання й викладацької служби в молодого ченця бували фаворські видіння:
розверзались небеса, і сяйво було такий сили, що «тлінною мовою сказати й розумом осягнути
неможливо».
Через півроку єпископ Тверський Панас (Вольховский) «випросив» о. Тихона у преосвященного
Димитрія у свою єпархію, і 26 серпня 1759 р. вийшов відповідний Синодальний указ.
У Твері о. Тихін був призначений архімандритом спочатку Жовтикового, а потім Отрочого
монастирів й ректором та вчителем богослов’я духовної семінарії.
Сан Тихін одержав досить рано – на 37-му року життя. Його хіротонія супроводжувалася
чудесними знаменнями. У день Святого Великодня 1761 р. у С.-Петербурзі архієпископ Димитрій
і єпископ Парфеній тягли жереб, щоб обрати вікарія на Новгород.
До імен семи кандидатів преосвященний Парфеній просив приписати ім’я тверського ректора о.
Тихона.
– Він молодий, – сказав Димитрій.
Втім, велів написати. Три рази метали жереб, і щораз випадав він на Тихона.
– Вірно, Богу так завгодно, щоб він був єпископом, – сказав Димитрій, – не туди я мислив його
призначити.
І в той же Великодній день, під час Херувимської пісні, єпископ Панас (Вольховський), стоячи
біля жертовника й виймаючи частки про здоров’я, ненавмисно обмовився й на вигук о. Тихона:
– Пом’янь, Владико Святий! – відповів:
– Єпископство твоє так пом’яне Господь Бог у Царстві Своєму.
Помітивши свою помилку, преосвященний Панас посміхнувся й сказав:
– Дай Боже бути Вам єпископом.
ВІВТАР ОСВЯТИЛИ, з буклету «Троїце-Варницький чоловічий монастир»
Всі монастирські будови Троїцької обителі на батьківщині Преподобного протягом трьох з
половиною століть (з заснування в 1427 році й до 1770 року) залишалися дерев’яними.
Перший кам’яний будинок – соборний храм в ім’я Живопочаткової Трійці.
Собор із триярусною дзвіницею над папертю був побудований в 1771 році єпископом Панасом
(Вольховським), який до прийняття святительського сану був архімандритом Троїце-Сергієвої
Лаври.
16 жовтня 1771 року відбулося освячення собору. Правий боковий вівтар освятили в ім’я
преподобних Сергія й Никона, ігуменів Радонезьких; лівий – в ім’я святителів Панаса й Кирила,
Патріархів Олександрійських, небесних заступників будівельника собору єпископа Панаса й
батька Преподобного Сергія.
Стіни й зводи храму прикрасили гіпсовими картушами з мальовничими сюжетами. Кожний
боковий вівтар мав різьблений золочений іконостас зі святими образами. Багато ікон, що
перебували в храмі, також були прикрашені срібними окладами й вставлені в золочені різьблені
Последние комментарии
5 часов 15 минут назад
5 часов 19 минут назад
5 часов 31 минут назад
5 часов 32 минут назад
5 часов 46 минут назад
6 часов 3 минут назад