Зоргенфрей Вильгельм [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать постранично, страница - 3

розділяли політику Гітлера й

Муссоліні.

…При слушній нагоді я цікавився політичними настроями перекладачів-літераторів. У ділових

розмовах з ними з приводу перекладу тієї чи іншої книги або в процесі сумісного виправлення

перекладів я користувався випадком, аби розкритикувати директиви влади в області літератури і

заводив розмову про ті приниження, які, нібито, відчуває радянський літератор в своїй роботі.

…Схиляючи Бюрно Б. К. на схвалення ним терористичних методів боротьби з радянською

владою, я стверджував, що повалення радянської влади можливе лише за умови смертельної

боротьби з ЦК ВКП(б), і вирішальне значення в цьому плані має фізичне знищення Сталіна.

…Обговорюючи з Лівшицем шляхи і методи можливості повалення радянської влади, ми

прийшли до висновку, що найефективнішим і найрезультативнішим методом є індивідуальний

терор, бо інші методи боротьби не забезпечать усунення Сталіна від керівництва країною. На

репресії, що проводяться в країні по відношенню контрреволюційних елементів ми вирішили

відповісти терором проти керівників радянської влади, в першу чергу, проти Сталіна.

НА СУДІ ПОКАЗАНЬ НЕ ПІДТВЕРДИВ, з книги Е. Шнейдермана «Бенедикт Лівшиць: арешт, слідство, розстріл»

Цей допит (Зоргенфрея В. – авт.), останній у справі Лівшиця, відбувся, як свідчать вступні слова

слідчого, внаслідок поданої обвинуваченим заяви, що містила визнання своєї провини. Звідси

напрошується висновок: за чотири з половиною місяці перебування у Великому будинку

Зоргенфрей потрібних слідству свідчень не дав.

…Відпрацьована на попередніх допитах схема історії «гріхопадіння» набула тут ще більшої

чіткості: незадоволеність радянською владою, зростання антирадянських настроїв, вступ до

підпільної групи, практична діяльність в ній і т.д.

Крім цього, він зайнявся «створенням групи на стороні». Група ця, судячи з відсутності в тексті

олівцевих позначок, не зацікавила слідчих, складалася, окрім нього самого, з трьох його знайомих

– батька й сина Бюрно та Л. І. Щерби. Останнього вже репресували. Бюрно-батько був сліпим. Що

ж до його сина, який працював техніком на заводі, то всю провину в активізації у того

антирадянських настроїв Зоргенфрей взяв на себе.

На суді Зоргенфрей «визнав лише те, що іноді серед знайомих допускав антирадянські розмови, а

приналежність до антирадянської організації заперечував і про її існування свідчень не дав».

НЕ ОБМІНЯВ ДУШУ НА ГАС, з статті Є. Євтушенка «Той, що підгледів дідька»

Дідьки ні-ні, та й виплигували на чернетки Пушкіна.

Федір Сологуб напророкував біса, який розгойдує гойдалки волохатою рукою.

А ось Вільгельм Зоргенфрей підглянув дідька посеред революції, та і не такого вже диявольського, пропахлого сіркою, а простонародного, майже домашнього, від якого пахло горілочкою з царської

монопольки, квашеною капустою і давненько не праними онучатами. Сидів він на паперті, скиглив, чухаючи вухо, і так затишно себе відчував усередині революції, неначе без нього вона

взагалі не здійсненна.

Блоку в революції привидівся Христос, а ось найближчому його другу Зоргенфрею чомусь все-

таки дідько. А може, це був всього лише звичайний віруючий, ряджений під дідька на святках? Чи

дідько був справжній – для урівноваження терезів історії, де на одній з чаш вже була фігурка в

білому віночку з троянд?

….Переклади Зоргенфрея зберегли своє значення до цих пір.

Проте питання: «Що об’єднувало Зоргенфрея з Блоком?», здається, безмовно повисло в повітрі.

Спробуємо все-таки відповісти. Вони обидва належали до невеликого числа людей, які не

обміняли душі на гас.

ЗОРГЕНФРЕЙ ЯК ЗОРГЕНФРЕЙ, епіграма В. Познера

Блок как Блок,

и всё же портят Блока.

Так всегда!

Но едва ли в этом много прока:

Вот беда!

Я и сам могу распространяться,

Портя стих.

Будет вместо

блоковских «Двенадцать»

Сто моих.

Всё он в Блоке,

всё он в Блоке знает,

Каждый звон.

И в который раз перелагает

Блока он;

И в который раз стихи похожи,

Но длинней.

Зоргенфрей как Зоргенфрей,

на что же

Зоргенфрей?