Пеньковский Лев (fb2)

- Пеньковский Лев [Справочник-дайджест] 13 Кб  (читать) (читать постранично) (скачать fb2) (скачать исправленную) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:




ПЕНЬКОВСЬКИЙ Лев Мінаєвич

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Поет, перекладач. Першим переклав російською мовою казахський, киргизький і узбецький

народні епоси – «Киз-Жибек», «Манас», «Алпамиш».

З міщанської родини. Батько, Пеньковський М., – учитель.

Народився 31 січня (12 лютого) 1894 р. в м. Кременчуг Полтавської губернії Російської імперії

(нині – Полтавська область України).

Помер 26 липня 1971 р. в м. Москва СРСР (нині – столиця РФ).

Закінчив Полтавське реальне училище.

Працював клерком одного з Харківських банків.

Як поет дебютував збіркою віршів «В саду душі» (1919).

Автор збірників «Вибрані поетичні переклади» (1959), «Крізь століття і роки» (1960), «Серце моє

на Сході» (1976).

Переклав вірші Г. Гейне, Й. Гете, П. Беранже, В. Гюго, Ш. Леконта де Ліля, А. Навої, Бабура, І.

Галеві, поетів Індії, Грузії, Вірменії, Калмикії.

Серед друзів та близьких знайомих П. – Л. Климович, П. Антокольський, І. Фрадкін, Ф. Прийма, Б.

Фомін, Ю. Нейман, Т. Мірзаєв, С. Липкін, Д. Кугультінов, Б. Прозоровський та ін.


***

ЯК ДИВНО

, вірш Л. Пеньковського «Ми лише знайомі», який став відомим романсом

Спокойно и просто я встретился с Вами,

В душе зажила уже старая рана.

Но пропасть разрыва легла между нами:

Мы только знакомы. Как странно…

Как странно это: совсем ведь недавно

Была наша близость безмерна, безгранна,

А ныне, ах, ныне былому неравно:

Мы только знакомы. Как странно…

Завязка ведь – сказка. Развязка – страданье.

Но думать всё время о нём неустанно

Не стоит, быть может. Зачем? До свиданья.

Мы только знакомы. Как странно…


СВІТ, ВІДТОРГНУТИЙ ГОСПОДОМ, з поеми С. Бранта «Човен дурнів» у перекладі Л.

Пеньковського

Душеспасительные книжки

Пекут у нас теперь в излишке

Но, несмотря на их число,

Не уменьшилось в людях зло:

Писанья эти ничему

Теперь не учат! В ночь и в тьму

Мир погружен, отвергнут богом,

Кишат глупцы по всем дорогам.

Жить дураками им не стыдно,

Но узнанными быть обидно.

……………………………….

В моем зерцале дураков

Дурак узрит, что он таков,

И, приглядясь к себе, увидит,

Что из него мудрец не выйдет.

Что не дано, то не дано!

Не тщись быть мудрым, знай одно:

Признавший сам себя глупцом

Считаться вправе мудрецом,

А кто твердит, что он мудрец,

Тот именно и есть глупец.

Глупцам, конечно, кум-приятель —

И этой книги покупатель.

Вот дураков предлинный ряд!

Найти свое здесь каждый рад:

Кто мудрости рудник алмазный,

Кто вредной глупости соблазны.

Да, книжка стоящая! В ней

Узришь всей жизни ход ясней.

………………………………….

Сам не признается никто:

По имени зовешь – и то

Иной как будто удивлен,

Прикинется, мол, он – не он.

Но люди умные, бесспорно,

Похвалят труд мой стихотворный

И заключат вполне правдиво,

Что автор судит справедливо.


ЗЕМНА СКОРБОТА БЕЗКІНЕЧНА, рубаї О. Хайяма у перекладі Л. Пеньковського

Будь осмотрителен – судьба-злодейка рядом!

Меч времени остер – не будь же верхоглядом!

Когда судьба тебе положит в рот халву,

Остерегись – не ешь: в ней сахар смешан с ядом!


Вино запрещено, но есть четыре «но»:

Смотря кто, с кем, когда и в меру ль пьет вино.

При соблюдении сих четырех условий

Всем здравомыслящим вино разрешено.


Поменьше в наши дни имей друзей, простак,

Будь на признанья скуп, не слушай льстивых врак.

А погляди с умом – и ты увидишь сразу:

Тот, кому верил ты, – он твой предатель, враг!


Будь весел, ибо скорбь земная бесконечна

И звезды на небе сходиться будут вечно.

Сам прахом станешь ты, а прах твой кирпичом,

Кирпич – стеной жилья, – не твоего, конечно!


МАЙСТЕР ПЕРЕВТІЛЕННЯ, з оцінки творчості Л. Пеньковського А. Громовою

Переклади Л. Пеньковського позначені високою поетичною культурою, проникненням в дух

оригіналу, майстерністю поетичного перевтілення.


ТЕКСТ ПОДАНО З СКОРОЧЕННЯМИ, з приміток Є. Марковича до перекладу Л.

Пеньковського поеми С. Бранта «Човен дурнів»

Головним твором Бранта, безсумнівно, є книга віршованих сатир «Човен дурнів» (1494).

Витончена винахідливість, яскрава сатира, підкріплювана 75 гравюрами, велика частина яких

належала руці Альбрехта Дюрера, відомого німецького живописця, малювальника, гравера, теоретика мистецтва, основоположника мистецтва німецького Відродження, зробила перше

видання книги свого роду світської Біблією.

…Російський переклад Льва Пеньковського був вперше надрукований в 1965 році (вид-во

«Художня література») і є першим досвідом перекладу сатири Бранта в такому обсязі (до цього

публікувалися лише окремі уривки в хрестоматіях). …Текст подано з деякими скороченнями –

опущені окремі сатиричні розділи, а також деякі довготи всередині глав.


ОБЄДНАВ СТОЛІТТЯ І КРАЇНИ, з рецензії І. Фрадкіна «Мистецтво перекладу»

Вихід у світ «Вибраних поетичних перекладів» одного із старійшин радянського перекладацького

мистецтва Льва Пеньковського налаштовує на роздуми, що стосуються не лише творчості цього

заслуженого поета-перекладача, а й міжнародної ролі радянської школи перекладу в цілому, історичного значення її внеску у світову культуру.

Виданий збірник зміг вмістити лише малу частину того, що було створено Л. Пеньковським

впродовж трьох з гаком десятиліть. Але і ця мала частина дає уявлення про широту інтересів, про

майстерність і про культурні заслуги поета-перекладача, котрий об’єднав в своїй творчості в

єдиний моноліт століття та країни, Захід і Схід, історію та сучасність.

Книга Л. Пеньковського «Вибрані поетичні переклади» наочно показує значну роль у розвитку

національних літератур і в літературному обміні народів перекладацького мистецтва, якщо воно

поєднує в собі поетичний талант з історичними і філологічними знаннями, якщо в ньому

натхнення і праця крокують пліч-о-пліч.


ВЖИВАЄ ОБИДВА СЛОВА, з розвідки Л. Олядикової «Калмицька безеквівалентна лексика і

фразеологія в російських перекладах творів Давида Кугультінова»

Частіше, ніж слово батир, в перекладах творів Кугультінова зустрічається слово богатир, яка є за

походженням тюрксько-монгольським запозиченням давньоруського періоду: «батир» – в 7

творах, «богатир» – 13. Ці 13 творів перевели Ю. Нейман (11), С. Липкін (1), Л. Пеньковський (1).

У поемі-казці «Рівні сонцю», перекладеній Л. Пеньковським, вживаються обидва слова.


ЛОТ – ПОЧЕСНА ГРАМОТА МИТЦЯ, з оголошення московського антикварного аукціону

«Гелос» від 1 серпня 2007 р.

Художньо оформлена Почесна грамота Президії Верховної Ради Таджицької РСР, якою був

нагороджений відомий радянський поет, перший перекладач епосів народів Середньої Азії

російською мовою Лев Мінаєвич Пеньковський.

Вручена 27 вересня 1949 р.


Document Outline

pen-0001

pen-0002

pen-0003

pen-0004

pen-0005






MyBook - читай и слушай по одной подписке