Латри Михаил (fb2)

- Латри Михаил [Справочник-дайджест] 19 Кб (скачать fb2) - Николай Михайлович Сухомозский

Настройки текста:



ЛАТРІ Михайло Пелопидович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник, кераміст.

З родини медиків. Батько, Латрі П., – лікар: дід, Айвазовський І., – художник.

Народився 19 (31) жовтня 1875 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер в 1942 р. в м. Парижі (Франція). Похований на цвинтарі Сен-Женев’єв-де Буа.

Навчався в Петербурзькій імператорській академії мистецтв (1896-1902), стажувався в Мюнхені

(Німеччина).

Працював громадським завідуючим Феодосійською картинною галереєю (поч. 1900-х),

художником афінського королівського заводу «Керамікос» (1921-1923).

Брав участь в археологічних розкопках на островах Делос, Кріт, Тазос.

Член Товариства південноросійських художників (1904).

Фундатор Нового товариства художників Петербургу (1902-1906).

Учасник Весняних виставок Петербурзької академії мистецтв і віденського «Сецессіону» (з 1902), 1-го салону В. Іздебського (1909-1910), виставок об’єднання «Світ мистецтва» (з 1912), паризького

«Салону».

Персональна виставка пройшла в Реймсі (1935).

Також виставки творів художника відбулися в Феодосійській картинній галереї (1975; 2008; 2009), Будинку Пушкіна в Лондоні (2007).

Серед найвідоміших картин – «Місячна ніч на морі», «Осіння елегія» «Крізь гілки кипариса»

«Снігова рівнина» «Старий млин», «Морський пейзаж з човном», «Схід сонця на морі»,

«Кипариси», «Вечір. На околиці», «Буря», «Яблуні в цвіту», «Отузи», «Бахчисарай», «Осінь»,

«Будинок біля затоки», «Кипариси біля стіни», Схід місяця», «Свіжий вітер», «Рибальська

пристань», «Бузок в цвіту», «Поле ірисів», «Відлига», «Осінній вечір», «Водоймище», «Храм над

морем. Осінь», «Бірюзова ваза і кипарис», «Фонтан в паркові. Сутінки», «Море», «Човни на

рейді».

Нині доробки нашого земляка зберігаються в Феодосійській картинній галереї (Україна), Луврі

(Франція), Третяковській галереї, Державному російському музеї (обидва – РФ), в особистому

зібранні його онучатого племінника, котрий мешкає в Лондоні, Г. Сенфорда, інших приватних

колекціях.

На паризькому аукціоні «Boisgirard et Associe» акварель Л. «Закохані» придбали за $8000 (2005).

Більшовицької революції не сприйняв, емігрувавши спочатку до Афін (1921), а потім – Парижа

(1924).

Серед друзів та близьких знайомих Л. – М. Волошин, І. Айвазовський, А. Куїнджі, Н. Манасеїна, М. Реріх, К. Богаєвський, О. Ганзен, А. Рилов, В. Вересаєв, В. Зарубін та ін.


***

ЧАСТИНА ІСТОРІЇ

, з творчого кредо М. Латрі

Усяке мистецтво – частина історії.

ЗАКОПАВСЯ В СТЕПУ, з листа К. Богаєвського А. Рилову

Про Мішу Латрі ні слуху, ні духу, закопався в своїх степах і до міста не показується. Чув, втім, від

його знайомих, що він багато працює, пише картини для «Салона». Коли я був у нього восени, він

захоплювався гончарною справою.

РОМАНТИК ПЕЙЗАЖУ, зі спогадів М. Волошина

Тротуари італійської вулиці йшли аркадами, як в Падуї чи Пізі, в порту лунала італійська говірка і

траплялися італійські вивіски кабачків. За містом починалися горби, розмиті, облізлі, без ознак

руїн, проте насичені якоюсь великою історичною тугою.

Ось ця обпалена і незатишна земля, роз’їдена лугом всіх культур і рас, що пройшли нею, огорнута

безіменними каменями засипаних фундаментів, знайшла в собі сили, щоб проквітнути в

російському мистецтві самостійною – кіммерійською школою пейзажу. Ця школа визначається

такими іменами, як Айвазовський, Куїнджі, Богаєвський, і не такими яскравими, як Фесслер, М.

Петров, Лагоріо, Шервашидзе, Латрі... уродженцями Феодосії і її околиць.

У цих майстрах не випадково відбився сплав рас, котрі наситили своїми культурами землю

Кіммерії: Айвазовський – вірменин, Куїнджі – грек, Лагоріо – італієць, Фесслер – німець, Шервашидзе – абхаз, в Богаєвському суміш польсько-російська, а в Латрі – вірмено-англійсько-

грецька.

Усіх об’єднує романтика пейзажу.


МИ ЗАСТИГЛИ, МОВ УКОПАНІ, з «Щоденника» А. Полєтаєва

Перебуваючи з Ге-Шар в Сімферопольській картинній галереї, ми мов укопані застигли перед

ескізом Михайла Латрі «Генуезькі вітрильники»...


ПОЛОТНА КУПУВАЛИ РІДКО, з нарису «Видатні греки України» на інтернет-сайті greeks.ua Його дитинство пройшло в Ялті, де стіни будинку матері були обвішані картинами Айвазовського.

Природно, що у обдарованого хлопчика виникли зваба до моря і цікавість до мистецтва. Вже в

ранніх юнацьких дослідах, етюдах з натури, виявилися риси самостійного бачення природи, які не

були втрачені надалі, окріпнули, розвинулися і стали самобутньою живописною мовою Латрі, властивою саме його творчості.

...У майстерні Куїнджі викладання було своєрідним. Художник любив навчати не звичайній

образотворчій грамоті, а творчості, даючи учням самостійні завдання. Студенти на підставі

спостережень природи і літніх етюдів мали писати картини. Абсолютно нове, незвичне давало

блискучі результати.

Однак метод викладання, вибраний Куїнджі, підходив не всім. Зокрема, Латрі не міг працювати

без натури. Творча уява виявилася у нього слабкішою за безпосереднє сприйняття природи. То ж

коли А. І. Куїнджі пішов з академії, Латрі виїхав до Мюнхена, де протягом двох років працював у

відомих своїм реалістичним методом студіях Холлоші і Феррі-Шмідта.

У 1902 році Латрі захопився ідеєю організації молодих, прогресивно мислячих художників, які

вийшли з майстерні А. І. Куїнджі. Йому вдалося привернути значну групу художників в так зване

«Нове товариство». Але для того, щоб витримати боротьбу з академічною рутиною, з одного боку, і модернізмом – з іншого, – Латрі не вистачило: був молодим, недосвідченим, м’яким і

простосердим.

...З 1906 р. назавжди оселився в Криму, в економії матері Баран-Елі, в 22 км від Феодосії. Тут

розгорнув кипучу діяльність: обладнав живописну і керамічну майстерні, зайнявся організацією

сільського господарства і лише зрідка показувався в місті.

Впродовж багатьох років Михайло Пелопидович добивався отримання потрібних полив для

керамічних виробів. Він детально писав про свої плани впровадження керамічних виробів в

зведення будівель. Але ці задуми так і не були реалізовані.

На виставках в Петербурзі, куди Латрі систематично посилав картини, вони мали успіх, одного

разу навіть присудили срібну медаль, проте купувалися полотна все ж досить рідко, що

засмучувало художника, який мав матеріальні утруднення.

Останні роки життя Латрі склалися невдало: він був майже позбавлений можливості займатися

станковим живописом, присвячуючи кераміці і декоративному мистецтву весь свій час. До того ж, мав у Парижі декоративно-художню майстерню, яка випускала прекрасні вироби, – вази, сервізи, різні дрібні предмети, а також лакові ширми, панно й інші декоративні речі.

Пейзажі Латрі мав змогу писати лише влітку, коли виїжджав на відпочинок.

Виставлявся мало.


М’ЯКІСТЬ КОЛІРНИХ ПОЄДНАНЬ, з статті Г. Чипірис «Доробки М. П. Латрі»

Кращі твори М. П. Латрі присвячені Криму, зокрема, архітектурні і морські пейзажі. У них

передано безпосереднє враження від предметів, занурених в атмосферу, що постійно змінюється.

Імпресіоністський підхід характерний для ряду робіт, в яких влучно схоплений миттєвий стан і

настрій природи.

Пейзажі, присвячені Венеції, – різноманітні за сюжетом, мають виразну і цілісну композицію, гармонійний колорит. Вони виконані в різній техніці: темпера, гуаш, акварель.

Успішно працював М. П. Латрі і в інших жанрах. Представлені жіночі портрети і два натюрморти, кераміка. Остання вірізняється пластичністю і м’якістю колірних поєднань, виконана з великим

художнім смаком і технічною майстерністю.

У спадщині М. П. Латрі є те, що не дозволяє забути майстра. Твори, що зберігаються в картинній

галереї Феодосії, свідчать про високу значущість робіт художника.


ВІД ПОЧЕСНОГО ОБОВ’ЯЗКУ ВІДМОВИВСЯ, з буклету «Феодосійська картинна галерея»

У заповіті І. Айвазовського вказувалося, що «завідування галереєю повинне бути покладене на

гідного з внуків або правнуків».

Проте, як видно з архівних документів, наступники великого мариніста не вважали для себе

великою честю виконання цих ... обов’язків. Збереглися декілька заяв (у 1906 році від внука І. К.

Айвазовського М. П. Латрі, в 1907-му – від його зятя Н. М. Лампсі й ін.) з проханням про

звільнення від завідування.

З 1900 по 1917 рік завідувачі часто мінялися, загального керівництва галереєю, по суті, не було.

До того ж, кошти, що виділялися міською управою на її утримання, були нікчемно малими.

Вся робота по вивченню спадщини І. К. Айвазовського звелася в ті роки до випуску невеликого

каталога-листівки, де були лише перераховані назви картин знаменитого мариніста, що

знаходилися в галереї. Зібрання зовсім не поповнювалися: на стінах виставкового залу висіли одні

і ті ж твори – полотна, подаровані художником місту.


УПЕРШЕ В ХАРКОВІ, з замітки «Полонені красою. Іван Айвазовський та його онуки» на

інтернет-ресурсі artcross.com.ua

В галереї «АВЕК» відкрилася виставка робіт знаменитого російського художника Івана

Айвазовського і його внуків – живописців Михайла Латрі, Олексія Ганзена, Костянтина

Арцеулова «Полонені красою» (2005). Організатори – Харківський міський добродійний фонд

«АВЕК», Харківський художній музей і Національна картинна галерея ім. І. К. Айвазовського (м.

Феодосія).

...Різноманітні за жанром і творчою манерою твори цих майстрів з колекції Національної

картинної галереї ім. І. К. Айвазовського (м. Феодосія) в Харкові експонуються вперше.


БІЛЕ ВІТРИЛО МІЖ БЕЗОДНЕЮ І ЖИТТЯМ, вірш А. Полєтаєва, присвячений М. Латрі

Ты глаза поскорее протри,

Ты раскрой свои серые очи...

Видишь, это – картина Латри...

Айвазовского внук, между прочим.

Ну, не внук, а племянник... И что ж?

Всё равно этот парусник сносит

Так, что бьёт меня знобкая дрожь

И душа моя молит и просит:

– Ты запомни, запомни Латри,

Паруса кораблей генуэзских...

Неужели тебя не бодрит

Ветер, волны и бешенство всплеска? –

Ну и что я отвечу душе?

Что живу я далёко от моря...

И давно ни в каком кураже

Ни с волной, ни с собою не спорю.

И лишь изредка, как наяву,

Как упрёк или взгляд с укоризной,

Пролетит в моём сне – на плаву –

Белый парус меж бездной и жизнью!