Гамалия Николай [Николай Михайлович Сухомозский] (fb2) читать онлайн

ГАМАЛІЯ Микола Федорович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Мікробіолог. Один з фундаторів мікробіології і епідеміології на теренах Російської імперії.

Відкривач бактеріофагів (1898); холероподібного пташиного вібріону (т. зв. «мечниківський

вібріон»); винахідник протихолерної вакцини.

З родини військового.

Народився 5 (17) лютого 1859 р. в м. Одесі Російської імперії (нині – адміністративний центр

однойменної області України).

Помер 29 березня 1949 р. в м. Москві СРСР (нині – столиця РФ). Похований на Новодівочому

цвинтарі.

Закінчив приватну гімназію (1875), Новоросійський університет (1880), Петербурзьку військово-

медичну академію (1883).

Працював ординатором Одеської клініки нервових хвороб (1883-1886), у паризькій лабораторії Л.

Пастера (1886), директором Одеської бактеріологічної станції (1886-1899), директором Одеського

бактеріологічного інституту (1899-1908), науковим керівником Петербурзького інституту

віспощеплення ім. Е. Дженнера (1912-1928), Центрального інституту епідеміології і бактеріології

(1930-1938), викладачем 2-го Московського медичного інституту (1938-1949).

Засновник, видавець і редактор журналу «Гігієна і санітарія» (1910-1913).

Член-кореспондент (1939), почесний академік (1940) академії наук СРСР.

Академік академії медичних наук СРСР (1945).

Лауреат Державної премії СРСР (1943).

Кавалер двох орденів Леніна, ордена Трудового Червоного Прапора, низки медалей.

Голова, почесний голова Всесоюзного товариства мікробіологів, епідеміологів і інфекціоністів

(1939).

Організував першу на теренах Російської імперії одеську бактеріологічну станцію (1886).

Автор низки робіт з мікробіології й імунології (профілактика холери, чуми, віспи, паразитарних

тифів, сказу).

Відкрив бактеріолізини, збудників холери птахів.

Обґрунтував значення дезинсекції для ліквідації висипного і поворотного тифів.

Першим довів, що висипний тиф передається вошами (1908).

Перу Г. належать книги «Про щеплення проти сибірської виразки» (1888), «Етнологія холери з

точки зору експериментальної патології» (1893), шеститомне «Зібрання творів» (1951-1964), низка

підручників.

Всього він видрукував понад 300 наукових праць з проблем бактеріології і епідеміології.

У СРСР вийшла поштова марка на честь нашого земляка (1959).

У м. Москва (РФ) споруджено пам’ятник і одну з вулиць названо іменем Г.

На території Одеського медичного університету встановлено меморіал на честь видатних

викладачів і випускників вузу, серед яких і Г.

Його ім’я носять Російський інститут епідеміології і бактеріології (1949), одна з вулиць м. Москва.

Бюст нашого земляка прикрашає один з корпусів Московського 2-го медичного інституту (1956).

Серед друзів та близьких знайомих Г. – І. Мечников, Л. Пастер, М. Пирогов, Ф. Гоппе-Зейлер, О.

Мочутковський, І. Сєченов та ін.

***

НАСІННЯ ПРОРОСТЕ, з наукового кредо

М. Гамалії

Якщо насіння здатне прорости, воно проросте.

ЕВОЛЮЦІЮ МЕНІ ВІДКРИВ СПЕНСЕР, зі спогадів М. Гамалії

Книга Фарадея «Історія свічі» справила на мене найглибше враження і назавжди прищепила

любов до природознавства. Підрісши, я почав читати докладні твори з фізики, хімії, біології. В

останніх класах проштудіював доробок Грота «Про співвідношення фізичних сил» і, добре знаючи

фізику, перейнявся значенням закону збереження і перетворення енергії.

Я ознайомився з дарвінізмом по популярній книзі Ралле, а потім став захоплюватися творами

Спенсера, який відкрив переді мною світ еволюції.

ВОЛОССЯ СТАЄ ДИБКИ, з листа М. Гамалії Й. Сталінові від 4 лютого 1949 р.

Вельмишановний Йосипе Віссаріоновичу! Як один із найстаріших учених нашої країни я

звертаюся до Вас із цим листом, який не має абсолютно ніяких особистих моментів, а піднімає

одне надзвичайно важливе питання ...великого політико-суспільне значення.

...Завдяки відвертому антисемітизму видатні учені нашої країни, котрі є її гордістю і славою, залишилися за бортом різних академій, тоді як різну бездарність, часом не відому навіть фахівцям,

«вибирали» в дійсні члени академій наук. Особливо сумним є той факт, що не дають ходу

талановитій єврейській молоді. Цілий низка моїх старих друзів-професорів, що відвідують мене, розповідають ...такі факти, від яких моє зовсім поріділе волосся дибки стає.

...Я родом українець, виріс серед євреїв і добре знаю цей обдарований народ, який так само, як і

інші народи нашої країни, люблять Росію, вважають її своєю Батьківщиною і завжди, навіть

перебуваючи в еміграції, мріють про те, яку користь вони могли б принести своїй Матері-

Батьківщині. Мій обов’язок, моя совість вимагають від мене того, щоб я на повний голос заявив

Вам те, що наболіло на душі.

ВІДДАНІСТЬ НАУЦІ, з дослідження В. Коломойця «І прийшло світове визнання»

Микола Федорович Гамалея походить зі стародавнього козачого роду, котрий бере початок, як

вважається, від полковника Григорія Висоцького, який перебував на дипломатичній службі в

гетьмана Богдана Хмельницького. Чи то за успішні переговори з турецьким султаном, чи то за

атлетичну статуру, Висоцького прозвали «Гамалекк», що турецькою означає «носій важких

речей». Міцним здоров’ям і силою відрізнялися й інші представники роду Гамалій.

…Микола був дванадцятою дитиною в родині. Виховували сина «по-солдатськи». День починався

о п’ятій ранку самостійними заняттями, потім – гімназія, читання. І вивчення іноземних мов у

вечірні години.

На другому році університетського життя помер батько. Гамалія важко переживав цю втрату:

батько був не тільки близькою людиною, а й помічником, порадником. Так почалося самостійне

життя.

Три роки підряд він їздив до Страсбургу під час літнього семестру, де відвідував лекції і семінари

з біохімії, а потім і з інших медичних спеціальностей. Там ним була виконана перша наукова

праця, присвячена дослідженню впливу кисню на шумування і гниття. Коли експериментальна

частина вже добігала кінця, Гамалію викликали додому: занедужала мати. Але Гоппе-Зейлер

завершив досліди й опублікував результати, згадавши ім’я молодого автора.

…Завдяки двом талановитим ученим, Пастеру і його спадкоємцю Гамалії, 11 червня 1886 р. в

Одесі відкрили першу в Росії і другу у світі станцію з щеплень проти сказу. Незабаром, завдяки

працям Мечникова і Гамалії, ця лабораторія одержала світову популярність. Сюди приїздили хворі

з Петербурга, Сибіру, Кавказу, навіть з Туреччини й Австрії. Лікарі з різних губерній відвідували

станцію, де переймали досвід роботи. У результаті повсюдно почали виникати антирабічні станції, а на їхній базі – бактеріологічні лабораторії, а потім і інститути з вивчення інфекційних хвороб і

розробки методів боротьби з ними.

У СПАДОК СВІТОВІЙ НАУЦІ, з нарису А. Біцаєва «Біографія»

Не раз Пастер пропонував Миколі Федоровичу залишитися працювати в Парижі, але Гамалія

твердо вирішив продовжувати наукову діяльність на батьківщині.

Він першим з російських лікарів присвятив себе боротьбі з епідеміями. Велика заслуга вченого у

вивченні причин поширення холери і чуми і радикальній боротьбі з ними. Що стосується холери, він установив водяний шлях зараження і вказав спосіб його запобігання через упорядкування

водопостачання в декількох вузлових пунктах. Здійснення цих заходів зупинило наступні епідемії.

Микола Федорович відкрив у птахів вібріон, схожий, як він довів надалі, з холерним, і назвав його

вібріоном Мечникова. На противагу укоріненій думці, що антигенами можуть бути тільки білки, він довів протилежне.

У питанні боротьби з чумою Гамалія організував першу загальну дератизацію в Одесі.

Він піднімав питання організації міністерства народного здоров’я, установи санітарних органів

нагляду, перебудови системи водопостачання, планування міст, попередження і припинення

заразних хвороб, поліпшення житлових умов.

Винятково великий внесок має в практичну боротьбу з віспою і тифом, від яких щорічно гинули

десятки тисяч чоловік. Очоливши інститут віспощеплення в Петербурзі, Микола Федорович

розробив інтенсивні методи одержання віспяного детриту. Тут же ним були проведені роботи з

запобіжних щеплень проти висипного тифу і туберкульозу.

Виявивши, що в поширенні паразитарних тифів беруть участь комахи, він організував боротьбу з

вошивістю в нічліжних будинках Петербурга. Йому ж належить впровадження терміну

«дезинсекція».

…Займаючись теорією і практикою боротьби з заразними хворобами, Гамалія одночасно

продовжує дослідження в області мікробіології. Тут його чекає чимало відкриттів, кожне з яких

виявляє собою фундамент майбутньої науки. Неймовірно важко навіть перелічити всього ці

відкриття. Зараз, через сторіччя, не перестаєш дивуватися його геніальності і науковому

передбаченню.

Передвіщені ним «флогогенні речовини», які утворюються в організмові при запаленні, були

відкриті в середині XX сторіччя.

Велике теоретичне і практичне значення мають роботи з вивчення фільтрівних вірусів. Блискуча

сторінка вписана Миколою Федоровичем у вивчення інфекційної анемії коней, що загрозливо

поширилася в країнах Європи, Азії й Америки. Гамалія довів, що збудником цієї хвороби є вірус, з’ясував умови зараження, відкрив, що сироватка крові перехворілих тварин має лікувальні

властивості.

Немаловажні роботи здійснював Гамалія щодо туберкульозу й епідемічного грипу. Ще на початку

своєї наукової діяльності він розробив спосіб культивування туберкульозних бацил, який і зараз

застосовується при одержанні вакцини БЦЖ; пізніше запропонував оригінальний метод лікування

туберкульозу з використанням мікола (екстракту з туберкульозних мікробів) і тисулінів (витяжки з

тканин).

Мало хто знає, що ще1886 року Гамалія приступив до лікування раку за допомогою «дивовижної

палички» (молочнокислої бактерії).

Досліджував він і нервову тканину, знайшовши її здатність до відновлення під дією гіалуронової

кислоти.

З великим ентузіазмом Микола Федорович ставився до відкриттів інших учених. Після відкриття

Берингом протидифтерійної сироватки, Гамалія зайнявся вивченням дифтерійного токсину й

встановив його білкову природу.

Усе своє довге, яскраве життя вчений займалося розробкою багатьох теоретичних питань, чому

сприяли величезний експериментальний матеріал, отриманий ним, і допитливий аналітичний

розум. Його теорії інфекції, запалення, вірусної етиології злоякісних пухлин, спрямованої

мінливості й еволюції мікроорганізмів, вчення про бактерійні отрути (токсини) відносяться до

класичної спадщини світової науки.